Постанова від 11 серпня 2026 р. у справі №331/3243/25 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу 12.08.2026 Справа № 331/3243/25

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 331/3243/25 Головуючий у І інстанції: Антоненко М.В.

Провадження № 22-ц/807/1594/26 Суддя-доповідач: Поляков О.З.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2026 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Запорізького апеляційного суду у складі:

головуючого Полякова О.З.,

суддів Кочеткової І.В.,

Мінгазова Р.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 20 квітня 2026 року у справі за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Соборний 43/ Тургенєва 24» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

У С Т А Н О В И Л А:

У червні 2025 року ОСББ «Соборний 43/ Тургенєва 24» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 26.05.2020 відбулися установчі збори ОСББ «Соборний 43/ Тургенєва 24», які оформлено протоколом установчих зборів від 13.06.2020, на яких ухвалено рішення про створення ОСББ «Соборний 43/ Тургенєва 24».

01.07.2020 ОСББ зареєстроване у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та присвоєно ідентифікаційний код юридичної особи.

Відповідно до статуту ОСББ «Соборний 43/ Тургенєва 24», об`єднання створене власниками квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 .

ОСББ «Соборний 43/Тургенєва 24» здійснює утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території за адресою: АДРЕСА_1 , починаючи з 01.06.2021.

Згідно з інформаційною довідкою № 424673051 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності № НОМЕР_1 , виданого 10.03.1998 Жовтневою районною радою м. Запоріжжя, є власником (на праві приватної спільної сумісної власності) квартири АДРЕСА_2 . Загальна площа зазначеної квартири складає 81,14 кв.м.

Також, на цю квартиру оформлено особовий рахунок № НОМЕР_2 .

Отже, з 1998 року і до теперішнього часу ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_3 , загальна площа якої складає 81,14 кв.м., постійно в ній мешкає, зареєстрований та у період утворення заборгованості отримував послуги від ОСББ «Соборний 43/Тургенєва 24».

З моменту припинення управління будинком керуючою компанією ТОВ «Місто для людей Запоріжжя», а саме з 01.01.2021 за рішенням загальних зборів ОСББ «Соборний 43/Тургенєва 24», що відбулись 15.09.2020 та яке оформлено протоколом №1 загальних зборів ОСББ «Соборний 43/Тургенєва 24» від 29.09.2020, розмір внесків і платежів (тариф) на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території за адресою: АДРЕСА_1 , складає - 5,36 грн на місяць за 1 кв.м. житлового приміщення, що належить співвласнику.

Також, вказаним рішенням загальних зборів ОСББ встановлено, що співвласником сплачується внесок до резервного фонду у розмірі 10,00 грн на місяць з кожного приміщення.

При цьому, внески і платежі сплачуються співвласниками щомісячно не пізніше 20 числа поточного місяця, на банківський рахунок ОСББ, у розмірах визначених загальними зборами Об`єднання.

Окрім цього, згідно з рішенням загальних зборів ОСББ «Соборний 43/Тургенєва 24», що відбулися 10.10.2021 та яке оформлено протоколом № 3 загальних зборів ОСББ «Соборний 43/Тургенєва 24» від 25.10.2021, для проведення ремонту електричних мереж комунального навантаження та щитової, зі встановленням приладів обліку, вирішено зібрати кошти на вказаний ремонт поза кошторисом по 200 грн з квартири та нежитлового приміщення упродовж трьох місяців. Загальна сума з квартири та нежитлового приміщення –600 грн.

ОСОБА_1 зобов`язання перед Об`єднанням з оплати внесків і платежів за утримання багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 та його прибудинкової території не виконував належним чином, що призвело до виникнення заборгованості за період з червня 2021 року до травня 2025 року, в загальному розмірі 37 158,43 грн, що складається з:

- 21510,77 грн - розмір основної заборгованості;

- 13121,18 грн - втрати від інфляції внаслідок несвоєчасного розрахунку;

- 2526,48 грн - 3 % річних від простроченої суми заборгованості.

Посилаючись на означені обставини, ОСББ «Соборний 43/ Тургенєва 24» просило суд

стягнути з ОСОБА_1 на користь об`єднання заборгованість з оплати внесків і платежів за утримання багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 та його прибудинкової території, в тому числі внесків до резервного фонду, яка утворилась за період з червня 2021 року до травня 2025 року, загальний розмір якої складає 37158,43 грн.

Рішенням від 20 квітня 2026 року Олександрівський районний суд м. Запоріжжя задовольнив позов.

Стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСББ «Соборний 43/ Тургенєва 24» заборгованість з оплати внесків і платежів за утримання багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 та його прибудинкової території, в тому числі внесків до резервного фонду, за період з червня 2021 року до травня 2025 року в загальному розмірі 37158,43 грн, з яких: 21510,77 грн - сума основного боргу; 13121,18 грн - втрати від інфляції внаслідок несвоєчасного розрахунку; 2526,48 грн - 3% річних від простроченої суми заборгованості, а також судовий збір у розмірі 3028,00 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 3000 грн.

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, їх недоведеність, просить скасувати рішення Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 20 квітня 2026 року та відмовити в задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що у позивача відсутня містобудівна або землевпорядна документація, яка визначає межі прибудинкової території та правові підстави користування земельною ділянкою, тому включення позивачем до кошторису витрат на утримання прибудинкової території і стягнення їх з відповідача є незаконним. Крім того, жодного кошторису позивач суду не надав, що свідчить про його відсутність. Відповідачу не зрозуміло, які сам внески просить стягнути позивача, а також на яку суму нараховані 3 % річних.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСББ «Соборний 43/Тургенєва 24» заперечує проти доводів апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, оскаржуване рішення – без змін. Зокрема, позивач зазначає, що з 01.06.2021 Об`єднання почало у відповідності до законодавства здійснювати самостійно управління багатоквартирним будинком по АДРЕСА_1 , а також утримання даного будинку та його прибудинкової території, і саме з цього часу почали нараховуватись ОСОБА_1 у відповідних встановлених загальними зборами розмірах внески і платежі. Отже вимога про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості, яка виникла за період з червня 2021 року до травня 2025 року, загальний розмір якої складає 37158,43 грн, була та є обґрунтованою та законною і підлягала стягненню з ОСОБА_1 на користь Об`єднання. Суд першої інстанції, надавши належну оцінку доводам сторін, письмовим доказам щодо цих обставин, ухвалив законне і обґрунтоване рішення.

Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.

Зважаючи на те, що ціна позову у справі становить менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, даний спір за визначеними статтею 274 ЦПК України критеріями відноситься до категорії малозначних, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.

Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені у статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі – Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Задовольняючи позовні вимоги ОСББ про стягнення заборгованості за послуги з управління будинком та прибудинковою територією, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не вносив коштів на оплату отриманих послуг, будь-яких претензій щодо надання послуг позивачу не пред`являв, вимоги позивача є документально підтвердженими, нормативно обґрунтованими, тому підлягають задоволенню, а строк позовної давності в цій справі не пропущено.

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції.

Так, суд першої інстанції встановив та підтверджено матеріалами справи, що 26.05.2020 відбулися установчі збори ОСББ «Соборний 43/ Тургенєва 24», які оформлено протоколом установчих зборів від 13.06.2020, на яких ухвалено рішення про створення ОСББ «Соборний 43/ Тургенєва 24».

01.07.2020 ОСББ «Соборний 43/ Тургенєва 24» зареєстроване у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та присвоєно ідентифікаційний код юридичної особи № 43685570.

Відповідно до статуту ОСББ «Соборний 43/Тургенєва 24», Об`єднання створено власниками квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку».

Згідно пунктів 1 та 2 розділу II статуту ОСББ «Соборний 43/Тургенєва 24», метою створення Об`єднання є забезпечення і захист прав співвласників, дотримання ними своїх обов`язків, належне утримання та використання спільного майна будинку, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та цим Статутом. Господарче забезпечення діяльності Об`єднання може здійснюватися власними силами Об`єднання (шляхом самозабезпечення) або шляхом залучення на договірних засадах суб`єктів господарювання.

Завданнями діяльності ОСББ, серед інших, є: забезпечення належного утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території; забезпечення виконання співвласниками своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю Об`єднання.

Як зазначено у п.2 розділу IV статуту ОСББ «Соборний 43/Тургенєва 24», сплата встановлених загальними зборами Об`єднання внесків і платежів, у тому числі відрахувань до ремонтного, резервного фондів у розмірах і в строки, що встановлені загальними зборами Об`єднання, є обов`язковою для всіх співвласників.

Частка співвласника у загальному обсязі внесків і платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна встановлюється пропорційно до загальної площі квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності.

Порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервного, ремонтного фондів, встановлюються загальними зборами Об`єднання відповідно до законодавства та Статуту.

Суд першої інстанції дослідив такі письмові докази: інформаційну довідку №424673051 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, згідно з якою ОСОБА_1 є власником 1/1 квартири за адресою: АДРЕСА_4 . (а.с. 10-11) розрахунок заборгованості за період з червня 2021 року до травня 2025 року, в загальному розмірі 37158,43 грн, що складається з: 21 510,77 грн - розмір основної заборгованості; 13 121,18 грн - втрати від інфляції внаслідок несвоєчасного розрахунку; 2 526,48 грн. - 3 % річних від простроченої суми заборгованості. (а.с.12-20) Копію виписки з ЄДР щодо ОСББ «Соборний 43/Тургенєва 24»; копію Статуту ОСББ «Соборний 43/Тургенєва 24». (а.с.22-34) Копію протоколу №1 загальних зборів ОСББ «Соборний 43/Тургенєва 24» від 29.09.2020 (а.с.37-39) копію протоколу №2 загальних зборів Об`єднання від 10.04.2021 p. (а.с.40,41) копію протоколу №4 засідання правління ОСББ від 16.04.2021 (а.с.42-43) копію договору №01-06/2021 від 01.06.2021, укладеного між ОСББ «Соборний 43/Тургенєва 24» та ФОП ОСОБА_2 на виконання робіт з бухгалтерського обслуговування. (а.с.44-46) копію договору №005 від 01.06.2021 року,укладеного між ОСББ «Соборний 43/Тургенєва 24» та ФОП ОСОБА_3 на надання послуг по прибиранню. (а.с.47-49) копію договору №0129/21 від 01.06.2021, укладеного між ОСББ «Соборний 43/Тургенєва 24» та ТОВ «Вольт-Сантех-Майстер» з надання послуг з технічного обслуговування та аварійного обслуговування інженерних мереж, з додатками до нього. (а.с.50-54) копію протоколу №3 загальних зборів Об`єднання від 25.10.2021(а.с.55-57).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирних будинків», об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об`єднання) - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

Статтею 4 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирних будинків» визначено, що об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами (ч. 1). Об`єднання створюється як непідприємницьке товариство для здійснення функцій, визначених законом. Порядок надходження і використання коштів об`єднання визначається цим Законом та іншими законами України (ч. 2). Основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання (ч. 4).

Згідно з ч. 6 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирних будинків», об`єднання може бути створено лише власниками квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (багатоквартирних будинках). Установчі збори об`єднання у новозбудованих багатоквартирних будинках можуть бути проведені після державної реєстрації права власності на більше половини квартир та нежитлових приміщень у такому будинку.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирних будинків», органами управління об`єднання є загальні збори співвласників, правління, ревізійна комісія об`єднання (ч. 1). Рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов`язковим для всіх співвласників (ч. 5). Рішення загальних зборів може бути оскаржене в судовому порядку (ч. 8).

Статтею 15 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирних будинків» визначено, що співвласник зобов`язаний, зокрема: виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень; забезпечувати збереження приміщень, брати участь у проведенні їх реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення; своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.

Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирних будинків», для забезпечення виконання власниками приміщень своїх обов`язків об`єднання має право, зокрема, вимагати від співвласників своєчасної та у повному обсязі сплати всіх встановлених цим Законом та статутом об`єднання внесків і платежів, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирних будинків», для фінансування самозабезпечення об`єднання співвласники сплачують відповідні внески і платежі в розмірах, установлених загальними зборами об`єднання. За згодою правління окремі співвласники можуть у рахунок сплати таких внесків і платежів виконувати окремі роботи (ч. 6). З метою надання населенню, що проживає в багатоквартирних будинках, в яких створено об`єднання, пільг та субсидій для відшкодування витрат на управління багатоквартирним будинком внески і платежі визначаються у розмірах, затверджених загальними зборами об`єднання, але не більше встановленого згідно із законодавством граничного розміру відповідних витрат (ч. 7).

В силу вимог ч. 4 ст. 319 ЦК України, власність зобов`язує.

Відповідно до ст. 322 ЦК України, власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом за власні кошти. До таких витрат належать витрати, пов`язані зі зберіганням майна, його ремонтом, забезпечення збереження його властивостей тощо. Невиконання власником свого обов`язку по утриманню своєї власності може створювати небезпеку для третіх осіб. Опалення є однією із витрат пов`язаною зі зберіганням майна, а отже оплата за надані послуги для сталого функціонування приміщення є обов`язком власника.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Так, матеріалами справи підтверджено, що відповідач є власником 37/100 частин нежитлового приміщення АДРЕСА_5 , відтак, на підставі вищенаведених норм закону він зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі, установлені загальними зборами ОСББ «Ладозька, 38».

Крім того, колегія суддів наголошу на тому, що закон виходить з презумпції легітимності рішень органів управління юридичної особи, тобто такі рішення вважаються такими, що відповідають закону, якщо судом не буде встановлене інше.

Подібні висновки Верховного Суду викладені у постанові від 06 вересня 2022 року у справі № 916/451/21, у постанові від 13 жовтня 2021 року у справі № 910/12317/18.

Верховний Суд також зазначає про те, що існування презумпції прямо випливає з правової природи таких рішень, які є актами ненормативного характеру (індивідуальними актами) та не можуть за будь-яких підстав автоматично вважатися недійсними за відсутності відповідного судового рішення. До моменту визнання рішення недійсним в судовому порядку юридична сила такого рішення не може ставитися під сумнів. (постанова Верховного Суду від 03 серпня 2023 року у справі № 916/3610/21).

Доводи апеляційної скарги про порушення порядку повідомлення співвласників про проведення загальних зборів ОСББ, колегія суддів не приймає, оскільки ОСОБА_1 не оскаржував рішень загальних зборів у належному порядку. Незгода відповідача сплачувати внески на утримання будинку, співвласником якого він є, не є підставою для його звільнення від такого обов`язку, передбаченого законом.

Доводи апеляційної скарги щодо спливу строку позовної давності не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного перегляду рішення з огляду на таке.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався.

Запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина.

Законом України від 17 березня 2020 року № 530-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати»).

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням хвороби COVID-19» (далі - Закон № 540-ІХ), який набрав чинності 02 квітня 2020 року продовжено позовну давність на період карантину.

Законом № 540-IX розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту:

«Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

У постановах Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі № 679/1136/21 (провадження № 61-5238св22) та від 20 квітня 2023 року у справі № 728/1765/21 (провадження № 61-6640св21) зазначено, що «у пункті 12 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня2020 року № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)».

Відповідно до п. 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, «у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану».

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, в Україні введений воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. У подальшому строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався. Відповідно до Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 23 липня 2024 року № 469/2024, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 23 липня 2024 року № 3891-ІХ, строк дії воєнного стану в Україні продовжений з 05 години 30 хвилин 12 серпня 2024 року строком на 90 діб.

Таким чином, доводи скаржника про пропуск позивачем строку позовної давності є хибними.

Згідно з ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Ст.530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи наведене, оскільки ОСОБА_1 не сплатив заборгованість з утримання будинку, позивач мав право нарахувати та просити стягнути з відповідача 3% річних та інфляційних витрат.

Згідно з пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, «у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення».

Отже, зазначене положення пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України регулює відносини, що виникли у зв`язку з отриманням особою позики чи кредиту, і не поширюється на відносини, що виникають між співвласником і об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку щодо сплати внесків на утримання будинку, що спростовує відповідні доводи апеляційної скарги щодо відсутності у позивача підстав для отримання відсотків річних.

Крім того, згідно з абз. 4 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», співвласник має право знайомитися з протоколами установчих та загальних зборів.

Відповідно до абз. 5 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», співвласник мас право одержувати в установленому порядку інформацію про діяльність об`єднання.

Апеляційний суд наголошує на тому, що, відповідач як співвласник багатоквартирного будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , мав гарантовану законом можливість ознайомитися з протоколами загальних зборів ОСББ, звертатись до голови правління ОСББ для отримання інформації про розмір і порядок сплати заборгованості, проте, невчинення відповідачем протягом чотирьох років зазначених дій, жодним чином не свідчить про об`єктивну неможливість виконання ОСОБА_1 його обов`язку зі сплати ОСББ внесків на утримання будинку та прибудинкової території і не може бути підставою для його звільнення від відповідальності за невиконання зазначеного обов`язку.

Доводи апеляційної скарги про неналежну якість послуг є необґрунтованими, оскільки жодних доказів того, що відповідач не отримував послуг з управління будинком та прибудинковою територією, або неналежного їх виконання позивачем він не надав.

При цьому, чинне законодавство України не містить вимог щодо засобів доказування, за допомогою яких має підтверджуватись розмір заборгованості. Відповідно застосовуються загальні правила щодо доказів та обов`язків щодо доказування. Виходячи з наведеного колегія суддів вважає, що наданий позивачем розрахунок є належним та допустимим доказом утвореної заборгованості у цій справі.

Отже, відповідно до Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», Статуту ОСББ «Соборний 43/Тургенєва 24», ОСОБА_1 як особа, яка є співвласником будинку, в якому створено ОСББ, зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження будинку, а Об`єднання наділено правом у разі нездійснення ОСОБА_1 таких дій, звернутися до суду з вимогою про стягнення нарахованих за цими витратами платежів.

Таким чином, апеляційний суд перевірив доводи апеляційної скарги та дійшов висновку, що вони є безпідставними, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З урахуванням того, що доводи апеляційної скарги є ідентичними доводам відзиву на позовну заяву, яким суд надав належну оцінку, висновки суду є достатньо аргументованими, при цьому колегія суддів враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (справа «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41).

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).

Вагомих, достовірних та достатніх доводів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, апеляційна скарга не містить. Доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення в оскаржуваному судовому рішенні, питання обґрунтованості висновків суду першої інстанції, колегія суддів виходить з того, що у справі, яка переглядається, було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції.

За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що, розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку згідно з вимогами ст. 76-78, 81, 89, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим, апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а рішення Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 20 квітня 2026 року – без змін.

Керуючись ч. 13 ст. 7, ст. 367, ч. 1 ст. 369, ст. 374, ст. 375, 381, 382, 384, п. 1 ч. 1 ст. 389 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Рішення Олександрівського районного суду м. Запоріжжя від 20 квітня 2026 року в цій справі – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 12 серпня 2026 року.

Головуючий

Судді