Постанова від 12 серпня 2026 р. у справі №589/2177/26 — Сумський апеляційний суд

Справа №589/2177/26 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Прачук О. В.

Номер провадження 33/816/1426/26 Суддя-доповідач Клімашевська І. В.

Категорія 126 КУпАП

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2026 року суддя Сумського апеляційного суду Клімашевська І.В., з участю секретаря – Кислої Ю.М., особи, яка притягується до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 , законного представника – ОСОБА_2 , захисника – Глух М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Суми справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 28 травня 2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, РНОКПП: НОМЕР_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,

притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.126 КУпАП,-

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою судді Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 28 травня 2026 року ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.126 КУпАП і на нього було накладене адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 40800 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 5 років, за те, що він 25 квітня 2026 року у м. Шостка по вул. Бакинська, 48, керував транспортним засобом SHINER XY250GY-6C державний номерний знак НОМЕР_2 , не маючи права керування таким транспортним засобом, а саме: без посвідчення водія відповідної категорії, чим повторно протягом року порушив п.2.1. (а) Правил дорожнього руху.

Не погодившись з вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив поновити йому строк на апеляційне оскарження постанови Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 28 травня 2026 року, скасувати дану постанову та прийняти нову, якою застосувати до нього заходи впливу, передбачені ст.24-1 КУпАП.

В обґрунтування пропущеного строку, ОСОБА_1 посилався на те, що копію оскаржуваної постанови в день її прийняття він не отримував, а отримав лише 20 липня 2026 року, що підтверджується трекінгом відправлень «Укрпошти». Про дату та час судового засідання він обізнаний не був, тому і не знав про прийняття постанови відносно нього. Вказані причини просить визнати поважними та поновити йому строк на апеляційне оскарження вказаного судового рішення.

Вимоги поданої апеляційної скарги апелянт обґрунтовує тим, що справа була розглянута у його відсутність, він не був належним чином повідомленими про дату та час розгляду справи. До того ж, він не отримував посвідчення водія, а суд в порушення законодавства безпідставно позбавив його права керування строком на 5 років. Зазначав, що є неповнолітнім, навчається у коледжі, проживає з батьками у багатодітній родині, а тому штраф у розмірі 40800 грн для нього є великим тягарем. У зв`язку із цим, просив застосувати до нього заходи впливу, передбачені ст. 24-1 КУпАП.

В судовому засіданні ОСОБА_1 , а також його законний представник та захисник вимоги апеляційної скарги підтримали, просила врахувати доводи зазначені в ній, поновити строк на апеляційне оскарження, постанову суду першої інстанції скасувати та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Вислухавши учасників процесу, перевіривши матеріали даної справи, доводи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

Відповідно ч. 1 ст. 285 КУпАП, постанова у справі оголошується негайно після закінчення розгляду справи і копія цієї постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено.

Положеннями ч. 2 ст. 294 КУпАП передбачено, що постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Так, як вбачається з матеріалів справи, розгляд справи в суді першої інстанції відбувався у відсутність ОСОБА_1 . Копія постанови Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 28 травня 2026 року була направлена судом на його адресу 06.07.2026 та отримана ним тільки 20.07.2026. Апеляційна скарга, подана ОСОБА_1 , надійшла до суду 23 липня 2026 року, тобто на третій день після отримання ним постанови суду першої інстанції.

Апеляційний суд вважає причини, за яких ОСОБА_1 було пропущено строк на оскарження постанови судді Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 28 травня 2026 року, поважними, що є підставою для поновлення останньому вказаного строку.

Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

Відповідності до ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах доводів апеляційної скарги.

Доведеність вини у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, та кваліфікація дій ОСОБА_1 ним не оспорюються, тому апеляційний суд не вдається до оцінки висновків суду в даній частині.

Апелянт просить скасувати постанову у зв`язку із тим, що суд розглянув дану справу у його відсутність, а повідомлений він про призначення її до розгляду належним чином не був, що свідчить про порушення його прав, передбачених ст. 268 КУпАП. Не заперечував, що дійсно писав заяву щодо отримання повідомлення шляхом надсилання смс, проте з матеріалів справи вбачається, що його повідомили у додатку «Вайбер», який не встановлений на його телефоні.

Так, відповідно до вимог ч. 1 ст. 268 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, а згідно ст. 248 цього Кодексу розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється на засадах рівності перед законом і судом, який розглядає справу.

Згідно вимог п. п. 2, 3 ст. 278 цього Кодексу, суддя при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує, крім іншого, такі питання: чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення та чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду.

Якщо учасник надав телефон та електронну адресу (хоча міг цього і не робити), зазначивши їх у заяві (скарзі), то слід припустити, що учасник бажає, принаймні не заперечує, щоб ці засоби комунікації використовувалися і судом. Це, в свою чергу, покладає на учасника справи обов`язок отримувати повідомлення і відповідати на них.

Суд, який добросовісно інформує учасника справи з наміром забезпечити здійснення правосуддя, не повинен нести «ризик незнання» учасника, який надав суду свої номери та адреси, але не користується чи не стежить за ними.

З огляду на це, суд, який комунікує з учасником справи за допомогою повідомлених ним засобів комунікації, діє правомірно і добросовісно. Тому, слід виходити з «презумпції обізнаності»: особа, якій адресовано повідомлення суду через такі засоби комунікації, знає або принаймні повинна була дізнатися про повідомлення. Самого лише заперечення учасника про неотримання повідомлення недостатньо, щоб спростувати цю презумпцію.

Вказане узгоджується з позицією Верховного суду, викладеної у Постанові Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду по справі №591/4693/15 (провадження №51-3209км24) та Постанові Верховного Суду від 28 червня 2023 року, справа № 757/48467/21, провадження № 61-10924св22).

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, досліджених відеозаписів, ОСОБА_1 під час складання матеріалів був повідомлений про те, що дату та час розгляду справи йому повідомить безпосередньо суд. В матеріалах справи міститься його заява, в якій він не заперечує щодо надсилання судових повісток та повідомлень в електронному вигляді за допомогою СМС-повідомлення на його мобільний номер (а.с.3).

Справа відносно ОСОБА_1 надійшла до Шосткинського міськрайонного суду Сумської області 01 травня 2026 року і була призначена до розгляду на 28 травня 2026 року. При цьому, ОСОБА_1 було направлено СМС-повідомлення з датою, часом та місцем розгляду справи і таке повідомлення було отримано адресатом у додаток «Viber», про що у матеріалах справи міститься довідка ( а.с.10).

Слід зазначити, що відповідно до наказу Державної судової адміністрації України від 23.01.2023 №28 в автоматизованій системі документообігу суду було реалізовано та запущено в промислову експлуатацію механізм направлення повісток учасникам процесу у вигляді повідомлень в додаток «Viber».

При відправці повістки в електронній формі за замовчуванням перевіряється наявність додатку «Viber» за номером телефону. У випадку, якщо за даним номером додаток доступний та повідомлення буде відправлено, в АСДС буде отримано статус «Доставлено (Viber)». Якщо додаток «Viber» за номером телефону не зафіксовано, повістка буде надіслана вже існуючим шляхом у вигляді SMS-повідомлення.

Тобто, надходження повідомлення у застосунок «Viber» було можливе тільки в разі його встановлення на мобільному телефоні, а тому доводи ОСОБА_1 з цього приводу не заслуговують на увагу, оскільки є надуманими.

Крім того, апеляційним судом у повній мірі забезпечено процесуальні права ОСОБА_1 , зокрема надано можливість обґрунтувати свою правову позицію в суді апеляційної інстанції, тому формальне недотримання суддею суду першої інстанції вимог статті 277-2 КУпАП, за встановлених у даній справі обставин, не є істотним порушенням норми процесуального закону, оскільки не потягло за собою порушення його прав і законних інтересів на доступ до суду настільки, що він об`єктивно не володів інформацією про дату і місце розгляду справи та очікував на судову повістку. Натомість ОСОБА_1 свідомо не з`явився до суду першої інстанції і клопотання про відкладення розгляду не надав, хоча не був обмежений в реалізації своїх прав.

Конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов`язки. Практика ЄСПЛ визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Як зазначено у рішенні ЄСПЛ у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008 року, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення ЄСПЛ у справі "Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії" від 07.07.1989 року).

Крім того, у рішенні ЄСПЛ у справі "Тойшлер проти Германії" від 04.10.2001 року наголошено, що обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів.

За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції в повному обсязі була забезпечена можливість ОСОБА_1 реалізації права на доступ до правосуддя.

При цьому, не є обґрунтованими доводи апеляційної скарги про неможливість накладення на особу, яка не отримувала раніше посвідчення водія, адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортним засобом, з огляду на таке.

Санкція ч.5ст.126 КУпАП однозначно та без будь-яких сумнівів передбачає стягнення у виді штрафу та позбавлення права керування транспортним засобом.

Чинне адміністративне законодавство розрізняє таких суб`єктів, як осіб, які здійснюють керування транспортним засобом та водія транспортного засобу. Відмінність вказаних суб`єктів полягає в тому, що водій транспортного засобу - це особа, яка здійснює керування таким транспортним засобом на законних підставах, оскільки набула у встановленому законом порядку право керування транспортним засобом. На відміну від водія, суб`єкт, передбачений ч.2ст.126 КУпАП, - це особа, яка не має (не набувала) права керування транспортним засобом у встановленому законом порядку. В даному випадку ч.2ст.126 КУпАП є спеціальною нормою, яка врегульовує відповідальність особи, яка здійснює керування транспортним засобом, не отримавши на це відповідного права.

Частина 5 ст.126 КУпАП є спеціальною нормою, яка передбачає відповідальність особи, яка не має права керування транспортним засобом, однак, здійснює таке керування повторно, протягом року. При цьому санкція ч.5ст.126 КУпАП встановлює обов`язкове стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами на строк від 5 до 7 років.

Зважаючи на вищевикладене, особа, яка не має права на керування транспортними засобами, однак повторно протягом року вчинила правопорушення у вигляді такого керування, є суб`єктом правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, і до такої особи в обов`язковому порядку застосовується накладення стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами.

З урахуванням зазначеного і судової практики, рівними перед законом, в частині накладення стягнення та реалізації своїх прав, будуть як особи, які на час вчинення зазначеного адміністративного правопорушення офіційно не отримали посвідчення водія на право керування транспортними засобами, так і особи, які отримали таке посвідчення.

При цьому об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного суду в постанові від 04 вересня 2023 року (справа №702/301/20) звертала увагу на підвищену суспільну небезпечність дій осіб, які керують транспортними засобами, не маючи достатніх теоретичних і практичних знань та не отримавши у передбаченому законом порядку посвідчення водія, оскільки вірогідність настання дорожньо-транспортної пригоди у такому випаду є значно вищою, а тому попереджувальна мета додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами у такому випадку набуває особливого значення. Обґрунтовуючи доводи, наведені у вказаній постанові Об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного суду дійшла висновку, що суд може призначити додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами незалежно від того, чи мала така особа на момент вчинення правопорушення отримане у передбаченому законом порядку посвідчення на право керування транспортними засобами.

Санкції ч. 5 ст. 126 КУпАП є безальтернативними стосовно видів стягнень, які мають бути накладені на особу, що порушила відповідні вимоги ПДР. Дискреційні повноваження суду згідно з цією нормою поширюються виключно на визначення строку позбавлення права керування та вилучення транспортного засобу.

За таких обставин, викладені в апеляційній скарзі доводи про неможливість накладення адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами є безпідставними.

Щодо тверджень апелянта про накладення судом надто суворого стягнення, за наявності можливості застосування до нього заходів впливу як до неповнолітнього, апеляційний суд зауважує наступне.

Відповідно до ст. 13 КУпАП, до осіб віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років, які вчинили адміністративні правопорушення, застосовуються заходи впливу, передбачені статтею 24-1 цього Кодексу. У разі вчинення особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років адміністративних правопорушень, передбачених статтями 44, 51, 89, 121-127, 130, статтею 139, частиною третьою статті 154, частиною другою статті 156, статтями 173, 173-4, 174, 183-1, 185, 190-195 цього Кодексу, вони підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах. З урахуванням характеру вчиненого правопорушення та особи правопорушника до зазначених осіб (за винятком осіб, які вчинили правопорушення, передбачені статтею 185) можуть бути застосовані заходи впливу, передбачені статтею 24-1 цього Кодексу.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що ОСОБА_1 підлягає адміністративній відповідальності на загальних підставах. Вчинені ним дії характеризуються умисною формою вини, складають підвищену суспільну небезпечність, становлять небезпеку дорожньому руху та несуть загрозу для життя і здоров`я його учасників.

На думку апеляційного суду захід впливу у вигляді попередження не буде дієвим та достатнім для його виправлення. Так, ОСОБА_1 вже притягався до адміністративної відповідальності Шосткинським міськрайонним судом Сумської області. Відповідно до постанови суду від 11.11.2025, ОСОБА_1 було визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 126 КУпАП, та застосовано до нього захід впливу у виді попередження. Однак очевидно, що останній належних висновків для себе не зробив, адже через пів року знову вчинив правопорушення у сфері транспорту, що свідчить про його стійку схильність до вчинення правопорушень та небажання стати на шлях виправлення.

Дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, призначаючи адміністративне стягнення, дотримався вимог ст. 33 КУпАП, належним чином врахував характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, та обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність. Отже, на думку апеляційного суду застосований судом першої інстанції до ОСОБА_1 вид адміністративного стягнення, передбачений санкцією ч. 5 ст. 126 КУпАП, як штраф в розмірі 40 800 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 (п`ять) років, є справедливим та достатнім для його виправлення, а також запобіганню вчиненню ним аналогічних правопорушень.

Апеляційний суд вважає оскаржуване рішення законним, обґрунтованим та вмотивованим, підстав для його скасування під час апеляційного перегляду не встановлено, а тому, постанову судді суду першої інстанції слід залишити без зміни, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст. 294 КУпАП,

ПОСТАНОВИЛА:

Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови судді Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 28 травня 2026 року.

Постанову Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 28 травня 2026 року, якою ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.126 КУпАП, залишити без зміни, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 – без задоволення.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Сумського апеляційного судуКлімашевська І. В.