Постанова від 11 серпня 2026 р. у справі №335/11798/25 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу 12.08.2026 Справа № 335/11798/25

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 335/11798/25 Головуючий у І інстанції: Кулик В.Б.

Провадження № 22-ц/807/1576/26 Суддя-доповідач: Поляков О.З.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2026 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Запорізького апеляційного суду у складі:

головуючого Полякова О.З.,

суддів Кочеткової І.В.,

Мінгазова Р.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі представника – адвоката Зачепіло Зоряни Ярославівни – на заочне рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 03 березня 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

У С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2025 року ТОВ «ФК «ЄАПБ» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову зазначено, що 16.10.2020 АТ «ТАСКОМБАНК» та ОСОБА_1 уклали Договір про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб № 8613743_RESTRUCT, підписанням якого відповідач акцептувала Публічну пропозицію АТ «ТАСКОМБАНК», яка розміщена на веб-сайті Банку та беззастережно приєдналася до умов Договору.

26.05.2025 АТ «ТАСКОМБАНК» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» уклали Договір факторингу № НІ/11/29-Ф.

Відповідно до реєстру прав вимоги від 26.05.2025 до Договору факторингу, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 8613743_RESTRUCT від 16.10.2020 у розмірі 59 374,57 грн.

Таким чином, на підставі зазначеного договору факторингу ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором.

У зв`язку з невиконанням ОСОБА_1 взятих на неї за кредитним договором зобов`язань, у неї виникла заборгованість у загальному розмірі 59374,26 грн, з яких: 33786,26 грн – сума заборгованості за тілом кредиту, 0,34 грн – заборгованість за відсотками, 25587,97 грн – заборгованість за комісією.

Посилаючись на означені обставини, ТОВ «ФК «ЄАПБ» просило судстягнути з ОСОБА_1 на користь товариства суму заборгованості за кредитним договором№ 8613743_RESTRUCT від 16.10.2020 в розмірі 59374,26 грн та судові витрати.

Заочним рішенням від 03 березня 2026 року Комунарський районний суд м. Запоріжжя частково задовольнив позов.

Стягнув з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» суму заборгованості за кредитним договором № 8613743_RESTRUCT від 16.10.2020 в розмірі 33786,60 грн та судовий збір у сумі 1378,35 грн.

У задоволенні решти позовних вимог суд відмовив.

Ухвалою від 27 квітня 2026 року Комунарський районний суд м. Запоріжжя залишив без задоволення заяву ОСОБА_1 в особі представника – адвоката Зачепіло З. Я. – про перегляд заочного рішення.

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 в особі представника – адвоката Зачепіло З. Я. – подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідність їм висновків суду, неправильне застосування матеріального права, порушення норм процесуального права, просить заочне рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 03 березня 2026 року та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Також просить вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що позивач не довів належними доказами своїх вимог, надані докази є недостатніми. На думку відповідача, товариство не надало ні доказів надання кредитних коштів, ні банківської виписки, ні належного договору набуття права вимоги, що свідчить про відсутність порушеного права ТОВ «ФК «ЄАПБ» відповідачем та відсутність у товариства права на звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_1 , тому відсутні підстави для задоволення позову.

У своєму відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «ФК «ЄАПБ» заперечує проти доводів відповідача, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване рішення – без змін. Зокрема зазначає, що сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови користування коштами, що свідчить про наявність волі Відповідача для укладення Кредитного договору, на погоджених умовах шляхом особистого підписання Кредитного договору. Відповідачем не надано суду доказів, які б підтверджували належне виконання ним зобов`язань та, які б спростовували суму заборгованості. Фактично відповідач не заперечує факту отримання коштів, але намагається показати, що позивач не довів його належним чином.

Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.

Зважаючи на те, що ціна позову у справі становить менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа є малозначною, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.

Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на таке.

За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону рішення суду в оскаржуваній частині відповідає.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі – Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач як сторона договорів, яка виконала свої зобов`язання, має право вимагати від другої сторони належного виконання його грошових зобов`язань, в тому числі повернення кредитних коштів, сплати відсотків та погашення виниклої заборгованості, а також сплати неустойки, передбаченої договором, у разі прострочення.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Суд першої інстанції встановив та підтверджено матеріалами справи, що 16.10.2020 АТ «Таскомбанк» та ОСОБА_1 підписли заяву-договір № 8613743_RESTRUCT, за умовами якого відповідач отримала кошти в розмірі 36002,07 грн (п. 1.1.1), строком на 48 місяців (п. 1.1.2), зі сплатою процентів за користування коштами у розмірі 0,001% (п. 1.1.4), комісії за обслуговування кредиту у розмірі 2,9% на місяць від основної суми кредиту (п. 1.1.5).

Повернення кредитних коштів здійснюється щомісячно згідно з графіком платежів згідно з Додатком № 1 до цієї заяви, що є невід`ємною частиною договору.

Згідно з умовами кредитного договору первісний кредитор надає позичальнику кредит, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити плату за користуванням кредитом відповідно до умов цього договору.

На підставі Договору про відступлення права вимоги № НІ/11/29-Ф від 26.05.2025, укладеного між АТ «ТАСКОМБАНК» та ТОВ «ФК «ЄАПБ», в означений день права грошової вимоги по відношенню до боржників АТ «ТАСКОМБАНК», в тому числі і за договором кредитування, укладеним з ОСОБА_1 перейшло до ТОВ «ФК «ЄАПБ». Підтвердженням передачі цього права є реєстр прав вимоги, який є додатком до Договору факторингу.

Всупереч умов кредитного договору відповідач не виконала свого зобов`язання, не повернула кредитні кошти у встановлений строк.

Згідно з розрахунком заборгованості, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАПБ», як новим кредитором, за кредитним договором № 8613743_RESTRUCT від 16.10.2020 року у розмірі 59 374,57 грн, з яких: 33786,26 грн – сума заборгованості за тілом кредиту, 0,34 грн – заборгованість за відсотками, 25587,97 грн – заборгованість за комісією.

Згідно зі статтею 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частинами першою, другою статті 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Згідно зі статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частиною першою статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною першою статті 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Наявні у справі докази підтверджують, що 16.10.2020 АТ «Таскомбанк» та ОСОБА_1 підписли заяву-договір № 8613743_RESTRUCT, за умовами якого відповідач отримала кошти в розмірі 36002,07 грн, за умовами якого кредит надається банком шляхом зарахування коштів кредиту на картковий рахунок відповідача.

Заява-договір № 8613743_RESTRUCT від 16.10.2020 підписана ОСОБА_1 та представником АТ «Таскомбанк».

Відповідно до частини 1 статті 512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою.

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1ст. 513 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.

Відповідно до положень статей1077,1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до положень статей12,81 ЦПК Україникожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За правилами статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною першою статті 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Верховний Суд у постанові від 18 жовтня 2023 року у справі № 905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29.06.2021 у справі №753/20537/18, від 21.07.2021 у справі №334/6972/17, від 27.09.2021 у справі №5026/886/2012).

Для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори факторингу, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

В обґрунтування заявлених вимог на підтвердження переходу до позивача права вимоги за договором № № 8613743_RESTRUCT від 16.10.2020 позивач надав суду договір відступлення права вимоги № НІ/11/29-Ф від 26.05.2025, укладений між АТ «ТАСКОМБАНК» та ТОВ «ФК «ЄАПБ», платіжну інструкцію про сплату коштів.

Отже, надані копії договору та витягу з реєстру боржників в повному обсязі підтверджують факт переходу до позивача права вимоги до ОСОБА_1 за укладеним ним з ТОВ «ФК «ЄАПБ» кредитним договором.

За приписами ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

В силу ч.1 ст. 1048 цього ж Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

За приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Надані копії договорів та витяги з реєстру боржників містять усі необхідні реквізити, зокрема, підписи та печатки сторін і в повному обсязі підтверджують факт переходу до позивача права вимоги до ОСОБА_1 за укладеним ним з ТОВ «Таскомбанк» кредитним договором.

Крім того, оскільки предметом судового розгляду є спір про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» заборгованості за кредитним договором, а договору факторингу відповідач не оспорювала, у цьому випадку слід виходити з презумпції правомірності правочину, а також презумпції обов`язковості виконання договору.

Наявним у матеріалах справи договором факторингу, витягами з реєстру боржників і прав вимоги, які належно засвідчені печатками та підписами сторін, підтверджується перехід права вимоги до позивача та спростовується те, що позивач не набув права вимоги по кредитному договору.

За таких обставин, колегія суддів не приймає доводи апеляційної скарги про те, що позивач не надав суду належних доказів на підтвердження наявності в нього права вимоги за кредитним договором, а також наявності у відповідача грошового зобов`язання та заборгованості перед позивачем, оскільки вони спростовуються матеріалами справи.

Тобто, відповідач несе відповідальність за неналежне виконання зобов`язання за кредитним договором перед новим кредитором ТОВ «ФК «ЄАПБ».

Доводи апеляційної скарги вищенаведеного не спростовують, вони є безпідставними, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (справа "Проніна проти України", № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Вагомих, достовірних та достатніх доводів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, апеляційна скарга не містить.

За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що, розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку згідно з вимогами ст. 76-78, 81, 89, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим, апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника – адвоката Зачепіло Зоряни Ярославівни – слід залишити без задоволення, а рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 03 жовтня 2025 року– без змін.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника – адвоката Зачепіло Зоряни Ярославівни – залишити без задоволення.

Заочне рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 03 березня 2026 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 12 серпня 2026 року.

Головуючий

Судді