Постанова від 11 серпня 2026 р. у справі №641/7544/24 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2026 року

м. Харків

справа № 641/7544/24

провадження № 22-ц/818/3755/26

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого – Пилипчук Н.П.,

суддів – Маміної О.В., Тичкової О.Ю.,

за участю секретаря – Муренченко С.А.,

учасники справи:

позивачка – ОСОБА_1 ,

відповідач – ОСОБА_2 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в особі представника ОСОБА_3 , на рішення Слобідського районного суду м. Харкова від 09 березня 2026 року в складі судді Зелінської І.В.

в с т а н о в и в:

У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна, визнання права власності та стягнення грошової компенсації, який у подальшому уточнила.

Позовна заява мотивована тим, що з 24.04.2009 сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого у них народилася двоє дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Заочним рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 22.07.2020, яке набрало законної сили 20.08.2020, шлюб між ними розірвано. Між тим вони не припинили проживати разом і продовжили виконувати та мати взаємні права та обов`язки подружжя. 17.01.2023 вони повторно уклали шлюб.

Заочним рішенням Харківського районного суду Харківської області від 03.04.2024, яке набрало законної сили 04.05.2024, шлюб між сторонами розірвано. Таким чином, шлюб між сторонами припинено саме 04.05.2024, фактично останні спільно проживали до початку травня 2024 року, що підтверджується актом про фактичне постійне проживання від 30.08.2024 року.

Зазначила, що за період з 24.04.2009 по травень 2024 року сторони постійно проживали разом, вели спільне господарство, побут, мали спільний бюджет, вдвох виховували спільних дітей. За весь час спільного проживання вона постійно працювала та отримувала дохід, повноцінно приймала участь у формуванні сімейного бюджету, зберігала кошти на депозитах, отримувала від цього дохід, переводила заощадження в інші валюти, а потім обмінювала їх на національну валюту для придбання спільного майна. При цьому відповідач за час шлюбу та спільного проживання не був офіційно працевлаштований, не мав особистих заощаджень для придбання майна.

Вказала, що під час шлюбу сторонами за спільні кошти, які були накопичені в результаті спільної праці, 24.04.2024 придбано мотоцикл YAMAHA XTZ 700, номерний знак НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 . Право власності на вказаний транспортний засіб зареєстровано за відповідачем. Оскільки вартість вказаного транспортного засобу складає 449 133, 85 грн, останній є неподільною річчю, вважає, що з відповідача має бути стягнута грошова компенсація у розмірі 224566,93 грн.

Просила здійснити поділ майна – транспортного засобу YAMAHA XTZ 700, номерний знак НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 , що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя; визнати за ОСОБА_1 право власності на частину транспортного засобу YAMAHA XTZ 700, номерний знак НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 ; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію замість її частки у праві спільної сумісної власності на транспортний засіб YAMAHA XTZ 700, номерний знак НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 в розмірі 224566,93 грн.

Рішенням Слобідського районного суду м. Харкова від 09 березня 2026 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у порядку поділу майна подружжя грошову компенсацію вартості частини мотоцикла YAMAHA XTZ 700, реєстраційний номер НОМЕР_1 , об`єм двигуна 689 см3, 2021 року випуску, VIN НОМЕР_2 у розмірі 224 566,93 грн; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено; стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 2245,67 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_2 через свого представника подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції проігнорувавши інформацію про те, що у сторін на розгляді у судах знаходяться інші справи про поділ іншого майна подружжя, та не взяв до уваги те, що найбільш ефективне вирішення спору досягається, коли вимоги позивача охоплюють усе спільно набуте майно.

Зазначив, що судом не взяв до уваги копію позовної заяви про розірвання шлюбу, яка була подана до Харківського районного суду Харківської області в кінці січня 2024 року та в якій ОСОБА_6 зазначила, що протягом останніх декількох років стосунки розладились, зникло взаємопорозуміння і взаємоповага, стали частими сварки, тривалий час кожен живе окремим життям та своїми інтересами, фактично сім`я припинила своє існування, та на даний час шлюбні відносини припинені. Також до суду була надана копія рішення Харківського районного суду Харківської області від 03.04.2024 про розірвання шлюбу, в якому в мотивувальній частині рішення зазначено, що суд при ухвалені рішення, взяв до уваги пояснення позивача викладені у позовній заяві, та врахував що сім`я існувала лише формально і тому шлюб був розірваний. Зазначеним судовим рішення про розірвання шлюбу була встановлена обставина не проживання сторін однією сім`єю з певної дати і це були пояснення самої позивачки.

Вказав, що оскільки спірний транспортний засіб був придбаний ним у період, коли подружжя фактично повністю припинили шлюбні відносини і не вели спільного господарства, то майно, придбане в цей період, не вважається спільною сумісною власністю. Тим більше надана саме позивачем довідка з Головного сервісного центру МВС від 09.11.2024 містить інформацію, що він у січні 2024 року продав автомобіль NISAN QASHQAI 217 року випуску і мав особисті кошти для придбання спірного транспортного засобу. Тобто, ним спростовано презумпцію спільної сумісної власності вказаного нерухомого майна. В свою чергу суд першої інстанції необґрунтовано не взяв до уваги, надані до суду докази, які підтверджували, що сім`я існувала лише формально, був відсутній спільний побут, спільний бюджет, були відсутні взаємні права та обов`язки, що є важливим правовим наслідком, особливо при поділі майна подружжя, а сам факт перебування у шлюбі не означає, що майно автоматично є спільним.

Посилався на те, що позивачем не надано до суду жодного належного та допустимого доказу, який би підтверджував, що сторони після розірвання шлюбу з липня 2020 року продовжували вести спільне господарство, продовжували спільно заощаджувати кошти та в цей період здійснювали спільні витрати на придбання будь якого рухомого чи не рухомого майна.

04.05.2026 за допомогою системи «Електронний суд» ОСОБА_1 через свого представника подала відзив на апеляційну скаргу, в якому вважала рішення суду законним, а апеляційну скаргу необґрунтованою.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_2 необхідно задовольнити, рішення суду – скасувати.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб від 15.10.2024, між ОСОБА_2 та ОСОБА_7 , прізвище після реєстрації шлюбу ОСОБА_8 , укладено шлюб, зареєстрований Виконавчим комітетом Пісочинської селищної ради Харківського району Харківської області 24.04.2009, актовий запис № 21. Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 22.07.2020 вказаний шлюб розірвано (а.с.46-49).

Згідно витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб від 15.10.2024 року, між ОСОБА_2 та ОСОБА_9 укладено шлюб, зареєстрований Новобаварським ВДРАЦС у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 17.01.2023, актовий запис 33. Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 03.04.2024, вказаний шлюб розірвано (а.с.42-45).

Відповідно до копії позовної заяви ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, зареєстрованої Харківським районним судом Харківської області 24.01.2024, остання зазначила, що «протягом останніх декількох років стосунки з другим з подружжя розладились, зникло взаєморозуміння і взаємоповага, стали частими сварки. Вже тривалий час кожен з нас живе окремим життям та своїми інтересами. Фактично сім`я припинила своє існування. На даний час, фактично ми з відповідачем проживаємо окремо, сімейного життя не ведемо, шлюбних відносин не підтримуємо» (а.с.231-233).

Заочним рішенням Харківського районного суду Харківської області від 03 квітня 2024 року у справі № 635/1114/24 шлюб між ОСОБА_9 та ОСОБА_2 , укладений 17.01.2023, розірвано.

Ухвалюючи вказане заочне рішення суд прийняв до уваги пояснення позивачки у позовній заяві, врахував, що сім`я існує формально, сімейно-шлюбні відносини припинені (а.с.229-230).

16.01.2023 депутатом Пісочинської селищної ради Харківського району Харківської області Савельєвим О.В. складено акт про фактичне постійне проживання особи, з якого вбачається, що в ході обстеження домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , встановлено, що за зазначеною адресою фактично проживають такі особи: ОСОБА_9 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.8).

30.08.2024 депутатом Пісочинської селищної ради Харківського району Харківської області Савельєвим О.В. складено акт про фактичне постійне проживання особи, з якого вбачається, що в ході обстеження домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , встановлено, що з моменту придбання таунхаусу за даною адресою у 2015 році сім`єю ОСОБА_8 велися ремонтні роботи, у 2019 році родина переїхала у відремонтоване помешкання, де спільно проживали та вели сумісний побут до травня 2024 року у такому складі: ОСОБА_9 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.7).

Згідно інформації РСЦ ГСЦ МВС в Харківській, Полтавські та Сумській областях від 13.11.2024 року на ім`я ОСОБА_2 згідно даних Єдиного державного реєстру транспортних засобів зареєстровано транспортний засіб YAMAHA XTZ 700, об`єм двигуна 689, 2021 року випуску, дата реєстрації 24.04.2024 (а.с.182-183).

Відповідно до звіту про оцінку майна №19/29.1-07-24 від 29.07.2024, підготовленого ФОП ОСОБА_10 , що діє на підставі сертифіката СОД 525/20 від 19.06.2020 року, виданого ФДМ України, згідно якого об`єктом оцінки є мотоцикл YAMAHA XTZ 700, реєстраційний номер НОМЕР_1 , об`єм двигуна 689 см3, 2021 року випуску, VIN НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_3 від 24.04.2024, власник ОСОБА_2 , ринкова вартість вказаного транспортного засобу складає 449 133, 85 грн (а.с.24-41,101-111).

Матеріали справи містять:

відомості з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору на ім`я ОСОБА_1 за період з 1 кварталу 2012 року по 1 квартал 2024 року (а.с.11-20);

копію довідки про доходи ОСОБА_1 від 18.07.2024 року за період з жовтня 2017 року по червень 2024 року на загальну суму 354547,85 грн (а.с.22);

довідку з місця роботи ОСОБА_1 від 02.10.2024 року, відповідно до якої остання дійсно працює на посаді інструктора з фізичної культури у Пісочинському закладі дошкільної освіти (ясла-садок) № 3 «Теремок» Пісочинської селищної ради з 01.03.2012 по теперішній час (а.с.23);

виписка по картці ОСОБА_1 за період з жовтня 2009 року по жовтень 2024 року, відповідно до якої фактично за період з 11.01.2011 по 15.01.2021 (а.с.50-85);

копії квитанцій про продаж іноземної валюти за 2024 рік (а.с.86);

відомості з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування щодо ОСОБА_1 за період з 2000 року по 2025 рік, відповідно до яких за 2023 рік усього нараховано доходу в розмірі 34079,63 грн, а за 2024- - 56521,57 грн (а.с.178-181).

У частині першій статті 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Конструкція норми статті 60 СК України вказує на презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Зазначена презумпція може бути спростована одним із подружжя. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до частини першої статті 70 СК України в разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Згідно з частинами другою та третьою статті 372 ЦК України в разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

Відповідно до частини першої статті 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

У статтях 60, 70 СК України, статті 368 ЦК України передбачено презумпцію віднесення придбаного під час шлюбу майна до спільної сумісної власності подружжя. Це означає, що ні дружина, ні чоловік не зобов`язані доводити наявність права спільної сумісної власності на майно, набуте у шлюбі, оскільки воно вважається таким, що належить подружжю. Якщо майно придбано під час шлюбу, то реєстрація прав на нього (транспортний засіб, житловий будинок чи іншу нерухомість) лише на ім`я одного із подружжя не спростовує презумпцію належності його до спільної сумісної власності подружжя. Заінтересована особа може довести, що майно придбане нею у шлюбі, але за її особисті кошти. У цьому разі презумпція права спільної сумісної власності на це майно буде спростована. Якщо ж заява, одного з подружжя, про те, що річ була куплена на її особисті кошти не буде належним чином підтверджена, презумпція права спільної сумісної власності подружжя залишиться непохитною.

До складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. Під час поділу майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї (див.: постанова Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 12 червня 2023 року в справі № 712/8602/19 (провадження № 61-14809сво21)).

Належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна (див.: постанову Верховного Суду від 13 березня 2024 року у справі № 537/541/23).

У постанові Верховного Суду від 15 листопада 2023 року у справі № 509/2428/19 викладено висновок про те, що «застосовуючи норму статті 60 СК України та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя. Тобто статус спільної сумісної власності визначається такими чинниками: час набуття майна; кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття)».

Верховний Суд у постанові від 17 квітня 2024 року у справі № 638/2341/20 вказував, що «критеріями, які дозволяють надати майну статус спільної сумісної власності, є: 1) час набуття такого майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття); 3) мета придбання майна, яка дозволяє надати йому правовий статус спільної власності подружжя».

При вирішенні питання про правовий режим майна подружжя з`ясуванню підлягають як підстави й час набуття такого майна, так і обставини, що свідчать про окреме проживання подружжя у зв`язку з фактичним припиненням шлюбних відносин до розірвання шлюбу.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Згідно з частинами першою-четвертою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Як вбачається з матеріалів справи, з 24.04.2009 ОСОБА_6 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 22.07.2020 розірвано.

17.01.2023 ОСОБА_6 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб, який заочним рішенням Харківського районного суду Харківської області від 03.04.2024 розірвано.

Відповідно до ч.2 ст.114 СК України у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Оскільки заочне рішення Харківського районного суду Харківської області від 03.04.2024 набрало законної сили 04.05.2024, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 припинено 04.05.2024.

Спірний транспортний засіб мотоцикл YAMAHA XTZ 700, реєстраційний номер НОМЕР_1 , придбано ОСОБА_2 24.04.2024.

Матеріали справи свідчать про те, що фактично шлюбні відносини між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 припинені щонайменше з 24.01.2024.

До вказаного колегій суддів дійшла прийнявши до уваги зміст позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, яка подана до Харківського районного суду Харківської області та зареєстрована судом 24.01.2024.

З вказаної позовної заяви ОСОБА_1 вбачається, що остання особисто зазначила, що «протягом останніх декількох років стосунки з другим з подружжя розладились, зникло взаєморозуміння і взаємоповага, стали частими сварки. Вже тривалий час кожен з нас живе окремим життям та своїми інтересами. Фактично сім`я припинила своє існування. На даний час, фактично ми з відповідачем проживаємо окремо, сімейного життя не ведемо, шлюбних відносин не підтримуємо» (а.с.231-233).

Ухвалюючи заочне рішення від 03.04.2024 Харківський районний суд Харківської області прийняв до уваги пояснення позивачки у позовній заяві, врахував, що сім`я існує формально, сімейно-шлюбні відносини припинені.

Таким чином, спірний транспортний засіб придбано ОСОБА_2 після фактичного припинення шлюбних відносин між сторонами.

Колегія суддів зазначає, що надана ОСОБА_1 виписка по її рахунку не охоплює період перебування в останньому шлюбі з відповідачем, а закінчується здійсненними операціями у 2021 році. Між тим, доказів того, що зняті кошти позивачкою у цей період були збережені та витрачені нею на придбання спірного мотоциклу матеріали справи не містять.

Доказів того, що грошові кошти, які були наявні у ОСОБА_1 після продажу іноземної валюти та були витрачені нею на придбання спірного транспортного засобу матеріали справи також не містять.

До посилань ОСОБА_1 на те, що вона мала кошти на придбання спірного майна, оскільки отримує заробітну плату, колегія суддів відноситься критично, оскільки матеріали справи свідчать про те, що розмір її заробітку не дозволяв їх накопичити, враховуючи ринкову вартість спірного мотоцикла.

Таким чином ОСОБА_1 не надано належних, допустимих та достовірних доказів її участі у придбанні спірного транспортного засобу в період фактичного припинення шлюбних відносин з відповідачем.

Враховуючи наведене, підстави вважати спірне майно спільною сумісною власністю подружжя відсутні та відповідно відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

За таких обставин рішення суду підлягає скасуванню, а апеляційна скарга задоволенню.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, судова колегія вважає, що суд першої інстанції не в повній мірі дослідив обставини справи та наявні у справі докази, не надав їм належну оцінку, не з`ясував належним чином фактичні обставини справи щодо заявлених вимог і того, яка саме правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин, що має суттєве значення для правильного вирішення спору.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до статті 141 ЦПК України, а також згідно із пунктом 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року із змінами зазначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 141 ЦПК України та керуватися тим, що судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 13 статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки апеляційну скаргу задоволено, тому судовий збір за подачу апеляційної скарги в розмірі 3367,50 грн підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 .

Керуючись ст.ст.367, 368, п.2 ч.1 ст.374, ст.376, ст.ст.381-384, 389 ЦПК України

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в особі представника ОСОБА_3 , - задовольнити.

Рішення Слобідського районного суду м. Харкова від 09 березня 2026 року – скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна, визнання права власності та стягнення грошової компенсації – залишити без задоволення.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 3367,50 грн за подачу апеляційної скарги.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Головуючий Н.П. Пилипчук

Судді О.В. Маміна

О.Ю. Тичкова