Рішення від 12 серпня 2026 р. у справі №160/10699/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2026 рокуСправа №160/10699/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сліпець Н.Є.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

24.04.2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідачі), в якій просить суд:

- визнати дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо мобілізації ОСОБА_1 протиправними;

- скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 про мобілізацію ОСОБА_1 та присвоєння військового звання солдат;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 внести в Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про непридатність ОСОБА_1 до військової служби за медичними показниками;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення від проходження військової служби ОСОБА_1 та виключити солдата ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 12.04.2026 у Великдень приблизно о 07:30 ранку в районі вулиці Панікахи ОСОБА_1 був затриманий невідомими особами без розпізнавальних знаків та доставлений на військово-лікарську комісію, яку проведено формально. У той же день, після ВЛК, позивача привезли до ІНФОРМАЦІЯ_4 , звідки він був направлений для проходження базової військової підготовки. Не погоджуючись з такими діями відповідачів, позивач звернувся із цим позовом до суду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.04.2026 відкрито провадження та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами з 27.05.2026, відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Цією ж ухвалою відповідачам надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

05.05.2026 від ІНФОРМАЦІЯ_5 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник заперечує проти задоволення позовних вимог, обґрунтовуючи наступним. 12 квітня 2026 року військовослужбовцями ІНФОРМАЦІЯ_6 та співробітниками поліції проводились заходи з оповіщення військовозобов`язаних про необхідність явки до ТЦК та СП для уточнення облікових даних, проходження військово - лікарської комісії, і подальшого призову на військову службу під час мобілізації. В той же день військовослужбовцями ІНФОРМАЦІЯ_6 та поліції проводились заходи з оповіщення військовозобов`язаних та було встановлено особистість ОСОБА_1 , який перебував у розшуку, оскільки змінив місце проживання і не став на військовий облік у ТЦК та СП протягом 7 днів згідно ст.37 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу». При цьому, ОСОБА_1 є особою, що підлягає призову на військову службу під час мобілізації згідно даних з Єдиного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів системи «ОБЕРІГ», йому було про це повідомлено та запропоновано проїхати до найближчий до місця події ТЦК - ІНФОРМАЦІЯ_6 для уточнення облікових даних та проходження військово-лікарської комісії, на транспорті ІНФОРМАЦІЯ_6 . ОСОБА_1 дав на це власну згоду. Мобільний телефон, та інші особисті речі ввесь час залишались при ньому. В той же день, 12 квітня 2026 року, ОСОБА_1 за направленням ІНФОРМАЦІЯ_6 , пройшов військово – лікарську комісію у комунальному закладі «Клінічна лікарня швидкої медичної допомоги» Дніпровської міської ради та був визнаний придатним до військової служби (довідка влк № 2026-0412-1016-5017-3). У зв`язку з тим, що ОСОБА_1 згідно висновку ВЛК визнаний придатним до військової служби під час мобілізації, у встановленому законом порядку не заброньований, а також не має право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, прийнято рішення про призов його на військову службу під час мобілізації та відправлено до місця несення служби.

11.05.2026 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив ІНФОРМАЦІЯ_5 , у якій стверджує, що не проходив ВЛК оскільки на обстеження 12.04.2026 було відсутнє встановлене направлення, а ВЛК призначене на 14.04.2026 року позивач не проходив, оскільки з 12.04.2026 року є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 . Позивач зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_2 вже 12.04.2026 року до 11:26 здійснив всі мобілізаційні заходи щодо позивача, отримав висновки ВЛК та видав наказ про направлення до військової частини; проведене ВЛК та його результати не відповідають вимогам чинного законодавства та приписам направлення для проходження ВЛК; відповідач на переконання позивача надав документ від 12.04.2026, що має сприйматися судом критично, про доставлення позивача о 12:49 до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки така хронологія подій порушує всі часові закони та закони логіки.

15.05.2026 від Військової частини НОМЕР_1 до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник зазначає, що позивач проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 згідно наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 (далі – начальника загону) від 14.04.2026 №380-ОС «Про особовий склад» зарахований до списків особового складу та всіх видів забезпечення, з 12.04.2026. Згідно наказу начальника загону від 15.04.2026 №386-ОС «Про особовий склад» призначений на посаду. Разом з тим, згідно посвідчення про відрядження від 23.04.2026 №02.7/1206/26-Вн позивач вибув у відрядження до військової частини НОМЕР_2 для проходження загальновійськової підготовки. Оскільки позивач призваний на військову службу, прибув для подальшого проходження служби з іншої військової частини та станом на день подання позову проходив військову службу, відтак позивач набув статус «військовослужбовця». Відповідно на нього розповсюджуються положення Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Процедура призову військовозобов`язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулася, а визнання процедури призову протиправною не спричиняє відновлення попереднього становища особи (позивача), призваної на військову службу. Щодо посилання позивача на те, що останній з 1999 року визнаний непридатним до служби та не належне проходження позивачем ВЛК, представник військової частини повідомляє, що позивач протягом проходження служби (з 12.04.2026) не відпрацьовувались рапорти щодо погіршення стану здоров`я та з проханням необхідності направлення для проходження ВЛК, у позивача не виникало скарг на стан здоров`я.

19.05.2026 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив Військової частини НОМЕР_1 , у якій просить суд застосувати доктрину «плодів отруйного дерева», яка сформульована Європейським судом з прав людини. На думку позивача, у цій справі «отруйним деревом» є: незаконне примусове затримання позивача 12.04.2026, позбавлення волі, примусове доставлення та утримання в приміщенні ТЦК без оформлення протоколу затримання; позбавлення права на доступ до правової допомоги та вилучення особистих речей; незаконне проведення ВЛК 12.04.2026 без відповідного направлення ІНФОРМАЦІЯ_2 (яке було оформлено 13.04.2026 для проведення ВЛК 14.04.2026). Також позивач зазначає, що рішенням призовної комісії (ВЛК) від 12.02.1999 року позивач був визнаний непридатним до військової служби за медичними показниками з виключенням з військового обліку, тобто юридичний факт непридатності особи до військової служби та виключення її з обліку виникає на підставі рішення повноважного медичного органу (ВЛК), а чинне законодавство України не передбачає автоматичного «скасування» рішень ВЛК про непридатність. Посилання представника військової частини на відсутність рапортів про погіршення стану здоров`я позивача під час служби, на думку останнього є цинічним намаганням перекласти відповідальність. Позивач підтримує позовні вимоги у повному обсязі та просить суд їх задовольнити.

Відповідно до положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Згідно із ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що з 10.03.2009 ОСОБА_1 взятий на облік до ІНФОРМАЦІЯ_8 (Дніпропетровська область) згідно абз. 11 п.2 ч.1 ст.37 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» як громадянин України, який старше 25 років і раніше не перебував на військовому обліку.

За відомостями копії приписного свідоцтва, виданого 12.02.1999 ІНФОРМАЦІЯ_9 , ОСОБА_1 взятий на облік 12.02.1999. У вказаному документі наявний запис про визнання позивача непридатним до військової служби, є посада, прізвище, підпис відповідальної особи та печатка, відсутня дата запису, також не зазначено підставу та відсутне посилання на відповідну норму закону, нижче є приписка «була надана відстрочка». Наступні записи мовою оригіналу: «За наслідками приписки у 1999 році признан непридатним за ст. 49а гр. I»; «З 2000 по 2005 рік надана відстрочка від призову за ст. 17 п. 4 (навчання)», які не містять посади, підпису відповідальної особи та печатки установи, відсутня дата записів.

Суд зауважує, що наданий позивачем документ не містить відповідного штампу про зняття/виключення ОСОБА_1 з військового обліку, зокрема через визнання його непридатним до військової служби. Також суд зазначає, що матеріали справи не містять відомостей (зокрема медичних документів) про наявність у позивача захворювання за ст. 49а гр. I Розкладу хвороб, відсутні відповідні довідки ВЛК про визнання позивача непридатним до військової служби.

Відповідно до облікової картки ОСОБА_1 , позивач був автоматично взятий на облік згідно змін від 01.04.2025 до Постанови КМУ №932, якою затверджено Порядок реалізації експериментального проекту з автоматичної верифікації та перевірки відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервісті.

За відомостями ІНФОРМАЦІЯ_5 , у зв`язку зі зміною місця проживання позивача та непостановлення на військовий облік у ТЦК та СП протягом 7 днів згідно вимог ст. 37 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу», ОСОБА_1 був оголошений у розшук з 17.11.2025.

Так, матеріали справи не містять доказів оскарження позивачем правомірності його взяття на військовий облік або дій щодо оголошення його у розшук. Також у матеріалах справи відсутні відомості про те, що позивач вчиняв будь-які дії чи звертався до уповноважених органів з приводу з`ясування свого статусу, попри наявність у нього доступу до електронного кабінету призовника, військовозобов`язаного, резервіста у додатку "Резерв+".

З матеріалів відзиву вбачається, що 12 квітня 2026 року під час заходів оповіщення військовослужбовці ІНФОРМАЦІЯ_6 спільно з поліцією встановили особу ОСОБА_1 , який перебував у розшуку через порушення правил військового обліку. Оскільки згідно даних системи «ОБЕРІГ», позивач підлягав призову, йому доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_6 для уточнення даних і проходження ВЛК.

Відповідно до довідки військово-лікарської комісії від 12.04.2026 №2026-0412-1016-5017-3 ОСОБА_1 пройшов медичний огляд ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_10 12.04.2026 у КМН «Міська клінична лікарня №16» ДМР, де йому встановлено діагноз Н52.4 Пресбіопія (пресбіопія обох очей) та визнано придатним до військової служби.

Згідно картки обстеження та медичного огляду №7072161, складеної 12.04.2026 у КМН «Міська клінична лікарня №16» ДМР, перевірялися аналіки та флюрографія ОСОБА_1 , зазначено результати медичного обстеження лікарів (терапевт, хірург, невропатолог, офтальмолог, ЛОР, дерматовенеролог, психіатр), постановлено діагноз Н52.4 Пресбіопія обох очей. Позивача визнано придатним до військової служби.

За відомостями витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 (з питань мобілізаційної підготовки, мобілізаційної готовності та мобілізації) від 12.04.2026 №204 «Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період», відповідно до поіменного списку № 1978 від 12.04.2026, ОСОБА_1 призвано на військову службу під час мобілізації, на особливий період та відправлено до військової частини Військова частина НОМЕР_1 .

Пунктом 11 розділу ІІ наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_11 від 14.04.2026 №380-ОС солдата ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу та на всі види забезпечення з 12.04.2026. Згідно наказу від 15.04.2026 №386-ОС «По особовому складу» ОСОБА_1 призначено на посаду.

Згідно довідки, виданої Військовою частиною НОМЕР_1 солдату ОСОБА_2 , останній дійсно проходить службу у Військовій частині НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_12 ) Державної прикордонної служби України з 12.04.2026 по теперішній час.

Не погоджуючись з правомірністю дій щодо мобілізації та зарахування до списків особового складу військової частини, позивач звернувся до суду із цією позовною заявою.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначені Законом України 25.03.1992 №2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі - Закон №2232-XII, в редакції на дату виникнення спірних правовідносин).

Статтею 1 Закону №2232-XII визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Відповідно до частини другої статті 1 Закону №2232-XII військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Частиною першою статті 2 Закону №2232-XII визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

За приписами частини шостої статті 2 цього Закону №2232-XII одним з видів військової служби є військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Виконання військового обов`язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ч.14 ст.2 Закону №2232-XII).

Відповідно до статей 20, 22 Закону №2232-XII на військову службу за призовом під час мобілізації приймаються громадяни віком від 18 років та громадяни, які не досягли граничного віку перебування на військовій службі, тобто до 60 років (для вищого офіцерського складу до 65 років).

Так, правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні встановлює Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 №3543-XII (далі - Закон №3543-XII, в редакції на дату виникнення спірних правовідносин), який визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.

Абзацом 4 статті 1 Закону №3543-XII визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Відповідно до частини третьої статті 3 Закону №3543-XII зміст мобілізаційної підготовки становить, зокрема, розроблення мобілізаційних планів, довготермінових і річних програм мобілізаційної підготовки; підготовка Збройних Сил України, інших військових формувань до проведення мобілізації; створення, розвиток та утримання мобілізаційних потужностей для задоволення потреб держави в особливий період; утворення і підготовка до розгортання спеціальних формувань; створення мобілізаційного резерву; підготовка й утримання в належному стані техніки та об`єктів, призначених для передачі в разі мобілізації Збройним Силам України, іншим військовим формуванням; військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів; підготовка та накопичення військово-навчених людських ресурсів призовників, військовозобов`язаних та резервістів для комплектування посад, передбачених штатами воєнного часу.

За приписами частини другої ст. 4, 8 Закону №3543-XII загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій. З моменту оголошення мобілізації (крім цільової) чи введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях настає особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій. На час особливого періоду дія будь-яких прийнятих до настання цього періоду нормативно-правових актів, що передбачають скорочення чисельності, обмеження комплектування або фінансування Збройних Сил України, інших військових формувань чи правоохоронних органів спеціального призначення, зупиняється.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який продовжувався та діє і дотепер.

Одночасно, військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об`єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування постановлено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, відповідно до пункту 1 Положення "Про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154 (далі - Положення №154), є територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Згідно абз. 2, 3 п.1 Положення №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах.

Залежно від обсягів облікової, призовної та мобілізаційної роботи утворюються районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

За змістом п.8 Положення №154 завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки є виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, здійснення контролю за його станом, зокрема в місцевих держадміністраціях, органах місцевого самоврядування та в органах, що забезпечують функціонування системи військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (крім СБУ та розвідувальних органів України), забезпечення в межах своїх повноважень адміністрування (територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя) та ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) (районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), проведення заходів з приписки громадян до призовних дільниць, призову громадян на військову службу, проведення відбору кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом, участь у відборі громадян для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил, підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів, забезпечення організації соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори до Збройних Сил (далі - збори), ветеранів війни та військової служби, пенсіонерів з числа військовослужбовців Збройних Сил (далі - пенсіонери) та членів їх сімей, участь у військово-патріотичному вихованні громадян, здійснення інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства.

Пунктом 9 Положення №154 передбачено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема, ведуть військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”; здійснюють ознайомлення громадян України з їх правами та обов`язками під час взяття на військовий облік, направлення для проходження базової військової служби, призову на військову службу та проходження зборів; оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов`язаним та резервістам; беруть у межах своїх повноважень участь у здійсненні контролю за виконанням мобілізаційних заходів у місцевих держадміністраціях, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, а також на підприємствах, здійснюють заходи, спрямовані на задоволення потреб Збройних Сил, інших військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення, Держспецзв`язку у людських і транспортних ресурсах.

Відповідно до п.11 Положення №154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, зокрема, здійснюють взяття громадян України на військовий облік призовників; оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації, які надаються в установленому порядку, та проводять перевірку підстав їх надання, ведуть спеціальний облік військовозобов`язаних.

За приписами п.15 Положення №154 керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки зобов`язаний, серед іншого, організовувати проведення перевірок готовності підприємств до оповіщення та забезпечення явки громадян, що підлягають призову на військову службу під час мобілізації та у воєнний час, на пункти збору або у військові частини, перевірок стану бронювання військовозобов`язаних на період мобілізації та на воєнний час і виконання військово-транспортного обов`язку.

Обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації визначені статтею 22 Закону №3543-XII.

Згідно приписів частини першої статті 22 Закону №3543-XII громадяни зобов`язані, серед іншого, з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду, проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту) (частина 5 статті 22 Закону №3543-XII).

Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначається Кабінетом Міністрів України.

За приписами пункту 2 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 (далі - Порядок №560, в редакції на дату виникнення спірних правовідносин) на військову службу під час мобілізації, на особливий період призиваються резервісти та військовозобов`язані, які придатні до військової служби за станом здоров`я та не мають права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", для комплектування (доукомплектування) з`єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, навчальних частин (центрів) (далі - військові частини) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями (надалі по тексту також - Збройні Сили та інші військові формування).

Призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному Законами України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», «Про військовий обов`язок і військову службу» та цим Порядком.

Згідно п.3 Порядку №560 призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період проводиться незалежно від місця їх перебування на військовому обліку.

Відповідно до п.49, 51 Порядку №560 у період проведення мобілізації (крім цільової) уповноважені представники територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейські, а також представники Держприкордонслужби мають право вимагати у громадян чоловічої статі віком від 18 до 60 років військово-обліковий документ (військово-обліковий документ в електронній формі) разом з документом, що посвідчує особу. Перевірка військово-облікового документа (військово-облікового документа в електронній формі) у громадян чоловічої статі віком від 18 до 60 років може здійснюватися, зокрема, за місцем проживання, роботи, навчання, у громадських місцях, громадських будинках та спорудах, місцях масового скупчення людей, на пунктах пропуску (блок-постах) - уповноваженими представниками територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки або поліцейськими.

Пунктом 56 Порядку №560 передбачено, що відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”.

Так, згідно п. 58 Порядку №560, за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (військовозобов`язані СБУ чи розвідувальних органів - голові Комісії в Центральному управлінні або регіональному органі СБУ чи відповідному розвідувальному органі) за місцем перебування на військовому обліку заяву за формою згідно з додатком 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5.

Аналіз зазначених вище норм дає підстави для висновку, що на військову службу під час мобілізації, на особливий період призиваються резервісти та військовозобов`язані, які придатні до військової служби за станом здоров`я та не мають права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Судом не встановлено обставин, що свідчили б про наявність у позивача права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.

Відповідно до пункту 66 Порядку №560, не підлягають призову на військову службу під час мобілізації (крім як за їхньою згодою) військовозобов`язані до досягнення 25-річного віку, які пройшли базову загальновійськову підготовку або базову військову службу та не направляються до вказаного віку на медичний огляд ВЛК, а також громадяни з числа осіб, які проходили військову службу та були звільнені у запас у зв`язку із звільненням з полону.

За приписами п. 69 Порядку №560 громадяни України, які перебувають на військовому обліку та з набранням чинності Указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, прибули до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для уточнення своїх облікових даних (адреси місця проживання, номерів засобів зв`язку, адреси електронної пошти (за наявності) та інших персональних даних), можуть бути направлені на медичний огляд шляхом вручення їм повісток за наявності підстав для проходження медичного огляду відповідно до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів (зокрема у разі відсутності дійсного рішення військово-лікарської комісії про ступінь придатності військовозобов`язаного до військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та/або під час дії правового режиму воєнного стану та/або наявності інших підстав, передбачених законодавством), а також направлені на такий огляд у разі, коли такі громадяни самостійно виявили бажання пройти медичний огляд.

У разі проходження резервістами та військовозобов`язаними медичного огляду під час мобілізації та/або воєнного стану строк дії довідки з висновком щодо придатності до військової служби становить один рік.

Пунктами 72-74 Порядку №560 встановлено, що рішення щодо придатності резервіста та військовозобов`язаного для проходження військової служби за станом здоров`я визначається військово-лікарською комісією при районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки. У разі незгоди громадянина з рішенням військово-лікарської комісії при районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки на підставі його заяви громадянин направляється для проходження військово-лікарської комісії при обласному ( ІНФОРМАЦІЯ_13 .

Рішення військово-лікарської комісії при обласному (Київському та ІНФОРМАЦІЯ_13 про придатність резервіста або військовозобов`язаного за станом здоров`я до військової служби під час мобілізації може бути скасовано штатною військово-лікарською комісією вищого рівня або оскаржено у судовому порядку.

Військовозобов`язаним та резервістам, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, в тому числі ті, які були визнані обмежено придатними та не проходили повторний медичний огляд з метою визначення їх придатності до військової служби (за винятком тих, які визнані в установленому порядку особами з інвалідністю), за рішенням керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки видаються направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду, сформовані відповідно до пункту 74-1 цього Порядку.

Відповідно до п. 81 Порядку №560 призов громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період здійснюють, зокрема, військовозобов`язаних та резервістів (крім резервістів, які уклали контракти на проходження служби у військовому резерві) - районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Призов громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період оформляється наказом керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, командира військової частини, керівника розвідувального органу або визначеного ним керівника відповідного підрозділу, Голови СБУ, його заступників чи керівника підрозділу, органу, закладу, установи СБУ.

У разі призову військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період не за місцем їх перебування на військовому обліку (крім тих осіб, що добровільно виявили бажання проходити військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період) такі особи перед призовом на військову службу беруться на військовий облік у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, який здійснює їх призов. Відомості про взяття таких осіб на військовий облік вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів перед їх направленням на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.

Відповідно до статті 70 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я», в редакції, станом на час спірних правовідносин) військово-лікарська експертиза визначає придатність до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, встановлює причинний зв`язок захворювань, поранень і травм з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям. Військово-лікарська експертиза здійснюється військово-лікарськими комісіями, які створюються при територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, а також при закладах охорони здоров`я Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, за потреби - інших органів або військових формувань сектору безпеки і оборони, визначених частиною другою статті 12 Закону України "Про національну безпеку України". Військово-лікарські комісії також можуть створюватися при державних та комунальних закладах охорони здоров`я.

Наказом Міністра оборони України 14.08.2008 №402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (надалі також - Положення №402, в редакції станом на час спірних правовідносин), яке зареєстроване в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 №1109/15800.

Згідно п.1.2 глави 1 розділу І Положення №402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби, служби у військовому резерві військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Військово-лікарська експертиза - це:

медичний огляд призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців, які проходять базову військову службу); військовозобов`язаних, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти та закладах фахової передвищої військової освіти (далі - ВВНЗ), ліцеїстів військових (військово-морських, військово-спортивних) ліцеїв (далі - ліцеїсти); осіб, звільнених з військової служби;

визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ;

встановлення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів, осіб, звільнених з військової служби, а також причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв), які призвели до смерті військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби.

Відповідно до п. 1.3 глави 1 розділу І Положення №402 основними завданнями військово-лікарської експертизи, зокрема, є добір громадян України, придатних за станом здоров`я до військової служби, для укомплектування Збройних Сил України; аналіз результатів медичного огляду та розробка заходів щодо комплектування Збройних Сил України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України особовим складом, придатним до військової служби за станом здоров`я.

За приписами п. 2.1 глави 2 розділу І Положення №402 для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі). Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії. ВЛК приймають постанови у тому числі на виїзних засіданнях та, в окремих випадках (лікування за кордоном) - дистанційно.

Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов`язкові до виконання. Постанови ВЛК можуть бути відмінені або скасовані штатними ВЛК. Постанова ВЛК скасовується у випадках, коли попередня постанова ВЛК на дату її прийняття не відповідала законодавству та/або була прийнята на підставі недійсних документів. Постанова ВЛК відміняється у випадках, коли необхідно привести зміст попередньої постанови ВЛК (яка була прийнята правильно) у відповідність до чинного законодавства.

Документація, яка створюється (заповнюється) в процесі військово-лікарської експертизи, ведеться в паперовій або в електронній формі.

Підпунктом 2.3.4, 2.3.5 пункту 2.3 глави 2 розділу I Положення №402 передбачено, що ЦВЛК має право, серед іншого, розглядати, переглядати, скасовувати, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК (лікарсько-льотної комісії (далі - ЛЛК)) Збройних Сил України. Постанови ЦВЛК можуть бути оскаржені в судовому порядку.

Водночас, відповідно до положення пп. 2.4.6 п.2.3 розділу I Положення №402, рішенням штатної ВЛК може бути проведений повторний або контрольний медичний огляд.

За приписами глави 3 розділу I Положення №402, вимоги до звернення військовослужбовців та інших осіб, указаних у пункті 1.2 глави 1 розділу I цього Положення, їх права, порядок та строки розгляду пропозицій, заяв та скарг, а також обов`язки штатних ВЛК щодо розгляду звернень регулюються Законом України «Про звернення громадян», Інструкцією про організацію розгляду звернень та проведення особистого прийому громадян у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України, затвердженою наказом Міністерства оборони України від 28 грудня 2016 року № 735, зареєстрованою у Міністерстві юстиції України 23 січня 2017 року за № 94/29962.

Скарги до штатних ВЛК подаються в строк, визначений Законом України «Про звернення громадян».

Скарги на дії (бездіяльність) чи постанови позаштатних ВЛК подаються до штатних ВЛК згідно з адміністративно-територіальними зонами відповідальності, наведеними у додатку 2 до наказу Міністерства оборони України від 16 листопада 2016 року № 608 «Про затвердження адміністративно-територіальних зон відповідальності закладів охорони здоров`я Збройних Сил України за організацію медичного забезпечення».

Штатні ВЛК перевіряють відповідність прийнятих позаштатними ВЛК постанов встановленому діагнозу та вимогам цього Положення, на підставі доданих до звернення оригіналів медичних документів або належним чином завірених їх копій.

Скарги на дії (бездіяльність) чи постанови ВЛК районних (міських) ТЦК та СП подаються за підпорядкованістю до ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_14 , ІНФОРМАЦІЯ_15 , обласних ТЦК та СП, ТЦК та СП Автономної Республіки Крим. У разі незгоди громадянина з рішенням ВЛК при районному (міському) ТЦК та СП на підставі його заяви громадянин направляється для проходження ВЛК при обласному (Київському та Севастопольському міських) ТЦК та СП.

Дії (бездіяльність), рішення, постанови, прийняті ВЛК обласних (Київського міського, ІНФОРМАЦІЯ_15 , ТЦК та СП Автономної Республіки Крим, оскаржуються в штатних ВЛК або у судовому порядку. Дії (бездіяльність), рішення, прийняті за результатами розгляду звернень ВЛК регіону, оскаржуються в ЦВЛК.

У разі визнання штатною ВЛК заяви чи скарги щодо перегляду (відміни, скасування) постанови ВЛК обґрунтованою, ВЛК штатної ВЛК переглядає оскаржувану постанову ВЛК або приймає рішення про направлення на контрольне обстеження та медичний огляд ВЛК.

Таке рішення є обов`язковим до виконання та має бути реалізовано не пізніше ніж в місячний строк з дати прийняття.

У разі визнання штатною ВЛК звернення необґрунтованим, воно повертається заявнику (скаржнику) з відповідними роз`ясненнями, у строк, визначений Законом України «Про звернення громадян».

У разі прийняття рішення про направлення на контрольне обстеження та медичний огляд, військовослужбовці та інші особи, зазначені у пункті 1.2 глави 1 цього розділу, направляються для проходження медичного огляду до іншої ВЛК, ніж та, постанова якої оскаржується.

У разі якщо штатна ВЛК визнає постанову позаштатної ВЛК обґрунтованою або визначає відсутність підстав для направлення заявника на повторний (контрольний) медичний огляд ВЛК, штатна ВЛК надає заявнику відповідне роз`яснення, оформлене листом.

За приписами п. 3.8 глави 3 розділу II Положення №402, постанови ВЛК районних, міських ТЦК та СП про придатність до військової служби військовозобов`язаних оформлюються довідками ВЛК (додаток 4 до цього Положення). У разі прийняття постанови про придатність до військової служби, документи з результатами проходження військовозобов`язаним медичного огляду (картка обстеження та медичного огляду, висновки лікарів, супровідні документи) доставляються до районного (міського) ТЦК та СП за місцем перебування військовозобов`язаного на обліку не пізніше наступного дня після закінчення медичного огляду. Електронний документ з постановою ВЛК щодо придатності військовозобов`язаного до проходження військової служби передається з ІКС до бази даних Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Постанова ВЛК районних, міських ТЦК та СП про придатність військовозобов`язаного до військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та/або під час дії правового режиму воєнного стану дійсна протягом одного року з дня закінчення медичного огляду.

Якщо в стані здоров`я військовозобов`язаного за його зверненням або висновками лікарів закладу охорони здоров`я виникли зміни, то за направленням керівника ТЦК та СП проводиться повторний медичний огляд з метою визначення ступеня придатності до військової служби.

При цьому, згідно п. 3.10 глави 3 розділу II Положення №402, у воєнний час та під час мобілізації, на особливий період відстрочка від призову за станом здоров`я надається військовозобов`язаному на строк від 1 до 6 місяців залежно від захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва) та прогнозованої тривалості лікування. Після закінчення відстрочки військовозобов`язані оглядаються для вирішення питання про придатність до військової служби.

Обґрунтовуючи правомірність своїх дій, ІНФОРМАЦІЯ_16 зазначає, що під час здійснення мобілізаційних заходів позивач не надав документів, які б підтверджували його право на відстрочку або визнання його непридатним до служби, а постанова ВЛК від 12.04.2026 №2026-0412-1016-5017-3 на момент призову була чинною.

Водночас позивач наголошує, що на дату призову він уже мав офіційно підтверджений статус особи, непридатної до військової служби з виключенням з військового обліку за станом здоров`я згідно з даними приписного свідоцтва, виданого 12.02.1999 ІНФОРМАЦІЯ_9 , що на його думку, робило призов передчасним.

Оцінюючи вказані доводи сторін, суд виходить з того, що у 1999 році у зв`язку із захворюванням бронхіальної астми, позивач дійсно міг бути визнаний непридатним до військової служби за ст. 49а гр. I Розкладу хвороб згідно наказу Міністра оборони України від 4 січня 1994 року № 2, а саме: «Стаття 49 Бронхіальна астма; пункт «а» - тяжкі форми з частими загостреннями, Непридатні до військової служби зі зняттям з військового обліку».

Разом з цим, відповідно до наказу МОУ від 04.01.1994 №2, чинного на момент складання вказаного приписного свідоцтва, наявне роз`яснення до статті 49 «Діагноз бронхіальної астми повинен бути встановлений після комплексного стаціонарного обстеження», де зазначено, що «до пункту "а" належить бронхіальна астма з тяжкими та частими приступами задухи (щотижневі, нерідко астматичний стан) із легенево-серцевою недостатністю 2-3 ступенів, які потребують повторного стаціонарного лікування хворого. До цього самого пункту належить бронхіальна астма, яка потребує постійного прийому системних глюкокортикоїдів».

Суд зауважує, що у разі наявності такого діагнозу, у позивача не може не бути відповідної медичної документації та постійного лікування.

Окрім того, наданий позивачем документ не містить відповідного штампу про зняття або виключення ОСОБА_1 з військового обліку, зокрема у зв`язку з визнанням його непридатним до військової служби. Також матеріали справи не містять жодних відомостей (зокрема медичних документів) про наявність у позивача захворювання за ст. 49а гр. I Розкладу хвороб та відсутні відповідні довідки ВЛК про визнання його непридатним.

При цьому, у наданій позивачем скан-копії приписного свідоцтва, після запису «За наслідками приписки у 1999 році признан непридатним за ст. 49а гр. I», наявний інший запис: «З 2000 по 2005 рік надана відстрочка від призову за ст. 17 п. 4 (навчання)» (обидва записи не містять посади, підпису відповідальної особи та печатки установи, відсутня дата записів).

Відповідно до п.4 статті 17 Законом України від 25.03.1992 №2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу", у редакції чинній на вересень 2000 року (загальновідомий час початку навчання з метою здобуття освіти) та залишеній без змін до 2012 року:

«4. Відстрочка від призову для продовження навчання надається призовникам, які навчаються у загальноосвітніх та професійно-технічних навчальних закладах, а також у вищих навчальних закладах I і II рівнів акредитації, до здобуття повної загальної середньої освіти. У разі досягнення такими призовниками 21-річного віку під час навчання відстрочка втрачає силу.

Відстрочка від призову також надається:

призовникам, які навчаються в аспірантурі з відривом або без відриву від виробництва, - на весь період навчання;

випускникам вищих навчальних закладів, аспірантури, які направлені на роботу до установ Національної академії наук України, - на весь період роботи;

студентам, які навчаються у вищих навчальних закладах III і IV рівнів акредитації з денною формою навчання, - до їх закінчення;

студентам, які навчаються у вищих і середніх духовних навчальних закладах;

випускникам професійно-технічних навчальних закладів - на один рік за умови їх працевлаштування і роботи за отриманою професією;

студентам, які навчаються у вищих навчальних закладах всіх рівнів акредитації з денною формою навчання, що здійснюють підготовку фахівців для Збройних Сил України та інших військових формувань і уклали контракт про направлення їх після закінчення навчання для подальшого проходження військової служби на посадах офіцерського складу. Перелік таких навчальних закладів та обсяги підготовки фахівців визначаються Кабінетом Міністрів України за поданням Міністерства оборони України.

Студентам, які навчаються у вищих навчальних закладах, незалежно від форм власності, а також у вищих і середніх духовних навчальних закладах, відстрочка від призову на строкову військову службу надається один раз на період навчання. Особи, відраховані за неуспішність і недисциплінованість, втрачають зазначене право на відстрочку від призову.»

Отже, запис у приписному свідоцтві «З 2000 по 2005 рік надана відстрочка від призову за ст. 17 п. 4 (навчання)» вказує на те, що позивачу було оформлено відстрочку від призову на строкову військову службу у зв`язку з навчанням.

Проаналізувавши приписне свідоцтво, суд звертає увагу на очевидну суперечність: попри твердження про визнання позивача непридатним у 1999 році, вже наступного, 2000 року, йому було оформлено відстрочку від призову у зв`язку з навчанням.

З огляду на вищевикладене, за відсутності підтвердних медичних документів, попередніх висновків ВЛК та штампів про виключення з обліку, а також через неналежне оформлення приписного свідоцтва і порушення логіки облікових записів, суд критично оцінює та ставить під сумнів доводи позивача щодо його визнання непридатним до військової служби у минулому.

Підстави взяття на військовий облік, зняття та виключення з нього передбачені статтею 37 Закону №2232-XII.

Згідно пункту 3 частини шостої статті 37 Закону № 2232-ХІІ (у редакції, чинній до внесення змін 18.05.2024), виключенню з військового обліку підлягають громадяни України, визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку.

У зв`язку із прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11.04.2024 № 3633-IX, який набрав законної сили 18.05.2024 (далі - Закон №3633-ІХ), редакція ч. 6 ст. 37 Закону № 2232-ХІІ зазнала змін, внаслідок яких пункт 3 частини шостої було змінено: «визнані непридатними до військової служби».

Варто зазначити, що законодавець має право змінювати критерії військового обліку, якщо це відповідає інтересам держави.

Отже, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11.04.2024 №3633-IX, який набрав законної сили 18.05.2024, було зменшено перелік підстав для виключення з військового обліку шляхом внесення змін у Закон №2232-XII та змінено, зокрема, п. 3 ч. 6 ст. 37 цього Закону.

Внаслідок згаданих змін розширилося коло осіб, на яких поширюється військовий обов`язок, включно з тими, хто раніше був визнаний військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах КАС ВС від 17.02.2020 у справі № 820/3113/17, від 19.09.2018 у справі № 814/4386/15.

Законодавство не передбачає збереження стану (статусу) виключення з військового обліку для осіб, які були раніше визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку. Водночас такі особи підлягають взяттю на військовий облік, зокрема військовий облік військовозобов`язаних, на загальних підставах, передбачених частиною першою статті 37 Закону № 2232-XII, якщо відсутні передбачені діючою редакцією частини шостої статті 37 Закону №2232-XII підстави для виключення з військового обліку.

Таким чином, у разі якщо позивач дійсно був виключений з військового обліку на підставі чинної на той час редакції статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Нова редакція цієї статті від 18.05.2024 встановила нові правовідносини у виді нових підстав виключення з військового обліку, які почали діяти з 18.05.2024. Наслідком нового унормування стало те, що якщо особа, яка була виключена на законних підставах з військового обліку, після того як такі підстави відпали і за умови, що вона відповідає законодавчо встановленим критеріям взяття на військовий облік, підлягає взяттю на такий облік. При цьому, нове взяття на військовий облік, слід розглядати не як продовження попередніх правовідносин під час дії яких особа була виключена з військового обліку, так як ці правовідносини завершились, а їх слід розцінювати як нові правовідносини, які виникли на підставі нової норми права.

Відтак, після внесення вищезазначених змін у Закон №2232-XII раніше виключена з обліку особа береться на військовий облік відповідним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки.

Так, відповідно до облікової картки ОСОБА_1 , позивач був автоматично взятий на облік згідно змін від 01.04.2025 до Постанови КМУ №932.

При цьому, ОСОБА_1 доказів вчинення самостійних дій щодо постановки на військовий облік позивач суду не надав. Із заявами про надання йому у встановленому законом порядку відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації позивач не звертався. Докази протилежного в матеріалах справи відсутні.

Разом з цим, за відомостями ІНФОРМАЦІЯ_6 , у зв`язку зі зміною місця проживання позивача та непостановлення на військовий облік у ТЦК та СП протягом 7 днів згідно вимог ст. 37 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу», ОСОБА_1 був оголошений у розшук з 17.11.2025.

Суд зауважує, що матеріали справи не містять доказів оскарження позивачем правомірності його взяття на військовий облік або дій щодо оголошення його у розшук. Також у матеріалах справи відсутні відомості про те, що позивач вчиняв будь-які дії чи звертався до уповноважених органів з приводу з`ясування свого статусу, попри наявність у нього доступу до електронного кабінету призовника, військовозобов`язаного, резервіста у додатку "Резерв+".

Доводи позивача щодо неналежного здійснення медичного огляду суд відхиляє з огляду на наступне.

Відповідно до довідки військово-лікарської комісії від 12.04.2026 № 2026-0412-1016-5017-3, ОСОБА_1 пройшов медичний огляд ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_10 12.04.2026 у КНП «Міська клінічна лікарня №16» ДМР, де йому було встановлено діагноз H52.4 «Пресбіопія обох очей» та визнано придатним до військової служби.

Згідно з карткою обстеження та медичного огляду № 7072161, складеною 12.04.2026 у зазначеному закладі охорони здоров`я, стосовно позивача перевірялися аналізи та флюорографія, а також зафіксовано результати медичного обстеження профільними фахівцями (терапевтом, хірургом, невропатологом, офтальмологом, ЛОРом, дерматовенерологом, психіатром). За наслідками огляду винесено постанову про придатність до військової служби.

Таким чином, судом встановлено, що позивач пройшов повноцінний медичний огляд у визначеній медичній установі, про що свідчать відповідні записи профільних лікарів у картці обстеження. При цьому будь-які скарги чи зауваження лікарів щодо наявності у нього бронхіальної астми у медичних документах відсутні, що додатково ставить під сумнів твердження позивача про раніше встановлений діагноз та виключення з військового обліку у 1999 році.

Отже, позивач у встановленому порядку пройшов військово-лікарську комісію, за результатами якої військово-лікарською комісією оформлено відповідну довідку, а докази оскарження правомірності висновку цієї ВЛК у матеріалах справи відсутні.

Оскільки на момент призову постанова (довідка) ВЛК від 12.04.2026 №2026-0412-1016-5017-3 про придатність ОСОБА_1 була чинною та не скасованою, позивач формально вважався придатним до служби, що давало законні підстави для завершення процедури призову.

Таким чином, зважаючи на встановлені обставини та норми чинного законодавства, судом не встановлено порушень процедури призову позивача, а відтак його залучення до військової служби здійснювалося у визначений законом спосіб.

Враховуючи правомірність дій ІНФОРМАЦІЯ_5 , позовні вимоги до ІНФОРМАЦІЯ_6 щодо внесення в Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про непридатність ОСОБА_1 до військової служби, та до військової частини щодо звільнення ОСОБА_1 з військової служби — є похідними. Оскільки судом не встановлено порушень у процедурі мобілізації, зважаючи на відмову у задоволенні основної вимоги, вищезазначені похідні позовні вимоги також не підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог частини першої ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

За приписами частини другої ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу, а за змістом ст. 90 цього Кодексу суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, а також обставини, встановлені у ході судового розгляду справи, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що згідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України в разі відмови в задоволенні позову судові витрати не присуджуються на користь сторони за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до частини четвертої ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно частини п`ятої ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132,139,193,241-246, 250, 251,257-262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.Є. Сліпець