Вирок від 11 серпня 2026 р. у справі №404/8861/26 — Фортечний районний суд міста Кропивницького

Справа № 404/8861/26

Номер провадження 1-кп/404/361/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2026 року Фортечний районний суд м.Кропивницького в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кропивницькому в залі суду кримінальне провадження № 12025121010002046 про обвинувачення

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Клинці, Кіровоградського р-ну, Кіровоградської обл., громадянина України, не одруженого, на утриманні має малолітню дитину, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

20.05.2009 вироком Кіровоградського районного суду м. Кіровограда за ч. 3 ст. 185 до позбавлення волі строком на 3 роки, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки;

28.12.2009 року вироком Кіровоградським районним судом м. Кіровограда за ч. 2 ст. 289, ст. 71 КК України до позбавлення волі строком на 5 років 6 місяців. 31.08.2012 звільнений умовно-достроково, невідбутий термін 2 роки 7 місяців 19 днів;

28.05.2015 року вироком Кіровоградського районного суду м. Кіровограда за ч. 2 ст. 185, ст. 71 КК України до позбавлення волі строком на 2 роки 8 місяців. 26.06.2017 звільнений умовно-достроково, невідбутий термін 6 місяців 3 дні;

20.12.2017 року до Кропивницького районного суду скеровано обвинувальний акт за ч.2 ст.289, ч.2 ст. 185, кінцеве рішення на даний час не прийняте;

12.08.2025 року вироком Кропивницького районного суду Кіровоградської області за ч. 1 ст. 125 КК України до штрафу у розмірі 850 грн.

У вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.336 КК України,

за участю учасників судового провадження:

прокурора ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , будучи військовозобов`язаним, 07 травня 2025 року (більш точного часу досудовим розслідуванням не встановлено), прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1 , де після проходження медичного огляду, згідно довідки військово-лікарської комісії № 2025-0507-2351-1539-3 від 07.05.2025, був визнаний придатним до військової служби.

Після чого, 10.05.2025 ОСОБА_3 було вручено бойову повістку на відправку до відповідного призивного пункту на 18.05.2025, про що в розписці про отримання вказаної повістки останній поставив свій підпис.

Разом з тим, будучи належним чином повідомленим про призов на військову службу під час загальної мобілізації, а також про наслідки відмови бути призваним та проходити військову службу під час загальної мобілізації, ОСОБА_3 , достовірно знаючи про загальну мобілізацію, оголошену Указом Президента України № 69-2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію» та Указом Президента України № 27/2025 від 14.01.2025 «Про продовження строку проведення загальної мобілізації», у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, з метою ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, діючи умисно, усвідомлюючи свої протиправні дії, не маючи права на відстрочку, в порушення вимог ст. 65 Конституції України, ст. ст. 1, 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року №2232-XII», ст. ст. 1, 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року №3543- XII, Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» № 69-2022 від 24.02.2022, Указу Президента України «Про продовження строку проведення загальної мобілізації» № 40/2026 від 14.01.2026 року продовжити строк дії воєнного стану в Україні з 4 травня 2026 року строком на 90 діб, будучи придатним до військової служби, 18 травня 2025 року у визначений час та місце згідно з бойовою повісткою, без поважних причин, не з`явився по повістці до відповідного призивного пункту для відправлення до 181 навчального центру (військова частина НОМЕР_1 ) та у такий спосіб ухилився від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період.

Вказаними діями ОСОБА_6 вчинив ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав повністю, фактичні обставини, викладені в обвинувальному акті, не оспорював, щиро розкаявся у вчиненому.

Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, враховуючи те, що обвинувачений повністю визнав свою винуватість, фактичні обставини кримінального провадження ним та іншими учасниками судового провадження не оспорювались, суд, з`ясувавши правильність розуміння обвинуваченим змісту цих обставин, добровільність його позиції, а також роз`яснивши йому наслідки такого порядку судового розгляду, зокрема те, що у такому випадку він буде позбавлений права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Судом встановлено, що обвинувачений та інші учасники судового провадження правильно розуміють зміст фактичних обставин кримінального провадження, сумнівів у добровільності та істинності їх позиції у суду не виникло.

За таких обставин суд приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення доведена повністю, а його дії правильно кваліфіковані за ст. 336 КК України, як ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

При призначенні покарання обвинуваченому суд виходить із загальних засад призначення покарання, визначених ст. 65 КК України, відповідно до яких суд призначає покарання у межах, установлених санкцією статті Особливої частини КК України, відповідно до положень Загальної частини КК України, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, суд відповідно до ст.ст.50, 65 КК України враховує ступень тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України є закінченим умисним не тяжким злочином, особу винного, який офіційно не працевлаштований, не одружений, має на утриманні дитину, перебував на стаціонарному лікуванні з діагнозом психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю, раніше судимий.

До визначених ч.1 ст.66 КК України обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченому, суд відносить щире каяття, повне визнання вини.

Визначених ч.1 ст.67 КК України обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому, судом не встановлено.

Крім того, при призначенні покарання суд враховую практику Європейського суду з прав людини (далі - Суд). Так, у справі «Ізмайлов проти Росії» Суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий, надмірний тягар для особи» (п.38 рішення від 16.10.2008).

Виходячи з принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу.

Із врахуванням всіх обставин провадження та особи обвинуваченого, який офіційно не працевлаштований, не одружений, раніше судимий, суд вважає за можливе попередження вчинення нових злочинів та виправлення ОСОБА_3 у разі призначення йому за ст.336 КК України покарання у виді позбавлення волі в межах передбаченої санкції з його реальним відбуванням тільки в умовах ізоляції від суспільства, а тому підстави для застосування положень ст.ст.69, 75 КК України не встановлені.

Враховуючи, що вироком Кропивницького районного суду Кіровоградської області від 12.08.2025 ОСОБА_6 засуджено за ч. 1 ст. 125 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 850 грн., суд, з урахуванням положень ч. 3 ст. 72 КК України, приходить до висновку, що зазначений вирок підлягає самостійному виконанню, оскільки покарання у виді штрафу складанню з покаранням у виді позбавлення волі не підлягає.

Процесуальні витрати у кримінальному провадження відсутні.

Долю речових доказів вирішити відповідно до ст.100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 370, 371, 373, 374, 376 КПК України, суд,

УХВАЛИВ :

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.336 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.

Строк відбування покарання ОСОБА_3 обчислювати з моменту його фактичного затримання в порядку виконання вироку.

Вирок Кропивницького районного суду Кіровоградської області від 12.08.2025 року щодо ОСОБА_3 виконувати самостійно.

До набрання вироком законної сили застосувати до обвинуваченого ОСОБА_3 запобіжний захід у виді особистого зобов`язання та покласти на обвинуваченого на вказаний період наступні обов`язки: прибувати за кожною вимогою до суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання.

Роз`яснити ОСОБА_3 , що в разі невиконання покладених на нього обов`язків, до нього може бути застосовано більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ст.532 КПК України вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок суду згідно зі ст.ст. 395, 396 КПК України, з особливостями визначеними ч.2 ст.394 КПК України може бути оскаржений до Кропивницького апеляційного суду через Фортечний районний суд м.Кропивницького протягом 30 діб з моменту його проголошення.

Згідно зі ст.376 КПК України копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в Фортечному районному суді м.Кропивницького копію цього вироку, подавши відповідну заяву.

СуддяОСОБА_1