Окрема думка від 07 липня 2026 р. у справі №2-1564/11 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Окрема думка

судді Верховного Суду у Касаційному цивільному судіПророка В. В.

справа № 2-1564/11 (провадження № 61-11118 св 25)

08 липня 2026року

м. Київ

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, розглянувши в порядку письмового провадженнякасаційну скаргу Кам`янка-Бузького відділу державної виконавчої служби у Львівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) на ухвалу Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 08 квітня 2025 року та постанову Львівського апеляційного суду від 20 серпня 2025 року у справі за скаргою Акціонерного товариства «ПроКредит Банк» на рішення державного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання, заінтересована особа: ОСОБА_1 , постановою від 08 липня 2026 року відмовив у задоволенні цієї касаційної скарги та залишив без змін оскаржувані судові рішення.

Водночас з рішенням колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду не можу погодитися з огляду на таке.

1. У лютому 2025 року Акціонерне товариство «ПроКредит Банк» звернулося до суду зі скаргою, у якій просило:

- визнати неправомірними дії державного виконавця Кам`янка-Бузького відділу державної виконавчої служби у Львівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) щодо повернення стягувачу виконавчого листа, виданого Кам`янка-Бузьким районним судом Львівської області у справі № 2-1564/11 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «ПроКредит Банк» заборгованості в розмірі 372 662,33 грн без прийняття до виконання;

- визнати неправомірним та скасувати повідомлення державного виконавця

від 24 січня 2025 року про повернення стягувачу вищевказаного виконавчого листа без прийняття до виконання;

- зобов`язати прийняти виконавчий лист та винести постанову про відкриття виконавчого провадження.

2. Кам`янка-Бузький районний суд Львівської області ухвалою від 08 квітня

2025 року, яка залишена без змін постановою Львівського апеляційного суду

від 20 серпня 2025 року, задовольнив скаргу.

3. Визнав неправомірними дії державного виконавця Кам`янка-Бузького відділу державної виконавчої служби у Львівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Сирко Г. Я. щодо повернення стягувачу АТ «ПроКредит Банк» виконавчого листа, виданого Кам`янка-Бузьким районним судом Львівської області у справі № 2-1564/11 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «ПроКредит Банк» заборгованості без прийняття до виконання.

4. Визнав неправомірним та скасував повідомлення державного виконавця Кам`янка-Бузького відділу державної виконавчої служби у Львівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Сирко Г. Я. від 24 січня 2025 року про повернення стягувачу виконавчого листа виданого Кам`янка-Бузьким районним судом Львівської області у справі № 2-1564/11 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «ПроКредит Банк» заборгованості без прийняття до виконання.

5. Зобов?язав державного виконавця Кам`янка-Бузького відділу державної виконавчої служби у Львівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Сирко Г. Я. прийняти виконавчий лист, виданий Кам?янка-Бузьким районним судом Львівської області у справі № 2-1564/11 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «ПроКредит Банк» заборгованості та винести постанову про відкриття виконавчого провадження.

6. У серпні 2025 року Кам`янка-Бузький ВДВС у Львівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) через підсистему «Електронний суд» надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 08 квітня 2025 року та постанову Львівського апеляційного суду від 20 серпня 2025 року, в якій просив скасувати оскаржувані судові рішення й ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні скарги.

7. Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В., ухвалою від 17 вересня 2025 року відкрив касаційне провадження у справі та витребував матеріали справи з суду першої інстанції.

8. Ухвалою від 01 липня 2026 року Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду призначив вказану справу до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів.

9. Під час підготовки справи до розгляду з`ясовано, що касаційне провадження у цій справі відкрите Верховним Судом помилково та підлягає закриттю з огляду таке.

10. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

11. Також відповідно до положень статті 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), який встановлює порядок здійснення цивільного судочинства, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом.

12. Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

13. Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

14. Ціна позову в цій справі становить 372 662,33 грн, що станом на 01 січня 2025 року не перевищувала двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028,00 грн х 250 = 757 000 грн). Тобто судові рішення у справі № 2-1564/11 не підлягає касаційному перегляду в силу вимог закону.

15. Водночас касаційна скарга не містить посилань на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, підлягають касаційному оскарженню.

16. Крім того, і ухвала про відкриття касаційного провадження у справі також не містять посилань на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, на підставі яких Верховний Суд відкрив касаційне провадження у малозначній справі.

17. Визначені підпунктами «а», «б», «в», «г» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, оскільки в іншому випадку принцип правової визначеності буде порушено.

18. Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала на те, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур.

19. У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року), та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.

20. Оскарження в суді третьої інстанції має відбуватися щодо справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, що забезпечує ефективність касаційного провадження.

21. Зазначене відповідає і Рекомендаціям № В (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

22. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка, відповідно до частини четвертої статті 10 ЦПК України є джерелом права, умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

23. При цьому застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris (ціна позову) для подання скарг до Верховного Суду є правомірною та обґрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень Верховного Суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

24. Вказане також узгоджується з висновками, викладеними в рішенні Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(ІІ)/2023 у справі № 3-88/2021(209/21, 47/22, 77/23, 188/23), яким, зокрема, визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Так, у вказаному рішенні серед іншого, зазначено, що внормування процесуальних відносин у спосіб визначення в ЦПК України підстав для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, можливе як виняток і лише у разі, коли це обумовлено потребами, що є значущими для дієвості та ефективності правосуддя, зокрема потребою розв`язання Верховним Судом як найвищим судом у системі судоустрою України складного юридичного питання, яке має фундаментальне значення для формування судами єдиної правозастосовної практики. Конституційний Суд України вважає, що припис пункту 2 частини третьої статті 389 Кодексу, що встановлює один із «фільтрів» для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, - визнання справи малозначною - є зрозумілим за змістом та передбачним за наслідками застосування. Зазначений припис Кодексу також має правомірну мету - додержання принципу остаточності судового рішення (res judicata) як одного з аспектів вимоги юридичної визначеності. Пункт 2 частини третьої статті 389 Кодексу містить домірні засоби законодавчого внормування процесуальних відносин щодо відкриття касаційного провадження у малозначних справах (пункти 7.8-7.10).

25. Згідно з положеннями частини першої статті 394 ЦПК України, одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

26. Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

27. В постанові від 15 травня 2019 року у справі № 761/10509/17 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, якщо касаційна скарга прийнята до провадження суду касаційної інстанції помилково, касаційне провадження у справі належить закрити.

28. За таких обставин, враховуючи, що касаційна скарга подана на судові рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, які не підлягає касаційному оскарженню, вважаю, що касаційне провадження у цій справі було відкрите помилково, та належним процесуальним рішенням Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного судубуло б закриття касаційного провадження за касаційною скаргоюКам`янка-Бузького відділу державної виконавчої служби у Львівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), як помилково відкрите, а не розгляд справи по суті.

Суддя В. В. Пророк

Повний текст окремої думки складений 12 серпня 2026 року.