Постанова від 29 липня 2026 р. у справі №636/3743/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа № 636/3743/25 Головуючий суддя І інстанції Оболєнська С. А.

Провадження № 22-ц/818/3337/26 Суддя доповідач Яцина В.Б.

Категорія: Справи у спорах, що виникають із відносин спадкування, з них

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2026 року м. Харків.

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого Яцини В.Б.

суддів колегії Люшні А.І., Пилипчук Н.П.,

за участю секретаря судового засідання Шевцової К.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 -адвоката Платіциної Олени Георгіївни на рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 04 серпня 2025 року, у цивільній справі №636/3743/25, за позовом ОСОБА_2 до Чкаловської селищної ради Чугуївського району Харківської області про встановлення факту проживання однією сім`єю та визнання права власності в порядку спадкування за законом,

в с т а н о в и в:

У травні 2025 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до відповідача про встановлення факту її проживання однією сім`єю з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_2 , та просила визнати за нею право власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом після його смерті.

Позовна заява мотивована тим, що є єдиною спадкоємицею майна, що належало ОСОБА_3 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме: квартиру АДРЕСА_1 ; земельну ділянку площею 6,938 га, що розташована на території Граківської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва – кадастровий номер 6325483000:01:000:0352, згідно Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії ХР № 061563; земельну ділянку площею 2,9932 га, що розташована на території Чкаловської селищної ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ХР № 024476 – кадастровий номер 6325456700:02:000:0659; земельну ділянку площею 2,9927 га, що розташована на території Чкаловської селищної ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ХР № 024011 – кадастровий номер 6325456700:02:000:0660, які ОСОБА_1 успадкував на підставі заповіту, після смерті своєї матері, ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 , але не встиг за життя переоформити право на своє ім`я. Вона вступила у фактичне управління та володіння спадковим майном, оскільки на момент смерті ОСОБА_1 проживала зі спадкодавцем однією сім`єю. Під час звернення до нотаріуса для оформлення спадщини їй було роз`яснено, що у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове майно вона не може оформити спадщину на своє ім`я, у зв`язку з чим змушена звернутися до суду.

Рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 04 серпня 2025 року позов ОСОБА_2 до Чкаловської селищної ради Чугуївського району Харківської області про встановлення факту проживання однією сім`єю та визнання права власності в порядку спадкування за законом – задоволено.

Встановлено факт проживання однією сім`єю ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , з 2017 року до 25.08.2024.

Визнано за ОСОБА_2 право власності на квартиру АДРЕСА_1 ; земельну ділянку площею 2,99 га, що розташована на території Чкаловської селищної ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ХР № 024476; земельну ділянку площею 2,99 га, що розташована на території Чкаловської селищної ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ХР № 024011; земельну ділянку площею 6,9380 га , що розташована на території Граківської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та земельна ділянка, кадастровий номер 6325483001:01:000:0352, згідно Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії ІІ-ХР № 061663, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ухвалою суду від 07.10.2025 у вищевказаному рішенні виправлено описку та абзац третій резолютивної частини якого викладено в наступній редакції:

«Визнати за ОСОБА_2 право власності на: квартиру АДРЕСА_1 ; земельну ділянку площею 6,938 га, що розташована на території Граківської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва – кадастровий номер 6325483000:01:000:0352, згідно Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії ХР № 061563; земельну ділянку площею 2,9932 га, що розташована на території Чкаловської селищної ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ХР № 024476 – кадастровий номер 6325456700:02:000:0659; земельну ділянку площею 2,9927 га, що розташована на території Чкаловської селищної ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ХР № 024011 – кадастровий номер 6325456700:02:000:0660, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ».

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 -адвокат Платіцина Олена Георгіївна подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Вказав, що апелянт є онуком спадкоємиці ОСОБА_4 , та сином померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 батька (сина спадкоємиці) ОСОБА_5 . За життя ОСОБА_4 склала заповіт від 23 квітня 1998 року, яким все своє майно, яке буде належати їй на день смерті, вона заповіла сину, ОСОБА_3 . Встановлено, що спадкоємцем померлої ОСОБА_4 є її син, ОСОБА_3 . Згідно відповіді № 1138/01-16 від 25.07.2025 Чугуївської державної нотаріальне контори Харківської області (є у матеріалах справи) після померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 , в термін, передбачений ст.1270 ЦК України із заявами про прийняття спадщини за законом звернулись син спадкодавиці — ОСОБА_3 та її онук ОСОБА_1 . Відповідно до ч.3 ст.53 ЦПК України якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, ще рішення суду може вплинути на права та обов`язки осіб, що не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору. Однак суд першої інстанції, у порушення ст. 53 ЦПК України, не долучив до справи ОСОБА_1 (апелянта), чим позбавив його можливості надати додаткові докази, висловити свою позицію та захистити свої майнові права.

Посилається на порушення судом ст.ст. 53, 89 ЦПК України, а саме: відсутність повного, об`єктивного дослідження наявних у справі доказів, стало причиною помилкового висновку суду першої інстанції, що крім ОСОБА_3 інших спадкоємців першої черги після спадкодавиці ОСОБА_4 судом не встановлено. Судом також встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після його смерті відкрилася спадщина. Як встановлено судом, позивач є племінницею померлому ОСОБА_3 по батьковій лінії. Апелянт, також є племінником померлого ОСОБА_3 по батьковій лінії, що підтверджується копіями документів доданих до апеляційної скарги (Свідоцтво про народження Серії НОМЕР_1 , Витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження № 00035139190 від 18.02.2022 р., Свідоцтво про народження НОМЕР_2 ).

Апелянт та позивачка є зведеними братом і сестрою. Але позивачка умисно приховала інформацію про наявність іншого спадкоємця, який має другу чергу (як і вона) на право на спадкування за законом після померлого ОСОБА_3 , що є грубим порушенням ст.13 ЦК України.

Вважає, що скориставшись тим, що апелянт з початку війни є тимчасовим переселенцем, вимушеним проживати за межами Чугуївського району, а також є інвалідом другої групи та не був проінформованим про смерть дядька, позивачка здійснила дії, що вважаються недобросовісною поведінкою, з ціллю привласнити собі все спадкове майно. Таким чином позивачка ввела суд в оману, надав інформацію про відсутність інших спадкоємців.

Однак суд першої інстанції, у порушення ст. ст. 53, 89 ЦПК України, не звернув уваги на наявність серед спадкоємців онука померлої ОСОБА_4 , що є одночасно племінником померлого ОСОБА_3 , не дослідив всебічно і повно стан спадкової справи, не долучив до справи апелянта, та помилково прийняв рішення, яким лишив апелянта права на спадкування за законом.

Вважає, що суд першої інстанції був зобов`язаний перевірити коло спадкоємців та залучити ОСОБА_1 як співвідповідача або третю особу, яка заявляє самостійні вимоги. Незалучення апелянта до справи позбавило його можливості надати докази, висловити свою позицію та захистити свої майнові права.

Апелянт ОСОБА_1 протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, не заявляв про відмову від спадщини, після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 . Оскільки з початку війни апелянт практично з дядьком ОСОБА_1 не спілкувався, про його смерть він узнав випадково у січні 2026 року з наявності спірного судового рішення.

Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права; зазначає, що апелянт ОСОБА_1 , вважає, що суд першої інстанції, не залучивши його до участі в справі, розглянув справу без врахування його інтересів, як племінника померлого спадкодавця ОСОБА_3 , чим порушив норми процесуального права. Спадкодавець помер ІНФОРМАЦІЯ_5 . Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_6 апелянт звернувся до Чугуївської державної нотаріальної контори Харківської області із заявою видати свідоцтво про право на спадщину за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_3 , але листом від 13.01.2026 № 35/01-16 Чугуївська державна нотаріальна контора Харківської області відповіла відмовою з пропозицією звернутися до суду щодо визначення додаткового строку для прийняття спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_3 з одночасним вирішенням в судовому порядку питання про визнання права власності в порядку спадкування на майно. Оскільки, апелянт оформила належним чином право власності на спадкове майно після смерті спадкодавця. Тому, судом першої інстанції не врахувавши фактичних обставин справи, неправильно застосував норми матеріального права, зокрема статті 1269, 1272 Цивільного кодексу України, задовольнивши позовні вимоги по суті. Отже, винесене в справі рішення є таким, що підлягає скасуванню повністю на підставі пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України, пункту 4 частини 1 та пункту 4 частини 3 статті 376 ЦПК України, а позов є таким, що не підлягає задоволенню.

Зауважує, що позивачем сплачено судовий збір не у повному розмірі 2593,00 а повинен був складати 3804,20 грн.

У письмовому відзиві ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення без змін.

Вказала, що як вбачається з матеріалів справи та самої скарги, апелянт звернувся до нотаріальної контори лише 13.01.2026 р., тобто з пропуском строку майже на рік. Оскільки він не прийняв спадщину у встановлений законом спосіб, він не є спадкоємцем, а отже, судове рішення не може порушувати його права, яких він не набув.

Зазначила, що апелянт з`явився лише тоді, коли виникла юридична можливість претендувати на нерухомість. Його незнання про смерть дядька протягом майже півтора року є найкращим доказом відсутності реальних родинних зв`язків.

Апелянт пропустив усі можливі строки, не піклувався про родича за життя, а тепер намагається через суд апеляційної інстанції виправити власну недбалість за рахунок інтересів особи, яка була поруч із померлим до останнього подиху.

Зауважує, що твердження апелянта про те, що позивачка не сплатила судовий збір. Це твердження є голослівним і спростовується матеріалами справи, де наявні квитанцій. Більше того, питання сплати збору є прерогативою суду першої інстанції на етапі відкриття провадження і не може бути самостійною підставою для скасування рішення по суті, якщо воно є справедливим.

Представник ОСОБА_1 -адвокат Платіцина Олена Георгіївна подала заперечення на відзив на апеляційну скаргу.

Вказала, що у відзиві на апеляційну скаргу позивач стверджує, що стаття 1270 ЦК України встановлює чіткий преклюзивний строк – шість місяців. Тому позивачка вважає апелянта особою, яка втратила статус суб`єкта спадкових правовідносин на підставі ч.1 ст.1272 ЦК України тому що він не подав заяву про прийняття спадщини у строк, встановлений статтею 1270 цього Кодексу. Але позивачка не врахувала, що відповідно до ч.3 ст.1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. Крім того частина 2 ст.1272 ЦК України зазначає, що за письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах – уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Але позивачка, яка є спадкоємицею, що має другу чергу на право спадкування за законом так само, як і апелянт, не тільки не врахувала законні права апелянта, але й умисно приховала цю інформацію від нотаріусу та суду, що є грубим порушенням ст.13 ЦК України.

Тому позивачка у відзиві на апеляційну скаргу неправомірно вказує на те, що апелянт втратив статус суб`єкту спадкових правовідносин. Апелянт ОСОБА_1 протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, не заявляв про відмову від спадщини, після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 .

Апелянт вважає, що ще не втратив своє право на оформлення спадщини. Крім того, українське законодавство не ставить право на спадкування у залежність від того, хто із спадкоємців більше спілкувався із спадкодавцем але від того, хто частіше бачився з ним або більше допомагав йому при житті.

Звертає увагу на те, що коли помирає особа, то родичі, що мешкали разом з померлим, звичайно повідомляють інших родичів про смерть та зазивають на похорон. Але, як повідомила сама позивачка, апелянт не знав про смерть дядька, а вона, з її слів, не зобов`язана розшукувати апелянта. Таким чином, позивачка не повідомила апелянта про смерть дядька, хоча знала, де проживає його мати. І лише випадкова зустріч матері апелянта з дружиною померлого спадкодавця у місті Чугуєві у січні 2026 року стала джерелом отримання інформації про смерть дядька. Таким чином, має місце умисне замовчування позивачем про факт смерті спадкодавця від апелянта та приховування інформації від нотаріусу та суду про наявність ще одного спадкоємця однієї з нею черги на право спадкування за законом.

Зазначає, що у свою чергу, суд першої інстанції не дослідів наявність іншого спадкоємця та не розглянув, відповідно, можливі поважні причини, з яких апелянт пропустив строк для прийняття спадщини, що, на думку апелянта, стало причиною прийняття невірного рішення.

02 липня 2026 року ОСОБА_2 подала до Харківського апеляційного суду письмові пояснення, згідно яких просила суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення без змін.

Зауважує, що поки немає рішення суду про визначення додаткового строку за ч. З ст. 1272 ЦК, особа перебуває в статусі такої, що не прийняла спадщину, а отже — позбавлена будь-яких суб`єктивних спадкових прав. Судова практика Верховного Суду: У Постанові Верховного Суду від 13 березня 2024 року у справі № 541/1060/23 чітко зазначено: якщо особа пропустила строк і спадщину не прийняла, її права та інтереси як спадкоємця не підтверджено юридично, а висновок про їх можливе порушення судовими рішеннями в інших справах є передчасним.

Апелянт намагається захистити в апеляційному суді право, якого в нього наразі не існує в природі. Суд першої інстанції не міг порушити майнові права ОСОБА_1 , оскільки станом на 04.08.2025 року жодних прав на майно померлого ОСОБА_1 у Апелянта не виникло через його власну процесуальну бездіяльність.

Апелянт звинувачує Позивачку у недобросовісності, оскільки вона не повідомила суду про наявність інших родичів. Цей аргумент є маніпулятивним та спростовується базовими принципами цивільного права. Принцип диспозитивності та межі обов`язку: Жоден закон України не зобов`язує позивача здійснювати генеалогічні розслідування та розшукувати родичів, які роками не підтримували зв`язок зі спадкодавцем. На момент подання позову у спадковій справі містилася лише одна заява — від ОСОБА_2 . Відповідно до статті 63 Закону України «Про нотаріат», саме нотаріус, який отримав повідомлення про відкриття спадщини, зобов`язаний сповістити про це тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких йому відоме. Позивач не може перебирати на себе функції державного нотаріуса. Судова практика Верховного Суду: Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах (зокрема, від 09 вересня 2025 року у справі за участю судді О. Ступак) неодноразово наголошувала, що «неподання заяви про прийняття спадщини через необізнаність про смерть спадкодавця, викликану відсутністю родинних зв`язків чи спілкування, є наслідком суб`єктивного ставлення спадкоємця і не є об`єктивною чи непереборною перешкодою».

Вважає, що скасування рішення Чугуївського міського суду не допоможе апелянту набути право власності, оскільки він пропустив строк на прийняття спадщини. Якщо Апелянт вважає, що пропустив строк з поважних причин (через війну чи стан здоров`я), його належним та єдиним правовим інструментом є подання окремого самостійного позову про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини відповідно до ч. 3 ст. 1272 ЦК України. Звертає увагу на висновки касаційного суду про те, що вирішення питання поважності пропуску строку в межах апеляційного перегляду справи про встановлення факту проживання однією сім`єю є недопустимим змішуванням предметів спору.

Апелянт сам відкрито зазначає в матеріалах справи: «з початку війни практично з дядьком ОСОБА_1 не спілкувався». Виникає закономірне і логічне запитання: чому спадкоємець, який за життя дядька не цікавився його долею, не допомагав йому під час війни та дізнався про його смерть «випадково» лише через півтора року, сьогодні звинувачує Позивачку — особу, яка щодня була поруч зі спадкодавцем, вела з ним спільний побут, піклувалася про нього і виконала обов`язок щодо його поховання? Правосуддя не може захищати інтереси особи, яка згадала про свої родинні зв`язки виключно задля отримання 12 гектарів землі та квартири, повністю проігнорувавши процесуальні строки, встановлені державою. Рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 04.08.2025 року є законним, справедливим, обґрунтованим та ухваленим у повній відповідності до ст. 89 ЦПК.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач ОСОБА_2 , після смерті спадкодавця є єдиним спадкоємцем зазначеного спадкового нерухомого майна, яка прийняла спадщину фактично та протягом строку, передбаченого ч.1 ст. 1270 ЦК України, не заявила про відмову від неї, однак оформити спадщину на своє ім`я не змогла, у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документу на спадкове майно, тому є підстави для задоволення позовних вимог.

Проте такі висновки суду першої інстанції не відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.

Матеріалами справи підтверджується та судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_7 померла ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого Виконавчим комітетом Чкаловської селищної ради Чугуївського району Харківської області, актовий запис № 221 (а.с.8).

Після її смерті відкрилася спадщина на дві земельні ділянки: земельну ділянку площею 2,9927 га, що розташована на території Чкаловської селищної ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ХР № 024011 – кадастровий номер 6325456700:02:000:0660; площею 6,938 га, що розташована на території Граківської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва – кадастровий номер 6325483000:01:000:0352, згідно Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії ХР № 061563 (а.с.18,19).

За життя ОСОБА_4 склала заповіт від 23 квітня 1998 року, зареєстрований в книзі записів нотаріальних дій під № 170, яким все своє майно, яке буде належати їй на день смерті, вона заповіла сину, ОСОБА_3 , що також підтверджується Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 15069452 від 17.06.2008 (а.с.10).

Спадкоємцем померлої ОСОБА_4 є її син, ОСОБА_1 , факт родинних відносин між ними підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 від 30.04.1971.

Згідно відповіді № 1138/01-16 від 25.07.2025 Чугуївської державної нотаріальної контори Харківської області після померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 , в термін, передбачений ст.1270 ЦК України із заявами про прийняття спадщини за законом звернулись син спадкодавиці – ОСОБА_3 , та її онук, ОСОБА_1 . Заведена спадкова справа № 15/2022. Свідоцтва про право власності не видавались (а.с.58).

Згідно довідки № М-376/05-01-07 від 02.04.2025 виданої Виконавчим комітетом Пролісненської селищної ради Чугуївського району Харківської області ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_7 , проживала і була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , та знята за реєстрації у зв`язку зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_10 . На день смерті з нею був зареєстрований її син, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.29).

Отже, ОСОБА_1 є спадкоємцем першої черги, який прийняв спадщину фактично, оскільки був зареєстрований та проживав разом із ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_2 , до дня її смерті.

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 , виданого 28 серпня 2024 року Чугуївським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Чугуївському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про що складено відповідний актовий запис № 641 (а.с.7).

Після його смерті відкрилася спадщина на: квартиру АДРЕСА_1 , земельну ділянку площею 6,938 га, що розташована на території Граківської сільської ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва – кадастровий номер 6325483000:01:000:0352, згідно Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії ХР № 061563; земельну ділянку площею 2,9932 га, що розташована на території Чкаловської селищної ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ХР № 024476 – кадастровий номер 6325456700:02:000:0659; земельну ділянку площею 2,9927 га, що розташована на території Чкаловської селищної ради для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ХР № 024011 – кадастровий номер 6325456700:02:000:0660.

Згідно копії свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_6 від 22 серпня 2017 року, померлий ОСОБА_3 розірвав шлюб з ОСОБА_6 , про що Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Чугуєву, Чугуївському та Печенізькому районах Головного територіального управління юстиції у Харківській області складено відповідний актовий запис № 21 (а.с.24).

Позивач є племінницею померлому ОСОБА_3 по батьковій лінії, що підтверджується копією свідоцтва про одруження серії НОМЕР_7 , копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 від 30.04.1971, Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до статей 126,133,135 Сімейного кодексу України 300050739774 від 18.04.2025, копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_8 від 16.01.1985 (а.с.26,27).

Згідно Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища № 00050677678 від 16.04.2025, 08 лютого 2013 року прізвище позивача змінене з « ОСОБА_7 » на « ОСОБА_8 », у зв`язку з укладенням шлюбу, актовий запис 04 (а.с.28).

ІНФОРМАЦІЯ_4 батько позивача - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , помер, про що свідчить копія свідоцтва про смерть серії НОМЕР_9 від 15 квітня 2025 року, про що виконавчим комітетом Чкаловської селищної ради Чугуївського району Харківської області складено відповідний актовий запис № 641, виданого повторно Чугуївським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Чугуївському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (а.с.9).

Згідно зі ст. 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України).

Часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою (ч. 2 ст. 1220 ЦК України).

Статтею 1223 ЦК України передбачено, що у разі відсутності заповіту право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 ЦК України.

Відповідно до положень ст. 1258, ст. 1261 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених ст. 1259 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом або за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Суд, як державний орган, на який покладено обов`язок вирішення справи відповідно до Закону, має право й зобов`язаний визначати суб`єктний склад спору залежно від характеру правовідносин і норм матеріального права, які підлягають застосуванню.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову – обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц (пункт 41); від 20.06.2018 у справі № 308/3162/15-ц (пункт 49); від 21.11.2018 у справі № 127/93/17-ц (пункт 50); від 12.12.2018 у справі № 570/3439/16-ц (пункти 37, 54); від 12.12.2018 у справі № 372/51/16-ц (пункт 31.4), від 30.01.2019 у справі № 552/6381/17 (пункт 38).

Відповідно до статті 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, порушила, не визнала чи оспорила його суб`єктивні права, свободи чи інтереси. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

Статтею 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав і інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частиною 1 статті 4 ЦПК України, частиною 1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання в порядку встановленому ЦПК України.

Частиною 1 статті 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Положеннями частини 1 ст. 4, ст. 12, 13 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів і на власний розсуд розпоряджається своїми правами щодо предмета спору. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

ЦПК України саме на позивача покладено обов`язок визначати відповідача у справі.

Залучення до участі у справі співвідповідачів, заміна неналежного відповідача можливі лише при розгляді справи у суді першої інстанції за клопотанням самого позивача (ст. 51 ЦПК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження – до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження – до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Тлумачення змісту статті 51 ЦПК України свідчить, що належним відповідачем є особа, яка має відповідати за позовом.

Відповідач — це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача.

Неналежний відповідач — це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі — належному відповідачеві.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.

Частинами першою та другою статті 1269 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах – уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).

Наслідки пропущення строку для прийняття спадщини визначені статтею 1272 ЦК України.

Частиною першою статті 1272 ЦК України визначено, що якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України. Зазначене положення застосовується до спадкоємців, в яких право на спадкування виникло з набранням чинності зазначеним Кодексом. Суди відкривають провадження в такій справі у разі відсутності письмової згоди спадкоємців, які прийняли спадщину (частина друга статті 1272 ЦК України), а також за відсутності інших спадкоємців, які могли б дати письмову згоду на подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини. Відповідачами у такій справі є спадкоємці, які прийняли спадщину. При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Належними відповідачами у спорах про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини є спадкоємці, які прийняли спадщину. За відсутності таких спадкоємців відповідачем виступає територіальна громада в особі органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Вказаний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 2516/1356/12-ц (провадження № 61-28938св18).

Оскільки розгляд справи покладається на суд першої інстанції, а в апеляційному порядку здійснюється перевірка судового рішення, яким закінчено провадження в справі, під час апеляційного перегляду справи позивач не вправі змінювати позовні вимоги шляхом їх збільшення, апеляційний суд не може залучати до участі в справі іншого чи додаткового відповідача, зміни у складі учасників процесу можуть мати місце на відповідній стадії процесу лише у прямо передбачених цивільним процесуальним законом випадках, зокрема, при правонаступництві, що відповідає приписам ст. 23-24, 43, 49-51, 55 ч. 1, 367, 368 ч. 1 ЦПК України.

Таким чином, по захист своїх порушених прав особа може звернутися до суду не в будь-який спосіб, а в той, що передбачений законом, правомірній вимозі відповідає обов`язок належного відповідача усунути порушення права.

Звертаючись до суду з позовом про встановлення факту проживання однією сім`єю та визнання права власності в порядку спадкування за законом, ОСОБА_2 єдиним відповідачем зазначила Чкаловську селищну раду Чугуївського району Харківської області.

Однак, згідно відповіді № 1138/01-16 від 25.07.2025 Чугуївської державної нотаріальної контори Харківської області після померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 , в термін, передбачений ст.1270 ЦК України із заявами про прийняття спадщини за законом звернулись син спадкодавиці – ОСОБА_3 , та її онук, ОСОБА_1 . Заведена спадкова справа № 15/2022. Свідоцтва про право власності не видавались (а.с.58).

Із викладеного вбачається, що за визнанням та оформленням спадкових прав щодо майна після померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 , звернулися син спадкодавиці – ОСОБА_3 , та її онук, ОСОБА_1 .

Отже, вирішення позову ОСОБА_2 у даній справі по суті безпосередньо стосується прав, законних інтересів та обов`язків ОСОБА_1 , який є спадкоємцем та має право на спірне майно. Проте, останній до участі у даній справі в якості відповідача (співвідповідача) залучений не був відповідного клопотання позивачем заявлено не було.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті чи для закриття провадження у справі. За результатами розгляду справи суд відмовляє у позові до неналежного відповідача та приймає рішення щодо суті заявлених до належного відповідача вимог (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц (пункт 40), від 12.12.2018 у справі № 372/51/16-ц ) пункт 31.10), від 30.01.2019 у справі № 552/6381/17 (пункт 39).

Пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову (постанова Верховного Суду від 29.08.2019 у справі № 642/6181/16-ц).

Таким чином, на час звернення позивача до суду існували інші особи, права та інтереси яких безпосередньо пов`язані зі спірним спадковим майном та які потенційно могли претендувати на його спадкування.

Разом з тим позивач пред`явив позов не до спадкоємців, права яких могли бути порушені внаслідок задоволення позову, а до Чкаловської селищної ради Чугуївського району Харківської області .

Колегія суддів зазначає, що у спорах про спадкування належними відповідачами є спадкоємці, які прийняли спадщину. За відсутності таких спадкоємців відповідачем виступає територіальна громада в особі органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Подібні висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 2516/1356/12-ц (провадження № 61-28938св18), від 15 січня 2020 року у справі № 200/9984/16-ц (провадження № 61-11977св19), від 20 грудня 2021 року у справі № 502/1603/18 (провадження № 61-10329св21), від 24 травня 2023 року у справі № 291/559/21 (провадження № 61-4425св23) та інших.

Таким чином, можна зробити висновок, що лише за відсутності таких осіб належним відповідачем може бути територіальна громада в особі відповідного органу місцевого самоврядування як потенційний набувач відумерлої спадщини.

Однак у даній справі наявність інших спадкоємців та осіб, права яких можуть бути порушені внаслідок задоволення позову, була відома позивачу та підтверджувалася матеріалами справи.

Більше того, заявляючи вимогу про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем, позивач не залучив до участі у справі осіб, які могли надати пояснення щодо фактичного користування та проживання у спірному житловому будинку, хоча саме ці обставини були визначальними для вирішення спору.

Статтею 175 ЦПК України встановлено, що викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги.

За змістом наведеної норми цивільного процесуального права з урахуванням принципу диспозитивності цивільного судочинства та принципу змагальності сторін на позивача покладено обов`язок визначати відповідача у справі. При цьому суд під час розгляду справи має виходити із складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. У разі пред`явлення позову до частини відповідачів суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та повинен вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і стосовно тих відповідачів, які зазначені у ньому.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Належним відповідачем є така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, тоді як неналежний відповідач – це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі – належному відповідачеві.

Отже, належним суб`єктним складом відповідачів є склад відповідачів, який дійсно є суб`єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення.

Подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 910/17792/17 (провадження № 12-280гс18).

Пред`явлення позову до неналежного відповідача (неналежного складу відповідачів) є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2023 року в справі № 300/808/19, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 грудня 2023 року в справі № 363/2300/20, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 грудня 2023 року в справі № 753/8710/21).

Суд першої інстанції, не перевіривши наявність інших спадкоємців та обставини, які свідчили про існування спору між особами щодо спадкових прав на спірне майно, не надав цим обставинам належної правової оцінки та безпідставно розглянув справу за участю лише Чкаловської селищної ради Чугуївського району Харківської області .

Унаслідок цього рішенням суду були вирішені питання про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, зокрема спадкоємця ОСОБА_1 .

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що позов було пред`явлено до неналежного відповідача, а спір вирішено без залучення осіб, права яких безпосередньо стосуються предмета спору.

Оскільки підставою для відмови у позові є його пред`явлення до неналежного відповідача та вирішення спору без залучення осіб, права яких зачіпаються, колегія суддів не надає оцінку іншим доводам апеляційної скарги щодо достатності доказів проживання позивача зі спадкодавцем та допустимості окремих доказів, оскільки зазначені обставини мають з`ясовуватися за участю належного відповідача, що є підставою законності та обґрунтованості рішення суду.

Оскільки позивачем позов пред`явлений до неналежного відповідача, суд апеляційної інстанції позбавлений процесуальної можливості самостійно залучати співвідповідача на стадії перегляду справи в апеляційному порядку, у задоволенні позову ОСОБА_2 слід відмовити з мотивів незалучення до участі у справі належного відповідача.

З огляду на це колегія суддів не надає правову оцінку доводам позову та апеляційної скарги. Зазначене не позбавляє ОСОБА_2 права у визначеному законом порядку звернутись із позовом до належних відповідачів.

Ураховуючи наведене, дослідивши обставини справи в сукупності, апеляційний суд дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції суперечить нормам процесуального закону, внаслідок чого були необґрунтоване рішення, а тому відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 374 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Що стосується судових витрат, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Питання щодо розподілу судових витрат, пов`язаних із розглядом справи суд вирішує відповідно до положень статті 141 ЦПК України.

Згідно з частинами першою та другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з позивача на користь апелянта підлягає стягненню судовий збір у розмірі 5886 грн 50 коп. судового збору, сплачений при подачі апеляційної скарги (а.с.88).

Керуючись ст.ст. 259, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

постановив :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Платіциної Олени Георгіївни –задовольнити.

Рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 04 серпня 2025 року- скасувати та ухвалити нове.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Чкаловської селищної ради Чугуївського району Харківської області про встановлення факту проживання однією сім`єю та визнання права власності в порядку спадкування за законом - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 5886 грн 50 коп. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня ухвалення, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складений 05 серпня 2026 року.

Головуючий В.Б. Яцина.

Судді колегії А.І.Люшня.

Н.П.Пилипчук.