Постанова від 10 серпня 2026 р. у справі №348/1577/25 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 348/1577/25

Провадження № 22-ц/4808/234/26

Головуючий у 1 інстанції Матолич В. В.

Суддя-доповідач Максюта

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

головуючого (суддя-доповідач) Максюти І.О.,

суддів: Бойчука І.В., Пнівчук О.В.,

розглянувши у письмовому провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області, ухвалене суддею Матолич В.В. 18 листопада 2025 року в м. Надвірна Івано-Франківської області,

в с т а н о в и в :

Короткий зміст позовних вимог:

У червні 2025 року ТзОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" подано позов до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 23.03.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Аванс Кредит" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №39746-03/2024.

В подальшому між Товариством з обмеженою відповідальністю "Аванс Кредит" та ТзОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" укладено договір факторингу №19092024, відповідно до умов якого до ТзОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №39746-03/2024.

Відповідач свої зобов`язання не виконував, внаслідок чого у нього утворилася перед позивачем заборгованість у розмірі 28 000,00 гривень, з яких: 7 000,00 гривень - заборгованість за тілом кредиту, 21000,00 гривень - заборгованість за процентами.

З урахуванням наведеного позивач просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №39746-03/2024 у розмірі 28 000,00 гривень.

Короткий зміст оскаржуваного рішення:

Рішенням Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 18 листопада 2025 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" заборгованість за кредитним договором у розмірі 21770, 00 грн, з яких 7 000,00 гривень - заборгованість за тілом кредиту, 14 770,00 гривень - заборгованість за процентами.

Визначаючи розмір процентів, суд виходив із денної процентної ставки на рівні 1,5% до 21.08.2024 р.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи апеляційної скарги:

ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу у якій зазначив, що суд порушив принципи змагальності та рівності сторін, гарантовані ст. 12, 13, 43 ЦПК України, ухваливши рішення до спливу встановлених ним же процесуальних строків та фактично позбавивши його як відповідача права на подання заперечень по справі.

Крім того, судом неправильно застосовано норми Закону України «Про споживче кредитування», зокрема вибірково використано перехідні положення та не враховано їх системного тлумачення.

Висновок суду першої інстанції про те, що факт підписання відповідачем кредитного договору свідчить про безумовну його згоду з усіма умовами договору, вважає помилковим і таким, що суперечить основоположним засадам цивільного права.

Підписання договору не усуває обов`язку суду перевірити його відповідність імперативним нормам законодавства, зокрема у сфері споживчого кредитування, де діє підвищений стандарт захисту споживача. Волевиявлення сторін не може легалізувати умови, що порушують закон, а тому суд повинен надати правову оцінку змісту договору незалежно від факту його підписання.

Зазначив, що ненадання належної оцінки доказам відповідача щодо зміни істотних умов договору - збільшення строку кредитування з 30 до 120 днів та встановлення денної процентної ставки 2,5 % за наявності законодавчого обмеження 1 % - свідчить про неповне з`ясування обставин справи та неправильне застосування норм матеріального права.

Суд допустив неправильну оцінку доказів щодо факту надання коштів, поклавши обов`язок доказування на відповідача всупереч ст. 81 ЦПК України. Також вважає, що суд неправильно здійснив розподіл судових витрат при частковому задоволенні позову, що є самостійною підставою для зміни судового рішення.

Тому вважає, що висновки суду не ґрунтуються на повному та всебічному дослідженні доказів, а оскаржуване рішення є необґрунтованим і підлягає скасуванню.

Позиція інших учасників справи:

ТзОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" подано відзив на апеляційну скаргу, у якому позивач вказав на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, посилаючись на правильне визначення ним характеру спірних правовідносин, належне застосування норм матеріального та процесуального права, а також повне і всебічне дослідження доказів.

Позивач виходить із презумпції правомірності правочину (ст. 204 ЦК України), зазначає, що кредитний договір є чинним і не визнаний недійсним, а тому підтверджує існування зобов`язальних правовідносин та погоджені сторонами умови щодо надання кредитних коштів. Докази перерахування коштів, розрахунок заборгованості та договір факторингу надані позивачем суду, а апелянт, на думку позивача, не подав належних і допустимих доказів на їх спростування.

Також позивач вказав, що процентна ставка за користування кредитом застосована відповідно до чинної на момент укладення договору редакції законодавства, а суд першої інстанції здійснив оцінку доказів у межах ст. 89 ЦПК України та належно мотивував своє рішення відповідно до стандартів ст. 6 Конвенції та практики ЄСПЛ.

Вважає, що апеляційна скарга не містить обґрунтованих доводів щодо порушення судом норм матеріального чи процесуального права, не дає підстав для переоцінки доказів або зміни правової оцінки встановлених обставин, а тому рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга ОСОБА_1 без задоволення.

ОСОБА_1 подав відповідь на відзив, у якій зазначив, що наведені у відзиві доводи позивача свідчать про те, що цей відзив не містить належного та аргументованого спростування жодного з доводів апеляційної скарги, а зводиться до загальних посилань на законність рішення без аналізу конкретних порушень, на які прямо вказує апелянт.

Вважає, що позивач не спростував порушення судом першої інстанції принципу змагальності та права на захист, зокрема ухвалення рішення до закінчення встановлених процесуальних строків.

Крім того, позивач не надав належних і допустимих доказів фактичного отримання апелянтом кредитних коштів, тоді як сам кредитний договір не є беззаперечним доказом їх видачі.

Позивач також не надав у відзиві обґрунтованої відповіді щодо відсутності належної оцінки доводів відповідача та мотивів їх відхилення судом першої інстанції, як і не довів належного погодження істотних умов договору та відповідності їх вимогам закону.

Тому ОСОБА_1 вважає, що рішення суду першої інстанції не може вважатися таким, що у повній мірі відповідає вимогам законності та обґрунтованості, а апеляційний суд зобов`язаний надати самостійну, повну та мотивовану оцінку всім наведеним доводам, із перевіркою дотримання принципів змагальності, рівності сторін та справедливого судового розгляду.

Позиція Івано-Франківського апеляційного суду:

Частиною шостою статті 19 ЦПК України визначено, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Із матеріалів справи вбачається, що ціна позову в даній справі становить 28000,00 грн і є менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3328 x 30 = 99 840 грн), тому справа відноситься до категорії малозначних справ в силу вимог закону.

Згідно з статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній та додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ст. ст. 263, 264 ЦПК України рішення суду повинно бути законним i обґрунтованим. Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають iз встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши, відповідно до ст.367 ЦПК України, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

Фактичні обставини справи:

23.03.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Аванс Кредит" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №39746-03/2024 (а.с.5-7, т.1).

Договір підписано електронним підписом з одноразовим ідентифікатором W6739. Відповідно до умов договору відповідачу надано кредит у розмірі 7000,00 гривень, строком на 120 днів. День погашення кредиту-20.07.2024 року.

П.1.4.1 кредитного договору встановлено, що денна процента ставка за користування кредитом становить 2,50% та застосовується у межах строку кредитування.

Згідно п.3.1 повернення кредиту та сплата процентів за користування ним здійснюється з гідно Графіку платежів, який є невід`ємною частиною кредитного договору.

Нарахування процентів здійснюється у межах строку кредитування, починаючи з дня надання кредиту (перерахування грошових коштів на рахунок вказаний клієнтом). При цьому проценти нараховуються на залишок фактичної заборгованості за кредитом станом на початок кожного календарного дня (п.3.3. кредитного договору).

Відповідно до довідки від 30.01.2025 №3466_250130173931, підтверджено здійснення 23.03.2024 року о 18:25:04 год переказу коштів на карту НОМЕР_1 у розмірі 7000,00 гривень (а.с.11, т.1).

Додатком № 1 до договору № 39746-03/2024 про надання фінансового кредиту від 23 березня 2024 року є графік платежів (а.с. 8 зворот, т.1).

У паспорті споживчого кредиту до договору №39746-03/2024 міститься інформація та контактні дані кредитодавця, основні умови кредитування, інформація щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту, додаткова інформація та інші важливі правові аспекти (а.с. 9-10, т.1).

Факт перерахування кредитних коштів на номер картки НОМЕР_1 підтверджується випискою про рух коштів від 23.02.2026 року за один банківський день 23 березня 2024 року, витребуваною судом апеляційної інстанції. Кошти у розмірі 7000 грн на карту відповідача зараховано 23.03.2024 р. о 18:25:06 год з деталями операції IPAY_CREDIT_MC1 (а.с.1-2, 5-6, т.2).

19.09.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Аванс Кредит" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" укладено договір факторингу №19092024, згідно з умовами якого до ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №39746-03/2024 в сумі 28000,00 гривень, що підтверджується витягом з Реєстру боржників до договору факторингу та актом прийому-передачі (а.с.12-19, т.1).

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором, відповідач жодного разу не здійснив погашення заборгованості за вказаним кредитним договором (а.с.20-21, т.1).

Застосовані норми права

Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію»; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію»; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (частина шоста статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина дванадцята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»)

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

За змістом статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.

Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно із статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ч.5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Це положення, а саме статтю 8 доповнено частиною 5 згідно із п.5 розділу I Закону «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-IX від 22.11.2023.

У Прикінцевих та перехідних положеннях Закону № 3498-IX від 22.11.2023 вказано, що дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Це означає, що договори про споживчий кредит, датовані після 01 січня 2024 року, мають бути укладені з врахуванням внесених цим Законом змін. Тобто, максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1 %.

За умовами кредитного договору № 39746-03/2024 від 23.03.2024, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Аванс Кредит» та відповідачем ОСОБА_1 процентна ставка становить 2,50% в день, що суперечить Закону.

Судом першої інстанції при визначенні розміру процентної ставки по кредиту неправильно застосовані Прикінцеві та перехідні положення Закону № 3498-IX від 22.11.202, оскільки дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Договір з відповідачем укладено 23 березня 2024 року, тобто після внесення змін у частину 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» і набрання чинності Законом про внесення змін, тому суд мав застосувати денну процентну ставку на рівні 1% до кредитної заборгованості.

За таких обставин, суд не може враховувати суму боргу за кредитним договором в частині нарахованих у незаконний спосіб процентів.

В іншій частині, в межах основної суми боргу - 7000,00 грн, відповідачем не спростовано обставини надання йому основної суми кредиту.

Так, позивач зазначає номер банківської картки, емітованої АТ «Універсал Банк» НОМЕР_2 , а відповідач у апеляційній скарзі посилався на те, що позивач не довів перерахунок йому коштів, не подавши доказів, що такого перерахунку не було.

З метою перевірки цих доводів апеляційної скарги відповідача, судом витребувана інформація від АТ «Універсал Банк» та виписка про рух коштів по рахунку, яка є первинним банківським документом, якою підтверджено, що на ім`я відповідача банком було емітовано банківську картку НОМЕР_1 , на яку 23.03.2023р. о 18:25:06 зараховані кредитні кошти в розмірі 7 000 грн від IPAY_CREDIT_MC1 (а.с.2 том 2).

За таких обставин, у суду не виникає сумнівів щодо отримання кредитних коштів відповідачем.

Отже, розмір процентів за користування кредитними коштами в межах строку договору має становити 7000х1%х120 днів=8400 грн.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Отже, позивач, як фактор, за договором факторингу має право вимоги до відповідача на суму боргу, яка складається із основної суми кредиту в розмірі 7 000 грн та процентів за користування кредитними коштами в розмірі 8 400 грн, а всього на суму 15 400 грн.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги:

Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст.376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Отже з врахуванням викладеного, слід дійти висновку, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального права при обчисленні процентів за кредитними договором, тому рішення суду в частині розміру заборгованості підлягає зміні.

Відповідно підлягають перерозподілу і судові витрати на підставі до частини 13 статті 141 ЦПК України і пропорційно до задоволених і відхилених позовних вимог.

Отже, виходячи із ціни позову (28 000 грн) та обсягу його задоволення (15400), тобто на 55%. Обсяг відхилених позовних вимог становить 45%.

Позивач сплатив судовий збір в розмірі за подання позову в розмірі 3028 грн, тому йому має бути присуджено судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог 1665,40 грн. За подання апеляційної скарги відповідачем сплачено 1453,44 грн судового збору. Позовні вимоги відхилено на 45%, тому відповідач має право на компенсацію судових витрат в розмірі 654,04 грн. Різниця становить – 1011,36 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Змінити в частині розміру заборгованості за кредитом рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 18 листопада 2025 року.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором в розмірі 15 400, 00 грн (п`ятнадцять тисяч чотириста гривень нуль копійок).

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Змінити розподіл судових витрат та стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судовий збір, сплачений за подання позову, в розмірі 1011,36 гривень (одна тисяча одинадцять гривень тридцять шість копійок).

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня ухвалення, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя-доповідач І.О. Максюта

Судді: О.В.Пнівчук

І.В.Бойчук

Повний текст постанови складено 11 серпня 2026 року