Вирок від 12 серпня 2026 р. у справі №748/2520/25 — Чернігівський районний суд Чернігівської області

Провадження № 1-кп/748/98/26

Єдиний унікальний № справи 748/2520/25

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 серпня 2026 рокум. Чернігів

Чернігівський районний суд Чернігівської області в складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

за участю секретарів судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань 27 червня 2025 року за №42025272010000106 , по обвинуваченню:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Батурин, Чернігівської області, громадянина України, освіта повна вища, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

що обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.366-3 КК України,

прокурора ОСОБА_8

обвинуваченого ОСОБА_7

захисника ОСОБА_9 ( в режимі відеоконференції)

В С Т А Н О В И В :

Наказом головного лікаря Комунального медичного закладу «Обласний Центр медико-соціальної експертизи» Чернігівської обласної ради від 03.09.2014 № 59-к ОСОБА_7 призначено на посаду лікаря-хірурга Чернігівської міської медико-соціальної експертної комісії Комунального медичного закладу «Обласний Центр медико-соціальної експертизи» Чернігівської обласної ради.

Відповідно наказу (розпорядження) № 9-к, п. XXIV «Про припинення трудового договору (контракту) ОСОБА_7 19.02.2025 звільнено з посади лікаря-хірурга Чернігівської міської медико-соціальної експертної комісії Комунального медичного закладу «Обласний Центр медико-соціальної експертизи» Чернігівської обласної ради, у зв`язку з ліквідацією підприємства на підставі рішення Чернігівської обласної ради від 16 грудня 2024 року.

Згідно Закону України «Про запобігання корупції» ОСОБА_7 був членом медико-соціальної експертної комісії, у зв`язку з чим, являється суб`єктом декларування згідно підпункту «ґ» пункту 2 частини 1 статті З вказаного Закону.

На підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування медико-соціальної експертизи та впровадження оцінювання повсякденного функціонування» №4170-ІХ від 19.12.2024 у Законі України «Про запобігання корупції» у підпункті "ґ" пункту 2 частини першої статті 3 та абзаці третьому частини п`ятої статті 45 слова «медико-соціальних експертних комісій» замінено словами «експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи».

Згідно абзацу 1 частини 2 статті 45 Закону України «Про запобігання корупції» особи, зазначені у пункті 1, підпунктах "а", "в"-"ґ" пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, які припиняють діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, протягом 30 календарних днів з дня припинення відповідної діяльності подають декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями.

Разом з тим, ОСОБА_7 будучи суб`єктом декларування згідно підпункту «ґ» пункту 2 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», перебуваючи за адресою проживання: АДРЕСА_2 , з 19.02.2025 будучи особою яка припинила діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави, діючи умисно, маючи реальну можливість та достовірно знаючи про обов`язок подання до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, всупереч вимогам абзацу 1 частини 2 статті 45 Закону України «Про запобігання корупції», не подав у період з 19.02.2025 по 20.03.2025, декларацію особи, яка припинила діяльність пов`язану з виконанням функції держави або місцевого самоврядування, за період не охоплений раніше поданими деклараціями з 01.01.2025 по 19.02.2025 шляхом заповнення відповідної форми на офіційному веб-сайті Національного агентства в Реєстрі.

Крім того, згідно абзацу 1 частини 1 статті 45 Закону України «Про запобігання корупції» особи, зазначені підпунктах "а", "в"-"ґ" пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов`язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення наофіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.

Так, ОСОБА_7 будучи суб`єктом декларування згідно підпункту «Ґ» пункту 2 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», продовжуючи свій злочинний умисел, спрямований на неподання суб`єктом декларування декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, діючи умисно, маючи реальну можливість та достовірно знаючи про обов`язок не пізніше 01.04.2025 подати щорічну декларацію за 2024 рік, перебуваючи за адресою проживання: АДРЕСА_2 , всупереч вимогам абзацу 1 частини 1 статті 45 Закону України «Про запобігання корупції», не подав до 01 квітня 2025 року, щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2024 рік, шляхом заповнення відповідної форми на офіційному веб-сайті Національного агентства в Реєстрі.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 вину не визнав та пояснив, що у 2024 році він притягувався до адміністративної відповідальності за несвоєчасне подання щорічної декларації за 2023 рік, так як в нього була затримка з її подачею в шість днів. Дана ситуація мала місце через необізнаність його з вимогами антикорупційного законодавства. У 2025 року він був звільнений з посади лікаря-хірурга Чернігівської МСЕК. Процес ліквідації тривав майже два місяці і в цей період він перебував у невизначеному стані, а в подальшому був прийняти на посаду лікаря-хірурга КНП «Чернігівська центральна районна лікарня» . Із ЗУ «Про запобігання корупції» він не був обізнаний та не був попереджений про необхідність подання декларацій , а тому ні щорічну декларацію ні декларацію при звільненні він не подав. На сьогоднішній день вказані декларації подані. На запитання сторони обвинувачення щодо обізнаності зі змінами в антикорупційному законодавстві, пояснив, що керівнику МСЕК прийшов наказ ознайомити працівників зі змінами в антикорупційному законодавстві, даний наказ ним підписаний в графі ознайомлення, однак вимоги законодавства йому не були доведені. Не мав умислу не подавати декларацію, все відбулося внаслідок незнання вимог антикорупційного законодавства.

Свідок ОСОБА_10 пояснила, що знає ОСОБА_7 з тих пір як він прийшов до них на роботу працювати., в той час вона була головою МСЕК. До складу МСЕК входили голова комісії, невропатолог, психіатр, хірург . Про необхідність подання декларацій їй стало відомо у 2023 року з головного офісу, коли було доведено про необхідність подання декларації і був виданий наказ головним лікарем обласного центру МСЕК в якому йшлося про необхідність подачі декларації не тільки головою МСЕК, але й членам МСЕК і всі члени МСЕК були про нього повідомлені і ознайомлені з наказом. Всі члени МСЕК подали декларації у 2023 році. Коли їх звільняли з посади, то треба було подавати декларації при звільнення. Це між членами МСЕК обговорювалося, семінарів з даного приводу не проводилося, але всі знали, що треба подати декларацію. На кого покладено функції з контролю за подачею декларацій при установі їй невідомо. Їй лише відомо, що прийшов наказ, в якому було вказано про необхідність подання декларації членами МСЕК, вони з ним ознайомились і подали декларації. Доведення необхідності подачі декларації членам МСЕК здійснювалося в письмовій формі 1 раз при надходженні наказу.

Свідок ОСОБА_11 пояснила, що обіймає посаду уповноваженого з антикорупційної діяльності КПН «Чернігівська центральна районна лікарня». В межах своїх повноважень вона надає методичну допомогу працівникам КПН «Чернігівська центральна районна лікарня» в заповненні декларацій та здійснює контроль за їх подачею.У грудні 2024 року, то до них на роботу прийшов ОСОБА_7 . Відділ кадрів її не проінформував, що ОСОБА_7 припинив свою діяльність як член МСЕК, а відповідно вона не здійснювала контроль за поданням ним декларації . В лікарні є списки осіб декларантів, за якими вона здійснює контроль за поданням декларації і по КПН «Чернігівська центральна районна лікарня» ОСОБА_7 не значився, так як в експертній команді лікарні він не рахується. В подальшому їй стало відомо, що ОСОБА_7 прийшов до них працювали після розформування міської МСЕК і вона підійшла до нього і сказала про те, що треба подавати декларацію у зв`язку з припиненням діяльності, на що ОСОБА_7 їй відповів, що вже знає і в нього з даного приводу здійснюється судовий розгляд. Вказала, що суттєві зміни в антикорупційне законодавство відбулися в грудні 2024 року , коли ліквідовано МСЕК та були введені експертні команди . З метою забезпечення подання декларацій працівників на початку січня кожного року робиться внутрішній наказ , в якому наголошується про необхідність подачі декларації, працівниками КПН «Чернігівська центральна районна лікарня» , які підпадають під декларування , про що вони інформуються під розпис. Був такий наказ і у 2025 року, однак ОСОБА_7 в ньому був відсутній так як він перебував на посаді лікаря в КПН «Чернігівська центральна районна лікарня» і за посадою в даній установі не підпадав під вимоги декларування. Про те, що він припинив діяльність на посаді лікаря –хірурга Чернігівській МСЕК і у зв`язку з цим мав подати декларацію після припинення функцій та щорічну за попередній рік їй стало відомо пізніше. На запитання сторони захисту відповіла, що лист від Національного агентства з питань запобігання корупції з письмовим повідомленням про факт неподання декларації ОСОБА_7 в порядку ст. 51-2 ЗУ «Про запобігання корупції» вона як уповноважена особа не отримувала. Вказала, що за 2024 рік контроль за поданням декларації ОСОБА_7 не було її прямим обов`язком, так як він мав декларуватися як член МСЕК, а не лікар КПН «Чернігівська центральна районна лікарня».

Вина обвинуваченого ОСОБА_7 в скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ст. 366-3 КК України, підтверджується також дослідженими в судовому засіданні матеріалами кримінального провадження, долученими до обвинувального акта, а саме:

Витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42025272010000106 від 27.06.2025 року за фактом неподання ОСОБА_7 , який будучи суб`єктом декларування згідно підпункту «ґ» пункту 2 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» та будучи особою яка припинила діяльність пов`язану з виконанням функцій держави 19.02.2025 року , не подав у період з 19.02.2025 по 20.03.2025, декларацію особи уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями та за фактом чого внесені відомості за ст366-3 КК України та Витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12025270340002154 від 24.07.2025 року за фактом неподання ОСОБА_7 , який будучи суб`єктом декларування згідно підпункту «ґ» пункту 2 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» не подав до 01 квітня 2025 року шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства щорічну декларацію особи уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2024 рік формою , що визначена Національним агентством з питань запобігання корупції та по факту якого внесені відомості за ст 366-3 КК України , матеріали кримінальних проваджень по яких були об`єднані в одне провадження за № 42025272010000106 ( а.с.56-57, 58,72, 76-77)

Наказом (розпорядженням) Чернігівського обласного Центру медико-соціальної експертизи №51-о від 07 серпня 2012 року , яким ОСОБА_7 прийнято на 0,5 посади лікаря стажиста з хірургії по веденню реабілітаційної роботи Чернігівської міської МСЕК ( а.с 11)

Наказом обласного Центру медико-соціальної експертизи від 26 вересня 2012 року №65-о відповідно до якого ОСОБА_7 з 25.09.2012 року було переведено з 0,5 посади лікаря стажиста з хірургії по веденню реабілітаційної роботи Чернігівської міської МСЕК на 0,5 посади лікаря –хірурга по веденню реабілітаційної роботи Чернігівської міської МСЕК ( а.с 112)

Наказом обласного Центру медико-соціальної експертизи від 15 січня 2013 року №3-к відповідно до якого ОСОБА_7 з 16.01.2013 року було переведено з 0,5 посади лікаря –хірурга по веденню реабілітаційної роботи Чернігівської міської МСЕК на 0,75 посади лікаря –хірурга по веденню реабілітаційної роботи Чернігівської міської МСЕК ( а.с 113)

Наказом обласного Центру медико-соціальної експертизи від 02 вересня 2013 року №61-к відповідно до якого ОСОБА_7 з 03.09.2013 року було переведено з 0,75 посади лікаря –хірурга по веденню реабілітаційної роботи Чернігівської міської МСЕК на посаду лікаря –хірурга по веденню реабілітаційної роботи Чернігівської міської МСЕК ( а.с 114)

Витягом із наказу Комунального медичного закладу «Обласний центр медико-соціальної експертизи» Чернігівської обласної ради від 03 вересня 2014 року №59-к відповідно до якого з 05.09.2014 року ОСОБА_7 лікаря –хірурга по веденню реабілітаційної роботи Чернігівської міської МСЕК було переведено на посаду лікаря –хірурга Чернігівської міської МСЕК ( а.с 115)

Розпорядженням про припинення трудового договору (контракту) №9к, п. ХХIV від 12.02.2025 року відповідно до якого лікар-хірург Чернігівської міської МСЕК ОСОБА_7 був звільнений з 19.02.2025 року з посади у зв`язку з ліквідацією підприємства, на підставі пункту 1 частини1 ст 40 КЗпП України відповідно до рішення Чернігівської обласної ради від 16 грудня 2024 року №8-21/VІІІ «Про припинення юридичної особи комунального медичного закладу «Обласний центр медико-соціальної експертизи» Чернігівської обласної ради ( а.с 64, 116)

Листом комунального медичного закладу «Обласний центр медико-соціальної експертизи» Чернігівської обласної ради за № 03-05/195 від 18.04.2025 року відповідно до якого сформований список працівників комунального медичного закладу «Обласний центр медико-соціальної експертизи» ЧОР , які були звільнені з посади, серед яких в тому числі й серед інших значиться ОСОБА_7 , звільнений з посади лікаря-хірурга Чернігівської міської МСЕК 19.02.2025 року (наказ №9-к, п. ХХIV від 12.02.2025 року)( а.с 60-63 зворот)

Фактичними даними викладеними в рапорті старшого оперуповноваженого 1-го сектору (протидії корупції) управління стратегічних розслідувань в Чернігівській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, капітана полії ОСОБА_12 від 25.06.2025 року відповідно до якого в ході опрацювання відкритих джерел інформації https://public.nazk.gov.ua з`ясовано відсутність в Реєстрі декларацій поданої ОСОБА_7 щорічної декларації особи уповноваженої на виконання функцій держави за минулий 2024 рік , яку ОСОБА_7 був зобов`язаний подати як суб`єкт декларування до 01 квітня 2025 року та декларації при звільненні(за період неохоплений раніше поданими деклараціями не пізніше 21 березня 2025 року ( а.с 65-67 )

Постановою Деснянського районного суду міста Чернігова від 21 жовтня 2024 року , відповідно до якої було притягнуто ОСОБА_7 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст 172-6 КУпАП за фактом того, що ОСОБА_7 , обіймаючи посаду лікаря-хірурга Чернігівської міської медико-соціальної експертної комісії, будучи згідно з підпунктом «ґ» пункту 2 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 № 1700-VІІ суб`єктом відповідальності за правопорушення пов`язані з корупцією, у порушення вимог ч. 1 ст. 45 Закону, несвоєчасно, без поважних причин, 04.04.2024 подав шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2023 рік, за формою, що визначається Національним агентством з питань запобігання корупції, хоча зобов`язаний був подати до 01.04.2024 ( а.с 84-85)

Листом Управління проведення спеціальних перевірок та контролю за своєчасне подання декларацій Національного агентства з питань запобігання корупції за № 47-07/60405-25 від 11.07.2025 року , відповідно до якого Національне агентство повідомило, що ОСОБА_7 ніяких дій в Єдиному державному реєстрі декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за період з 31.12.2024 року по 11.07.2025 року не вчиняв ( а.с 94-95)

Протоколом огляду інтернет сайту від 24.07.2025 року відповідно до якого оглядом веб-сайту Національного агентства з питань запобігання корупції було здійснено пошук декларацій громадянина ОСОБА_7 , який 19.02.2025 року був звільнений з посади лікаря-хірурга Комунального медичного закладу «Обласний Центр медико-соціальної експертизи» ЧОР і під час перегляду встановлено, що ним було подано одну щорічну декларацію за 2023 рік, яка була подана 04.04.2024 року о.23:13 та при подальшому перегляд якої було встановлено, що місцем роботи ОСОБА_7 є Чернігівська міська МСЕК, посада лікар-хірург ( а.с 96-96 зворот)

Листом від 17.10.2024 року за №03-05/742, що надсилався головам МСЕК , в якому йшла мова про обов`язок працівників МСЕК неухильно дотримуватися вимог антикорупційного законодавства (ЗУ «Про запобігання корупції» , інших нормативних актів у сфері щодо електронного декларування членів МСЕК), на зворотній стороні якого міститься підпис про ознайомлення ОСОБА_7 ( а.с 132-132 зворот.)

Листом від 06.05.2024 року від №03-05/408, який надсилався головам обласних спеціалізованих міської та міжрайонної МСЕК, відповідно до якого до головам МСЕК доручено ознайомити членів МСЕК з основними положеннями антикорупційного законодавства та відомості щодо ознайомлення надіслати у форматі таблиці ( а.с 133)

Листом від 08.05.2024 року на ім`я Головного лікаря КМЗ Обласного центру МСЕК», що подавався головою міської МСЕК ОСОБА_13 , яким на виконання вимог листа від 06.05.2024 року від №03-05/408 надавалися відомості у формі таблиці про ознайомлення колективу МСЕК з основними положеннями антикорупційного законодавства ( у тому числі і самостійне їх вивчення ) під № 2 у списку осіб якого значиться ОСОБА_7 ,який поставив свій підпис у графі «З основними положеннями антикорупційного законодавства ознайомлений» ( а.с 134)

Даними протоколу огляду документів від 28 липня 2025 року , відповідно до якого проведено огляд документації отриманої у КМЗ «Обласний Центр медико-соціальної експертизи» Чернігівської обласної ради, в результаті якого встановлено, що громадянина ОСОБА_7 було призначено на посаду лікаря-хірурга Чернігівської міської медико-соціальної експертної комісії Комунального медичного закладу «Обласний Центр медико-соціальної експерт: Чернігівської обласної ради на підставі наказу №59-к від 03.09.2014 року. Відповідно наказу (розпорядження) № 9-к, п. XXIV «Про припинення трудового договору (контракту) ОСОБА_7 19.02.2025 звільнено з посади лікаря-хірурга Чернігівської міської медико-соціальної експертної комісії Комунального медичного закладу «Обласний Центр медико-соціальної експертизи» Чернігівської обласної ради, у зв`язку з ліквідацією підприємства на підставі рішення Чернігівської обласної ради від 16 грудня 2024 року. Разом з тим, в ході огляду інформаційних листів: інформаційний вх. №03-05/427 від 24.10.2023, інформаційний лист вх. №03-05/549 12.07.2024, інформаційний лист вх. №03-05/742 від 17.10.2024, встановлено , що головам, членам обласних, спеціалізованих, міжрайонних МСЕК КМЗ МСЕ «ОЦ МСЕ» Чернігівської обласної ради були доведені вимоги доведені зміни Закону України «Про запобігання корупції». При цьому, при огляді відомостей про ознайомлення колективу з основними положеннями антикорупційного законодавства України, в кожній наявний підпис лікаря-хірурга ОСОБА_7 , що свідчить про те, що останньому було доведено положення антикорупційного законодавства ( а.с 135-135 зворот)

Судом також були досліджені докази сторони захисту, зокрема:

Лист управління проведення спеціальних перевірок та контролю за своєчасністю подання декларацій НАЗК від 30.07.2025 року №47-09/65678-25 відповідно до якого Національне агентство повідомило, що станом на 29.07.2025 року ОСОБА_7 не надсилалося повідомлення про факт неподання декларації за період, не охоплений раніше поданими деклараціями ( а.с 147)

Щорічну декларацію особи уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2023 рік, з якої вбачається, що вона була подана ОСОБА_7 04.04.2024 року ( а.с 148-152)

Щорічну декларацію особи уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2024 рік, з якої вбачається, що вона була подана ОСОБА_7 15.12.2025 року ( а.с 153-157)

Декларації при звільненніособи уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (охоплює період, який не був охоплений раніше поданими деклараціями) 01.01.2025 року по 19.02.2025 року , з якої вбачається, що вона була подана ОСОБА_7 18.12.2025 року ( а.с 158-161)

На підтвердження відомостей щодо джерел походження коштів зазначених в деклараціях стороною захисту долучено відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого податку та військового збору за період з січня 2025 року по серпень 2025 року та з січня 2024 року по грудень 2024 року ( а.с. 162-162 зворот, 163-164)

Відповідно до ст. 84 КПК України, доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Згідно зі ст. 85 КПК України, належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 86 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до частин 1, 6 статті 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд, зокрема, повинен вирішити такі питання: чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа та чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення.

Відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини, ст.62 Конституції України і норм КПК України, кожна людина має право на справедливий розгляд справи, ніхто не може бути підданий кримінальному покаранню поки не буде визнаний винним в законному порядку; обвинувачення не може ґрунтуватися на отриманих незаконним шляхом доказах чи припущеннях, а обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і постановлюється лише за умови, якщо під час судового розгляду вина підсудного у скоєнні конкретного злочину повністю доведена.

Оцінюючи в сукупності докази, у цьому кримінальному провадженні, суд враховує, що практика Європейського суду з прав людини вказує на необхідність оцінювати докази, керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів (п.53 рішення ЄС від 20.09.2012 року у справі «Федорченко та Лозенко проти України»).

Отже, всі наведені вище докази суд вважає належними, оскільки вони підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню, допустимими, оскільки вони отримані у встановленому КПК України порядку, та достовірними, тому що фактичні дані, отримані з цих доказів, не спростовані жодним іншим доказом, наданим стороною кримінального провадження.

При цьому доводи обвинуваченого та його захисника про відсутність умислу у ОСОБА_7 на неподання декларації особи, уповноваженої на виконаний функцій держави місцевого самоврядування, передбаченої Законом України «Про запобігання корупції», та відсутність в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 366-3 КК України, суд вважає такими, що спростовані наданими стороною обвинувачення доказами, з огляду на наступне.

Згідно з диспозицією статті 366-3 КК України кримінальним правопорушенням є умисне неподання суб`єктом декларування декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбаченої Законом України «Про запобігання корупції».

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану» від 20 вересня 2023 року № 3384-IX , який на був чинності 12.10.2023. розширено перелік суб`єктів декларування, зокрема частину першу статті 3 пункту 2 доповнено підпунктом "ґ" та поширено на голів та членів лікарсько-консультативних і медико-соціальних експертних комісій, а також голів, їх заступників, членів та секретарів позаштатних постійно діючих військово-лікарських і лікарсько-льотних комісій.

Отже, ОСОБА_7 будучи членом медико-соціальної експертної комісії, був суб`єктом декларування згідно підпункту «ґ» пункту 2 частини 1 статті 3 вказаного Закону України «Про запобігання корупції»

На підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування медико-соціальної експертизи та впровадження оцінювання повсякденного функціонування» №4170-ІХ від 19.12.2024 у Законі України «Про запобігання корупції» у підпункті "ґ" пункту 2 частини першої статті 3 та абзаці третьому частини п`ятої статті 45 слова «медико-соціальних експертних комісій» замінено словами «експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи».

Також вищевказаним законом Законом , яким внесені зміни у Закон України "Про запобігання корупції" розділ XIII "Прикінцеві положення" доповнено пунктами 2-17 такого змісту: Установити, що голови та члени медико-соціальних експертних комісій, особи, які припинили діяльність, пов`язану з виконанням повноважень голови або члена медико-соціальної експертної комісії, подають декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, відповідно до статті 45 цього Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» особи, зазначені у пункті 1, підпунктах "а","в"-"ґ" пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов`язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.

Особи, зазначені у пункті 1,підпунктах "а","в"-"ґ" пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, які припиняють діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, протягом 30 календарних днів з дня припинення відповідної діяльності подають декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями.

Для притягнення особи до кримінальної відповідальності за статтею 366-3 КК України має бути встановлено і доведено, що особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, знала про обов`язок подати декларацію, передбачену статтею 45 Закону, про строк її подання, проте усвідомлено з будь-яких мотивів вирішила не подавати декларацію і умисно не подала її.

Судом встановлено, шо обвинувачений був обізнаний, що являється суб`єктом декларування, так як в судовому засіданні знайшло підтвердження, що керівник МСЕК ОСОБА_10 ознайомила з листом всіх членів зі змінами в антикорупційному законодавстві на виконання наказу, який надійшов в установу, з даним наказом він ознайомився, поставивши власноручно підпис ньому а відтак, обвинувачений ОСОБА_7 був достовірно обізнаним, що в силу вимог підпункту "ґ" пункту 2 частини першої статті 3 ЗУ «Про засади запобігання корупції» він є суб`єктом декларування на якого поширюються вимоги фінансового контролю.

Обізнаність обвинуваченого ОСОБА_7 про віднесення його до кола суб`єктів декларування і необхідність виконання обов`язку подавати декларації підтверджується також постановою Деснянського районного суду міста Чернігова від 21 жовтня 2024 року, відповідно до якої обвинувачений був притягнути до адміністративної відповідальності за ч.1 ст 172-6 КУпАП за фактом несвоєчасно подання щорічної декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2023 рік, за формою, що визначається Національним агентством з питань запобігання корупції, яку зобов`язаний був подати до 01.04.2024, а відповідно обвинувачений був достеменно обізнаний з необхідністю виконання положень Закону України «Про запобігання корупції», та не міг не знати про обов`язок подання до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, відповідної декларації , так як обіймав ту ж саму посаду, однак діючи з прямим умислом їх не подав шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2024 рік у строк не пізніше 01.04.2025 року та у період з 19.02.2025 по 20.03.2025, декларацію особи уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями декларацію. Наведені обставини, крім долучених документів, повністю підтверджуються показаннями свідка ОСОБА_10 , яка підтвердила, що доводила до відома членів МСЕК зміни прийняті антикорупційному законодавстві, підпис про ознайомлення з якими постав особисто обвинувачений ОСОБА_7 в таблиці ознайомлення що оформленаий листом від 08.05.2024 року з листом від 06.05.2024 року №03-05/408 та листом від 17.10.2024 року №03-05/742 .Показання свідка ОСОБА_10 є логічними послідовними та узгоджується з письмовими доказами дослідженими судом та показами самого обвинуваченого наданими в судовому засіданні.

Сторона захисту вказувала, що обвинуваченому не доводилися зміни, які вносилися до ЗУ «Про запобігання корупції», що на як наслідок виключає кримінальну відповідальність, так як свідчить про його необізнаність та як наслідок відсутність умислу (суб`єктивної сторони кримінального правопорушення). Разом з тим надаючи оцінку даному твердженню суд зауважує, що диспозиція ст. 366-3 КК України не змінювалася з моменту вчинення кримінального правопорушення і до часу предявлення підозри. Свідок ОСОБА_11 вказувала, що суттєвих змін в антикорупційному законодавстві крім тих, що відбули в грудні 2024 року , коли ліквідовано МСЕК та були введені експертні команди , коли у членів МСЕК з`явився обов`язок подавати декларації не відбулося, а про вказані зміни було доведено обвинуваченому ОСОБА_7 під підпис, що підтвердила свідок ОСОБА_10 та підтверджується письмовими доказами у справі.

Доводи обвинуваченого про відсутність умислу на неподання ним, як суб`єктом декларування декларації особи, яка припинила діяльність пов`язану з виконанням функції держави або місцевого самоврядування, за період не охоплений раніше поданими деклараціями з 01.01.2025 по 19.02.2025 шляхом заповнення відповідної форми на офіційному веб-сайті Національного агентства в Реєстрі та щорічної декларації особи уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2024 рік не пізніше 01.04.2025 не заслуговують на увагу та спростовуються дослідженими доказами.

Для притягнення особи до кримінальної відповідальності за ст.366-3 КК України має бути встановлено і доведено, що особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, знала про обов`язок подати декларацію, передбачену ст.45 Закону України «Про запобігання корупції», про строк її подання, проте усвідомлено з будь-яких мотивів вирішила не подавати декларацію і умисно не подала її. Інші суб`єктивні ознаки неподання суб`єктом декларування декларації не впливають на кваліфікацію.

В свою чергу примітка до ст. 366-2 КК України являє собою бланкетну норму та містить посилання на ст.3 Закону України «Про запобігання корупції», у якій зазначено суб`єктів, на яких поширюється дія закону, які одночасно є особами на яких поширюється відповідальність за вчинення кримінальних правопорушень, у тому числі передбачених ст. 366-3 КК України та у ній зазначено як суб`єктів кримінального правопорушення суб`єктів декларування.

У свою чергу, саме норми ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» містять посилання на коло суб`єктів на яких вони поширюються, а відтак однозначно визначають коло суб`єктів кримінальної відповідальності.

Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_7 відповідно до вимог ЗУ «Про запобігання корупції» є суб`єктом декларування а відповідно був зобов`язаний подавати декларації відповідно до цього Закону , про що був достовірно обізнаний . Подання декларації є прямим обов`язком суб`єкта декларування, який не може бути перекладений на іншу особу і є особистою відповідальність особи , а відтак позиція сторони захисту відносно того, що ОСОБА_7 не має юридичної освіти , не відслідковує зміни в законодавстві, не був попереджений про необхідність подання декларації уповноваженою особою з антикорупційної політики КНП «Чернігівська центральна районна лікарня» не звільняють його від його особистого обов`язку подачі декларації

Тому, аналізуючи сукупність доказів у кримінальному провадженні, суд знаходить із достовірністю встановленими та доведеними викладені у вироку фактичні обставини кримінального провадження, та вважає доведеною вину обвинуваченого ОСОБА_14 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.366-3 КК України.При цьому обвинувачений ОСОБА_15 маючи реальну можливість та достовірно знаючи про обов`язок подання до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування не подав у період з 19.02.2025 по 20.03.2025, декларацію особи, яка припинила діяльність пов`язану з виконанням функції держави або місцевого самоврядування, за період не охоплений раніше поданими деклараціями з 01.01.2025 по 19.02.2025 шляхом заповнення відповідної форми на офіційному веб-сайті Національного агентства в Реєстрі та а достовірно знаючи про обов`язок не пізніше 01.04.2025 подати щорічну декларацію за 2024 рік, не подав до 01 квітня 2025 року, щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2024 рік, шляхом заповнення відповідної форми на офіційному веб-сайті Національного агентства в Реєстрі,

В судовому засіданні обвинувачений вказував , як причину неподання ним декларації - незнанням вимог діючого законодавства, однак дане твердження було спростовано під час судового розгляду письмовими доказами та показаннями свідка ОСОБА_10 .

Під час судового розгляду обвинуваченим ОСОБА_7 долучені декларації особи уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2024 рік та при звільненні особи уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (охоплює період, який не був охоплений раніше поданими деклараціями) 01.01.2025 року по 19.02.2025 року , з яких вбачається, що вони були подані майже після 5 місяців після скерування обвинувального акту до суду, а відповідно факт їх подання не спростовує наявність об`єктивної сторони кримінального правопорушення та досліджених судом доказів, показань свідка ОСОБА_10 , а також встановлених судом обставин.

Під час судового розгляду сторона захисту звертала увагу на те, що положеннями ч.2 ст.51-2 ЗУ «Про запобігання корупції» передбачено, що якщо за результатами контролю встановлено, що суб`єкт декларування не подав декларацію Національне агентство письмово повідомляє такого суб`єкта про факт неподання декларації і суб`єкт декларування повинен протягом десяти днів з дня отримання такого повідомлення подати декларацію , в порядку визначеному ч.1 ст.45 цього Закону. Тобто неподання декларації вважається така бездіяльність, яка має місце після закінчення десяти днів з моменту отримання суб`єктом декларування зазначеного письмового повідомлення. Разом з тим суд зауважує, що дана позиція є хибною виходячи з такого.

Разом з тим, частина 2 ст. 51-2 Закону України «Про запобігання корупції» регулює дії НАЗК у межах процедури контролю за поданням декларацій у разі, якщо суб`єктом декларування її не подано у порядку, визначеному Законом України «Про запобігання корупції».

Тобто НАЗК здійснює письмове повідомлення суб`єкта декларування, коли подія неподання декларації вже відбулася, що не звільняє відповідного суб`єкта від обов`язку подання такої декларації. При цьому абзац 2 ч. 2 ст. 51-2 цього Закону містить імператив одночасного повідомлення, серед інших, спеціально уповноваженого суб`єкта у сфері протидії корупції про факт неподання декларації відповідним суб`єктом декларування, для відповідного реагування у межах своєї компетенції.

Такі висновки викладені в постанові Верховного Суду від 04.02.2025 року (справа № 629/5254/21) положення ст. 366-3 КК України не містить гіпотези, яка б ставила в залежність застосування диспозиції цієї статті від письмового повідомлення НАЗК суб`єкта декларування про факт неподання декларації.

Також, суд бере до уваги відповідну судову практику Європейського суду з прав людини, який зазначав, що обов`язок заявника подати декларацію з її подальшим оприлюдненням у вільному доступі в Інтернет є пропорційним легітимному інтересу громадськості, який полягає в дієвому та простому доступі громадян до інформації про фінансовий та майновий стан службовців.(справа «Випич проти Польщі»)

Такий ступінь втручання, чітко передбачений законодавством та надає суспільству можливість переконатись в тому, що процес формування і реалізації влади не зазнає незаконного впливу чи неприйнятного лобіювання, або навіть безпосередньої корупції.

Також не заслуговують на увагу доводи сторони захисту про те обвинувачений не повинен був подавати декларацію після припинення діяльності, з огляду на те, що згідно Закону України «Про запобігання корупції» ОСОБА_7 був членом медико-соціальної експертної комісії яка на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування медико-соціальної експертизи та впровадження оцінювання повсякденного функціонування» №4170-IX від 19.12.2024 і відповідно у підпункті "ґ" пункту 2 частини 1 статті 3 та абзаці третьому частини п`ятої статті 45 слова «медико-соціальних експертних комісій» замінено словами «експертних команд оцінювання повсякденного функціонування особи», а відтак в редакції закону №4170-IX від 19.12.2024 , ОСОБА_7 не був суб`єктом декларування згідно підпункту «ґ» пункту 2 частини 1 статті 3 Закону.

Надаючи оцінку даному аргументу сторони захисту суд зауважує, що цей обов`язок у обвинуваченого ОСОБА_7 виник саме після припинення його повноважень 19.02.2025 року (звільнення з посади лікаря-хірурга Чернігівської міської МСЕК КМЗ «Обласний центр медико-соціальної експертизи»), тобто внаслідок перебування його до 19.02.2025 року посаді лікаря-хірурга Чернігівської міської МСЕК КМЗ «Обласний центр медико-соціальної експертизи». Подальші зміни в законодавстві в частині зміни назви з «медико-соціальних експертних комісій» на «експертні команди оцінювання повсякденного функціонування особи» на чому акцентував увагу захисник під час розгляду справи, не звільняють автоматично особу, яка є суб`єктом декларування від обов`язку подачі декларації

Аналізуючи зібрані у кримінальному провадженні та досліджені під час судового розгляду докази, оцінюючи їх з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність з точки зору достатності та взаємозв`язку, проводячи судовий розгляд в межах висунутого обвинувачення відповідно до вимог ст. 337 КПК України, суд вважає доведеною вину обвинуваченого ОСОБА_7 у скоєнні кримінального правопорушення за обставин, встановлених судом, кваліфікуючи його дії за ст. 366-3 КК України як умисне неподання суб`єктом декларування декларації особи, уповноваженої на виконаний функцій держави місцевого самоврядування, передбаченої Законом України «Про запобігання корупції».

Суд, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_7 покарання, ураховує, що покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації. Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1ст. 368 КПК України, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила. Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винуватою у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості у суспільстві.

За змістом статей 50, 65 КК України та п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2003, особі, яка скоїла злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості злочину. Індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду, оптимальним орієнтиром якої є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання - виправлення засудженого.

Обираючи вид та міру покарання обвинуваченому ОСОБА_7 суд відповідно до ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, передбаченого чт 366 -3 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України є нетяжким злочином, відомості про особу обвинуваченого, його вік, наявність сталих соціальних зв`язків, те, що раніше до кримінальної відповідальності він не притягувався, притягувався до адміністративної відповідальності за ч.1 ст 172-6 КУпАП, має постійне місце проживання та реєстрації, на обліку у лікарів психіатра чи нарколога не перебуває, не має на утриманні неповнолітніх дітей чи інших осіб.

Обставин, які відповідно до ст. 66 КК України пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_7 судом не встановлено.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_7 відповідно до положень. 67 КК України, судом не встановлено.

На підставі вищевикладеного урахуванням загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, враховуючи вимогист.65КК України про те, що особі,яка вчинилакримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень і що більш суворий вид покарання із числа передбачених за скоєне кримінальне правопорушення призначається лише у випадку, якщо менш суворий вид покарання буде недостатнім для виправлення особи і попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень, з урахуванням того, що ОСОБА_7 раніше не судимий, офіційно працевлаштований , суд призначає йому покарання за ст. 366-3 КК України у виді штрафу, що сприятиме досягненню мети покарання, передбаченої ст. 50 КК України, а саме виправленню обвинуваченого ОСОБА_7 та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень.

При застосуванні додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю, передбаченого ст.366-3 КК України, суд керується положеннями статті 55 КК України та враховує правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 20.06.2022 у справі № 171/869/21, про те, що для призначення покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю не є перешкодою та обставина, що засуджений на момент ухвалення вироку не працює на певній посаді та не провадить діяльність з використанням можливостей якої(яких)він вчинив кримінальне правопорушення. Призначене засудженому додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю повинно бути чітко сформульовано в резолютивній частині вироку, щоб не допустити довільного обмеження права засудженого на працю та щоб не виникало сумнівів під час виконання цього покарання.

З огляду на викладене, ОСОБА_7 має бути призначене додаткове покарання з позбавленням права обіймати посади в державних органах та органах місцевого самоврядування строком на 1 рік.

Підстав для застосування положень статей 69,69-1 КК України судом не встановлено.

Суд вважає таке покарання необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, що повністю узгоджується із принципами законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Оскільки стосовно ОСОБА_7 запобіжний захід не застосовувався, суд не вбачає підстав для обрання обвинуваченому запобіжного заходу до набрання вироком законної сили.

Інші заходи забезпечення кримінального провадження під час досудового розслідування не застосовувалися.

Речові докази та процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Керуючись ст. ст. 370, 374, КПК України, суд, -

УХВАЛИВ: :

ОСОБА_7 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.366-3 КК України, і призначити йому за дане кримінальне правопорушення покарання у виді штрафу в розмірі двох тисяч шістсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 44200 (сорок чотири тисячі двісті ) грн, з позбавленням права обіймати посади в державних органах та органах місцевого самоврядування строком на 1 рік.

Копію вироку вручити прокурору та обвинуваченому, а іншим учасникам процесу роз`яснити, що вони мають право отримати копію вироку в суді.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на вирок суду може бути подана до Чернігівського апеляційного суду через Чернігівський районний суд Чернігівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя ОСОБА_1