Постанова від 05 серпня 2026 р. у справі №213/1494/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/1868/26 Справа № 213/1494/26 Суддя у 1-й інстанції - Попов В. В. Суддя у 2-й інстанції - Гришин Г. А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2026 року м. Кривий Ріг

Суддя Дніпровського апеляційного суду Гришин Г.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Халупка С.В., який діє в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову судді Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 травня 2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік; стягнуто 665,60 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Обставини, встановлені судом 1-ї інстанції :

Постановою Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 травня 2026 року встановлено, що 23.03.2026 року о 20:41 год. в м. Кривий Ріг, вул. Салютна, 1 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 21121 днз НОМЕР_2 з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: поведінка, що не відповідає обстановці, неприродна блідість обличчя.

Від проходження огляду в медичному закладі на стан наркотичного сп`яніння, у встановленому законом порядку, ОСОБА_1 відмовився.

Доводи апеляційної скарги:

В апеляційній скарзі, звертає увагу суду, що постанова є незаконною, необґрунтованою та підлягає скасуванню.

Із наданих матеріалів вбачається, що підставою для складання протоколу серії ЕПР1№622529 стало твердження працівників поліції про те, що 23 березня 2026 року близько 20 год. 40 хв. У м. Кривий Ріг по вул Салютній 1 ОСОБА_1 нібито керував транспортним засобом ВАЗ 21121, державний номерний знак НОМЕР_2 , з ознаками наркотичного сп`яніння та відмовився від проходження огляду в медичному закладі При цьому стверджує, що матеріали справи не містять даних про законність первинної зупинки, факт керування транспортним засобом саме ОСОБА_1 , наявність об`єктивних ознак наркотичного сп`яніння.

Звертає увагу суду на неповноту протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1№622529, оскільки сторона захисту вважає його неповним: його зміст фактично обривається після пункту 7, а провадження починається вже з пункту 13. Такий дефект позбавляє як особу, так і суд апеляційної інстанції можливості перевірити чи були заповнені всі обов`язкові реквізити, чи не містили проміжні пункти істотних відомостей, застережень або пояснень особи, а також чи не було порушено порядок складання протоколу.

Вважає, що надане відео працівниками поліції не усуває ключових сумнівів. На ньому не зафіксоване належним чином моменту зупинки транспортного засобу, не підтверджено безперервно факт керування транспортним засобом саме ОСОБА_1 у час та в місці зазначеному в протоколі, не зафіксовано належної причини зупинки, не відображено об`єктивної фіксації ознак наркотичного сп`яніння.

Звертає увагу суду, що законність зупинки є початковою умовою правомірності всіх подальших дій поліції. Якщо первинна зупинка була здійснена без законної підстави або така підстава не була конкретно повідомлена та підтверджена доказами, - подальші дії – встановлення особи, спілкування, вимога пройти огляд, оформлення і направлення протоколу не можуть визнаватися правомірними.

Суттєвим є те, що на відео не зафіксовано належного повідомлення ОСОБА_1 конкретних ознак, які нібито стали підставою для вимоги пройти огляд, вважає, що порушено порядок ст. 266 КУпАП, оскільки спочатку повинні бути встановлені ознаки сп`яніння, потім особі мають бути зрозумілі підстави огляду, порядок його проходження.

Звертає увагу суду, що огляд військовослужбовців повинен бути проведений згідно ст. 266-1 КУпАП. Огляд проведений поліцейським без дотримання спеціальної процедури не відповідає вимогам закону, його результати є недопустимими, а провадження підлягає закриттю.

Вважає, що порушено право на захист, оскільки в даній справі стороні захисту не було надано повний протокол і повний відеомасив, на який посилалася поліція.

Позиції сторін в суді :

Особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 та його захисник адвокат Жуков В.В. повідомлені про день, час та місце розгляду апеляційної скарги захисника, в судове засідання не з`явилися. Заяв та клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надали.

Ураховуючи положення ст. 268 КУпАП, якою не передбачено обов`язкову участь особи щодо якої вирішується питання про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП, а також строк, протягом якого особу може бути притягнуто до відповідальності в разі доведення її вини, та з огляду на те, що апелянтом не надано на розгляд суду будь-яких нових доказів, вважаю за можливе здійснити розгляд даної справи за відсутності належним чином повідомлених ОСОБА_2 та його захисника Жукова В.В.

Висновки суду:

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку:

На підставі ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого прийняти мотивоване законне рішення.

Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

ОСОБА_1 визнано винним в тому, що він керував транспортним засобом з явниким ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: поведінка, що не відповідає обстановці, неприродна блідість обличчя. Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Аналіз диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП вказує на те, що до відповідальності може бути притягнуто водія транспортного засобу, у якого виявлено ознаки наркотичного сп`яніння, і який відмовився від проходження огляду на стан такого сп`яніння у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та оформлення результатів такого огляду встановлена Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України №1452/735 від 09 листопада 2015 року.

Відповідно до п. 2 р. 1 «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції»,затвердженої спільним наказом МВС та МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015 р. огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Згідно зі п.п. 3, 4 р. 1 Інструкції ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. А ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.

Відповідно до п.п. 7, 8, 12, 13 розділу ІІІ Інструкції проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини є обов`язковим.

Аналіз матеріалів даної справи свідчить, що суддя 1-ї інстанції при її розгляді належним чином врахував зазначені вимоги закону та обґрунтовано прийшов до висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Вимоги апеляційної скарги про необхідність закриття провадження за відсутності події та складу правопорушення в діях ОСОБА_1 , передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є безпідставними, а його вина підтверджується дослідженими як судом 1-ї інстанції, так і апеляційної інстанції доказами, а саме:

- відеозаписом, долученим в якості доказу до матеріалів справи (оптичний диск DVD-R, який містить сім файлів - clip-0 – clip-7) встановлені наступні фактичні обставини:

- рух т\з ВАЗ 21121 НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 у вказаний в протоколі час та місті (clip-0 та clip-4 БК 475837), що у свою чергу не заперечувалось і самим водієм ОСОБА_1 після його зупинки, а також його захисником під час розгляду справи в судовому засіданні;

- повідомлення поліцейським водію ОСОБА_1 про причину його зупинки – зупинка згідно пункту 3 статті 35 Закону України про Національну поліцію – наявна інформація, яка свідчить про те, що транспортний засіб мог бути об`єктом учинення дорожньо-транспортної пригоди – як пояснив поліцейський водію, зовнішній вигляд транспортного засобу – різність кольору свідчить про можливу участь у ДТП, тобто ознаки ДТП на транспортному засобі (clip-4 БК 475837);

- відсутність у водія ОСОБА_1 посвідчення водія (clip НОМЕР_3 );

- повідомлення поліцейським водію ОСОБА_1 про виявлення у нього ознак наркотичного сп`яніння – поведінка, що не відповідає обстановці, неприродна блідість обличчя, при цьому зазначені ознаки повідомлялись водію тричі (clip-5 БК 475837);

- вимога поліцейського водію ОСОБА_1 пройти огляд на встановлення стану сп`яніння у медичному закладі і відмова водія ОСОБА_1 від даного проходження. Як пояснив ОСОБА_1 поліцейському – «я нікуди не поїду, мені ліньки їхати, я абсолютно тверезий, не бажаю їхати і витрачати свій час, я буду все оскаржувати» (clip-5 БК 475837);

- роз`яснення водію його законних прав (clip-4 БК 475837).

- протоколом про адміністративне правопорушення, направлення на медичний огляд водія.

Апеляційний суд вважає вказані докази належними, допустимими, такими, що доповнюють одне одного та підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Беручи до уваги факт допустимості та належності зазначених доказів, апеляційний суд враховує положення ст. 251 КУпАП, відповідно до якої доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Розгляд та надання оцінки всім доказам та їх джерелам, в тому числі протоколу про адміністративне правопорушення та відеозапису, що мали місце 23.03.2026 року за участю ОСОБА_1 , здійснюється під час розгляду судом питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Оцінювати з погляду допустимості можна лише докази, тобто фактичні дані, на підставі яких встановлюються наявність чи відсутність фактів та обставин, важливих для ухвалення рішення, а не саме по собі джерело доказів. На цьому наголосив Касаційний кримінальний суд у постанові від 11 липня 2023 року по справі №275/368/19.

В обґрунтування оскарженої постанови, суддя 1-ї інстанції надав належну оцінку сукупності наданих доказів.

Апеляційний суд вважає, що надані працівниками поліції відеозаписи, які містяться в матеріалах справи про адміністративні правопорушення, отримані з автоматичної відеотехніки, з метою фіксування правопорушення, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», може слугувати доказом у справі про адміністративне правопорушення в розумінні норм КУпАП.

Відеозаписи відповідають вимогам п. 5 Інструкції про застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, затвердженої наказом МВС України 18.12.2018 р. №1026.

Той факт, що наявні в матеріалах справи відеозаписи є роздільними, а відеофіксація не здійснювалася безперервно, не свідчить про наявність підстав піддавати сумніву зміст даних відеозаписів та вважати такі докази недопустимими. Доказами відповідно до приписів ст. 251 КУпАП є, в тому числі, і показання технічних приладів чи технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, тощо.

Доводи сторони захисту, що наявні в матеріалах справи докази є неналежними, вважаю необґрунтованими.

Протокол про адміністративне правопорушення та відеозаписи з нагрудних камер поліцейських не містять істотних розбіжностей, а інші матеріали справи в їх сукупності підтверджують фактичні обставини справи, а тому вірно покладені ці дані судом в основу прийнятого рішення.

Обставини правопорушення об`єктивно підтверджуються сукупністю зібраних по справі матеріалів, яким суддя 1-ї інстанції надав повну та належну оцінку.

Апеляційний суд вважає недоведеними доводи апелянта про те, що суддею 1-ї інстанції було допущено спрощений підхід при розгляді справи, оскільки оскаржена постанова судді 1-ї інстанції містить аналіз всіх наявних в матеріалах справи доказів, яким була надана повна та належна оцінка в оскарженій постанові.

Враховуючи вищенаведені докази у їх сукупності, судом встановлено, що дослідженні під час судового розгляду докази повністю підтверджують ті обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, які викладені в адміністративному протоколі, складеному стосовно нього, і є безсумнівними доказами порушення ним п. 2.5 ПДР, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.

З переглянутого відео з засобів технічної відеофіксації від 23.03.2026 року вбачається, що відеозаписом підтверджується факт керування транспортним засобом саме ОСОБА_1 .

Доводи сторони захисту щодо відсутності законної причини зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 спростовуються дослідженим відеозаписом, долученим до матеріалів справи.

Так, з відеозапису встановлено, що поліцейським було повідомлено водію ОСОБА_1 про причину його зупинки, а саме: зупинка згідно пункту 3 статті 35 Закону України про Національну поліцію – наявна інформація, яка свідчить про те, що транспортний засіб може бути об`єктом учинення дорожньо-транспортної пригоди, про що пояснив поліцейський водію ОСОБА_1 (Сlip-5, починаючи з 20:44:12).

Тож, суд апеляційної інстанції вважає законною зупинку транспортного засобу, яким ОСОБА_1 керував без наявності в нього прав на керування таким транспортним засобом.

Такі ж підстави зупинки вищевказаного транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 зазначені і в рапорті патрульного поліцейського. Тому доводи сторони захисту з цих підстав є неспроможними.

Доводи апелянта щодо неналежного врахування судом статусу військовослужбовця ОСОБА_1 , що в подальшому призвело до складання протоколу про адміністративне правопорушення неуповноваженою на те особою – працівником поліції, а не представником ВСП, суд апеляційної інстанції вважає такими, що не ґрунтуються на законі.

Згідно приписів ч. 1 ст. 15 КУпАП за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, санітарних норм, правил полювання, рибальства та охорони рибних запасів, митних правил, вчинення правопорушень, пов`язаних з корупцією, вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, невиконання термінового заборонного припису або неповідомлення про місце свого тимчасового перебування у разі винесення термінового заборонного припису, порушення тиші в громадських місцях, неправомірне використання державного майна, незаконне зберігання спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації, невжиття заходів щодо окремої ухвали суду, ухилення від виконання законних вимог прокурора, порушення законодавства про державну таємницю, порушення порядку обліку, зберігання і використання документів та інших матеріальних носіїв інформації, що містять службову інформацію, військовослужбовці несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.

Оскільки правопорушення, передбачене ст. 130 КУпАП відноситься до правопорушень, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, то питання, пов`язані із виявленням дій, передбачених ст. 130 КУпАП, відносно військовослужбовців регулюються в загальному порядку. Тобто, проведення огляду та складання протоколу про це правопорушення віднесено до повноважень Національної поліції.

З урахуванням вищенаведеного доводи сторони захисту щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення неуповноваженою на те особою, є необґрунтованими.

Доводи сторони захисту щодо невідповідності протоколу діючим нормам КУпАП, суд апеляційної інстанції вважає неспроможними, оскільки під час апеляційного розгляду було встановлено відповідність складеного протоколу стосовно ОСОБА_1 вимогам ст. 256 КУпАП, якою встановлено вимоги до змісту протоколу.

Тож, протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою на те особою стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП та містить всі необхідні складові, які встановлено в ст. 256 КУпАП.

Так, зокрема, в протоколі щодо інкримінування особі вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП зазначення чи не зазначення підстав зупинки транспортного засобу, ніяким чином не спростовує наявність чи відсутність інкримінованого складу правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП.

Звертаю увагу, що закон вимагає відеофіксації обставин проведення огляду водія на стан сп`яніння або відмови від проходження такого огляду, а не фіксування факту законності зупинки транспортного засобу, що може бути встановлено за допомогою інших доказів.

Тож, суд обґрунтовано вважав, що подія зафіксована на відеозапису повністю узгоджується з доказами та з обставинами, викладеними в протоколі про адміністративне правопорушення, які були дослідженні судом, та яким надано повну та правильну оцінку судом.

Обставини правопорушення об`єктивно підтверджуються сукупністю зібраних по справі матеріалів.

Доводи апелянта про порушення порядку огляду через не оголошення ОСОБА_1 виявлених у нього ознак наркотичного сп?яніння поліцейським, спростовуються дослідженим відеозаписом (Сlip-5, починаючи з 20:49:41), а саме: поведінка, що не відповідає обстановці, блідість обличчя.

Таким чином, під час судового розгляду достовірно встановлено, що поліцейський виконав всі вимоги чинного законодавства і вжив всі можливі дії в межах закону, порушень з його боку встановлено не було, у свою чергу водій ОСОБА_1 не виконав свій обов`язок, передбачений п. 2.5 ПДР, не пройшов на вимогу поліцейського в установленому законом порядку огляд з метою встановлення стану наркотичного сп`яніння.

Враховуючи вищенаведені докази у їх сукупності, судом встановлено, що дослідженні під час судового розгляду докази повністю підтверджують ті обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, які викладені в адміністративному протоколі, складеному стосовно нього, і є безсумнівними доказами порушення ним п. 2.5 ПДР, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Апеляційний суд вважає недоведеними доводи апелянта про те, що суддею 1-ї інстанції було допущено спрощений підхід при розгляді справи, оскільки оскаржена постанова судді першої інстанції містить посилання на всі наявні в матеріалах справи докази, яким була надана повна та належна оцінка в оскарженій постанові.

Не вбачає суд апеляційної інстанції в діях судді першої інстанції порушення права на захист ОСОБА_1 через ненадання протоколу і повного відеозапису, на який посилається поліцейський, оскільки ознайомлення з наявними в матеріалах справи доказами є правом сторін, а не їх обов`язком.

Отже, місцевим судом зроблено обґрунтований висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП.

Адміністративне стягнення, накладене на ОСОБА_1 в межах санкції ч. 1 ст.130 КУпАП у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, відповідає положенням ст. ст. 33-35 КУпАП щодо загальних правил накладення стягнень за адміністративні правопорушення, є адекватним вчиненому і відповідає особі правопорушника.

Оскаржена постанова суду 1-ї інстанції винесена з дотриманням вимог ст.ст.283, 284 КУпАП, є законною та обґрунтованою, тому підстав для задоволення апеляційних вимог захисника та скасування постанови суду 1-ї інстанції, немає.

На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу адвоката Халупка С.В., подану в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Постанову Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 травня 2026 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Г.А. Гришин