Рішення від 12 серпня 2026 р. у справі №160/3222/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2026 рокуСправа №160/3222/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Луніної О.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ), в якій позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 в частині: не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 , одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень на підставі абз. 4 п. 4 Постанови КМУ від 11 лютого 2025 р. №153 військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплатити ОСОБА_1 , одноразову грошову винагороду у розмірі 1 млн. гривень на підставі абз. 4 п. 4 Постанови КМУ від 11 лютого 2025 р. №153 військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 та приймав участь в заходах з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації. Позивач неодноразово звертався до Командира Військової частини НОМЕР_1 із заявами про отримання грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 «Про реалізацію експериментального проєкту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану». Однак, у відповідь на подані рапорти, останні не було розглянуто та не здійснено нарахування додаткової винагороди без відповідного мотивування. Позивач вважає бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплаті грошового забезпечення в повному обсязі протиправною, у зв`язку із чим звернувся до суду із даним позовом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.02.2026 р. відкрито провадження у адміністративній справі; справу №160/3222/26 призначено до розгляду за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).

09.03.2026 року Військовою частиною НОМЕР_1 надано відзив проти позову, в якому відповідачем позовній вимоги заперечуються в повному обсязі. В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначає, що з аналізу Постанови №153 можливо дійти висновку, що особи, які брали безпосередню участь у бойових діях для вирішення бойових спеціальних завдань в операціях або самостійно під час відсічі збройної агресії проти України або ліквідації ( нейтралізації) збройного конфлікту, виконання інших завдань із застосуванням будь – яких видів зброї ( озброєння) мають право на винагороду в розмірі 1 млн. Гривень. Однак на дату набрання чинності Постановою КМУ №153 від 07.02.2025 ( 11.02.2025) та на момент видання першого окремого доручення Міністра оборони України щодо реалізації вказаної постанови у березні 2025 року, позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 . Наведений факт підтверджується доданим позивачем витягом із наказу про виключення зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_2 №106 від 14.04.2025 року. Зважаючи на те, що право на виплату винагороди в розмірі 1 мільйон гривень та термін процедури її оформлення під час перебування позивача в списках особового складу вч НОМЕР_2 , обов`язок перевірки підстав, формування пакету4 документів та подання відомостей на виплату покладався саме на командування вч НОМЕР_2 . З огляду на викладене важають позовні вимоги необгрунтованими та просять відмовити в їх задоволенні.

18.05.2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з клопотанням про долучення до матеріалів справи його звернень до командування Військової частини НОМЕР_1 про нарахування та виплату додаткової винагороди.

18.05.2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з клопотанням про залучення до участі у справі Військової частини НОМЕР_2 у якості співвідповідача.

21.05.2026 року Військовою частиною НОМЕР_1 надано клопотання про залишення без розгляду клопотання позивача про долучення доказів у справі. В обгрунтування заявленого клопотання відповідач зазначає, що позивачем було подано рапорти, які долучено до матеріалів справи після відкриття провадження. Відтак, додані документи не відносяться до предмету спірних правовідносин.

Розглянувши подане Військовою частиною НОМЕР_1 клопотання суд вважає доцільним його задовольнити з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 138 КАС предметом доказування під час судового розгляду є обставини, які обґрунтовують позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропуску строку звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Сукупність обставин, які доказує позивач, створює підставу позову; факти, які необхідно доказати відповідачу, складають підставу заперечення проти позову.

Оцінка доказів є самостійною процесуальною категорією, яка знаходиться поза рамками поняття судового доказу, оскільки закони логічного доказування не можуть бути об`єктом правового регулювання. Оцінка доказів здійснюється тільки судом (ст. 90 КАС України). Так, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Предметом оцінки доказів є наявність їх властивостей — належності, допустимості, достовірності, достатності. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Об`єктом оцінки суду є докази, а предметом — їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 73 КАС). Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 4 ст. 73 КАС). Належність характеризується наявністю об`єктивного зв`язку між відомостями, які в них містяться, та фактами, що підлягають встановленню у справі.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Так, позивач звернувшись 12 лютого 2026 року з позовною заявою просить суд надати оцінку бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 в частині не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 , одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень та на підтвердження наведених обставин разом із позовом було додано адвокатський запит за вих №18/11/2025-АЗ/01.

Провадження у даній справі було відкрито 19 лютого 2026 року, що підтверджується ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду про відкриття провадження.

Натомість позивач, звернувшись до суду з клопотанням про долучення доказів просить долучити та врахувати про вирішенні спірних правовідносин, його рапорти до командування Військової частини НОМЕР_1 , що датуються 02.05.2026 року.

Відтак, суд зазначає, що наведені обставини не можуть бути враховані судом при вирішенні спірних правовідносин, оскільки подані звернення породжують нове правозастосування та не належить до кола доказування у даній справі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 травня 2026 року залучено до участі у справі №160/3222/26 в якості співвідповідача - Військову частину НОМЕР_2 .

15.06.2026 року Військовою частиною НОМЕР_2 подано відзив проти позову, в якому відповідачем позовні вимоги заперечуються в повному обсязі. В обгрунтування своєї позиції зазначають, що Розпорядженням Генерального штабу Збройних Сил України від 01.04.2025 року №91, позивач призначений на посаду – кулеметником механізованого відділення механізованого взводу механізованої роти механізованого батальйону Військової частини НОМЕР_1 . З урахуванням того факту, що позивач станом на день пред`явлення позову не має будь – яких законодавчих підстав видати наказ про виплату винагороди у розмірі 1 млн. грн. на підставі абз. 4 п. 4 Постанови КМУ від 11 лютого 2025 року №153.

Відповідно до ч.1 ст.257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

За змістом приписів п.8 ч.6 ст.12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності, зокрема, є типові справи.

Частиною 4 статті 243 Кодексу адміністративного України встановлено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з ч.5 ст.250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Зважаючи на наведене та відповідно до вимог ст.ст. 257, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Згідно з ч. 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Згідно посвідчення серії НОМЕР_5 ОСОБА_1 є учасником бойових дій та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни – учасників бойових дій.

Записами військового квитка серії НОМЕР_6 підтверджено, що ОСОБА_1 12.09.2023 року на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 року призваний у Збройні Сили України за мобілізацією та проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 .

Згідно витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_2 ( по стройовій частині) від 14.04.2025 №106 солдат ОСОБА_1 , зарахований в розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 , колишній водій 2 механізованого відділення 2 механізованого взводу 3 механізованої роти НОМЕР_7 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 , розпорядженням Генерального штабу Збройних Сил України від 01.04.2025 року №91, призначений на посаду – кулеметником механізованого відділення механізованого взводу механізованої роти механізованого батальойну Військової частини НОМЕР_1 , вважається таким, що справи та посаду здав і вибув до нового місця служби.

З 26.04.2025 року позивач зарахований до військової частини НОМЕР_1 на посаду «Інструктора» по теперішній, що підтверджується записами у військовому квитку серії НОМЕР_6 виданий 12.09.2023 рік.

Солдат ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 брав участь а антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції в період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі та стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій і Луганській областях, у період з 11.11.2023 по 01.12..2023, з 14.12.2023 по 16.05.2024, з 31.05.2024 по теперішній час, що підтверджує Довідкою Форми 12 від 04.02.2025 р. № 2069/5/13-1756 та Довідкою Форми 6 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України від 06.03.2024 року № 3581.

Позивач в період з 11.11.2023 по 01.12.2023, з 14.12.2023 по 15.05.2024, з 31.05.2024 по 16.03.2025 роках брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, що підтверджує Довідка про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України від 16.05.2025 року №20613-7559, про що свідчить довідка про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України від 06.03.2024 року №3581.

ОСОБА_1 двічі отримав поранення, а саме: 28.11.2023 року отримав бойове травмування, діагноз: холодова нейропатія обох ступнів, що підтверджується Довідкою про обставини травми від 28.08.2024 року № 906 та форми 100;

16.03.2025 року отримав бойове травмування, діагноз: поєднане вогнепальне осколкове поранення обох нижніх кінцівок, вогнепальний перелом проксимальної фаланги 2-го пальця лівої стопо, що підтверджується Довідкою про обставини травми від 04.04.2025 року № 2069/14/7-282 та форми 100 ( додається). На підставі наступного Довідкою форми 5 від 04.02.2024 року № 3672 підтверджено, що солдат Яловий брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України.

Представник позивача звернулась до Військової частини НОМЕР_1 з адвокатським запитом вих №18/11/2025-АЗ/01, в якому просила надати інформацію чи приймались відносно ОСОБА_1 рішення щодо нарахування одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби відповідно Постанови КМУ №153, чи зарахованого ОСОБА_1 до списків осбі, що мають право на виплату такої винагороди, та повідомити на якому етапі знаходиться розгляд питання щодо виплати ОСОБА_1 такої винагороди.

Відповіді на адвокатський запит Військовою частиною НОМЕР_1 не було надано.

Не погоджуючись з бездіяльністю військової частини НОМЕР_1 , щодо не нарахування та не виплатити одноразової грошової винагороди та вважаючи її протиправною, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Згідно зі статтею 67 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24.02.2022 № 64/2022, який затверджено Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан, який триває й до теперішнього часу.

На підставі статті 1 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу від 25.03.1992 № 2232-XII (далі Закон № 2232, у редакції, чинній на час спірних правовідносин) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Військовий обов`язок включає, зокрема,: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби.

Відповідно до частини другої статті 2 Закону № 2232 проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом.

Згідно з частиною шостою статті 2 Закону № 2232 передбачені види військової служби, зокрема, базова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу.

Як визначено частиною сьомою статті 2 Закону № 2232 базову військову службу громадяни України проходять відповідно до законів України у Збройних Силах України та інших військових формуваннях з метою здобуття військово-облікової спеціальності, набуття практичних навичок і умінь для збройного захисту Вітчизни.

На підставі частини першої статті 4 Закону № 2232 Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом:

призову (направлення) громадян України на військову службу;

прийняття громадян України на військову службу за контрактом.

Відповідно до частини першої статті 10-1 Закону № 2232 (встановлено, що базова загальновійськова підготовка для громадян, визначених підпунктом 7 пункту 2 розділу ІІ Закону № 3633-IX від 11.04.2024, розпочинається з 1 вересня 2025 року) базова загальновійськова підготовка проводиться з метою здобуття громадянами України військово-облікової спеціальності, навичок і умінь, необхідних для виконання конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України.

Згідно з частинами першою та другою статті 15 Закону № 2232 для проходження базової військової служби направляються придатні для цього за станом здоров`я громадяни України чоловічої статі (жіночої статі - добровільно), яким до дня відправлення на базову військову службу виповнилося 18 років, та старші особи, які не досягли 25-річного віку. Зазначені громадяни України можуть один раз обрати рік проходження базової військової служби до досягнення ними 24-річного віку.

Громадяни України, які перебувають на військовому обліку призовників, у добровільному порядку можуть бути прийняті на військову службу за контрактом на умовах, передбачених частиною першою статті 20 цього Закону, та в порядку, визначеному положеннями про проходження військової служби громадянами України.

На підставі частини першої статті 20 Закону № 2232 на військову службу за контрактом приймаються громадяни, які пройшли професійно-психологічний відбір і відповідають установленим вимогам проходження військової служби:

особи рядового складу з числа військовослужбовців базової військової служби, які пройшли базову загальновійськову підготовку, проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, резервісти, військовозобов`язані, які не мають військових звань сержантського, старшинського і офіцерського складу, особи віком від 18 років, які мають вищу, фахову передвищу, професійну (професійно-технічну), повну або базову загальну середню освіту, та не досягли граничного віку перебування на військовій службі та/або пройшли базову загальновійськову підготовку - на військову службу за контрактом осіб рядового складу.

11 лютого 2025 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 153 Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану, якою затверджено Порядок реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану (далі Порядок № 153, у редакції від 08.04.2025)

Відповідно до пункту 1 Порядку № 153 цей Порядок визначає механізм реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Держприкордонслужбі під час воєнного стану (далі - експериментальний проект) та особливості залучення під час воєнного стану на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії та Держприкордонслужби на посади рядового складу громадян України віком від 18 до 25 років, проходження ними військової служби, а також створення для цього відповідних умов.

Метою експериментального проекту є підвищення рівня укомплектованості особовим складом бойових військових частин (підрозділів) Збройних Сил, Національної гвардії та Держприкордонслужби шляхом удосконалення механізму залучення громадян України віком від 18 до 25 років до проходження військової служби за контрактом та створення додаткових мотиваційних чинників для цього.

Як визначено пунктом 2 Порядку № 153 під час воєнного стану в рамках реалізації експериментального проекту на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії та Держприкордонслужби на посади рядового складу строком на один рік можуть бути прийняті громадяни України віком від 18 до 25 років (далі - окремі категорії громадян).

Відповідно до пункту 3 Постанови № 153 встановлено, що:

1) учасниками експериментального проекту є:

громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу;

Збройні Сили;

Національна гвардія;

Державна прикордонна служба;

Міністерство оборони;

Міністерство внутрішніх справ;

військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил, Головним управлінням Національної гвардії та Адміністрацією Державної прикордонної служби.

Згідно з пунктом 4 Постанови № 153 встановлено, що особам рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань (…), які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 року № 64, затвердженим Законом України Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень;

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених);

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі;

військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони два або більше разів за сукупністю притягувалися до кримінальної відповідальності, адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується (…).

Окремі категорії громадян укладають контракт, форма якого затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року № 153 Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану (…).

Контракт з окремими категоріями громадян укладається строком на один рік з обов`язковою умовою безпосередньої участі таких громадян у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців протягом дії контракту.

Укладення нового контракту з окремими категоріями громадян, які проходили військову службу на умовах експериментального проекту, здійснюється відповідно до статті 19 та частини четвертої статті 23 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу.

На підставі пункту 13 Порядку № 153 однією з обов`язкових умов проходження військової служби є безпосередня участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком не менше шести місяців за сукупністю протягом дії контакту (…).

Військовослужбовцям, які уклали контракт відповідно до цього Порядку, виплачується одноразова грошова допомога після укладення контракту, проходження відповідної підготовки та вступу до виконання обов`язків за посадою у військових частинах відповідно до переліку, затвердженого Генеральним штабом Збройних Сил, Головним управлінням Національної гвардії або Адміністрацією Держприкордонслужби (далі - одноразова грошова допомога), у розмірі 1 млн. гривень, яка виплачується трьома частинами:

перша частина 200 000 гривень протягом п`яти робочих днів після підписання контракту та вступу до виконання обов`язків за посадою, на яку призначений;

друга частина 300 000 гривень протягом п`яти робочих днів після проходження відповідної підготовки та залучення до виконання бойових (спеціальних) завдань, про що оголошується наказом командира військової частини;

третя частина 500 000 гривень у день виключення із списків особового складу військової частини, а у разі продовження військової служби за новим контрактом - в останній день дії контракту, укладеного відповідно до цього Порядку.

Реалізація права на виплату відбувається через подання військовослужбовцем рапорту на ім`я командира військової частини разом з документами, що підтверджують право особи на отримання такої винагороди.

Механізм оформлення, подання, реєстрації, розгляду, прийняття та повідомлення рішення за результатами розгляду рапортів військовослужбовців у Міністерстві оборони України (далі - Міноборони), Збройних Силах України (далі - Збройні Сили) та Державній спеціальній службі транспорту, визначає Порядок організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України, затверджений Наказом Міністерства оборони України 06.08.2024 №531 (далі - Порядок №531).

Положеннями пункту 2 розділу І Порядку №531 передбачено, що з питань, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби, а також особистих питань військовослужбовець звертається з рапортом до безпосереднього командира (начальника), а у разі якщо він не може вирішити порушені у рапорті питання,- до наступного прямого командира (начальника).

Згідно з пунктами 2-6 Розділу ІІІ Порядку №531 командири (начальники) надають відповідь на паперовий рапорт військовослужбовця шляхом накладення резолюції.

Резолюція повинна містити відомості, визначені у додатку 1 до цього Порядку.

Непогодження рапорту безпосереднім та/або прямими командирами (начальниками) не перешкоджає подальшому руху рапорту для його розгляду командиром (начальником) або іншою посадовою особою, яка уповноважена приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, та прийняття рішення по суті рапорту. Особливості розгляду рапортів, поданих в електронній формі, врегульовано розділом IV цього Порядку.

Відмова у задоволенні рапорту має бути вмотивованою.

Якщо для прийняття рішення по суті рапорту недостатньо наданих військовослужбовцем інформації або документів, безпосередній або прямий командир (начальник) військовослужбовця, уповноважений приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, може не погодити рапорт, зазначивши вичерпний перелік підстав та документів (копій документів), які необхідно додати до рапорту для вирішення його по суті.

Командиру (начальнику), уповноваженому приймати рішення стосовно порушеного у рапорті питання, забороняється відмовляти у задоволенні рапорту у разі, якщо до рапорту не додано документів, які є або повинні бути в розпорядженні відповідного командира (начальника).

Усі рапорти, які потребують розгляду (прийняття рішення) командиром військової частини, попередньо обов`язково реєструються службою діловодства.

Пунктом 7 розділу ІІІ Порядку №531 встановлено заборону: 1) встановлювати будь-які інші вимоги щодо форми та змісту паперового рапорту, що не передбачені цим Порядком, у тому числі стосовно: подання рапортів з окремих питань виключно написаними власноруч або друкованим способом; недотримання вимог щодо розміру полів, відступів, шрифтів, кольору чорнила чи друку, розміру та якості паперу тощо, які не передбачені цим Порядком; наявності граматичних, синтаксичних чи інших помилок, які не впливають на суть рапорту; 2) відмовляти у розгляді рапорту у разі відсутності доданих документів або інформації, які є або повинні бути в наявності у розпорядженні командира (начальника), створюються/формуються/видаються самим підрозділом та/або можуть бути витребувані підрозділом в іншого підрозділу та/або відповідного закладу охорони здоров`я тощо; 3) вимагати від військовослужбовця попереднього усного погодження паперового або електронного рапорту із безпосереднім або прямим командиром (начальником) перед його фактичним поданням відповідно до положень цього Порядку; 4) відмовляти у прийнятті (реєстрації) власноруч написаних рапортів військовослужбовців.

Часом подання паперового рапорту є дата передачі рапорту на погодження безпосередньому командиру (начальнику) військовослужбовця, а у разі відмови в розгляді рапорту безпосереднім командиром (начальником) - дата передачі рапорту прямому командиру (начальнику), з урахуванням вимог пункту 1 цього розділу.

У разі направлення рапорту засобами поштового зв`язку часом подання рапорту є дата надходження рапорту до поштового відділення за місцем знаходження відповідного підрозділу.

Розгляд паперового рапорту військовослужбовця всіма його прямими командирами (начальниками) здійснюється:

1) невідкладно, але не пізніше ніж за 48 годин із часу подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які стосуються військової дисципліни, обов`язків особового складу під час виконання бойових наказів (розпоряджень), збереження життя та здоров`я особового складу, відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин;

2) у строк не більше 14 днів із дня подання військовослужбовцем рапорту - щодо питань, які не відносяться до питань, визначених підпунктом 1 цього пункту.

Суд зазначає, що розглянутим вважається рапорт, по якому прийнято рішення та це рішення (відповідь) доведено до військовослужбовця належним чином.

Праву військовослужбовця на звернення до безпосереднього командира для вирішення питання службового чи особистого характеру кореспондує обов`язок військового командира відреагувати на поданий рапорт.

Подання рапорту «по команді» означає направлення його в порядку підпорядкування безпосередньому командиру, який після розгляду та задоволення передає далі своєму безпосередньому командиру з відміткою про власне клопотання з відповідного питання. І так далі до прямого керівника, командира військової частини або іншої посадової особи, що наділена правом вирішувати питання по суті, зокрема, питання звільнення підлеглого військовослужбовця зі служби чи скасування рішень попередніх командирів. Рапорт має дійти до останньої ланки з клопотаннями безпосередніх (прямих) командирів (начальників) або з обґрунтуванням їх відсутності.

Отже, остаточне рішення (позитивне чи негативне) за рапортом військовослужбовця про виплату одноразової грошової допомоги має бути прийняте посадовою особою, що наділена правом вирішувати питання по суті.

Матеріалами адміністративної справи не підтверджується факт звернення позивача до командування Військової частини НОМЕР_1 з відповідним рапортом про нарахування та виплату однарозової грошової винагороди.

Так, представник позивача звернулась до Військової частини НОМЕР_1 з адвокатським запитом вих №18/11/2025-АЗ/01, в якому просила надати інформацію чи приймались відносно ОСОБА_1 рішення щодо нарахування одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби відповідно Постанови КМУ №153, чи зарахованого ОСОБА_1 до списків осіб, що мають право на виплату такої винагороди, та повідомити на якому етапі знаходиться розгляд питання щодо виплати ОСОБА_1 такої винагороди.

Однак, суд зауважує, що поданий представником позивача адвокатський запит інформаційного характеру та не може вважатись рапортом військовослужбовця, поданим по команді для належного розгляду питання про нарахування та виплату грошової винагороди за Постановою КМУ № 153.

За наведених обставин суд не може констатувати бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 , одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень, оскільки судом було встановлено відсутність належного звернення позивача з рапортом про її нарахування та викладені обставини в даному випадку свідчать про передчасність позовних вимог.

Згідно із частинами 1, 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (частина 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Таким чином, із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.С. Луніна