Вирок від 12 серпня 2026 р. у справі №216/41/19 — Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 216/41/19

провадження 1-кп/216/74/26

ВИРОК

іменем України

13 серпня 2026 року місто Кривий Ріг

Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого – судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання – ОСОБА_2 ,

прокурора – ОСОБА_3 ,

обвинуваченого – ОСОБА_4 ,

захисника – адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні № №12018040230001837 від 01.10.2018 року відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кривого Рогу, громадянина України, з неповною вищою освітою, який офіційно не працевлаштованого, у зареєстрованому шлюбі не перебуває, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , щодо якого постановлено вирок Центрально-Міським районним судом міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 31 липня 2026 року за ч. 4 ст. 408 КК України та призначено покарання у вигляді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Обвинувачення, визнане судом доведеним

02.09.2018 року, ОСОБА_4 , повторно, перебуваючи на ділянці місцевості, розташованій неподалік стадіону Криворізької ЗОШ № 23 по вул. Політехнічній № 72А в Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, разом з іншою особою провадження відносно якої закрито на підставі п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК України, вступив у злочинний зговір, направлений на відкрите викрадення чужого майна з метою подальшого збагачення.

Реалізуючи далі свій злочинний умисел ОСОБА_4 , повторно, спільно з особою провадження відносно якої закрито на підставі п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК України, приблизно 02.30 годині, знаходячись на ділянці місцевості стадіону Криворізької ЗОШ № 23 по вул. Політехнічній № 72А в Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, згідно раніше розподілених між собою ролей, маючи на меті єдиний злочинний умисел, спрямований на відкрите викрадення чужим майном, поєднане з застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров`я потерпілого ОСОБА_6 , тобто особа провадження відносно якої закрито на підставі п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК України згідно раніше розподілених ролей, знаходячись поряд з ОСОБА_6 , наніс йому рукою стислою в кулак один удар в область голови, в результаті чого потерпілий ОСОБА_6 втратив рівновагу та впав на землю. Після чого ОСОБА_4 спільно з особою провадження відносно якої закрито на підставі п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК України, продовжуючи свої злочинні дії, з корисних мотивів, реалізуючи свій злочинний намір, спрямований на відкрите викрадення чужого майна і звернення його на свою користь, діючи на досягнення єдиного злочинного результату нанесли ногами не менше п`яти ударів по тулубу та голові потерпілого ОСОБА_6 , спричинивши йому фізичний біль, що не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, але не давши потерпілому можливості себе захистити, особа провадження відносно якої закрито на підставі п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК України з правої кишені штанів потерпілого ОСОБА_6 відкрито викрав мобільний телефон марки «Samsung Galaxy Grand 2 Duos G7102 Black», вартість якого згідно висновку експерта № 17/12.1/750 від 24.10.2018 року складає 1833,33 гривень. Після чого з викраденим майном з місця вчинення злочину зникли, розпорядившись ним на свою користь, завдавши таким чином потерпілому ОСОБА_7 , матеріального збитку на суму 1833,33 гривень.

Стаття Кримінального кодексу України, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнаний обвинувачений

Розглядаючи кримінальне провадження в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, дії ОСОБА_4 суд кваліфікує за ч. 2 ст. 186 КК України як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб.

Докази на підтвердження встановлених судом обставин

Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Потерпілий в судовому засіданні участі не брав, про дату час та місце проведення розгляду справи повідомлявся належним чином, подав заяву, в якій просив проводити судовий розгляд кримінального провадження за його відсутності при ухваленні вироку покладалися на розсуд суду.

В ході судового розгляду кримінального провадження обвинувачений свою вину у вчиненні вказаного вище кримінального правопорушення визнав у повному обсязі, щиро розкаявся. Не заперечував фактичні обставини справи, викладені вище та правову кваліфікацію вчинених ним дій. Підтвердив вчинення ним вищезазначеного злочину за обставин, вказаних вище, надавши відповідні пояснення. Зазначив, що в обвинувальному акті правильно зазначені час, спосіб, місце та інші обставини вчиненого ним кримінального правопорушення. Повідомив, що засуджує свої дії. Показав, що по закінченні досудового розслідування в повному обсязі ознайомився з матеріалами кримінального провадження і не заперечує висновки експертиз та інші докази, зібрані в ході досудового розслідування. Також пояснив, що показання надає добровільно, будь-яке фізичне або психологічне насильство до нього не застосовувалось. Зазначив, що розуміє наслідки розгляду справи в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України. ОСОБА_4 вказав, що критично оцінює свої дії.

Як зазначено Європейським судом з прав людини, ані текст, ані дух статті 6 Конвенції не перешкоджають особі за вільним власним його або її бажанням відмовлятися, прямо або автоматично, від права на гарантії справедливого судового розгляду. Проте така відмова повинна, якщо вона є, бути ефективною для цілей Конвенції, бути встановлена однозначно і повинні бути застосовані мінімальні гарантії, які відповідають її важливості (Pfeifer та Plankl проти Австрії, § 37). Крім того, вона не повинна суперечити жодному важливому інтересу суспільства (Ермі проти Італії [ВП], § 73; Сейдович проти Італії [ВП], § 86; Дворскі проти Хорватії [ВП], § 100). «Право на судовий розгляд» не є абсолютним ані у кримінальному, ані у цивільному процесі. Воно має встановлені обмеження (Девеєр проти Бельгії, § 49; Карт проти Туреччини [ВП], § 67).

Ураховуючи обставини даної кримінальної справи, позицію прокурора, обвинуваченого, усвідомлення обвинуваченим наслідків розгляду справи в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд приходить до висновку, що у цій справі дотримані необхідні та достатні гарантії справедливого судового розгляду і відмова обвинуваченого від дослідження доказів у повному обсязі не суперечить завданням кримінального провадження та жодним важливим інтересам суспільства.

Ураховуючи наведене, визнання обвинуваченим своєї вини, неоспорення ним фактичних обставин справи та правової кваліфікації, суд зі згоди всіх присутніх учасників судового розгляду вирішив не досліджувати всі докази щодо обставин скоєння обвинуваченим вказаних вище кримінальних правопорушень та розглянув справу в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів, що характеризують його особистість. Наслідки розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, учасникам судового провадження роз`яснено.

Призначення покарання

Дані про особу обвинуваченого

ОСОБА_4 офіційно непрацевлаштований, за місцем проживання характеризується позитивно, не одружений, на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей та інших осіб не має, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, має постійне місце проживання.

Обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання

Під час судового розгляду обвинувачений вину визнав повністю, щиро розкаявся, засудив свої дії, повідомив, що усвідомив суспільну небезпечність вчиненого кримінального правопорушення та недопустимість подібних дій.

Враховуючи наведене, а також позицію обвинуваченого під час судового провадження, обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченого, суд у відповідності до вимог ст. 66 КК України визнає щире каяття.

Обставин, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

Застосовне законодавство

Відповідно до ч. 1 ст. 65 КК України, суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Згідно ч. 2 ст. 65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Приписами ст. 70 КК України визначено, що при сукупності кримінальних правопорушень суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожне кримінальне правопорушення окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.

При складанні покарань остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень визначається в межах, встановлених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу, яка передбачає більш суворе покарання. Якщо хоча б одне із кримінальних правопорушень є умисним тяжким або особливо тяжким злочином, суд може призначити остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень у межах максимального строку, встановленого для даного виду покарання в Загальній частині цього Кодексу. Якщо хоча б за один із вчинених кримінальних правопорушень призначено довічне позбавлення волі, то остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень визначається шляхом поглинення будь-яких менш суворих покарань довічним позбавленням волі.

До основного покарання, призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, можуть бути приєднані додаткові покарання, призначені судом за кримінальні правопорушення, у вчиненні яких особу було визнано винною.

За правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.

Мотиви призначення покарання

Прокурор просив призначити обвинуваченому покарання за вчинення вказаного вище кримінального правопорушення в межах санкції ч. 2 ст. 186 КК України, у виді позбавлення волі на строк чотири роки. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, шляхом часткового складання покарань призначених за цим вироком та вироком Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 31 липня 2026 року за ч. 4 ст. 408 КК України, остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у вигляді 5 (п`яти) років 1 (одного) місяця позбавлення волі.

Обвинувачений та його захисник просили призначити мінімальне покарання визначене санкцією ч. 2 ст. 186 КК України та остаточне покарання призначити шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Враховуючи тяжкість вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, яке відноситься до тяжких злочинів, характер та конкретні обставини його скоєння; дані про особу обвинуваченого, вказані вище, визнання обвинуваченим своєї вини як обов`язкової складової його щирого каяття, той факт, що після вчинення вказаного кримінального правопорушення 02 вересня 2018 року ОСОБА_4 інших умисних корисливих злочинів не вчиняв, а також засади диспозитивності кримінального провадження та позицію його сторін, суд приходить до висновку, що покарання в межах санкції ч. 2 ст. 186 КК України буде необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень. Суд вважає, що відсутні умови і підстави призначення обвинуваченому покарання із застосуванням ст. 69 КК України.

Разом з тим, враховуючи обставини вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого та встановлені в ході судового розгляду обставини, суд не вбачає підстав для застосування інституту звільнення від покарання з випробуванням, передбаченого ст. 75 КК України.

Призначення такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого і є дотриманням судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини та нормам кримінального законодавства України..

Щодо застосування ч. 4 ст. 70 КК України суд зазначає наступне.

Кримінальне правопорушення, що є предметом розгляду даного кримінального провадження, було вчинено обвинуваченим 02 вересня 2018 року тобто до постановлення вироку Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 31 липня 2026 року за ч. 4 ст. 408 КК України яким ОСОБА_4 призначено покарання у вигляді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

Враховуючи викладене, у справі, що розглядається підлягають застосуванню положення ч.4 ст. 70 КК України.

Призначення покарання за сукупністю злочинів на підставі ч. 4 ст. 70 КК, має ряд особливостей, з урахуванням яких, загальний алгоритм призначення покарання на підставі ч. 4 ст. 70 КК передбачає такі елементи: 1) одержання точних даних про покарання, призначене особі попереднім вироком/попередніми вироками та у разі відбуття призначеного покарання, точного визначення його відбутої частини; 2) призначення покарання за злочин, вчинений до постановлення попереднього вироку, а якщо вчинено декілька таких злочинів, які не охоплюються однією статтею чи частиною статті КК, то призначення покарання за кожен злочин окремо; 3) визначення покарання за сукупністю вказаних злочинів; 4) призначення покарання за сукупністю злочинів, встановлених попереднім та новим вироками; 5) зарахування в строк остаточного покарання, призначеного за сукупністю вчинених злочинів, покарання, відбутого за попереднім вироком/попередніми вироками, якщо таке зарахування можливе.

При цьому, призначаючи покарання за сукупністю злочинів на підставі ч. 4 ст. 70 КК суд не вправі змінювати покарання, призначене попереднім (першим) вироком за окремий злочин. Він також не повинен ще раз призначати (дублювати) це покарання у новому (другому) вироку. В даному разі діє юридична презумпція законності й обґрунтованості попереднього вироку, яку суд підтверджує, застосовуючи ч. 4 ст. 70 КК.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 15 лютого 2021 року, справа № 760/26543/17.

За вищезазначених обставин суд вважає, що остаточне покарання за сукупністю злочинів, встановлених попереднім та новим вироками має бути призначене шляхом поглинання менш суворого покарання за цим вироком більш суворим покаранням за вироком Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 31 липня 2026 року за ч. 4 ст. 408 КК України.

Окрім того, в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, підлягає зарахуванню покарання, частково відбуте за вироком Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 31 липня 2026 року.

Відповідно до абз. 8 п. 2 ч. 3 та абз. 13 п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК України у разі визнання особи винуватою у мотивувальній та резолютивній частинах вироку зазначається рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження та мотиви його ухвалення

Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом під час ухвалення вироку

Щодо запобіжного заходу

Суд враховує, що на час ухвалення вироку щодо ОСОБА_4 не застосовано жодного запобіжного заходу та не покладені процесуальні обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.

Ураховуючи відсутність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а також характеризуючи відомості щодо особи обвинуваченого, щире каяття у скоєному, суд приходить до висновку щодо відсутності підстав для застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу або покладення процесуальних обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Цивільний позов у даному кримінальному провадженні не заявлений.

Процесуальні витрати.

Питання про процесуальні витрати пов`язані з проведенням судової товарознавчої експертизи (висновок експерта №17/12.1/750 від 24.10.2018 року) у сумі 572 гривні, суд вирішує у відповідності до ст. 124 КПК України.

Вирішення долі речових доказів.

Питання про долю речових доказів і документів суд вирішує у відповідності до ст. 100 КПК України.

Згідно з ч. 15 ст. 615 КПК України в умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд має право обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 56, 65, 66, 70, 72, 186 Кримінального кодексу України, статтями 373, 374, 475 Кримінального процесуального кодексу України,-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України та призначити йому покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за цим вироком, більш суворим покаранням, призначеним за вироком Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 31 липня 2026 року за ч. 4 ст. 408 КК України, остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у вигляді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 70 КК України, зарахувати у строк призначеного ОСОБА_4 цим вироком суду покарання, строк відбутого ним покарання за вироком Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 31 липня 2026 року за ч. 4 ст. 408 КК України з 04 червня 2026 року – по час початку відбування покарання за цим вироком.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 не обирався.

Речові докази, а саме: мобільний телефон марки «Samsung Galaxy Grand 2 Duos G7102 Black» - переданий на зберігання потерпілому - вважати повернутим законному володільцю.

Документи, які ухвалою суду, приєднані до матеріалів кримінального провадження - залишити в матеріалах кримінального провадження.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави судові витрати на залучення експерта для проведення судової товарознавчої експертизи №17/12.1/750 від 24.10.2018 року – в розмірі 572 (п`ятсот сімдесят дві) гривень

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому його захиснику та прокурору.

Суддя ОСОБА_8