Рішення від 11 серпня 2026 р. у справі №420/20129/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/20129/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Катаєвої Е.В., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (вул.Валентини Крицак, 6, м. Херсон, 73036) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, –

В С Т А Н О В И В:

До суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду в Херсонській області, в якому позивач просить суд:

визнати протиправними дії відповідача щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні перерахунку та виплати пенсії із її збільшенням на 1% заробітку за кожен рік роботи понад стаж 15 років відповідно до положень п. 2 ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції, чинній до 01.10.2017, а саме без застосування ч. 2 ст. 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (двоскладової формули при її обчисленні), починаючи з 01.06.2026 року;

зобов`язати відповідача здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії із її збільшенням на 1% заробітку за кожен рік роботи понад стаж 15 років відповідно до положень п. 2 ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції, чинній до 01.10.2017, а саме без застосування ч. 2 ст. 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (двоскладової формули при її обчисленні), починаючи з 01.06.2026 року.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що вона перебуває на обліку ГУ ПФУ, та отримує пенсію відповідно до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

При цьому, позивачка зазначила, що вона звернулась до ГУ ПФУ із заявою про перерахунок пенсії.

Однак відповідач у перерахунку пенсії відмовив, посилаючись на те, що розмір пенсії за віком після перерахунку пенсії є меншим ніж розмір поточної пенсії.

Позивачка вважає такі дії відповідача протиправними, оскільки пенсія їй призначена 15.06.1999 року, тобто до внесення змін до закону. Наголошує, що попередня редакція цієї статті передбачала пільгове обчислення понаднормативного стажу без умови призначення пенсії на підставі ч.2 ст.27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

При цьому, внесені до закону зміни стосуються тих пенсій, які були призначені вперше та після внесення цих змін. Однак оскільки йому пенсія не призначається вперше, а належить до перерахунку, то на неї не поширюється вказана умова.

Крім того на підтвердження викладеної правової позиції позивач посилається на висновки Верховного Суду викладені у постанові від 25.06.2024 року по справі №300/3435/21.

Ухвалою суду від 08.07.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено, що справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Представник ГУ ПФУ подав відзив на позов, у якому просив відмовити в задоволенні позову, зазначивши, що законодавством передбачено можливість розрахунку пенсії за нормами раніше діючого законодавства виключно за умови висловленого бажання отримувача пенсії. Так позивач категорично не згоден на застосування ч.2 ст.27 Закону №1058, яке дає право на обчислення пенсії з урахуванням ч.2 ст.56 Закону №796.

Таким чином, незгода позивача з діями Головного управління фактично є незгодою з положеннями чинного законодавства, оскільки Головне управління на виконання вимог ст.19 Конституції України діє на підставі, в межах та у спосіб, що визначені законодавством України.

Водночас, зміна законодавства щодо обчислення пенсійних виплат допускається як Конституційним Судом України, так і Європейським судом з прав людини, отже незгода позивача з положеннями закону, які не визнані у встановлений спосіб неконституційними, не є підставою для визнання протиправними дій органу державної влади, вчинених на виконання таких положень закону.

Справа розглянута у письмовому провадженні.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є громадянкою України, що підтверджується паспортом № НОМЕР_1 , та громадянкою, яка постійно працював чи працює або проживає чи проживав у зонах та гарантованого добровільного відселення у 1986-1993 роках (категорія 3) (посвідчення серії НОМЕР_2 ).

Сторонами не заперечується, що позивачка перебуває на обліку в ГУ ПФУ та з 15.06.1999 року та отримує пенсію за віком, призначену відповідно до п.2 ст.55 Закону України від 28.02.1991 №796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі Закон №796-XII).

11.05.2026 року позивачка звернулась до відповідача із заявою щодо перерахунку пенсії відповідно до ч.2 ст. 56 Закону України від 28.02.1991 №796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

ГУ ПФУ листом від 12.06.2026 року повідомило позивачку про те, що провадити розрахунок пенсії за нормами ст.56 України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» можливо тільки при застосуванні «двоскладової формули» для обчислення пенсії відповідно до ч.2 ст.27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Позивачка, не погоджуючись із відмовою у перерахунку пенсії, звернулась до суду з цим позовом.

Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року №796-XII (далі Закон №796-XII) визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.

Згідно з ст.49 Закону №796-XII пенсії особам, віднесеним, до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: державної пенсії; додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Частиною 3 ст. 55 Закону №796-XII встановлено, що призначення та виплата пенсій особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення провадиться відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі Закон №1058-IV) і цього Закону.

Відповідно до ч.2 ст.56 Закону №796-XII (в редакції до 11.10.2017 року) право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорії 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на 1 відсоток заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 відсотків заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком №1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 відсотків заробітку.

З 11.10.2017 року набрав чинності Закон України від 03.10.2017 року №2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії» (далі Закон №2148-VIII), згідно з п.3 ч.2 розділу І якого ч. 2 ст.56 Закону №796-XII доповнено словами і цифрами: «у разі призначення пенсії на умовах ч.2 ст.27 Закону №1058-IV».

Частиною 2 ст.27 Закону №1058-IV визначено, що за бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону.

Таким чином, внесені до ч.2 ст.56 Закону №796-XII зміни встановили нову умову для призначення пенсії в повному розмірі особам, віднесеним до категорій 1-4, а саме призначення пенсії має здійснюватися на умовах ч. 2 ст. 27 Закону №1058-IV.

Тотожні правовідносини були предметом розгляду Верховного Суду.

Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 25.06.2024 року по справі №300/3435/21 дійшла висновку про те, що держава гарантувала, зокрема, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС особливі норми та умови пенсійного забезпечення як компенсацію особам, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, за втрачене здоров`я, моральні і фізичні страждання, обмеження в реалізації своїх здібностей та можливостей забезпечити собі гідний життєвий рівень, тому за особами, які набули право на призначення пенсії з урахуванням спеціального Закону №796-XII, редакцією п. 2 ст. 56 якого було визначено, що право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком № 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку, таке право зберігається й у разі зміни нормативно-правового регулювання цих правовідносин. У разі зміни правового регулювання набуті такими особами права на пільги, компенсації і гарантії повинні бути збережені із забезпеченням можливості їх реалізації або шляхом запровадження рівноцінних чи більш сприятливих умов соціального захисту.

Також Судова палата дійшла висновку, що до осіб, яким на час призначення пенсії з урахуванням Закону №796-XII її розрахунок мав здійснюватися згідно із п.2 ст.56 Закону №796XII за кожний повний рік стажу роботи понад установлений для них мінімальний трудовий стаж для призначення пенсії (15 років - для жінок і 20 років - для чоловіків) шляхом збільшення пенсії на один процент заробітку за рік, вказана норма повинна застосуватися у тій редакції, яка діяла на час призначення пенсії (окрім випадку покращення становища особи). Розповсюдження на таких осіб нових правил виплати надбавки за понаднормовий стаж в залежності від призначення пенсії на умовах частини другої статі 27 Закону №1058-IV, запроваджених у зв`язку із внесенням до цієї норми змін Законом №2148-VIII, свідчило б про звуження змісту та обсягу існуючих прав таких осіб, що в силу статті 22 Конституції України, є неприпустимим.

Згідно з ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд по цій справі враховує правовий висновок Верховного Суду та вважає, що оскільки позивачці пенсія призначена 15.06.1999 року, тобто до внесення змін Законом №2148-VIII року 11.10.2017, на час призначення пенсії її розрахунок мав здійснюватися згідно із ч.2 ст.56 Закону №796-XII за кожний повний рік стажу роботи понад установлений для них мінімальний трудовий стаж для призначення пенсії (15 років - для жінок і 20 років - для чоловіків) шляхом збільшення пенсії на один процент заробітку за рік, вказана норма повинна застосуватися у тій редакції, яка діяла на час призначення пенсії.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач протиправно не здійснив обчислення пенсії позивачки зі збільшенням на 1% заробітку за кожний рік роботи понад стаж 15 років відповідно до положень ч.2 ст.56 Закону №796-ХІІ.

Суд вважає, що порушені права позивачки підлягають поновленню шляхом зобов`язання ГУ ПФУ здійснити позивачці з 01.06.2026 року перерахунок та виплату пенсії із збільшенням на 1% заробітку за кожен рік роботи понад 15 років стажу відповідно до ч.2 ст.56 Закону №796-ХІІ.

Частиною 2 ст.77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Оскільки позивач як учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії звільнений від сплати судового збору на підставі п.10 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», підстави для розподілу судових витрат - відсутні.

Керуючись статтями 2, 3, 6, 7, 8, 9, 12, 241-246 КАС України, суд, –

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (вул.Валентини Крицак, 6, м. Херсон, 73036, Код ЄДРПОУ 21295057) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо відмови в перерахунку та виплаті ОСОБА_1 пенсії, зі збільшенням пенсії на 1 процент заробітку за кожний повний рік страхового стажу понад 15 років, відповідно до ч.2 ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в редакції, чинній до 01.10.2017 року, а саме без застосування ч.2 ст. 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії зі збільшенням пенсії на 1 процент заробітку за кожний повний рік страхового стажу понад 20 років, відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, в редакції, чинній до 01.10.2017 року, а саме без застосування ч.2 ст. 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 01.06.2026 року.

Рішення набирає законної сили у порядку ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене у порядку та строки встановлені ст. 295-297 КАС України.

Суддя Е.В. Катаєва