Рішення від 11 серпня 2026 р. у справі №380/7433/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 серпня 2026 рокусправа № 380/7433/26

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Кухар Н.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення коштів,-

встановив:

До Львівського окружного адміністративного суду звернулася Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ; ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) з позовом до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) в якому просить суд:

- стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) безпідставно набуті кошти у розмірі 140966 гривень 43 коп. (сто сорок тисяч дев`ятсот шістдесят шість) гривень 43 копійки під час фактичного невиконання ним обов`язків військової служби.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачу було нараховано та виплачено щомісячне грошове забезпечення на загальну суму 140966 гривень 43 коп під час фактичного невиконання ним обов`язків військової служби. Відповідач на момент подання позовної заяви відсутній на військовій службі без поважних причин, отже останній є недобросовісним набувачем, а тому виплата грошового забезпечення, у сумі 140966 гривень 43 коп. (сто сорок тисяч дев`ятсот шістдесят шість) гривень 43 копійки, стягується у судовому порядку.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючого – суддю Кухар Н.А.

Ухвалою судді Львівського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду й відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Згідно відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру №2630291 від 21.04.2026 на запит відповідач зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

Копію ухвали про відкриття провадження у справі надіслано відповідачу на адресу: АДРЕСА_2 .

Проте, до суду повернувся конверт з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №068087273630 з відміткою поштового відділення «закінчення встановленого терміну зберігання».

Частиною одинадцятою статті 126 КАС України визначено, що у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Отже, враховуючи положення наведеної вище правової норми, суд дійшов висновку, що відповідач своєчасно та належним чином повідомлений про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

У той же час, відповідач не скористався своїм правом щодо подання відзиву на позовну заяву, заяв/клопотань суду про продовження строків на подання відзиву чи інших заяв по суті справи не направлено, а відтак, враховуючи положення ч. 6 ст.162 КАС України суд вирішує справу за наявними матеріалами у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин.

Суд, з`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступне.

Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 15.05.2022 № 134, солдат ОСОБА_1 (Відповідач), прибув та призначений на посаду навідника-оператора 3 відділення 1 аеромобільно-десантного взводу 2 аеромобільно-десантної роти військової частини НОМЕР_1 .

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 16.05.2022 № 135, солдат ОСОБА_1 , навідник – оператор 3 відділення 1 аеромобільно-десантного взводу 2 аеромобільно-десантної роти, з “16” травня 2022 року вибув до Костянтинівської міської лікарні м. Костянтинівка Донецької області.

Згідно з листом відповідача № 694/1059 від 30.05.2022, солдат ОСОБА_1 направлений на проходження військово-лікарської комісії до військово-медичного клінічного центру Західного регіону.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 06.06.2022 № 156, солдат ОСОБА_1 , відповідно до пункту 116 підпункту 15, 16 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, з “06” червня 2022 року увільнений від займаної посади і зарахований у розпорядження командира військової частини НОМЕР_4 .

Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 23.12.2022 № 358, солдат ОСОБА_1 , військовослужбовець в розпорядженні командира військової частини НОМЕР_4 , який з “16” травня 2022 року знаходився на лікуванні, вважається таким, що станом на “23” грудня 2022 року не повернувся до військової частини НОМЕР_1 без поважних причин, на телефонні дзвінки не відповідає, медичні документи надані не були, місцезнаходження невідомо.

Службовим розслідування встановлено, що ОСОБА_1 30.05.2022 вибув до Військово-медичного клінічного центру Західного регіону у м. Львів для встановлення ступеню придатності до військової служби в Десантно-штурмових військах та Збройних Силах України.

05.09.2023 за №15463 від Військово-медичного клінічного центру Західного регіону надійшла відповідь про те, що солдат ОСОБА_1 на стаціонарному лікуванні, амбулаторному огляді у Військово-медичному клінічному центрі Західного регіону у період з 01.04.2022 по 05.09.2023 не перебував.

У рапорті начальника фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_1 зазначено, що на виконання вимог наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 13.12.2023 №1287 "Про підсумки службового розслідування стосовно солдата ОСОБА_1 за фактом нез`явлення вчасно без поважних причин на службу з лікувального закладу” здійснено перевірку нарахованого та виплаченого військовослужбовцю в розпорядженні командира військової частини НОМЕР_4 солдату ОСОБА_1 грошового забезпечення і додаткової винагороди, в результаті якої виявлені факти:

надмірно виплаченого грошового забезпечення: травень 2022 року - 7377,73 гривень, червень 2022 року - 22507,49 гривень, липень 2022 року - 22565,07 гривень. Загальна сума - 52450,29 гривень.

надмірно виплаченої додаткової винагороди: травень 2022 року - 4516,14 гривень, червень 2022 року - 42000,00 гривень, липень 2022 року - 42000,00. Загальна сума - 88516,14 гривень.

Остаточна сума боргу 140966,43 гривень

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 13.12.2023 № 1287 “Про підсумки службового розслідування стосовно солдата ОСОБА_1 за фактом нез`явлення вчасно без поважних причин на службу з лікувального закладу” солдата ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності, накладено дисциплінарне стягнення – оголошено сувору догану.

23.03.2026 року командиром військової частини НОМЕР_1 був виданий наказ №286 (з основної діяльності) “Про результати службового розслідування стосовно солдата ОСОБА_1 за фактом неналежного виконання службових обов`язків, що спричинило надлишкову виплату грошового забезпечення та додаткової винагороди за травень, червень та липень 2022 року солдату ОСОБА_1 ”.

Вказаним наказом вирішено вважати встановленим факт неналежного виконання Відповідачем обов`язків військової служби, що призвело до надлишкової виплати грошового забезпечення солдату ОСОБА_1 за травень, червень, липень 2022 року, а також додаткової винагороди за травень, червень, липень 2022 року.

Згідно довідки від 27.01.2026 року №51 по солдату ОСОБА_1 загальна сума переплати становить 140966 грн 43 коп.

Детальний розрахунок:

Переплата за травень 2022 року:

- по грошовому забезпеченню з урахуванням податків – 12 275 грн 39 коп.

- по додатковій грошовій винагороді – 4 516 грн. 14 коп.

Переплата за червень 2022 року:

- по грошовому забезпеченню з урахуванням податків – 22 507 грн 49 коп.

- по додатковій грошовій винагороді – 42 000 грн. 00 коп.

Переплата за липень 2022 року:

- по грошовому забезпеченню з урахуванням податків – 22 565 грн 07 коп.

- по додатковій грошовій винагороді – 42 000 грн. 00 коп.

Разом переплата за травень-липень 2022 року становить 140966 грн 43 коп. (з урахуванням зайво перерахованих податку з доходів фізичних осіб та єдиного соціального внеску).

Посилаючись на те, що оскільки ОСОБА_1 не повернувся до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 ) з лікувального закладу, не виконує обов`язки військової служби в період часу з 30.05.2022 по теперішній час, а військовою частиною за цей час було нараховано та виплачено ОСОБА_1 грошове забезпечення за травень, червень, липень 2022 року тому грошові кошти в сумі 140966 грн 43 копійок набуті ОСОБА_1 без достатньої правової підстави, а тому підлягають поверненню.

Вирішуючи спір по суті, суд виходив з такого.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України від 20 грудня 1991 року №2011-XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” (далі Закон №2011).

Відповідно до статті 1 Закону №2011 соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. На підставі частини першої статті 9 Закону №2011 держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно з частинами другою, третьою статті 9 Закону №2011 до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення та індексація грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Відповідно до частини четвертої статті 9 Закону України №2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Суд зазначає, що питання повернення зайво виплачених коштів не врегульовані нормами спеціального законодавства. У той же час такі питання врегульовані Цивільним кодексом України.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

За змістом цієї норми матеріального права зобов`язання з безпідставного придбання майна виникають за наявності трьох умов: набуття або зберігання майна; здійснення набуття або зберігання майна за рахунок іншої особи; відсутність правових підстав для такого набуття чи зберігання або припинення таких підстав згодом.

Водночас стаття 1215 Цивільного кодексу України встановлює випадки, коли отримане набувачем від іншої особи майно, яке зовні могло б бути розцінене як безпідставно набуте, насправді не є таким.

Відповідно до вказаної норми закону не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі №753/15556/15-ц вказала, що у статті 1215 ЦК України передбачені загальні випадки, за яких набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню. Її тлумачення свідчить, що законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності набувача такої виплати.

Верховний Суд у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 01.03.2021 у справі №180/1735/16-ц виклав, що під час застосування правил статті 1215 ЦК України як винятку із статті 1212 ЦК України суди зобов`язані встановлювати наявність не двох, а трьох критеріїв для відмови у поверненні безпідставно набутого майна: добровільність дій боржника, відсутність рахункової помилки та добросовісність набувача коштів.

Таким чином, Верховний Суд у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що не підлягають поверненню безпідставно набуті кошти за умови наявності одночасно таких умов, як здійснення виплати добровільно, відсутність рахункової помилки та добросовісність набувача коштів. У разі якщо відсутня одна із наведених умов, передбачених пунктом 1 частини першої статті 1215 ЦК України, то грошові кошти, виплачені набувачу, підлягають поверненню платнику.

Повертаючись до обставин справи, суд встановив, що під час службового розслідування встановлений факт нез`явлення вчасно без поважних причин на службу з лікувального закладу солдата ОСОБА_1 , здійснено перевірку нарахованого та виплаченого військовослужбовцю в розпорядженні командира військової частини НОМЕР_4 солдату ОСОБА_1 грошового забезпечення і додаткової винагороди, в результаті якої виявлені факти.

Відповідачем винесено наказ №286 від 23.03.2026 року “Про результати службового розслідування стосовно солдата ОСОБА_1 за фактом неналежного виконання службових обов`язків, що спричинило надлишкову виплату грошового забезпечення та додаткової винагороди за травень, червень та липень 2022 року солдату ОСОБА_1 ”.

Вказаним наказом вирішено вважати встановленим факт неналежного виконання відповідачем обов`язків військової служби, що призвело до надлишкової виплати грошового забезпечення солдату ОСОБА_1 за травень, червень, липень 2022 року, а також додаткової винагороди за травень, червень, липень 2022 року.

Згідно довідки від 27.01.2026 року №51 по солдату ОСОБА_1 загальна сума переплати становить 140966 грн 43 коп.

Детальний розрахунок:

Переплата за травень 2022 року:

- по грошовому забезпеченню з урахуванням податків – 12 275 грн 39 коп.

- по додатковій грошовій винагороді – 4 516 грн. 14 коп.

Переплата за червень 2022 року:

- по грошовому забезпеченню з урахуванням податків – 22 507 грн 49 коп.

- по додатковій грошовій винагороді – 42 000 грн. 00 коп.

Переплата за липень 2022 року:

- по грошовому забезпеченню з урахуванням податків – 22 565 грн 07 коп.

- по додатковій грошовій винагороді – 42 000 грн. 00 коп.

Суд у межах спірних правовідносин не здійснює перевірку дій посадових осіб Військової частини, які нараховували та виплачували кошти відповідачу під час його фактичної відсутності у військовій частині.

Разом із тим, суд вважає, що відповідач діяв недобросовісно, оскільки був відсутній на службі без поважних причин, проте отримував грошове забезпечення. Таким чином, суд дійшов висновку, що у відповідача виник обов`язок у поверненні безпідставно набуті кошти у розмірі 140966 гривень 43 коп. (сто сорок тисяч дев`ятсот шістдесят шість) гривень 43 копійки під час фактичного невиконання ним обов`язків військової служби.

Отже, в силу вищевказаних вимог Цивільного Кодексу України такі кошти підлягають поверненню платнику.

За приписами частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частин першої та другої статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зважаючи на встановлені у цій справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі шляхом стягнення з ОСОБА_1 на користь Військової частини НОМЕР_1 безпідставно набуті кошти у розмірі 140966 гривень 43 коп. (сто сорок тисяч дев`ятсот шістдесят шість) гривень 43 копійки під час фактичного невиконання ним обов`язків військової служби.

Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 13, 14, 72-76, 139, 241-246, 250, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення коштів про стягнення майнової шкоди задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ; ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) безпідставно набуті кошти у розмірі 140966 гривень 43 коп. (сто сорок тисяч дев`ятсот шістдесят шість) гривень 43 копійки під час фактичного невиконання ним обов`язків військової служби.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду першої інстанції набуває чинності після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набуває чинності після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

СуддяКухар Наталія Андріївна