Рішення від 11 червня 2026 р. у справі №766/10843/25 — Херсонський міський суд Херсонської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №766/10843/25

Пров. №2/766/4319/26

12.06.2026 року місто Херсон

Херсонський міський суд Херсонської області у складі:

головуючого судді Скрипніка Л.А.

за участю: секретаря судових засідань Бажанової В.М.

представника позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань у приміщенні Херсонського міського суду Херсонської області в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_3 , в інтересах якої діє ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог – Орган опіки та піклування Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради, Служба у справах дітей Херсонської міської ради, про визначення місця проживання дітей, -

встановив:

ОСОБА_3 , в інтересах якої діє ОСОБА_1 , звернулася до суду із даним позовом, в якому просила визначити місце проживання її малолітніх дітей – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з матір`ю. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що з відповідачем перебувала у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано за рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 10.12.2019 у справі № 766/13289/19. Під час шлюбу народилися діти – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після розірвання шлюбу діти залишились проживати зі мною. Позивач зазначає, що нею ніколи не чинилися перешкоди у спілкуванні батька з дітьми. З початку 2025 року сторони не можуть дійти згоди щодо місця проживання дітей, на прохання позивачки врегулювати це питання укладанням нотаріального договору, відповідач відповідає відмовою. Під час розірвання шлюбу в судовому порядку місце проживання дітей не визначалося, але враховуючи усі вище викладені обставини, зокрема неможливості досягнення із відповідачем домовленості з питання місця проживання дітей та постійних непорозумінь із цього питання, для забезпечення інтересів дітей та встановлення визначеності із цього питання, вважаю за доцільне поставити питання про визначення місця проживання дітей та визначити їх проживання разом із матір`ю ОСОБА_3 . Позивачка стверджує, що з моменту розпаду родини вона забезпечувала дітей житлом до повномасштабного вторгнення військ Російської Федерації на територію України та проживала разом з дітьми у належному їй на праві власності будинку за адресою: АДРЕСА_1 . На сьогодні для забезпечення життя та здоров`я дітей позивачка разом з дітьми переїхала до м. Одеси, де вона винаймає квартиру за адресою : АДРЕСА_2 . У вказаній квартирі нею дітям забезпечено усе необхідне для їх належного проживання та розвитку. Діти мають ліжка, місця для навчання та усі необхідні речі для навчання та загального розвитку у всіх сферах життєдіяльності. Також, нею було влаштовано дітей на навчання до Одеського ліцею № 100 за індивідуальною формою навчання, де вони отримують знання на достатньому рівні. Крім того, позивачка вказала, що має особисті заощадження та підробітки, за рахунок яких має можливість зі свого боку забезпечити належний рівень життя та розвитку своїх дітей. Має з дітьми стійкий емоційний зв`язок, знає та розуміє усі їх потреби. Відповідач приймає участь у житті дітей періодично і зазвичай лише шляхом сплати аліментів. Просила суд задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою судді від 13.08.2025 відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи в загальному провадженні та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 26.03.2026 підготовче судове засідання закрито та справу призначено до судового розгляду.

Представник позивача у судовому засіданні підтримала позовні вимоги повним обсягом, просила суд їх задовольнити з підстав, визначених у позовній заяві та на підставі наданих суду документів. Крім того, в судовому засіданні пояснила, що позивачка під час повномасштабного вторгнення держави-агресора в Україну та ведення на її території бойових дій була змушена убезпечити своїх дітей, у зв`язку з чим на даний час разом із дітьми проживає в Туреччині, де за законодавством під час розірвання шлюбу має бути обов`язково вирішено питання щодо визначення місця проживання дітей з одним із батьків. Відсутність вирішення цього питання в судовому порядку викликає ряд труднощів у влаштуванні побуту, проживання та подальшого перебування її разом з дітьми у республіці Туреччина, а тому виникла необхідність у вирішенні питання щодо визначення місця проживання її неповнолітніх дітей разом із нею в судовому порядку. Просила суд задовольнити позовні вимоги повним обсягом.

Відповідач в судовому засіданні, після ознайомлення із матеріалами цивільної справи, повідомив про визнання ним позовних вимог повним обсягом, проти визначення судом місця проживання його неповнолітніх дітей разом із матір`ю не заперечує.

Представник третьої особи – Служба у справах дітей Херсонської міської ради в судовому засіданні повідомила про те, що служба не заперечуваватиме проти задоволення позовних вимог після надання відповідного висновку Органом опіки та піклування Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради, оскільки саме до їх територіальної юрисдикції відносяться повноваження надавати такі висновки через проживання матері з дітьми на території м. Одеси.

Представник третьої особи – Орган опіки та піклування Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради, в судове засідання не з`явився, направив до суду заяву про розгляд справи у його відсутності. Також направив до суду матеріали, які свідчать про те, що на засідання комісії батько дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 – ОСОБА_2 не з`явився, а мати дітей – ОСОБА_3 перебуває за кордоном разом з дітьми, тому питання щодо доцільності проживання неповнолітніх дітей разом із матір`ю комісією не розглядалося.

Фактичні обставини справи, встановлені судом. Мотиви та норми права, з яких виходить суд.

ОСОБА_3 та ОСОБА_2 є батьками:

- ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 12.03.2015 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Дніпровського районного управління юстиції у місті Херсоні, актовий запис №211;

- ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим 22.06.2018 Дніпровським районним у місті Херсоні відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Херсонській області, актовий запис №355.

Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 10.12.2019 у справі №766/13289/19 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 розірвано шлюб. Рішення забрало законної сили, про що свідчить відповідна відмітка працівника суду на його копії.

Після розірвання шлюбу діти залишились проживати разом із матір`ю ОСОБА_3 , про що свідчать:

- рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 11.02.2020 у справі №766/25534/19, яким з ОСОБА_2 стягнуто на користь ОСОБА_3 аліменти на її утримання та утримання дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які залишилися проживати разом із матір`ю;

- довідкою №5137-5002119933 від 13.09.2022, згідно з якою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , взята на облік як внутрішньо переміщена особа та її місце проживання/перебування зареєстроване за адресою: АДРЕСА_3

- довідкою №5137-5002119982 від 13.09.2022, згідно з якою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , взятий на облік як внутрішньо переміщена особа та його місце проживання/перебування зареєстроване за адресою: АДРЕСА_3

- довідкою №5137-5002120028 від 13.09.2022, згідно з якою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , взятий на облік як внутрішньо переміщена особа та його місце проживання/перебування зареєстроване за адресою: АДРЕСА_3 .

Ухвалою суду від 15.10.2025 від Служби у справах дітей Дніпровської районної у місті Херсоні ради та Органу опіки та піклування Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради було витребувано висновки про доцільність визначення місця проживання дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом із матір`ю ОСОБА_3 .

Відповідно до статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до Принципу 6 Декларації прав дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості, малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю. Дитина має право на здорове зростання і розвиток (принцип 4 Декларації прав дитини).

Ст. 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року дитина не повинна розлучатися з батьками всупереч їхньому бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосованого закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Згідно ст. 18 Конвенції про права дитини, держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки, або у відповідних випадках законні опікуни, несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Дитині, для повного і гармонійного розвитку її особи необхідно зростати в сімейному оточенні, в атмосфері щастя, любові і розуміння також в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється забезпеченню інтересів дитини (ст. 3 Конвенції про права дитини).

Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини (ст. 27 Конвенції про права дитини).

Вирішуючи даний позов, суд, згідно ст. 3 Конвенції про права дитини, ухваленої Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 20.11.1989 р., ратифікованої Постановою ВРУ від 27.02.1991 р., приділяє першочергову увагу якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до частини третьої статті 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна. У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом.

Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Відповідно до частини першої статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно з частинами першою, другою статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» (далі – Закон) сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (частини перша, друга статті 15 Закону).

Суд зазначає, що міжнародні та національні законодавчі акти не містять норм, які наділяли б будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (частина перша статті 3 Конвенції про права дитини).

Дитина є суб`єктом права і, незважаючи на незначний вік, неповну цивільну дієздатність, має певний обсяг прав. Одними з основних її прав є право висловлювати свою думку та право на врахування думки щодо питань, які стосуються її життя.

Відповідно до частин першої та другої статті 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками спору щодо її місця проживання.

Аналогічні положення закріплені у статті 12 Конвенції про права дитини, згідно з якою держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю.

Під час визначення місця проживання дитини, зважаючи на вікову категорію, необхідно проводити з нею бесіду, головним завданням якої є встановлення дійсного психоемоційного стану дитини, визначення її інтересів та з`ясування думки щодо бажання дитини проживати з одним із батьків.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.

ЄСПЛ зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага, і для дотримання такої рівноваги особливу увагу необхідно приділити найважливішим інтересам дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України», заява № 31111/04).

Результат аналізу наведених вище норм права, практики ЄСПЛ дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, насамперед повинні бути враховані інтереси дитини, виходячи з об`єктивних обставин спору.

Вирішуючи спір щодо визначення місця проживання дитини, суди мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц, провадження № 14-327цс18.

З матеріалів справи вбачається, що з 2019 року відповідач фактично залишив місце проживання дітей, його місце проживання є відмінним від місця проживання дітей, що підтвердив в судовому засіданні і сам відповідач. Відповідач також у судовому засіданні не заперечив проти того, щоб діти продовжили проживати разом із матір`ю.

Наразі діти проживають разом із матір`ю в республіці Туреччина, що підтверджується:

- довідкою Головного Управління Міграційної Служби Міністерства Внутрішніх Справ Турецької Республіки про місце проживання та інші адреси, згідно з якою ОСОБА_6 , номер посвідчення особи: НОМЕР_3 , проживає на території країни за адресою: АДРЕСА_4 , ДІДІМ, АЙДИН, переклад з турецької мови здійснено 23.02.2026 перекладачем Національної мережі Бюро перекладачів «АЗБУКА» Федосовою;

- довідкою Головного Управління Міграційної Служби Міністерства Внутрішніх Справ Турецької Республіки про місце проживання та інші адреси, згідно з якою ОСОБА_7 , номер посвідчення особи: НОМЕР_4 , проживає на території країни за адресою: АДРЕСА_4 , ДІДІМ, АЙДИН, переклад з турецької мови здійснено 23.02.2026 перекладачем Національної мережі Бюро перекладачів «АЗБУКА» Федосовою;

- довідкою АДМІНІСТРАЦІЇ КВАРТАЛУ ЕФЕЛЕР РАЙОННОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ ДІДІМ ГУБЕРНАТОРСТВА АЙДИН ТУРЕЦЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ про місце проживання та інші адреси, згідно з якою ОСОБА_8 , номер посвідчення особи: НОМЕР_5 , проживає на території країни за адресою: АДРЕСА_4 , ДІДІМ, АЙДИН, переклад з турецької мови здійснено 23.02.2026 перекладачем Національної мережі Бюро перекладачів «АЗБУКА» Федосовою.

Тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2019 року в справі № 377/128/18 (провадження № 61-44680св18), від 24 листопада 2021 року в справі № 754/16535/19 (провадження № 61-14623св21)).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 грудня 2020 року у справі № 487/2001/19-ц (провадження № 61-12667св20) зазначено: «закріплення вказаними вище міжнародними документами та актами внутрішнього законодавства України право дитини бути почутою передбачає, що думка дитини повинна враховуватися при вирішенні питань, які її безпосередньо стосуються. Разом з цим, згода дитини на проживання з одним з батьків не повинна бути абсолютною для суду, якщо така згода не відповідає та не захищає права та інтереси дитини, передбачені Конвенцією. Отже, вирішуючи спір, суд має віддати перевагу тому з батьків, який може забезпечити більш сприятливі умови виховання дитини. Важливим критерієм є моральні якості матері та батька як вихователів. Моральними якостями, які можуть негативно вплинути на виховання дитини, є, зокрема, зловживання спиртними напоями, невиконання батьківських обов`язків, притягнення до судової чи адміністративної відповідальності».

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на норми, які регулюють правовідносини, що виникли між сторонами, суд має з`ясувати, чи виконав відповідач обов`язок доведення обставин, за наявності яких суд має право відмовити у визначенні місця проживання дитини з матір`ю, чи довела позивачка, що проживання дітей із нею відповідатиме найкращим інтересам дітей.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 листопада 2021 року в справі № 754/16535/19 (провадження № 61-14623св21) вказано, що «під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку. При розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах. Перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дитини».

Таким чином, враховуючи фактичне проживання дітей з матір`ю, наразі обмежену можливість участі батька у їх вихованні, його тривалу відсутність за місцем проживання дітей, а також його думку щодо відсутності заперечень проти проживання дітей разом із матір`ю, інтереси дітей, які були змушені виїхати з матір`ю з України через безпекову ситуацію, суд дійшов висновку, що визначення місця проживання дітей з матір`ю відповідає найкращим інтересам дітей та забезпечує стабільність їх життєвих умов.

Приписами ч.6 ст.141 ЦПК України передбачено, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, такі судові витрати стягуються з другої сторони.

При цьому, оскільки при зверненні до суду із даною позовною заявою представником позивача заявлено клопотання про покладення судових витрат на позивача, дане питання судом не розглядається.

Керуючись ст.ст. 150-152, 160, 161 Сімейного Кодексу України ст. ст.12,19, 79-81, 141, 247, 259, 263, 264, 265, 268, 272, 280-285, 354 ЦПК України, суд,

вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_3 , в інтересах якої діє адвокат Лодига Марина Тарасівна, до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог – Орган опіки та піклування Хаджибейської районної адміністрації Одеської міської ради, Служба у справах дітей Херсонської міської ради, про визначення місця проживання дітей – задовольнити.

Визначити місце проживання дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з матір`ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Рішення може бути оскаржено до Херсонського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_6 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 , зареєстроване місце проживання як внутрішньо переміщена особа за адресою: АДРЕСА_3

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_7 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_6 .

СуддяЛ. А. Скрипнік