Рішення від 12 серпня 2026 р. у справі №280/5049/26 — Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2026 року Справа № 280/5049/26 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Батрак І.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Військової частини НОМЕР_1

про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі – ВЧ НОМЕР_1 , відповідач), в якому з урахуванням уточнення (вх. №33434 від 10.06.2026) просить:

визнати протиправними дії відповідача в особі лікаря-офтальмолога ВЛК ОСОБА_2 при проведенні медичного огляду позивача щодо неврахування результатів спеціалізованого офтальмологічного обстеження та невнесення медичних даних до ЕСОЗ;

визнати протиправними дії відповідача в особі лікаря-терапевта ВЛК ОСОБА_3 при проведенні медичного огляду позивача щодо встановлення діагнозу без врахування наявних даних про ураження органів-мішеней (серце, судини, мозок) і невнесення медичних даних до ЕСОЗ;

зобов`язати відповідача в особі лікаря-офтальмолога ВЛК та лікаря-терапевта ВЛК повторно розглянути надані позивачем медичні документи, внести відповідні відомості до електронної системи охорони здоров`я (ЕСОЗ) та надати висновок (прийняти рішення) щодо ступеня придатності позивача до військової служби відповідно до фактичних медичних показників, відображених у вказаних документах.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що проходив медичний огляд для визначення придатності до військової служби у ВЧ НОМЕР_1 за направленням № 637 від 28.11.2025. За результатами огляду лікарями ВЛК (офтальмологом та терапевтом) було сформовано висновки, які, на переконання позивача, є необґрунтованими та такими, що суперечать об`єктивним даним медичного обстеження, що прямо порушує його права на належний медичний захист. Наголошує, що оскаржуваними діями відповідача в особі лікаря-офтальмолога ВЛК ОСОБА_2 та лікаря-терапевта ВЛК ОСОБА_3 було порушено право на належне, повне, об`єктивне та всебічне проведення військово-лікарського огляду, а також право на врахування всіх наявних медичних документів і результатів спеціалізованих обстежень під час визначення ступеня придатності до військової служби. Зокрема, під час проведення медичного огляду не було належним чином враховано результати спеціалізованого офтальмологічного обстеження у Запорізькій обласній клінічній лікарні, яке підтверджує істотне зниження гостроти та полів зору, а також не було належним чином враховано наявні медичні дані щодо ураження органів-мішеней, пов`язаних із гіпертонічною хворобою та перенесеним інсультом Крім того, відповідні медичні відомості не були внесені до електронної системи охорони здоров`я (ЕСОЗ), що унеможливлює належну перевірку повноти та достовірності медичного огляду, а також свідчить про недотримання встановленого порядку ведення медичної документації. Унаслідок зазначених дій право на належний медичний огляд було порушено, а висновки, зроблені за результатами такого огляду, не відображають повною мірою фактичний стан його здоров`я та не забезпечують об`єктивного визначення ступеня придатності до військової служби, у зв`язку із чим позивач змушений звернутись до суду.

Ухвалою суду від 01.06.2026 позовна заява залишена без руху та позивачу надано строк для усунення зазначених судом недоліків позовної заяви. У встановлений судом строк недоліки позовної заяви позивачем було усунуто.

Ухвалою судді від 25.06.2026 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами в порядку, визначеному ст. 262 КАС України. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

Відповідач позов не визнав, 08.07.2026 через систему «Електронний суд» надав до суду відзив (вх. №38154), в якому із посиланням на приписи Положення про військово лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України 14.08 2008 № 402, зауважує, що лікар-терапевт, оцінюючи наявні медичні документи та результати проведеного медичного огляду, обґрунтовано встановив Позивачу діагноз «Гіпертонічна хвороба ІІІ стадії без незворотних структурних уражень органів-мішеней», який відповідає вимогам пункту «б» статті 39 Розкладу хвороб Положення № 402. Доводи позивача про протиправність дій лікаря-офтальмолога ВЛК під час визначення гостроти зору є необґрунтованими та спростовуються як результатами проведеного медичного огляду, так і вимогами ст. 31 Розкладу хвороб Положення № 402. Також відповідач звертає увагу суду, що обставини проходження позивачем військово-лікарської комісії за направленням № 637 від 28.11.2025 вже були предметом судового розгляду в адміністративній справі № 280/1489/26 за позовом ОСОБА_1 до ВЧ НОМЕР_1 та Військової частини НОМЕР_2 , у якій позивач оскаржував, зокрема, бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 щодо невинесення постанови ВЛК за тим самим направленням на військово лікарську експертизу. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду у задоволенні позовних вимог було відмовлено. Разом із тим зазначене рішення на час подання цього відзиву не набрало законної сили, оскільки ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача. Отже, вважає, що наведені позивачем доводи не підтверджують протиправності дій лікарів спеціалістів ВЛК ВЧ НОМЕР_1 та зводяться виключно до незгоди позивача з результатами проведеної військово-лікарської експертизи і професійною медичною оцінкою стану його здоров`я. Також посилається на правові висновки Верховного суду у цій категорії справ. Так, Верховний Суд у постанові від 12.06.2020 у справі № 810/5009/18 зробив правильний висновок про те, що до повноважень суду не належать надання оцінки діагнозу на предмет того, чи підлягає він під дію статей розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступень придатності до військової служби, а тому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

13.07.2026 від позивача через систему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив (вх. №39398), у якій вказує, що .

Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України, справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

Солдат ОСОБА_1 проходить військову службу на посаді водія 3 евакуаційного відділення евакуаційного взводу ремонтно-відновлювального батальйону Військової частини НОМЕР_2 .

На адресу Військової частини НОМЕР_2 позивачем подавались рапорти про видачу йому направлення для проходження ВЛК, які залишені без розгляду.

28.11.2025 видано направлення для проходження військово-лікарської комісії у ВЧ НОМЕР_1 з метою визначення ступеню придатності до подальшого проходження військової служби.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 20.01.2026 по справі №280/10172/25 визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо несвоєчасної видачі направлення на проходження військово-лікарської комісії.

Під час проходження ВЛК позивач був оглянутий лікарями відповідних спеціальностей, а саме: 29.11.2025 — лікарем-хірургом; 05.12.2025 — лікарем отоларингологом; 12.12.2025 — лікарем-дерматовенерологом; 15.12.2025 — лікарем невропатологом; 18.12.2025 — лікарем-психіатром; 19.12.2025 — лікарем офтальмологом; 24.12.2025 — лікарем-стоматологом; 25.12.2025 — лікарем терапевтом, про що свідчать записи відповідних лікарів, долучені відповідачем до відзиву.

Не погоджуючись із діями відповідача при проведенні його медичного огляду, зокрема: в особі лікаря-офтальмолога ВЛК ОСОБА_2 щодо неврахування результатів спеціалізованого офтальмологічного обстеження та невнесення медичних даних до ЕСОЗ, в особі лікаря-терапевта ВЛК ОСОБА_3 щодо встановлення діагнозу без врахування наявних даних про ураження органів-мішеней (серце, судини, мозок) і невнесення медичних даних до ЕСОЗ, позивача звернувся із даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також засади проходження в Україні військової служби, передбачені Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-ХІІ).

Відповідно до ч. 1-3 ст. 1 Закону №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Згідно з ч. 9 ст. 1 Закону № 2232-ХІІ щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Частиною 13 ст. 2 Закону України №2232-ХІІ визначено, що громадяни України, які перебувають на військовому обліку, направляються для підготовки до військової служби, особи, які призиваються, направляються або приймаються на військову службу, приймаються на службу у військовому резерві, та військовозобов`язані, призначені для комплектування посад за відповідними військово-обліковими спеціальностями та іншими спеціальностями в Службі безпеки України під час проведення мобілізації, проходять обов`язковий медичний огляд, крім випадків, передбачених цим Законом. Порядок проведення медичного огляду затверджується відповідно Міністерством оборони України, центральними органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями, Службою безпеки України, Службою зовнішньої розвідки України за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я. Перелік військово-облікових спеціальностей затверджується Міністерством оборони України, а інших спеціальностей в Службі безпеки України - Головою Служби безпеки України.

Наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402 затверджене Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, яке визначає процедуру проведення військово-лікарської експертизи військово-лікарськими комісіями (у редакції, чинній на момент спірних правовідносин, далі - Положення №402).

Відповідно до п. 1.2 розділу І Положення №402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби, служби у військовому резерві військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Військово-лікарська експертиза - це:

медичний огляд призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців, які проходять базову військову службу); військовозобов`язаних, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти та закладах фахової передвищої військової освіти (далі - ВВНЗ), ліцеїстів військових (військово-морських, військово-спортивних) ліцеїв (далі - ліцеїсти); осіб, звільнених з військової служби;

визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ;

встановлення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів, осіб, звільнених з військової служби, а також причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв), які призвели до смерті військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби.

Згідно з п. 2.1 розділу І Положення №402 для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).

Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця. Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов`язкові до виконання.

Постанови ВЛК можуть бути відмінені або скасовані штатними ВЛК.

За приписами п. 2.2 розділу І Положення № 402 штатні ВЛК є військово-медичними установами. Вони мають гербову печатку, кутовий штамп та утримуються за окремим штатом. До штатних ВЛК належать: Центральна військово-лікарська комісія (далі ЦВЛК); ВЛК регіону; ВЛК евакуаційного пункту; ВЛК пересувної госпітальної бази.

ЦВЛК має право розглядати, переглядати, скасовувати, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК Збройних Сил України (абзац 15 пп. 2.3.4 п. 2.3 розділу I Положення № 402).

Підпунктом 2.4.4 пункту 2.4 розділу І Положення №402 визначено, що на ВЛК регіону покладаються обов`язки, зокрема, з організації військово-лікарської експертизи, керівництва підпорядкованими ВЛК, контролю за їхньою роботою та надання їм методичної і практичної допомоги в зоні відповідальності; розгляд заяв, пропозицій, скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи.

ВЛК регіону має право приймати постанови згідно з Положенням, контролювати, розглядати, затверджувати, за наявності підстав не затверджувати, переглядати, відміняти або скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК. Постанову про придатність до військової служби осіб, звільнених з військової служби, на період їх фактичного звільнення зі Збройних Сил України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України має право приймати або переглядати тільки ЦВЛК (абзац 5 підпункту 2.4.5 пункту 2.4 розділу I Положення № 402)

Постанова ВЛК регіонів може бути оскаржена у ЦВЛК або у судовому порядку (пп. 2.4.10 п. 2.4 розділу І Положення № 402).

У силу пп. 2.5.1 п. 2.5 розділу І Положення №402 до позаштатних постійно діючих ВЛК (ЛЛК) належать: госпітальні ВЛК; гарнізонні ВЛК; ЛЛК; ВЛК Десантно-штурмових військ; ВЛК ТЦК та СП; ВЛК розвідувального органу Міністерства оборони України; ВЛК Сил спеціальних операцій Збройних Сил України; ВЛК інших закладів охорони здоров`я комунальної або державної форми власності.

Відповідно до пп. 2.8.1-2.8.3 п. 2.8 розділу І Положення №402 ВЛК ТЦК та СП створюється при районному (міському) ТЦК та СП.

Для керівництва і контролю за діяльністю цих комісій при ТЦК та СП Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя створюються відповідно Кримська республіканська, обласні, Київська міська та Севастопольська міська ВЛК.

Роз`яснення ВЛК регіону та ЦВЛК з питань військово-лікарської експертизи є обов`язковими для виконання ВЛК ТЦК та СП.

ВЛК ТЦК та СП має право приймати постанови відповідно до цього Положення.

ВЛК ТЦК та СП Автономної Республіки Крим, областей, міста Києва мають право переглядати постанови ВЛК районного (міського) ТЦК та СП, крім постанов, які згідно з цим Положенням підлягають розгляду, контролю та затвердженню ЦВЛК, ВЛК регіону.

У порядку контролю на ВЛК ТЦК та СП Автономної Республіки Крим, області, міста Києва покладається огляд (переогляд) осіб відповідно до пункту 1.2 глави 1 розділу I, пункту 1.4 глави 1 розділу II цього Положення. У воєнний час перевірка свідоцтв про хворобу з постановами про непридатність до військової служби проводиться за наданими на розгляд з ТЦК та СП медичними документами, а за медичними показаннями - шляхом проведення контрольного медичного огляду перед направленням на затвердження в штатні ВЛК (пп.2.8.5 п.2.8 розділу І Положення №402).

Згідно із пп. 3.3 та 3.4 глави 3 розділу І Положення № 402 скарги до штатних ВЛК подаються в строк, визначений Законом України "Про звернення громадян".

Скарги на дії (бездіяльність) чи постанови позаштатних ВЛК подаються до штатних ВЛК згідно з адміністративно-територіальними зонами відповідальності, наведеними у додатку 2 до наказу Міністерства оборони України від 16.11.2016 № 608 "Про затвердження адміністративно-територіальних зон відповідальності закладів охорони здоров`я Збройних Сил України за організацію медичного забезпечення".

Штатні ВЛК перевіряють відповідність прийнятих позаштатними ВЛК постанов встановленому діагнозу та вимогам цього Положення, на підставі доданих до звернення оригіналів медичних документів або належним чином завірених їх копій.

Скарги на дії (бездіяльність) чи постанови ВЛК районних (міських) ТЦК та СП подаються за підпорядкованістю до ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обласних ТЦК та СП, ТЦК та СП Автономної Республіки Крим. У разі незгоди громадянина з рішенням ВЛК при районному (міському) ТЦК та СП на підставі його заяви громадянин направляється для проходження ВЛК при обласному (Київському та Севастопольському міських) ТЦК та СП.

Дії (бездіяльність), рішення, постанови, прийняті ВЛК обласних (Київського міського, ІНФОРМАЦІЯ_2 , ТЦК та СП Автономної Республіки Крим, оскаржуються в штатних ВЛК або у судовому порядку.

Дії (бездіяльність), рішення, прийняті за результатами розгляду звернень ВЛК регіону, оскаржуються в ЦВЛК.

У разі визнання штатною ВЛК заяви чи скарги щодо перегляду (відміни, скасування) постанови ВЛК обґрунтованою, ВЛК штатної ВЛК переглядає оскаржувану постанову ВЛК або приймає рішення про направлення на контрольне обстеження та медичний огляд ВЛК.

За результатами аналізу наведених норм, суд дійшов висновку, що військово-лікарська експертиза здійснюється штатними та позаштатними військово-лікарськими комісіями, які проводять медичний огляд осіб, визначених п. 1.1 розділу І Положення № 402, та за його результатами приймають постанови, що оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії або протоколом засідання військово-лікарської комісії. Відповідно до пп. 2.5.1 п. 2.5 розділу І Положення № 402 до позаштатних постійно діючих військово-лікарських комісій належать, зокрема, військово-лікарські комісії територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. Разом з тим, Положення №402 встановлює спеціальний порядок перегляду постанов позаштатних військово-лікарських комісій. Зокрема, скарги на їх постанови подаються до штатних військово-лікарських комісій за підпорядкованістю, які наділені повноваженнями перевіряти відповідність прийнятих постанов встановленому діагнозу та вимогам Положення №402, переглядати, відміняти чи скасовувати постанови підпорядкованих військово-лікарських комісій, а за наявності підстав направляти особу на повторний (контрольний) медичний огляд.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач пройшов медичний огляд, зокрема 19.12.2025 — лікарем офтальмологом; 25.12.2025 — лікарем терапевтом.

Так, лікар-терапевт, оцінюючи наявні медичні документи та результати проведеного медичного огляду, встановив позивачу діагноз «Гіпертонічна хвороба ІІІ стадії без незворотних структурних уражень органів-мішеней», який відповідає вимогам п. «б» ст. 39 Розкладу хвороб Положення № 402.

Під час проведення офтальмологічного огляду лікарем-офтальмологом ВЛК, з урахуванням випадків агравації під час проходження військово-лікарської експертизи, були застосовані контрольні методи визначення гостроти зору та перевірка гостроти зору за оптотипами. За результатами зазначених досліджень встановлено гостроту зору правого ока 0,2 незалежно від корекції та лівого ока 0,3 незалежно від корекції.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що військово-лікарською комісією не було враховано наявні у нього захворювання, не проведено додаткових обстежень, у зв`язку з чим, на його думку, неправильно визначено ступінь його придатності до військової служби.

Не зважаючи на доводи позивача про неправомірність оскаржених висновків лікарів у зв`язку з порушенням порядку проведення медичного огляду, фактично підставою для звернення до суду стало те, що позивач не погоджується із оцінкою медичними працівниками ВЧ НОМЕР_1 стану здоров`я і фізичного розвитку позивача й визначення ступеня придатності до військової служби.

Верховний Суд у постанові від 13.06.2018 у справі № 806/526/16 зазначив, що адміністративний суд не вправі надавати оцінку професійним діям лікарів-членів військово-лікарської комісії при застосуванні ними відповідних методів обстеження, дослідженні медичної документації, встановленні діагнозу та визначенні його відповідності конкретній статті Розкладу хвороб, оскільки такі питання потребують спеціальних знань у галузі медицини.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 12.06.2020 у справі № 810/5009/18, відповідно до якої оцінка правильності встановленого діагнозу та визначення придатності особи до військової служби виходить за межі повноважень адміністративного суду.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 26.02.2025 у справі № 240/13173/22 дійшов висновку, що перевірка рішень позаштатних військово-лікарських комісій на предмет дотримання умов та критеріїв, передбачених Положенням № 402 під час проведення медичного огляду, належить до повноважень військово-лікарської комісії регіону або Центральної військово-лікарської комісії. За відсутності остаточного рішення ВЛК регіону чи Центральної військово-лікарської комісії щодо придатності особи до військової служби недотримання визначеної Положенням № 402 процедури оскарження результатів медичного огляду є підставою для відмови у задоволенні позову.

Водночас, суд наголошує, що доказів звернення позивача до військово-лікарської комісії вищого рівня зі скаргою на таку постанову, а також доказів прийняття ВЛК регіону чи Центральною військово-лікарською комісією рішення за результатами її перегляду матеріали справи не містять.

За таких обставин доводи позивача щодо неврахування окремих захворювань, необхідності проведення додаткових обстежень та неправильного визначення ступеня придатності до військової служби не можуть бути предметом безпосередньої оцінки суду, оскільки їх перевірка належить до компетенції військово-лікарської комісії вищого рівня.

Посилання позивача на те, що під час медичного огляду не враховано окремі медичні документи та не проведено необхідних обстежень, не спростовують наведеного висновку суду, оскільки зазначені обставини також підлягають перевірці саме під час перегляду постанови позаштатної військово-лікарської комісії у порядку, визначеному Положенням №402.

Щодо посилання позивача на невнесення лікарями медичних даних до ЕСОЗ відповідачем надано пояснення, згідно з якими медичний огляд позивача проводився з використанням медичної інформаційної системи Doctor Eleks, яка забезпечує ведення електронної медичної документації та інформаційну взаємодію з ЕСОЗ. Особливістю функціонування зазначеної системи є те, що медичні записи щодо військовослужбовців не відображаються в особистому електронному кабінеті пацієнта в ЕСОЗ. Таким чином, посилання позивача на відсутність відповідних записів у власному електронному кабінеті не є належним доказом того, що такі записи не були сформовані або не внесені до ЕСОЗ, що саме позивачем не спростовано.

Інших суттєвих доводів та/або доказів щодо обґрунтування заявлених позовних вимог та заперечень проти них, які могли б потягнути зміну висновків суду щодо спірних правовідносин, сторонами суду не наведено та не надано.

При цьому щодо решти доводів сторін слід зазначити, що згідно з п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 1 та 2 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до ст. 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності..

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що особі, що не є суб`єктом владних повноважень у разі відмови у задоволені позову - судовий збір поверненню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 9, 242-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд –

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 )про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя І.В. Батрак