Постанова від 10 серпня 2026 р. у справі №397/504/24 — Кропивницький апеляційний суд

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 серпня 2026 року м. Кропивницький

справа № 397/504/24

провадження № 22-ц/4809/357/26

Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого судді (судді-доповідача) Дуковського О.Л.

суддів Дьомич Л.М., Письменного О.А.

Учасники справи:

позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк»;

відповідач: ОСОБА_1 ,інтереси якої представляє адвокат Старовойтов О.В.

Розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу адвоката Старовойтова Олександра Вікторовича, який представляє інтереси ОСОБА_1 на рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 02 жовтня 2025 року, у складі головуючого судді Стручкової Л.І. у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2024 року АТ КБ «Приватбанк» звернулось до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 05.12.2019 у розмірі 64005,24 грн та судових витрат.

В обгрунтування позовних вимог позивач вказував, що 05.12.2019 між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір б/н, за умовами якого відповідач отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку.

Проте, відповідачка порушила умови кредитування та не виконує належним чином зобов`язання, в результаті чого станом на 10.04.2024 виникла заборгованість в розмірі 64005,24 грн , яка складається з: 51825,72 грн – заборгованість за тілом кредиту; 12179,52 грн – заборгованість за простроченими відсотками.

Представник відповідачки подав відзив на позовну заяву, в якому не визнає позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі та заборгованості за простроченими відсотками.

Вказував, що позивач не надав доказів, що саме ці Умови розуміла відповідачка та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву б/н від 05.12.2019, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, щодо сплати відсотків, їх зміну в процесі користування кредитним рахунком. Заява від 07.10.2022 про отримання додаткової картки не має відношення до вимог позову, які стосуються договору від 05.12.2019.

Вважав, що позивач не довів належними доказами наявність заборгованості за простроченим тілом кредиту. Відповідачка сплатила на погашення кредиту 104 973,69 грн . Заборгованість за тілом кредиту в розмірі 51 825,72 грн утворилася виключно внаслідок неправомірного нарахування відсотків, а не через неповернення основної суми.

Рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 02 жовтня 2025 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 05 грудня 2019 року станом на 10 квітня 2024 року в розмірі 64005,24 грн , яка складається із 51825,72 грн – заборгованість за тілом кредиту; 12179,52 грн. – заборгованість за простроченими відсотками.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» судовий збір в розмірі 2422,40 грн .

Адвокат Старовойтов О.В., який представляє інтереси ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на вказане рішення суду, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову про стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитом.

В частині задоволення позову про стягнення заборгованості за тілом кредиту просить змінити рішення суду,зменшивши заборгованість за тілом кредиту до 19 603,76.

Вказує на те, що суд першої інстанції не надав належної оцінки наданим банком розрахункам заборгованості, що призвело до неповного з?ясування обставин, що мають значення для справи.

Зазначає, що суд першої інстанції не врахував, та належним чином не перевірив аргументи відповідача, які були наведені у відзиві на позовну заяву, щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог банку про стягнення заборгованості за простроченими відсотками у розмірі 12179,52 грн.

Крім того вказує на те, що відповідачем було погашено заборгованість по нарахованим відсоткам в сумі 836,32 грн, та по простроченим відсоткам в сумі 508,33 грн, а всього 1344,65 грн .

Вважає, що між Акціонерним товариством комерційний банк «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_1 не було досягнуто домовленості щодо обов`язку позичальника сплачувати відсотки за користування кредитом, сума 1344,65 грн має бути врахована у рахунок зменшення заборгованості за тілом кредиту, який має становити 19603, 76 грн (20948,41 грн -1344,65 грн).

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення суду залишити без змін, а скаргу без задоволення.

Представник відповідачки подав відповідь на відзив, в якому просить апеляційну скаргу задовольнити.

Вказує, що між сторонами не було досягнуто домовленостей щодо обов?язку позичальника сплачувати відсотки за користування кредитом.

Також представник відповідача вказав, що суд першої інстанції не дослідив належним чином обставини справи, не вказавши у рішенні свого розрахунку кредитної заборгованості.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою.

Для цілей цього кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України).

Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Отже, враховуючи викладене апеляційна скарга у цій справі підлягає розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без їх виклику як малозначна.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Правовідносини з приводу надання кредиту регулюються Цивільним кодексом України та Законом України «Про банки та банківську діяльність».

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Статтею 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Судом встановлено, що 05.12.2019 року відповідачем підписано та подано Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ КБ «ПриватБанк», в якій зазначено, що підписанням цієї заяви відповідач приєднується до розділу «Загальні положення», «Кредитні картки», «Оплата частинами та Миттєва розстрочка», Умов та Правил надання банківських послуг, в редакції, затвердженій Протоколом засідання Правління Банку № 8 від 19.02.2019 року.

У вказаній заяві містяться істотні умови договорів «Кредитна картка», «Оплата частинами та миттєва розстрочка» із зазначенням умов кредитування, умов надання та повернення кредиту, відсоткова ставка за кредитом, розмір комісії, пені та штрафів за порушення кредитних зобов`язань тощо.

Таке приєднання відповідачем вчинено у письмовій формі, що ґрунтується на положеннях ст. 634 ЦК України.

За цим договором про надання банківських послуг відповідач отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку.

У процесі користування рахунком 07.10.2022 відповідачем підписано та подано Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ КБ «ПриватБанк», в якій зазначено, що підписанням цієї заяви відповідач приєднується до розділу «Загальні положення», підрозділів «Кредитні картки», «Поточні рахунки», «Використання картки», «Віддалені канали обслуговування», «Оплата частинами та Миттєва розстрочка», Умов та Правил надання банківських послуг, в редакції чинній на дату підписання заяви, які разом становлять змішаний договір: Договір банківського рахунку та Генеральний кредитний договір в частині надання споживчих кредитів «Кредитна картка», «Оплата частинами», «Миттєва розстрочка», приймає всі права та обов`язки, встановлені в цьому договорі та зобов`язується їх належним чином виконувати.

У п.1.3. Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 07.10.2022 року визначена процентна ставка річних 42,0%, з чим відповідач була ознайомлена.

Відповідач після отримання картки за умовами укладеного з банком договору здійснила дії щодо проведення її активації, користувалася карткою, а також отримувала кредитні кошти з власної ініціативи.

Встановлено, Банк свої зобов`язання за Договором виконав в повному обсязі, відкрив відповідачу кредитну карту та надав можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту.

У постанові КЦС ВС від 30.08.2023 у справі № 753/20537/18 зазначено, що виходячи із принципу змагальності сторін, у спорі про стягнення кредитної заборгованості на позивача покладається тягар доведення надання позичальнику кредитних коштів та порушення боржником своїх зобов`язань щодо повернення кредиту, а на відповідачів відповідно лежить тягар доведення відсутності у нього заборгованості.

Встановлено, що між сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору кредитного договору.

З виписки банківського рахунку вбачається інформація про рух коштів на балансі карткового рахунку відповідача, станом на дату укладення договору (надана сума кредиту), всі операції за картковим рахунком (з визначенням дати проведення операції та чітким визначенням проведеної операції, зазначенням суми на балансі рахунку після поведеної операції) (том 1 а.с.24-31)

Тобто, відповідачка ОСОБА_1 користувалася кредитною карткою, знімаючи готівку, оплачуючи за допомогою неї товари та послуги, що підтверджується наданою суду випискою, та ознайомилася з правилами кредитування.

Відповідачка для продовження користування кредитними коштами отримала платіжний інструмент - кредитну карту, яку після спливу терміну дії було замінено на нову кредитну карту, якою продовжувала користуватися.

Разом із позовною заявою позивачем було подано розрахунок заборгованості, з якого вбачається, що заборгованість за тілом кредиту складає – 51825,72 грн , а заборгованість за відсотками складає – 12179,52 грн .

Суд апеляційної інстанції вважає доведеним розрахунок заборгованості позивачем, а доводи відповідача про те, що суд першої інстанції мав зробити свій розрахунок заборгованості є безпідставним.

В матеріалах справи відсутні відомості, що відповідачка оскаржувала кредитний договір в суді, а доводи апеляційної скарги зводяться лише до незгоди виконання зобов?язання за кредитним договором у повному обсязі.

У справі не проводилася судово –економічна експертиза, а тому суд апеляційної інстанції приймає розрахунок заборгованості кредитної заборгованості, як належний доказ у цій справі.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи в оскаржуваній частині.

В апеляційній скарзі не наведено нових обставин та не надано нових доказів, що давали б апеляційному суду підстави для проведення переоцінки обставин та висновків, зроблених судом першої інстанції у своєму рішенні.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду в оскаржуваній частині ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині без змін.

Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, то судові витрати понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, 384 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу адвоката Старовойтова Олександра Вікторовича, який представляє інтереси ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 02 жовтня 2025 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий суддя: О.Л.Дуковський

Судді: Л.М. Дьомич

О.А. Письменний