Рішення від 11 серпня 2026 р. у справі №320/32320/25 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 серпня 2026 року м. Київ справа №320/32320/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області в якому просить суд:

- визнати протиправними та скасувати рішення про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 № 262240030236 від 22.01.2025 Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву № 1380 від 15.01.2025 про призначення пенсії за віком та зарахувати до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком, періоди роботи на посаді директора в ТОВ «Фінансово-комерційний центр «LC» з 16.10.1991 по 10.04.2007 включно;

- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу, орієнтований розмір якої складає 35000,00 грн.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.07.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 15.01.2025 позивач звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 22.01.2025 відмовлено позивачу у призначенні пенсії, оскільки до страхового стажу не зараховано період роботи з 16.10.1991 по 10.04.2017 у зв`язку із відсутністю сплати страхових внесків за даний період. Позивач вважає таке рішення протиправним тому звернувся з позовом до суду.

Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо задоволення позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Зазначає, що страховий стаж позивача становить 26 років 11 місяців 25 днів, а для визначення права на пенсію згідно п. 3-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058 стаж становить 31 рік.

За доданими документами до страхового стажу позивача не зараховано період роботи з 16.10.1991 по 10.04.2007, оскільки в індивідуальних відомостях про застраховану особу відсутня сплата страхових внесків за даний період. Згідно пунктом 2 статті 24 Закону № 1058 страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Крім цього вказує, що у разі відсутності, починаючи з 01.01.2018, страховий стаж, передбаченого статтею 26 Закону № 1058 право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 63 роки з 01 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року необхідний страховий стаж становить від 24 до 34 року та після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу не менше 15 років. Відтак, питання щодо призначення позивачу пенсії за віком за нормами Закону № 1058 право на пенсійну виплати буде 29.12.2027. Після повторного звернення за призначенням пенсії з необхідним додатковими документами, право на пенсійну виплату буде переглянуто. Просить відмовити в задоволенні позову.

Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві правом подачі відзиву не скористався.

Дослідивши наявні у справі докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

15.01.2025 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

За принципом екстериторіальності заяву позивача було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області.

Рішенням ГУ ПФУ в Харківській області від 22.01.2025 №262240030236 позивачу відмовлено у призначенні пенсії.

Відповідно до вказаного рішення, вік заявника 60 років; страховий стаж особи становить 26 років 11 місяців 25 днів.

Необхідний страховий стаж згідно ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» становить 31 рік.

За доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди роботи з 16.01.1991 по 10.04.2007, оскільки:

- некоректний номер наказу при зарахуванні, що є порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України № 58 від 27.07.1993 (зі змінами) та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України № 110 від 17.08.1993;

- відсутній запис про перейменування підприємства, оскільки запис про звільнення завірений печаткою підприємства ТОВ Фінансово-комерційний центр, а за даними Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування сплата страхових внесків за період з 01.04.2004 по 28.02.2005 здійснено підприємством LCФКЦ з аналогічним кодом підприємства ТОВ Фінансово-комерційний центр;

- в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування ТОВ Фінансово-комерційний центр на якому працював заявник за період з 16.10.1991 по 10.04.2007 сплата страхових внесків відсутня.

Вважаючи протиправним вказане рішення відповідача, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд керувався таким.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій встановлені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).

Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону № 1058-IV виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат.

Статтею 11 Закону № 1058-IV визначено, що загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню підлягають, зокрема: громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у тому числі які є резидентами Дія Сіті, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, у громадських об`єднаннях, у фізичних осіб - підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, та в інших фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) (крім домашніх працівників, які не беруть добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи (надають послуги) на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за гіг-контрактами, іншими договорами цивільно-правового характеру; фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Згідно чч. 1-4 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови здійснення в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду, відповідної доплати до суми страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати на дату здійснення доплати, таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років (ч. 1 ст. 26 Закону № 1058-IV).

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону № 1058-IV у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 22 до 32 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - від 23 до 33 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - від 24 до 34 років.

За правилами ч.ч. 1, 2 ст. 44 Закону № 1058-IV, призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.

Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання в електронній або паперовій формі заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Призначення пенсії за віком здійснюється автоматично (без звернення особи) у разі набуття застрахованою особою права на призначення пенсії за віком при досягненні пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, на підставі відомостей, наявних у системі персоніфікованого обліку, якщо до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, особа не повідомила про бажання одержувати пенсію з більш пізнього віку.

У разі відсутності в системі персоніфікованого обліку даних про страховий стаж, необхідний для призначення пенсії за віком (у тому числі за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку), територіальний орган Пенсійного фонду інформує застраховану особу, у тому числі через її особистий електронний кабінет на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду, про відсутність таких відомостей та необхідність їх подання (за наявності). Документи про страховий стаж можуть бути подані до територіального органу Пенсійного фонду або через особистий електронний кабінет на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637 затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п. 1 Порядку № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Документи можуть бути подані в електронному вигляді з накладенням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису.

Документи, визначені цим Порядком, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 1 січня 2004 року.

Згідно п. 3 Порядку № 637, за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Отже, надання інших документів, окрім трудової книжки, для підтвердження трудового стажу з метою призначення пенсії здійснюється виключно у випадку, якщо в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи.

Щодо наявності підстав для врахування до страхового стажу періодів роботи позивача з 16.10.1991 по 10.04.2007, суд зазначає наступне.

Із оскаржуваного рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії суд встановив, що відповідачем не зараховано до страхового стажу роботи з 16.01.1991 по 10.04.2007, оскільки:

- некоректний номер наказу при зарахуванні, що є порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України № 58 від 27.07.1993 (зі змінами) та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України № 110 від 17.08.1993;

- відсутній запис про перейменування підприємства, оскільки запис про звільнення завірений печаткою підприємства ТОВ Фінансово-комерційний центр, а за даними Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування сплата страхових внесків за період з 01.04.2004 по 28.02.2005 здійснено підприємством LCФКЦ з аналогічним кодом підприємства ТОВ Фінансово-комерційний центр;

- в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування ТОВ Фінансово-комерційний центр на якому працював заявник за період з 16.10.1991 по 10.04.2007 сплата страхових внесків відсутня.

Позивач оскаржує рішення відповідача лише в частині не зарахування до страхового стажу періоду роботи з 16.10.1991 по 10.04.2007.

Позивач вважає, що відповідач, встановивши не достатність документів, поданих до заяви про призначення пенсії, мав вжити дії для перевірки правильності даних, наведених у трудовій книжці позивача щодо спірного періоду роботи.

Відповідач, на думку позивача, мав письмово повідомити її про необхідність подання додаткових документів для призначення пенсії.

Згідно з підпунктом 2 пункту 2.1 Порядку №22-1, до заяви про призначення пенсії додаються документи про стаж, що визначені Порядком № 637.

На переконання суду, позивач не має відповідати за незбереження органами Пенсійного фонду України документів про нарахування страхових внесків/ збору на загальнообов`язкове державне страхування, а відсутність належних, достатніх та допустимих доказів наявності перед податковим та пенсійним органами, на думку суду підтверджують сплату необхідних платежів. Оскільки, адміністрування сплати страхових внесків (єдиного внеску) покладено на відповідний державний орган, то особа не може нести відповідальність за наповнення реєстру застрахованих осіб.

Вказане свідчить про необхідність зарахування до стажу позивача періоду роботи з 16.10.1991 по 10.04.2007 до страхового стажу позивача.

За наведених обставин, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 15.01.2025 про призначення пенсії, зарахувавши до страхового стажу період з 16.10.1991 по 10.04.2007.

Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні вимог позивача в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 35 000,00 грн.

Відповідно до статей 133, 137, 141 Цивільного процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, підлягають розподілу між сторонами за умови надання належних, допустимих та достатніх доказів, які підтверджують фактичне понесення таких витрат, їх обсяг, характер наданих послуг та вартість.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу сторона повинна надати, зокрема, договір про надання правничої допомоги, документи, що підтверджують обсяг наданих послуг (акт приймання-передачі наданих послуг, детальний опис виконаних робіт), а також документи, що підтверджують оплату таких послуг або обов`язок їх сплати.

Однак позивачем до позовної заяви не додано ані договору про надання правничої допомоги, ані акта приймання-передачі наданих послуг, а також інших належних доказів, які б підтверджували фактичне надання адвокатом правничої допомоги, обсяг виконаних робіт та їх вартість.

За таких обставин суд позбавлений можливості встановити дійсний розмір понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, перевірити їх реальність, необхідність та співмірність із складністю справи, обсягом наданих послуг і виконаних робіт.

У зв`язку з викладеним, вимоги позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 35 000,00 грн є недоведеними, а тому задоволенню не підлягають.

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки доказів, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд робить висновок про наявність підстав для задоволення позову частково.

Зважаючи на часткове задоволення позову, суд, керуючись ст. 139 КАС України, вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

Керуючись статтями 242-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 26240030236 від 22.01.2025 року про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії щодо не зарахування до страхового стажу періоду роботи з 16.10.1991 по 10.04.2007.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15.01.2025 про призначення пенсії, зарахувавши до страхового стажу період роботи з 16.10.1991 по 10.04.2007.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 2422,40 грн за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Щавінський В.Р.