Рішення від 12 серпня 2026 р. у справі №646/8421/26 — Основ’янський районний суд міста Харкова

Справа № 646/8421/26

№ провадження 2/646/5098/2026

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 серпня 2026 року м.Харків

Основ`янський районний суд міста Харкова в складі:

головуючого – судді Благої І.С.,

з участю секретаря судового засідання Жадан А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Харків цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Підприємства «Центр СПБ» про визнання трудових відносин припиненими,-

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог та доводів позивача

Представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Підприємства «Центр СПБ» про визнання трудових відносин припиненими. В позові просить суд визнати припиненими трудові відносини між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та Підприємством «ЦЕНТР СПБ» з 07.07.2026 у зв`язку із звільненням з посади за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що Наказом Підприємства «ЦЕНТР СПБ» №6ПК від 30.05.2024 ОСОБА_1 було прийнято на посаду викладача. Наявність укладення трудових відносин підтверджується: витягом з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, сформованого засобами автоматичних систем Пенсійного фонду України 07.07.2026, який додається до позову; індивідуальними відомостями про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, сформованого засобами автоматичних систем Пенсійного фонду України 29.06.2026 за формою ОК-5, які додаються до позову; випискою за картковим рахунком клієнта за період з 29.06.2025 по 29.06.2026, сформованою 29.06.2026, копія якої додається до позову; довідкою (виписка по картці) АТ КБ «ПриватБанк» від 29.06.2026 №54I84NC1P5O0DO0S, копія якої додається до позову. Як вбачається з довідки (виписки по картці) АТ КБ «ПриватБанк» від 29.06.2026 №54I84NC1P5O0DO0S, останній раз виплата заробітної плати позивачу відбулась 02.02.2026, після чого Відповідач припинив нарахування та виплату заробітної плати позивачу. З індивідуальних відомостей про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, сформованого засобами автоматичних систем Пенсійного фонду України 29.06.2026 за формою ОК-5, вбачається, що з січня 2026 року відповідач як роботодавець припинив сплачувати страхові внески за позивача як працівника. Розпорядження щодо виконання роботи від відповідача позивачу не надходять, у зв`язку чим він не виконує свої трудові обов`язки. За відомими позивачу телефонними номерами на телефонні дзвінки представники відповідача не відповідають, інших актуальних засобів зв`язку з відповідачем як роботодавцем позивач немає. Викладене вище свідчить про фактичне припинення трудових відносин між позивачем та відповідачем. 05.06.2026 позивач засобами поштового зв`язку звернувся до відповідача із заявою про звільнення його з займаної посади за власним бажанням з дотриманням строку, передбаченого ч. 1 ст. 38 КЗпП України. Вказана заява була надіслана на адресу зареєстрованого місцезнаходження відповідача, що підтверджується накладною №R031860031429 від 05.06.2026, описом вкладення у цінний лист №R031860031429 від 05.06.2026 та фіскальним чеком про направлення листа №R031860031429 від 05.06.2026. Заява Позивача про звільнення за власним бажання залишена без будь-якого реагування, лист із заявою про звільнення повернутий 23.06.2026 Позивачу з відміткою за закінченням встановленого терміну зберігання і був вручений Позивачу 29.06.2026, що підтверджується інформацією про рух поштового відправлення №R031860031429, згенерованою на сайті АТ «Укрпошта», яка додається до позову. Станом на день подання позову наказ про звільнення за власним бажанням позивач не отримував, двотижневий строк, який передбачений законодавством для попередження роботодавця про бажання звільнитися за власним бажанням, з урахуванням дати повернення заяви позивача про звільнення без вручення роботодавцю за закінченням терміну зберігання (23.06.2026) сплинув 07.07.2026, будь-який зв`язок з роботодавцем відсутній. Відповідач фактично зник, не надавши жодних наказів про простій чи призупинення дії трудового договору. Через це позивач позбавлений можливості офіційно працевлаштуватися за основним місцем роботи. З огляду на вищевикладене, порушуються трудові права позивача, зокрема його право бути звільненим за власним бажанням та право на вільне обрання місця роботи на власний розсуд. Оскільки позивач не може у встановленому законом позасудовому порядку припинити трудові відносини з відповідачем, а тому він змушений звернутись з даним позовом до суду за захистом своїх прав.

Рух справи

Ухвалою суду від 14.07.2026 року відкрито провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Підприємства «Центр СПБ» про визнання трудових відносин припиненими. Розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження. Призначено судове засідання у справі.

Участь у справі сторін та інших учасників справи

Позивач та його представник в судове засідання не з`явилися. Про судове засідання були повідомлені своєчасно та належним чином. Представник позивача подала клопотання, в якому просила розглянути справу за відсутності сторони позивача, проти ухвалення заочного рішення не заперечувала.

Представник відповідача, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, повторно не з`явився в судове засідання, не повідомив суд про причини неявки. Відзив на позовну заяву не подавав.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Представник позивача не заперечував проти розгляду справи у заочному порядку.

За таких обставин, за правилами ст.223 та ст.280 ЦПК України, суд розглянув справу за відсутності відповідача у заочному порядку..

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

Наказом Підприємства «ЦЕНТР СПБ» №6ПК від 30.05.2024 ОСОБА_1 було прийнято на посаду викладача.

Згідно Витягу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, сформованого засобами автоматичних систем Пенсійного фонду України 07.07.2026 у розділі «Відомості про періоди трудових відносин з 2000 року (відповідно до звітних відомостей)» за номером 8 вказано що ОСОБА_1 на підставі Наказу №6ПК від 30.05.2024 року з 03.06.2024 року працює на Підприємстві «Центр СПБ». Даних про кінець періоду роботи на вказаному підприємстві витяг не містить.

Згідно даних індивідуальних відомостей про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, сформованого засобами автоматичних систем Пенсійного фонду України 29.06.2026 за формою ОК-5 з січня 2026 року відповідач як роботодавець припинив сплачувати страхові внески за позивача як працівника

Згідно довідки (виписки по картці) АТ КБ «ПриватБанк» від 29.06.2026 №54I84NC1P5O0DO0S, останній раз виплата заробітної плати позивачу відбулась 02.02.2026, після чого відповідач припинив нарахування та виплату заробітної плати позивачу.

Розпорядження щодо виконання роботи від відповідача позивачу не надходять, у зв`язку чим він не виконує свої трудові обов`язки. За відомими позивачу телефонними номерами на телефонні дзвінки представники відповідача не відповідають, інших актуальних засобів зв`язку з відповідачем як роботодавцем позивач немає.

05.06.2026 позивач засобами поштового зв`язку звернувся до відповідача із заявою про звільнення його з займаної посади за власним бажанням з дотриманням строку, передбаченого ч. 1 ст. 38 КЗпП України. Вказана заява була надіслана на адресу зареєстрованого місцезнаходження відповідача, що підтверджується накладною №R031860031429 від 05.06.2026, описом вкладення у цінний лист №R031860031429 від 05.06.2026 та фіскальним чеком про направлення листа №R031860031429 від 05.06.2026.

Заява позивача про звільнення за власним бажання залишена без реагування, лист із заявою про звільнення повернутий 23.06.2026 позивачу з відміткою за закінченням встановленого терміну зберігання і був вручений позивачу 29.06.2026, що підтверджується інформацією про рух поштового відправлення №R031860031429, згенерованою на сайті АТ «Укрпошта».

Наказ про звільнення за власним бажанням позивач не отримував, двотижневий строк, який передбачений законодавством для попередження роботодавця про бажання звільнитися за власним бажанням, з урахуванням дати повернення заяви позивача про звільнення без вручення роботодавцю за закінченням терміну зберігання (23.06.2026) сплинув 07.07.2026.

Позивач позбавлений можливості офіційно працевлаштуватися за іншим основним місцем роботи.

Мотиви, з яких виходив суд, застосовані норми права та висновки суду

Суд зобов`язаний керуватися завданням справедливого розгляду і вирішення цивільних справ, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ч. 2 ст. 2 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ст. 12 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ст. 13 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ст. 81 ЦПК України).

Згідно ч.1 ст.43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності.

Відповідно до ст. 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовим договором можуть встановлюватися умови щодо виконання робіт, які вимагають професійної та/або часткової професійної кваліфікації, а також умови щодо виконання робіт, які не потребують наявності у особи професійної або часткової професійної кваліфікації..

У п.4 ч.1 ст.36 КЗпП України визначено, що підставами припинення трудового договору, зокрема, є розірвання трудового договору з ініціативи працівника.

Розірвання трудового договору з ініціативи працівника як спосіб захисту його трудових прав передбачено п.4 ст.36 та ст.38 КЗпП України.

Відповідно до ч.1 ст.38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Розірвання трудового договору за ст.38 КЗпП України є різновидом припинення трудових відносин в односторонньому порядку. Правове значення для припинення трудового договору має письмово викладена ініціатива працівника з наміром припинити трудові відносини, що доведена до відома роботодавця в установленому законом порядку. Для припинення трудового договору за цією підставою не має значення, чи була погоджена ця ініціатива з роботодавцем та чи згідний він з такою вимогою робітника. Для працівника виявлення цієї ініціативи створює лише один обов`язок - продовжувати виконання усіх умов трудового договору протягом двох тижнів від дня подання роботодавцю такої заяви. Трудові відносини припиняються незалежно від того, чи видано роботодавцем наказ про звільнення працівника, чи не вчинено такої дії. Відсутність такого наказу не зобов`язує працівника надалі виконувати покладені на нього трудові обов`язки та не продовжує дії трудового договору.

За змістом ст.38 КЗпП України розірвання трудового договору з ініціативи працівника і його правові підстави залежать від причин, які спонукають працівника до розірвання цього договору і які працівник визначає самостійно. Проте така ініціатива з наміром припинити трудові відносини в односторонньому порядку має бути доведена до відома роботодавця.

Своє бажання про звільнення за ст.38 КЗпП України працівник оформлює у письмовій довільній формі. Спосіб подання заяви на звільнення законодавством не обмежується. Отже, заяву можна надати особисто роботодавцю, надіслати поштою чи телеграмою.

Користуючись своїм правом, передбаченим ст. 38 КЗпП України, позивач звернувся до відповідача із заявою про звільнення за власним бажанням в порядку ст. 38 КЗпП України.

Однак, вказана заява була проігнорована відповідачем.

Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» № 2136-ІХ від 15.03.2022, який набрав чинності 24.03.2022, визначає, крім іншого, особливості трудових відносин працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором, укладеним з фізичними особами у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Стаття 4 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» встановлює особливості розірвання трудового договору з ініціативи працівника, а саме у зв`язку з веденням бойових дій у районах, в яких розташоване підприємство, установа організація, та існування загрози для життя і здоров`я працівника, який може розірвати трудовий договір за власною ініціативою у строк, зазначений у його заяві.

Відповідно наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України внесена від 22.12.2022 року № 309 територія м.Донецька з 07.04.2014 року є тимчасово окупованою територією.

Згідно ч. 3 ст. 7 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» кожна із сторін трудового договору зобов`язана постійно (у тому числі під час призупинення дії трудового договору) забезпечувати можливість комунікації з нею та невідкладно (у строк не більше 10 календарних днів) інформувати іншу сторону трудового договору про зміну своїх контактних даних, зокрема адреси місцезнаходження (місця проживання), адреси електронної пошти (за наявності), номерів телефону тощо. Виконання цього обов`язку забезпечується:

роботодавцем - шляхом внесення відповідних змін до відомостей про нього, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань;

роботодавцем - фізичною особою, яка не є підприємцем, - шляхом надсилання інформації на адресу місцезнаходження (місця проживання), адресу електронної пошти та/або за номером телефону працівника;

працівником - шляхом надсилання інформації на адресу місцезнаходження роботодавця або адресу електронної пошти роботодавця, зазначені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. У разі відсутності у працівника можливості надіслати інформацію засобами поштового зв`язку та/або технічними засобами електронних комунікацій роботодавець може бути повідомлений з використанням засобів телефонного зв`язку шляхом надсилання текстового повідомлення на офіційний номер телефону роботодавця.

При цьому, у разі якщо одна із сторін трудового договору не виконує вимогу, передбачену частиною третьою цієї статті, здійснення іншою стороною трудового договору комунікації за останніми відомими їй адресою місцезнаходження (місця проживання), адресою електронної пошти або номером телефону вважається належним виконанням такою стороною вимоги щодо повідомлення іншої сторони трудового договору.

У разі відсутності поштового зв`язку та/або технічних засобів електронних комунікацій за останніми відомими контактними даними визначена законодавством вимога щодо повідомлення такої сторони про виникнення та/або припинення трудових прав та обов`язків та/або про припинення/розірвання трудового договору не застосовується.

Позивач реалізував своє право на звільнення у встановлений законом спосіб, на підтвердження чого надав суду копію заяви про звільнення за власним бажанням, підтвердження направлення даної заяви за адресою відповідача, яка міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

У постанові Верховного Суду від 25 листопада 2019 року у справі №201/1384/16-ц визнано ефективним і таким, що не суперечить закону спосіб захисту порушеного права шляхом припинення трудових відносин на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України.

Окрім того, у постанові Верховного Суду від 15.02.2023 у справі №377/169/20 викладено висновок, що вимога про припинення трудових відносин за певних обставин є належним способом судового захисту.

Судом встановлено, що на даний час трудові відносини між сторонами фактично припинені, однак процедура розірвання трудового договору відповідно до законодавства України про працю не виконана, у позивача відсутня можливість припинити трудовий договір в інший спосіб, крім звернення до суду, оскільки його заява про звільнення за власним бажанням залишена без реагування, а право позивача на припинення трудового договору є порушеним.

У зв`язку з цим, з метою надання можливості позивачу в подальшому реалізовувати своє право на працю, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання припиненими трудових відносин, на підставі ч. 1 ст.38 КЗпП України, є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат

Відповідно ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір в розмірі 1064 грн. 96 коп.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 13,76, 81, 82, 247, 259, 263-265, 280-283 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Задовольнити позов ОСОБА_1 до Підприємства «Центр СПБ» про визнання трудових відносин припиненими.

Визнати припиненими трудові відносини між ОСОБА_1 та Підприємством «ЦЕНТР СПБ» з 07.07.2026 у зв`язку із звільненням з посади за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України

Стягнути з Підприємства «Центр СПБ» (ЄДРПОУ 36814997) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати в розмірі 1064 (одна тисяча шістдесят чотири) грн. 96 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за заявою відповідача, яка подається протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду, а у разі його ухвалення за відсутності учасників справи- в той же строк з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відомості щодо учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1

відповідач: Підприємство "ЦЕНТР СПБ", 61001, м. Харків, вул. Георгія Тарасенка, 25, ЄДРПОУ 36814997.

Суддя І.С. Блага