Постанова від 05 серпня 2026 р. у справі №199/8372/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/2169/26 Справа № 199/8372/26 Суддя у 1-й інстанції - Дяченко І.В. Суддя у 2-й інстанції - Гришин Г. А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2026 року м. Кривий Ріг

Суддя Дніпровського апеляційного суду Гришин Г.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції за участю:

секретаря судового засідання Черняєвої С.П.,

захисника адвоката Різника С.Г.,

апеляційну скаргу адвоката Різника С.Г., подану в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову судді Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 02 липня 2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , працюючого водієм ПП «Фаворіт Торг Бут»,

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП, та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік; стягнуто судовий збір 665,60 грн. на користь держави,

ВСТАНОВИВ:

Обставини, встановлені судом 1-ї інстанції :

Постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 02 липня 2026 року встановлено, що ОСОБА_1 25.05.2026 р. о 07:30 годині на автодорозі Т051 22 км+50м, яка розташована в Покровському районі Донецької області, керував транспортним засобом марки «DAF XF 460FT», державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки за допомогою газоаналізатора «Drager Alcotest», а також в умовах медичного закладу ОСОБА_1 відмовився, що зафіксовано на нагрудні відеореєстратори співробітників поліції. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху.

Доводи апеляційної скарги:

Адвокат Різник С.Г. в апеляційній скарзі, поданій в інтересах ОСОБА_1 , просить постанову Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 02 липня 2026 року по справі №199/8372/26 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП скасувати та закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст.247 КУпАП провадження по справі за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що оскарженна постанова є необґрунтованою, ухваленою з істотними порушеннями норм процесуального права, неправильним застосуванням норм матеріального права.

Наголошує, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності доведеного факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами. При цьому, сам факт складання протоколу про адміністративне правопорушення не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб`єкта владних повноважень за відсутності інших належних доказів і не звільняє відповідальних осіб від доведення правомірності свого рішення.

Звертає увагу, що суд першої інстанції у тексті оскаржуваної постанови зазначив, що вина ОСОБА_1 підтверджується долученими матеріалами, зокрема актом огляду та направленням.

Проте, згідно Направлення на медичний огляд, у графі «Результати огляду» співробітником поліції власноруч зазначено: «відмовив». Проте, «відмова» є процесуальною дією водія, а не результативним показником тестування.

Зазначає, що у Направленні на медичний огляд, у графі «Огляд проводився за допомогою» поліцейським зазначено: «відмовився».

Звертає увагу, що з відеозапису, який наявний в матеріалах справи чітко вбачається, що ані сам газоаналізатор «Драгер», ані документи, які підтверджують його сертифікацію та відповідність технічним вимогам, ОСОБА_1 надано чи продемонстровано не було. Таким чином, суд взагалі не дав правової оцінки суперечностям в документах, які повністю нівелюють доказову силу матеріалів поліції.

Зазначає, що відсутність правопорушення з боку ОСОБА_1 підтверджується також і тим, що у нього не було вилучене посвідчення водія, як це перебачено ст. 265-1 КУпАП.

Стверджує, що відсутність відсторонення в сукупності з іншими доказами і є підставою для висновку про невинуватість ОСОБА_1 у вчиннені правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Вважає, що суд першої інстанції безпідставно відхилив довід захисту про те, що водію навмисно створили умови для відмови, запропонувавши пройти огляд у Краматорському наркодиспансері. Зазначає, що створення співробітниками патрульної поліції ситуації, за якої водій з об`єктивних причин (збереження довіреного майна в зоні бойових дій / прифронтовій зоні Донецької області) не може залишити транспортний засіб, є навмисним.

Наголошує, що на відеозапису відсутнє вручення ОСОБА_1 направлення на проходження медогляду та фіксація від його підписання. Таке Направлення було складене пізніше і не вручалося ОСОБА_1 під час складання протоколу про адміністративне правопорушення.

До того ж, вказане направлення містить неправдиві дані, а саме: «У результаті огляду, проведеного поліцейським, виявлено ознаки сп`яніння: різкий запах алкоголю з порожнини рота та почервоніння обличчя», хоча, як вже було зазначено, огляду поліцейським на стан сп`яніння не здійснювалося.

Зазначає що, як свідчить відеозапис, то поліцейський повідомив ОСОБА_1 про виявлення однієї ознаки, яка може свідчить про стан його сп`яніння, а саме характерний запах з порожнини рота, однак, в направленні на медичний огляд та в протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД № 940135 від 25 травня 2026 року вже додається і друга ознака, а саме почервоніння обличчя.

Наполягає, що у справі відсутні належні та допустимі докази вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

Позиції сторін в суді :

В судовому засіданні захисник Різник С.Г., який діє в інтересах ОСОБА_1 , підтримав свою апеляційну скаргу в повному обсязі, просив її задовольнити з підстав наведених в ній. Не заперечував проти розгляду апеляційної скарги за відсутності належним чином повідомленого ОСОБА_1 .

Висновки суду:

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги захисника, вислухавши пояснення захисника, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

На підставі ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого прийняти мотивоване законне рішення.

Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

ОСОБА_1 визнано винним в тому, що він керував транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки за допомогою газоаналізатора «Drager Alcotest», а також в умовах медичного закладу ОСОБА_1 відмовився,чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху.

Відповідальність за порушення пункту 2.5 ПДР передбачена статтею 130 КУпАП.

Аналіз диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП вказує на те, що до відповідальності може бути притягнуто водія транспортного засобу у якого виявлено ознаки алкогольного сп`яніння, і який відмовився від проходження огляду на стан такого сп`яніння у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та оформлення результатів такого огляду встановлена Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України №1452/735 від 09 листопада 2015 року.

Відповідно до п. 2 р. 1 «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції»,затвердженої спільним наказом МВС та МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015 р. огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Згідно зі п.п. 3, 4 р. 1 Інструкції ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. А ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.

Аналіз матеріалів даної справи свідчить, що суддя 1-ї інстанції при її розгляді належним чином врахував зазначені вимоги закону та обґрунтовано прийшов до висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Вимоги апеляційної скарги про необхідність закриття провадження за відсутністю в діях ОСОБА_1 події та складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є безпідставними, а його вина підтверджується дослідженими як судом 1-ї інстанції, такі під час апеляційного розгляду доказами, а саме:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 940135 від 25.05.2026, який складено у відповідності до вимог ст. 256 КУпАП та такий, що складений уповноваженою особою згідно з вимогами КУпАП, у ньому вказана правова кваліфікація адміністративного правопорушення з посиланням на положення статті закону України про адміністративну відповідальність, викладені фактичні обставини адміністративного правопорушення, які є достатніми для повного розуміння суті висунутого проти ОСОБА_1 звинувачення. Відповідно до протоколу убачається, що особі, яка притягається до адміністративної відповідальності ( ОСОБА_1 ), роз`яснено його права та обов`язки, передбачені ст. 63 Конституції України, а також положень ст. 268 КУпАП, про що свідчить підпис останнього у відповідних графах. Протокол містить пояснення водія: « Керував т.з. «DAF XF 460FT», НОМЕР_1 , алкоголь не вживав, так як маю хворобу на шлунок»;

- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 25.05.2026, складеного на ім`я ОСОБА_1 ;

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, складеного на водія ОСОБА_1 , відповідно до якого працівником поліції встановлені у водія ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя). А також зафіксована відмова ОСОБА_1 проходити огляд на місці за допомогою технічного приладу «Драгер»;

- відеозаписом з нагрудних камер патрульних поліцейських, де зафіксовано, що водій ОСОБА_1 підтверджує та самостійно пояснює працівнику поліції про те, що 25.05.2026 о 07:30 годині на автодорозі Т051 22 км+50м, яка розташована в Покровському районі Донецької області, він керував транспортним засобом марки «DAF XF 460FT», державний номерний знак НОМЕР_1 . Надалі, в ході спілкування із водієм у працівника поліції виникає підозра, що ОСОБА_1 має таку ознаку алкогольного сп`яніння, як різкий запах алкоголю з порожнини рота, та на питання поліцейського щодо вживання спиртних напоїв, ОСОБА_1 повідомляє, що алкоголь він не вживав, він має хворий шлунок. Після, працівник поліції пропонує ОСОБА_1 пройти огляд у встановленому законному порядку, а саме: пройти огляд на місці за допомогою технічного приладу «Драгер» або проїхати до лікарні. ОСОБА_1 на вказані питання поліцейського виказує свою чітку відмову. У зв`язку з вищевказаним, працівником поліції було оголошено, що відносно ОСОБА_1 будуть складатися матеріали за ч. 1 ст. 130 КУпАП та подальших роз`яснень останньому його прав та обов`язків згідно КУпАП та Конституції України.

Вказані докази апеляційний суд вважає належними, допустимими, такими, що доповнюють одне одного та підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Беручи до уваги факт допустимості та належності зазначених доказів, апеляційний суд враховує положення ст. 251 КУпАП, відповідно до якої доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Розгляд та надання оцінки всім доказам та їх джерелам, в тому числі протоколу про адміністративне правопорушення, відеозаписам подій, що мали місце 12.12.2025 року за участю ОСОБА_2 здійснюється під час розгляду судом питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Оцінювати з погляду допустимості можна лише докази, тобто фактичні дані, на підставі яких встановлюються наявність чи відсутність фактів та обставин, важливих для ухвалення рішення, а не саме по собі джерело доказів. На цьому наголосив Касаційний кримінальний суд у постанові від 11 липня 2023 року по справі №275/368/19.

Апеляційний суд вважає, що наданий працівниками поліції відеозапис, який міститься в матеріалах справи про адміністративне правопорушення, отриманий із автоматичної відеотехніки, з метою фіксування правопорушення, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», може слугувати доказом у справі про адміністративне правопорушення в розумінні норм КУпАП.

Відеозаписи відповідають вимогам п. 5 Інструкції про застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, затвердженої наказом МВС України 18.12.2018 р. №1026.

Той факт, що наявні в матеріалах справи відеозаписи є роздільними, а відеофіксація не здійснювалася безперервно, не свідчить про наявність підстав піддавати сумніву зміст даних відеозаписів та вважати такі докази недопустимими. Доказами відповідно до приписів ст. 251 КУпАП є, в тому числі, і показання технічних приладів чи технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, тощо.

Тож, доводи апелянта щодо визнання відеозапису недопустимим через його неповноту та небезперервність, ні є слушними, оскільки закон вимагає відеофіксації обставин проведення огляду водія на стан алкогольного сп`яніння або відмови від проходження такого огляду, а не фіксування факту керування особою транспортним засобом, причини зупинки, оформлення адміністративного матеріалу, що може бути встановлено за допомогою інших доказів.

Вважаю безпідставними доводи апелянта про те, що відеозапис є неналежним доказом, оскільки, наявні у справі відеозаписи є повними і послідовними, на яких зафіксовані усі ті істотні обставини, які мають значення для правильного вирішення цієї справи. Долучений до матеріалів справи відеозапис не містить даних, які б свідчили про те, що відеозапис у розумінні ст. 251 КУпАП є неналежним доказом у справі. Не встановлено під час апеляційного розгляду, що наявний в матеріалах справи відеозапис є відкоригованим, на чому наполягав апелянт.

На відеозаписі зафіксована події за участю водія ОСОБА_1 у хронологічній послідовності, відображено поведінку ОСОБА_1 , факт керування ним транспортним засобом, факт наявності в нього виявлених працівником поліції ознак алкогольного сп`яніння та факт відмови водія ОСОБА_1 від проходження в встановленому законом порядку огляду для виявлення стану алкогольного сп`яніння.

Тож, наданий відеозапис суд оцінює в сукупності з іншими доказами, і така сукупність належних та допустимих доказів свідчить про беззаперечну доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП.

Крім того, апелянтом на час апеляційного розгляду не було надано будь-яких доказів оскарження дій працівників поліції з цього питання.

Доводи сторони захисту, що працівниками поліції було порушено порядок огляду водія на встановлення стану сп`яніння вважаю необґрунтованими та такими, що спростовуються дослідженими доказами, наявними в матеріалах справи.

Як вбачається з оскарженої постанови судді 1-ї інстанції, такі доводи сторони захисту були предметом розгляду та їм надано повну та обґрунтовану оцінку суддею 1-ї інстанції, з якими погоджується і суд апеляційної інстанції

Доводи сторони захисту, що протокол про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 є неналежним доказом, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими. Протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою на те особою стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП та містить всі необхідні складові, про які встановлено в ст. 256 КУпАП.

Доводи апелянта, що в протоколі зазначено ознаки алкогольного сп`яніння, які не були виявлені поліцейським у ОСОБА_1 , спростовуються дослідженим відеозаписом. Так, з відеозапису вбачається, що працівник поліції встановив у водія ознаку алкогольного сп`яніння запах алкоголю з порожнини рота (відео ...0001, починаючи з 07:41:35). Разом з тим, з цього ж відеозапису вбачається, що мало місце почервоніння обличчя у водія ОСОБА_1 , що спростовує твердження сторони захисту про зворотне.

Твердження сторони захисту, що в порушення відповідної Інструкції ОСОБА_1 не було надано на огляд газоаналізатор «Драгер», так і певні документи, які б підтверджували його сертифікацію на відповідність технічним вимогам, як і не було надано ОСОБА_1 направлення щодо проходження стану сп`яніння у медичному закладі, були предметом розгляду в суді першої інстанції, їм надано повну та обґрунтовану оцінку. Так, суддя слушно виходив з того, що працівником поліції був складений відносно ОСОБА_1 протокол саме за відмову від проходження огляду на встановлення стану алкогольного сп`яніння як на місці зупинки транспортного засобу, так і в медичній установі, а тому вищевказане на переконання суду, як на окрему підставу для закриття провадження у справі, є невмотивованими.

Посилання адвоката про те, що поліцейським не було роз`яснено ОСОБА_1 , що при відмові проходження огляду на стан сп`яніння, водій також несе аналогічну відповідальність, як при керуванні транспортним засобом особою, котра перебуває у стані сп`яніння, суд першої інстанції вірно зазначив, що ОСОБА_1 є особою молодого віку, котрий має посвідчення водія. Більш того останній отримав відповідну категорію, яка дозволяє здійснювати рух вантажним автомобілем (в даному випадку транспортний засіб «DAF XF 460FT», державний номерний знак НОМЕР_1 ), тобто останній є водієм та повинен керуватися Правилами дорожнього руху, котрі є обов`язковими по всій Україні.

Звертаю увагу на те, що згідно п.1.3 Правил дорожнього руху учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

За приписами п.2.5 ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Зазначені норми вказують на те, що ОСОБА_1 як водій транспортного засобу, зобов`язаний знати, що за вимогами ПДР він повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

З огляду на вказане ні є слушними доводи апеляційної скарги про те, що нібито поліцейським не було роз`яснено ОСОБА_1 його обов`язок пройти огляд на стан сп`яніння, і це є порушенням порядку проведення такого огляду.

Щодо відсутності в матеріалах справи доказів відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом, та вилучення посвідчення водія, спростовуються дослідженим відеозаписом. Так, поліцейський повідомив ОСОБА_1 , що його відсторонено від подальшого керування транспортним засобом до повного протрезвіння (відеозапис ....0001, починаючи з 07:43:00).

Оскільки водій ОСОБА_1 надав поліцейським лише електронний вид посвідчення водія, що дозволяється під час дії введеного військового стану на території України, то поліцейський не мав можливість вилучити фізично таке посвідчення водія ОСОБА_1 .

Разом з тим, вилучення и не вилучення посвідчення водія, як і підтвердження письмовими доказами про подальше відсторонення водія від керування транспортним засобом, ніяким чином не спростовує встановленої винуватості водія ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП.

Будь-яких доказів оскарження дій співробітників поліції при складанні адміністративних матеріалів стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП суду надано не було. В установленому порядку водій ОСОБА_1 чи його захисник дії працівників поліції не оскаржували. Під час апеляційного розгляду апелянтом доказів на підтвердження оскарження дій чи рішень працівників поліції за вказаних вище обставин також не надано.

Твердження захисника з приводу спонукань працівником поліції до відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, як на місці, так в закладі охорони здоров`я, судом апеляційної інстанції, як і суддею в першій інстанції, встановлено не було. Тому такі доводи сторони захисту вважаю надуманими та такими, що не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи.

Разом з тим, під час апеляційного розгляду будь-якого психологічного чи фізичного тиску з боку працівників поліції по відношенню до ОСОБА_1 з дослідженого відеозапису, на чому наполягала сторона захисту, судом не встановлено, та адвокатом не надано будь-яких доказів на підтвердження таких обставин, як і не надано відповідних рішень суду про оскарження дій працівників поліції.

Доводи сторони захисту про порушення порядку огляду через невручення ОСОБА_1 направлення до закладу охорони здоров`я при його наявності в матеріалах цієї справи, суд апеляційної інстанції не вважає обґрунтованими.

З аналізу п.п. 7-10 Розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, направлення на огляд видається в разі згоди водія на проходження такого огляду у закладі охорони здоров`я. Інструкція не містить норми, яка б зобов`язувала працівників поліції видавати таке направлення в разі відмови водія від проходження огляду.

Під час апеляційного розгляду обставин, які б завадили ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння як на місці зупинки транспортного засобу, так і в медичному закладі, тобто в установленому законом порядку, судом встановлено не було, та стороною захисту під час апеляційного розгляду не надано.

Обставини правопорушення об`єктивно підтверджуються сукупністю зібраних по справі матеріалів.

Отже, ті докази, які покладені в основу оскарженої постанови, відповідають положенням ч. 1 ст. 251 КУпАП, тобто є належними, допустимими, достовірними, а в сукупності та їх взаємозв`язку були достатніми для прийняття рішення про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення.

Під час апеляційного розгляду не було встановлено, що суддя 1-ї інстанції будь-яким чином спотворив чи перекрутив обставини події, що мала місце за участю ОСОБА_1 за викладених в протоколі про адміністративне правопорушення обставин, на чому наполягала сторона захисту.

Будь-яких беззаперечних доказів, які б спростовували встановлені фактичні дані під час судового розгляду, стороною захисту надано не було. Тож, законність вимоги працівників поліції до водія ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння обумовлена виявленням у цього водія транспортного засобу ознак алкогольного сп`яніння, що прямо передбачено ст. 266 КУпАП та вимогами п. 2.5 ПДР.

Таким чином, під час судового розгляду достовірно встановлено, що поліцейський виконав всі вимоги чинного законодавства і вжив всі можливі дії в межах закону, порушень з його боку встановлено не було, у свою чергу водій ОСОБА_1 не виконав свій обов`язок, передбачений п. 2.5 ПДР, не пройшов на вимогу поліцейського в установленому законом порядку огляд з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння.

Апеляційний суд вважає недоведеними доводи апелянта про те, що судом першої інстанції було допущено спрощений підхід при розгляді справи, оскільки оскаржена постанова судді 1-ї інстанції містить аналіз всіх наявних в матеріалах справи доказів, яким була надана повна та належна оцінка в оскарженій постанові.

Враховуючи вищенаведені докази у їх сукупності, судом встановлено, що дослідженні під час судового розгляду докази повністю підтверджують ті обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, які викладені в адміністративному протоколі, складеному стосовно нього, і є безсумнівними доказами порушення ним п. 2.5 ПДР, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Отже, місцевим судом зроблено обґрунтований висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП.

Адміністративне стягнення, накладене на ОСОБА_1 в межах санкції ч. 1 ст.130 КУпАП у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, відповідає положенням ст. ст. 33-35 КУпАП щодо загальних правил накладення стягнень за адміністративні правопорушення, є адекватним вчиненому і відповідає особі правопорушника.

Постанова судді 1-ї інстанції винесена з дотриманням вимог ст.ст. 283, 284 КУпАП, є законною та обґрунтованою, тому підстав для задоволення апеляційних вимог захисника та скасування постанови судді 1-ї інстанції та закриття провадження в справі за відсутності складу адміністративного правопорушення, немає.

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу адвоката Різника С.Г., подану в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Постанову судді Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 02 липня 2026 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Г.А. Гришин