Рішення від 11 серпня 2026 р. у справі №420/10388/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/10388/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Єфіменка К.С., розглянувши в письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) до Хаджибейського відділу ДМС у м.Одесі Головного управління ДМС України в Одеській області (вул..Ак.Корольова,23-В, м.Одеса, 65080), Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області (вул.Преображенська,44, м.Одеса, 65045) про визнання дії Хаджибейського відділу ДМС у м.Одесі Головного управління ДМС України в Одеській області протиправною щодо відмови в оформленні та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 до Хаджибейського відділу ДМС у м.Одесі Головного управління ДМС України в Одеській області, Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, за результатом якого позивач просить:

- визнати протиправними дії Хаджибейського відділу ДМС у м. Одесі Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області (відповідь від 27.01.2026) щодо відмови в оформленні та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

- зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській

області оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 , є матір`ю та законним представником неповнолітньої дитини ОСОБА_2 . У зв`язку з необхідністю оформлення та видачі паспорта у вигляді паспортної книжечки зразка 1994 року зверталися до Хаджибейського відділу ДМС у м.Одесі Головного управління ДМС України в Одеській області з проханням щодо оформлення та видачі паспорта у вигляді паспортної книжечки зразка 1994 року. Хаджибейським відділом ДМС у м.Одесі Головного управління ДМС України в Одеській області було надано відповідь щодо відсутності підстав для оформлення та видачі ОСОБА_2 паспорта громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки. Вважаючи вказану відмову відповідача протиправною, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Ухвалою суду від 20.07.2026 року було відкрито провадження по справі № 420/10388/26 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Представником Головного управління ДМС України в Одеській області до суду надано відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог, зазначивши, заява ОСОБА_2 була розглянута Хаджибейським відділом у межах строку визначеного Законом України «Про звернення громадян» та надано ОСОБА_2 письмову відповідь на її заяву з відповідними роз`ясненнями щодо оформлення та видачі паспорта громадянина України. Враховуючи викладене, а ні Хаджибейським відділом, а ні ГУ ДМС в Одеській області не приймалось рішення про відмову у видачі паспорта громадянина України в формі книжечки.

03.08.2026 від Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області надійшли пояснення, в яких зазначається, що позивач, при оформленні паспорта громадянина України типу 10-1 з безконтактним електронним носієм, надавала згоду на обробку персональних даних. 21.05.2026 ОСОБА_2 було документовано паспортом громадянина України типу ID-1 з безконтактним електронним носієм № НОМЕР_1 Дата видачі 30.05.2026, орган видачі 5116. Під час оформлення паспорта громадянина України № НОМЕР_1 дані стосовно позивача були внесені до Єдиного державного демографічного реєстру (ЄДДР) і було присвоєно унікальний номер запису в ЄДДР (УНВР): 2010051509360.Слід зазначити, що паспорт громадянина України типу ID-1 3 безконтактним електронним носієм № НОМЕР_1 виданий ОСОБА_3 е діючим. Законодавство чітко вказує на те, що особа може мати лише один діючий паспорт громадянина України, який посвідчує особу на території України. Враховуючи викладене, на позивач станом на дату відкриття провадження по справі № 420/10388/26 документована діючим паспортом громадянина України типу ID-1 з безконтактним електронним носієм № НОМЕР_1 . У зв`язку з чим видача нового паспортного документу є порушенням чинного законодавства.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позовну заяву, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.72-79 КАС України, судом встановлено наступні факти та обставини.

З матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_2 та законний представник ОСОБА_1 звернулися до Хаджибейського відділу державної міграційної служби України в Одеській області та Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області із заявою від 29.01.2026в якій просили оформити та видати їй паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №92503-ХІІ.

За результатами розгляду заяви, Хаджибейський відділ державної міграційної служби України в Одеській областілистом від № 5114-140/5114.1-26 від 20.02.2026 рокуповідомив, позивача про те, що відсутні правові підстави для видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року у вигляді книжечки.

Не погоджуючись з відмовою відповідача щодо видачі паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною другою статті 32 Конституції України не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

За змістом частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України, зокрема, визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов`язки громадянина; громадянство, правосуб`єктність громадян, засади регулювання демографічних та міграційних процесів.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України від 18.01.2001 № 2235-III "Про громадянство України" (далі - Закон № 2235-III) документом, що підтверджує громадянство України, є паспорт громадянина України.

Пунктами 2, 3 Положення № 2503-XII визначено, що паспорт громадянина України видається кожному громадянинові України центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, після досягнення 16-річного віку. Бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни запровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення.

Пунктом 13 Положення № 2503-XII встановлено, що для одержання паспорта громадянин подає: заяву за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України; свідоцтво про народження; дві фотокартки розміром 35х45 мм; у необхідних випадках - документи, що підтверджують громадянство України.

06.12.2012 набрав чинності Закон № 5492-VI, яким визначено правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов`язки осіб, на ім`я яких видані такі документи.

Згідно з частиною першою статті 1 Закону № 5492-VI суспільні відносини, пов`язані із збиранням, накопиченням, захистом, зберіганням, обліком, використанням і поширенням інформації Єдиного державного демографічного реєстру (далі - Реєстр), оформленням, видачею, обміном, пересиланням, вилученням, поверненням державі, визнанням недійсними та знищенням передбачених цим Законом документів, регулюються Конституцією України, міжнародними договорами України, цим та іншими законами України, а також прийнятими на їх виконання нормативно-правовими актами у сферах, де використовуються відповідні документи, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи.

Частиною першою статті 4 Закону № 5492-VI встановлено, що Єдиний державний демографічний реєстр - це електронна інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина. Реєстр та майнові права інтелектуальної власності на створені на замовлення уповноважених суб`єктів для функціонування Реєстру об`єкти інтелектуальної власності належать державі. Відчуження, передача чи інше використання Реєстру, його структурних складових та майнових прав інтелектуальної власності, ніж визначено цим Законом, забороняються. Єдиний державний демографічний реєстр ведеться з метою ідентифікації особи для оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсними та знищення передбачених цим Законом документів. Єдиний державний демографічний реєстр у межах, визначених законодавством про свободу пересування та вільний вибір місця проживання, використовується також для обліку інформації про реєстрацію місця проживання чи місця перебування.

За змістом частини першої статті 10 Закону № 5492-VI внесення інформації до Реєстру здійснюється уповноваженими суб`єктами за зверненням заявника на підставі інформації державних органів реєстрації актів цивільного стану, органів реєстрації фізичних осіб, а також інформації органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог Закону № 2297-VI. У разі якщо інформація про особу вноситься до Реєстру вперше, проводиться ідентифікація особи, після завершення якої автоматично формується унікальний номер запису в Реєстрі (УНЗР) та фіксуються час, дата та відомості про особу, яка оформила заяву-анкету (в електронній формі). Унікальний номер запису в Реєстрі є незмінним.

Згідно з підпунктом "а" пункту 1 частини першої статті 13 Закону № 5492-VI документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, оформлення якого передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, є паспорт громадянина України.

Відповідно до частини третьої статті 13 Закону № 5492-VI паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний паспорт України, службовий паспорт України, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, проїзний документ біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, проїзний документ особи, якій надано додатковий захист, картка мігранта містять безконтактний електронний носій. Посвідчення особи на повернення в Україну, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідчення водія не містять безконтактного електронного носія.

Частиною четвертою статті 13 Закону № 5492-VI передбачено, що особам гарантується право на відмову від внесення відцифрованих відбитків пальців рук до безконтактного електронного носія, що міститься у паспорті громадянина України. Таке право реалізується шляхом подання заяви відповідному уповноваженому суб`єкту про внесення або відмову від внесення відцифрованих відбитків пальців рук особи до безконтактного електронного носія.

Згідно з частинами першою, другою, четвертою та п`ятою статті 14 Закону № 5492-VI форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання. Персоналізація документів здійснюється централізовано у Державному центрі персоналізації документів.

Частиною першою статті 16 Закону № 5492-VI передбачено, що оформлення, видача, обмін документів, їх пересилання, вилучення, повернення державі та знищення відбуваються в порядку, встановленому законодавством, якщо інше не передбачено цим Законом.

Відповідно до частин першої, другої, четвертої статті 21 Закону № 5492-VI паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов`язаний отримати паспорт громадянина України. Паспорт громадянина України виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.

Згідно з частиною сьомою статті 21 Закону № 5492-VI до паспорта громадянина України вноситься така інформація: 1) назва держави; 2) назва документа; 3) ім`я особи; 4) стать; 5) громадянство; 6) дата народження; 7) унікальний номер запису в Реєстрі; 8) номер документа; 9) дата закінчення строку дії документа; 10) дата видачі документа; 11) уповноважений суб`єкт, що видав документ (код); 12) місце народження; 13) відцифрований образ обличчя особи; 14) відцифрований підпис особи; 15) податковий номер (реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків) або повідомлення про відмову від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган). У разі наявності повідомлення про відмову від реєстраційного номера облікової картки платника податків проставляється слово "відмова".

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 № 302 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) затверджено зразок бланка, технічний опис та Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України.

За змістом пункту 2 Постанови № 302 із застосуванням засобів Реєстру запроваджено з 01.01.2016 оформлення і видачу паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм та паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразки бланків яких затверджено цією постановою, громадянам України, яким паспорт громадянина України оформляється вперше, з урахуванням вимог пункту 2 Положення № 2503-XII; з 01.11.2016 оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм, зразок бланка якого затверджено цією постановою, громадянам України відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією постановою.

Пунктом 3 Постанови № 302 установлено, що прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразок бланка якого затверджено цією постановою, з 01.11.2016 припиняється; паспорт громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, оформлений та виданий на підставі документів, поданих до 01.11.2016, є чинним протягом строку, на який його було видано. Вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснюються відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією постановою. Державна міграційна служба до законодавчого врегулювання питання завершення оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснює оформлення та видачу таких паспортів у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ, громадянам України, щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року.

Згідно з пунктами 1, 2, 3, 4 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 № 302 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26.10.2016 № 745) (далі - Порядок № 302), паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Паспорт виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій. Кожен громадянин України, який досяг 14-річного віку, зобов`язаний отримати паспорт. Паспорт оформляється особам, які не досягли 18-річного віку, на чотири роки, а особам, які досягли 18-річного віку, - на кожні 10 років.

Відповідно до підпункту 5 пункту 6 Порядку № 302 обмін паспорта здійснюється у разі непридатності паспорта для подальшого використання (паспорт/фотокартка має пошкодження (та/або відсутня його/її частина), що не дають змогу візуально ідентифікувати особу, прочитати прізвище, власне ім`я, по батькові, дату та місце народження, ким виданий паспорт, підпис посадової особи та дату видачі, пошкодження перфорованої серії та номера, що не дають змогу встановити реквізити паспорта, виправлення, зокрема внесення змін до персональних даних особи/найменувань органу/штампа/печатки, пошкодження, які блокують можливість зчитування, а також внесення змін до інформації безконтактного електронного носія).

За змістом пункту 19 Порядку № 302 документи для оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обміну паспорта подаються до центрів надання адміністративних послуг, державного підприємства, що належить до сфери управління ДМС, і його відокремлених підрозділів, територіальних органів та територіальних підрозділів ДМС. До територіального органу ДМС документи подаються лише в разі оформлення замість втраченого або викраденого, обміну паспорта, який було оформлено із застосуванням засобів Реєстру.

Згідно з пунктом 32 Порядку № 302 працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС не пізніше наступного дня після надходження до розгляду документів перевіряє повноту поданих заявником документів, зазначених у пунктах 35, 46 і 69 цього Порядку, відповідність їх оформлення вимогам законодавства.

Відповідно до пункт у 100 Порядку № 302 територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС має право відмовити особі в оформленні або видачі паспорта, якщо: 1) особа не є громадянином України; 2) особа вже отримала паспорт (у тому числі паспорт зразка 1994 року), який є дійсним на день звернення (крім випадків обміну паспорта у зв`язку з виявленням помилки в інформації, внесеній до нього; звернення для обміну протягом одного місяця до дати закінчення строку дії паспорта; непридатності для подальшого використання); 3) дані, отримані з баз даних Реєстру, картотек, не підтверджують надану заявником інформацію; 4) за видачею паспорта звернувся законний представник, який не має документально підтверджених повноважень на отримання паспорта; 5) особа подала не в повному обсязі документи та інформацію, необхідні для оформлення і видачі паспорта; 6) особу не встановлено за результатами проведення процедури встановлення особи.

Пунктом 131 Порядку № 302 передбачено, що до безконтактного електронного носія, який міститься у паспорті, вноситься така інформація, зокрема, біометричні дані, параметри особи (відцифрований образ обличчя особи, відцифрований підпис особи, відцифровані відбитки пальців рук) виключно за згодою особи.

Згідно з пунктом 1 розділу І Тимчасового порядку № 456 цей Тимчасовий порядок, розроблений відповідно до Постанови № 302, Постанови № 398, Положення № 2503-XII, визначає порядок подання документів, їх розгляду і прийняття рішення про оформлення та видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року особі, щодо якої прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року, засвідчене в установленому законодавством порядку.

Відповідно до пункту 2 розділу І Тимчасового порядку № 456 паспорт оформлюється з використанням бланка паспорта громадянина України зразка, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.94 № 353 "Про затвердження зразка бланка паспорта громадянина України", дію якого відновлено постановою Кабінету Міністрів України від 12.06.2013 за № 415 "Про зупинення дії постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2013 № 185".

Згідно з підпунктом 3 пункту 1 розділу IV Тимчасового порядку № 456 обмін паспорта здійснюється в разі непридатності паспорта для користування (паспорт/фотокартка має потертості (та/або відсутня її частина), що не дають змогу візуально ідентифікувати особу, прочитати прізвище, ім`я, по батькові, дату та місце народження, ким виданий паспорт, підпис посадової особи та дату видачі, пошкодження перфорованої серії та номера, що не дає змогу встановити реквізити паспорта, виправлення, підчистки окремих літер у персональних даних / найменуванні органу / штампах/печатках або інші чинники, які впливають на цілісність документа).

Пунктом 2 розділу IV Тимчасового порядку № 456 передбачено, що для обміну паспорта заявник подає: 1) заяву; 2) рішення суду; 3) паспорт, що підлягає обміну; 4) дві (три - у разі одержання паспорта, який обмінюється в іншому територіальному підрозділі ДМС) фотокартки розміром 3,5 x 4,5 см; 5) платіжний документ з відміткою банку про сплату державного мита (у разі обміну паспорта у зв`язку із непридатністю для користування) або оригінал документа про звільнення від його сплати; 6) документи, що підтверджують обставини (крім обміну паспорта з причин непридатності його використання), на підставі яких паспорт підлягає обміну. Видані компетентними органами іноземної держави документи, що подаються для оформлення паспорта, засвідчуються в установленому законодавством порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та подаються з перекладом українською мовою, вірність якого засвідчується нотаріально; 7) довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (для внутрішньо переміщених осіб); 8) посвідчення про взяття на облік бездомних осіб, видане відповідним центром обліку бездомних осіб (for бездомних осіб). У разі обміну паспорта, оформленого територіальним підрозділом ДМС, який припинив діяльність або тимчасово не здійснює свої повноваження, заявник додатково подає всі наявні документи, у тому числі документи, що містять фотозображення особи.

Відповідно до розділу Х Тимчасового порядку № 456 територіальний підрозділ державної міграційної служби відмовляє особі в оформленні або видачі паспорта (у тому числі у вклеюванні фотокартки), якщо: 1) особа не є громадянином України; 2) особа вже отримала паспорт, який є дійсним на день звернення (крім випадків обміну паспорта у зв`язку з виявленням помилки в інформації, внесеній до нього, непридатності для подальшого використання); 3) дані, отримані з баз даних Єдиного державного демографічного реєстру, картотек, не підтверджують надану заявником інформацію; 4) за видачею паспорта звернувся законний представник, який не має документально підтверджених повноважень на отримання паспорта; 5) особа подала не в повному обсязі документи та інформацію, необхідні для оформлення й видачі паспорта; 6) особу не встановлено за результатами проведення процедури встановлення особи. У рішенні про відмову в оформленні чи видачі паспорта (у тому числі у вклеюванні фотокартки), яке доводиться до відома заявника протягом п`яти робочих днів з дня його прийняття, зазначаються підстави відмови.

Відповідно до пунктів 5-8 частини другої статті 8 Закону № 2297-VI суб`єкт персональних даних має право: пред`являти вмотивовану вимогу володільцю персональних даних із запереченням проти обробки своїх персональних даних; пред`являти вмотивовану вимогу щодо зміни або знищення своїх персональних даних будь-яким володільцем та розпорядником персональних даних, якщо ці дані обробляються незаконно чи є недостовірними; на захист своїх персональних даних від незаконної обробки та випадкової втрати, знищення, пошкодження у зв`язку з умисним приховуванням, ненаданням чи несвоєчасним їх наданням, а також на захист від надання відомостей, що є недостовірними чи ганьблять честь, гідність та ділову репутацію фізичної особи; звертатися із скаргами на обробку своїх персональних даних до Уповноваженого або до суду.

Пунктом 2 частини другої статті 15 Закону № 2297-VI передбачено, що персональні дані підлягають видаленню або знищенню у разі припинення правовідносин між суб`єктом персональних даних та володільцем чи розпорядником, якщо інше не передбачено законом.

З матеріалів справи вбачається, що у цій справі позивачка оспорює протиправну, на її думку, відмову територіального органу міграції у оформленні та видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-XII у вигляді книжечки без застосування засобів Єдиного державного демографічного реєстру (ЄДДР) і без присвоєння унікального номера запису в ЄДДР (УНЗР).

Аналіз норм законодавства, якими врегульовано спірні правовідносини, дає підстави для висновку, що реалізація волевиявлення громадянина на отримання паспорта, незалежно від його форми, здійснювалася і здійснюється шляхом особистого подання заяви за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України, до компетентного органу особою, яка звертається за отриманням паспорта, із зазначенням інформації та долученням документів, передбачених вимогами чинного законодавства.

При цьому дотримання особою певних правил, пов`язаних з процедурою оформлення та видачі паспорта, зокрема щодо форми заяви, є обов`язковим.

Вказане узгоджується з позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 07.11.2018 у справі № 820/3327/16, від 29.11.2019 у справі № 260/1414/18, від 21.08.2020 у справі № 260/99/19, від 10.12.2020 у справі № 240/575/20 та від 08.06.2023 у справі № 380/5977/21.

Щодо вимоги позивачки зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби України в Одеськійобласті оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки, суд зазначає наступне.

Суд ураховує, посилання позивача на позицію щодо наявності права громадян на отримання паспорта у формі книжечки була викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 у зразковій справі № 806/3265/17 (Пз/9901/2/18).

У постанові від 15.08.2019 у справі № 0940/2105/18 Верховний Суд аналізував, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 у зразковій справі № 806/3265/17 (Пз/9901/2/18) визначено основні ознаки типової справи, за яких спори, відкриті в інших судах, є типовими для цієї зразкової справи: а) позивач - фізична особа, якій територіальним органом ДМС України відмовлено у видачі паспорта у формі книжечки відповідно до Положення № 2503-XII; б) відповідач - територіальні органи ДМС України; в) предмет спору - вимоги щодо неправомірної відмови відповідача у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки у зв`язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних та зобов`язання відповідача видати позивачеві паспорт у формі книжечки відповідно до Положення № 2503-XII.

Розглянувши зразкову справу № 806/3265/17 (Пз/9901/2/18), Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що норми Закону № 5492-VI, на відміну від норм Положення № 2503-XII, не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорта у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, імені та по батькові, і залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій, що є безумовним порушенням вимог статті 22 Конституції України. Дана стаття забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Таке регулювання не відповідає вимогам якості закону (тобто втручання не було "встановлене законом") і не було "необхідним у демократичному суспільстві" у тому сенсі, що воно було непропорційним цілям, які мали бути досягнуті, покладаючи на особу особистий надмірний тягар. Зазначене допускає свавільне втручання у право на приватне життя в контексті неможливості реалізації права на власне ім`я, що становить порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.50.

Велика Палата Верховного Суду у зразковій справі констатувала, що позбавлення особи можливості отримання паспорта у традиційній формі - у вигляді книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді ID-картки може завдати шкоди приватному життю, становить втручання держави, яке не було необхідним у демократичному суспільстві, і воно є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря.

Суд звертає увагу, що відповідно до пунктів 21, 22 частини першої статті 4 КАС України типові адміністративні справи - адміністративні справи, відповідачем у яких є один і той самий суб`єкт владних повноважень (його відокремлені структурні підрозділи), спір у яких виник з аналогічних підстав, у відносинах, що регулюються одними нормами права, та у яких позивачами заявлено аналогічні вимоги; зразкова адміністративна справа - типова адміністративна справа, прийнята до провадження Верховним Судом як судом першої інстанції для постановлення зразкового рішення.

Таким чином, ознаками типових адміністративних справ є один і той самий відповідач - суб`єкт владних повноважень та/або його відокремлені структурні підрозділи, аналогічні підстави публічно-правового спору, однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин та аналогічні позовні вимоги.

Повертаючись до матеріалів цієї справи, визначальними її особливостями, на підставі яких вона не може бути кваліфікована як типова, є, зокрема, такі.

Позивачка у цій справі зверталася до органу міграційної служби із заявою про оформлення та видачу її неповнолітньої дитини паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №92503-ХІІ.

При цьому, як зазначено в додаткових поясненнях від 03.08.2026 , при оформленні паспорта громадянина України типу 10-1 з безконтактним електронним носієм, надавала згоду на обробку персональних даних. 21.05.2026 ОСОБА_2 було документовано паспортом громадянина України типу ID-1 з безконтактним електронним носієм № НОМЕР_1 Дата видачі 30.05.2026, орган видачі 5116. Під час оформлення паспорта громадянина України № НОМЕР_1 дані стосовно позивача були внесені до Єдиного державного демографічного реєстру (ЄДДР) і було присвоєно унікальний номер запису в ЄДДР (УНВР): 2010051509360. Слід зазначити, що паспорт громадянина України типу ID-1 3 безконтактним електронним носієм № НОМЕР_1 виданий ОСОБА_3 е діючим.

Отже, фактично позивачка звернулася із вимогою про обмін чинного паспорта громадянина України у вигляді ID-картки на паспорт громадянина України зразка 1994 року у формі книжечки.

Сторонами не заперечується, що позивачка отримала паспорт громадянина України з безконтактним електронним носієм.

Таким чином, у Реєстрі вже містяться персональні дані позивачки та їй присвоєно унікальний номер запису в цьому Реєстрі (УНЗР), а за приписами частини першої статті 10 Закону № 5492-VI унікальний номер запису в Реєстрі є незмінним.

Разом з тим, у зразковій справі № 806/3265/17 правовідносини стосувались майбутнього внесення персональних даних до Реєстру, і предметом розгляду у тій справі було порушене право мати паспорт в альтернативній формі особи, яка первинно не надавала згоди на обробку персональних даних.

Тому відповідна справа не є типовою щодо зразкової справи № 806/3265/17.

З огляду на наведене, суд вважає безпідставними посилання позивачки на її небажання надавати згоду на обробку персональних даних та намір отримати паспорт громадянина України зразка 1994 року у формі книжечки як на правомірну підставу її відмови від використання паспорта у вигляді ID-картки, оскільки у Реєстрі вже містяться персональні дані позивачки та їй присвоєно унікальний номер запису в цьому Реєстрі, який є незмінним.

Отже, суд дійшов висновку, що використання неповнолітньою дитиною паспорта громадянина України у вигляді ID-картки, який було оформлено 21.05.2026 та ОСОБА_2 було документовано паспортом громадянина України типу ID-1 з безконтактним електронним носієм № НОМЕР_1 дата видачі 30.05.2026, орган видачі 5116, не є втручанням у її особисте і сімейне життя.

З указаного також необхідно дійти висновку про відсутність порушень статті 8 Конвенції, відповідно до якої кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.

До аналогічних висновків прийшов Верховний Суд у постанові від 11 грудня 2025 року у справі №440/3168/23.

Верховний Суд також звертав увагу, що Верховний Суд у постанові від 21.12.2022 у справі N 160/1/21 погодився із висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для видачі особі паспорта громадянина України зразка 1994 року (книжечки), зокрема, у зв`язку із встановленням факту самостійного звернення такої особи у минулому із заявою-анкетою щодо внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру та отримання паспорту громадянина України у формі ID-картки.

Також, подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.06.2023 у справі №380/5977/21

Крім того, позивачкою не доведено, що зберігання відомостей про неї у Єдиному державному демографічному реєстрі призвело чи призведе до порушення будь-яких її конкретних прав чи законних інтересів, а також не наведено доказів того, що відповідач здійснює обробку її персональних даних поза межами повноважень, визначених законом.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Враховуючи викладене, оцінивши достовірність та достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, відповідно до свого внутрішнього переконання, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Відповідно, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст.ст.139,242-246,255,262,295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 до Хаджибейського відділу ДМС у м.Одесі Головного управління ДМС України в Одеській області, Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів в порядку приписів ст.295 КАС України.

Рішення набирає законної сили згідно з приписами ст.255 КАС України.

Суддя К.С.Єфіменко

.