Рішення від 11 серпня 2026 р. у справі №727/6667/26 — Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/6667/26

Провадження № 2/727/2405/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2026 року м. Чернівці

Шевченківський районний суд м. Чернівців в складі:

головуючого судді Дубець О.С.,

за участю секретаря судового засідання Чебуришкіної Н.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Шевченківського районного суду м. Чернівців справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,

УСТАНОВИВ:

І. ОПИСОВА ЧАСТИНА

Зміст позовних вимог та процесуальні дії вчинені в ході справи

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідачки ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики. Ціна позову становить 1 000 000,00 грн.

Ухвалою від 25 травня 2026 року судом відкрито провадження у справі. Розгляд справи суд вирішив проводити за правилами загального позовного провадження, по справі призначене підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 23 липня 2026 року підготовче провадження у справі закрито та справа призначена до судового розгляду.

Позивачка ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, однак подала заяву, в якій просила розгляд справи проводити за її відсутності. Позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити.

Відповідачка ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилася, однак подала до суду пояснення у справі, в яких позовні вимоги ОСОБА_1 не визнала, просила відмовити у їх задоволенні та розглянути справу за її відсутності.

Частиною 3 статті 211 ЦПК України визначено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до частини1 статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

У відповідності до частини 4 статті 247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось у зв`язку із неявкою у судове засідання всіх учасників справи.

Стислий виклад позиції учасників справи

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 03 жовтня 2024 року ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_1 у борг грошові кошти у розмірі 1 500 000,00 грн для внесення застави за свого цивільного чоловіка у кримінальному провадженні. Відповідачка зобов`язалася повернути отримані кошти до 31 серпня 2025 року, про що власноручно склала та підписала розписку.

Відповідно до квитанції від 03 жовтня 2024 року надані позивачкою кошти у сумі 1 500 000,00 грн були зараховані на рахунок Вищого антикорупційного суду із зазначенням у призначенні платежу про внесення застави згідно з ухвалою ВАКС від 02 жовтня 2024 року.

У подальшому, 11 листопада 2025 року, позивачка отримала від відповідачки 500 000,00 грн, які були позичені останньою з метою внесення застави. Решта отриманих у позику коштів у розмірі 1 000 000,00 грн відповідачкою повернута не була.

01 вересня 2025 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку звернулася до ОСОБА_2 з письмовою претензією щодо повернення позичених коштів. Після отримання претензії відповідачка повідомила, що грошові кошти залишаються на рахунку Вищого антикорупційного суду, а власних коштів для погашення заборгованості вона не має.

Посилаючись на те, що визначений розпискою строк повернення позики настав, однак відповідачка свої зобов`язання у повному обсязі не виконала, а залишок заборгованості становить 1 000 000,00 грн, позивачка просить стягнути з ОСОБА_2 на її користь заборгованість за договором позики у зазначеному розмірі.

ОСОБА_2 подала до суду пояснення, в яких вказала, що позовні вимоги ОСОБА_1 не визнає та просить відмовити у їх задоволенні. В обгрунтування заперечень щодо позову зазначила, що грошові кошти у розмірі 1 500 000,00 грн, отримані від ОСОБА_1 , були позичені виключно з метою внесення застави за її цивільного чоловіка у межах кримінального провадження. Вказані кошти вона внесла на рахунок Вищого антикорупційного суду. Зазначила, що ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 15 вересня 2025 року клопотання захисника її цивільного чоловіка було частково задоволено та змінено застосований запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 3 000 000,00 грн на заставу у розмірі 2 500 000,00 грн. У зв`язку з цим частину застави у сумі 500 000,00 грн, внесену ОСОБА_2 , було повернуто їй, після чого, 11 листопада 2025 року, вона повернула зазначені кошти ОСОБА_1 .

Відповідачка підтвердила, що станом на час подання пояснень залишок її заборгованості перед ОСОБА_1 становить 1 000 000,00 грн. Водночас зазначила, що власних коштів для погашення заборгованості не має, а кошти, позичені у позивачки та внесені як застава, залишаються на рахунку Вищого антикорупційного суду. Вказала, що одразу, після повернення Вищим антикорупційним судом коштів, внесених як заставу за цивільного чоловіка, поверне їх позивачці. Посилаючись на наведені обставини, просила у задоволенні позову ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики відмовити в повному обсязі.

ІІ. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин, встановлені судом

Дослідивши докази по справі судом встановлені такі фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що відповідно до розписки від 03 жовтня 2024 року ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 1 500 000,00 грн для внесення застави та зобов`язалася повернути отримані кошти у повному обсязі до 31 серпня 2025 року. Розписка складена та підписана ОСОБА_2 власноручно (а.с. 9).

Відповідно до претензії щодо повернення позичених коштів від 01 вересня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до ОСОБА_2 з вимогою повернути отримані 03 жовтня 2024 року в борг грошові кошти у розмірі 1 500 000,00 грн протягом семи календарних днів з моменту отримання претензії, у зв`язку із закінченням визначеного розпискою строку їх повернення 31 серпня 2025 року (а.с.8).

Відповідно до розписки від 11 листопада 2025 року ОСОБА_2 повернула ОСОБА_1 частину позичених грошових коштів у розмірі 500 000,00 грн, отриманих нею 03 жовтня 2024 року для внесення застави. Отримання ОСОБА_1 грошових коштів у сумі 500 000,00 грн підтверджується її підписом у розписці. (а.с.10).

З урахуванням встановлених обставин справи та досліджених доказів судом встановлено, що предметом даного позову є стягнення боргу за договором позики.

Релевантні джерела права й акти, їх застосування та позиція суду

Положеннями частини 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до положень статей 12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, а кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За змістом частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з частиною першою статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до частини другої статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Судом встановлено, що 03 жовтня 2024 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір позики, відповідно до умов якого відповідачка отримала від позивачки грошові кошти у розмірі 1 500 000,00 грн, які зобов`язалася повернути у повному обсязі до 31 серпня 2025 року.

Факт отримання ОСОБА_2 від ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 1 500 000,00 грн підтверджується розпискою від 03 жовтня 2024 року. Розписка підписана власноручно ОСОБА_2 03 жовтня 2024 року.

За правилами частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Таким чином, розписка є належним письмовим доказом не лише укладення договору позики, а й факту передачі позичальникові визначеної суми грошових коштів та виникнення у нього обов`язку щодо їх повернення.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 11 листопада 2015 року у справі № 6-1967цс15, розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом у постановах від 10 грудня 2018 року у справі № 319/1669/16, від 08 липня 2019 року у справі № 524/4946/16 та від 12 вересня 2019 року у справі № 604/1038/16.

Порушенням зобов`язання відповідно до статті 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що позивачка свої зобов`язання за договором позики виконала належним чином, передавши відповідачці 1 500 000,00 грн.

В свою чергу, в рахунок повернення отриманих в позику коштів, ОСОБА_2 11 листопада 2025 року повернула ОСОБА_1 500 000,00 грн.

Разом з тим, станом на дату звернення з позовом до суду ОСОБА_2 свого обов`язку щодо повернення всієї позики у встановлений сторонами строк — до 31 серпня 2025 року — не виконала, що визнається самою відповідачкою.

Доказів того, що грошова позика була повернута позивачці протягом розгляду справи, матеріали справи також не містять.

З наведеного суд доходить висновку, що зобов`язання з повернення позики ОСОБА_2 виконане лише частково, а неповернутою залишилася сума у розмірі 1 000 000,00 грн.

Суд не приймає доводи відповідачки про те, що отримані від позивачки грошові кошти були позичені виключно для внесення застави за її цивільного чоловіка, а тому залишок позики може бути повернутий лише після повернення відповідної частини застави Вищим антикорупційним судом.

За змістом статей 525, 526, 530, 629 та 1049 ЦК України погоджений сторонами строк виконання зобов`язання є обов`язковим, а його зміна в односторонньому порядку не допускається.

Відтак обставини щодо того, яким чином ОСОБА_2 розпорядилася отриманими у позику коштами, внесення їх як застави у кримінальному провадженні та перебування частини таких коштів на рахунку Вищого антикорупційного суду не змінюють змісту зобов`язання відповідачки перед ОСОБА_1 та не звільняють її від обов`язку повернути позику у визначений строк.

Посилання відповідачки на відсутність у неї власних коштів для погашення заборгованості також не є підставою для звільнення від виконання грошового зобов`язання, оскільки відповідно до частини першої статті 625 ЦК України неможливість виконання грошового зобов`язання не звільняє боржника від відповідальності.

Висновки за результатами розгляду справи

Щодо суті позовних вимог

Таким чином, беручи до уваги досліджені в ході розгляду справи докази та встановлені обставини справи, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Враховуючи те, що зобов`язання не виконуються з вини відповідачки та з урахуванням наведеного в мотивувальній частині обґрунтування позиції суду, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню заборгованості за договором позики від 03 жовтня 2024 року у розмірі 1 000 000,00 грн.

Щодо судових витрат

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною першою статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За розгляд справи судом першої інстанції ОСОБА_1 сплатила судовий збір в розмірі 9 984,00 грн. З урахуванням наведеного та беручи до уваги те, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 задоволені повністю, сума судового збору, яка підлягає стягненню з відповідачки, становить 9 984,00 грн.

Керуючись статтями 12, 13, 81, 133, 141, 259, 263-265, 268, 273, 351-355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики грошових коштів від 03 жовтня 2024 року у розмірі 1 000 000,00 (один мільйон грн 00 коп.).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 9 984,00 грн (дев`ять тисяч дев`ятсот вісімдесят чотири грн 00 коп.)

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне найменування учасників процесу:

Позивачка: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідачка: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Дата складання повного судового рішення 12 серпня 2026 року.

Суддя Дубець О.С.