Вирок від 12 серпня 2026 р. у справі №621/3037/26 — Зміївський районний суд Харківської області

621/3037/26

1-кп/621/288/26

В И Р О К

іменем України

13 серпня 2026 року м. Зміїв

Зміївський районний суд Харківської області :

головуючий - суддя ОСОБА_1

за участі: секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

прокурора - ОСОБА_3 ,

потерпілої - ОСОБА_4 ,

обвинуваченого - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження № 12026226310000096 за обвинуваченням:

ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с-щі Донець Зміївського району Харківської області, є громадянином України, має середню освіту, не одружений, не працює, зареєстрований в АДРЕСА_1 , фактично проживає в АДРЕСА_2 , вважається таким, що не має судимості відповідно до статті 89 Кримінального кодексу України,

у кримінальному проступку, передбаченому частиною частиною 1 статті 125 Кримінального кодексу України,

у с т а н о в и в:

20 липня 2026 року близько 17:00 години ОСОБА_5 перебував за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_2 , де у нього на ґрунті ревнощів виник словесний конфлікт з ОСОБА_4 , з якою він проживає однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

В ході виниклого словесного конфлікту ОСОБА_5 , того ж числа та часу, маючи умисел на завдання тілесних ушкоджень, умисно наніс не менше двох ударів правою долонею в область правої щоки ОСОБА_4 , після чого, продовжуючи свої дії, спрямовані на завдання тілесних ушкоджень, взяв до рук мобільний телефон та кинув ним в область голови ОСОБА_4 , чим спричинив потерпілій ОСОБА_4 садна в області зовнішнього краю лівої вушної раковини, які відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Зазначеними діями ОСОБА_6 вчинив умисне легке тілесне ушкодження.

Викладені вище обставини кримінального провадження щодо часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення не оспорювалися учасниками судового провадження, які під час судового розгляду не заперечували проти того, щоб суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо вказаних обставин.

З`ясувавши, що сторони правильно розуміють зміст зазначених обставин; відсутні сумніви у добровільності їх позиції; роз`яснивши, що сторони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, відповідно до частини 3 статті 349 Кримінального процесуального кодексу України, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорювалися.

Обвинувачений ОСОБА_6 вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального проступку у повному обсязі визнав та під час судового розгляду показав, що 20.07.2026, близько 17:00 години був вдома разом з ОСОБА_4 , де на грунті ревнощів виник конфлікт. В ході цього конфлікту він правою долонею двічі дав ляпасів ОСОБА_4 і потім, вже покидаючи квартиру, кинув у неї мобільний телефон.

У вчиненому кримінальному проступку щиро розкаявся, просив пробачення у потерпілої, виявив готовність нести передбачену законом відповідальність.

Оцінивши зазначені вище докази, які є належними, допустимими, достовірними, а в сукупності та взаємозв`язку достатніми для ухвалення обвинувального вироку, суд дійшов висновку, що ОСОБА_5 є винуватим в умисному легкому тілесному ушкодженні, і його дії суд кваліфікує за частиною 1 статті 125 Кримінального кодексу України.

Під час призначення покарання ОСОБА_5 , відповідно до вимог статей 65-67 Кримінального кодексу України, судом враховано:

- ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке, відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України є кримінальним проступком;

- обставину, що пом`якшує покарання, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 66 Кримінального кодексу України, якою визнається щире каяття обвинуваченого, що виявилося у критичному ставленні до вчиненого кримінального правопорушення та готовності нести кримінальну відповідальність;

- обставину, що обтяжує покарання, відповідно до пункту 6-1 частини 1 статті 67 Кримінального кодексу України, якою визнається вчинення кримінального правопорушення щодо іншої особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах;

- особу обвинуваченого, який вважається таким, що не має судимості відповідно до статті 89 Кримінального кодексу України (а. п. 22, 23), на обліку в психіатричному та наркологічному кабінеті не перебував (а. п. 20), скарг на його поведінку за місцем проживання не надходило (а. п. 24).

З урахуванням сукупності зазначених відомостей щодо ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставини, що пом`якшує покарання, та обставин, що обтяжують покарання, особи обвинуваченого, позиції потерпілої ОСОБА_4 , суд дійшов висновку, що необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_5 та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень є покарання у виді штрафу в межах санкції частини 1 статті 125 Кримінального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 349, 368-374 Кримінального процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в :

Визнати ОСОБА_5 винуватим у кримінальному проступку, передбаченому частиною 1 статті 125 Кримінального кодексу України, та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850 (вісімсот п`ятдесят) грн 00 коп.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Харківського апеляційного суду через Зміївський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 395 Кримінального процесуального кодексу України, якщо таку скаргу не буде подано.

Копію вироку негайно після його проголошення належить вручити учасникам судового провадження.

Головуючий: ОСОБА_1