Рішення від 12 серпня 2026 р. у справі №643/13406/26 — Салтівський районний суд міста Харкова

Справа № 643/13406/26

Провадження № 2/643/7863/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.08.2026 м. Харків

Салтівський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого - судді Семенової Я.Ю.,

за участю секретаря судового засідання – Кашуби Ю.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

у с т а н о в и в :

Стислий зміст позовних вимог та доводів позивача

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» в особі представника - адвоката Усенка М.І. звернувся до Салтівського районного суду міста Харкова з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просить стягнути з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за Кредитним договором №30254 від 12.09.2019 в сумі 24 597,68 грн. Також просить стягнути з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» сплачений судовий збір в сумі 2 662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 8 000,00 грн.

В обґрунтування пред`явлених вимог позивачем зазначено, що 12.09.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредіплюс» та ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит №30254, відповідно до умов якого відповідачу було надано грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Посилався, що Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк, визначеними умовами кредитного договору. Відповідач, у свою чергу, не виконав умов кредитного договору, у зв`язку з чим станом на дату подання позову його заборгованість становить 24 597,68 грн, а саме: заборгованість за тілом кредиту – 14 711,20 грн; заборгованість за процентами – 8 926,48 грн; заборгованість за пенею – 960,00 грн. Посилався, що 12.10.2020 ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» уклали Договір відступлення прав вимоги №20201012, відповідно до якого ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №30254 від 12.09.2019.

Аргументи учасників справи

Відповідач процесуальним правом на подання відзиву на позов не скористався, будь-які клопотання та заяви від відповідача до суду не надходили.

Рух справи

Салтівський районний суд міста Харкова ухвалою від 29 червня 2026 року відкрив провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, призначив судове засідання. Задовольнив клопотання позивача про витребування доказів, витребував від Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» інформацію про належність ОСОБА_1 банківської карти № НОМЕР_1 ; інформацію про надходження на рахунок банківської картки № НОМЕР_1 коштів в сумі 20 000,00 грн в період з 12.09.2019 по 17.09.2019; виписку руху коштів по банківській картці № НОМЕР_1 за період з 12.09.2019 по 17.09.2019.

14 липня 2026 року від Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на адресу Салтівського районного суду міста Харкова надійшли витребувані докази.

Участь у справі сторін та інших учасників справи

Представник позивача у судове засідання не з`явився, повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи своєчасно та належним чином, 20 липня 2026 року через підсистему «Електронний суд» надав про розгляд справи за відсутності представника ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал». У поданій заяві зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином та своєчасно, через оголошення на офіційному вебпорталі судової влади України, про причини неявки суду не повідомив. Будь-яких заяв та клопотань від відповідача не надходило.

За правилами п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

У зв`язку з повторною неявкою в судове засідання належним чином повідомленого про дату, час та місце судового засідання відповідача, який не повідомив про причини неявки та не подав відзив, відповідно до статті 280 ЦПК України суд за згодою позивача вважає за можливе проводити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.

Ураховуючи, що в судове засідання не з`явилися всі учасники справи, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

11.09.2019 ОСОБА_1 звернувся до ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» із заявою на видачу кредиту, у якій просив видати йому кредит в розмірі 20 000,00 грн (а.с. 20-23).

12 вересня 2019 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» було укладено Договір про споживчий кредит №30254 та підписано Додаток №2 до Кредитного договору №30254 від 12 вересня 2019 року (Графік платежів) (а.с. 15-18).

Умовами п. 2.1 Договору передбачено, що кредитодавець надає позичальнику в кредит грошові кошти в сумі 20 000,00 гривень на споживчі потреби, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти кредитодавцю відповідно до умов, зазначених в договорі.

Відповідно до п.п. 2.1.1 Договору сума кредиту надається позичальнику в безготівковій формі шляхом перерахування на рахунок/картку позичальника № НОМЕР_2 , що відкрито в банку ПАТ КБ «ПриватБанк» у національній валюті.

Кредит повертається, а проценти сплачуються позичальником шляхом періодичних виплат 1 раз на 2 календарні тижні (періодична сплата та/або періодичний платіж) у національній валюті (п.п. 2.1.3 Договору).

У п. 3.1 Договору сторони погодили, що перебіг строку, на який надається кредит розпочинається з моменту підписання цього договору і перерахування коштів кредитодавцем за реквізитами, вказаними в п. 2.1.1 цього Договору та складає 36 тижні. За користування кредитом позичальник сплачує кредитодавцю 250,00% річних від суми кредиту. Тип процентної ставки – фіксована.

У п. 3.3 сторони погодили, що загальна сума всіх платежів з урахуванням процентів (загальні витрати за кредитом) становить 42 817,68 гривень.

Згідно з п. 5.1 Договору якщо позичальник не сплатив/не повністю сплатив періодичний платіж в день настання дати його належної сплати, визначеної Графіком платежів, а також протягом 5 календарних днів після настання дати платежу, то на 6-й день від дати неналежної сплати позичальник, якщо тільки він не звільнений від обов`язку сплачувати пеню згідно з чинним законодавством, зобов`язаний сплатити на користь кредитодавця пеню у розмірі 200,00 грн, а в подальшому, починаючи з 7-го дня в розмірі 20,00 грн за кожний календарний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня і не більше за 15 відсотків суми простроченого платежу.

Крім того, 12.09.2019 ОСОБА_1 підписав Паспорт споживчого кредиту (а.с. 18 зворот – 19).

Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредіплюс» було надано Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» довідку про переказ коштів, згідно з якою кошти за Кредитним договором №30254 від 12.09.2019 (позичальник ОСОБА_1 ) було перераховано АТ КБ «ПриватБанк» на рахунок позичальника 12.09.2019 о 16:36 в сумі 20 000,00 грн (а.с. 23 зворот – 24).

Крім того, факт перерахування на рахунок ОСОБА_1 грошових коштів підтверджується повідомленням АТ КБ «ПриватБанк» №20.1.0.0.0/7-260702/111812-БТ від 06.07.2026, згідно з яким в Банку на ім`я ОСОБА_1 була емітована карта № НОМЕР_1 , на яку 12.09.2019 було зараховано кошти в сумі 20 000,00 грн. До повідомлення АТ КБ «ПриватБанк» надано виписку про рух коштів по картці за період з 12.09.2019 по 17.09.2019, з якої убачається, що 12.09.2019 на картку були зараховані кошти в сумі 20 000,00 грн.

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором №30254 від 12.09.2019, складеного ТОВ «ФК «Кредіплюс», заборгованість ОСОБА_1 становить 24 597,68 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту – 14 711,20 грн, за відсотками – 8 926,48 грн, пеня – 960,00 грн. З розрахунку убачається, що ОСОБА_1 12.09.2019 було надано кредит в сумі 20 000,00 грн, з 13.09.2019 по 21.05.2019 йому нараховувалися відсотки за користування кредитом. З 02.10.2019 по 18.10.2019 йому нараховувалася пеня – 02.10.2019 в сумі 200,00 грн, з 03.10.2019 по 18.10.2019 – 20,00 грн на день; з 22.01.2020 по 21.05.2020 йому нараховувалася пеня, 22.01.2020 – в сумі 200,00 грн, з 23.01.2020 по 21.05.2020 – по 20,00 грн в день. 12.10.2020 було списано кредитодавцем пеню в сумі 1640,00 грн. З розрахунку убачається, що ОСОБА_1 частково погашав заборгованість, а саме: 18.10.2019 в сумі 5 300,00 грн; 24.10.2019 в сумі 2 400,00 грн; 07.11.2019 в сумі 2 400,00 грн; 22.11.2019 в сумі 2 400,00 грн; 04.12.2019 в сумі 2 400,00 грн; 20.12.2019 в сумі 2 400,00 грн; 05.01.2020 в сумі 2 400,00 грн (а.с. 24 зворот -27).

12 жовтня 2020 року між ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги №20201012, за умовами п. 6.1 якого кредитор передає (відступає) новому кредиторові права вимоги до боржників, які виникли у кредитора внаслідок укладення з боржниками кредитних договорів та надання кредитором боржникам кредитних коштів, та які входять до портфелю заборгованості. Права вимоги переходять до нового кредитора з моменту підписання сторонами цього договору, після чого новий кредитор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованості (а.с. 34-38).

19 жовтня 2020 року ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» підписали Акт приймання-передачі Реєстру Боржників від 19.10.2020 до Договору відступлення прав вимоги №20201012 від 12 жовтня 2020 року (а.с. 39).

Відповідно до витягу з Реєстру боржників до Договору відступлення прав вимоги №20201012 від 12 жовтня 2020 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» отримало право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №30254 від 12.09.2019 у загальній сумі 24 597,68 грн, з яких: залишок по тілу кредиту – 14 711,20 грн; залишок по відсотках – 8 926,48 грн, заборгованість по штрафах/пені – 960,00 грн (а.с. 38 зворот).

Згідно з платіжною інструкцією №19969 від 16 жовтня 2020 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» перерахувало ТОВ «ФК «Кредіплюс» 284 346,76 грн, як оплату компенсації за придбання (відступлення) Прав Вимог згідно з п. 7.1 Договору відступлення Права Вимоги №20201012 від 12.10.2020 (а.с. 39 зворот).

ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» сформовано досудову вимогу №20037122 від 08.06.2026 ОСОБА_1 , у якій Товариство вимагало погасити заборгованість за кредитним договором №30254 від 12.09.2019 в сумі 24 597,68 грн (а.с. 40).

Мотиви, з яких виходив суд, застосовані норми права та висновки суду

За правилами ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Правилами ч. 1 ст. 1054 ЦК України унормовано, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Положеннями ч. 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

За змістом ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Вимогами ст. 639 ЦК України визначено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Як це унормовано вимогами ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Правилами ст. 513 ЦК України визначено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до вимог ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням, як це визначено положеннями ст. 516 ЦК України.

Правилами ст. 517 ЦК України закріплено, що первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, як це закріплено вимогами ст. 526 ЦК України.

Положеннями ст. 610 ЦК України унормовано, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, що закріплено вимогами ст. 611 ЦК України.

За змістом ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, що визначено положеннями ст. 599 ЦК України.

У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

У спірних правовідносинах саме на позивача покладено обов`язок довести факт укладення між сторонами кредитного договору та прострочення виконання позичальником взятих на себе зобов`язань, а на відповідача - спростувати розмір існуючої заборгованості.

Так, судом установлено, що 12 вересня 2019 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» було укладено Договір про споживчий кредит №30254.

При укладенні цього договору сторони досягли згоди щодо всіх його істотних умов та у сторін, відповідно до приписів статті 11 ЦК України, виникли права та обов`язки, які витікають із кредитного договору.

Матеріалами справи знаходить своє підтвердження, що ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» свої зобов`язання за договором виконало, перерахувавши на рахунок ОСОБА_1 грошові кошти в загальній сумі 20 000,00 грн.

На підставі договору відступлення прав вимоги №20201012 від 12 жовтня 2020 року до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» перейшло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №30254 від 12.09.2019.

Суд, дослідивши надані докази, доходить висновку, що знаходить своє підтвердження обставина наявності у відповідача ОСОБА_1 перед позивачем заборгованості за кредитним договором №30254 від 12.09.2019. Відтак, оскільки на час розгляду справи судом відповідачем не надано даних, що свідчать про погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитним договором у добровільному порядку, не надано беззаперечних, належних та допустимих доказів, які свідчать про наявність підстав звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання, відповідно до ст. 617 ЦК України, відповідачем прострочено виконання грошового зобов`язання в строки, передбачені умовами кредитного договору, а тому суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» щодо стягнення з відповідача заборгованості за вказаним вище кредитним договором.

Відповідно до п.п. 2.1.3 Договору №30254 від 12.09.2019 кредит повертається, а проценти сплачуються позичальником шляхом періодичних виплат 1 раз на 2 календарні тижні (періодична сплата та/або періодичний платіж) у національній валюті. У п. 3.1 Договору сторони погодили, що перебіг строку, на який надається кредит розпочинається з моменту підписання цього договору і перерахування коштів кредитодавцем за реквізитами, вказаними в п. 2.1.1 цього Договору та складає 36 тижні. За користування кредитом позичальник сплачує кредитодавцю 250,00% річних від суми кредиту. Тип процентної ставки – фіксована.

Згідно з п. 5.1 Договору якщо позичальник не сплатив/не повністю сплатив періодичний платіж в день настання дати його належної сплати, визначеної Графіком платежів, а також протягом 5 календарних днів після настання дати платежу, то на 6-й день від дати неналежної сплати позичальник, якщо тільки він не звільнений від обов`язку сплачувати пеню згідно з чинним законодавством, зобов`язаний сплатити на користь кредитодавця пеню у розмірі 200,00 грн, а в подальшому, починаючи з 7-го дня в розмірі 20,00 грн за кожний календарний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня і не більше за 15 відсотків суми простроченого платежу.

Як убачається з розрахунку заборгованості, ОСОБА_1 12.09.2019 було надано кредит в сумі 20 000,00 грн, з 13.09.2019 по 21.05.2019 йому нараховувалися відсотки за користування кредитом за погодженою в договорі процентною ставкою (250,00% річних від суми кредиту). З 02.10.2019 по 18.10.2019 йому нараховувалася пеня – 02.10.2019 в сумі 200,00 грн, з 03.10.2019 по 18.10.2019 – 20,00 грн на день; з 22.01.2020 по 21.05.2020 йому нараховувалася пеня, 22.01.2020 – в сумі 200,00 грн, з 23.01.2020 по 21.05.2020 – по 20,00 грн в день. 12.10.2020 було списано кредитодавцем пеню в сумі 1640,00 грн. З розрахунку убачається, що ОСОБА_1 частково погашав заборгованість, а саме: 18.10.2019 в сумі 5 300,00 грн; 24.10.2019 в сумі 2 400,00 грн; 07.11.2019 в сумі 2 400,00 грн; 22.11.2019 в сумі 2 400,00 грн; 04.12.2019 в сумі 2 400,00 грн; 20.12.2019 в сумі 2 400,00 грн; 05.01.2020 в сумі 2 400,00 грн.

Доказів, які б спростовували правильність наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором, відповідачем не надано.

З огляду на викладене, суд приймає наданий позивачем розрахунок заборгованості, який узгоджується з умовами кредитного договору.

Отже, позивачем доведено наявність заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №30254 від 12.09.2019 в сумі 24 597,68 грн.

У свою чергу, на час розгляду справи судом відповідачем не надано даних, які б свідчили про погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитним договором у добровільному порядку.

Крім того, суду не надано беззаперечних, належних та допустимих доказів, які свідчать про наявність підстав звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання, відповідно до ст. 617 ЦК України.

Беручи до уваги наведене вище, позовні вимоги ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» підлягають задоволенню в повному обсязі.

Розподіл судових витрат

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, а саме судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в сумі 2 662,40 гривень.

Крім зазначеного, у пред`явленому позові позивач просить стягнути з відповідача на свою користь витрати на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 8 000,00 гривень.

Так, судом встановлено, що між позивачем ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» та Адвокатським об`єднанням «Апологет» в особі адвоката керуючого партнера Усенка М.І. 01 липня 2025 року було укладено договір про надання правової (правничої) допомоги №0107.

Відповідно до Акту №1684 наданих послуг (правової (правничої) допомоги) від 08.06.2026, сторони підтвердили факт надання Адвокатським об`єднанням «Апологет» та прийняття ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» послуг відповідно до положень укладеного ними Договору про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01 липня 2025 року: боржник: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , кредитний договір №30254, сума наданих послуг відповідно до Договору складає: 8000,00 грн. У п. 6 Акту зазначено, що ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» зобов`язаний зробити перерахунок суми наданих послуг на рахунок АО «Апологет» протягом 1 року з моменту підписання Акту.

АО «Апологет» складено детальний опис наданих послуг до Акту №1684 від 08.06.2026 за Договором про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01 липня 2025 року.

При визначенні розміру витрат за надану позивачу професійну правничу допомогу адвокатом суд виходить з такого.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За змістом ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Разом із тим чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) вказано, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі № 750/2055/20 вказано, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 року у справі №922/445/19 висловлено правову позицію, згідно з якою розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

При визначенні суми відшкодування понесених особою витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи із конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правничу допомогу, а саме: надано договір на правничу допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (наприклад, квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження або інший розрахунковий документ). При цьому, матеріали справи повинні містити докази на підтвердження виконаних об`ємів робіт, їх кількості та видів.

У справі «East/West Alliance Limited проти України», заява №19336/04 від 23.01.2014 Європейський суд з прав людини вказав, що заявник має право на компенсацію судових витрат та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

У справі «Лавентс проти Латвії», заява №58442/00 від 28.11.2002 Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відсутність клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, від іншої сторони виключає можливість суду самостійно (без указаного клопотання) зменшувати розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Таку позицію викладено в постановах Верховного Суду від 29.03.2018 у справі № 907/357/16, від 18.12.2018 у справі №910/4881/18, від 08.04.2019 у справі № 922/619/18.

Клопотання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу від відповідача до суду не надходило.

Крім того, за змістом пункту 1 частини 2 статті 137 ЦПК України визначена процедура відшкодування витрат на професійну правову допомогу, однією з особливостей якої є те, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх фактично сплачено стороною на момент вирішення судом питання про розподіл судових витрат, чи тільки має бути сплачено.

На думку суду, відсутність доказів оплати вказаних послуг не свідчить про наявність підстав для відмови у задоволенні заяви позивача, враховуючи позицію ВС, що викладена у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 21 січня 2021 року у справі №280/2635/20, від 19 травня 2021 року у справі № 754/12116/18.

Таким чином, судом установлено, що представником позивача надано до суду належні докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, які має сплатити позивач у заявленому розмірі, зокрема, докази щодо обсягу наданих послуг та виконаних робіт, переліку складових наданих послуг, акт виконаних робіт, у зв`язку із чим, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача понесених ним витрат на професійну правничу допомогу в сумі 8 000,00 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст. 11, 12, 13, 81, 89, 141, 247, 263-265, 280-283 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором №30254 від 12.09.2019 в сумі 24 597 (двадцять чотири тисячі п`ятсот дев`яносто сім) гривень 68 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору в сумі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят два) гривень 40 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» витрати на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 8 000 (вісім тисяч) гривень 00 копійок.

Відповідачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення може бути подана письмова заява про перегляд заочного рішення відповідно до вимог ст. 284-285 ЦПК України.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ 35234236, рахунок НОМЕР_4 в АТ «Креді Агріколь Банк», місцезнаходження: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, 28 корпус, 4-й поверх;

відповідач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової карти платника податків: НОМЕР_3 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повне судове рішення складено 13 серпня 2026 року.

Суддя : Я.Ю. Семенова