Постанова від 11 серпня 2026 р. у справі №206/4897/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/2213/26 Справа № 206/4897/26 Суддя у 1-й інстанції - Малихіна В. В. Суддя у 2-й інстанції - Руденко В. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2026 року м. Дніпро

Суддя Дніпровського апеляційного суду Руденко В.В., за участю захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Єдаменка Є.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу захисника Єдаменка Євгена Анатолійовича, подану в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

на постанову судді Самарського районного суду міста Дніпра від 15 липня 2026 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), -

В С Т А Н О В И В :

Постановою судді Самарського районного суду міста Дніпра від 15 липня 2026 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665, 60 грн.

У постанові суду зазначено, що 21.06.2026р. о 07-20 год. в м. Дніпро, по вул. Курсантській, 36, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Daewoo Lanos, державний номер НОМЕР_1 перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння. Водій погодився пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку, на місці зупинки транспортного засобу, за допомогою алкотестера Драгер 7510, прилад ARMF-0337, проба позитивна 1,63 проміле, роздруківка тесту № 845, що зафіксовано на нагрудні відео реєстратори № 469338, 469345, чим порушив п.2.9а Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст. 130 КУпАП.

В апеляційній скарзі захисник порушує питання про скасування постанови, як незаконної та необґрунтованої, ухваленої з порушенням норм права, а також з невідповідністю висновків суду обставинам справи.

На думку захисника під час складання протоколу працівниками поліції не вжито належних заходів щодо встановлення наявності чи відсутності адміністративного правопорушення, не надано належних і допустимих доказів, які могли б підтвердити факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння.

Обставини події, викладені в протоколі, не відповідають дійсності і спростовуються відеозаписом нагрудного відеореєстратора поліцейського 469338, на якому відео починається з того, що ОСОБА_1 стоїть на узбіччі дороги, а на задньому плані автомобіль DAEWOO LANOS, д.н.з. НОМЕР_1 , з непрацюючим двигуном та піднятим капотом.

Тобто будь-яких доказів, які б підтверджували, що ОСОБА_1 згідно п. 1.10 Правил дорожнього руху України саме керував автомобілем, матеріали справи не містять.

У письмовому поясненні, яке долучене до справи, ОСОБА_1 вказує, що він не керував автомобілем DAEWOO LANOS, д.н.з. НОМЕР_1 в час і місці, зазначеному в протоколі, а на місці події працівники поліції фактично позбавили його в наданні будь-яких письмових показів, зазначивши і змусивши його написати, що покази він надасть в суді (бодікамера 469345 час - 19.25 хв.).

Суд першої інстанції, в обгортування провини ОСОБА_1 в порушенні норм ст.130 КУпАП послався лише на результати алкотестера Драгер 7510 - 1,63 проміле, не взявши до уваги той факт, що на запитання поліцейського: Чи вживали ви сьогодні? — ОСОБА_1 відповів «сьогодні не вживав».

Суд звернув увагу, що ОСОБА_1 не спростовує керування автомобілем у стані алкогольного сп`яніння і на думку поліцейських ОСОБА_1 має «запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя», що є суб`єктивним візуальним та нюховим спостереженням. При цьому суд першої інстанції знехтував ключовою обставиною – відсутністю належного і допустимого доказу керування ОСОБА_1 автомобілем у зазначений в протоколі часі та місці.

Захисник зазначає, що у порушення ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», яка регламентує вичерпний перелік підстав, за яких поліцейський має законне право зупинити транспортний засіб, не надали належних та допустимих доказів що ОСОБА_1 , керуючи автомобілем порушив правила дорожнього руху.

Обидва поліцейських мали нагрудні відеореєстратори №№ 469338 і 469345 включення яких, у порушення вимог Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, не відбулось з моменту початку виконання службових обов`язків, а відеозапис не був безперервним.

У рапорті інспектора поліції зазначено, що під час руху в службовому автомобілі було зупинено автомобіль DAEWOO LANOS, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , за те що він був непристебнутий паском безпеки. Однак не зрозуміло, яким чином поліцейські змогли в цьому впевнитись попередньо, безпідставно не зупинивши автомобіль, з урахуванням того, що службовий автомобіль поліції знаходиться позаду автомобіля DAEWOО, а його стекла затемнені.

Відповідно до постанови КАС Верховного Суду від 20.05.2020 року у справі № 524/5741/16-а, рапорт працівника поліції не може слугувати однозначним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративних правопорушень.

Відеозапис з нагрудного реєстратора поліцейських і докази притягнення ОСОБА_1 за ч.5 ст.121 КУпАП за порушення п. 2.3 «в» ПДР в матеріалах справи відсутні, на що суд першої інстанції уваги не звернув.

У своєму рішенні від 15.03.2019 ВС у справі № 686/11314/17 вказав, що оскільки поліцейським не задокументовано та не доведено належними і допустимими доказами факту порушення водієм правил дорожнього руху, то вимоги інспектора до водія про пред`явлення документів на право керування є неправомірними, а співробітники поліції можуть зупиняти автомобіль, лише коли є факт правопорушення.

Таким чином докази, на які послався суд першої інстанції є передчасними, недоведеними, оскільки ґрунтуються на припущеннях, а будь-які інші належні, допустимі та достовірні докази, які б з достатністю вказували на наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП у справі відсутні.

На підставі викладеного захисник просить постанову Самарського районного суду м.Дніпра від 15.07.2026 року по справі 206/4897/26 щодо ОСОБА_1 скасувати, провадження у справі закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення

В судове засідання апеляційного суду особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 не з`явився, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, подавши джо суду заґяву про розгляд спрви без його участі. Враховуючи наведене, а також думку захисника Єдаменка Є.А., апеляційний суд, відповідно до приписів ч.6 ст.294 КУпАП, вважає можливим провести апеляційний перегляд справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

В судовому засіданні апеляційної інстанції захисник Єдаменко Є.А. підтримав доводи поданої апеляційної скарги та наполягав на її задоволенні, просив апеляційний суд скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

Додатково зазначив, що матеріали справи не містять доказів факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, оскільки всю ніч його автомобіль простояв на узбіччі зламаний та чекав на допомогу. Отже на час спілкування з патрульним поліцейським він не перебував у статусі водія, а тому не суб`єктом правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП. Результат зафіксованого на алкотест Драгер медичного огляду — 1,63 промілє у ОСОБА_1 не оспорюється.

Вислухавши пояснення захисника, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи поданої апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до наступного висновку.

Відповідно до ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Згідно з положеннями ст.ст. 245,252,280 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Орган (посадова особа) приймає рішення на підставі досліджених доказів, оцінюючи їх за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При цьому положеннями статті 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно вимог ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до вимог ч.2 ст.251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Апеляційний суд вважає, що наведених вимог закону місцевим судом дотримано у повному обсязі.

Як убачається з оскаржуваної постанови місцевий суд в повному обсязі виконав вимоги ст.280 КУпАП, всебічно дослідив матеріали справи та обґрунтовано дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, пославшись у своїй постанові на досліджені під час судового розгляду належні та допустимі докази, які були перевірені та досліджені під час апеляційного перегляду справи.

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 699936 від 21.06.2026, складеного стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП, 21.06.2026 о 07:20 годин в м. Дніпро, по вул. Курсантській, 36, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Daewoo Lanos, д.н.з. НОМЕР_1 перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння. Медичний огляд у встановленому законом порядку на стан алкогольного сп`яніння, зі згоди водія, проведено на місці зупинки транспортного засобу, за допомогою алкотестера Драгер 7510, прилад ARMF-0337. Проба позитивна - 1,63 проміле, роздруківка тесту № 845. Своїми діями водій порушив п.2.9а Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст. 130 КУпАП.

Технічний засіб відеозапису: № 469338, 469345.

У протоколі у графі пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності зазначено «надам у суді».

Вказано, що тимчасово вилучено посвідчення водія НОМЕР_2 та видано тимчасовий дозвіл на право керування транспортними засобами НОМЕР_3 .

Особі, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 роз`яснено його права та обов`язки, передбачені ст.63 Конституції України, ст.268 КУпАП, повідомлено про час, дату та місце розгляду справи судом, про що у відповідній графі наявний власноручний підпис водія ОСОБА_1 .

Протокол підписаний працівником поліції, що його складав та особою, яка притягається до адміністративної відповідальності (а.с.3).

Відповідно до чеку Alcotest Drager 7510 (ARMF-0337), тест № 845, 21 червня 2026 року о 07:29:57 годині було проведено огляд водія ОСОБА_1 на перебування у стані алкогольного сп`яніння, результат позитивний — 1,63‰. Водій ОСОБА_1 погодився з результатами проведеного тестування, про що свідчить його власноручний підпис (а.с.5).

Згідно акту огляду водія на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, огляд проведений у зв`язку з виявленими у водія ОСОБА_1 ознаками алкогольного сп'яніння, а саме — запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя. Огляд проведений за допомогою приладу Alcotest Drager 7510 (ARMF-0337), тест № 845. Результат позитивний – 1,63 проміле. Акт підписаний інспектором поліції, який його складав та водієм ОСОБА_1 (а.с.6).

З рапорту інспектора патрульної поліції убачається, що 21.06.2026 в м. Дніпрі, рухаючись по вул. Курсантська, в районі будинку № 36 було зупинено автомобіль Daewoo Lanos, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 , який не був пристебнутий паском безпеки. Під час перевірки документів у водія були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота), та на вимогу працівника поліції пройти медичний огляд у встановленому законом порядку на стан алкогольного сп`яніння водій погодився. За результатом огляду, проведеного за допомогою приладу Алкотестре Даргер 7510, прилад ARMF-0337, тест № 845, результат позитивний – 1,63 проміле. Подію зафіксовано на нагрудні відеореєстратори № 469338, 469345.

На водія ОСОБА_1 було складено адміністративний протокол за ч.1 ст. 130 КУпАП, посвідчення водія вилучено та видано тимчасовий дозвіл на право керування транспортними засобами. Водія відсторонено від керування транспортним засобом, автомобіль не евакуювався, так як не працював службовий евакуатор. Транспортний засіб припаркований на правому узбіччі та не заважає іншим учасникам дорожнього руху. Водію роз`яснено його права та обов`язки за ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП (а.с.4).

Відповідно до ч.1 ст.40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою:

1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб;

2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Судом апеляційної інстанції було відтворено відеозапис, долучений до матеріалів справи працівниками поліції на одному DVD-R диску (а.с.7), на якому наявний поєднаний відеозапис з нагрудних камери працівників поліції № 469338 від 21.06.2026 тривалістю 07:25:44-07:43:12 та № 469345 від 21.06.2026 тривалістю 07:44:23-07:46:50 годин.

На відеозапису видно, що на узбіччі проїжджої частини автодороги стоїть автомобіль Daewoo Lanos, д.н.з. НОМЕР_1 , позаду нього - службовий автомобіль працівників поліції, поряд водій (як потім буде встановлено ОСОБА_1 ) та поліцейські.

Працівник поліції до ОСОБА_1 : « ОСОБА_2 , Ви керували транспортним засобом Daewoo Lanos, д.н.з. НОМЕР_1 . Під час спілкування з Вами, від Вас чутно запах спиртного. Ви алкоголь сьогодні вживали?»

ОСОБА_1 : «Сьогодні — ні».

Працівник поліції: «А коли? Вчора?»

О 07:26:12 годині на відео видно, що ОСОБА_1 на запитання поліції киває головою, погоджуючись.

Працівник поліції: «Я Вам пропоную пройти медичний огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння за допомогою приладу Алкотестер Драгер. Ви згодні? Попереджаю Вас, що ведеться відеозапис події».

ОСОБА_1 : «Я зрозумів».

Працівник поліції: «Ви згодні пройти огляд за допомогою Алкотестеру?»

ОСОБА_1 : «Так, а який сенс?»

Працівник поліції: «Ви відмовляєтесь?»

ОСОБА_1 : «А сенс?»

Працівник поліції: «Повідомляю Вас, що у разі відмови від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння щодо Вас буде складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП за ухилення від проходження огляду».

ОСОБА_1 : «Я не ухиляюсь, я просто... Хочете, я пройду» (07:26:49 годин).

Працівник поліції: «Згідно вимог п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху Ви зобов`язанні пройти огляд на вимогу поліцейського...»

Далі на відеозапису видно, що водій ОСОБА_1 власноручно розпакував одноразовий мундштук, який працівник поліції вставив в Алкотестер Драгер.

Працівник поліції роз`яснив ОСОБА_1 порядок проходження огляду, ОСОБА_1 пройшов його, результат позитивний — 1,63 проміле.

Працівник поліції: «Щодо Вас буде складено адміністративний протокол за ч.1 ст.130 КУпАП, за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння».

Потім поліцейські роз`яснили водію ОСОБА_1 положення ст.63 Конституції України, а також процесуальні права та обов`язки, передбачені ст. 268 КУпАП.

О 07:29:14 годин ОСОБА_1 підписав роздруківку-чек Алкотестеру Драгер з результатами проведеного огляду.

О 07:29:41 годин працівник поліції: «Ви на роботу? Вам не можна за кермо. У Вас 1,63 проміле алкоголю... Залишайте автомобіль тут, він припаркований без порушень ПДР, нікому не заважає».

Працівники поліції переходять до складання адміністративних матеріалів.

О 07:32:06 годині ОСОБА_1 : «Я б і не їхав, якби не мої співробітники...»

Працівник поліції: «Зараз ми Вас відправимо на роботу, на маршрутці тільки вже...»

ОСОБА_1 : «Ну да...»

о 07:33:13 годині ОСОБА_1 підписав акт огляду на стан алкогольного сп`яніння та до працівників поліції: «А як же забрати машину?»

Працівник поліції: «Ввечері заберете, коли будете з роботи їхати».

Поліцейський повідомив водія ОСОБА_1 про те, що його водійське посвідчення вилучається до рішення суду у цій справі.

ОСОБА_1 о 07:36:56 годині: «Я зараз мені що робити?»

Працівник поліції: «Зараз Вам за кермо не можна - Ви знаходитесь у стані алкогольного сп`яніння, Ви розумієте? За кермо не можна!»

ОСОБА_1 : «А завтра можна?»

Працівник поліції: «Завтра звісно, заберете машину...»

О 07:44:20 годин працівник поліції оголосив водію ОСОБА_1 зміст складеного протоколу про адміністративне правопорушення, останній підписав протокол.

О 07:45?20 годин працівник поліції: «Тут Ваші пояснення. Можете нічого не вказувати, просто підпис, або зазначити, що надасте пояснення у суді. Нічого не будете пояснювати? Тоді пишіть, що надасте пояснення у суді»

ОСОБА_1 : «Так-так».

Далі на відеозапису видно, що працівник поліції вручив водію ОСОБА_1 копію протоколу про адміністративне правопорушення та тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом.

На переконання апеляційного суду досліджений судом відеозапис має достатньо високу інформативність, позбавлений упередження і суб`єктивного ставлення, має безсторонній характер, що вимагає від суду ретельного та уважного дослідження вищевказаного доказу у сукупності із іншими доказами по справі.

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно ст. 31 Закону України “Про Національну поліцію”, поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

Відеозапис відповідає зазначеним вимогам та положенням ст. 251 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначено номери нагрудних камер працівників поліції, ці ж номери камер зазначені і на відеозаписі, долученому до матеріалів провадження.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції надав належну правову оцінку доказам, обґрунтовано визнав їх належними та допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов`язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування, зібрані у порядку, встановленому КУпАП.

Відеозаписами зафіксовані реальні дані, які не можуть бути спотворені та мають істотне значення для розгляду справи, оскільки дозволяють встановити психологічне ставлення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 до вчиненого правопорушення та додаткові обставини, які прямо вказують на нього, як на правопорушника, який керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння.

Посилання захисника на те, що відеозаписом з нагрудних камер працівників поліції не зафіксовано моменту зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 та даних про наявність у поліцейських підстав для такої зупинки, - не впливають на правильність висновків суду про наявність в діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

Водночас суд апеляційної інстанції враховує той факт, що в поданій апеляційній скарзі сторона захисту не оспорює сам факт керування транспортним засобом водієм ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння, а оспорює наявність доказів керування ним транспортним засобом та факту порушення особою, яка притягається до адміністративної відповідальності правил дорожнього руху, що слугували підставою для зупинки транспортного засобу.

Апеляційний суд звертає увагу адвоката, що закон вимагає відеофіксації обставин проведення огляду водія на стан алкогольного сп`яніння або відмови від проходження такого огляду, а не фіксування факту керування особою транспортним засобом, зупинку його працівниками поліції, причин такої зупинки транспортного засобу, встановлення порушень ПДР, що може бути встановлено за допомогою інших доказів. Тому апеляційні доводи про відсутність фіксування на відеозапису факту керування транспортним засобом ОСОБА_1 та причин зупинки його транспортного засобу, як підстави для висновку про недоведеність в діях останнього складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, суд апеляційної інстанції не вважає слушними.

Посилання апелянта в апеляційній скарзі на те, що відеозапис долучений до матеріалів справи не містить повного запису з нагрудних камер працівників поліції щодо події, на переконання апеляційного суду хоча і є слушними, проте такий недолік не можна вважати істотним, оскільки обставини вчинення адміністративного правопорушення підтверджуються всією сукупністю доказів, досліджених судом під час розгляду даної справи, при цьому на наявному відеозаписі зафіксовано те, що працівники поліції повідомили водію ОСОБА_1 про виявлені у нього ознаки алкогольного сп`яніння, та запропонували пройти огляд за допомогою Алкотестеру Драгер. На що водій ОСОБА_1 погодився, жодним чином не заперечував факт керування ним транспортним засобом, зупинки його працівниками поліції під час керування автомобілем та не вказував про безпідставність вимог поліцейських, як до водія транспортного засобу, пройти медичний огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння.

Водночас, відповідно до інформації з нагрудних камер поліцейських, ОСОБА_1 особисто підтвердив працівникам поліції, що він їхав роботу та не робив би цього, якби не його співробітники (07:32:06 годин запису).

Згідно загальних положень, що містяться у п.1.1. ПДР України, ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Відповідно до п.2.9 «а», п.2.5 ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно з п.п.1,2 розділу 1 Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (далі- Інструкція), затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015 №1452/735 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 за №1413/27858, ця Інструкція визначає процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі – стан сп`яніння), та оформлення результатів такого огляду.

Огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі – поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Адміністративна відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП настає за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Як вбачається з відеозапису з нагрудних камер поліцейських та роздруківки чеку алкотестеру Драгер, водій ОСОБА_1 пройшов тестування, погодився з його результатами — 1,63 проміле без жодних зауважень та підписав складені адміністративні матеріали. Порушень порядку проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, встановленого наведеними вище вимогами законодавства, працівниками поліції допущено не було.

Твердження апелянта про те, що відповідаючи на запитання працівника поліції, чи вживав ОСОБА_1 21.06.2026 алкогольні напої, останній відповів: «Сьогодні не вживав» - не вказують на незаконність судового рішення, оскільки у подальшому у відповідь на запитання поліцейського: «А коли вживали? Вчора?», водій ОСОБА_1 о 07:26:12 годині кивнув головою в знак згоди.

При цьому під час апеляційного розгляду сторона захисту результат медичного огляду ОСОБА_1 за допомогою алкотесту Драгер — 1,63 промілє не оспорювала, а лише вказувала, що на час спілкування з поліцейськими той не перебував у статусі водія, тому не є суб`єктом правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП.

Доводи ж апелянта щодо відсутності у справі доказів підстав для зупинки автомобіля його підзахисного не можуть бути прийняті до уваги, оскільки підстави для зупинки транспортного засобу або відсутність таких підстав не спростовують факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що утворює самостійний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та має наслідком притягнення до адміністративної відповідальності з накладенням стягнення, встановленого санкцією даної норми закону.

Неспроможними є також доводи апеляційної скарги, в частині незгоди з виявленими у ОСОБА_1 ознаками алкогольного сп`яніння, оскільки підстави вважати, чи перебувають особи у стані сп`яніння, відноситься до виключних повноважень працівників поліції, цьому кореспондує обов`язок водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд.

Як було зазначено вище, вимогами п. 2 розділу 1 Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» встановлено, що огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Отже законодавцем не встановлено жодної вимоги до працівників поліції надавати докази на підтвердження виявлених ознак алкогольного сп`яніння. Більше того, поліцейський фактично виявляє ознаки стану алкогольного сп`яніння у водія транспортного засобу у залежності від власного їх розуміння. Наявність ознак алкогольного сп`яніння самі по собі не означають, що особа перебуває в стані такого сп`яніння.

Доводи адвоката про те, що рапорт працівника поліції є неналежним доказом, є необґрунтованим, оскільки рапорт є службовим документом, яким поліцейський інформує начальника про законність своїх дій, наведені у рапорті дані повністю узгоджуються з іншими матеріалами провадження щодо послідовності дій працівників поліції при оформлені ними протоколу про адміністративне правопорушення.

Апеляційний суд зауважує, що протокол про адміністративне правопорушення та інші процесуальні документи складені уповноваженою державою особою. Проте ні ОСОБА_1 , ні його захисник не скористалися процесуальною можливістю та не зверталися із скаргами на дії працівників поліції до їх безпосереднього керівництва з метою ініціювання службової перевірки або притягнення до дисциплінарної відповідальності посадових осіб, якими були складені відповідні процесуальні документи у цій справі. Також стороною захисту не надано відомостей про, що останні зверталися до суду в порядку КАС України щодо оскарження дій або бездіяльності відповідних посадових осіб – працівників поліції.

При цьому, на переконання апеляційного суду, є некоректними посилання апелянта на правові позиції КАС Верховного Суду, викладені у справах №524/5741/16-а та №686/11314/17 про те, що рапорт працівника поліції не може слугувати однозначним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення та щодо необхідності доведення факту порушення водієм правил дорожнього руху, що стало підставою для зупинки його автомобіля, - оскільки ці висновки стосуються правовідносин, що регулюються Кодексом адміністративного судочинства України, а отже є відмінними від правовідносин, які існують у нашій справі та які регулюються нормами КУпАП, зокрема, статтею 251 цього Кодексу.

На переконання апеляційного суду, досліджені та покладені в основу рішення суду першої інстанції докази, які були перевірені під час апеляційного розгляду, є належними та допустимими доказами по справі у розумінні ст.251 КУпАП, оскільки складені уповноваженими особами, відповідно до процедури їх збирання та у своїй сукупності дають підстави зробити висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у керуванні транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння при обставинах встановлених постановою судді Самарського районного суду міста Дніпра від 15 липня 2026 року, чим було порушено вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху, тобто ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.

Суд першої інстанції, дотримуючись принципу неупередженості та об`єктивності, з дотриманням вимог ст.ст.245, 251, 252, 280 КУпАП, дав належну оцінку наявним у справі доказам у їх сукупності та дійшов обґрунтованих висновків про доведеність вини ОСОБА_1 «поза будь-яким розумним сумнівом» у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а тому підстав для закриття провадження у справі, визначених п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, на чому наполягає апелянт, суд апеляційної інстанції не вбачає.

Відповідно до положень ст.23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчинення нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

У справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року ЄСПЛ у складі його Великої Палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Апеляційний суд вважає, що суддею місцевого суду при постановленні рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП та при накладенні на винну особу адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, у повній мірі враховані загальні принципи та правила накладення стягнення, передбачені ст.23 та ст.ст.33-35 КУпАП, а також враховано підвищений рівень суспільної небезпеки скоєного винною особою адміністративного правопорушення.

Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які були б підставою для скасування постанови судді та закриття провадження у справі, апеляційним переглядом не встановлено.

Підсумовуючи вищенаведене апеляційний суд дійшов висновків, що доводи апеляційної скарги захисника є безпідставними та задоволенню не підлягають, а постанова судді Самарського районного суду міста Дніпра від 15 липня 2026 року є законною, обґрунтованою та належним чином мотивованою, підстав для її зміни або скасування не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу захисника Єдаменка Євгена Анатолійовича, подану в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову судді Самарського районного суду міста Дніпра від 15 липня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

СУДДЯ ДНІПРОВСЬКОГО

АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ В.В. РУДЕНКО