Рішення від 12 серпня 2026 р. у справі №460/7577/26 — Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

13 серпня 2026 року м. Рівне№460/7577/26

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді С.М. Дуляницька, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

доІНФОРМАЦІЯ_1

про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій, -

В С Т А Н О В И В:

До Рівненського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач), у якій позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невнесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про виключення з військового обліку військовозобов`язаного ОСОБА_1 .

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів актуальні відомості про виключення ОСОБА_1 із військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідно до ч.4 ст.28 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», який діяв станом на момент виключення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що має військове звання рядового складу (рядовий), що за військово-обліковими ознаками належить до другого розряду запасу. 08 серпня 2010 року Позивач досяг 40-річного віку. Відповідно до ч. 2 ст. 28 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» № 2232-XII (у редакції, чинній на момент досягнення Позивачем 40 років - станом на 08.08.2010), граничний вік перебування в запасі для військовозобов`язаних, які перебувають у запасі та мають військові звання другого розряду рядового складу, становив до 40 років. Згідно з ч. 4 ст. 28 та ч. 1 ст. 32 Закону № 2232-XII (у редакції на 08.08.2010), граничний вік перебування в запасі другого розряду є граничним віком перебування в запасі та у військовому резерві, а військовозобов`язані, які досягли граничного віку перебування в запасі, виключаються з військового обліку і переводяться у відставку. Таким чином, 08.08.2010 настав юридичний факт досягнення Позивачем граничного віку перебування в запасі, у зв`язку з чим він в силу закону підлягав виключенню з військового обліку (відповідно до норм Порядку організації та ведення військового обліку) і втратив статус військовозобов`язаного. Разом з тим, під час оновлення даних у мобільному застосунку «Резерв+» Позивач виявив, що в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів (ЄДРПВР / «Оберіг») відсутній запис про його виключення з військового обліку, а статус відображається як «перебуває на обліку» (військовозобов`язаний). У березні 2026 року Позивач звернувся до Відповідача із заявою про внесення відомостей до ЄДРПВР про його виключення з військового обліку на підставі п. 4 ч. 6 ст. 37 Закону № 2232-XII у зв`язку з досягненням граничного віку перебування в запасі. Однак, відповідач відмовив у задоволенні заяви, зазначивши, що у 2010 році Позивач не пройшов процедуру виключення з військового обліку, про що свідчить відсутність відповідного запису у військовому квитку. Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою суду від 04.05.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому просив у задоволенні позову відмовити повністю. В обґрунтування заперечень вказав, що на момент досягнення позивачем 40-річного віку у 2010 році процедура виключення з військового обліку передбачала особисте прибуття до військового комісаріату, подання заяви, надання військового квитка та проходження перевірки з оформленням відповідного наказу й проставленням відмітки в обліковому документі. Позивач у 2010 році до військового комісаріату (наразі - РТЦК та СП) не звертався, процедуру виключення не пройшов, відповідної відмітки у його військово-обліковому документі немає, відтак з військового обліку він виключений не був. Зі змінами, внесеними до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», граничний вік перебування в запасі для більшості військовозобов`язаних було збільшено до 60 років. Позивач не досяг чинного граничного віку перебування в запасі (60 років), а тому підпадає під дію чинного законодавства та підлягає перебуванню на військовому обліку.

Позивач подав відповідь на відзив, в якому зазначив, що відзив подано ІНФОРМАЦІЯ_3 , який не має статусу окремої юридичної особи, не наділений кодом ЄДРПОУ та є лише структурним підрозділом ІНФОРМАЦІЯ_3 . Оскільки Третій відділ самостійно подає процесуальні документи та ототожнює себе з відповідачем без належної процесуальної правосуб`єктності, наданий ним відзив не може вважатися належним процесуальним документом відповідача у розумінні КАС України та не підлягає врахуванню судом. Законодавство, чинне станом на серпень 2010 року (момент досягнення позивачем 40-річного віку), встановлювало юридичний факт досягнення граничного віку перебування в запасі як безумовну підставу для виключення з військового обліку. Твердження відповідача про обов`язковість подання особистої заяви, проходження спеціальної процедури чи особистої прибуття не відповідають нормам чинним станом на 2010 рік. Невиконання військовим комісаріатом обов`язку щодо своєчасного внесення відміток до облікових документів не позбавляє позивача права вважатися виключеним з обліку та не повинно тягти для нього негативних наслідків. Позивач вважає, що станом на 2011–2012 роки він був виключений з військового обліку в силу закону та втратив статус військовозобов`язаного. Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» повторному взяттю на облік підлягають лише громадяни, які були зняті чи звільнені, але не виключені з обліку. Заяви про повторне взяття на облік позивач не подавав. Зміни до законодавства (зокрема щодо підвищення граничного віку до 60 років у 2014 році) не можуть застосовуватися зворотно у часі та погіршувати становище особи, яка вже була остаточно виключена з обліку до набрання чинності цими змінами (посилання на ст. 58 Конституції України, рішення Конституційного Суду України та практику ЄСПЛ). Посилання відповідача на проходження позивачем ВЛК у 2014 році та уточнення даних у 2025 році не спростовують факт досягнення ним граничного віку у 2010 році та не відновлюють військово-обліковий статус у законний спосіб.

Відповідач подав заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначає, що Третій відділ є структурним підрозділом ІНФОРМАЦІЯ_4 (юридичної особи з кодом ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) і виступає в суді від його імені та в його інтересах на підставі наданої довіреності. Оскільки позивач перебуває на військовому обліку безпосередньо у Третьому відділі, матеріали справи перенаправлено за належністю для ведення військово-облікової роботи. При цьому рішення про виключення з обліку виносить ІНФОРМАЦІЯ_5 як суб`єкт владних повноважень. Зазначає, що згідно з ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (у редакції 2010 року) при виключенні з обліку за віком військово-обліковий документ (військовий квиток) у громадянина не вилучається, а до нього вноситься відповідна відмітка. У 2010 році діяла паперова система документообігу (картки форми Т-2), а електронний реєстр «Оберіг» ще не існував. Для внесення відмітки про виключення особа повинна була особисто з`явитися до військкомату з військовим квитком. Оскільки позивач у 2010 році до військкомату не звертався та процедуру не пройшов (відмітка у квитку відсутня), факт виключення з обліку не відбувся. Можливість виключення з обліку без особистої присутності з`явилася лише після прийняття Порядку № 1487 від 30.12.2022 та повноцінного запуску реєстру «Оберіг» у березні 2022 року. Після внесення змін до ст. 28 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (закони 2014 року) граничний вік перебування в запасі збільшено до 60 років. Оскільки позивач не досяг чинного граничного віку (60 років), він підпадає під дію чинного закону і зобов`язаний перебувати на військовому обліку. Підстав для виключення його з обліку за п. 4 ч. 6 ст. 37 Закону наразі немає. Проходження позивачем ВЛК 08.04.2014 та уточнення ним облікових даних 11.10.2025 свідчать про те, що він усвідомлював свій статус особи, яка перебуває на військовому обліку.

Позивач подав відповідь на заперечення та підтримав свої позовні вимоги.

Ухвалою суду від 08.07.2026 заяву предавника ІНФОРМАЦІЯ_1 про залишення без розгляду відповіді на заперечення, які надійшли від позивача, оскільки нормативно-правовими актами не передбачено такий процесуальний документ як "відповідь на заперечення" - повернуто заявнику без розгляду.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , є громадянином України, має військове звання рядового складу (рядовий) та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1

08 серпня 2010 року Позивачу виповнилося 40 років.

Відповідно до ч. 2 та ч. 4 ст. 28, ч. 1 ст. 32 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (у редакції, чинній станом на 08.08.2010 року), для військовозобов`язаних рядового складу другого розряду граничний вік перебування в запасі становив 40 років, а особи, які досягли граничного віку перебування в запасі, підлягали виключенню з військового обліку та переведенню у відставку.

Як вважає позивач, станом на 01 січня 2011 року він в силу вимог закону був виключений з військового обліку у зв`язку з досягненням граничного віку перебування в запасі.

25 березня 2026 року Позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою, у якій просив виключити позивача з військового обліку у зв`язку з досягненням граничного віку перебування в запасі на підставі п. 4 ч. 6 ст. 37 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", та внести протягом п`яти робочих днів зміни до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів щодо його виключення з військового обліку.

Листом від 14 квітня 2026 року № 01/3/1488 Відповідач повідомив Позивача про те, що на момент досягнення граничного віку перебування в запасі у 2010 році той не пройшов процедуру виключення з військового обліку, про що свідчить відсутність відповідного запису у його військовому квитку, та надіслав повістку про виклик на 27.04.2026 року для уточнення облікових даних.

Крім того, під час перевірки відомостей у мобільному застосунку «Резерв+» позивач виявив, що за даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів він відображається зі статусом «На обліку» та категорією обліку «Військовозобов`язаний».

Вважаючи таку бездіяльність Відповідача щодо невнесення актуальних відомостей про виключення з військового обліку до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів протиправною, Позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Згідно з частинами третьою, сьомою, дев`ятою статті 1 Закону № 2232-XII військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

Щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Згідно з частинами першою, п`ятою статті 33 Закону № 2232-XII військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 2 частини першої статті 37 Закону № 2232-XII передбачено, що взяттю на військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України підлягають громадяни України, зокрема, на військовий облік військовозобов`язаних: звільнені з військової служби в запас; які припинили альтернативну (невійськову) службу в разі закінчення строку її проходження або достроково відповідно до Закону України «Про альтернативну (невійськову) службу»; військовозобов`язані, які прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України або з-за кордону на нове місце проживання; звільнені зі служби поліцейські, особи начальницького та рядового складу Міністерства внутрішніх справ України, Державного бюро розслідувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту (крім осіб, прийнятих на службу цивільного захисту у порядку, визначеному Кодексом цивільного захисту України, до проходження строкової військової служби), Державної кримінально-виконавчої служби України, співробітники Служби судової охорони, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, особи, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України; які набули громадянства України і згідно з цим Законом підлягають взяттю на облік військовозобов`язаних; зняті з військового обліку Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України відповідно за рішенням Міністерства оборони України, Служби безпеки України та Служби зовнішньої розвідки України; які відповідно до статті 18 цього Закону звільнені від призову на строкову військову службу; які досягли 27-річного віку під час перебування на військовому обліку призовників; які звільнені зі служби у військовому резерві та не досягли граничного віку перебування у запасі.

Відповідно до частини шостої статі 37 Закону № 2232-XII виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів Служби зовнішньої розвідки України - у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України, які: 1) призвані чи прийняті на військову службу; 2) проходять військову службу (навчання) у закладах фахової передвищої військової освіти, вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти; 3) визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку; 4) досягли граничного віку перебування в запасі; 5) припинили громадянство України; 6) були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину; 7) направлені для відбування покарання до установ виконання покарань або до яких застосовано примусові заходи медичного характеру; 8) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими.

Відповідно до пункту 20 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487 (далі - Порядок 1487), військовий облік ведеться на підставі даних паспорта громадянина України та військово-облікових документів.

Пунктом 22 Порядку № 1487 визначено, що взяття на військовий облік, зняття та виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, підрозділах Служби зовнішньої розвідки здійснюється відповідно до Закону № 2232-XII.

Приписами статті 28 Закону № 2232-XII, у редакції, яка діяла на момент досягнення позивачем 40 років (08.08..2010), було визначено, що запас військовозобов`язаних поділяється на два розряди, що встановлюються залежно від віку військовозобов`язаних. Військовозобов`язані, які перебувають у запасі та мають військові звання рядового, сержантського і старшинського складу, поділяються на розряди за віком: 1) перший розряд - до 35 років; 2) другий розряд: рядовий склад - до 40 років; сержантський і старшинський склад: сержанти і старшини - до 45 років; прапорщики і мічмани - до 50 років. Граничний вік перебування в запасі другого розряду є граничним віком перебування в запасі та у військовому резерві.

Статтею 32 Закону № 2232-XII, у редакції, що діяла на момент досягнення позивачем 40 років (08.08.2010), було визначено, що військовозобов`язані, які досягли граничного віку перебування в запасі, а також визнані військово-лікарськими комісіями непридатними для військової служби у воєнний час, виключаються з військового обліку і переводяться у відставку.

Законом України від 27.03.2014 № 1169-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення проведення мобілізації» (далі - Закон № 1169-VII, який набрав чинності 01.04.2014) було внесено зміни до статті 28 Закону № 2232-XII, зокрема, частину другу статті 28 Закону № 2232-XII викладено у такій редакції: «Військовозобов`язані, які перебувають у запасі та мають військові звання рядового, сержантського і старшинського складу, поділяються на розряди за віком: 1) перший розряд - до 35 років; 2) другий розряд - до 50 років».

Законом України від 22.07.2014 № 1604-VII «Про внесення змін до статті 28 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон № 1604-VII, який набрав чинності 13.08.2014), було внесено зміни до статті 28 Закону № 2232-XII, зокрема, у пункті 2 частини другої цифри « 50» замінено цифрами « 60».

Спірні правовідносини, які склались у цій справі, зводяться до питання правомірності дій відповідача щодо взяття позивача на військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів, як особу, яка раніше була виключена з військового обліку, у зв`язку з досягненням граничного віку перебування в запасі.

Позиція позивача зводиться до того, що на момент виникнення спірних правовідносин, позивач, у розумінні Закону № 2232-XII (у будь-якій редакції), уже не перебував на військовому обліку та не мав відношення до військового обов`язку у жодній з визначених Законом № 2232-XII категорій - «допризовник», «призовник», «військовозобов`язаний», «військовослужбовець», «резервіст», оскільки він був автоматично вкилючений з військового обліку 01.01.2011, тобто втратив статус «військовозобов`язаний» та перестав перебувати у запасі Збройних Сил України чи інших військових формувань.

Оцінюючи такі доводи позивача суд зазначає таке.

Статтею 32 Закону № 2232-XII, у редакції, яка діяла на момент досягнення позивачем 40 років (08.08.2010), було визначено, що військовозобов`язані, які досягли граничного віку перебування в запасі, а також визнані військово-лікарськими комісіями непридатними для військової служби у воєнний час, виключаються з військового обліку і переводяться у відставку.

Станом на 09.12.2025 в застосунку "Резерв+" мітилася інформація про перебування позивача на військовому обліку.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 21.05.2025 у справі № 280/2880/24, законодавець виокремлює поняття «зняття з військового обліку» та «виключення з військового обліку», при цьому, при знятті з військового обліку Законом передбачено можливість повторного взяття військовозобов`язаного на такий облік. Отже, різними є як підстави, так і правові наслідки зняття або виключення з військового обліку.

З аналізу положень Закону № 2232-XII Верховний Суд у справі № 280/2880/24 дійшов висновку, що «громадяни, які підлягають виключенню з військового обліку, втрачають статус військовозобов`язаний», водночас зняті з військового обліку продовжують перебувати в статусі військовозобов`язаних.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 37 Закону № 2232-XII (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) взяттю на військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України підлягають громадяни України: на військовий облік військовозобов`язаних:

звільнені з військової служби в запас;

які припинили альтернативну (невійськову) службу в разі закінчення строку її проходження або достроково відповідно до Закону України «Про альтернативну (невійськову) службу»;

військовозобов`язані, які прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України або з-за кордону на нове місце проживання;

звільнені зі служби поліцейські, особи начальницького та рядового складу Міністерства внутрішніх справ України, Державного бюро розслідувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту (крім осіб, прийнятих на службу цивільного захисту у порядку, визначеному Кодексом цивільного захисту України, до проходження строкової військової служби), Державної кримінально-виконавчої служби України, співробітники Служби судової охорони, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, особи, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України;

які набули громадянства України і згідно з цим Законом підлягають взяттю на облік військовозобов`язаних;

зняті з військового обліку Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України відповідно за рішенням Міністерства оборони України, Служби безпеки України та Служби зовнішньої розвідки України;

які відповідно до статті 18 цього Закону звільнені від призову на строкову військову службу;

які досягли 27-річного віку під час перебування на військовому обліку призовників;

які звільнені зі служби у військовому резерві та не досягли граничного віку перебування у запасі.

Отже, згідно з пунктом 2 частини першої статті 37 Закону № 2232-XII взяти на військовий облік можуть громадян, які зняті з військового обліку, а не є виключеними з військового обліку.

Водночас положення Закону № 2232-XII в частині, що стосується граничного віку перебування військовозобов`язаних осіб в запасі, зазнавало змін.

Так, згідно зі статтею 28 Закону № 2232-XII, у редакції, яка діяла на момент досягнення позивачем сорокарічного віку - 08.08.2010, запас військовозобов`язаних поділявся на два розряди, що встановлювалися залежно від віку військовозобов`язаних. Військовозобов`язані, які перебували у запасі та мали військові звання рядового, сержантського і старшинського складу, поділялися на розряди за віком: 1) перший розряд - до 35 років; 2) другий розряд: рядовий склад - до 40 років; сержантський і старшинський склад: сержанти і старшини - до 45 років; прапорщики і мічмани - до 50 років. При цьому граничний вік перебування в запасі другого розряду був граничним віком перебування в запасі та у військовому резерві.

У подальшому, Законом № 1169-VII внесено зміни до статті 28 Закону № 2232-XII та змінено граничний вік перебування в запасі другого розряду до 50 років, а Законом № 1604-VII - до 60 років.

Проте приписи статті 28 Закону № 2232-XII про те, що граничний вік перебування в запасі другого розряду є граничним віком перебування в запасі та у військовому резерві, змін не зазнали.

Тобто з набранням чинності указаних змін до Закону № 2232-XII позивач є таким, що підпадає під його дію як особа, яка не досягла встановленого законом граничного віку перебування у запасі військовозобов`язаних другого розряду.

Таким чином, у зв`язку із продовженням граничного віку перебування в запасі позивача було автоматично поновлено в запасі, незалежно від того чи перебував він на військовому обліку, оскільки позивач не досягнув 60-річного віку, тобто повинен, згідно з чинним законодавством, перебувати на військовому обліку військовозобов`язаних.

Що стосується питання про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів, з врахуванням того, поширюють чи не поширюють свою дію на спірні правовідносини зміни, внесені Законами № 1169-VII та № 1604-VII, з огляду на момент виникнення спірних правовідносин, та чи поширюють вони свою на дію саме на осіб, виключених з військового обліку на законних підставах, суд зазначає таке.

Згідно з висновками щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України, викладеними у Рішеннях Конституційного Суду України від 13.05.1997 № 1-зп, від 09.02.1999 № 1-рп/99, від 05.04.2001 № 3-рп/2001, від 13.03.2012 № 6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом. Єдиний виняток з цього правила, закріплений у частині першій статті 58 Конституції України: випадки, коли закони та інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Тобто дія нормативно-правового акта в часі пов`язується із набранням чинності і з моментом втрати ним юридичної сили.

За колом осіб дія нормативно-правового акта поділяється на такі види: загальні (розраховані на все населення), спеціальні (розраховані на певне коло осіб) та виняткові (винятки із загальних і спеціальних).

На порядок дії нормативно-правового акта за колом осіб поширюється загальне правило: нормативно-правовий акт діє стосовно всіх осіб, які перебувають на території його дії і є суб`єктами правовідносин, на яких він розрахований. Коло осіб, на яких поширює свою дію той чи інший нормативно-правовий акт, може визначатися також за ознакою статі, віком, професійної приналежності (наприклад, військовослужбовці), станом здоров`я.

Унесення змін до законодавства, яке призводить до погіршення становища особи, може суперечити принципу незворотності дії закону в часі (стаття 58 Конституції України), якщо йдеться про ретроактивну дію закону.

Однак, у цьому випадку йдеться не про притягнення до кримінальної або адміністративної відповідальності, а поновлення військового обліку, що регулюється спеціальним законодавством.

Законодавець має право змінювати критерії військового обліку, якщо це відповідає національним інтересам держави.

У зв`язку із внесенням змін до Закону № 2232-XII звужено коло підстав для виключення з військового обліку.

Метою таких змін було розширення кола осіб, щодо яких діє військовий обов`язок, і які мають досвід проходження військової служби та можуть бути використані для доукомплектування Збройних Сил України, тобто збільшення мобілізаційного ресурсу держави.

З часу набрання чинності змін до Закону № 2232-XII він поширює свою дію на всій території України і розповсюджується на всіх осіб, що не досягли граничного віку перебування у запасі.

Таким чином, оскільки за чинними нормами статті 28 Закону № 2232-XII позивач не досяг граничного віку перебування у запасі та є військовозобов`язаним, тому відповідач на законних підставах поновив його на військовому обліку військовозобов`язаних.

Законне взяття позивача на військовий облік не може вважатися звуженням змісту та обсягу його конституційних прав і свобод.

Суд зазначає, що на момент набрання чинності Законами №1169-VII та №1604-VII позивач не досяг віку 60 років, у зв`язку із чим норми зазначених законів є застосовними до позивача та спірних правовідносин.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду сформульованого у постанові від 09.04.2026 у справі №280/6524/24.

Відповідно до статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.1, ч.5 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Проаналізувавши обставини справи, з урахуванням нормативного регулювання спірних правовідносин, висновків Верховного Суду у постанові від 09.04.2026 у справі №280/6524/24, суд дійшов висновку про необґрунтованість адміністративного позову та відсутність підстав для його задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Підстави для розподілу судових витрат в порядку, передбаченому ст. 139 КАС України, відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій, - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 13 серпня 2026 року

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_2 )

Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )

Суддя С.М. Дуляницька