Рішення від 12 серпня 2026 р. у справі №340/2082/26 — Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/2082/26

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Савонюка М.Я., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у порядку письмового провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі – позивач), звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (надалі – відповідач), у якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невключення до складу грошового забезпечення ОСОБА_1 сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошової компенсації ОСОБА_1 за невикористані дні оплачуваних відпусток в загальній кількості 59 днів, обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", та провести її виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що проходив службу у Військовій частині НОМЕР_1 . Відповідно до витягу із наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 03.12.2024 № 338 йому нараховано грошову компенсацію за щорічну невикористану основну відпустку у розмірі 45 дні за 2022-2023 роки та щорічну додаткову відпустку як учаснику бойових дій у розмірі 14 днів за 2024 рік. Згідно відповіді Військової частини НОМЕР_1 від 09.03.2026 №1736/1191 на адвокатський запит свого представника дізнався, що додаткова грошова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" (далі — Постанова №168) не враховувалась при розрахунку грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної відпустки. Разом з тим, відповідно до довідок про грошове забезпечення він отримував таку додаткову грошову винагороду під час проходження військової служби.

Вважає бездіяльність відповідача щодо не врахування додаткової грошової винагороди, отриманої відповідно до Постанови №168, при розрахунку грошової компенсації за всі невикористані дні відпустки протиправною та просить позов задовольнити.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, у якому заперечив проти задоволення позовних вимог.

На обгрунтування заперечень зазначив, що позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 по 04.12.2024. При його звільненні з військової служби була виплачена компенсація за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022, 2023 та невикористану додаткову відпустку учасника бойових дій за 2024 рік.

Вказує, що розрахунок грошової компенсації за невикористані відпустки ОСОБА_1 проведено відповідно до вимог пункту 6 розділу XXXI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018 (далі — Порядок №260), а саме: розрахунок грошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, крім винагород з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою.

На переконання відповідача, додаткова винагорода, установлена пунктом 1-1 Постанови №168 за своєю правовою природою є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення, не входить до складу грошового забезпечення та не має постійного характеру, в зв`язку з цим не входить в розрахунок компенсації за невикористані відпустки.

З цих підстав просить відмовити у задоволенні позову.

10.04.2026 ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у порядку письмового провадження), витребувано від відповідача докази по справі.

Установивши фактичні обставини справи, на які посилаються сторони як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши та оцінивши докази, проаналізувавши норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, суд приходить до наступних висновків.

Наказом Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 22.01.2024 №38-РС ОСОБА_1 призначено на посаду солдата резерву 3 резервного взводу 12 запасної роти військової частини НОМЕР_1 .

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 20.02.2024 №51 позивача, який прибув із військової частини НОМЕР_2 для подальшого проходження військової служби, з 20.02.2024 зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та на всі види забезпечення і визнано таким, що прийняв справи та посаду і приступив до виконання службових обов`язків за посадою солдата резерву з посадовим окладом 2470,00 грн на місяць. Цим же наказом передбачено виплату позивачу щомісячної премії у розмірі 590 % посадового окладу та надбавки за особливості проходження служби у розмірі 65 % посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років (а.с. 39).

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 22.02.2024 №46-РС позивача призначено на посаду розвідника 2 розвідувального відділення розвідувального взводу 2 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 .

Згідно з наказом по стройовій частині від 22.02.2024 №53 позивач з 22.02.2024 прийняв справи та посаду і приступив до виконання службових обов`язків з посадовим окладом 2730,00 грн на місяць (а.с. 35).

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 03.12.2024 №297-РС позивача звільнено з військової служби у відставку за станом здоров`я відповідно до підпункту «б» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

На підставі цього наказу наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 03.12.2024 №338 ОСОБА_1 з 03.12.2024 виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення. Цим же наказом установлено, що щорічна основна відпустка за 2022 рік позивачу не надавалася, за 2023 рік ним використано 10 діб щорічної основної відпустки, а за 2024 рік — 30 діб. У зв`язку зі звільненням наказано виплатити позивачу грошову компенсацію за 25 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2022 рік та за 20 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2023 рік, а також за 14 діб невикористаної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2024 рік, тобто загалом за 59 календарних днів невикористаних відпусток (а.с. 11зв.)

З метою з`ясування складових грошового забезпечення, які були взяті відповідачем при визначенні розміру компенсації за невикористані дні відпусток, представник позивача 04.08.2025 звернувся до військової частини НОМЕР_1 з адвокатським запитом, у якому, серед іншого, просив повідомити, чи враховувалася при обчисленні такої компенсації додаткова винагорода, передбачена Постановою №168. У подальшому представником позивача направлялися запит від 13.11.2025 щодо стану розгляду попереднього звернення та повторний адвокатський запит від 05.02.2026 (а.с. 12, 13, 13зв.)

Листом військової частини НОМЕР_1 від 09.03.2026 №1736/1191 представника позивача повідомлено, що додаткова грошова винагорода при розрахунку грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки ОСОБА_1 не враховувалася (а.с. 14зв.)

З картки особового рахунку військовослужбовця за січень-грудень 2024 року вбачається, що позивачу під час проходження військової служби нараховувалися посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років, надбавка за особливості проходження служби, премія, а також виплати, зазначені як «винагорода додаткова 30 тисяч» та «винагорода додаткова 100 тисяч». За грудень 2024 року відображено нарахування компенсації за невикористану основну відпустку у сумі 31993,65 грн та додаткову відпустку у сумі 9953,58 грн (а.с. 15).

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон №2011-XII).

Частиною першою статті 9 Закону України №2011-XII від 20.12.1991 "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон №2011-XII) визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно із частиною другою статті 9 Закону №2011-ХІІ, до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до пункту 1 статті 10-1 Закону №2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців, які проходять базову військову службу, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення. Тривалість щорічної основної відпустки для військовослужбовців, які мають вислугу в календарному обчисленні до 10 років, становить 30 календарних днів; від 10 до 15 років - 35 календарних днів; від 15 до 20 років - 40 календарних днів; понад 20 календарних років - 45 календарних днів, без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець. Святкові та неробочі дні при визначенні тривалості щорічних основних відпусток не враховуються.

У рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані за час проходження військової служби дні щорічних основної та додаткової відпусток, а також додаткової відпустки військовослужбовцям, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, та додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону України "Про відпустки" (пункт 14 статті 10-1 Закону №2011-XII).

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі - Постанова №704), окрім тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців та розмірів надбавки за вислугу років також затверджено додаткові види грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу.

Пунктом 2 Постанови №704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Згідно з пунктом 3 Постанови №704 виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу визначено здійснювати в порядку, що затверджується, зокрема, Міністерством оборони України.

Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначає Порядок №260.

Відповідно до пункту 2 розділу І Порядку №260 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.

До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; винагорода за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду); премія.

До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду)), а також додаткова винагорода та одноразова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги.

Пунктом 3 розділу XXXI Порядку №260 установлено, що у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

Іншим військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються з військової служби, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини тривалістю, що визначається пропорційно часу, прослуженому в році звільнення за кожен повний місяць служби, та за час такої відпустки виплачується грошове забезпечення або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

Відповідно до пункту 6 розділу XXXI Порядку №260 розрахунок грошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, крім винагород з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. У подальшому (і станом на час спірних правовідносин) відповідними Указами Президента України воєнний стан в Україні продовжувався.

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України 28.02.2022 прийняв постанову № 168, пунктом 1 якої (у первинній редакції) на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Редакція Постанови № 168 неодноразово змінювалася.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 09.08.2023 № 836 доповнено Постанову № 168 новим пунктом 1-1, який регулює спірні правовідносини у цій справі (на момент звільнення позивача з військової служби у грудні 2024 року) та відповідно до якого військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту (далі - військовослужбовці), які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. У разі виконання бойових (спеціальних) завдань під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до ротного опорного пункту включно, а також на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора в районах ведення воєнних (бойових) дій та на території держави-агресора військовослужбовцям додатково виплачується одноразова винагорода в розмірі 70000 гривень за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання таких завдань;

військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно, а також у складі командування та штабу військової частини (зведеного підрозділу) (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки), виплачується додаткова винагорода у розмірі 50000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань відповідно до умов, визначених Міністерством оборони;

військовослужбовцям, які здійснюють бойові (спеціальні) завдання у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 30000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань.

Отже, за своєю правовою природою, щомісячна додаткова винагорода, запроваджена Постановою №168, є додатковим видом грошового забезпечення, яку законодавець відніс до категорії винагород, виплату якої запроваджено під час воєнного стану.

Як встановлено судом, наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 03.12.2024 №338 позивача з 03.12.2024 виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення. Цим же наказом передбачено виплату йому компенсації за 25 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2022 рік, 20 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2023 рік та 14 діб невикористаної додаткової відпустки учаснику бойових дій за 2024 рік, тобто загалом за 59 діб.

Під час проходження військової служби йому у 2024 році поряд з основними та щомісячними додатковими видами грошового забезпечення нараховувалася додаткова винагорода відповідно до Постанови №168.

Листом військової частини НОМЕР_1 від 09.03.2026 №1736/1191 представника позивача повідомлено, що зазначена додаткова винагорода при обчисленні грошової компенсації за невикористані дні відпустки до розрахунку не включалася.

Верховний Суд у постанові від 10.12.2024 у справі № 580/9551/23, вирішуючи питання чи є грошова винагорода, установлена Постановою № 168, щомісячним додатковим видом грошового забезпечення чи така винагорода є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення, сформував правовий висновок, відповідно до якого пункт 1 постанови № 168 чітко і однозначно передбачив, що:

- додаткова винагорода за своєю суттю є тимчасовою (непостійною) виплатою військовослужбовця, оскільки установлюється на період дії воєнного стану та прямо залежить від наявності (дії) в Україні правового режиму воєнного стану. При цьому, в Академічному тлумачному словнику слово «постійний» визначається, зокрема, як: який триває ввесь час, не припиняючись і не перериваючись;

- розмір додаткової винагороди не є сталим, адже вона виплачується пропорційно в розрахунку на місяць в залежності від виконання завдань та часу приймання військовослужбовцем участі в бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії та перебування безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів;

- визначається наказами командирів (начальників).

Отже за відсутності принаймні однієї із вказаних умов, виплата додаткової винагороди не здійснюється.

При цьому Верховний Суд у вказаній справі врахував, що частина друга статті 9 Закону № 2011-XII відносить до складу грошового забезпечення щомісячні додаткові види грошового забезпечення (зокрема винагороди, які мають постійний характер). Водночас, додаткові щомісячні види грошового забезпечення військовослужбовців є чітко унормованими та передбаченими пунктом 2 Розділу І Порядку № 260, до яких додаткова винагорода, установлена постановою № 168, з огляду на її характер та особливості, не включається.

Відповідно, Верховний Суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою додаткова винагорода, установлена пунктом 1 постанови № 168, є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення.

У постанові від 31.01.2025 у справі № 460/2645/24 Верховний Суд виснував, що за своєю правовою природою, додаткова винагорода, запроваджена Постановою №168, є додатковим видом грошового забезпечення, яку законодавець відніс до категорії винагород, виплату якої запроваджено під час воєнного стану, яка має компенсаційну мету, - часткова відплата за особливості несення служби в умовах війни та не має регулярного характеру й виплачується на підставі наказів командирів (начальників), за певних умов.

Додаткові щомісячні види грошового забезпечення військовослужбовців є чітко унормованими та передбачені пунктом 2 розділу І Порядку №260, до яких спірна додаткова винагорода, установлена Постановою №168, з огляду на її характер та особливості, не включається, що свідчить про тимчасовий характер такої додаткової винагороди.

Таке тлумачення указаної норми підтверджується й підходом держави до виплати, адже наказом Міністерства оборони України від 25.01.2023 № 44 «Про внесення Змін до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» перелік одноразових додаткових видів грошового забезпечення доповнено додатковою винагородою на період дії воєнного стану.

У постанові від 09.07.2026 у справі №240/4421/24 Верховний Суд безпосередньо розглянув доводи військовослужбовця про необхідність застосування правової позиції, раніше викладеної у постанові Верховного Суду від 23.09.2024 у справі №240/32125/23, на яку посилається і позивач у цій справі. За попереднім підходом пункт 6 розділу XXXI Порядку №260 не містив прямого застереження щодо заборони врахування винагород при обчисленні компенсації за невикористані відпустки, у зв`язку із чим додаткову винагороду за постановою №168 було віднесено до розрахункової величини такої компенсації.

Однак Верховний Суд у постанові від 09.07.2026 зазначив, що після формування Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 07.05.2026 у справі №280/8933/24 правової позиції щодо одноразового характеру додаткової винагороди за постановою №168 суди з метою забезпечення єдності судової практики повинні враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду. Верховний Суд також прямо зазначив, що постановою від 10.06.2026 у справі №240/33823/23 змінено підходи до застосування приписів постанови №168 при перерахунку грошової компенсації за невикористані дні відпусток військовослужбовця.

За результатами розгляду справи №240/4421/24 Верховний Суд погодився з висновком про те, що додаткова винагорода, виплату якої передбачено постановою №168 на період дії воєнного стану, не є тією складовою грошового забезпечення, яка включається при обчисленні грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток.

Таким чином, посилання позивача на постанову Верховного Суду від 23.09.2024 у справі №240/32125/23 не може бути підставою для задоволення позову, оскільки після ухвалення цієї постанови Верховним Судом сформовано новіший підхід до визначення правової природи додаткової винагороди за постановою №168, який ґрунтується, зокрема, на правовій позиції Великої Палати Верховного Суду від 07.05.2026 та безпосередньо застосований до правовідносин щодо компенсації за невикористані відпустки у постановах Верховного Суду від 10.06.2026 у справі №240/33823/23 і від 09.07.2026 у справі №240/4421/24.

Суд також враховує, що компенсація, виплачена позивачу при звільненні, стосувалася невикористаних днів відпусток, право на які виникло у 2022– 2024 роках. Водночас ця обставина не змінює порядку визначення розміру компенсації, оскільки пункт 6 розділу XXXI Порядку №260 пов`язує його не з розміром грошового забезпечення військовослужбовця у році, за який залишилися невикористані дні відпустки, а з нормами грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою на час проведення відповідного розрахунку при звільненні.

Отже, сам факт виплати позивачу протягом 2024 року додаткової винагороди за постановою №168 не створює обов`язку відповідача включити її до розрахункової величини при визначенні компенсації за невикористані дні щорічної основної та додаткової відпусток.

Системне тлумачення частини другої статті 9, пункту 14 статті 10-1 Закону №2011-XII, пункту 2 розділу І та пункту 6 розділу XXXI Порядку №260, положень постанови №168 у редакції, чинній на час звільнення позивача, ураховуючи наведені правові висновки Великої Палати Верховного Суду та Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, дає підстави для висновку, що додаткова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, не належить до щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру, які відповідно до пункту 6 розділу XXXI Порядку №260 включаються до складу місячного грошового забезпечення для обчислення компенсації за невикористані дні відпусток.

За таких обставин невключення військовою частиною НОМЕР_1 сум додаткової винагороди за постановою №168 при обчисленні позивачу грошової компенсації за 59 днів невикористаних оплачуваних відпусток відповідає вимогам чинного законодавства та не свідчить про допущення протиправної бездіяльності.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі — КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд зазначає, що у матеріалах справи відсутні будь які докази, фактичні дані чи інформація, виходячи з яких суд може зробити висновок про протиправну бездіяльність відповідача.

Водночас відповідач діяв в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України, з урахування усіх обставин, що мають значення для вчинення дій та неупереджено.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. На розвиток зазначених положень Конституції України частиною другою статті 2 КАС України визначені критерії законності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, яким є відповідач.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про необгрунтованість позовних вимог та відсутність правових підстав для задоволення заявленого позову.

Відповідно до статті 139 КАС України розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій — відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 13 серпня 2026 року.

Повне найменування учасників справи:

Позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ).

Відповідач – Військова частина НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , АДРЕСА_2 ).

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду М.Я. САВОНЮК