Рішення від 12 серпня 2026 р. у справі №320/38460/25 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 серпня 2026 року м. Київ справа №320/38460/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області в якому просить суд:

- визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 27.03.2025 № 104250021830 про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до п. 5 ч.2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зарахувати ОСОБА_1 в пільговий стаж, періоди роботи її дояркою з 01.04.1991 по 01.06.2014 в Колгоспі ім. Щорса, КСП «ім.Щорса», СП «Дубівське» та призначити їй пенсію за віком відповідно до п. 5 ч.2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 20.03.2025.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.08.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що з 01.04.1991 року по 01.06.2014 року, працювала дояркою. Зазначена обставина підтверджується трудовою книжкою оформленою на ім`я позивача. Позивач зазначає, що 20.03.2025 року, звернулася до Головного управління Пенсійного фонду у Київській області з заявою про призначенні пенсії за віком у відповідності до п. 5 ч. 2 ст. 114 Закону України « Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у зв`язку з досягненням нею 55 років та наявності стажу доярки не менше 20 років. Однак, за результатами розгляду заяви позивача відповідачем-2 було прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії від 27.03.2025 р., №104250021830. Мотивуючи рішення про відмову у призначенні пенсії, відповідач-2, зокрема, зазначив, що загальний страховий стаж позивача становить 32 роки 09 місяців 14 днів. Пільговий стаж роботи на посаді доярки відсутній. Причиною не зарахування страхового стажу позивача до пільгового, відповідач-2, зазначив про відсутність документів, що підтверджують виконання встановлених норм обслуговування. З рішенням про відмову у призначенні пенсії та наведеними відповідачем-2 мотивами позивач не погоджується, вважає рішення відповідача-2 протиправним та таким, що підлягає до скасування, що і слугувало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Заперечуючи проти позовних вимог, представник Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позову повністю.

Представник Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області подав до суду відзив на позов, в якому просить відмовити у задоволенні позову повністю.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

Судом встановлено, що позивач 20.03.2025 звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області №104250021830 від 27.03.2025 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 5 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу роботи. Зокрема, відповідачем зазначено, що страховий стаж особи становить 32 роки 09 місяців 14 днів; пільговий стаж роботи на посаді доярки відсутній. Відповідач також вказав, що документи про підтвердження стажу роботи дояркою не надані.

Визначаючись щодо заявлених вимог в контексті цієї спірної ситуації, суд керується та виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV).

Відповідно до положень пункту 5 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV, на пільгових умовах пенсія за віком призначається жінкам, які працюють доярками (операторами машинного доїння), свинарками-операторами в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - після досягнення 55 років і за наявності стажу на зазначених роботах не менше 20 років, за умови виконання встановлених норм обслуговування.

Норми обслуговування для цих цілей встановлюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

За вимогами статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та пунктів 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637(далі - Порядок № 637), основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі, коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

За змістом пункту 3 Порядку № 637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно пункту 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. Додатково в довідці наводяться такі відомості: стосовно жінок, які працюють доярками (операторами машинного доїння), свинарками-операторами на підприємствах сільського господарства (в тому числі в колгоспах) - про виконання встановлених норм обслуговування.

Порядок призначення пенсій на пільгових умовах цій категорії працівників роз`яснено у листі Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 № 7, згідно з яким, до доярок належать працівники, які оформлені на роботу доярками, свинарками, мають відповідні посвідчення, які постійно зайняті протягом повного сезону сільгоспробіт в рослинництві та тваринництві. Дояркам, свинаркам, які відпрацювали повний польовий період на колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, весь рік роботи зараховується до стажу, який дає право на пільгове пенсійне забезпечення, і в тому випадку, якщо в міжпольовий або міжсезонний період вони виконували інші роботи, на тваринницьких фермах тощо. Віднесення господарства до сільгосппідприємств, доярки та свинарки яких мають право на пільгову пенсію, здійснюється відповідно до класифікатора галузей народного господарства. До сільськогосподарських належать підприємства, які виробляють продукцію рослинництва і тваринництва. Єдина назва професії доярка та свинарка, запроваджена в 1961 році.

Таким чином, головними умовами для призначення пенсії за віком на пільгових умовах є виконання роботи доярки, досягнення відповідного віку, а також наявність відповідного стажу.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 21.11.2019 у справі № 701/1232/16-а.

Суд враховує усталену правову позицію Верховного Суду про те, що головними умовами для призначення пенсії за віком на пільгових умовах є виконання робіт на посаді доярки, безпосередня зайнятість у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, досягнення відповідного віку, а також наявність кількості відповідного стажу (висновки викладені у постановах від 10.07.2018 у справі № 709/1360/17, від 07.02.2019 у справі № 699/155/17, від 21.11.2019 у справі № 701/1232/16, від 21.11.2019 у справі № 355/343/17, від 12.12.2019 у справі № 219/2866/17).

Такі висновки свідчать про те, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у її трудовій книжці, а також, що посадові особи підприємств, де вона працювала, не встановили норми надоїв та обслуговування тварин або через незбереження ними документів про встановлення таких норм станом на день звернення за призначенням пенсії, оскільки неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення особи її конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пільгової пенсії за віком.

Аналогічного правового висновку дійшов і Верховний Суд у постановах від 10 липня 2018 року у справі №709/1360/17, від 07 лютого 2019 року у справі №699/155/17.

Втрата чи відсутність архівних документів про реорганізацію колгоспу не є підставою для відмови у зарахуванні трудового стажу та не обмежує права позивача на отримання пенсії.

При цьому суд зазначає, що право особи на пенсійне забезпечення, не може ставитись в залежність від існування конкретного документу, позаяк збереження таких відомостей не може контролюватися пенсіонером, а значить на нього не може покладатись відповідальність за їх відсутність.

Відтак, основною підставою для призначення пенсії на пільгових умовах є відповідний підтверджений стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки чи інших документів (довідок), оскільки визначальним є саме підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах.

За умови підтвердження трудового стажу позивач, як громадянка України, наділена правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних підстав.

Одним із мотивів спірного рішення відповідача-2 є відсутність пільгового стажу на посаді доярки, з приводу чого суд зазначає наступне.

Згідно з відомостями з трудової книжки позивача, згідно якої з 01.04.1991 року по 01.06.2014 року, позивач пропрацювала - дояркою.

Разом з тим, як слідує зі спірного рішення, відповідач-2 не зарахував позивачу відповідні періоди роботи, не провівши належного аналізу її трудової книжки, яка є основним документом для підтвердження стажу.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити пенсію за віком, то суд враховує, що призначення пенсії за віком відноситься до дискреційних повноважень органів Пенсійного фонду України.

Дискреційні повноваження - це комплекс прав і зобов`язань представників влади як на державному, так і на регіональному рівнях, у тому числі представників суспільства, яких уповноважили діяти від імені держави чи будь-якого органу місцевого самоврядування, що мають можливість надати повного або часткового визначення і змісту, і виду прийнятого управлінського рішення.

Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.

Суд зазначає, що у випадку, коли закон встановлює повноваження суб`єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов`язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб`єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення) з урахуванням встановлених судом обставин, оскільки адміністративний суд не вправі перебирати на себе повноваження суб`єкта публічної адміністрації, реалізуючи за нього процедурні дії, ухвалювати рішення чи проводити адміністративну процедуру. Таке втручання може мати місце лише у випадку, якщо судом буде встановлено, що в адміністративній процедурі фізична (юридична) особа виконала всі приписи закону, а суб`єкт владних повноважень у відповідь необґрунтовано й незаконно не вчинив належну дію чи не ухвалив необхідне рішення. Тобто нарахування та виплата пенсії є дискреційним повноваженням пенсійного органу. У такому випадку, суд може лише зобов`язати пенсійний орган повторно розглянути заяву про призначення пенсії.

Відтак, позов в цій частині до задоволення не підлягає.

Разом з цим, ст. 58 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, тобто Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

До компетенції суду не належить здійснення призначення пенсії та первісного визначення права особи на призначення пенсії, судом здійснюється лише контроль правомірності рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень (відповідача) щодо вказаних питань.

Відповідно до приписів розділу IV Порядку №22-1,після реєстрації заяви та сканування документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу (п.4.2). Рішення за результатами заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи (п.4.3).

Вказане відповідає правовій позиції Верховного Суду щодо застосування норм права в аналогічних спірних правовідносинах, висловленій у постанові від 08.02.2024 у справі №500/1216/23.

Згідно з приписами частини першої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Фактично суд зв`язаний предметом і розміром заявлених особою вимог, проте може вийти за межі вимог адміністративного позову у випадках, якщо обраний позивачем спосіб захисту є недостатнім для повного захисту його прав, свобод та інтересів або якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. Вихід за межі позовних вимог можливий у випадку помилкового обрання особою неналежного способу захисту порушеного права, у цьому випадку можливо на підставі частини другої статті 9 КАС України вийти за межі позовних вимог та застосувати той спосіб захисту порушеного права позивача, який відповідає фактичним обставинам справи і відновлює порушене право особи. Фактично, необхідною передумовою застосування частини другої статті 9 КАС України є саме порушення прав позивача та необхідність захисту порушеного права шляхом його відновлення.

З огляду на викладене, з метою захисту порушеного права позивача суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області повторно розглянути подану позивачем заяву про призначення пенсії за віком відповідно до п. 5 ч.2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» зарахувавши в пільговий стаж, періоди роботи її дояркою з 01.04.1991 по 01.06.2014 в Колгоспі ім. Щорса, КСП «ім.Щорса», СП «Дубівське» та прийняти відповідне рішення з врахуванням висновків суду, вказаних у мотивувальній частині рішення суду.

Відповідно до частини першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково.

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст. 139 КАС України.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області №104250021830 від 27.03.2025 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 за віком відповідно до пункту 5 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області повторно розглянути подану ОСОБА_1 заяву про призначення пенсії за віком відповідно до п. 5 ч.2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» зарахувавши в пільговий стаж, періоди роботи її дояркою з 01.04.1991 по 01.06.2014 в Колгоспі ім. Щорса, КСП «ім.Щорса», СП «Дубівське» та прийняти відповідне рішення з врахуванням висновків суду.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 605 (шістсот п`ять) грн. 60 коп. сплаченого судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Щавінський В.Р.