Постанова від 28 липня 2026 р. у справі №753/15155/26 — Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/15155/26

провадження № 3/753/4710/26

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" липня 2026 р. суддя Дарницького районного суду м. Києва Просалова О.М., розглянувши адміністративний матеріал про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

- за ст. 173-2 ч. 1 КУпАП,

потерпіла особа ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянка України, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , та проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,

в с т а н о в и в:

Згідно протоколу, 11 липня 2026 року близько 13 год. 25 хв., за адресою АДРЕСА_3 , ОСОБА_1 , вчинив домашнє насильство фізичного характеру стосовно своєї сестри ОСОБА_2 , а саме: кидався в бійку, штовхався, намагався вдарити, внаслідок чого завдав шкоди фізичному здоров`ю потерпілій, тобто скоїв правопорушення, передбачене ст. 173-2 ч. 1 КУпАП.

В судовому засіданні ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Кушнаренко Д.В. - щодо протоколу про адміністративне правопорушення заперечували, вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення не визнали та пояснили, що 11 липня 2026 року йому зателефонував його племінник, син ОСОБА_2 , та попросив надати ключі від квартири за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 повідомив йому, що ключі від квартири знаходяться у його матері. Через деякий час за місцем проживання ОСОБА_1 прийшла ОСОБА_2 разом із сином та повідомила про намір переїхати до зазначеної квартири, а також про намір самостійно змінити замки у ній. При цьому ОСОБА_2 почала вимагати передати їй ключі та поводилася агресивно, вчиняла дії, спрямовані на вступ у фізичний конфлікт із ОСОБА_1 та його рідною тіткою ОСОБА_3 . Унаслідок конфлікту тілесні ушкодження отримали як ОСОБА_1 , так і ОСОБА_3 , що підтверджується відповідними довідками КНП «КМКЛ № 1 в м. Києві». Крім того, стороною захисту надано заяву про вчинення кримінального правопорушення. З огляду на викладене, ОСОБА_1 та його захисник просили провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю події адміністративного правопорушення.

ОСОБА_2 у судовому засіданні протокол про адміністративне правопорушення підтримала, зазначила, що її брат ОСОБА_1 не впускає її разом із малолітніми дітьми до квартири за адресою: АДРЕСА_1 , у якій він проживає, незважаючи на те, що вона разом із дітьми зареєстрована за вказаною адресою. Також ОСОБА_2 пояснила, що під час конфлікту ОСОБА_1 завдав їй ударів, внаслідок чого вона отримала тілесні ушкодження, на підтвердження чого надала суду відповідну медичну довідку. Просила визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення та притягнути його до адміністративної відповідальності.

Свідок ОСОБА_3 у судовому засіданні, будучи попередженою про кримінальну відповідальність за статтями 384, 385 КК України та приведеною до присяги, зазначила, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є її племінниками. Пояснила, що 11 липня 2026 року їй зателефонував ОСОБА_1 та повідомив, що його сестра прийшла до нього додому і мала намір викликати майстра для заміни замків у квартирі, у зв`язку з чим між ними виникла сварка. Свідок зазначила, що під час конфлікту ОСОБА_2 поводилася агресивно, плювалася, кидалася в бійку, а також ключами від квартири порізала їй руку. За її словами, ОСОБА_1 заступився за неї, після чого ОСОБА_2 разом із сином почали наносити ОСОБА_1 удари. При цьому свідок категорично заперечила вчинення ОСОБА_1 11 липня 2026 року будь-яких насильницьких дій щодо ОСОБА_2 .

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Вимогами ст. 251 КУпАП передбачено поняття доказів та порядок їх збирання у справі про адміністративне правопорушення, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення. Перекладання такого обов`язку на суд не передбачено.

Відповідальність за ч.1 ст. 173-2 КУпАП настає у разі вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі винесення такого припису.

Норма статті 173-2 КУпАП є бланкетною, а тому для того, щоб повністю розкрити суть адміністративного правопорушення у протоколі повинно бути зазначено, які конкретно дії вчинила особа, який спосіб насильства прослідковується у діях порушника, якщо дій кілька, то зазначена кожна дія і, вид насильства, наслідки цих дій по відношенню до особи, щодо якої вони були спричинені.

У той же час, організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства визначаються Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» 07 грудня 2017 року № 2229-VIII.

Так, відповідно до п. 3 ч.1 Закону № 2229-VIII, домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Водночас, домашнє насильство характеризується такими ознаками: умисність (з наміром досягнення бажаного результату); спричинення шкоди; порушення прав і свобод людини; значна перевага сил (фізичних, психологічних, пов`язаних із вищою посадою тощо) того, хто чинить насильство.

Для наявності складу адміністративного правопорушення щодо вчинення домашнього насильства є обов`язковим одночасне існування вищевказаних ознак, у разі відсутності хоча б однієї із ознак дії особи не можна розцінювати як насильство.

Однак важливо розрізняти поняття «сварка», «конфлікт», «насильство».

Особливостями ознак домашнього насильства є: наявність патерну (повторювані в часі інциденти множинних видів насильства); системна основа; повна влада та контроль над постраждалою особою; насильницькі дії у відносинах між близькими людьми; якщо вже є одна з форм домашнього насильства, висока ймовірність того, що й інші форми насильства можуть розвиватися.

Конфлікт - зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що призводить до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями; ситуація, в якій кожна зі сторін намагається зайняти позицію несумісну з інтересами іншої сторони.

Таким чином, виходячи з граматичного тлумачення диспозиції статті 173-2 КУпАП, орган поліції зобов`язаний при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, зазначати конкретно в чому саме полягало психологічне насильство, що прямо витікає з диспозиції статті (погрози, образи, чи переслідування, позбавлення житла, їжі, тощо) і це є обов`язковим.

Суд, оцінюючи надані докази в їх сукупності, не вбачає, що саме ОСОБА_1 вчинив щодо ОСОБА_2 насильницькі дії, оскільки такі твердження не знайшли достатнього та належного об`єктивного підтвердження під час судового розгляду.

Дійсно, ОСОБА_2 у судовому засіданні зазначила, що під час конфлікту ОСОБА_1 завдав їй ударів, унаслідок чого вона отримала тілесні ушкодження, та на підтвердження своїх доводів надала медичну довідку. Водночас суд враховує, що зазначена довідка видана 13 липня 2026 року, тоді як конфлікт, мав місце 11 липня 2026 року, та підтверджує лише факт звернення останньої за медичною допомогою і наявність у неї тілесних ушкоджень на момент огляду, проте не містить відомостей щодо обставин, механізму та часу їх отримання, а також особи, яка їх спричинила. Таким чином, сама по собі наявність у ОСОБА_2 тілесних ушкоджень не підтверджує, що вони були заподіяні саме ОСОБА_1 11 липня 2026 року під час конфлікту, про який вона повідомила суду, а за відсутності інших належних та об`єктивних доказів, які б підтверджували причинний зв`язок між виявленими ушкодженнями та діями ОСОБА_1 , зазначена медична довідка не може бути покладена в основу висновку про його винуватість у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Зазначені твердження ОСОБА_2 спростовуються показаннями безпосереднього очевидця події - свідка ОСОБА_3 , яка була присутня під час конфлікту та повідомила суду, що саме ОСОБА_2 поводилася агресивно, кидалася в бійку, заподіяла їй тілесне ушкодження ключами від квартири, після чого разом із сином почала наносити удари ОСОБА_1 . При цьому свідок прямо зазначила, що ОСОБА_1 того дня насильницьких дій щодо ОСОБА_2 не вчиняв.

Водночас суд звертає увагу, що показання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є взаємно суперечливими щодо безпосередніх обставин конфлікту, а інших доказів, які б дозволили усунути зазначені суперечності та об`єктивно встановити перебіг події, органом, який склав протокол, суду не надано.

Зокрема, суду не надано відеозапису події, який, з огляду на обставини справи та наявність відповідного конфлікту, міг би об`єктивно підтвердити або спростувати твердження його учасників щодо характеру та послідовності їхніх дій. Також матеріали справи не містять показань інших безпосередніх очевидців події чи інших належних і допустимих доказів, які б достовірно підтверджували, що саме ОСОБА_1 застосовував до ОСОБА_2 фізичне насильство.

Сам факт наявності у ОСОБА_2 тілесних ушкоджень за відсутності об`єктивних даних про механізм їх спричинення та особу, яка їх заподіяла, не може бути покладений в основу висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні домашнього насильства.

Крім того, із досліджених судом матеріалів убачається, що конфлікт між сторонами виник з приводу користування квартирою, у якій проживає ОСОБА_1 , тоді як ОСОБА_2 разом із дітьми зареєстрована за цією адресою та мала намір вселитися до квартири, у тому числі, як зазначалося свідком, шляхом зміни замків. Наведені обставини свідчать про наявність між сторонами гострого конфлікту щодо користування житлом, однак самі по собі не підтверджують вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства.

Суд звертає увагу, що доказуванню підлягає реальність сприйняття відповідних дій кривдника постраждалою особою як таких, що посягають на їх безпеку чи безпеку третіх осіб, створюють емоційну невпевненість, нездатність захистити себе. Ці дані можливо встановити і на підставі пояснень постраждалої особи та кривдника, але вони обов`язково мають бути зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення (які саме дії, бездіяльність, висловлювання кривдника призвели до яких конкретно наслідків для постраждалої особи).

Згідно положень ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що матеріали справи не містять належних і допустимих доказів вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 ч. 1 КУпАП.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного та враховуючи положення ч.1 ст. 247 КУпАП, суд вважає, що в діях ОСОБА_4 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 ч. 1 КУпАП, а тому з цих підстав провадження у справі підлягає закриттю.

Керуючись ч. 1 ст. 173-1, п.1 ст.247, ст. 284 КУпАП, суд

п о с т а н о в и в:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 173-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Київського апеляційного суду через Дарницький районний суд м. Києва.

За відсутності скарги постанова набирає законної сили після закінчення десятиденного строку встановленого на оскарження.

Суддя: