Постанова від 05 серпня 2026 р. у справі №216/1649/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/2196/26 Справа № 216/1649/26 Суддя у 1-й інстанції - ОНОПЧЕНКО Ю. В. Суддя у 2-й інстанції - Гришин Г. А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2026 року м. Кривий Ріг

Суддя Дніпровського апеляційного суду Гришин Г.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову судді Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 липня 2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, до адміністративної відповідальності не притягався, мешкає за адресою: АДРЕСА_1

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік; стягнуто судовий збір 665,60 грн. на користь держави,

ВСТАНОВИВ:

Обставини, встановлені судом 1-ї інстанції :

Постановою Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 липня 2026 року встановлено, що 22 лютого 2026 року близько 17 години 10 хвилин в Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу по вул. Миколаївське шосе, біля будинку 1Б водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Volkswagen Passat державний номерний знак НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора «Алкотест Драгер» та в медичному закладі у лікаря - нарколога водій відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5. Правил дорожнього руху, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Доводи апеляційної скарги:

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 липня 2026 року у справі №216/1649/26 про притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП. Провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що оскаржена постанова отримана апелянтом засобами електронного зв`язку у особистому кабінеті застосунку підсистеми «Електронний суд», 06.07.2026 року, а тому строк оскарження спливає 16.07.2026 року.

Не погоджується з оскарженою постановою, оскільки вона ухвалена з істотним порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, зроблені без повного, всебічного та об`єктивного дослідження доказів.

Зазначає, що суд першої інстанції фактично обмежився викладанням позиції працівників поліції, не перевірив доводи сторони захисту, не усунув суперечності між доказами та зробив висновки, які не підтверджуються належними і допустимими доказами.

Вважає, що судом неправильно встановлено фактичні обставини щодо відмови від проходження медичного огляду. Так, після складання направлення працівники поліції не забезпечили реальної можливості пройти медичний огляд. ОСОБА_1 не був доставлений до жодного закладу охорони здоров`я, не був переданий лікарю для проведення медичного огляду, а тому фактичної відмови від проходження медичного огляду в медичному закладі не відбулося.

Наголошує, що фактично суд ототожнив відмову від використання спеціального технічного засобу на місці зупинки із відмовою від проходження медичного огляду в закладі охорони здоров`я, хоча це є різними процесуальними діями, яких закон встановлює різний порядок оформлення та проведення.

Вважає, що суд безпідставно визнав законною зупинку транспортного засобу, пославшись на повідомлення чергової частини про те, що автомобіль нібито «ледь не збив дитину», а також на дію правового режиму воєнного часу. Вважає такий висновок передчасним та таким, що ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права.

Наголошує, що фактично суд визнав доведеними ці обставини виключно зі слів працівника поліції, що суперечить вимогам статей 251 та 252 КУпАП щодо належності та допустимості доказів.

Окремо звертає увагу, що суд помилково зазначив, що введення воєнного стану саме по собі є достатньою підставою для зупинки будь-якого транспортного засобу.

Отже, висновок суду про законність зупинки транспортного засобу ґрунтується не на доказах, а на припущеннях, що суперечить принципу презумпції невинуватості та стандарту доказування у справах про адміністративні правопорушення.

Вважає, що суд помилково відхилив доводи сторони захисту щодо застосування доктрини «плодів отруйного дерева». Так, якщо первинна процесуальна дія – зупинка транспортного засобу здійснена з порушенням вимог закону, то всі подальші процесуальні дії, які є безпосереднім наслідком цієї зупинки, також підлягають перевірці на предмет допустимості.

Зазначає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки цим доводам захисту та фактично відмовився перевіряти законність першої процесуальної дії, що істотно вплинуло на правильність вирішення справи.

Окремо зазначає, що судом порушено право ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу. Так, суд погодився із доводами працівників поліції про те, що ОСОБА_1 було надано достатній час для звернення до захисника. Проте, такий висновок зроблений без аналізу фактичних обставин.

Суд першої інстанції не перевірив, чи був наданий час об`єктивно достатнім, чи мав ОСОБА_1 реальну можливість зв`язатися із захисником та отримати правову допомогу, а обмежився лише формальним посиланням на відеозапис.

У даній справі суд першої інстанції фактично визнав доведеними ті обставини, які належними доказами не підтверджені, а саме: факт законності зупинки транспортного засобу; факт належного вручення направлення; факт забезпечення проведення медичного огляду; факт добровільної та усвідомленої відмови ОСОБА_1 від проходження медичного огляду саме у закладі охорони здоров`я. Такі висновки зроблено без достатньої доказової бази.

Зазначає, що фактично мотивувальна частина постанови містить лише загальні висновки без належної оцінки конкретних доводів сторони захисту.

Так суд визнав доведеним факт відмови ОСОБА_1 від проходження медичного огляду, хоча матеріали справи не підтверджують, що така процедура була фактично організована відповідно до вимог закону. Поліцейські повинні були забезпечити реальне проведення медичного огляду, а не лише скласти відповідний документ.

Наголошує, що будь-які сумніви щодо повноти доказів або правильності проведення процедури мають тлумачитися на користь особи. Натомість суд першої інстанції фактично поклав на ОСОБА_1 обов`язок спростувати припущення працівників поліції.

Вважає, що відеозапис переривається, окремі процесуальні дії працівників поліції взагалі не зафіксовані, а саме: - відсутня відео фіксація вручення ОСОБА_1 направлення до медичного закладу; - не зафіксовано роз`яснення порядку проходження медичного огляду; - не зафіксовано належним чином сам факт відмови ОСОБА_1 саме від проходження огляду у медичному закладі; - не зафіксовано складання адміністративного протоколу за участю ОСОБА_1 , оскільки фактично протокол оформлювався у службовому автомобілі без його участі. Більше того, зі змісту відеозаписів вбачається, що під час складання протоколу ОСОБА_1 перебував біля власного автомобіля разом з іншими працівниками поліції.

Таким чином, оформлення адміністративних матеріалів відбувалося поза межами безпосередньої участі особи, яка притягувалася до адміністративної відповідальності.

Позиції сторін в суді :

Особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 повідомлений про день, час та місце розгляду його апеляційної скарги, в судове засідання не з`явився. Заяв та клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надав.

Ураховуючи положення ст. 268 КУпАП, якою не передбачено обов`язкову участь особи щодо якої вирішується питання про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП, а також строк, протягом якого особу може бути притягнуто до відповідальності в разі доведення її вини, та з огляду на те, що апелянтом не надано на розгляд суду будь-яких нових доказів, вважаю за можливе здійснити розгляд даної справи за відсутності належним чином повідомленого ОСОБА_1 .

Висновки суду:

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку:

На підставі ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого прийняти мотивоване законне рішення.

Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

ОСОБА_1 визнано винним в тому, що він керував транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху.

Відповідальність за порушення пункту 2.5 ПДР передбачена статтею 130 КУпАП.

Аналіз диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП вказує на те, що до відповідальності може бути притягнуто водія транспортного засобу у якого виявлено ознаки алкогольного сп`яніння, і який відмовився від проходження огляду на стан такого сп`яніння у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та оформлення результатів такого огляду встановлена Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України №1452/735 від 09 листопада 2015 року.

Відповідно до п. 2 р. 1 «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції»,затвердженої спільним наказом МВС та МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015 р. огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Згідно зі п.п. 3, 4 р. 1 Інструкції ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Аналіз матеріалів даної справи свідчить, що суддя 1-ї інстанції при її розгляді належним чином врахував зазначені вимоги закону та обґрунтовано прийшов до висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Вимоги апеляційної скарги про необхідність закриття провадження за відсутністю в діях ОСОБА_1 події та складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є безпідставними, а його вина підтверджується дослідженими як судом 1-ї інстанції, так і під час апеляційного розгляду доказами, а саме:

З протоколу про вчинення адміністративного правопорушення від 22 лютого 2026 року вбачається, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння.

З дослідженого у ході розгляду справи відеозапису, достовірно встановлено, що водій ОСОБА_1 на пропозицію працівників поліції пройти огляд на встановлення стану алкогольного сп`яніння категорично відмовився.

В акті огляду на стан алкогольного сп`яніння зазначені виявлені у водія ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп`яніння та відмітка про відмову ОСОБА_1 проходити огляд в установленому законом порядку. Зазначено, що ОСОБА_1 відмовився від підпису акту.

З рапорту поліцейського вбачається, що в нього зазначені обставини. що мали місце 22.02.2026 року за участю ОСОБА_1 , в тому числі і підстави зупинки транспортного засобу під керуванням водія ОСОБА_1 .

З довідки інспектора відділення адміністративної практики ППП в м. Кривий Ріг УПП в Дніпропетровській області ДПП старшого лейтенанта поліції Гірік О. вбачається, що згідно наявних облікових баз ОСОБА_1 отримував посвідчення водія на право керування транспортними засобами серії НОМЕР_2 . Повторність вчинення адміністративного правопорушення відсутня.

Вказані докази апеляційний суд вважає належними, допустимими, такими, що доповнюють одне одного та підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Вирішуючи питання про допустимість та належність зазначених доказів, апеляційний суд враховує положення ст. 251 КУпАП, відповідно до якої доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Розгляд та надання оцінки всім доказам та їх джерелам, в тому числі протоколу про адміністративне правопорушення, відеозаписам подій, що мали місце 22.02.2026 року за участю ОСОБА_1 здійснюється під час розгляду судом питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Оцінювати з погляду допустимості можна лише докази, тобто фактичні дані, на підставі яких встановлюються наявність чи відсутність фактів та обставин, важливих для ухвалення рішення, а не саме по собі джерело доказів. На цьому наголосив Касаційний кримінальний суд у постанові від 11 липня 2023 року по справі №275/368/19.

Апеляційний суд вважає, що наданий працівниками поліції відеозапис, який міститься в матеріалах справи про адміністративне правопорушення, отриманий із автоматичної відеотехніки, з метою фіксування правопорушення, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», може слугувати доказом у справі про адміністративне правопорушення в розумінні норм КУпАП.

На відеозаписі зафіксована події за участю водія ОСОБА_1 у хронологічній послідовності, відображено його поведінку, факт керування ним транспортним засобом (Clip-0, Clip-1, починаючи з 17:10:20), факт наявності в нього виявлених працівником поліції ознак алкогольного сп`яніння (Clip-1, починаючи з 17:20:41), та факт чіткої відмови водія ОСОБА_1 від проходження в встановленому законом порядку огляду для виявлення стану алкогольного сп`яніння як на місці зупинки транспортного засобу Clip-1, починаючи з 17:21:11, так і в закладі охорони здоров`я (Clip-1, починаючи з 17:21:56).

Поліцейським було додатково роз`яснено водію ОСОБА_1 про наслідки відмови від проходження огляду на встановлення стану сп`яніння в установленому законом порядку, з чим водій ОСОБА_1 погодився та повідомив, що йому все зрозуміло (Clip-1, починаючи з 17:22:02).

Тож, доводи апелянта щодо визнання відеозапису недопустимим через його неповноту та небезперервність, ні є слушними, оскільки закон вимагає відеофіксації обставин проведення огляду водія на стан алкогольного сп`яніння або відмови від проходження такого огляду, а не фіксування факту керування особою транспортним засобом, причини зупинки, оформлення адміністративного матеріалу, що може бути встановлено за допомогою інших доказів.

Вважаю безпідставними доводи апелянта про те, що відеозапис є неналежним доказом, оскільки, наявні у справі відеозаписи є повними і послідовними, на яких зафіксовані усі ті істотні обставини, які мають значення для правильного вирішення цієї справи. Долучений до матеріалів справи відеозапис не містить даних, які б свідчили про те, що відеозапис у розумінні ст. 251 КУпАП є неналежним доказом у справі. Не встановлено під час апеляційного розгляду, що наявний в матеріалах справи відеозапис є відкоригованим, на чому наполягав апелянт.

Тож, наданий відеозапис суд оцінює в сукупності з іншими доказами, і така сукупність належних та допустимих доказів свідчить про беззаперечну доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП.

Крім того, апелянтом на час апеляційного розгляду не було надано будь-яких доказів оскарження дій працівників поліції з цього питання.

Звертаю увагу на те, що згідно п.1.3 Правил дорожнього руху учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

За приписами п.2.5 ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Зазначені норми вказують на те, що ОСОБА_1 як водій транспортного засобу, зобов`язаний знати, що за вимогами ПДР він повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

З огляду на вказане ні є слушними доводи апеляційної скарги про те, що нібито поліцейським не було роз`яснено ОСОБА_1 його обов`язок пройти огляд на стан сп`яніння, і це є порушенням порядку проведення такого огляду.

Крім того, такі доводи апелянта спростовуються дослідженим відеозаписом.

Доводи апелянта, що працівниками поліції було порушено порядок огляду водія на встановлення стану сп`яніння вважаю необґрунтованими та такими, що спростовуються дослідженими доказами, наявними в матеріалах справи.

Як вбачається з оскарженої постанови судді 1-ї інстанції, такі доводи сторони захисту були предметом розгляду та їм надано повну та обґрунтовану оцінку суддею 1-ї інстанції, з якими погоджується і суд апеляційної інстанції

Так, суд вважав доводи ОСОБА_1 про неповідомлення його працівником поліції про причини і підстави зупинки транспортного засобу такими, що не відповідають дійсності. З таким висновком погоджується і апеляційний суд.

Як вбачається з відеозапису з бодікамер поліцейського, останній повідомив ОСОБА_1 причини зупинки його транспортного засобу, а саме той факт, що 22 лютого 2026 року надійшло повідомлення в Криворізьке РУП, що даний транспортний засіб годину тому на перехресті вулиці Іллічівської та проспекту Миру ледь не збив дитину пішохода на пішохідному переході. На вимогу працівника поліції пред`явити посвідчення водія або інший документ, який посвідчує особу, ОСОБА_1 відмовився, обгрунтовуючи своїм не бажанням пред`являти такий документ.

Крім того, суд звернув увагу, що відповідно до ст. 31 ЗУ «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати такий превентивний захід як зупинення транспортного засобу. Крім того, статтею 35 ЗУ «Про Національну поліцію» визначено перелік причин за яких поліцейський може зупиняти транспортні засоби. Разом з тим, 24 лютого 2022 року указом Президента України № 64/2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який діє по даний час. Воєнний стан - це особливий правовий режим, що передбачає надання відповідним органам державної влади додаткових повноважень з тимчасовим обмеження конституційних прав громадян. Зокрема на час дії воєнного стану передбачено можливість заборони громадянам права на пересування та перебування в певних місцях, встановлення певних режимів в`їзду чи виїзду, а також заборона руху транспортних засобів. При цьому, передбачено право перевіряти у громадян, а тому числі водіїв, документи, а в разі потреби проводити огляд транспортних засобів, особистих речей та багажу. При цьому, законом не передбачено конкретної процедури зупинки транспортних засобів та спілкування з водіями в умовах воєнного стану.

Окрім того, підстава зупинки транспортного засобу не є предметом доказування у справі за ст. 130 КУпАП, оскільки ці обставини не мають значення для правильного вирішення справи та встановлення факту керування особою транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння. Вимога поліцейського про проходження водієм в установленому порядку медичного огляду для визначення стану алкогольного сп`яніння, пов`язується лише з наявністю ознак такого сп`яніння у водія, а не з встановленням підстав для зупинки транспортного засобу. А у випадку не згоди водія з причинами зупинки працівниками поліції, це не виключає можливість відповідно до п. 2.14 ПДР оскаржити дії поліцейського в разі порушення ним законодавства.

Так ОСОБА_1 в ході судового розгляду при апеляційному розгляді не подано ніяких доказів про порушення законодавства працівниками поліції щодо незаконності зупинки транспортного засобу (висновок службового розслідування, оскарження дій, рішення суду, тощо).

Що стосується доводів апелянта про необхідність застосування правового принципу «плодів отрйного дерева» у зв`язку із порушенням поліцейським вимог ч. 3 ст.35 ЗУ «Про Національну Поліцію», то суд апеляційної інстанції вважає їх необґрунтованими. Під час апеляційного розгляду не було встановлено, що працівниками поліції було порушено порядок збирання доказів, на підставі яких в подальшому гуртувалось би обвинувачення, висунете ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Разом з тим, апеляційний суд вважає, що дані про те, яким чином та від кого поліцейські отримали первинну інформацію про можливе керування водієм автомобіля Volkswagen Passat державний номерний знак НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння, не має значення для вирішення питання про винність чи невинність ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Доводи ОСОБА_1 , що поліцейські не надали достатнього часу для виклику захисника та спілкування з ним, не знайшли свого підтвердження при апеляційному розгляді, а також були предметом розгляду суддею першої інстанції.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до приписів ст.268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. Тому такі доводи не ґрунтуються на законі і не беруться до уваги.

За приписами ст. 221 КУпАП розгляд справ про адміністративні правопорушення віднесено до повноважень суддів районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів. Проте, при розгляді даної справи ОСОБА_1 не скористався своїм правом скористатись юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.

Отже, під час апеляційного розгляду обставин, які б завадили ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння як на місці зупинки транспортного засобу, так і в медичному закладі, тобто в установленому законом порядку, судом встановлено не було, та апелянтом під час апеляційного розгляду не надано.

Обставини правопорушення об`єктивно підтверджуються сукупністю зібраних по справі матеріалів.

Отже, ті докази, які покладені в основу оскарженої постанови, відповідають положенням ч. 1 ст. 251 КУпАП, тобто є належними, допустимими, достовірними, а в сукупності та їх взаємозв`язку були достатніми для прийняття рішення про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП, та накладення на нього адміністративного стягнення.

Під час апеляційного розгляду не було встановлено, що суддя 1-ї інстанції будь-яким чином спотворив чи перекрутив обставини події, що мала місце за участю ОСОБА_1 за викладених в протоколі про адміністративне правопорушення обставин, на чому наполягав апелянт.

Таким чином, під час судового розгляду достовірно встановлено, що поліцейський виконав всі вимоги чинного законодавства і вжив всі можливі дії в межах закону, порушень з його боку встановлено не було, у свою чергу водій ОСОБА_1 не виконав свій обов`язок, передбачений п. 2.5 ПДР, не пройшов на вимогу поліцейського в установленому законом порядку огляд з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння.

Апеляційний суд вважає недоведеними доводи апелянта про те, що судом першої інстанції було допущено спрощений підхід при розгляді справи, оскільки оскаржена постанова судді 1-ї інстанції містить аналіз всіх наявних в матеріалах справи доказів, яким була надана повна та належна оцінка в оскарженій постанові.

Враховуючи вищенаведені докази у їх сукупності, судом встановлено, що дослідженні під час судового розгляду докази повністю підтверджують ті обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, які викладені в адміністративному протоколі, складеному стосовно нього, і є безсумнівними доказами порушення ним п. 2.5 ПДР, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Отже, місцевим судом зроблено обґрунтований висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП.

Адміністративне стягнення, накладене на ОСОБА_1 в межах санкції ч. 1 ст.130 КУпАП у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, відповідає положенням ст. ст. 33-35 КУпАП щодо загальних правил накладення стягнень за адміністративні правопорушення, є адекватним вчиненому і відповідає особі правопорушника.

Тож, постанова судді 1-ї інстанції винесена з дотриманням вимог ст.ст. 283, 284 КУпАП, є законною та обґрунтованою, тому підстав для задоволення апеляційних вимог ОСОБА_1 та скасування постанови судді 1-ї інстанції та закриття провадження в справі за відсутності складу адміністративного правопорушення, немає.

На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Постанову Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 липня 2026 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Г.А. Гришин