Рішення від 04 серпня 2026 р. у справі №924/315/26 — Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Незалежності, 1, м. Хмельницький, 29607, тел. (0382) 71-81-84, (0382) 71-81-83

e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, ЄДРПОУ 03500128

_______________________________________________________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" серпня 2026 р. Справа № 924/315/26

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Шевчук О.І., за участі секретаря судового засідання Демчук М.С., розглянувши матеріали справи

за позовом Теофіпольської селищної ради Хмельницького району Хмельницької області, селище Теофіполь, Хмельницька область

до Фізичної особи-підприємця Лінкевича Юрія Івановича, м. Хмельницький

про стягнення 280 170 грн

Представники сторін:

від позивача: адвокат Семченко Г.С. на підставі ордеру серії ВХ від 20.03.2026;

від відповідача: адвокат Рохов О.В. на підставі ордеру серії ВХ від 05.06.2026.

Відповідно до ст.240 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення у справі

Процесуальні дії по справі, стислий виклад позицій сторін

До Господарського суду Хмельницької області 23.03.2026 надійшла позовна заява Теофіпольської селищної ради Хмельницького району Хмельницької області до фізичної особи-підприємця Лінкевича Юрія Івановича про стягнення 280 170 грн. за договором поставки №467 від 12.08.2025, з яких: 147 753,32 грн. пені та 132 416,68 грн. збитків.

Ухвалою суду від 30.03.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі для її розгляду за правилами загального позовного провадження, встановлено сторонам строки для подання заяв по суті та призначено підготовче засідання.

25.05.2026 ухвалою суду продовжено підготовче провадження у справі на тридцять днів, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні на 11.06.2026.

Ухвалою суду від 11.06.2026 за клопотанням відповідача підготовче засідання відкладено на 24.06.2026.

В судових засіданнях 24.06.2026 та 10.07.2026 за клопотаннями представників сторін судом оголошено перерви до 10.07.2026 та 05.08.2026 відповідно.

Позивач - Теофіпольська селищна рада Хмельницького району Хмельницької області (далі – Теофіпольська селищна рада, селищна рада, замовник, позивач) наполягає на задоволенні позовних вимог, в обґрунтування яких вказує, що між нею, як замовником, та фізичною особою-підприємцем Лінкевичем Юрієм Івановичем, як постачальником, за результатами проведеної 31.07.2025 процедури закупівлі (ідентифікатор закупівлі в системі ProZorro UA-2025-07-31-001537-a) 12.08.2025 укладено договір №467 на поставку до 20.08.2025 110 т пелет паливних з деревини хвойних порід вартістю 7 948,00 грн/т на суму 874 280 грн. 22.09.2025 за додатковою угодою №1 до цього договору строк виконання постачальником зобов`язання продовжено до 30.09.2025. Постачальник надав позивачу гарантійний лист про належне виконання своїх зобов`язань щодо постачання товару в строк до 30.09.2025.

Однак, в порушення умов договору постачальник своє зобов`язання з поставки товару не виконав, у зв`язку з чим позивач з огляду на необхідність забезпечення безперебійного постачання паливних пелетів для опалення закладів освіти, дошкільних установ та інших об`єктів комунальної власності в умовах фактичного початку опалювального сезону, був змушений 15.10.2025 укласти договір №14102025 з іншим постачальником на поставку 110 т пелет паливних з деревини хвойних порід вартістю 10 495,00 грн/т на суму 1 154 450 грн. Тобто, за ідентичний товар в ідентичній кількості замовник вимушено заплатив на 280 170,00 грн більше, ніж мав би заплатити за договором з фізичною особою-підприємцем Лінкевичем Ю.І.

В результаті неправомірних дій постачальника селищна рада понесла збитки, які позивач визначає як різницю між ціною товару за договором №467 від 12.08.2025 (874 280 грн.) та ціною товару за договором №14102025 від 15.10.2025, укладеним з іншою особою (1 154 450 грн.), що становить 280 170 грн.

Заразом, за несвоєчасне виконання зобов`язання з постачальника на користь позивача підлягають стягненню 147 753,32 грн. пені за період з 01.10.2025 по 18.03.2026 на підставі п.8.4 договору №467 від 12.08.2025, а також 132 416,68 грн. збитків в частині, не покритій пенею, на підставі п.8.2 договору №467 від 12.08.2025, ст.ст.22, 611, 623 Цивільного кодексу України та ч.1 ст.232 Господарського кодексу України, чинній на час укладення договору №467 від 12.08.2025.

Відповідач - фізична особа-підприємець Лінкевич Юрій Іванович (далі – ФОП Лінкевич Ю.І., постачальник, відповідач) відзиву на позов у встановлений судом строк не подав. Заразом, у заяві від 07.07.2026 та додаткових поясненнях від 15.07.2026 заперечує проти позову та вказує, що на виконання договору поставки №467 від 12.08.2025 з позивачем, 13.08.2025 він уклав договір з фізичною особою-підприємцем Андущаком Русланом Анатолійовичем про поставку паливних пелет в кількості 110 т. Однак, стрімке зростання ціни на паливо (станом на 12.08.2025 середня ціна становила 8220 грн/т, станом на 30.09.2025 - уже 9100 грн/т), що підтверджується інформаційною довідкою Хмельницької торгово-промислової палати, унеможливило виконання фізичною особою-підприємцем Лінкевичем Ю.І. своїх зобов`язань перед позивачем, позаяк товар на виконання договору №467 від 12.08.2025 фізичною особою-підприємцем Андущаком Р.А. поставлений не був. 13.07.2026 відповідач звернувся до фізичної особи-підприємця Андущака Р.А. з претензією та вимогою виконання узятих на себе зобов`язань. Не заперечує факту невиконання зобов`язання з поставки позивачу товару, але вказує, що вжив усіх залежних від нього заходів для належного виконання зобов`язання за договором поставки з позивачем, що стверджується укладенням договору з фізичною особою-підприємцем Андущаком Р.А. Покликаючись на ст.614 Цивільного кодексу України, відповідач стверджує про відсутність вини у невиконанні договірного зобов`язання перед позивачем, а його діями позивачу не заподіяно збитків, оскільки коштів від позивача він не отримував, а необхідність придбання позивачем зазначених у позові пелет паливних у іншого постачальника не була пов`язана із винними діями чи бездіяльністю відповідача.

Заразом, у разі установлення вини в діях відповідача просить зменшити на 50 відсотків розмір неустойки (147 753,32 грн.), яка значно перевищує розмір заявлених у позові збитків (132 416,68 грн.).

Представниця позивача під час судового розгляду спору підтримала позовні вимоги, вважає їх підтвердженими наявними в матеріалах справи доказами. Заперечила проти задоволення клопотання відповідача про зменшення неустойки з зазначених ним підстав, позаяк розмір збитків становить 280 170 грн., а неустойки – 147 753,32 грн.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив, наголосив на відсутності вини відповідача у невиконанні договірного зобов`язання перед позивачем з огляду на невиконання контрагентом відповідача поставки необхідного товару, що обумовлено зростанням ціни такого товару на ринку, а також просив зменшити неустойку на 50%.

Суд враховує, що відповідно до ратифікованої Законом України від 17.07.2007 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (п.1 ст.6) кожен має право на справедливий та публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка застосовується судом при розгляді справ як джерело права, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення у справі "Смірнова проти України" від 08.11.2005). Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Відтак, враховуючи обставини даної справи, її складність, процесуальну поведінку сторін, розгляд справи здійснювався в розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.

Розглядом матеріалів справи встановлено таке.

12.08.2025 між Теофіпольською селищною радою, як замовником, та фізичною особою-підприємцем Лінкевичем Юрієм Івановичем, як постачальником, укладено договір поставки №467 (далі – Договір), відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов`язується поставити замовнику товар: пелети паливні з деревини хвойних порід, група 1,6мм, ДСТУ 8358, за кодом Єдиного закупівельного словника ДК 021:2015-09110000-3 - Тверде паливо, а замовник – прийняти і оплатити такий товар (далі за текстом договору - товар).

Кількість товару – 110 тонн (п.1.2 Договору).

Згідно з п.1.3 Договору постачальник гарантує, що товар на момент поставки є власністю постачальника, нікому іншому не відчужений, у спорі, під забороною, під арештом та у заставі, у тому числі податковій заставі, не знаходиться, правами третіх осіб, як в Україні, так і за її межами не обтяжений.

У п.2.1 Договору сторони узгодили, що ціна визначена у договорі з урахуванням всіх витрат, податків та зборів постачальника і становить 874 280 грн. без ПДВ.

Відповідно до п.3.2 Договору оплата здійснюється шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок постачальника, зазначений у реквізитах постачальника в договорі на підставі видаткових накладних протягом 10 робочих днів.

Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє до 31.12.2025 року включно, але в будь якому випадку до повного виконання сторонами зобов`язань за цим договором (п.4.1 Договору).

Пунктом 5.3.1 Договору передбачено, що постачальник зобов`язаний забезпечити поставку товару у терміни, встановлені цим договором.

Згідно з п.6.3 Договору місце поставки: с-ще Теофіполь, Хмельницький район, Хмельницька область. Строк поставки: з дати укладення договору до 20.08.2025. Передача товару від постачальника замовнику здійснюється за видатковою накладною. Датою отримання замовником товару за видатковою накладною є дата проставлена у такій видатковій накладній представником замовника в день фактичного отримання товару.

Відповідно до п.8.1 Договору сторона, яка порушила господарське зобов`язання, визначене цим договором та/або чинним законодавством України, зобов`язана відшкодувати завдані цим збитки стороні, права або законні інтереси порушено.

Склад та розмір відшкодування збитків визначається сторонами за правилами встановленими Господарським кодексом України (п.8.2 Договору).

Збитки стягуються у повній сумі понад штрафні санкції (п.8.3 Договору).

За умовами п.8.4 Договору у разі прострочення постачальником строку поставки товару постачальник зобов`язаний сплатити на користь замовника пеню за кожен день прострочки у розмірі 0,1 % (одна десята відсотка) від вартості відповідної партії товару, поставка якого прострочена.

У Специфікації на закупівлю товару до Договору сторони узгодили поставку пелет паливних з деревини хвойних порід в кількості 110 т вартістю 7 948 грн/т на суму 874 280 грн.

Договір та специфікація підписані представниками сторін та скріплені відтиском печатки замовника.

22.09.2025 між сторонами укладено додаткову угоду №1 до Договору, за змістом якої строк поставки товару продовжено до 30.09.2025. Решта умов Договору залишено без змін.

Відповідачем надано позивачу гарантійний лист, яким гарантував належне виконання своїх зобов`язань щодо постачання товару в термін до 30.09.2025.

15.10.2025 комісією з перевірки виконання (невиконання) умов договору поставки №467 від 12.08.2025, створеної за розпорядженням Теофіпольської селищної ради №455-р від 14.10.2025, складено акт №1 про відсутність поставки товару за договором поставки №467 від 12.08.2025, яким встановлено, що поставка товару не здійснена, документи, що підтверджують відвантаження або приймання (накладні, акти приймання-передачі) відсутні, постачальником порушено строк поставки, визначений договором та додатковою угодою №1 до нього.

Також позивач 17.10.2025 цінним листом з описом вкладення скерував відповідачу претензію №1702/02-39, яку повернуто на адресу замовника 13.11.2025 у зв`язку з закінченням терміну зберігання.

Окрім того, 15.10.2025 між Теофіпольською селищною радою Хмельницького району Хмельницької області, як замовником, та фізичною особою-підприємцем Прядко Тамарою Вікторівною, як постачальником, укладено договір поставки №14102025, згідно з п.п.1.1, 1.2, 2.1 якого постачальник зобов`язується поставити замовнику товар: пелети паливні з деревини хвойних порід, група 1,6мм, ДСТУ 8358, за кодом Єдиного закупівельного словника ДК 021:2015-09110000-3 - Тверде паливо, а замовник — прийняти і оплатити такий товар в кількості 110 т на суму 1 154 450 грн.

Відповідно до специфікації, яка є додатком №1 до договору №14102025 від 15.10.2025, ціна пелет паливних з деревини хвойних порід становить 10 495,00 грн/т, а загальна вартість складає 1 154 450 грн. без ПДВ.

Фізичною особою-підприємцем Прядко Т.В. поставлено Теофіпольській селищній раді пелети паливні з деревини хвойних порід, група 1,6мм, ДСТУ 8358, ДК 021:2015-09110000-3 в кількості 110т на загальну суму 1 154 450 грн., що підтверджується видатковими накладними №212 від 28.10.2025 на суму 188 910 грн, №213 від 28.10.2025 на суму 241 385 грн, №214 від 19.11.2025 на суму 241 385 грн, №215 від 20.11.2025 на суму 241 385 грн, №217 від 20.11.2025 на суму 241 385 грн.

Згідно з платіжними інструкціями №381 від 29.10.2025 на суму 104 950 грн, №171 від 29.10.2025 на суму 83 960 грн, №539 від 29.10.2025 на суму 241 385 грн, №182 від 24.11.2025 на суму 241 385 грн, №577 від 24.11.2025 на суму 241 385 грн, №191 від 27.11.2025 на суму 62 970 грн, №587 від 27.11.2025 на суму 178 415 грн. Теофіпольська селищна рада здійснила оплату поставленого фізичною особою-підприємцем Прядко Т.В. товару на суму 1 154 450 грн. за договором №14102025 від 15.10.2025.

Відповідачем подано у матеріали справи:

- договір №17 укладений 13.08.2025 між ним, як покупцем, та фізичною особою-підприємцем Андрущуком Русланом Анатолійовичем, як постачальником, про закупівлю пелет паливних з деревини хвойних порід в кількості 110 т за ціною 7600 грн за тонну на суму 836 000 грн.;

- довідку Хмельницької торгово-промислової палати №22-05/596 від 25.06.2026, згідно якої ціна на тверде паливо на внутрішньому ринку України станом на 12.08.2025 складала 8 220 грн., станом на 30.09.2025 – 9 100 грн., станом на 24.06.2026 – 16 130 грн.; а відтак коливання цін на ринку становить +96,23% та +77,25% відповідно.

Інших доказів, які стосуються предмету спору, матеріали справи не містять.

Дослідивши обставини справи та оцінивши надані докази по суті спору, суд бере до уваги таке.

Згідно із частинами 1, 2 ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч.1 ст.509 ЦК України).

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Частинами 1, 3, 5 ст.626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як вбачається із матеріалів справи, 12.08.2025 між Теофіпольською селищною радою, як замовником, та фізичною особою-підприємцем Лінкевичем Ю.І., як постачальником, укладено договір поставки №467, відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов`язується поставити замовнику товар: пелети паливні з деревини хвойних порід, група 1, 6мм, ДСТУ 8358, за кодом Єдиного закупівельного словника ДК 021:2015-09110000-3 - Тверде паливо, а замовник – прийняти і оплатити такий товар.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (ч.1 ст.656 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

У п.п.1.2, 1.3 Договору сторони узгодили кількість товару – 110 т; постачальник гарантує, що товар на момент поставки є власністю постачальника, нікому іншому не відчужений, у спорі, під забороною, під арештом та у заставі, у тому числі податковій заставі, не знаходиться, правами третіх осіб, як в Україні, так і за її межами не обтяжений.

У Специфікації на закупівлю товару до Договору сторони визначили поставку пелет паливних з деревини хвойних порід в кількості 110 т вартістю 7 948 грн/т на суму 874 280 грн.

Відповідно до ст.ст.663, 664 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлено обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

У п.6.3 Договору сторони визначили строк поставки: з дати укладення договору до 20.08.2025; передача товару від постачальника замовнику здійснюється за видатковою накладною; датою отримання замовником товару за видатковою накладною є дата проставлена у такій видатковій накладній представником замовника в день фактичного отримання товару.

Додатковою угодою №1 від 22.09.2025 до Договору сторони продовжили строк поставки товару до 30.09.2025.

Відповідачем надано позивачу гарантійний лист, яким гарантував належне виконання своїх зобов`язань щодо постачання товару в термін до 30.09.2025.

Спірні правовідносини між сторонами у цій справі виникли з підстав невиконання відповідачем, як постачальником, своїх зобов`язань з поставки товару позивачу за Договором у встановлений строк.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 ЦК України).

15.10.2025 комісією з перевірки виконання (невиконання) умов договору поставки № 467 від 12.08.2025, створеної за розпорядженням Теофіпольської селищної ради №455-р від 14.10.2025, складено акт №1 про відсутність поставки товару за договором поставки №467 від 12.08.2025, яким встановлено, що поставка товару не здійснена, документи, що підтверджують відвантаження або приймання (накладні, акти приймання-передачі) відсутні, постачальником порушено строк поставки, визначений договором та додатковою угодою №1 до нього.

Матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем свого договірного зобов`язання з поставки позивачу товару - пелет паливних з деревини хвойних порід, група 1,6мм, ДСТУ 8358 в кількості 110 т у строк до 30.09.2025. Вказаний факт відповідачем не заперечується.

Як слідує з позовних вимог, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 147 753,32 грн. пені за період з 01.10.2025 по 18.03.2026 включно.

Відповідач свого контррозрахунку нарахувань пені, як і заперечень щодо здійсненого позивачем розрахунку не надав.

Вирішуючи спір щодо стягнення з відповідача на користь позивача 147 753,32 грн. пені, суд виходить з такого.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема щодо сплати неустойки.

Згідно ч.1, 3 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (ч.1 ст.550 ЦК України).

Відповідно до ч.2 ст.551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

За умовами п.8.4 Договору у разі прострочення постачальником строку поставки товару постачальник зобов`язаний сплатити на користь замовника пеню за кожен день прострочки у розмірі 0,1 % від вартості відповідної партії товару, поставка якого прострочена.

Перевіривши виконаний позивачем розрахунок пені, яка за своєю суттю є неустойкою, в межах заявленого періоду, судом встановлено, що позивачем арифметично-правильно та правомірно здійснено її нарахування в сумі 147 753,32 грн. на підставі п.8.4 Договору, відтак вказана позовна вимога підлягає задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення 132 416,68 грн. збитків, завданих відповідачем внаслідок невиконання зобов`язання з поставки товару позивачу.

Положення п.8 ч.2 ст.16 ЦК України передбачають такий спосіб захисту порушеного права як відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до частин 1-3 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Таким чином, збитки це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється в витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у неодержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконане боржником (правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі №925/1196/18).

Згідно з п.4 ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором (ч.ч.1, 2 ст.623 ЦК України).

Суд враховує, що для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.

Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці - діях або бездіяльності). Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Вина заподіювача збитків є суб`єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони.

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками є обов`язковою умовою відповідальності. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку.

При цьому, Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Близький за змістом правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17.

При цьому, саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками.

Отже, твердження позивача щодо наявності підстав для стягнення збитків, зокрема в контексті наявності збитків та їх розміру, протиправності поведінки заподіювача збитків та існування причинного зв`язку такої поведінки із заподіяними збитками, ураховуючи принципи змагальності, диспозитивності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, підлягає доведенню саме позивачем.

Як слідує з позовної заяви, саме через невиконання відповідачем зобов`язання з поставки товару за Договором позивач з огляду на необхідність забезпечення безперебійного постачання паливних пелетів для опалення закладів освіти, дошкільних установ та інших об`єктів комунальної власності в умовах фактичного початку опалювального сезону був змушений укласти договір з іншим постачальником на поставку ідентичного товару в ідентичній кількості вартістю 10 495,00 грн/т на суму 1 154 450 грн. та, відповідно, поніс збитки, які визначає як різницю між ціною товару за договором №467 від 12.08.2025 (874 280 грн.) та ціною товару за договором №14102025 від 15.10.2025, укладеним з іншою особою (1 154 450 грн.), що становить 280 170 грн.

Судом встановлено, що 15.10.2025 між позивачем, як замовником, та фізичною особою-підприємцем Прядко Т.В., як постачальником, укладено договір поставки №14102025, згідно з п.п.1.1, 1.2, 2.1 якого постачальник зобов`язується поставити замовнику товар: пелети паливні з деревини хвойних порід, група 1,6мм, ДСТУ 8358, за кодом Єдиного закупівельного словника ДК 021:2015-09110000-3 - Тверде паливо, а замовник - прийняти і оплатити такий товар в кількості 110 т на суму 1 154 450 грн.

Відповідно до специфікації, яка є додатком №1 до договору №14102025 від 15.10.2025, ціна пелет паливних з деревини хвойних порід становить 10 495,00 грн/т, а загальна вартість товару в кількості 110 т складає 1 154 450 грн. без ПДВ.

Фізичною особою-підприємцем Прядко Т.В. поставлено Теофіпольській селищній раді товар - пелети паливні з деревини хвойних порід, група 1,6мм, ДСТУ 8358, ДК 021:2015-09110000-3 в кількості 110т на загальну суму 1 154 450 грн., що підтверджується видатковими накладними №212 від 28.10.2025 на суму 188 910 грн, №213 від 28.10.2025 на суму 241 385 грн, №214 від 19.11.2025 на суму 241 385 грн, №215 від 20.11.2025 на суму 241 385 грн, №217 від 20.11.2025 на суму 241 385 грн., який оплачений позивачем в повному обсязі згідно платіжних інструкцій №381 від 29.10.2025 на суму 104 950 грн, №171 від 29.10.2025 на суму 83 960 грн, №539 від 29.10.2025 на суму 241 385 грн, №182 від 24.11.2025 на суму 241 385 грн, №577 від 24.11.2025 на суму 241 385 грн, №191 від 27.11.2025 на суму 62 970 грн, №587 від 27.11.2025 на суму 178 415 грн.

Дослідивши умови укладеного 15.10.2025 між позивачем та фізичною особою-підприємцем Прядко Т.В. договору поставки №14102025 в порівнянні із укладеним позивачем з відповідачем Договором, судом встановлено, що договір поставки №14102025 укладений на ідентичний товар (пелети паливні з деревини хвойних порід, група 1,6мм, ДСТУ 8358) та в ідентичній кількості (110т), що і Договір, але по ціні на 2 547 грн. вищій за одиницю товару (10 495,00 грн/т за договором №14102025 в порівнянні з 7 948 грн/т за Договором), що безпосередньо вплинуло на загальну вартість купованого позивачем товару, яка склала 1 154 450 грн. (10 495,00 грн/т*110 т) за договором №14102025, що на 280 170 грн. більше, порівняно з вартістю товару за Договором - 874 280 грн. (7 948 грн/т*110т).

Також суд бере до уваги довідку Хмельницької торгово-промислової палати №22-05/596 від 25.06.2026, згідно якої ціна на тверде паливо на внутрішньому ринку України станом на 12.08.2025 складала 8 220 грн., станом на 30.09.2025 – 9 100 грн., станом на 24.06.2026 – 16 130 грн.; а відтак коливання цін на ринку становить +96,23% та +77,25% відповідно, що свідчить про зростання ціни такого товару на ринку.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

З урахуванням наведеного, проаналізувавши обставини справи у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність усіх складових елементів цивільного правопорушення, що утворюють підставу для покладення на відповідача обов`язку відшкодування завданих збитків. Зокрема, судом встановлено:

- протиправність поведінки відповідача, яка проявилася у порушенні ним свого зобов`язання за Договором: нездійснення поставки товару - пелет паливних з деревини хвойних порід, група 1,6мм, ДСТУ 8358) в кількості 110 т у встановлений строк (30.09.2026), що зумовило укладення позивачем договору заміщення ідентичного товару в ідентичній кількості з іншим постачальником (договір №14102025 від 15.10.2025) за вищою ціною за одиницю товару та, відповідно, майнових втрат;

- наявність збитків в розмірі 280 170 грн., що становить різницю між договірною вартістю непоставленого товару та фактичною вартістю ідентичного товару, придбаного позивачем у фізичної особи-підприємця Прядко Т.В. для задоволення потреби, яка мала бути забезпечена виконанням Договору відповідачем (1 154 450 грн. - 874 280 грн. = 280 170 грн.);

- причинно-наслідковий зв`язок між протиправною бездіяльністю відповідача та завданими збитками, позаяк у разі належного виконання ним зобов`язань у повному обсязі та в установлений строк, об`єктивна необхідність у здійсненні позивачем закупівлі товару у третіх осіб з метою заміщення не виникла б. Також, суд виходить з того, що з моменту настання строку поставки товару за укладеним з відповідачем Договором (30.09.2025) з урахуванням зростання ціни на тверде паливо на внутрішньому ринку України та наближенням опалювального сезону, він не міг запобігти виникненню збитків вчиненням дій з заміщення непоставленого відповідачем товару шляхом укладення відповідного договору поставки з іншими постачальниками за тією ж ціною, що була узгоджена в договорі поставки з відповідачем, та у строки, що були б наближені до визначених Договором строків поставки.

- вину відповідача, позаяк ним не надано належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності його вини, правомірності своєї поведінки та належного виконання своїх договірних зобов`язань перед позивачем. Так, суд звертає увагу, що Договір укладений сторонами за результатами процедури публічної закупівлі, а істотні умови Договору були відомі відповідачу, який, підписавши Договір, погодився з ними та гарантував позивачу виконання своїх зобов`язань в повному обсязі та у встановлений строк.

Твердження відповідача про відсутність його вини у невиконанні зобов`язання за Договором через непоставлення йому товару фізичною особою-підприємцем Андрощуком Р.А. з огляду на збільшення ціни на товар на ринку, а також вжиття усіх залежних від нього заходів для належного виконання договірного зобов`язання перед позивачем, суд відхиляє як необґрунтовані, позаяк в силу положень ст.617 ЦК України недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника не є підставою для звільнення відповідальності.

Суд звертає увагу, що невиконання контрагентом відповідача своїх зобов`язань перед ним становить один з можливих ризиків підприємницької діяльності і не є незвичайною і не прогнозованою обставиною в умовах ринкової економіки, а відтак відповідач мав врахувати ймовірне настання таких обставин при укладенні договору (подібний за своїм змістом висновок викладений у постанові Верховного Суду від 14.06.2023 у справі №910/8232/22).

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що у разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така діяльність здійснюється нею на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утриматись від) таких дій (постанова Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі №910/15484/17, постанова Верховного Суду від 13.11.2018 у справі № 910/2376/18).

Таким чином, зростання ціни на товар на ринку та економічна невигідність виконання умов договору фактично є ризиками підприємницької діяльності, які мають враховуватись учасниками цивільних відносин під час укладення договору та наданням цінової пропозиції іншій стороні.

Пунктом 6 ст.3 ЦК України закріплений принцип справедливості, добросовісності та розумності. Зазначений принцип включає, зокрема, обов`язок особи враховувати потреби інших осіб у цивільному обороті, проявляти розумну дбайливість та добросовісно вести переговори (постанова Великої палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі №910/719/19.

Отже, своєї вини у нанесенні збитків відповідач не спростував. Заперечення відповідача в частині відсутності складу цивільного правопорушення, зокрема його вини, не знайшли підтвердження в ході вирішення спору, тому судом відхилені.

Відтак, судом установлено наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, що є підставою для відповідальності відповідача у вигляді відшкодування збитків, заподіяних позивачу.

Враховуючи, що внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов`язань з поставки пелет паливних в кількості 110 т позивач здійснив заміщення непоставленого товару, придбавши ідентичний товар у іншого контрагента, у зв`язку з чим поніс додаткові витрати, суд дійшов висновку про доведеність заподіяння позивачу збитків у вигляді додаткових витрат внаслідок заміщення недопоставленого товару ідентичним товаром в розмірі 280 170 грн.

Частинами 1, 2 ст.624 ЦК України визначено, що якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Договором може бути встановлено обов`язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою.

Відповідно до п.п.8.1, 8.2 Договору сторона, яка порушила господарське зобов`язання, визначене цим договором та/або чинним законодавством України, зобов`язана відшкодувати завдані цим збитки стороні, права або законні інтереси порушено. Склад та розмір відшкодування збитків визначається сторонами за правилами встановленими Господарським кодексом України.

Згідно з ч.1 ст.232 Господарського кодексу України (чинної на час укладення Договору) у разі якщо за порушення зобов`язання встановлено штрафні санкції, збитки підлягають відшкодуванню у частині, не покритій такими санкціями, якщо інше не передбачено договором.

Позаяк заявлена позивачем неустойка (пеня) в сумі 147 753,32 грн. підлягає стягненню на підставі п.8.4 Договору, позовна вимога про стягнення 132 416,68 грн. збитків у частині непокритій пенею (280 170 грн. - 147 753,32 грн.), підлягає задоволенню.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки (пені) на 50%, суд зазначає таке.

Відповідно до ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому неустойка, виходячи з приписів ст.ст. 546, 549 ЦК України має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки, як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності, є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання. Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак це повинно здійснюватися з дотриманням незастосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності.

Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Суд враховує, що обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

При вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій (пені) суди беруть до уваги як обставини, прямо визначені у ст.551 ЦК України, так і інші обставини, на які посилаються сторони і які мають бути доведені ними. Найчастіше судами враховуються такі обставини (постанови Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №916/3211/16, від 26.01.2021 у справі №922/4294/19, від 24.02.2021 у справі №924/633/20, від 16.03.2021 у справі №922/266/20, від 09.05.2024 у справі №923/77/22): ступінь виконання зобов`язання боржником (співвідношення між сумою простроченого зобов`язання та загальною сумою зобов`язання); причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання; тривалість прострочення виконання; наслідки порушення зобов`язання для кредитора; поведінку боржника (системність порушення, чи навпаки - порушення з боку боржника мало винятковий характер; намагання/зусилля боржника погасити борг або погашення основної заборгованості на момент звернення до суду, намагання врегулювати спір в досудовому порядку, звернення з пропозиціями про реструктуризацію боргу до кредитора); поведінку кредитора; майновий стан кредитора та боржника (наявність збитків, заборгованості по виплаті заробітної плати); негативні наслідки стягнення неустойки з боржника, які можуть настати для нього та третіх осіб (трудового колективу, населення); ризики настання неплатоспроможності боржника; статус боржника, предмет діяльності боржника (забезпечення оборонних потреб, безпеки та здоров`я населення); майнові, а також інші інтереси сторін, які заслуговують на увагу.

Втім, закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд оцінити при ухваленні рішення.

При вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд бере до уваги майновий стан сторін, оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, з розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені. Таку правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 04.05.2018 у справі №908/1453/17.

Отже, при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

При цьому, зменшення розміру штрафних санкцій є не обов`язком, а правом суду і лише у виняткових випадках.

У справі, що розглядається, відповідач просить зменшити неустойку на 50%, позаяк її розмір (147 753,32 грн.) значно перевищує розмір заявлених у позові збитків (132 416,68 грн.).

Як уже встановлено судом вище, збитки позивача внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором складають 280 170 грн., але з урахуванням положень ч.2 ст.624 ЦК України, ч.1 ст.232 Господарського кодексу України (чинної на час укладення Договору) та п.п.8.1, 8.2 Договору підлягають до стягнення в сумі 132 416,68 грн., тобто у частині не покритій пенею.

Відтак, враховуючи наведене, а також ступінь виконання зобов`язання (0%), період прострочення, наслідки порушення зобов`язання, беручи до уваги засади справедливості, добросовісності, розумності як складові елементи загального конституційного принципу верховенства права, зважаючи на правову природу неустойки та її основне призначення, перевіривши доводи сторін і врахувавши всі істотні обставини, а також інтереси сторін, які заслуговують на увагу, суд дійшов висновку про відсутність виняткових обставин, які є підставою для застосування положень статті 551 ЦК України, а відтак про відмову у клопотанні про зменшення заявленого до стягнення розміру неустойки.

Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно із положеннями ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом кожному учаснику справи була надана розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цього учасника в суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.

За змістом частин 1-3 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16).

З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин. Інші доводи сторін не спростовують встановлених судом обставин, та не впливають на результат прийнятого рішення.

Отже, беручи до уваги наведені вище положення закону, враховуючи встановлені судом факти та зміст позовних вимог, суд дійшов висновку про їх обґрунтованість, порушення прав позивача відповідачем, а відтак наявність підстав для судового захисту прав позивача шляхом стягнення з фізичної особи-підприємця Лінкевича Ю.І. на користь Теофіпольської селищної ради 147 753,32 грн пені та 132 416,68 грн. збитків.

Щодо розподілу судових витрат між сторонами, суд зазначає таке.

Відповідно до ст.129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача у зв`язку з задоволенням позовних вимог.

Керуючись ст.ст.2, 20, 24, 29, 73, 74, 86, 123, 129, 231-233, 237, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з фізичної особи-підприємця Лінкевича Юрія Івановича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Теофіпольської селищної ради Хмельницького району Хмельницької області (30602, Хмельницька обл., Хмельницький район, с-ще Теофіполь, вул. Небесної Сотні, буд. 19, ідентифікаційний код 04405774) 147 753 (сто сорок сім тисяч сімсот п`ятдесят три) гривні 32 копійки пені, 132 416 (сто тридцять дві тисячі чотириста шістнадцять гривень) 68 копійок збитків та 3362 (три тисячі триста шістдесят дві) гривні 04 копійки витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення Господарського суду Хмельницької області подається до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (лише вступну та резолютивну частини) рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 12.08.2026.

Суддя О.І. Шевчук