Рішення від 11 серпня 2026 р. у справі №420/19177/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/19177/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Катаєвої Е.В., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, –

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду через підсистему «Електронний суд» надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), в якому позивач просить суд:

визнати протиправною відмову військової частини НОМЕР_1 у виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень, відповідно до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану»;

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову винагороду за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень, відповідно до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану», із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб та оподаткуванням за ставкою 1,5%.

Представник позивача в обґрунтування позовних вимог зазначив, що позивач уклав контракт на проходження військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та проходив військову службу по теперішній час. Станом на день звернення до суду звільнений з військової служби.

При цьому, позивач брав безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності Постановою №153.

Представник позивача зазначає, що позивач на момент початку військової служби не досяг віку 25 років та понад 6 місяців безперервно брав участь у бойових діях, не притягався до кримінальної відповідальності та не має незнятої або непогашеної судимості, а тому має право на грошову винагороду передбачену абз.2 п.4 Постанови №153.

11.05.2026 позивач звернувся з рапортом, зареєстрований № 28/50791/26-Вн від 12.05.2026 про виплату одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. грн., у відповідності до вимог Постанови № 153.

Листом відповідача від 02.06.2026 року №04.2/60391/26-Вн позивачу відмовлено у здійснені виплати у зв`язку з тим, що 25.02.2019 позивач вже укладав контракт, тобто до початку дії воєнного стану 24.02.2022 року, водночас військовослужбовцям, які станом на 24 лютого 2022 року вже перебували на військовій службі за контрактом виплата винагороди не передбачена умовами постанови.

Представник позивача просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 26.06.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено, що справа буде розглянута за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в електронній формі, враховуючи внесені зміни в КАС України, а саме частиною 9 ст.18 КАС України визначено, що суд проводить розгляд судової справи за матеріалами у формах, визначених Положенням про ЄСІТС та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Згідно з п.128 Розділу VII Перехідних положень Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) ЄСІТС, затвердженого Рішенням ВРП 17 серпня 2021 №1845/0/15-21 встановлено, що до початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС справи можуть розглядатися (формуватися та зберігатися) в паперовій, електронній чи змішаній формі залежно від наявних у суді можливостей.

До суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просить відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування правової позиції зазначено, що первинне прийняття позивача на військову службу відбулося саме 25.02.2019 року. Воєнний стан в Україні введено лише 24.02.2022 Указом Президента України №64/2022. Отже, позивач був прийнятий на військову службу до введення воєнного стану.

По суті спірних правовідносин відповідач зазначає, що доводи позивача про наявність у нього права на отримання винагороди, передбаченою Постановою №153, прямо суперечать буквальному змісту постанови Кабінету Міністрів України № 153, оскільки позивач не є особою, яка була прийнята на військову службу у рамках експериментального проекту, передбаченого постановою № 153.

Відповідно до умов Постанови 153, право на отримання винагороди мають особи рядового, сержантського і старшинського складу, які на момент набрання чинності цією Постановою були молодші 25 років та були прийняті або призвані на військову службу під час дії воєнного стану, тобто у період з 24 лютого 2022 року. Оскільки, позивач неодноразово укладав контракт на проходження військової служби в 2019 році, відповідно умова Постанови 153 щодо «прийняття або призов на військову службу під час воєнного стану» не виконана. Таким чином, обставини початку та власне проходження служби позивачем військової служби з 2019 року не відповідають умовам визначеного експериментального проекту (оскільки він був і призваний і уклав контракт щодо проходження військової служби не під час воєнного стану, а до цього), що були законно встановлені Кабінетом Міністрів України в рамках реалізації ним дискреційних повноважень. Натомість, положення Постанови №153 передбачають чіткий період під час якого має бути укладений контракт або прийнятий на військову службу під час мобілізації, а саме з 24.02.2022 по 13.02.2025.

Враховуючи вищевикладене, дії відповідача щодо відмови у виплаті позивачу винагороди в розмірі 1 млн грн є правомірними, а отже позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Справа розглянута в письмовому провадженні.

Судом встановлено, що позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянин України, є учасником бойових дій, паспорт № НОМЕР_2 .

25.02.2019 року позивачем укладено контракт на проходження служби громадянами України військової служби у Державній прикордонній службі України на посадах рядового складу 25.02.2019 строком на 3 роки.

В подальшому, ОСОБА_1 укладено контракт на проходження служби громадянами України військової служби у Державній прикордонній службі України на посадах сержантського та старшинського складу 31.05.2023 строком на 3 роки. Згідно довідки від 07.07.2026 №08/5551/26-Вн позивач з 20.05.2023 по 31.05.2026 року проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 .

Вказані обставини щодо проходження позивачем військової служби не заперечуються учасниками справи.

Згідно з витягами з журналу бойових дій ІНФОРМАЦІЯ_3 від 01.01.2024 року №02.10-3 ДСК молодший сержант ОСОБА_1 з 22.03.2024 року по 12.06.2024 року, з 16.03.2025 року по 30.03.2025 року, з 04.11.2025 року по 14.11.2025 року, 28.11.2025 року, з 28.11.2025 року по 30.11.2025 року, 01.12.2025 року, з 04.112.2025 року по 29.12.2025 року, з 01.01.2026 року по 06.01.2026 року, з 08.01.2026 року по 16.03.2026 року, з 17.04 по 30.04.2026 року брав безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора.

Відповідно до витягу з інформаційно-аналітичної системи "Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості" ФОВА-006496449 відсутні відомості відносно ОСОБА_1 щодо притягнення його до кримінальної відповідальності; наявності розшуку, не знятої чи непогашеної судимості.

Позивач, вважаючи, що набув право на отримання одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн грн відповідно до п.4 постанови КМУ №153, 11.05.2026 року звернувся з рапортом, зареєстрований № 28/50791/26-Вн від 12.05.2026, про виплату одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. грн., у відповідності до вимог Постанови № 153.

Листом від 02.06.2026 №04.2/60391/26-Вн позивачу відмовлено у здійснені виплати у зв`язку з тим, що 25.02.2019 позивач вже укладав контракт, водночас військовослужбовцям, які станом на 24 лютого 2022 року вже перебували на військовій службі за контрактом виплата винагороди не передбачена умовами Постанови.

Вважаючи протиправними дії щодо відмови у нарахуванні та виплаті одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн грн відповідно до п.4 постанови КМУ №153, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Дослідивши позовну заяву, викладені в ній доводи та надані доказі в обґрунтування наявності права на нарахування та виплати одноразової грошової допомоги у розмірі 1млн грн згідно з п.4 постанови КМУ №153, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України від 25.03.1992 №2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі Закон №2232-ХІІ) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Відповідно до ч.1-3 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі Закон №2011-ХІІ) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Частиною 4 ст.9 Закон №2011-ХІІ передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24.02.2022 року №64, затвердженим Законом України “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24.02. 2022 року № 2102-ІХ в Україні введений воєнний стан, якій триває. Воєнний стан та мобілізація продовжена до 04.05.2026 року на підставі Закону України від 14.01.2026 року, яка затвердила Укази Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» та «Про продовження строку проведення загальної мобілізації».

11.02.2025 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №153, відповідно до п. 1 якої постановлено погодитися з пропозицією Міністерства оборони та Міністерства внутрішніх справ стосовно реалізації протягом двох років з дня, що настає за днем набрання чинності цією постановою, експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану (далі - експериментальний проект).

Пунктом 2 постанови КМУ №153 затверджено, зокрема, Порядок реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану.

Пунктом 3 постанови №153 визначені: - учасники експериментального проекту; - координатор (Міністерство оборони); - фінансування (за рахунок коштів державного бюджету)

Учасники експериментального проекту є:

громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу;

Збройні Сили; Національна гвардія; Державна прикордонна служба; Міністерство оборони; Міністерство внутрішніх справ;

військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил, Головним управлінням Національної гвардії та Адміністрацією Державної прикордонної служби.

Абзацом 2 п. 4 постанови КМУ №153 установлено, що:

громадянам України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24 лютого 2022 року №64, затвердженим Законом України “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24 лютого 2022 року №2102, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень.

Позивач вважає, що він має право на винагороду у розмірі 1 млн. гривень саме на підставі абз. 2 п. 4 постанови КМУ №153.

Абзацом 4 п. 4 постанови КМУ №153 також установлено, що винагорода не виплачується військовослужбовцям, зазначеним в абз.2,3 цього пункту у разі, коли вони притягувалися до кримінальної відповідальності, два або більше разів притягувалися до адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився.

Також абзацом 5 п.4 постанови №153 установлено, що виплата винагороди здійснюється також військовослужбовцям, зазначеним в абз.2 цього пункту, які відповідають вимогам щодо виплати винагороди, зазначеним в абзаці 2 цього пункту, та, зокрема: були прийняті на військову службу за контрактом під час воєнного стану, з числа осіб, які проходили строкову військову службу.

Отже за приписами абзаців 2,4 п.4 визначена сукупність обов`язкових умов, за яких військовослужбовцю може бути виплачена одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах в розмірі 1 млн гривень:

1) особа повинна бути громадянином України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу (Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення);

2) до набрання чинності цією постановою особа мала бути у віці до 25 років прийнята або призвана на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24 лютого 2022 р. №64, затвердженим Законом України “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX;

3) особа проходить військову службу та брала безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою;

4) відсутність двох або більше разів за сукупністю притягнення до кримінальної відповідальності, адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився.

Судом встановлено, що для нарахування та виплати вказаної одноразової грошової винагороди відносно позивача відсутні сукупність необхідних умов визначених абз.2,4 п.4 постанови №153.

Позивач є громадянином України, у віці до 25 років, проходить службу у рядовому складі ВСУ, відсутні відомості про притягнення його до кримінальної, адміністративної, дисциплінарної відповідальності.

Проте позивач не був прийнятий або призваний на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24 лютого 2022 р. №64. Також не був прийнятий на військову службу за контрактом під час воєнного стану з числа осіб, які проходили строкову військову службу.

Відповідно до відомостей з послужного списку, 25.02.2019 року ОСОБА_1 прийнятий на військову службу за контрактом осіб рядового складу в Державній прикордонній службі України. 31.05.2023 року прийнятий на військову службу за контрактом осіб сержантського і старшинського складу в Державній прикордонній службі України.

Отже позивач проходив військову службу до початку дії воєнного стану, введеного Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24.02. 2022 р. №64.

Таким чином, для нарахування та виплати одноразової грошової винагороди відносно позивача відсутня сукупність необхідних умов визначених абз.2,4 п.4 постанови №153, відповідно відсутні підстави для задоволення його позовних вимог про зобов`язання в/ч НОМЕР_3 нарахувати та виплатити йому одноразову грошову винагороду у розмірі 1 млн грн на підставі абз.2 п.4 постанови КМУ від 11.02.2025 №153.

Крім того, доводи позивача про те, що тлумачення Постанови №153 у вузькому значенні, тобто лише відносно осіб, які уклали контракт до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану буде дискримінаційним відносно осіб, які продовжили контракт під час дії воєнного стану, не приймаються судом, оскільки застосування приписів законодавства, зокрема Постанови № 153, не може вказувати на наявність дискримінації, або обмеження прав військовослужбовців.

Згідно зі ст.ст.73,74,75,76 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

У зв`язку з тим, що суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог розподіл судових витрат не здійснюється.

Частиною 9 ст.18 КАС України визначено, що суд проводить розгляд судової справи за матеріалами у формах, визначених Положенням про ЄСІТС та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Згідно з п.128 Розділу VII Перехідних положень Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) ЄСІТС, затвердженого Рішенням ВРП 17 серпня 2021 №1845/0/15-21 встановлено, що до початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС справи можуть розглядатися (формуватися та зберігатися) в паперовій, електронній чи змішаній формі залежно від наявних в суді можливостей.

Конституційний Суд України у рішенні від 03.10.1997 року №4-зп зазначив, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.

Отже, за наявності декількох норм, які по-різному регулюють спірне питання повинні застосовуватися положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.

Враховуючи, що ч.9 ст.18 КАС України, якою визначено, що суд проводить розгляд судової справи за матеріалами у формах, визначених Положенням про ЄСІТС та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів), прийнята пізніше ніж абз.1 ч.10 ст.243 КАС України, суд застосовує норму, яка прийнята пізніше.

Оскільки ухвалою суду при відкритті провадженні вирішено здійснити розгляд справи та її формування та зберігання в електронній формі суд викладає рішення в електронній формі.

Керуючись ст.2, 3, 6, 7, 9, 12, 13, 139, 241-246 КАС України, суд, –

В И Р І Ш И В:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) ( АДРЕСА_2 , Код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії.

Рішення набирає законної сили у порядку ст.255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене у порядку та строки встановлені ст.295-297 КАС України.

Суддя Е.В. Катаєва

.