Постанова від 06 серпня 2026 р. у справі №336/5996/26 — Запорізький апеляційний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний №336/5996/26 Головуючий в 1 інст. Петренко Л.В.

Провадження №33/807/987/26 Доповідач в 2 інст. Рассуждай В.Я.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

7 серпня 2026 року місто Запоріжжя

Суддя Запорізького апеляційного суду Рассуждай В.Я., за участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , потерпілого ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Запорізького апеляційного суду справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 1 липня 2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , який не працює, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850 гривень, стягнуто судовий збір, -

В С Т А Н О В И В:

Суд першої інстанції визнав винуватим ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП за наступних обставин.

1 червня 2026 року о 08 год. 30 хв. в м. Запоріжжя, Шевченківський район, вул. Чарівна, 155А, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом ЗАЗ FORZA державний номерний знак НОМЕР_2 , під час випередження автомобіля Chery Tiggo державний номерний знак НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_2 , не врахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечного бокового інтервалу, що призвело до зіткнення.

В результаті зіткнення транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим завдано матеріальних збитків, травмованих немає. Чим порушив вимоги п. 13.1 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ст. 124 КУпАП.

Не погоджуючись з вказаною постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що вона є незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню у зв`язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування своїх доводів зазначив, що суддя суду першої інстанції прийшов до помилкового висновку про наявність в його діях складу адміністративного правопорушення за порушення вимог п. 13.1 ПДР України, оскільки не було враховано причинно-наслідковий зв`язок між діями учасників ДТП.

Щодо траєкторії руху транспортних засобів вказав, що під час ДТП він керував автомобілем ЗАЗ Форза та рухався по вул. Чарівній чітко в межах своєї єдиної смуги руху, без зміни напрямку чи маневрування. Після зіткнення, його автомобіль залишився стояти на дорозі чітко у своїй смузі, що підтверджується матеріалами справи. Натомість, водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем Чері, наздогнав його автомобіль та здійснив незаконний маневр випередження з правого боку в межах тієї ж самої однієї смуги руху.

Після ДТП водій ОСОБА_2 залишив місце події та переставив своє авто на стоянку супермаркету до приїзду поліції, змінивши первинну обстановку.

Наголосив, що механічні пошкодження транспортних засобів, а саме переднє праве крило його автомобіля та задні ліві двері ОСОБА_2 беззаперечно доводять, що водій ОСОБА_2 не завершив маневр, завчасно почав зміщуватися ліворуч у його смугу руху та підрізав його автомобіль.

Звертає увагу, що водій ОСОБА_2 особисто визнав в суді першої інстанції, що також зафіксовано в протоколі судового засідання факт того, що він «об`їхав» його автомобіль з правої сторони, що виключає повністю його вину за п. 13.1 ПДР України.

Наполягає, що згідно з ПДР України, обов`язок дотримання безпечного інтервалу під час виконання активного маневру (об`їзду чи випередження) покладається виключно на водія, який цей маневр здійснює (п. 10.1 та п. 13.1 ПДР), а він, рухаючись прямо і без змін траєкторії, не мав технічної змоги вплинути на боковий інтервал, який одноосібно порушив водій ОСОБА_2 .

Просить скасувати постанову судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 26 червня 2026 року, провадження в справі відносно нього закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

ОСОБА_3 постанову суду першої інстанції вважав законною та обґрунтованою, провив залишити її без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши учасників судового провадження, перевіривши матеріали справи, зміст апеляційної скарги та документи, на які посилається апелянт, суддя апеляційного суду дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження у справі про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.

За змістом ст. 280 КУпАП суд зобов`язаний встановити не тільки факт дорожньо-транспортної пригоди та пошкодження транспортних засобів, а й те, чи мало місце конкретне порушення Правил дорожнього руху з боку особи, яку притягають до відповідальності, чи є ця особа винною, а також чи існує причинний зв`язок між інкримінованим порушенням та наслідками.

Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами є фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність адміністративного правопорушення, винність особи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

До таких даних можуть належати протокол, пояснення осіб, показання технічних приладів і засобів фото- та відеофіксації, схема місця події, фотознімки та інші документи.

Водночас відповідно до ст. 252 КУпАП жоден із цих доказів не має наперед установленої сили і має оцінюватися у взаємному зв`язку з іншими матеріалами.

Адміністративна відповідальність за ст. 124 КУпАП настає не за сам факт контакту транспортних засобів.

Обов`язковою умовою є встановлення конкретного порушення Правил дорожнього руху, допущеного саме особою, яку притягають до відповідальності, та причинного зв`язку між цим порушенням і пошкодженням транспортних засобів або іншого майна.

Тому в справі про зіткнення двох автомобілів недостатньо констатувати наявність механічних пошкоджень та визначити одного з учасників винним лише з огляду на складений щодо нього протокол.

Пункт 13.1 ПДР України покладає на водія обов`язок залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу та стану транспортного засобу дотримуватися безпечної дистанції та безпечного інтервалу.

За змістом п. 1.10 ПДР України безпечним інтервалом є така відстань між боковими частинами транспортних засобів, що рухаються, або між ними та іншими об`єктами, за якої гарантована безпека дорожнього руху.

Отже, для констатації порушення саме безпечного бокового інтервалу необхідно встановити реальне взаємне переміщення автомобілів у поперечному напрямку та визначити, чиї дії призвели до небезпечного зближення бокових частин транспортних засобів.

При цьому загальний обов`язок дотримуватися безпечного інтервалу не звільняє суд від необхідності встановити, який із водіїв у конкретний момент здійснював активний маневр, змінював своє бокове положення відносно іншого транспортного засобу або входив у простір його руху.

Якщо один автомобіль продовжує прямолінійний рух у межах своєї смуги, а інший розпочинає випередження, обходить його збоку та надалі зміщується у його напрямку, саме характер цього маневру має першочергове значення для встановлення причин утрати безпечного інтервалу.

З матеріалів цієї справи не вбачається належних доказів того, що ОСОБА_1 до моменту зіткнення змінював смугу або напрямок руху, здійснював перестроювання, об`їзд чи інший маневр, який об`єктивно міг призвести до скорочення бокової відстані між транспортними засобами.

Навпаки, його письмові пояснення, заперечення проти протоколу та доводи апеляційної скарги в цій частині є послідовними.

Він стверджував, що рухався у своїй смузі без зміни напрямку, а автомобіль Chery Tiggo 4 наблизився з правого боку, здійснював випередження і після цього почав зміщуватися ліворуч.

Суд першої інстанції фактично обмежився переліком доказів і загальним посиланням на їх сукупність, однак не навів конкретних фактичних даних, які б підтверджували саме маневр ОСОБА_1 .

Не встановлено, у який момент він нібито почав випередження автомобіля Chery Tiggo 4, з якого бокового положення відносно цього автомобіля він почав такий маневр, якою була траєкторія його транспортного засобу і яким чином саме його переміщення спричинило зменшення бокового інтервалу.

Без відповіді на ці питання висновок про порушення п. 13.1 ПДР України не може вважатися належно вмотивованим.

Протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №680869 від 01 червня 2026 року відображає сформульоване працівником поліції обвинувачення, за яким ОСОБА_1 нібито під час випередження автомобіля Chery Tiggo 4 не дотримався безпечного бокового інтервалу.

Проте протокол не містить будь-якого опису траєкторії руху, положення автомобілів до початку маневру, конкретної зміни смуги ОСОБА_1 або інших об`єктивних ознак, які підтверджували б, що саме він був водієм, який здійснював випередження.

Тому протокол не є самодостатнім доказом винуватості і має перевірятися іншими матеріалами.

Більш того, зміст протоколу щодо ОСОБА_1 входить у суттєву суперечність з матеріалами справи №336/5993/26 щодо ОСОБА_2 .

За одним і тим самим фактом, у той самий час і в тому самому місці, за участю тих самих транспортних засобів, у справі щодо ОСОБА_1 зазначено, що саме він здійснював випередження автомобіля Chery Tiggo 4, тоді як у справі щодо ОСОБА_4 встановлено протилежну фактичну обставину - що саме ОСОБА_2 , керуючи Chery Tiggo 4, здійснював випередження автомобіля ЗАЗ Forza під керуванням ОСОБА_1 .

Такі взаємовиключні фактичні події не могли бути залишені судом першої інстанції без перевірки та мотивованого усунення суперечності.

Схема місця дорожньо-транспортної пригоди від 1 червня 2026 року підтверджує місце події на вул. Чарівній, взаємне розташування транспортних засобів після зіткнення, геометричні параметри ділянки дороги, а також інші статичні орієнтири. Схема підписана учасниками без зауважень.

Однак підписання схеми означає ознайомлення з відображеним на ній місцем, розташуванням об`єктів та зафіксованими пошкодженнями, але саме по собі не є визнанням вини або погодженням з правовою оцінкою дій конкретного водія.

Водночас схема не містить достовірно зафіксованої динамічної траєкторії автомобілів до зіткнення і не відображає того, що ЗАЗ Forza під керуванням ОСОБА_1 перед контактом зміщувався праворуч або ліворуч.

У ній відсутня така сукупність позначень, яка дозволила б встановити, що саме ОСОБА_1 перетнув межу своєї смуги або наблизився боковою частиною до автомобіля Chery Tiggo 4.

Тому схема підтверджує сам факт ДТП, але не доводить інкриміноване Притиковському порушення п. 13.1 ПДР України.

Фототаблиця має істотне значення для оцінки механізму контакту.

На фотознімках зафіксовано характерні пошкодження бокових частин транспортних засобів.

З доводів апеляційної скарги та фотоматеріалів убачається локалізація пошкоджень на передньому правому крилі автомобіля ЗАЗ Forza і в районі задніх лівих дверей автомобіля Chery Tiggo 4.

Така локалізація не узгоджується з версією про завершене випередження Chery автомобілем ЗАЗ з активним зближенням з боку ОСОБА_1 .

Натомість вона є логічною з тим, що автомобіль Chery, перебуваючи праворуч та дещо попереду, почав зміщувати задню ліву частину у бік траєкторії автомобіля ЗАЗ.

Суд першої інстанції фактично не перевірив вказану версію та не надав висновків, яким чином пошкодження передньої правої частини автомобіля ОСОБА_1 та задньої лівої частини автомобіля ОСОБА_2 підтверджують активний маневр саме ОСОБА_1 .

Письмові пояснення ОСОБА_1 , надані безпосередньо після події, також не містять визнання факту випередження ним автомобіля ОСОБА_2 . Він зазначав, що рухався по вул. Чарівній по своїй смузі, а водій автомобіля Chery рухався позаду та почав здійснювати маневр з правого боку, після чого сталося зіткнення.

У подальших запереченнях проти протоколу ОСОБА_1 послідовно конкретизував цю версію, вказуючи, що сам не змінював напрямку, тоді як Chery рухався з більшою швидкістю праворуч, здійснив випередження та почав перестроювання ліворуч у його – ОСОБА_1 смугу.

Те, що у судовому засіданні першої інстанції ОСОБА_1 підтвердив факт дорожньо-транспортної пригоди, наявність механічних пошкоджень і відсутність травмованих осіб, не може ототожнюватися з визнанням ним порушення п. 13.1 ПДР України.

Визнання факту зіткнення не є визнанням юридично значущої причини такого зіткнення. Суд мав окремо встановити, хто здійснював маневр, яким чином утворився небезпечний боковий інтервал та чи мав ОСОБА_1 об`єктивну можливість запобігти контакту без зміни свого правомірного прямолінійного руху.

Особливе значення для перевірки доводів апеляції мають пояснення самого ОСОБА_2 .

У письмових поясненнях та під час розгляду пов`язаної справи він описував, що наздогнав автомобіль ЗАЗ Forza, який рухався попереду, та почав виконувати маневр його випередження.

Отже, навіть за власною версією ОСОБА_2 саме він був водієм, який ініціював зміну взаємного поздовжнього та бокового положення транспортних засобів, тоді як автомобіль ОСОБА_1 рухався попереду.

Ця обставина принципово не узгоджується з формулюванням протоколу щодо ОСОБА_1 про те, що випередження здійснював саме він.

Під час маневру перестроювання п. 10.3 ПДР України вимагає від водія дати дорогу транспортним засобам, які рухаються в попутному напрямку по тій смузі, на яку він має намір перестроїтися.

Постанова Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 26 червня 2026 року у справі №336/5993/26 містить висновок про те, що ОСОБА_2 , керуючи автомобілем Chery Tiggo 4, під час випередження автомобіля ЗАЗ Forza під керуванням ОСОБА_1 не обрав безпечного бокового інтервалу, внаслідок чого відбулося зіткнення.

Сам по собі факт можливого притягнення до відповідальності одного учасника ДТП не виключає теоретичної можливості самостійного порушення Правил дорожнього руху іншим учасником.

Проте для цього щодо кожної особи мають існувати окремі, належні та достатні докази конкретного порушення та його причинного зв`язку з наслідками. У цій справі таких доказів стосовно ОСОБА_1 немає.

Суд першої інстанції, визнаючи ОСОБА_1 винним, не надав належної оцінки тому, що об`єктивно активний характер дій у дорожній ситуації мав саме ОСОБА_2 та те, що він наздоганяв транспортний засіб, здійснював випередження з правого боку та змінював взаємне бокове положення автомобілів.

За відсутності доказів аналогічного маневру з боку ОСОБА_1 саме ця обставина є визначальною для оцінки того, хто створив небезпечне бокове зближення.

Висновок про вину ОСОБА_1 за таких умов ґрунтується не на встановленій дії, а на припущенні, що він мав якимось чином додатково збільшити інтервал від автомобіля, який сам увійшов у його боковий простір.

Таке припущення суперечить природі складу правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Неможливо покладати адміністративну відповідальність лише на підставі того, що автомобіль ОСОБА_1 був одним із двох транспортних засобів, які контактували під час події

Встановлена апеляційним судом сукупність обставин свідчить, що саме ОСОБА_2 здійснював активний маневр відносно автомобіля ОСОБА_1 .

Він рухався позаду, наздогнав ЗАЗ Forza, почав випередження з правого боку та в процесі завершення маневру опинився в безпосередній близькості до правої частини автомобіля ОСОБА_1 .

Саме під час цього маневру відбулося зіткнення.

Натомість доказів того, що ОСОБА_1 до моменту контакту залишив межі своєї траєкторії, почав випередження Chery Tiggo 4 або іншим чином створив небезпечний боковий інтервал, матеріали провадження не містять.

Конституційний принцип презумпції невинуватості не допускає притягнення особи до відповідальності на основі припущень.

У справах, що мають каральний характер, сумніви щодо доведеності фактичних обставин та вини особи мають тлумачитися на її користь.

Стандарт доказування «поза розумним сумнівом» вимагає узгодженої сукупності достатньо переконливих фактичних даних, а не лише формального існування протоколу та факту ДТП.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Матеріали справи не містять достатніх, узгоджених і взаємно підтверджувальних даних про порушення ним п. 13.1 ПДР України.

Натомість наявна сукупність доказів свідчить, що активний маневр випередження та бокового зближення здійснював ОСОБА_2 , і саме під час цього маневру відбулося зіткнення.

З огляду на викладене суддя апеляційного суду вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги про невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи та про недоведеність складу правопорушення у діях ОСОБА_1 .

Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП розпочате провадження підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Оскільки факт ДТП як події підтверджується, однак належними та достатніми доказами не встановлено в діях ОСОБА_1 порушення п. 13.1 ПДР України, яке перебувало б у причинному зв`язку з наслідками, провадження підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Відповідно до повноважень, передбачених ст. 294 КУпАП, за наслідками апеляційного перегляду постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про закриття провадження у справі.

На підставі викладеного, керуючись п. 1 ст. 247, ст. 245, 251, 252, 280, 283, 294 КУпАП, суддя апеляційного суду, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 1 липня 2026 року, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП скасувати.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Запорізького

апеляційного суду В.Я.Расуждай

Дата документу Справа № 336/5996/26