Постанова від 12 серпня 2026 р. у справі №944/1983/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 944/1983/25 Головуючий у 1 інстанції: Білецька М.О.

Провадження № 22-ц/811/4500/25 Доповідач в 2-й інстанції: Цяцяк Р. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2026 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий – суддя Цяцяк Р.П.,

судді Ванівський О.М. та Копняк С.М.,

за участю: секретаря Костюк С.О.;

заявника ОСОБА_1

та його представниці – адвоката Кобзяк А.П.,

адвоката Галько Р.В. – представника ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Яворівського районного суду Львівської області від 26 листопада 2025 року,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою, заінтересована особа – Виконавчий комітет Яворівської міської ради, як орган опіки та піклування, у якій просив визнати недієздатним ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та призначити заявника його опікуном.

Вимоги заяви обґрунтовувалися тим, що заявник є членом сім`ї та племінником ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який є рідним братом бабці заявника – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Стверджувалося, що ОСОБА_2 проживає разом з ним в селі Дрогомишль Яворівського району Львівської області. 29.04.1996 ОСОБА_2 було поставлено діагноз "олігофренія в стані глибокої дебільності". Згідно висновку судово-психіатирчної експертизи Львівської філії судових експертиз державної установи «Інститут судової психіатрії, Міністерства охорони здоров`я України» № 469 від 28.03.2025 року встановлено, що ОСОБА_2 страждає хронічним стійким психічним розладом – помірною розумовою відсталістю.

Заявник бажає здійснювати догляд за ОСОБА_2 , має на це можливість та відповідає усім вимогам опікуна. Інших опікунів, першого або другого ступеня спорідненості, які б виявили бажання здійснювати догляд за ОСОБА_2 , немає (а.с. 2-4).

Оскаржуваним рішенням заяву задоволено частково.

Ухвалено визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , недієздатним та встановити над ним опіку.

В задоволенні решти вимог - відмовлено.

Покладено обов`язки опікуна над недієздатним ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на Яворівську міську раду Львівської області, як орган опіки і піклування, до вирішення питання про призначення йому опікуна, в порядку визначеному законодавством.

Визначено строк дії рішення тривалістю два роки з моменту набрання ним законної сили.

Ухвалено рішення суду після набрання ним законної сили надіслати органу опіки та піклування, органам ведення Державного реєстру виборців за місцем проживання фізичної особи.

Роз`яснено учасникам справи, що дане рішення суду не є безтерміновим, його дія обмежена у часі. Строк дії даного судового рішення може бути продовжено судом за відповідним клопотанням. Клопотання про продовження строку дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною має право подати опікун, представник органу опіки та піклування не пізніше ніж за п`ятнадцять днів до закінчення строку, визначеного даним судовим рішенням. Клопотання про продовження строку дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною повинно містити обставини, що свідчать про продовження хронічного, стійкого психічного розладу, внаслідок чого особа продовжує не усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними, підтверджені відповідним висновком судово-психіатричної експертизи (а.с. 95-100).

Дане рішення оскаржив заявник.

Апелянт просить рішення суду в частині відмови у призначення його опікуном недієздатного скасувати та ухвалити нове, яким заяву задовольнити у повному обсязі, покликаючись наневідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та на порушення норм процесуального і неправильне застосування норм матеріального права (а.с. 102-109).

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянта, його представниці та представника ОСОБА_2 на підтримання доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Як вбачається з мотивувальної частини оскаржуваного рішення, відмову у задоволенні вимоги заяви про призначення заявника опікуном над недієздатним ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд мотивував тим, що«подання органу опіки та піклування не містить жодних обґрунтувань щодо необхідності призначення саме ОСОБА_1 опікуном над недієздатним дядьком ОСОБА_2 » і це подання«ґрунтується на виявленій ініціативі заявника про призначення його опікуном, не містить обґрунтування відповідності призначення його опікуном інтересам недієздатного»; «в поданні не проаналізовано наявність інших близьких родичів з першого та другого кола спорідненості, які б змогли здійснювати догляд за ОСОБА_2 »; тим, що«протягом тривалого часу догляд за ОСОБА_2 здійснювався ОСОБА_4 , однак в подані Виконавчого комітету Яворівської міської ради Львівської області №7696 від 18.11.2025 не зазначено про наявність чи відсутність можливих негативних наслідків для психічного стану ОСОБА_2 в частині зміни опікуна (доглядальника) на іншу особу», а також тим, що«в поданні органу опіки та піклування не надано характеристики тій обставині, що ОСОБА_1 є військовозобов`язаною особою».

ЦПК України встановлено, що:

- суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина 1 статті 13);

- доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76);

- належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 77);

- обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання (частина 1 статті 82);

- окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження, зокрема, справи про визнання особи недієздатною (частини 1 та 2 статті 293);

- під час розгляду справ окремого провадження суд зобов`язаний роз`яснити учасникам справи їхні права та обов`язки, сприяти у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією і законами України прав, свобод чи інтересів фізичних або юридичних осіб, вживати заходів щодо всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи. З метою з`ясування обставин справи суд може за власною ініціативою витребувати докази. Справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду (частини 1-3 статті 294);

- заяву про визнання фізичної особи недієздатною може бути подано членами її сім`ї, близькими родичами, незалежно від їх спільного проживання, органом опіки та піклування, закладом з надання психіатричної допомоги (частина 3 статті 296);

- суд, ухвалюючи рішення про (зокрема) визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй опікуна (частина 1 статті 300);

- суд за заявою (зокрема) особи, призначеної опікуном, у місячний строк звільняє її від повноважень опікуна і призначає за поданням органу опіки та піклування іншу особу (частина 2 статті 300);

- клопотання про продовження строку дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною має право подати опікун (частина 7 статті 300).

Цивільним кодексом (ЦК) України встановлено, що:

- опіка встановлюється над (зокрема) фізичними особами, які визнані недієздатними (частина 1 статті 58);

- суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування (частина 1 статті 60);

- фізична особа може бути призначена (зокрема) опікуном лише за її письмовою заявою. Опікун призначається переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов`язки опікуна. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів (частини 3-5 статті 63). Аналогічні положення містяться також і у Правилах опіки та піклування, затверджених наказом Державного комітету України у справах сім`ї та молоді, Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров`я України та Міністерства праці та соціальної політики України від 26.05.1999 року № 34/166/131/88;

- опікуном не може бути фізична особа, яка позбавлена батьківських прав, а також особа, поведінка та інтереси якої суперечать інтересам фізичної особи, яка потребує опіки (стаття 64);

- до встановлення опіки і призначення опікуна опіку над фізичною особою здійснює відповідний орган опіки та піклування (стаття 65);

- суд, якщо він призначив опікуна, за заявою особи звільняє її від повноважень опікуна. Ця заява розглядається судом протягом одного місяця (частина 1 статті 75).

Судами встановлено, стверджується матеріалами справи та визнається всіма учасниками справи те, що заявник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є зареєстрованим та проживає в одному приватному будинку ( АДРЕСА_1 загальною площею 83 кв.м) зі своїм дядьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є особою з інвалідністю І групи з дитинства безстроково; згідно Висновку судово-психіатричної експертизи від 19.08.2025 року № 1365, проведеної на виконання ухвали суду першої інстанції від 10.06.2025 року Львівською філією судових експертиз Державної установи «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров`я України», страждає хронічним стійким психічним розладом – помірною розумовою відсталістю, не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними (а.с. 81-83).

Членами сім`ї фізичної особи першого ступеня споріднення вважаються її батьки, її чоловік або дружина та діти такої фізичної особи, а членами сім`ї фізичної особи другого ступеня споріднення вважаються її рідні брати та сестри, її баба та дід з боку матері і з боку батька.

Виходячи з віку недієздатного ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (74 роки), безспірним є те, що на даний час, як його батьків, так і бабів та дідів, в живих вже не має.

Власної сім`ї недієздатний ОСОБА_2 не створив (що безспірно стверджується станом його здоров`я з самого народження, детальний опис якого наведено у згаданому вищеВисновку судово-психіатричної експертизи від 19.08.2025 року №1365), а відтак, як дружина, так і діти у нього відсутні. Тобто, безспірним є те, що у згаданого недієздатного взагалі відсутні особи першого ступеня споріднення.

Як стверджується матеріалами справи, у недієздатного ОСОБА_2 є рідна сестра, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (79 років). На твердження його представника в судовому засіданні та самого заявника, інших рідних братів та сестер (друга ступень споріднення) у недієздатного ОСОБА_2 не має: докази про протилежне у матеріалах справи відсутні. Крім цього, виходячи з віку недієздатного ОСОБА_2 та його сестри (1952 та 1947 років народження), їх рідні брати та/чи сестри (за наявності таких) на даний час вже були б пенсійного віку (старші 60 років), тобто – непрацездатними. Наведене дає підстави для висновку про те, що у недієздатного ОСОБА_2 члени сім`ї і другого ступеня споріднення, які б за віком і станом здоров`я могли б виконувати функції його опікуна (а, крім цього, потрібна також і їх особиста добровільна згода), також відсутні.

Відтак, висновок суду про те, що «в поданні не проаналізовано наявність інших близьких родичів з першого та другого кола спорідненості, які б змогли здійснювати догляд за ОСОБА_2 », не ґрунтується на фактичних обставинах справи, а тому не може бути правовою підставою для відмови у призначенні недієздатному опікуна.

Як стверджується матеріалами справи, раніше обов`язок здійснювати догляд за недієздатним ОСОБА_2 було покладено на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який є його племінником (сином його рідної сестри, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ) та разом з ними проживає у будинку (а.с. 11).

Однак, вироком Яворівського районного суду Львівської області від 07.12.2021 року ОСОБА_4 (батька заявника ОСОБА_1 ) визнано винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого частиною 1 статті 190 КК України, та винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 190 КК України, а саме: у тому, що він, не виконуючи покладених на нього обов`язків по догляду за ОСОБА_2 , отримував за здійснення такого догляду бюджетні кошти (а.с. 24-26).

На переконання колегії суддів, наявність згаданого вище вироку, який залишається в законній силі, унеможливлює покладення обов`язків опікуна недієздатного на особу, яку вже було засуджено до кримінального покарання за невиконання таких обов`язків. Принагідно слід також зауважити, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , за віком також ще «є військовозобов`язаною особою»: докази про протилежне у матеріалах справи відсутні.

Відтак, висновок суду про те, що «протягом тривалого часу догляд за ОСОБА_2 здійснювався ОСОБА_4 , однак в подані Виконавчого комітету Яворівської міської ради Львівської області №7696 від 18.11.2025 не зазначено про наявність чи відсутність можливих негативних наслідків для психічного стану ОСОБА_2 в частині зміни опікуна (доглядальника) на іншу особу», аж ніяк не може бути правовою підставою для відмови у призначенні недієздатному опікуна.

Як стверджується матеріалами справи, у приватному будинку АДРЕСА_1 (загальною площею 83 кв.м), у якому з дня свого народження є зареєстрованим і проживає заявник ОСОБА_1 , недієздатний ОСОБА_2 є зареєстрованим та проживає щонайпізніше з 07.02.1979 року (а.с. 8), тобто – задовго до народження у 2000 році заявника.

Всього у згаданому вище будинку є зареєстрованим і проживають 4 особи: крім заявника і недієздатного – ще й згадані вище ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (79 років), та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який вироком (який знаходиться в законній силі) вже був засуджений за фактично ухилення від виконання ним функцій опікуна недієздатного. Крім цього, згоди згаданих ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на виконання ними функцій опікуна над недієздатним (як і відповідні висновки органу опіки та піклування з цього питання) відсутні.

Як також вбачається з наведеного вище, об`єктивно у недієздатного ОСОБА_2 інші особи першого та/чи другого ступеня споріднення відсутні.

Як вбачається з наведених вище положень матеріального та процесуального права, суд, ухвалюючи рішення про визнання фізичної особи недієздатною, за наявності подання органу опіки та піклування зобов`язаний призначає їй опікуна, оскільки до призначення опікуна опіку над такою фізичною особою зобов`язаний здійснювати відповідний орган опіки та піклування (стаття 65 ЦК).

Таке подання органу опіки та піклування є наявним у матеріалах справи (а.с. 65-67) і наведене у цьому поданні ніким не оспорюється та не заперечується, а судом – не спростовано.

В той же час, якщо призначення опікуна особі при визнанні її недієздатною є обов`язком суду (за наявності подання на таку особу органу опіки та піклування), то призначення особи опікуном можливе лише за її письмовою згодою від якої вона завжди вправі відмовитися, подавши до суду відповідну заяву.

Заявник не є особою, яка позбавлена батьківських прав: докази про це у матеріалах справи відсутні.

Будь-які докази про те, що поведінка та інтереси заявника суперечать інтересам недієздатного, з яким він разом проживає зі свого народження, відсутні.

Відтак, встановлені статтею 64 ЦК України обставини, які б виключали можливість призначення заявника опікуном над недієздатним ОСОБА_2 , відсутні.

За наведених вище обставин в їх сукупності у суду були відсутніми правові підстави для відмови у задоволенні вимоги заяви у призначенні заявника опікуном над недієздатною особою.

Статтею 55 ЦК України встановлено, що опіка встановлюється з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки.

Як вбачається з вищенаведеного, надання опіки здійснюється лише в добровільному порядку: за заявою особи, яка сама виявила бажання бути опікуном.

Чинне законодавство, яке регламентує питання призначення опіки над недієздатною особою, не пов`язує питання призначення опікуна з питанням виконання останнім інших його обов`язків, які передбачені чинним законодавством, в тому числі – і його обов`язку по захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, оскільки такий обов`язок у відповідності до статті 65 Конституції України є обов`язком кожного громадянина України.

Наведене вище стосується навіть осіб, які вже перебувають на військовій службі за мобілізацією: наведена правова позиція знайшла своє відображення у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 22 червня 2026 року у справі № 305/1557/24.

На переконання колегії суддів, висновок суду про те, що «в поданні органу опіки та піклування не надано характеристики тій обставині, що ОСОБА_1 є військовозобов`язаною особою», сам по собі (без урахування всіх наведених вище обставин в їх сукупності) не може бути правовою підставою для відмови у призначенні особи опікуном над недієздатним, оскільки положення Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (зокрема – його стаття 26) не містять імперативної норми, яка б передбачала обов`язкове звільнення з військової служби особи, яку призначено опікуном над особою, визнаною судом недієздатною, так як абзац п`ятнадцятий частини 12 статті 26 згаданого Закону лише передбачає можливість такого звільнення з військової служби у зв`язку з необхідністю здійснення опіки над особою, визнаною судом недієздатною – за умови що за такою особою не здійснюється піклування (опіка) іншими особами.

Таким чином, особа, якій надано право розгляду питання про надання особі відстрочки (чи звільнення) від мобілізації (чи про можливість звільнення військовослужбовця з військової служби), вправі відмовити у таких відстрочці чи звільненні: за умови доведення (встановлення тощо) тієї обставини, що над особою, визнаною судом недієздатною, здійснюється піклування (опіка) іншими особами (або є інші особи, які в силу закону зобов`язані здійснювати таке піклування (опіку).

З урахуванням вищенаведеного оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні вимоги заяви про призначення заявника опікуном недієздатної підлягає скасуванню з ухваленням у цій частині нового судового рішення: про задоволення цієї вимоги.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 п.2, 376 ч.1 п.п. 3 і 4, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Яворівського районного суду Львівської області від 26 листопада 2025 рокув частині відмови у задоволенні вимог заяви ОСОБА_1 про призначення його опікуном над недієздатним ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,та в частині покладення обов`язку опікуна над недієздатним ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на Яворівську міську раду Львівської області, як орган опіки і піклування, до вирішення питання про призначення йому опікуна - скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.

Призначити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , місце реєстрації проживання АДРЕСА_1 ) опікуном над недієздатним ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (місце реєстрації проживання АДРЕСА_1 ).

У зв`язку з задоволенням вимог заяви ОСОБА_1 у повному обсязі, у першому абзаці резолютивної частини Яворівського районного суду Львівської області від 26 листопада 2025 року словосполучення «задовольнити частково» замінити словом «задовольнити».

В іншій частині рішення Яворівського районного суду Львівської області від 26 листопада 2025 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повну постанову складено 13 серпня 2026 року.

Головуючий: Цяцяк Р.П.

Судді: Ванівський О.М.

Копняк С.М.