Рішення від 11 серпня 2026 р. у справі №160/5651/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2026 рокуСправа №160/5651/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Конєвої С.О.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання відмови від 25.02.2026р. протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

10.03.2026р. через систему «Електронний суд» ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 та просить:

- визнати відмову Військової частини НОМЕР_1 , викладену у листі від 25.02.2026 №0501/27/670, у видачі ОСОБА_1 довідки про обставини поранення (контузії, травми, каліцтва) протиправною;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 видати ОСОБА_1 довідку про обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого 27 жовтня 2022 року під час несення бойового чергування на спостережному пункті поблизу населеного пункту Райгородка Луганської області, за формою додатка 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 №402.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що він проходив військову службу за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 з 12.05.2022 по 22.07.2025. Під час проходження військової служби, а саме: 27 жовтня 2022 року він отримав поранення (вибухову травму) під час несення бойового чергування на спостережному пункті поблизу населеного пункту Райгородка Луганської області під час мінометного обстрілу з боку противника. Позивач зазначив, що внаслідок отриманого поранення він проходив лікування та медичні обстеження, що підтверджено випискою з медичної карти стаціонарного хворого №4063, висновком ВЛК №1116 від 14.11.2022р. (оскільки довідка про обставини поранення була відсутня) та письмовими поясненнями військовослужбовців ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які були очевидцями події. З метою вирішення питання щодо встановлення причинного зв`язку отриманої травми, він звернувся до відповідача із заявою про видачу довідки про обставини поранення від 23.02.2026р., додавши до неї вищенаведені копії документів, проте, відповідачем листом від 25.02.2026 за №0501/27/670 йому було відмовлено у видачі зазначеної вище довідки з підстав відсутності запису в журналі ведення бойових дій. Позивач вважає згадану відмову протиправною, такою, що порушує його права, оскільки довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) передбачена додатком 5 до Положення №402 складається на підставі наказу командира військової частини та є документом, що подається до військово-лікарської комісії для встановлення причинного зв`язку поранення згідно до вимог глави 21 Положення №402, відповідно, вважає, що відсутність запису у журналі ведення бойових дій сама по собі не може бути підставою для відмови у видачі такої довідки за наявності у нього вищенаведених медичних документів та пояснень зазначених вище осіб. Також позивач вказав і на те, що оспорювана відмова є протиправною, оскільки була прийнята без перевірки обставин події та без оцінки поданих доказів, що свідчить про формальний підхід до розгляду звернення та суперечить вимогам ч.2 ст.2 КАС України щодо обґрунтованості рішень суб`єкта владних повноважень, зазначив, що видача довідки про обставини поранення не є дискреційними повноваженнями відповідача, а є його обов`язком у разі підтвердження обставин отримання поранення.

Ухвалою суду 30.03.2026р. було відкрито адміністративне провадження у даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами з 30.04.2026р. та, зокрема, запропоновано відповідачеві протягом 15 днів з дня отримання цієї ухвали надати суду відзив на позов та докази в обґрунтування відзиву з дотриманням вимог ст.ст.162,261 Кодексу адміністративного судочинства України; надати докази правомірності відмови у розгляді заяви позивача у встановленому законодавством порядку з урахуванням наданих позивачем до заяви медичних документів за відповідною процедурою та правомірність ігнорування відповідачем висновків Верховного Суду з даного питання, виходячи з вимог ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Зазначена ухвала суду разом із адміністративним позовом була отримана, зокрема, відповідачем у його електронному кабінеті 10.03.2026р. (адміністративний позов з додатками), 01.04.2026р. (ухвалу суду), у робочий час, що є належним повідомленням відповідача про час та місце судового розгляду справи у відповідності до вимог ст.ст.18, 251 Кодексу адміністративного судочинства України, що підтверджується довідками про доставку електронного листа, наявними у справі.

На виконання вимог вищезазначеної ухвали суду, 08.05.2026р. через систему «Електронний суд» відповідачем до суду було подано відзив на позов, у якому відповідач просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, посилаючись на те, що довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) складається начальником медичної служби військової частини, як правило, після проведення відповідного розслідування обставин отримання військовослужбовцем травми (поранення, контузії, каліцтва); у разі якщо обстановка не дозволяє надати таку довідку, до направлення військовослужбовця, який одержав таку травму, на лікування поза розташуванням військової частини, така довідка направляється до закладу охорони здоров`я або до ТЦК та СП згідно до вимог ст.260 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999р. №548-ХІУ; показання свідків не є підставою для встановлення у військовослужбовців (осіб, звільнених з військової служби) факту перенесеного захворювання, травми (контузії, каліцтва, поранення) згідно до абз.2 пункту 2.18 глави 21 розділу ІІ Положення №402. Листом військової частини НОМЕР_1 від 25.02.2026р. №0501/27/670 позивача було повідомлено, що факт отримання травмування (поранення, контузії, каліцтва) в журналі ведення бойових дій військової частини НОМЕР_1 не зафіксований. У зв`язку із цим військова частина не може провести службове розслідування по факту ймовірного травмування солдата ОСОБА_1 . Враховуючи тривалість минулого часу та відсутність зафіксованого факту отримання позивачем травмування у військової частини підстави для видачу довідки про обставини поранення (контузії, травми, каліцтва) відсутні. Також представник відповідача у відзиві на позов вказав і на те, що позивачем не був сплачений судовий збір за подання даного позову у відповідному розмірі, а підстави для звільнення позивача від сплати судового збору відсутні; позивачем строк звернення до суду за вирішенням спору у відносинах публічної служби, визначений ч.5 ст.122 КАС України пропущений, у зв`язку із чим представник відповідача просив врахувати відзив на позов в частині пропуску позивачем строку позовної давності, як заяву про застосування строку позовної давності.

Окрім того, у відзиві на позов від 08.05.2026р. відповідач просив продовжити встановлений судом строк на подання відзиву на позовну заяву.

Розглянувши вищенаведене клопотання представника відповідача щодо продовження встановленого судом строку на подання відзиву на позов, вивчивши докази, надані на її підтвердження, суд вважає, що наведена заява не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Частиною 1 ст.261 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що відзив подається протягом 15 календарних днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі.

Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними – ч.1 ст.121 наведеного Кодексу.

За приписами ч.2 ст.121 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Тобто, із наведеного аналізу процесуальних норм слідує, що процесуальний строк для подання подання відзиву на позов за ухвалою суду може бути продовжений за умови подання учасником справи відповідної заяви, до закінчення такого процесуального строку, який був встановлений судом.

Так, ухвалою суду від 30.03.2026р. відповідачеві було встановлено строк для надання відзиву на позов, який становив 15 днів з дня отримання зазначеної ухвали суду, що відповідає вимогам ст.261 КАС України.

Наведена ухвала суду від 30.03.2026р. була отримана відповідачем у його електронному кабінеті 01.04.2026р. (у робочий час) згідно до вимог ст.ст.18,251 КАС України, що підтверджено довідкою про доставку електронного листа, наявної у справі.

Відтак, згідно до вимог ч.2 ст.162 КАС України та ухвали суду від 30.03.2026р. відповідач мав обов`язок подати до суду відзив на позов, починаючи з 02.04.2026р. по 16.04.2026р. включно.

Тобто, у строк до 16.04.2026р (до закінчення строку встановленого судом) відповідачем жодної заяви чи клопотання про продовження такого процесуального строку надано не було.

Разом з тим, відповідне клопотання про продовження процесуального строку на подання відзиву на позов, відображене у відзиві на позов, було подане відповідачем до суду лише 08.05.2026р., тобто, після спливу строку встановленого ухвалою суду, який сплинув 16.04.2026р., що свідчить про те, що такий процесуальний строк, який сплинув 16.04.2026р. продовжений бути і не може, відтак, суд вважає, що таке клопотання відповідачем подане всупереч вимогам ч.2 ст.121 КАС України.

За викладених обставин та враховуючи подання клопотання про продовження процесуального строку на подання відзиву на позов, встановленого судом (після 16.04.2026р.), яке не відповідає вимогам ч.2 ст.121 КАС України, суд приходить до висновку, що у задоволенні зазначеного вище клопотання відповідачеві слід відмовити.

Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Ухвалою суду від 12.08.2026р. у зв`язку з перебуванням судді Конєвої С.О. у щорічній відпустці, великим навантаженням справ та, як наслідок, об`єктивну неможливість здійснення адміністративного судочинства та прийняття судових рішень у даний період, на підставі ст.121 Кодексу адміністративного судочинства України строк розгляду цієї справи було продовжено до 12.08.2026р.

Враховуючи викладене, дана справа вирішується 12.08.2026р., тобто у межах строку, визначеного ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.

У відповідності до вимог ч.8 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Із наданих учасниками справи документів, судом встановлені наступні обставини у даній справі.

Позивач у справі - ОСОБА_1 є громадянином України та проходив військову службу за призовом під час мобілізації у Військовій частині НОМЕР_1 у період з 12.05.2022 по 22.07.2025 року, про що свідчить зміст копії паспорта позивача серії НОМЕР_2 від 20.01.1998р., а також відомості, які містяться у копії військового квитка позивача серії НОМЕР_3 від 02.03.2022р., наявних у справі.

У період проходження військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 , згідно наданої Виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №4063 від 04.11.2022 позивач перебував на стаціонарному лікуванні у закладі охорони здоров`я – КНП «Чугуївська центральна лікарня ім. М.І. Кононенка» (Харківська область, м. Чугуїв, вул. Гвардійська, 52) у період – з 29.10.2022 по 04.11.2022 з діагнозом – основний діагноз:S06.00 Струс головного мозку, діагноз – ЗЧМТ (від 27.10.2022).

Також згідно Виписного епікризу із медичної карти стаціонарного хворого №3951 згаданого вище медичного закладу, солдат в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікуванні з 05.11.2022 по 14.11.2022 з діагнозом: S06.00 Стан після вибухової травми (27.10.2022) закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку з цефалічним синдромом……».

Надалі, госпітальною військово-лікарською комісією Військової частини НОМЕР_4 14.11.2022 року стосовно позивача було проведено медичний огляд. Стан після вибухової травми (27.10.2022), закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку. Травма, ТАК, пов`язана з проходженням військової служби. (Довідка про обставини травми відсутня), що підтверджується змістом копії виданої в/ч НОМЕР_4 Довідки ВЛК від 14.11.2022 №1116.

У зв`язку із не складанням командиром в/ч НОМЕР_1 довідки про обставини травми (поранення, контузії), що підтверджено змістом вказаної вище Довідки ВЛК №1116, з метою отримання Довідки про обставини травми, яка мала місце 27.10.2022, позивач звернувся до командира в/ч НОМЕР_1 із відповідною заявою та доданими до неї вищенаведеними медичними документами, від 10.02.2026р., про що свідчить відповідна копія заяви, надана позивачем на вимогу суду.

У відповідь за зазначену заяву позивача, командиром в/ч НОМЕР_1 листом від 25.02.2026р. за №0501/27/670 позивачеві було відмовлено у видачі довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), яке мало місце 27.10.2022 з підстав того, що у журналі ведення бойових дій військової частини НОМЕР_1 факт травмування позивача не зафіксований, у зв`язку із чим військова частина не може провести службове розслідування.

Вважаючи таку відмову, викладену у листі відповідача від 25.02.2026р. №0501/27/670 у видачі довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) протиправною, такою що порушує його права та інтереси, позивач звернувся з даним позовом до суду з метою захисту свого порушеного права.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, проаналізувавши норми чинного законодавства України, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення спору у сукупності з наданими доказами, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для задоволення даного адміністративного позову частково, виходячи з наступного.

При цьому, виходячи з вимог ст. 2, 5 Кодексу адміністративного судочинства України та враховуючи, що перевірці у порядку адміністративного судочинства підлягають правомірність дій, бездіяльності або рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, які впливають на права та обов`язки відповідних осіб, суд вважає, що у даному контексті підлягає перевірці судом не сама відмова (такий спосіб захисту права не передбачений ст.5 КАС України), а рішення суб`єкта владних повноважень, оформлене листом від 25.02.2026р. за №0501/27/670 про відмову у видачі позивачеві Довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) отриманої 27 жовтня 2022 згідно поданих медичних документів з виходом за межі позовних вимог у цій частині позову, з урахуванням повноважень суду, які визначені у ч.2 ст.9, ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з такого.

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан, який триває до цього часу.

Закон України від 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон №2232-XII) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

Згідно з частиною 1 статті 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначені Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV, тут і далі у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин – 27.10.2022 (далі - Статут).

В силу вимог статті 255 Статуту військовослужбовці, які захворіли раптово або дістали травму, направляються до медичного пункту частини негайно, у будь-який час доби.

Згідно з пунктом 260 Статуту на стаціонарне лікування поза розташуванням військової частини військовослужбовці направляються за висновком лікаря військової частини, а для подання невідкладної допомоги за відсутності лікаря - черговим фельдшером (санітарним інструктором) медичного пункту з одночасним доповіданням про це начальникові медичної служби і черговому військової частини. До лікувальних закладів хворі доставляються у супроводі фельдшера (санітарного інструктора).

У разі направлення на лікування поза розташуванням частини військовослужбовці повинні бути одягнені відповідно до пори року і мати при собі направлення, підписане командиром військової частини, медичну книжку, документ, який посвідчує особу, необхідні особисті речі, атестат на продовольство, довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) і медичну характеристику, а в разі вибуття на лікування за межі гарнізону - додатково атестат на речове і грошове забезпечення, проїзні документи до місця розташування лікувального закладу і назад.

Довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) складається начальником медичної служби військової частини, як правило, після проведення відповідного розслідування обставин отримання військовослужбовцем травми (поранення, контузії, каліцтва).

У разі якщо обстановка не дозволяє надати довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) до направлення військовослужбовця, який одержав травму (поранення, контузію, каліцтво), на лікування поза розташуванням військової частини, така довідка направляється до закладу охорони здоров`я або територіального центру комплектування та соціальної підтримки у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У разі якщо травма (поранення, контузія, каліцтво) військовослужбовця спричинена діями противника, відповідне розслідування обставин отримання військовослужбовцем травми (поранення, контузії, каліцтва) не проводиться. Довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) складається протягом п`яти днів та у такий самий строк направляється до закладу охорони здоров`я або територіального центру комплектування та соціальної підтримки у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 №608, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13.12.2017 №1503/31371, затверджено Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України.

Вказаний Порядок визначає підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України (далі - Збройні Сили), а також військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовослужбовці), які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов`язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів), а також дії (бездіяльність) яких призвели до завдання шкоди державі.

За змістом пункту 5 розділу І вказаного Порядку розслідування нещасних випадків, професійних захворювань, аварій проводиться відповідно до Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 06.02.2001 №36, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 23.02.2001 за №169/5360.

Наказом Міністерства оборони України від 27.10.2021 № 332 затверджено Інструкцію про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, та визнано таким, що втратив чинність, наказ Міністра оборони України від 06 лютого 2001 року № 36 «Про затвердження Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України», зареєстрований у Міністерстві юстиції України 23 лютого 2001 року за №169/5360 (зі змінами). Ця Інструкція поширюється на військові частини та військовослужбовців, крім військовослужбовців, які отримали гостре професійне захворювання (отруєння), поранення, контузію, травму, каліцтво, зникли, померли або загинули внаслідок бойових уражень або дій з боку противника в районі ведення бойових дій або проведення операції Об`єднаних сил.

За змістом абзацу 1 пункту 1 розділу ІІ Інструкції про розслідування, розслідування проводиться у разі виникнення нещасного випадку, а саме обмеженої в часі події або раптового впливу на військовослужбовця небезпечного фактора чи середовища за наявності ознак того, що випадок стався під час виконання ним обов`язків військової служби, унаслідок чого зафіксовано шкоду здоров`ю, зокрема, від одержання ним поранення, травми, у тому числі внаслідок тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою, гострого професійного захворювання і гострого професійного отруєння, одержання сонячного або теплового удару, опіку, обмороження, а також у разі утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, отримання інших ушкоджень унаслідок аварії, пожежі, стихійного лиха (землетрус, зсув, повінь, ураган тощо), контакту з представниками тваринного і рослинного світу, комахами, іншими представниками флори і фауни (далі - нещасні випадки), які призвели до звільнення від виконання обов`язків військової служби військовослужбовця на один день і більше, а також у випадку смерті військовослужбовців під час виконання ними обов`язків військової служби.

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ вищевказаної Інструкції визначено, що про кожний нещасний випадок потерпілий або військовослужбовець, який його виявив, чи інша особа повинен (на) негайно сповістити безпосереднього командира (начальника) чи керівника робіт і вжити заходів щодо надання необхідної допомоги потерпілому.

Командир військової частини, який отримав повідомлення про нещасний випадок, у свою чергу зобов`язаний протягом доби призначити комісію з розслідування нещасного випадку чисельністю не менш як три особи у складі голови комісії (яким є один із його заступників) та членів - командира роти, батальйону (дивізіону, ескадрильї тощо), до складу якого входить підрозділ, де стався нещасний випадок, та залежно від того, з чим пов`язаний нещасний випадок, - фахівців профільних служб (озброєння, тилу, пожежної, автомобільної, інженерної, медичної тощо) (п.5 розділу ІІ вищевказаної Інструкції)

За змістом пункту 10 розділу ІІ Інструкції обставинами, за яких нещасний випадок визнається пов`язаним з виконанням обов`язків військової служби і за яких складається акт за формою НВ-3, є: отримання потерпілим військовослужбовцем травми або інших ушкоджень унаслідок погіршення стану його здоров`я, яке сталося під впливом небезпечного фактору чи середовища у процесі виконання ним обов`язків військової служби, що підтверджено медичним висновком; раптове погіршення стану здоров`я потерпілого військовослужбовця або його смерть під час виконання обов`язків військової служби внаслідок впливу небезпечних чи шкідливих факторів та (або) важкості чи напруженості роботи, яка виконувалась, що підтверджено медичним висновком, якщо робота, що виконувалась, була протипоказана за медичним висновком про стан його здоров`я та якщо потерпілий не проходив відповідного медичного огляду;

Згідно пункту 18 розділу ІІ Інструкції за результатами розслідування командир військової частини протягом двох робочих днів після затвердження актів за формами НВ-2 та НВ-3 видає наказ, в якому зазначаються: дата, місце та обставини, за яких стався нещасний випадок; військове звання, прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) та дата народження потерпілого військовослужбовця; вид, характер і локалізація поранення, травми, контузії, каліцтва чи іншого ушкодження здоров`я; коли стався нещасний випадок (під час виконання обов`язків військової служби чи ні); перебував чи ні потерпілий військовослужбовець в стані алкогольного сп`яніння або під впливом наркотичних чи токсичних або отруйних речовин; порушення нормативно-правових актів, що спричинили нещасний випадок або були супутніми факторами його настання, посадові особи, які допустили ці порушення; заходи з попередження подібних нещасних випадків у майбутньому.

На підставі наказу командира військової частини складається довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) у двох примірниках за формою наведеною у додатку 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800 (далі - Положення про військово-лікарську експертизу).

Наказом Міністра оборони України 14.08.2008 № 402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі - Положення № 402, у редакції, чинній на момент спірних правовідносин).

Згідно із пунктом 1.2 глави 1 Розділу І Положення № 402, Військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Відповідно до абз.7 п.1.3 Положення №402, основними завданнями військово-лікарської експертизи є визначення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтва) у військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів, які призвані на збори, у осіб, звільнених із військової служби, а також причинного зв`язку захворювань, поранень, які заподіяли військовослужбовцям смерть.

Відповідно до пункту 2.1 глави 2 Розділу І Положення №402 для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі). Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця.

У свою чергу, порядок встановлення причинного зв`язку захворювань (поранень, контузій, травм, каліцтв) у військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, які призвані на збори, та колишніх військовослужбовців зі службою у Збройних Силах України визначений у главі 2 Розділу 2 Положення №402.

Згідно з підпунктом 21.1, 21.2 глави 21 Розділу 2 Положення №402 у разі коли під час медичного огляду військовослужбовців встановлено діагноз, ВЛК встановлює причинний зв`язок захворювання, травми, контузії, каліцтва, поранення.

Причинний зв`язок захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв у військовослужбовців, які проходять військову службу, військовозобов`язаних і резервістів, призваних військовими комісаріатами на навчальні (перевірочні) збори, при медичному огляді вирішують позаштатні постійно діючі госпітальні, гарнізонні ВЛК і ЛЛК та за потреби - штатні ВЛК.

При цьому, постанови, які приймає ВЛК із встановлення причинного зв`язку захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва), наведені у главі 21 розділу II цього Положення (пункт 20.7 глави 20 Розділу 2 Положення №402).

Також, пунктами 21.7.-21.8 глави 21 Розділу 2 Положення №402 передбачено, що Постанова ВЛК про причинний зв`язок травми (поранення, контузії, каліцтва) та її наслідків приймається відповідно до висновку, зазначеного в довідці про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), або висновку, зазначеного в Акті проведення розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку (зникнення, смерті, аварії), за формою, наведеною у додатку 4 до Інструкції 332, Акті про нещасний випадок (зникнення, смерть), за формою, наведеною у додатку 5 до Інструкції 332, у разі проведення розслідування обставин отримання військовослужбовцем травми (поранення, контузії, каліцтва). Також до ВЛК надається медична документація про первинне звернення за медичною допомогою військовослужбовця безпосередньо після одержання травми (поранення, контузії, каліцтва).

Показання свідків не є підставою для встановлення у військовослужбовців (осіб, звільнених з військової служби) факту перенесеного захворювання, травми (контузії, каліцтва, поранення).

Із змісту пункту 21.5 глави 21 Розділу 2 Положення № 402 слідує, що постанови ВЛК про причинний зв`язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються, зокрема, в таких формулюваннях:

а) «Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини» - якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, безпосередньої участі в антитерористичній операції (операції об`єднаних сил), забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією проти України».

в) «Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби" - якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане, у разі фактичного виконання службових обов`язків під час проходження військової служби, крім поранень (контузій, травм, каліцтв), одержаних за обставин фактичного виконання службових обов`язків, передбачених у підпункті «а» цього пункту.

г) «Поранення (травма, контузія, каліцтво), одержане в результаті нещасного випадку (вказується вид події, що призвела до нещасного випадку, гострого професійного захворювання (отруєння), аварії), ТАК, пов`язане з проходженням військової служби» - якщо воно одержане військовослужбовцем у результаті нещасного випадку за обставин, не пов`язаних з виконанням обов`язків, або одержане внаслідок вчинення ним правопорушення.

Аналіз вищезазначених положень нормативно-правових актів свідчить, що військовослужбовець має право на отримання довідки про обставини травми за наявності достатніх підстав, а також на ініціювання цих питань та подання рапортів з питань, що виникають під час проходження військової служби.

Встановлення обставин поранення військовослужбовця здійснюється у передбаченому вищенаведеними нормативними актами порядку.

Виданню військовослужбовцю довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) передує певна процедура, та її оформлення належить до виключної компетенції спеціально уповноваженого органу, відповідно до висновків, зазначених в акті комісією з розслідування нещасного випадку.

При цьому, довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) є первинним документом, який засвідчує факт травми та фіксує обставини за яких вона була отримана. Встановлені в довідці обставини є підставою для подальшого отримання особою спеціальних соціальних статусів, встановлення зв`язку між отриманою травмою та захистом Батьківщини та призначення соціальних виплат.

Обов`язок надати військовослужбовцю довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) за встановленою формою виникає у командира після проведення розслідування та видання наказу, на підставі якого складається довідка за формою наведеною у додатку 5 до Положення № 402.

Тобто, підставою для складання довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) за встановленою формою є відповідний наказ командира військової частини.

Як свідчать матеріали справи, у період з 12.05.2022 по 22.07.2025 позивач проходив військову служба за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується відомостями, які містяться у копії військового квитка позивача серії НОМЕР_3 від 02.03.2022р. та учасниками справи не заперечується.

Згідно наданої Виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №4063 від 04.11.2022 судом встановлено, що позивач у справі – ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні у закладі охорони здоров`я – КНП «Чугуївська центральна лікарня ім. М.І. Кононенка» (Харківська область, м. Чугуїв, вул. Гвардійська, 52) у період – з 29.10.2022 по 04.11.2022 з діагнозом – основний діагноз:S06.00 Струс головного мозку, діагноз – ЗЧМТ (від 27.10.2022).

Також згідно Виписного епікризу із медичної карти стаціонарного хворого №3951 згаданого вище медичного закладу, солдат в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікуванні з 05.11.2022 по 14.11.2022 з діагнозом: «S06.00 Стан після вибухової травми (27.10.2022) закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку з цефалічним синдромом……».

Надалі, госпітальною військово-лікарською комісією Військової частини НОМЕР_4 14.11.2022 року стосовно позивача було проведено медичний огляд. Стан після вибухової травми (27.10.2022), закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку. Травма, ТАК, пов`язана з проходженням військової служби. (Довідка про обставини травми відсутня), що підтверджується змістом копії виданої в/ч НОМЕР_4 Довідки ВЛК від 14.11.2022 №1116.

Зазначені досліджені судом медичні документи, свідчать про те, що у період проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 , зокрема, і у спірний період – 27.10.2022 (доказів перебування поза межами військової частини – наприклад самовільне залишення частини та інше не надано) позивач отримав травмування, що було наслідком лікування у вказаних вище закладах охорони здоров`я з діагнозом: «S06.00 Стан після вибухової травми (27.10.2022) закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку з цефалічним синдромом……».

Встановлені судом вищенаведені факти перебування позивача на стаціонарному лікуванні у період з 29.10.2022 по 14.11.2022р. після отриманої травми 27.10.2022 з діагнозом: «S06.00 Стан після вибухової травми (27.10.2022) закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку з цефалічним синдромом……», відповідачем жодними іншими належними, достатніми та допустимими доказами не спростовані.

При цьому, суд зазначає, що після отриманої травми 27.10.2022 позивач проходив військово-лікарську комісію, у зв`язку із отриманням травми в період проходження військової служби, що було зафіксовано і у Довідці ВЛК від 14.11.2022 за №1116 (у якій зазначено, що довідка про обставини травми відсутня).

Відтак, зазначене свідчить про те, що посадовою особою відповідача – командиром військової частини НОМЕР_1 не було виконано свого обов`язку щодо видачі відповідної довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) позивача, яке мало місце 27.10.2022 з дотриманням вищенаведеною процедури проведення службового розслідування, незважаючи на те, що такий обов`язок прямо визначений вищенаведеними нормативно-правовими актами, норми якого командиром військової частини були проігноровані.

При цьому, суд звертає увагу відповідача на те, що, виходячи із наведеної вище процедури та з метою встановлення причин та умов, за яких позивачем була отримана травма 27.10.2022, яка у подальшому була наслідком проходження його стаціонарного лікування у медичних закладах та проходження ВЛК 14.11.2022р. у період з 29.10.2022 по 14.11.2022, про що свідчать вищенаведені медичні висновки, відтак, саме посадові особи відповідача мають повноваження та обов`язок провести таке розслідування та встановити причини та умови отримання ним зазначеної травми із оформленням відповідних управлінсько-розпорядчих документів.

Однак, як встановлено матеріалами справи, а також і підтверджено самим представником відповідача у відзиві на позов, довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), яка мала місце 27.10.2022 командиром військової частини НОМЕР_1 не складалась.

У відповідь на заяву позивача від 10.02.2026р. щодо видачі такої довідки, військова частина НОМЕР_1 прийняла рішення, оформлене листом від 25.02.2026р. за №0501/27/670 про відмову позивачеві у видачі довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), отриманої ним 27.10.2022, яка обґрунтована тим, що факт отримання травмування (поранення, контузії, каліцтва) позивачем в журналі ведення бойових дій військової частини НОМЕР_1 не зафіксований, тому військова частина не може провести службове розслідування.

Надаючи правову оцінку вищенаведеному оспорюваному рішенню про відмову у видачі довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) за формою, встановленою додатком 5 до Положення №402, суд зазначає, що неналежне ведення військовою частиною НОМЕР_1 документації щодо фіксування подій, які відбуваються під час воєнного стану, зокрема, у тому числі і неналежне ведення журналу бойових дій з боку такої військової частини, не може свідчити про правомірність дій відповідача та його посадових осіб та не може позбавляти військовослужбовців права на отримання відповідних довідок за умови наявності інших медичних документів, які підтверджують отримання таких травм (поранень, контузій, каліцтва).

У цьому контексті суд звертає увагу відповідача на рішення Європейського суду з прав людини «Рисовський проти України» де Суд зазначив, що на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (п.70 цього рішення).

У п.71 згаданого Рішення ЄСПЛ зазначено, що принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість.

Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків.

Відтак, відповідач та його посадові особи, як суб`єкти владних повноважень, мають дотримуватися своїх власних процедур щодо вжиття заходів, які стосуються порядку призначення та проведення таких розслідувань, а також і виконувати покладені на них обов`язки по виданню обов`язкових відповідних управлінсько-розпорядчих документів, які встановлені вищенаведеною Інструкцією та, з дотриманням процедури проведення службового розслідування, вивчення та аналізу поданих медичних документів, надати вмотивовану відмову у такому виданні.

Разом з тим, як уже зазначалося вище, наведені у оспорюваному рішенні відповідача такі підстави для відмови позивачеві у видачі довідки про обставини травми, отриманої позивачем 27.10.2022, а саме: факт травмування позивача у журналі ведення бойових дій військової частини НОМЕР_1 не зафіксований, є необґрунтованими, а спірне рішення невмотивованим, оскільки свідчать лише про ухилення відповідача та його посадових осіб від виконання покладених на них обов`язків, які визначені вищенаведеними приписами Інструкції, що є підтвердженням порушення відповідачем відповідної процедури проведення службового розслідування, встановленої законом.

При цьому, судом враховується і те, що відповідач як суб`єкт владних повноважень, на якого законом покладено обов`язок доведення правомірності своїх дій та правомірності прийнятого рішення (ч.2 ст.77 КАС України) жодними доказами не спростував наявність чи відсутність у позивача вищезазначеної травми, отриманої ним 27.10.2022 року, навіть і витягу із журналу ведення бойових дій за спірний період, на який сам послався у відзиві на позов, надати суду не спромігся.

За таких обставин та враховуючи встановлення судом фактів не дотримання процедури проведення службового розслідування за наслідками отриманої позивачем травми, яка мала місце 27.10.2022 та підтверджена вищенаведеними медичними документами, з боку посадових осіб військової частини, прийняття оспорюваного рішення, оформленого листом від 25.02.2026р. про відмову у видачі позивачеві довідки про обставини отримання травми (поранення, контузії, каліцтва) за формою, встановленою додатком 4 до Положення №402, без вжиття жодних заходів щодо проведення розслідування за заявою позивача від 10.02.2026р., суд приходить до висновку, що оспорюване рішення відповідача, оформлене листом від 25.02.2026р. за №0501/27/670 є необґрунтованим та невмотивованим, прийнятим всупереч вимогам наведеної Інструкції та Положення №402, а відтак, підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

У відповідності до вимог ч.1, ч.4 ст.73 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання – ст.76 наведеного Кодексу.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Однак, у ході судового розгляду справи правомірність прийняття оспорюваного рішення, оформленого листом від 25.02.2026р. за №0501/27/670 про відмову позивачеві у видачі довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), з урахуванням аналізу обставин та норм чинного законодавства, жодними належними, достатніми та достовірними доказами відповідачем не доведена.

Не можуть бути покладені в основу даного судового рішення, тому відхиляються судом, аргументи представника відповідача з приводу того, що через тривалість минулого часу та відсутність зафіксованого факту отримання позивачем травмування у військової частини відсутні підстави для видачі позивачу довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), з огляду на те, що наведені представником обставини не звільняють посадових осіб відповідача від виконання покладених на них обов`язків та вжиття заходів для встановлення таких обставин травмування на підставі інших документів, зокрема, медичних документів (виписок закладів охорони здоров`я, довідок ВЛК та інше), які позивачем долучались до заяви позивача від 10.02.2026 та були проігноровані посадовими особами відповідача безпідставно, всупереч вимогам Інструкції, Положенню №402 та всупереч рішення ЄСПЛ «Рисовський проти України».

Щодо зауважень представника відповідача з приводу несплати позивачем судового збору за подання даного позову до суду, відсутність підстав для звільнення позивача від сплати судового збору за п.13 ч. 1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», то суд зазначає наступне.

У відповідності до пункту 12 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються військовослужбовці, військовозобов`язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, пов`язаних з виконанням військового обов`язку, а також під час виконання службових обов`язків.

Відтак, враховуючи те, що даний спір стосується прав та інтересів позивача як військовослужбовця, який проходив військову службу за призовом під час мобілізації та виконував службові обов`язки військової служби на момент виникнення спірних правовідносин (27.10.2022) у військовій частині НОМЕР_1 , що не спростовано відповідачем жодними доказами, у даних правовідносинах підлягають застосуванню саме приписи п.12 ч.1 ст.5 згаданого Закону, за якою позивач є звільненим від сплати судового збору за законом.

З огляду на викладене, посилання відповідача на неможливість застосування у даних правовідносинах в частині відсутності підстав для звільнення позивача від сплати судового збору за п.13 ч.1 ст.5 згаданого Закону, є неспроможними та спростовані вищенаведеними судом обставинами та п.12 ч.1 ст.5 згаданого Закону.

Окрім того, слід зазначити, що перевірка щодо відповідності позовної заяви вимогам ст.160,161 КАС України віднесена до повноважень адміністративного суду, відтак, відповідач не може робити жодних вказівок суду, оскільки сам не здатен дотримуватися процесуальних норм та чинного законодавства, що судом встановлено вище, і зазначене суд розцінює як неповагу до суду, що є неприпустимим з боку відповідача як суб`єкта владних повноважень.

Що стосується аргументів відповідача з приводу пропущення позивачем строків звернення до суду, встановлених ч.5 ст.122 КАС України та необхідність врахування відзиву на позов в цій частині як заяви про застосування строку позовної давності, суд зазначає наступне.

Частиною 5 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Як випливає з Довідника із прав, обов`язків та алгоритму дій військовослужбовця, у разі отримання травми чи захворювання, затвердженого заступником головнокомандувача Збройних Сил України від 05 травня 2023 року, довідка про обставини поранення є офіційним документом, що засвідчує факт отримання травми під час виконання військового обов`язку. Вона є необхідною для проходження військово-лікарської комісії (ВЛК) та підтвердження причинного зв`язку між пораненням та службовою діяльністю.

Отже, право військовослужбовця на отримання довідки про обставини травми є важливою складовою механізму соціального захисту військовослужбовців та гарантує реалізацію їхніх прав у сфері медичного та соціального забезпечення. Відсутність такої довідки може унеможливити встановлення причинного зв`язку між пораненням та військовою службою, що, у свою чергу, створює перешкоди для проходження військово-лікарської комісії (ВЛК), отримання відповідних грошових виплат та інших соціальних гарантій.

Якщо командування військової частини відмовляє у видачі довідки або ухиляється від її оформлення, військовослужбовець має право звернутися до адміністративного суду для захисту своїх прав. Відповідно до положень наказу Міністерства оборони України № 402, законодавство не встановлює конкретного строку, протягом якого військовослужбовець зобов`язаний звернутися до військової частини для отримання довідки про обставини поранення, контузії або іншої травми. Це означає, що звернення за довідкою може відбутися у будь-який час після отримання поранення, і таке звернення не може бути визнане несвоєчасним або необґрунтованим. Ключовим моментом є те, що відсутність довідки не є провиною військовослужбовця.

Ключовим аспектом у розгляді даної категорії справ є визначення моменту, з якого слід обчислювати строк звернення до суду. Відповідно до принципу правової визначеності, реалізація права на судовий захист в цьому випадку має ґрунтуватися на моменті, коли особа отримала об`єктивну можливість усвідомити порушення своїх прав. У випадку невидачі довідки про обставини поранення (в контексті правовідносин, що є предметом судового дослідження) таким моментом є дата офіційного повідомлення військовослужбовця про відмову у її видачі. До цього часу позивач об`єктивно був позбавлений можливості оскаржити бездіяльність компетентного органу.

Аналіз судової практики свідчить, що правозастосовна доктрина у визначенні строків звернення до суду в аналогічних правовідносинах орієнтується на принцип юридичної визначеності та передбачуваності, який передбачає наявність чітко визначеного моменту, коли особа набуває обізнаності про факт порушення її прав.

У контексті відмови у видачі довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) таким моментом є не дата подання рапорту, а саме дата отримання офіційної відмови військовою частиною. Це пояснюється тим, що до моменту отримання відповіді від компетентного органу особа не може достеменно знати, чи порушені її права фактом відмови.

Відповідно, перебіг строку звернення до суду повинен обчислюватися саме з моменту отримання позивачем цього листа. Такий підхід узгоджується з положеннями статті 122 КАС України, згідно з якою строк звернення до суду обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав.

Наведена правові висновки, узгоджуються і з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 06.02.2025р. у справі №380/13595/24, які є релевантними і до даних правовідносин в силу ч.5 ст.242 КАС України.

Враховуючи наведені правові висновки, у даній справі судом було встановлено, що позивач звернувся до відповідача із заявою про видачу йому довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 10.02.2026р., що підтверджено відповідною копією заяви та відповідачем не заперечувалося.

У відповідь на зазначену заяву, відповідач прийняв рішення, оформлене листом від 25.03.2026р. за №0501/27/670, про відмову позивачеві у видачі довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), що також і підтверджено відповідачем у його відзиві на позов.

Відповідно, початком відліку місячного строку звернення до суду з даним позовом є 26.02.2026р. (наступний день після надання відповіді відповідачем) та зазначений строк завершився 26.03.2026р.

Як вбачається із системи «Електронний суд» із даним позовом до суду позивач звернувся 09.03.2026р., тобто, місячний строк звернення до суду з даним позовом, встановлений ч.5 ст.122 КАС України позивачем був дотриманий.

З огляду на наведене, аргументи відповідача про те, що позивачем місячний строк звернення до суду з цим позовом є пропущений та необхідності застосування строку позовної давності є неспроможними та вищенаведеними обставинами та судовою практикою є спростованими.

Всі інші аргументи представника відповідача уважно вивчені судом, однак на увагу суду не заслуговують, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши у відповідності до вимог ч.2 ст.2 наведеного Кодексу правомірність прийняття відповідачем як суб`єктом владних повноважень оспорюваного рішення, оформленого листом від 25.02.2026р. за №0501/27/670, про відмову позивачеві у видачі довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), суд приходить до висновку, що встановлені судом обставини, які слугували підставами для прийняття спірного рішення, є протиправними та не обґрунтованими, спростовуються вищенаведеними доказами, а тому наведене рішення є таким, що прийнято не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, не обґрунтовано та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Таким чином, судом встановлено, що відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення, оформленого листом від 25.02.2026р. за №0501/27/670, про відмову позивачеві у видачі довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), були порушені права та інтереси позивача, які підлягають судовому захисту шляхом визнання його протиправним та скасування.

Що стосується позовних вимог позивача з приводу зобов`язання відповідача видати позивачеві довідку про обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого 27 жовтня 2022 року під час несення бойового чергування на спостережному пункті поблизу населеного пункту Райгородка Луганської області, за формою додатка 5 до Положення №402, то в цій частині позов підлягає задоволенню частково шляхом зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву від 10.02.2026р. щодо питання видачі ОСОБА_1 Довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), отриманої останнім 27 жовтня 2022 згідно поданих медичних документів (виписки із медичної карки стаціонарного хворого №4063, виписного епікризу із медичної карти стаціонарного хворого №3951, довідки ВЛК від 14.11.2022 №1116 та інших документів) з дотриманням процедури, встановленої вищенаведеним законодавством та прийняти вмотивоване рішення з цього питання з урахуванням висновків, викладених у цьому судовому рішенні, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 4 частини другої та частини четвертої статті 245 КАС України суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення на користь позивача лише за умови, що:

- позивач виконав усі вимоги закону для отримання відповідного рішення;

- орган влади не має дискреції, тобто не має права обирати між кількома варіантами поведінки.

Якщо ж для вирішення питання орган влади повинен здійснити оцінку документів, перевірити їх відповідність, витребувати додаткові відомості, усунути розбіжності або використати інші інструменти, що належать до його компетенції, суд не вправі підміняти собою адміністративний орган, а має лише зобов`язати його розглянути заяву та ухвалити рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом.

Така правова позиція є усталеною і узгоджується з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду України від 18 березня 2014 року у справі № 21-11а14 та від 22 квітня 2014 року у справі № 21-484а13, та у постановах Верховного Суду від 03 жовтня 2022 року у справі № 520/12333/21, від 09 травня 2024 року у справі № 580/3690/23, від 08 грудня 2025 року у справі № 420/13975/24.

Як уже зазначалося вище, відповідач не дотримався власної процедури проведення службового розслідування за фактом отримання позивачем травмування 27.10.2022, яке було зафіксовано у вищенаведених медичних документах під час проходження позивачем стаціонарного лікування у медичних закладах охорони здоров`я та при проходженні позивачем ВЛК у в/ч НОМЕР_4 від 14.11.2022 №1116.

Разом з тим, факти, які б свідчили про те, за яких саме обставин та за яких умов позивачем була отримана травма 27.10.2022р. відповідачем, як уповноваженим органом на проведення перевірки таких обставин, з межах проведення службового розслідування не встановлювались та не перевірялись.

При цьому, щодо доданих до позову позивачем пояснень свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 суд звертає увагу учасників справи на те, що опитування вказаних осіб мають бути проведені посадовими особами відповідача під час проведення відповідного службового розслідування.

А враховуючи те, що відповідачем відповідне службове розслідування за фактом отримання позивачем травмування, яке мало місце 27.10.2022, відповідачем не проводилось, суд позбавлений можливості надати правову оцінку правомірності вказаним поясненням, оскільки це суперечить ст.2 КАС України за якою передбачено, що завданням адміністративного судочинства є перевірка правомірності дій, бездіяльності та рішень суб`єктів владних повноважень.

За таких обставин, підміняти відповідний уповноважений орган (у даному контексті відповідача) та перевіряти ці обставини замість відповідача, адміністративний суд повноваженнями не наділений.

А відтак, враховуючи наведене, суд вважає, що обставини та умови, які стали підставами для отримання позивачем травми 27.10.2022, мають бути перевірені відповідачем шляхом проведення відповідного службового розслідування та за його результатами має бути прийняте відповідне вмотивоване рішення відповідачем як суб`єктом владних повноважень (з урахуванням вище досліджених медичних висновків та Довідки ВЛК від 14.11.2022 за №1116) на якого вищенаведеними приписами Інструкції та Положенням №402 покладено такий обов`язок.

Таким чином, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог щодо зобов`язання відповідача видати позивачеві довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) за формою додатка 5 до Положення №402, без дотримання вказаної вищеописаної судом процедури перевірки поданих позивачем документів за всіма наведеними критеріями, що віднесено виключно до дискреційних повноважень відповідача, і адміністративний суд не може їх підміняти, позивачеві слід відмовити.

Приймаючи до уваги все вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача, підлягають задоволенню частково.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає про таке.

Відповідно до ч.3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру позовних вимог.

Проте, позивач жодних витрат по сплаті судового збору не поніс, оскільки звільнений від сплати судового збору за приписами пункту 12 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».

Доказів понесення позивачем інших судових витрат матеріали справи не містять.

Враховуючи наведене та відсутність понесених позивачем судових витрат при розгляду даної судової справи, суд приходить до висновку, що зазначене виключає можливість їх розподілу за ч.3 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 229, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання відмови від 25.02.2026р. протиправною та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Військової частини НОМЕР_1 , оформлене листом від 25.02.2026 №0501/27/670, про відмову ОСОБА_1 у видачі Довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), яка мала місце 27 жовтня 2022 року.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) повторно розглянути заяву від 10.02.2026р. щодо питання видачі ОСОБА_1 Довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), отриманої останнім 27 жовтня 2022 згідно поданих медичних документів (виписки із медичної карки стаціонарного хворого №4063, виписного епікризу із медичної карти стаціонарного хворого №3951, довідки ВЛК від 14.11.2022 №1116 та інших документів) з дотриманням процедури, встановленої вищенаведеним законодавством та прийняти вмотивоване рішення з цього питання з урахуванням правових висновків суду, викладених в цьому судовому рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснюється згідно до вимог ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення відповідно до вимог статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.О. Конєва