Рішення від 12 серпня 2026 р. у справі №300/9029/25 — Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" серпня 2026 р. справа № 300/9029/25

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Главача І.А., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі, також – позивач, ОСОБА_1 ), в інтересах якого діє адвокат Зібаровська Наталія Олександрівна (надалі, також – представниця позивача), звернувся в суд з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_2 (надалі, також – відповідач 1, ІНФОРМАЦІЯ_3 ), Військової частини НОМЕР_1 (надалі, також – відповідач 2) в якій просить:

– визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , в частині призову та направлення ОСОБА_1 для проходження військової служби за мобілізацією до Військової частини НОМЕР_1 ;

– визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 в частині зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 ;

– зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення від проходження військової служби ОСОБА_1 та виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що процедура мобілізації позивача відбулася із значною кількістю порушень вимог законодавства. Зокрема, позивач вказує, що його протиправно позбавили волі та вказує на те, що стосовно нього не було сформовано окреме мобілізаційне розпорядження, яке передбачене для осіб його віку. Також позивач вказує на те, що посадовими особами відповідача 1 не здійснювався безперервний відеозапис процедури його мобілізації та вказує на відсутність засобів відеофіксації в посадових осіб відповідача 1. Крім того, зауважує, що відсутні відомості про наявність розпорядження керівника відповідної військової адміністрації про створення групи оповіщення та зауважує про відсутність в посадових осіб, які здійснили затримання позивача відповідних службових посвідчень, що вказує на суттєві порушення з боку відповідача 1. Також позивач зауважує про невручення йому повістки для проходження військово-лікарської комісії та проходження такої з формальною оцінкою стану здоров`я позивача. Позивач звертає увагу суду на те, що ним було подано заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, яка в період вжиття відповідачем 1 мобілізаційних заходів щодо позивача, перебувала на розгляді ІНФОРМАЦІЯ_4 . Оскільки рішення по суті такої заяви станом на дату мобілізації позивача прийнято не було, то позивач вказує, що відповідач 1 протиправно проводив мобілізаційні дії стосовно позивача. Щодо позовної вимоги про визнання протиправним та скасування наказу відповідача 2 про зарахування позивача до особового складу військової частини, то позивач зауважує, що проведення мобілізації з порушенням вимог законодавства є самостійною та достатньою підставою для скасування відповідного наказу про зарахування позивача до списків особового складу військової частини. Зважаючи на вищевикладене, просить позовні вимоги задовольнити (т. І, а.с. 1-119).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.12.2025 відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), відповідно до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (т. І, а.с. 121-123).

24.12.2025 на адресу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від позивача надійшла заява про забезпечення позову (т. І, а.с. 127-133).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29.12.2025 у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено (т. І, а.с. 135-138).

06.01.2026 на адресу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від позивача надійшла заява про долучення доказів по справі. До даної заяви долучено докази оскарження процедури проходження позивачем ВЛК та докази рішення 16-ї регіональної ВЛК про направлення позивача відповідачем 2 на повторне проходження ВЛК (т. І, а.с. 144-148).

15.01.2026 на адресу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від відповідача 1 надійшов відзив на позовну заяву. У своєму відзиві відповідач 1 вказує, що на виконання вимог положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, посадові особи даного органу проводять оповіщення громадян України. Відповідач 1 вказує, що групи оповіщення створені із складу військовослужбовців ІНФОРМАЦІЯ_5 наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 № 429. За змістом додатку 1 до даного наказу, створена група оповіщення в складі старшого групи – солдата ОСОБА_2 , солдата ОСОБА_3 та СРПП – ОСОБА_4 , який здійснив у подальшому доставку позивача до ІНФОРМАЦІЯ_5 ., про що була виписана довідка про доставку. Щодо заперечень позивача про відсутність відеореєстратора, то відповідач 1 вказує, що відповідно до відомостей Журналу обліку видачі, повернення портативного відеореєстратора та карт пам`яті, копіювання цифрової інформації, даній групі оповіщення був виданий справний відеореєстратор за інвентарним номером 11374139, про що 25.10.2025 було здійснено запис № 64. Даний пристрій було повернуто до ІНФОРМАЦІЯ_5 після роботи даної групи та в подальшому було передано відповідальній особі для подальшого зберігання. Щодо можливості надання відео чи фото доказів процедури оповіщення позивача, то відповідач 1 вказує на неможливість надання таких доказів, оскільки строк зберігання таких становить 30 днів відповідно до положень Наказу Міністерства оборони України № 532. Відповідач 1 зауважує, що в ході проведення оповіщення позивач був виявлений та добровільно супроводжений до ІНФОРМАЦІЯ_5 . Відповідач 1 зазначає, що після проведення перевірки військово-облікових документів позивача було виявлено, що у позивача відсутня відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, у зв`язку з чим його було направлено для проходження ВЛК. За змістом довідки ВЛК позивача було визнано придатним для проходження військової служби. Відповідач 1 вказує, що зауважень від позивача щодо порушень його прав під час проходження ВЛК до ІНФОРМАЦІЯ_5 не надходило. Відповідачем 1 звертається увага на те, що позивач в пункті 10 "інформація щодо стану мого здоров`я надана мною достовірно та в повному обсязі" картки обстеження та медичного огляду № 2998 від 29.10.2025 поставив свій підпис, що підтверджує доводи відповідача 1 про відсутність заперечень позивача щодо процедури проходження ВЛК. Крім того, зазначається, що позивач не висловлював будь-яких скарг щодо стану свого здоров`я. Оскільки позивач був визнаний придатним до проходження військової служби та не мав оформленої відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, то начальником ІНФОРМАЦІЯ_5 було видано наказ про мобілізацію позивача № 865 від 01.11.2025 та в подальшому зараховано до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 (т. І, а.с. 149-176).

Головуючий суддя Главач І.А. по даній адміністративній справі перебував на лікарняному з 19.01.2026 по 30.01.2026, у зв`язку з чим строки, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України продовжуються на строк періоду непрацездатності.

19.01.2026 на адресу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від позивача повторно надійшла заява про забезпечення позову (а.с. 1-9).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21.01.2026 у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено (а.с. 12-16).

26.01.2026 на адресу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від позивача надійшла відповідь на відзив. У своїй відповіді на відзив позивач вказує, що відзив відповідача 1 було направлено на поштову адресу позивача а не його представниці та вказує на те, що довіреність на представництво повинна була бути підписана ІНФОРМАЦІЯ_6 як юридичною особою. По суті справи, то позивач зауважує, що відповідачем 1 не надано копію розпорядження голови Івано-Франківської РВА на проведення заходів оповіщення, оскільки наказ Надвірнянської РВА не може поширюватися на територію села Тисменичани, яке належить до Івано-Франківського району Івано-Франківської області. Також позивач вказує на те, що відсутня копія службового посвідчення старшого солдата ОСОБА_5 . Крім того, звертає увагу на те, що позивачу не було вручено повістку під час проведення оповіщення. Щодо доводів відповідача 1 про те, що позивачем не подавалася заява про відстрочку, то позивач вказує, що ним було направлено засобами поштового зв`язку до ІНФОРМАЦІЯ_7 заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та додатково надавалися підтверджуючі факт наявності підстав для відстрочки відповідачу 1. З приводу аргументів відповідача 1, то позивач вказує, що порушення процедури проходження ВЛК підтверджується рішенням 16-ї регіональної ВЛК та звертає увагу на відсутність направлення на проходження ВЛК. Позивач зауважує, що його доставлення до ІНФОРМАЦІЯ_5 відбулося 28.10.2025, однак відомості про порушення ним правил військового обліку були внесені до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів 29.10.2025. Позивач зауважує, що при його затриманні не було складено протокол затримання, було відсутнє повідомлення родичів та центру з надання безоплатної правничої допомоги, а також не було роз`яснено позивачу зміст статті 63 Конституції України. Також позивач вказує на те, що йому не вручалася повістка щодо призову на військову службу під час мобілізації (т. І, а.с. 177-194).

28.01.2026 на адресу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від позивача надійшло клопотання про залучення співвідповідача у даній справі та збільшення розміру позовних вимог (т. І, а.с. 195-200).

04.02.2026 на адресу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від позивача надійшло клопотання про долучення доказів, яким до матеріалів справи долучено доказ скасування постанови слідчого щодо закриття кримінального провадження про вчинення злочину, передбаченого статтею 146 Кримінального кодексу України (т. І, а.с. 201-205).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06.02.2026 клопотання позивача про залучення співвідповідача та збільшення позовних вимог повернуто заявнику без розгляду (т. І, а.с. 206-209).

Головуючий суддя Главач І.А. по даній адміністративній справі перебував у відпустці з 17.03.2026 по 20.03.2026 згідно наказу від 11.03.2026 № 19-В, у зв`язку з чим строки, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України продовжуються на строк такої відпустки.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.04.2026 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06.02.2026 про повернення заяви (клопотання) заявнику без розгляду скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції (а.с. 159-163).

На виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду, справу № 300/9029/25 передано на розгляд до Івано-Франківського окружного адміністративного суду.

Справа надійшла до Івано-Франківського окружного адміністративного суду 12.05.2025, про що свідчить штамп вхідної реєстрації.

Головуючий суддя Главач І.А. по даній адміністративній справі перебував на лікарняному з 18.05.2026 по 22.05.2026, у зв`язку з чим строки, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України продовжуються на строк періоду непрацездатності.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29.05.2026 заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог та залучення співвідповідача задоволено. Прийнято до розгляду заяву про збільшення розміру позовних вимог та залучено Військову частину НОМЕР_2 (надалі, також – відповідач 3) до участі в даній справі (т. І, а.с. 216-219).

01.07.2026 на адресу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від відповідача 3 надійшли витребувані судом докази (т. І, а.с. 233-236).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03.07.2026 витребувано у ІНФОРМАЦІЯ_4 докази подання позивачем заяви про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації та докази прийняття за результатами розгляду такої заяви рішення ІНФОРМАЦІЯ_6 (т. І, а.с. 237-240).

28.07.2026 на адресу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від ІНФОРМАЦІЯ_4 надійшла заява на виконання ухвали, в якій зазначено, що заява про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації від позивача не надходила, натомість в листі, на який посилається позивач у позовній заяві, трекінг-номер якого зазначений в ухвалі про витребування доказів, були наявні тільки два документи, які стосуються визначення ОСОБА_1 як доглядальника на непрофесійній основі, а також документ, який підтверджує потребу ОСОБА_6 у отриманні догляду на непрофесійній основі (т. І, а.с. 247-254).

Ухвалою про відкриття провадження встановлено п`ятнадцятиденний строк на подання відзиву. Станом на момент розгляду справи, відзив від відповідача 2 так і не надійшов. Копію ухвали від 22.12.2025 та копія позовної заяви була направлена засобами поштового зв`язку до ІНФОРМАЦІЯ_4 для передачі Військовій частині НОМЕР_1 та вручена його представнику 26.12.2025, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення (т. І, а.с. 141).

Так, частиною 4 статті 159 КАС України визначено, що подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Водночас, неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Відповідно до частини 6 статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , є особою, яка перебуває на обліку осіб, що надає соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі ОСОБА_6 , що підтверджується копією довідки про отримання (неотримання) допомоги № 2265 від 18.08.2025 (т. І, а.с. 26).

Відповідно до відомостей висновку про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , є особою, якій рекомендовано отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи, висновок про що також міститься в протоколі ЛКК № 311 від 12.06.2025 (т. І, а.с. 24-25).

За змістом акту обстеження матеріально-побутових умов сім`ї № 7 від 03.11.2025, ОСОБА_1 та ОСОБА_6 проживають однією сім`єю (т. І, а.с. 28).

Відповідно до змісту військово-облікового документа позивача від 07.11.2025, а саме відомостей з додатку "Резерв+", ОСОБА_1 перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_10 , категорія обліку – " ІНФОРМАЦІЯ_11 ", звання – "солдат", постанова ВЛК – "придатний", дата ВЛК – " ІНФОРМАЦІЯ_12 ", адреса проживання – " АДРЕСА_1 ". Також міститься відмітка про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку, причина звернення до Нацполіції – "Не пройшли (відмовились від проходження) ВЛК", дата звернення – "29.10.2025" (т. І, а.с. 30).

До матеріалів справи позивачем долучено трекінг поштового відправлення № 7841000005959, за змістом якого, відправлення 14.10.2025 прийнято у відправника, а 20.10.2025 вручено за довіреністю (т. І, а.с. 29).

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 42 від 27.10.2025 створено групи оповіщення військовослужбовців з числа особового складу ІНФОРМАЦІЯ_5 на 28 жовтня 2025 року відповідно до відомостей додатку № 1 до наказу. За змістом додатку № 1 до Наказу № 42, група оповіщення із старшим групи оповіщення СРПП ОСОБА_4 , старшим солдатом ОСОБА_7 та солдатом ОСОБА_8 здійснюють оповіщення за маршрутом місто Надвірна – місто Івано-Франківськ, час роботи екіпажу – 11:00-24:00 (т. І, а.с. 156-159).

За змістом Журналу обліку видачі, повернення портативного відеореєстратора та карт пам`яті, копіювання цифрової інформації, посадовій особі ОСОБА_8 28.10.2025 видано відеореєстратор, інвентарний номер 111374139, запис № 295 (т. І, а.с. 160-161).

Відповідно до відомостей довідки про доставлення (супроводження) громадянина (громадянки) до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, ОСОБА_1 був доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_5 28.10.2025 о 22:22, працівник поліції – ОСОБА_4 , порушення військового обліку: порушення військового обліку з 29.10.2025 по 28.10.2026, коментар: особу доставлено, скасовано автоматично (т. І, а.с. 162).

За змістом довідки військово-лікарської комісії № 2025-1029-1014-0652-3 від 29.10.2025, солдат запасу ОСОБА_1 визнаний придатним до військової служби (т. І, а.с. 163-166).

01.11.2025 наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 наказано призвати на військову службу під час мобілізації на особливий період та направити до Військової частини НОМЕР_1 військовозобов`язаних та резервістів за списком, в якому серед інших є інформація щодо ОСОБА_1 (т. І, а.с. 167-170).

01.11.2025 наказом командира Військової частини НОМЕР_1 № 324 від 01.11.2025, ОСОБА_1 зарахований до особового складу Військової частини НОМЕР_1 , що підтверджується копією військового квитка позивача серії НОМЕР_3 (т. І, а.с. 198).

18.12.2025 наказом командира Військової частини НОМЕР_1 № 374 від 18.12.2025, ОСОБА_1 виключений із списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 , що підтверджується копією військового квитка позивача серії НОМЕР_3 (т. І, а.с. 198).

01.01.2026 наказом командира Військової частини НОМЕР_2 № 02 від 01.01.2026, ОСОБА_1 зарахований до особового складу Військової частини НОМЕР_2 , що підтверджується копією наказу командира Військової частини НОМЕР_2 (т. І, а.с. 234).

30.10.2025 представниця позивача звернулася до органів Національної поліції із заявою про вчинення кримінального правопорушення, за змістом якої, представниця позивача заявила про незаконне утримування ОСОБА_1 в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_5 з 29.10.2025, що підтверджується талоном-повідомленням єдиного обліку № 17236 від 31.10.2025 (т. І, а.с. 31).

30.10.2025 представниця позивача повторно звернулася до органів Національної поліції із заявою про вчинення кримінального правопорушення, за змістом якої, представниця позивача заявила про незаконне утримування ОСОБА_1 в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_5 з 29.10.2025, що підтверджується талоном-повідомленням єдиного обліку № 17281 від 31.10.2025 (т. І, а.с. 32).

31.10.2025 представниця позивача повторно звернулася до органів Національної поліції із заявою про вчинення кримінального правопорушення, за змістом якої, представниця позивача заявила про незаконне утримування ОСОБА_1 в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_5 з 29.10.2025 та залишення внаслідок таких дій онкохворої матері позивача без догляду, що підтверджується талоном-повідомленням єдиного обліку № 17336 від 31.10.2025 (т. І, а.с. 33).

31.10.2025 представниця позивача звернулася до Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону, Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові та Уповноваженого Верховної ради України з прав людини із заявою про внесення до ЄРДР відомостей за фактом вчинення кримінального правопорушення військовими посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_5 (т. І, а.с. 34-42).

01.11.2025 представниця позивача звернулася до Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України, Управління внутрішньої безпеки в Івано-Франківській області Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України та прокурора Івано-Франківської обласної прокуратури Войтенка Антона Борисовича із заявою про службову перевірку бездіяльності працівників Надвірнянського районного відділення поліції ГУНП в Івано-Франківській області у зв`язку із невнесенням останніми відомостей про злочин до ЄДР (т. І, а.с. 43-51).

09.11.2025 представниця позивача звернулася до Військового омбудсмана, Департаменту мобілізації Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_13 , Оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_14 ", Військової служби правопорядку Збройних Сил України із скаргою, в якій просила негайно звільнити ОСОБА_1 у зв`язку із порушенням процедури мобілізації (т. І, а.с. 52-101).

11.11.2025 представниця позивача звернулася до Комітету ВРУ з питань національної безпеки, оборони та розвідки із скаргою, в якій просила негайно звільнити ОСОБА_1 у зв`язку із порушенням процедури мобілізації та вжити заходи парламентського реагування з приводу порушення процедури мобілізації (т. І, а.с. 102-113).

Ухвалою Надвірнянського районного суду скаргу представниці позивача задоволено. Зобов`язано уповноважену особу Надвірнянського районного відділу поліції Івано-Франківської області вчинити дії щодо внесення інформації про кримінальне правопорушення до ЄДР (т. І, а.с. 114).

На виконання даної ухвали, реєстратором Гелембином А.І. внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 146 Кримінального кодексу України, номер кримінального провадження – 12025091200000363 (т. І, а.с. 115).

Вважаючи дії відповідачів щодо призову позивача на військову службу під час мобілізації та включення його до списків особового складу військової частини протиправними, з метою зобов`язання відповідачів звільнити його з військової служби, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд встановив таке.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 65 Конституції України, Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25 березня 1992 року № 2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" (надалі, також – Закон № 2232-ХІІ).

Частиною 3 статті 1 Закону № 2232-ХІІ передбачено, що військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" (затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ) введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб. Також Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 65/2022 оголошено загальну мобілізацію, яка проводиться на всій території України протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом.

У подальшому Указами Президента України воєнний стан та загальна мобілізація продовжувалися. Станом на дату розгляду справи воєнний стан та загальна мобілізація в Україні триває.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі – підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (надалі, також – Закон № 3543-XII).

Статтею 1 Закону № 3543-XII встановлено, що мобілізація – комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту – на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано; особливий період – період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 4 Закону № 3543-XII організація і порядок проведення мобілізаційної підготовки та мобілізації визначаються цим Законом, актами Президента України та Кабінету Міністрів України. Загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.

Частиною 5 статті 4 Закону № 3543-XII регламентовано, що вид, обсяги, порядок і строк проведення мобілізації визначаються Президентом України в рішенні про її проведення.

Відповідно до статті 2 Закону № 3543-XII, правовою основою мобілізаційної підготовки та мобілізації є Конституція України, Закон України "Про оборону України", цей та інші закони України, а також видані відповідно до них нормативно-правові акти.

За приписами частини 7 статті 1 Закону № 2232-ХІІ виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

Відповідно до абзацу 1 пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 (надалі, також – Положення № 154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Пунктом 8 Положення № 154 визначено, що завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки є виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, здійснення контролю за його станом, зокрема в місцевих держадміністраціях, органах місцевого самоврядування та в органах, що забезпечують функціонування системи військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (крім СБУ та розвідувальних органів України), забезпечення в межах своїх повноважень адміністрування (територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя) та ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі – Реєстр) (районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), проведення заходів з приписки громадян до призовних дільниць, призову громадян на військову службу, проведення відбору кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом, участь у відборі громадян для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил, підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів, забезпечення організації соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори до Збройних Сил (далі – збори), ветеранів війни та військової служби, пенсіонерів з числа військовослужбовців Збройних Сил (далі – пенсіонери) та членів їх сімей, участь у військово-патріотичному вихованні громадян, здійснення інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства.

Згідно з пунктом 9 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки здійснюють заходи щодо призову громадян на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, та на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Згідно із пунктом 11 вищевказаного Положення районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, зокрема, оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації, які надаються в установленому порядку, та проводять перевірку підстав їх надання, ведуть спеціальний облік військовозобов`язаних.

Відповідно до частини 5 статті 1 Закону № 2232-XII від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.

Частиною 9 статті 1 Закону № 2232-XII визначено такі категорії громадяни України щодо військового обов`язку: допризовники – особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники – особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці – особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані – особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти – особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Відповідно до частини 1 статті 39 Закону № 2232-XII призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію". На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов`язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації, незалежно від місця їх перебування на військовому обліку.

Статтею 22 Закону № 3543-XII встановлені обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації. Громадяни зобов`язані, зокрема, з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.

За змістом частини 1 статті 22 Закону № 3543-XII, громадяни зобов`язані, серед іншого, з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України – за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України – за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

Відповідно до частини 5 вищезазначеної статті, призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України – Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів розвідувальних органів України – відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, – відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту). Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначається Кабінетом Міністрів України.

Приписами частини 6 статті 22 Закону № 3543-XII визначено, що під час перевірки документів уповноважений представник територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейський здійснює фото- і відеофіксацію процесу пред`явлення та перевірки документів із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації, а також може використовувати технічні прилади, засоби та спеціалізоване програмне забезпечення з доступом до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 року № 1487 затверджено Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (надалі, також – Порядок № 1487), який визначає механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров`я незалежно від підпорядкування і форми власності.

Військовий облік ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення особовим складом у мирний час та в особливий період (пункт 3 Порядку № 1487).

Пункт 5 Порядку № 1487 визначає, що з метою ведення військового обліку в державі створюється система військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (надалі, також – система військового обліку).

Системою військового обліку є сукупність узгоджених за завданнями державних органів, підприємств, установ та організацій, які ведуть військовий облік та забезпечують її функціонування із застосуванням засобів автоматизації процесів та використанням необхідних баз даних (реєстрів), визначених законодавством.

Головною вимогою до системи військового обліку є забезпечення повноти та достовірності даних, що визначають кількісний склад та якісний стан призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Згідно з пунктом 6 Порядку № 1487 для забезпечення та організації належного функціонування системи військового обліку в державі Міноборони затверджує порядок ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, вимоги до технічного опису сервісу електронної інформаційної взаємодії між цим реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами, базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, зазначені в Законі України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів". В силу пункту 17 Порядку № 1487 військовий облік військовозобов`язаних та резервістів за призначенням поділяється на загальний та спеціальний.

На загальному військовому обліку перебувають військовозобов`язані та резервісти, які не заброньовані за державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями на період мобілізації та на воєнний час.

Військовозобов`язані, які згідно із Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" заброньовані за державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями на період мобілізації та на воєнний час, перебувають на спеціальному військовому обліку.

В той же час додатком № 2 до Порядку № 1487 є Правила військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, пунктом 1 яких встановлено, що призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні, зокрема:

– перебувати на військовому обліку за місцем роботи (навчання) – в центральних і місцевих органах виконавчої влади, в інших державних органах, в органах місцевого самоврядування, в органах військового управління (органах управління), військових частинах (підрозділах) Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органах спеціального призначення, на підприємствах, в установах, організаціях, закладах освіти, закладах охорони здоров`я незалежно від підпорядкування і форми власності;

– не змінювати місце проживання з моменту оголошення мобілізації та у воєнний час без дозволу керівника відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів СБУ, Служби зовнішньої розвідки – без дозволу відповідного керівника);

– особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених у статті 7 Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів", а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію";

– подавати щороку до 1 жовтня до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки документи, що підтверджують право громадян на відстрочку від призову на строкову військову службу.

Процедуру проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації визначає Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 560 від 16.05.2024 (надалі, також – Порядок № 560).

За змістом пункту 28 Порядку № 560, виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки (додаток 1).

Відповідно до пункту 35 Порядку № 560, представники, уповноважені вручати повістки, здійснюють оповіщення громадян як самостійно, так і у складі груп оповіщення. Вручення повісток резервістам та військовозобов`язаним здійснюється цілодобово за адресою місця проживання або адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання, роботи, навчання, у громадських місцях, громадських будинках та спорудах, місцях масового скупчення людей, територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, на пунктах пропуску (блок-постах), пунктах пропуску через державний кордон України.

За змістом пункту 40 Порядку № 560, під час вручення повістки здійснюється фото- і відеофіксація із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації представником територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейським.

Положенням пункту 41 Порядку № 560 визначено, що належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є: 1) у разі вручення повістки – особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки.

Приписами пункту 47 Порядку № 560 передбачено, якщо особа підлягає оповіщенню відповідно до розпорядження голови (начальника) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації) або відповідного керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки про проведення заходів мобілізації чи виклик резервістів та військовозобов`язаних районного (міського) територіального центру комплектування, їй вручається повістка. У разі відмови резервіста або військовозобов`язаного від отримання повістки представником, який уповноважений вручати повістки, складається акт відмови від отримання повістки, який підписується не менш як двома членами групи оповіщення. Акт відмови від отримання повістки оголошується громадянину. Акт відмови від отримання повістки подається керівнику районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки для вжиття заходів до притягнення правопорушника до адміністративної відповідальності. Акт відмови від отримання повістки реєструється в районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки. У разі відмови від отримання повістки поліцейський, який входить складу групи оповіщення, проводить адміністративне затримання та доставлення громадянина до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки на підставі статей 261 і 262 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

За змістом пункту 54 Порядку № 560, у разі встановлення, що громадянин порушує правила військового обліку, визначені Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. № 1487 (Офіційний вісник України, 2023 р., № 5, ст. 409), або Законом України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”, виявлення розбіжностей військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів старший групи оповіщення пропонує резервісту або військовозобов`язаному (крім резервістів та військовозобов`язаних СБУ та розвідувальних органів) прослідувати до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік, проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів. Із зазначеною метою громадянину оформляється та вручається повістка. У разі відмови прослідувати до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки поліцейський, який входить до складу групи оповіщення, проводить адміністративне затримання та доставлення громадянина до такого центру на підставі статей 261 і 262 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до пункту 56 Порядку № 560, відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Згідно з пунктом 58 Порядку № 560, за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (військовозобов`язані СБУ чи розвідувальних органів – голові Комісії в Центральному управлінні або регіональному органі СБУ чи відповідному розвідувальному органі) за місцем перебування на військовому обліку заяву за формою згідно з додатком 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5.

Під час подання заяви військовозобов`язаний пред`являє військово-обліковий документ (військово-обліковий документ в електронній формі). Заява військовозобов`язаного підлягає обов`язковій реєстрації в день її подання.

Відповідно до пункту 60 Порядку № 560, комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади, інших державних органів для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів. Орган державної влади, інший державний орган здійснює розгляд відповідного запиту протягом п`яти робочих днів з дати його отримання. Підтвердження достовірності та/або перевірка відомостей, зазначених у заяві, здійснюються шляхом електронної інформаційної взаємодії Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів з іншими державними реєстрами або базами (банками) даних. Комісія зобов`язана розглянути отримані заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи календарних днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом дня, наступного за днем отримання інформації на запити до органів державної влади, інших державних органів. На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом. У разі позитивного рішення військовозобов`язаному видається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою згідно з додатком 6. Про відмову у наданні відстрочки військовозобов`язаному повідомляється письмово із зазначенням причини відмови за формою згідно з додатком 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку. До ухвалення комісією рішення військовозобов`язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період. Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період надається на строк дії відповідних законних підстав, але не більш як на строк проведення мобілізації, встановлений Указом Президента України. У разі продовження строку проведення мобілізації відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язаному продовжується автоматично, але не більш як до настання обставин, за яких особа втрачає законні підстави на відстрочку.

Пунктом 63 Порядку № 560 визначено, що військовозобов`язані, які звернулися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіональних органів СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів) із заявою про надання відстрочки, до прийняття рішення відповідною комісією не направляються для проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби, крім тих, що були раніше визнані обмежено придатними або тимчасово непридатними до військової служби за станом здоров`я на строк від шести до 12 місяців відповідно до висновку військово-лікарської комісії, у разі закінчення строку дії довідки (постанови) військово-лікарської комісії, за винятком тих, які визнані в установленому порядку особами з інвалідністю.

Відповідно до положення абзацу 3 пункту 69 Порядку № 560, громадяни України, які перебувають на військовому обліку та з набранням чинності Указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, прибули до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для уточнення своїх облікових даних (адреси місця проживання, номерів засобів зв`язку, адреси електронної пошти (за наявності) та інших персональних даних), можуть бути направлені на медичний огляд шляхом вручення їм повісток за наявності підстав для проходження медичного огляду відповідно до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів (зокрема у разі відсутності дійсного рішення військово-лікарської комісії про ступінь придатності військовозобов`язаного до військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та/або під час дії правового режиму воєнного стану та/або наявності інших підстав, передбачених законодавством), а також направлені на такий огляд у разі, коли такі громадяни самостійно виявили бажання пройти медичний огляд.

За змістом пункту 74 Порядку № 560, військовозобов`язаним та резервістам, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, в тому числі ті, які були визнані обмежено придатними та не проходили повторний медичний огляд з метою визначення їх придатності до військової служби (за винятком тих, які визнані в установленому порядку особами з інвалідністю), за рішенням керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки видаються направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду, сформовані відповідно до пункту 74-1 цього Порядку.

Відповідно до пункту 81 Порядку № 560, призов громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період оформляється наказом керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, командира військової частини, керівника розвідувального органу або визначеного ним керівника відповідного підрозділу, Голови СБУ, його заступників чи керівника підрозділу, органу, закладу, установи СБУ.

Приписами пункту 84 Порядку № 560 визначено, що відомості про призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та записуються до облікових документів резервіста (військовозобов`язаного) не пізніше ніж протягом наступного дня після відправки військових команд до військових частин (установ) або у день отримання витягу із наказу командира військової частини про призов та зарахування до списків військової частини резервіста або військовозобов`язаного. Перелік облікових документів, які ведуться в районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки на резервіста та військовозобов`язаного, визначається Генеральним штабом Збройних Сил. Про призов на військову службу під час мобілізації, на особливий період резервіста чи військовозобов`язаного, який перебуває на військовому обліку в органах СБУ або підрозділах розвідувальних органів, у його військово-обліковому документі робиться запис із зазначенням підстави та дати призову, скріплений гербовою печаткою та засвідчений підписом посадової особи, яка здійснила призов, а також відмітка про зняття з військового обліку у зв`язку з призовом на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

За змістом пункту 88 Порядку № 560, на основі результатів проведення медичного огляду та професійно-психологічного відбору (у разі потреби) резервістам та військовозобов`язаним, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період повістка щодо призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до місця проходження військової служби вручається під особистий підпис або надсилається районним (міським) територіальним центром комплектування та соціальної підтримки засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення з повідомленням про вручення на адресу їх місця проживання.

Положенням пункту 89 Порядку № 560, у разі відмови резервіста або військовозобов`язаного від отримання такої повістки або невиконання вимог щодо прибуття для відправлення до військової частини (установи) у визначений у повістці час та місце такі особи несуть відповідальність відповідно до Кримінального кодексу України.

Повертаючись до матеріалів справи, суд вважає за необхідне звернути увагу на таке.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , є особою, яка перебуває на обліку осіб, що надає соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі ОСОБА_6 , що підтверджується копією довідки про отримання (неотримання) допомоги № 2265 від 18.08.2025.

Відповідно до змісту військово-облікового документа позивача від 07.11.2025, а саме відомостей з додатку "Резерв+", ОСОБА_1 перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_10 , категорія обліку – " ІНФОРМАЦІЯ_11 ", звання – "солдат", постанова ВЛК – "придатний", дата ВЛК – " ІНФОРМАЦІЯ_12 ", адреса проживання – " АДРЕСА_1 ". Також міститься відмітка про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку, причина звернення до Нацполіції – "Не пройшли (відмовились від проходження) ВЛК", дата звернення – "29.10.2025".

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 42 від 27.10.2025 створено групи оповіщення військовослужбовців з числа особового складу ІНФОРМАЦІЯ_5 на 28 жовтня 2025 року відповідно до відомостей додатку № 1 до наказу. За змістом додатку № 1 до Наказу № 42, група оповіщення із старшим групи оповіщення СРПП ОСОБА_4 , старшим солдатом ОСОБА_7 та солдатом ОСОБА_8 здійснюють оповіщення за маршрутом місто Надвірна – місто Івано-Франківськ, час роботи екіпажу – 11:00-24:00.

За змістом Журналу обліку видачі, повернення портативного відеореєстратора та карт пам`яті, копіювання цифрової інформації, посадовій особі ОСОБА_8 28.10.2025 видано відеореєстратор, інвентарний номер 111374139, запис № 295.

Відповідно до відомостей довідки про доставлення (супроводження) громадянина (громадянки) до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, ОСОБА_1 був доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_5 28.10.2025 о 22:22, працівник поліції – ОСОБА_4 , порушення військового обліку: порушення військового обліку з 29.10.2025 по 28.10.2026, коментар: особу доставлено, скасовано автоматично.

За змістом довідки військово-лікарської комісії № 2025-1029-1014-0652-3 від 29.10.2025, солдат запасу ОСОБА_1 визнаний придатним до військової служби.

01.11.2025 наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 наказано призвати на військову службу під час мобілізації на особливий період та направити до Військової частини НОМЕР_1 військовозобов`язаних та резервістів за списком, в якому серед інших є інформація щодо ОСОБА_1 .

Аналізуючи доводи сторін щодо дотримання процедури призову позивача на військову службу під час мобілізації, суд констатує допущення відповідачем 1 значної кількості порушень процедури призову позивача на військову службу під час мобілізації.

Перш за все, варто звернути увагу на відсутність підстав для затримання позивача та його доставлення до територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Норми порядку № 560 передбачають можливість затримання військовозобов`язаної особи за умови виявлення порушення нею правил військового обліку або у випадку відмови у отриманні нею повістки, що підтверджується відповідним актом.

Як встановлено судом, запис у військово-обліковому документі позивача про порушення правил військового обліку з`явився 29.10.2025, натомість затримання позивача та його доставлення до територіального центру комплектування та соціальної підтримки відбулося 28.10.2025. Таким чином, фактично на момент затримання позивача у відповідача були відсутні відомості про порушення позивачем правил військового обліку, що підтверджується матеріалами справи. Доказів вручення позивачу повістки та його відмови від її отримання матеріали справи не містять. Інших підстав для затримання та доставлення військовозобов`язаної особи до територіального центру комплектування та соціальної підтримки чинне законодавство не передбачає.

Також, як порушення процедури, в матеріалах справи відсутні докази направлення позивача на проходження військово-лікарської комісії та вручення йому повістки для проходження ВЛК чи відповідного направлення.

Крім того, також в матеріалах справи відсутні докази отримання позивачем повістки про його призов на військову службу під час мобілізації та його відправлення до військової частини для проходження військової служби.

Суд зауважує, що факт направлення чи вручення повістки щодо призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до місця проходження військової служби впливає, серед іншого, на визначення необхідності притягнення особи до кримінальної відповідальності.

Натомість, незабезпечення позивачу можливості отримання такої повістки чи відмови від її отримання позбавило позивача права відмовитися від її отримання, із понесенням позивачем всіх негативних наслідків, визначених законодавством.

Також відповідачем не доведено використання засобів відео- та фотофіксації процедури оповіщення. Суд зауважує, що видалення відеозаписів у зв`язку із закінченням строків їх зберігання не може бути підставою для визнання наявності таких відеозаписів та, відповідно, визнання дотримання відповідачем процедури оповіщення військовозобов`язаного.

Водночас, суд критично ставиться до доводів позивача про подання ним заяви про оформлення відстрочки до ІНФОРМАЦІЯ_7 , оскільки направлення довільних документів без подання відповідної заяви, форма якої визначення Порядком № 560 не може вважатися поданням заяви про оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, у зв`язку з чим суд відхиляє такі доводи позивача.

Крім того, суд констатує, що зміна категорії військового обліку позивача також не відбулася з дотриманням вимог законодавства.

Керуючись принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина перша статті 8 Конституції України, частина перша статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України), суд вважає, що за наведених вище обставин ІНФОРМАЦІЯ_15 не вправі був приймати рішення про призов позивача на військову службу під час мобілізації.

До цього варто зауважити, що за змістом судової практики Європейського суду з прав людини захист законних сподівань (очікувань) є одним з аспектів правової визначеності, при цьому державні органи повинні дотримуватися принципу належного урядування (рішення ЄСПЛ "Суханов та Ільченко проти України", "Рисовський проти України", "Лелас проти Хорватії", "Копецький проти Словаччини" тощо).

Принцип захисту законних очікувань та принцип правової визначеності є невід`ємними елементами правової держави та принципу верховенства права.

Суд наголошує, що будь-які обмеження прав і свобод: мають бути законними; повинні мати легітимну мету; повинні бути необхідними в демократичному суспільстві для досягнення легітимної мети. Якщо суд встановлює, що певний захід відповідає критерію законності, то він з`ясовує наявність легітимної мети, а вже тоді визначає можливість вважати цей захід необхідним у демократичному суспільстві для досягнення однієї із законних цілей.

При цьому в умовах введеного в Україні воєнного стану та, як наслідок, оголошеної загальної мобілізації, заходи, пов`язані із такою мобілізацією, повинні здійснюватися в виключно межах чинного законодавства.

Перевіряючи указане вище оскаржуване рішення суб`єкта владних повноважень, яке зумовило звернення позивача до суду з цим позовом, на відповідність його критеріям, наведеним у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку, що при його прийнятті відповідач діяв не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; не обґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття такого виду рішень; упереджено та нерозсудливо.

Суд враховує практику Верховного Суду, за змістом якої, не кожне порушення процедури прийняття оскаржуваного акта, може слугувати підставою для його скасування, однак, за обставинами даної справи, відповідачем допущено низку порушень процедури видачі оскаржуваного акту, що потягнуло за собою порушення прав позивача. Суд зауважує, що не може здійснюватися мобілізація особи, без надання їй права або можливості відмовитися від отримання т.зв. мобілізаційного розпорядження про її призов та направлення до військової частини чи силової доставки до військової частини.

З огляду на вищенаведене, суд робить висновок про наявність підстав для визнання протиправним та скасування наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 865 від 01.11.2025 в частині призову на військову службу під час мобілізації та направлення до військової частини ОСОБА_1 .

Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу командирів Військової частини НОМЕР_1 та Військової частини НОМЕР_2 в частині зарахування позивача до списків особового складу частини та зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 та Військової частини НОМЕР_2 виключити позивача зі списків особового складу, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 14 Інструкції з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України, затвердженої наказом Міністерства оборони України 15.09.2022 № 280, зарахування до списків особового складу військової частини прибулого особового складу (або прийому на роботу працівників) здійснюється наказом по стройовій частині у день їх прибуття (прийому на роботу) до військової частини. Підставою для видання наказу про зарахування особового складу до списків військової частини (про прийом на роботу працівника) є: для військовослужбовців – іменні списки команд, приписи і документи, що посвідчують особу військовослужбовця; для військовослужбовців, військову службу яким було призупинено, – виправдувальний вирок суду (його належним чином завірена копія), що набрав законної сили, постанова органу досудового розслідування про закриття кримінального провадження відповідно до пунктів 1-3 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України, наказ відповідного командира (керівника) по особовому складу про продовження військовослужбовцю військової служби та дії контракту; для працівників – трудові договори (або контракти) та особисті заяви про прийом на роботу з відповідним рішенням командира (керівника) щодо їх прийняття. До списків особового складу військової частини наказами не зараховуються особи, прикомандировані з інших військових частин.

Відповідно до пунктів 4-7 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 (надалі, також – Положення № 1153/2008), громадяни, які вступили на військову службу за контрактом або за призовом, складають Військову присягу на вірність Українському народу в порядку, визначеному Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України. Громадяни, які проходять військову службу, є військовослужбовцями Збройних Сил України (далі – військовослужбовці). Статус військовослужбовця підтверджується документом, що посвідчує особу. Форма та порядок його видачі встановлюються Міністерством оборони України.

Початок і закінчення проходження військової служби, строки військової служби, а також граничний вік перебування на ній визначено Законом № 2232-XII. Військова служба закінчується в разі звільнення військовослужбовця з військової служби в запас або у відставку, загибелі (смерті), визнання судом безвісно відсутнім або оголошення померлим.

Згідно з частиною 3 статті 24 Закону № 2232-XII, закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Відповідно до пункту 12 Положення № 1153/2008, встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.

Право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі – командири (начальники) органів військового управління, з`єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі – військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.

01.11.2025 наказом командира Військової частини НОМЕР_1 № 324 від 01.11.2025, ОСОБА_1 зарахований до особового складу Військової частини НОМЕР_1 , що підтверджується копією військового квитка позивача серії НОМЕР_3 .

18.12.2025 наказом командира Військової частини НОМЕР_1 № 374 від 18.12.2025, ОСОБА_1 виключений із списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 , що підтверджується копією військового квитка позивача серії НОМЕР_3 .

01.01.2026 наказом командира Військової частини НОМЕР_2 № 02 від 01.01.2026, ОСОБА_1 зарахований до особового складу Військової частини НОМЕР_2 , що підтверджується копією наказу командира Військової частини НОМЕР_2 .

Суд зауважує, що після видання наказу про зарахування до списків особового складу виникли нові правовідносини проходження військової служби, особливості яких визначаються Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" та Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10.12.2008 року № 1153/2008, які не передбачають звільнення з військової служби шляхом скасування рішення про зарахування до списків особового складу військової частини чи визнання відповідних дій протиправними.

Вказаним законом не передбачено звільнення військовослужбовця з військової служби шляхом скасування наказу про зарахування особи в списки особового складу військової частини.

Суд також враховує правову позицію, висловлену Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 05 лютого 2025 року у справі № 160/2592/23, про те, що процедура призову військовозобов`язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулася, а визнання процедури призову протиправною не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу. Однак, обставини цієї справи є суттєво відмінними від обставин справи, у якій суд касаційної інстанції дійшов зазначеного висновку.

В той же час, прийняття оскаржуваних наказів командирів військових частин обумовлено видачею начальником ІНФОРМАЦІЯ_5 протиправного наказу про призов на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 .

Суд зауважує, що командири Військової частини НОМЕР_1 та Військової частини НОМЕР_2 фактично не допустили порушення законодавства та не вчинили протиправних дій при прийнятті наказів про зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу, однак, такі накази видано на підставі дефектного акту, який було видано з порушенням процедури його прийняття.

Суд враховує, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав та основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Конституційний Суд України в Рішенні від 30.01.2003 року № 3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Отже, судовий захист повинен бути реальним та практичним, а не ілюзорним. При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Частиною першою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Згідно положень частини другої статі 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Відповідно до частини третьої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Однак, з моменту вибуття позивача із Військової частини, підстав для задоволення вимоги про зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення позивача із списків особового складу немає, оскільки між сторонами відсутні будь які правовідносини.

Водночас, суд зауважує, що позивач в період розгляду даної справи був зарахований у розпорядження командира Військової частини НОМЕР_2 . Однак, оскільки саме перебування позивача у списках особового складу Військової частини НОМЕР_2 є неправомірним, то даний наказ теж підлягає скасуванню, як такий, який пов`язаний з проходженням позивачем військової служби.

принцип диспозитивності покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин). Під час розгляду справи суд зв`язаний предметом і обсягом заявлених позивачем вимог.

Вказаний принцип знайшов своє відображення у частині другій статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС), в якій вказано, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Окрім того, зазначений принцип також передбачає, що кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача.

Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову, зокрема у постановах від 29 травня 2019 року у справі № 2-3632/11, від 15 липня 2019 року у справі №235/499/17, від 30 жовтня 2019 року у справі №390/131/18, від 1 квітня 2020 року у справі №686/24003/18 тощо.

Вихід суду за межі позовних вимог можливий у тому разі, якщо позивач, вказавши у заяві одну конкретну вимогу, не зазначив іншу, яка має послідовний зв`язок із попередньою та випливає із фактичної спірної ситуації, викладеної у позовній заяві. Наприклад, позивач просить визнати протиправними дії, бездіяльність суб`єкта владних повноважень, однак не просить суд зобов`язати його вчинити певні дії чи прийняти рішення; просить визнати протиправним акт індивідуальної дії, однак не просить суд про його скасування тощо.

Отже, суд вправі за своєю ініціативою з метою необхідності захисту прав і охоронюваних законом інтересів фізичних і юридичних осіб вийти за межі заявлених позивачем вимог, однак відповідно до імперативних вимог процесуального законодавства.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30 січня 2018 року у справі № 804/1457/17, від 11 грудня 2018 року у справі № 802/295/17-а, від 19 лютого 2019 року у справі № 824/399/17-а тощо.

З огляду на викладене у своїй сукупності, суд вважає, що належним та ефективним способом захисту порушених прав позивача у даній ситуації буде як визнання протиправними та скасування наказу про зарахування позивача в списки особового складу військової частини, на всі види забезпечення та призначення на посаду та його зарахування в розпорядження командира військової частини, так і зобов`язання відповідача 3 – військову частину НОМЕР_2 виключити позивача зі списків особового складу військової частини та звільнити його з військової служби.

Саме такий спосіб захисту порушених прав позивача відповідає об`єкту порушеного права й у спірних правовідносинах є достатнім та необхідним.

Щодо доводів позивача про невзяття до уваги відзиву на позовну заяву у зв`язку з відсутністю повноважень у особи, яка його підписувала та з огляду на направлення відзиву на позовну заяву на адресу позивача, а не на адресу його представниці, суд зауважує наступне.

Відповідно до частини 1 статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України, сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника, крім випадку, встановленого частиною дев`ятою статті 266 цього Кодексу.

Відповідно до частини 3 статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України, юридична особа незалежно від порядку її створення, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи, суб`єкта владних повноважень), або через представника.

В контексті таких доводів позивача, суд зауважує, що суб`єкт владних повноважень, в тому числі той, який не має статусу юридичної особи, має право бути представленим у суді керівником такого суб`єкта, членом виконавчого органу чи іншою особою, уповноваженою діяти від імені такої юридичної особи на підставі закону, статуту, положення чи трудового договору. За обставинами даної справи, довіреність на представництво інтересів ІНФОРМАЦІЯ_5 щодо ОСОБА_9 була підписана начальником ІНФОРМАЦІЯ_5 – полковником ОСОБА_10 . З огляду на це, в суду відсутні підстави для висновку про те, що у представниці відповідача 1 – Кривонос І.О. відсутні повноваження на подання відзиву на позовну заяву.

Щодо доводів позивача про те, що відзив на позовну заяву було направлено на адресу позивача, а не його представниці, то суд вважає такі доводи необґрунтованими з огляду на таке.

Відповідно до частини 3 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, копія відзиву та доданих до нього документів повинна бути надіслана (надана) іншим учасникам справи одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду.

Відповідно до пункту 2 частини 4 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства, до відзиву додаються документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 175 КАС України, у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідач має право надіслати: позивачу, іншим відповідачам, третім особам - копію відзиву та доданих до нього документів.

Суд зауважує, що жодна норма Кодексу адміністративного судочинства не встановлює вимоги надсилання відзиву на позовну заяву саме представниці позивача. Суд враховує, що фактично позивач не знаходиться в місці свого зареєстрованого місця проживання, однак закон не містить жодних застережень з цього приводу. Крім того, дані аргументи позивача є безпідставними, оскільки до матеріалів справи відповідачем 1 долучено квитанцію про надсилання засобами поштового зв`язку відзиву на позовну заяву адвокату Зібаровській Н.О. У зв`язку з цим, дані аргументи позивача підлягають відхиленню як необґрунтовані.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до частини 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд робить висновок про часткове обґрунтування заявлених позовних вимог, тому позов підлягає задоволенню частково.

Суд вказує, що задовольняючи позовні вимоги, суд користується повноваженнями, передбаченими частиною другою статті 9, 245 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: самостійно визначає формулювання резолютивної частини рішення суду, з метою її більш ефективного виконання та надання повного захисту правам позивача.

Щодо судових витрат суд звертає увагу на наступне.

Частина 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Документально підтвердженими судовими витратами в даній справі є витрати позивача на сплату судового збору в розмірі 1211,20 грн згідно квитанції до платіжної інструкції № 2.442332459.1 від 11.12.2025 (а.с. 118).

Як наслідок, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 та підлягає стягненню частина сплаченого судового збору в розмірі 968,96 грн, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Інші витрати, питання про розподіл яких може бути вирішено судом, відсутні.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 865 від 01.11.2025 в частині призову на військову службу під час мобілізації та направлення до військової частини ОСОБА_1 .

Визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_2 по стройовій частині № 02 від 01.01.2026 в частині зарахування солдата ОСОБА_1 , призначеного на посаду старшого механіка ремонтного відділення автомобільної техніки взводу технічного забезпечення Військової частини НОМЕР_2 до списків особового складу та на всі види забезпечення.

Визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_2 по стройовій частині № 66 від 06.03.2026 в частині зарахування солдата ОСОБА_1 , призначеного на посаду старшого механіка ремонтного відділення автомобільної техніки взводу технічного забезпечення Військової частини НОМЕР_2 до розпорядження командира Військової частини НОМЕР_2 .

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини та звільнити його з військової служби.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 , АДРЕСА_3 ) частину сплаченого судового збору в розмірі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) гривень 96 (дев`яносто шість) копійок.

Копію рішення надіслати учасникам справи.

Представниці позивача та відповідачу копію цього рішення надіслати через підсистему "Електронний суд".

Перебіг процесуальних строків, початок яких пов`язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ "Мої справи".

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 , АДРЕСА_3 );

відповідач 1 – ІНФОРМАЦІЯ_15 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , АДРЕСА_2 );

відповідач 2 – Військова частина НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_6 , Івано-Франківська область);

відповідач 3 – Військова частина НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_7 , АДРЕСА_4 ).

Суддя Главач І.А.