Вирок від 11 серпня 2026 р. у справі №485/2546/24 — Снігурівський районний суд Миколаївської області

В И Р О К

іменем України

12 серпня 2026 року м. Снігурівка

справа № 485/2546/24

провадження №1-кп/485/37/26

Снігурівський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянув у місті Снігурівка Миколаївської області у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62024150010001693 за обвинуваченням

ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Чорні Ослави Надвірнянського району Івано-Франківської області, громадянина України, з професійно-технічною освітою, перебуваючого у фактичних шлюбних відносинах, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за місцем тимчасової дислокації військової частини НОМЕР_1 , на момент вчинення кримінального правопорушення проходив військову службу в НОМЕР_2 прикордонному загоні ДПСУ (військова частина НОМЕР_1 ) на посаді інспектора прикордонної служби 3 категорії номера обслуги (заряджаючий) мінометної групи відділення вогневої підтримки ІНФОРМАЦІЯ_2 (з місцем дислокації АДРЕСА_2 ) другої прикордонної комендатури (з місцем дислокації АДРЕСА_2 ), у військовому званні «сержант», раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.201-2 Кримінального кодексу України (далі – КК),

сторона обвинувачення: прокурор ОСОБА_4 ,

сторона захисту: обвинувачений ОСОБА_3 , захисник ОСОБА_5 ,

установив:

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним

18.07.2024 ОСОБА_3 будучи військовослужбовцем, проходячи військову службу на посаді інспектора прикордонної служби 3 категорії - номера обслуги (заряджаючий) мінометної групи відділення вогневої підтримки ІНФОРМАЦІЯ_2 (з місцем дислокації АДРЕСА_2 ) другої прикордонної комендатури (з місцем дислокації АДРЕСА_2 ), під час воєнного стану, у порушення вимог ст. 12 Закону України «Про гуманітарну допомогу», Закону України «Про благодійну діяльність та благодійні організації», здійснив продаж товарів (предметів) гуманітарної допомоги з метою отримання прибутку у визначеному ним розмірі у сумі 13 200 доларів США, (що еквівалентно 547 272 гривень за офіційним курсом НБУ станом на 18.07.2024), а саме: легкового автомобілю марки «Volkswagen» моделі «Touareg» 2007 року випуску, іноземної реєстрації з номерним знаком « НОМЕР_3 » номер кузова НОМЕР_4 , середньо-ринкова вартість якого в Україні станом на 28.06.2024 складала 430 510 грн; легкового автомобілю марки «Nissan» моделі «Х-Тгаіl» 2005 року випуску, іноземної реєстрації з номерним знаком « НОМЕР_5 » номер кузова НОМЕР_6 , середньо-ринкова вартість якого в Україні станом на 04.07.2024 складала 311 410 грн; легкового автомобілю марки «Volvo» моделі «ХС-90» реєстраційний номер « НОМЕР_7 », номер кузова НОМЕР_8 , середньо-ринкова вартість якого в Україні станом на 04.07.2024 складала 352 170 грн, які були ввезені на територію України через пункт пропуску «Шегині - Медика» митного поста «Мостинська» Львівської митниці, в якості гуманітарної допомоги в період червня-липня 2024 року, загальна середньо-ринкова вартість яких в Україні станом на 28.06.2024-04.07.2024 становила 1 094 090 гривень, що відповідно примітки до ст.201-2 КК України у 350 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян та є значним розміром.

Своїми діями ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст.201-2КК, а саме продаж товарів (предметів) гуманітарної допомоги, з метою отримання прибутку, вчинене у значному розмірі, під час воєнного стану.

Відомості про укладену угоду

30.03.2026 під час судового провадження між прокурором Миколаївської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_4 , за погодженням керівника Миколаївської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_6 , з одного боку, та обвинуваченим ОСОБА_3 , з іншого, у присутності захисника ОСОБА_5 , укладена угода про визнання винуватості у відповідності до вимог ст. 472 КПК, та надана суду для розгляду.

Згідно вказаної угоди, обвинувачений ОСОБА_3 та прокурор ОСОБА_4 дійшли згоди щодо істотних для даного кримінального провадження обставин, обов`язку обвинуваченого беззастережно визнати обвинувачення у судовому провадженні, а також покарання, яке повинен понести ОСОБА_3 за ч. 3 ст.201-2 КК у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років, з позбавленням права обіймати посади та займатись діяльністю, пов`язаною з обігом, використанням і розпорядженням гуманітарною, благодійною та волонтерською допомогою на строк 2 роки без конфіскації майна. Також прокурор та обвинувачений узгодили застосування положень ст.75 КК, тобто зі звільненням обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням. В угоді передбачені наслідки її укладення та затвердження, встановлені ст. 473 КПК, та наслідки її невиконання, передбачені ст. 476 КПК.

Мотиви суду та положення закону, якими суд керувався

За змістом п. 2 ч. 1 ст. 468, п. 1 ч. 4 ст. 469 КПК у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів.

У судовому засіданні ОСОБА_3 повністю визнав себе винуватим у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення, повністю погодившись з обставинами його вчинення, викладеними в обвинувальному акті, щиро розкаявся в його вчиненні та пояснив, що вчинив кримінальне правопорушення за обставин, що докладно викладені в обвинувальному акті.

У даному кримінальному провадженні бере участь потерпілий ОСОБА_7 . Потерпілим надана письмова згода прокурору на укладення угоди про визнання винуватості з обвинуваченим ОСОБА_3 .

Ухвалюючи вирок, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, підтверджених доказами та оцінених судом відповідно до ст. 94 КПК, суд дійшов висновку, що мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 , суд також погоджується з кваліфікацією його дій за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.201-2 КК України, які згідно ст. 12 КК є тяжким злочином. Суд також встановив, що санкцією ч. 3 ст. 201-2 КК передбачене покарання у виді позбавлення волі караються позбавленням волі на строк від п`яти до семи років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.

При цьому судом установлено, що ОСОБА_3 цілком розуміє права визначені йому п. 1 ч. 4 ст.474 КПК, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ч.2 ст.473 КПК та наслідки її невиконання, передбачені ст. 476 КПК, характер обвинувачення, вид та міру покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

У судовому засіданні суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Також судом установлено, що умови угоди відповідають вимогам КПК і КК, інтересам суспільства, узгоджене сторонами покарання відповідає загальним правилам призначення покарань, передбаченим КК, а кримінальне провадження свідчить про наявність фактичних підстав для визнання винуватості.

Так, при перевірці умов угоди на відповідність вимогам КК та інтересам суспільства суд враховує те, що ОСОБА_3 раніше інших кримінальних правопорушень не вчиняв, є учасником бойових дій, повністю визнав свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, щиро розкаявся в його вчиненні та активно спряв розкриттю кримінального правопорушення, суд також враховує те, що у нього відсутні обставини, які обтяжують його покарання, у зв`язку з чим суд вважає за доцільне визначити ОСОБА_3 узгоджене сторонами угоди покарання за ч. 3 ст.201-2 КК у виді позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади та займатись діяльністю, пов`язаною з обігом, використанням і розпорядженням гуманітарною, благодійною та волонтерською допомогою без конфіскації майна та зі звільненням від його відбування основного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК.

З урахуванням характеру кримінального правопорушення, обставин та причин його вчинення, розміру заподіяної кримінальними правопорушеннями шкоди, суд вважає за доцільне визначити тривалість іспитового строку звільнення ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням у нижніх межах строку, визначеного ч. 4 ст. 75 КК з покладанням обов`язків, передбачених ст. 76 КК.

Крім того, оскільки обвинувачений ОСОБА_3 підлягає звільненню від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК, то суд погоджується з умовами угоди про те, що в силу ст. 77 КК до нього не може бути застосовано додаткове покарання у виді конфіскації майна, що передбачене як обов`язкове покарання санкцією ч. 3 ст.201-2 КК.

Така позиція також відповідає сталій судовій практиці, наведеної, зокрема, в абз. 3 п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», згідно якому якщо додаткове покарання у виді конфіскації майна за санкцією статті (санкцією частини статті) є обов`язковим, то у разі прийняття рішення про звільнення особи від відбування покарання з випробуванням воно не застосовується, оскільки статтею 77 КК передбачено вичерпний перелік додаткових покарань, що можуть бути призначені у такому випадку, серед яких конфіскація майна відсутня. При прийнятті такого рішення у вироку мають бути наведені відповідні мотиви; посилатися на статтю 69 КК непотрібно.

Обвинувачений ОСОБА_3 погоджується на призначення узгодженої ним та прокурором міри та виду покарання. Характер взятих обвинуваченим ОСОБА_3 на себе за угодою зобов`язань свідчить про можливість їх виконання.

Підстав для відмови в затвердженні угоди судом не встановлено.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди між прокурором ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_3 про визнання винуватості, і призначення обвинуваченому узгодженої сторонами міри покарання та звільнення від його відбування.

Мотиви ухвалення інших рішень при ухваленні вироку

Суд встановив, що ОСОБА_3 у даному кримінальному провадженні був затриманий 18.07.2024 та ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м.Миколаєва від 19.07.2024, щодо нього був застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою з визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави у сумі 242 240,00 грн. Після цього 22.07.2024 ОСОБА_3 був звільнений з-під варти, у зв`язку з тим, що внесли заставу в розмірі 242 240,00 грн. У зв`язку з цим, у силу ч. 5 ст. 72 КК у строк покарання ОСОБА_3 у виді позбавлення волі необхідно зарахувати строк його попереднього ув`язнення з 18.07.2024 до 22.07.2024, виходячи з розрахунку день за день.

Снігурівський районний суд Миколаївської області своєю ухвалою від 30 березня 2026 року змінив обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді застави на запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання. Строк дії даного запобіжного заходу на теперішній час сплинув. Клопотань про застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили не надійшло.

Щодо арешту майна та долі речових доказів

Питання про арешт майна та про долю речових доказів слід вирішити у відповідності до положень ч. 4 ст.174, ч. 9 ст. 100 КПК.

Серед іншого, враховуючи правовий статус автомобілів «Volkswagen» моделі «Touareg» 2007 року випуску, «Nissan» моделі «Х-Тгаіl» 2005 року випуску та «Volvo» моделі «ХС-90», які згідно правових норм закріплених у Законах України «Про гуманітарну допомогу» та «Про благодійну діяльність та благодійні організації» ввезенні через митний кордон на територію України як гуманітарна допомога, суд вважає, що вказані транспортні засоби, супровідні документи та ключі до них підлягають передачі, а саме автомобіль «Volkswagen» моделі «Touareg» 2007 року випуску Благодійній організації «Благодійний Фонд «Руки Благодійності», а автомобілі «Nissan» моделі «Х-Тгаіl» 2005 року випуску та «Volvo» моделі «ХС-90» громадській організації «Рокита» з метою подальшої передачі Збройними Силами України задля здійснення заходів із забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії рф проти України.

Щодо процесуальний витрат

У силу ч. 2 ст. 124 КПК з обвинуваченого ОСОБА_3 мають бути стягнуті на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експертів для проведення судових експертиз у загальній сумі 9844,64 грн.

Щодо цивільного позову

ОСОБА_7 звернувся до ОСОБА_3 з цивільним позовом про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 8200 грн.

У своїй заяві, ОСОБА_7 зазначає, що претензій до ОСОБА_3 матеріального характеру немає. У зв`язку з чим цивільний позов ОСОБА_7 слід залишити без розгляду. Керуючись ч. 2 ст. 373, ст. 374, 474, 475, ч. 15 ст. 615 КПК, суд –

ухвалив:

Затвердити угоду, укладену 30 березня 2026 року між прокурором Миколаївської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_4 , за погодженням керівника Миколаївської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_6 , з одного боку, та обвинуваченим ОСОБА_3 , з іншого, у присутності захисника ОСОБА_5 , про визнання винуватості.

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.201-2 КК, та призначити йому узгоджене сторонами покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років з позбавленням права обіймати посади та займатись діяльністю, пов`язану з обігом, використанням і розпорядженням гуманітарною, благодійною та волонтерською допомогою на строк 2 (два) роки без конфіскації належного йому майна.

У відповідності до ст. 75 КК та досягнутої сторонами узгодженості ОСОБА_3 звільнити від відбування основного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 1 (один) рік.

У силу ст. 76 КК покласти на ОСОБА_3 обов`язки, передбачені ч. 1, п.2 ч. 3 ст. 76 КК, а саме:

– періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

– повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи;

– не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК зарахувати ОСОБА_3 строк попереднього ув`язнення в строк покарання у виді позбавлення волі з 18.07.2024 до 22.07.2024, виходячи з розрахунку день за день.

У силу ч. 1 ст. 165 Кримінально-виконавчого кодексу України, іспитовий строк ОСОБА_3 обчислювати з моменту проголошення вироку, тобто з 12 серпня 2026 року.

Арешти майна, накладені ухвалами Заводського районного суду м. Миколаєва від 25.07.2024 у кримінальному провадженні №62024150010001693 - скасувати.

Арешти майна, накладені ухвалами Заводського районного суду м. Миколаєва від 29.07.2024 та 30.07.2024 у кримінальному провадженні №62024150010001693 на майно ОСОБА_3 , а саме: швейний цех за адресою: Івано-Франківська область, Надвірнянський район, с. Чорні Ослави, участок Край, будинок 1-а, реєстраційний номер майна: 13683849, вантажний автомобіль марки MERCEDES-BENS-310, 2000 року випуску, номерний знак НОМЕР_9 , VIN: НОМЕР_10 ; вантажний автомобіль марки VOLKSWAGEN LT-55, 1994 року випуску, номерний знак НОМЕР_11 , VIN: НОМЕР_12 - скасувати.

Речові докази - грошові кошти, а саме долари США банкнотами 100 доларів в сумі 200 доларів, із серією HF номер 7077746 D та серією РL номером 90397488Р, які приєднані до матеріалів даного кримінального провадження та зберігаються в ТУ ДБР у м.Миколаєві та належать потерпілому ОСОБА_7 – повернути потерпілому ОСОБА_7 .

Речовий доказ - легковий автомобіль марки «Volkswagen» моделі «Touareg» 2007 року випуску, іноземної реєстрації з номерним знаком « НОМЕР_3 » номер кузова НОМЕР_4 , який переданий 79 Прикордонному загону ДПСУ - повернути Благодійній організації «Благодійний Фонд «Руки Благодійності».

Речові докази: свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_13 на автомобіль марки Volkswagen» моделі «Touareg» 2007 року випуску, іноземної реєстрації з номерним знаком « НОМЕР_3 » номер кузова НОМЕР_4 , товарно-транспорту накладну №22032214 від 26.06.2024, ключ від легкового автомобіля марки «Volkswagen» моделі «Touareg» 2007 року випуску, реєстраційний номер « НОМЕР_3 » – повернути Благодійній організації «Благодійний Фонд «Руки Благодійності».

Речові докази: легкового автомобілю марки «Nissan» моделі «Х-Тгаіl» 2005 року випуску, іноземної реєстрації з номерним знаком « НОМЕР_5 » номер кузова НОМЕР_6 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_14 на автомобіль марки «Nissan» моделі «Х-Тгаіl» 2005 року випуску, іноземної реєстрації з номерним знаком « НОМЕР_5 » номер кузова НОМЕР_6 , які упаковані та опечатані до сейф-пакету №600380158, які зберігаються в ТУ ДБР у м.Миколаєві, вантажно-митну декларація № 2064763131 на автомобіль «Volvo» моделі «ХС-90» іноземної реєстрації з номерним знаком « НОМЕР_7 »; вантажно-митна декларація № 1035890374 на автомобіль «Volvo» моделі «ХС-90» іноземної реєстрації з номерним знаком « НОМЕР_7 » на 1 арк; товарно-транспортну декларація № 230585-10022 на автомобіль «Volvo» моделі «ХС-90» іноземної реєстрації з номерним знаком « НОМЕР_7 »; копію страхового полісу № LT/AEE 1037039 на автомобіль «Volvo» моделі «ХС-90» іноземної реєстрації з номерним знаком « НОМЕР_7 »; копія страхового полісу № LT/AEE 1278237 на автомобіль «Volvo» моделі «ХС-90» іноземної реєстрації з номерним знаком « НОМЕР_7 », ключ від автомобіля марки «Volvo» моделі «ХС-90» іноземної реєстрації з номерним знаком « НОМЕР_15 », ключ легкового автомобіля марки «Nissan» моделі «Х-Тгаіl» 2005 року випуску реєстраційний номер « НОМЕР_5 », легковий автомобіль марки «Volvo» моделі «ХС-90» іноземної реєстрації з номерним знаком « НОМЕР_7 », номер кузова НОМЕР_8 – передати громадській організації «Рокита».

Речові докази - імітаційні грошові кошти банкнотами по 100 доларів СІЛА із серією LD №088000090 кожна в загальній сумі 13 000 (тринадцять) доларів США повернути Управлінню СБ України в Миколаївській області.

Речові докази – закордонний паспорт на ім`я ОСОБА_8 , серія НОМЕР_16 , який зберігається в УДМС у Миколаївській області та мобільний телефон марки «Realme» моделі «С-53» RМХ 3760, іmei1 - НОМЕР_17 , іmеі2 - НОМЕР_18 , серійний номер - НОМЕР_19 , із сімкартою за номером телефону - НОМЕР_20 , в металевому корпусі, в полімерному прозорому чохлі – повернути ОСОБА_3 .

Цивільний позов ОСОБА_7 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди – залишити без розгляду.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави витрати на залучення експертів для проведення судових експертиз в сумі 9844,64 (дев`ять тисяч вісімсот сорок чотири гривні шістдесят чотири копійки) грн.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду через Снігурівський районний суд Миколаївської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, у разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення Миколаївським апеляційним судом.

Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді, а обвинуваченій та прокурору вручити копію вироку негайно після його проголошення.

Суддя ОСОБА_1