Постанова від 12 серпня 2026 р. у справі №347/1922/26 — Косівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 347/1922/26

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2026 року м. Косів

Суддя Косівського районного суду Івано-Франківської області Кіцула Ю. С., з розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, що надійшли від Косівського районного відділу поліції ГУНП України в Івано-Франківській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , жительки АДРЕСА_1

за ч. 1 ст. 154 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

в с т а н о в и л а:

07.07.2026 року близько 18:00 год. в АДРЕСА_1 ,гр. ОСОБА_1 порушила правила утримання домашньої тварини, а саме допустила вигул собаки без повідка та намордника, внаслідок чого собака заподіяла тілесні ушкодження гр. ОСОБА_2 .

Таким чином, ОСОБА_1 вчинила адімінстративне правопорушення передбачене ч.1 ст. 154 КУпАП.

В судове засідання ОСОБА_1 будучи належним чином повідомленою (11-12) не з`явилася, про причини неявки суд не повідомляла.

Відповідно до вимог ст. 129 Конституції України, ст. 11 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» розгляд справ про адміністративні правопорушення відбувається в судах відкрито, що гарантує особі, яка притягається до адміністративної відповідальності можливість дізнатись про визначений час розгляду справи. Європейський Суд з прав людини у рішенні «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 наголосив, що «сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження».

Особи, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, розпоряджаються своїми правами на власний розсуд, однак користуватися ними повинні сумлінно в межах процесуального закону відповідно до їх призначення і тією мірою і в тих формах, які необхідні для досягнення мети провадження у справі.

В матеріалах справи відсутні будь-які відомості, що ОСОБА_1 вживав будь-яких заходів, які б вказували на те, що він бажає подати докази, надати пояснення для розгляду справи про адміністративне правопорушення. Такі права можна реалізувати не тільки в судовому засіданні, а й у інший спосіб, наприклад письмово.

З огляду на наведене, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки затягування розгляду справи нівелює завдання Кодексу України про адміністративні правопорушення, яким є охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 КУпАП).

Також стаття 268 КУпАП не містить імперативної заборони щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 154 КУпАП за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Дослідивши протокол про адміністративне правопорушення та долучені до нього матеріали, оцінивши в сукупності всі докази, суд доходить висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 154 КУпАП.

Згідно з ч. 1 ст. 7 КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення, відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, крім іншого, є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Виходячи з вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 статті 154 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за утримання собак і котів у місцях, де це заборонено відповідними правилами, утримання незареєстрованих собак, приведення їх у громадські місця, вигулювання собак без повідків та намордників (крім собак, породи яких не внесені до Переліку небезпечних порід собак) чи в не відведених для цього місцях, а також неприбирання власником тварини її екскрементів під час перебування тварини у громадському місці (крім вигулювання у спеціально відведених для цього місцях).

Частина 2 ст. 154 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені особою повторно протягом року.

Частина 3 статті 154 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за дії, передбачені частиною першою цієї статті, що спричинили заподіяння шкоди здоров`ю людини або її майну.

Так, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 154 КУпАП підтверджується в сукупності наступними доказами:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД №738368 від 23.07.2026 року, згідно яким «07.07.2026 року близько 18:00 год. в АДРЕСА_1 ,гр. ОСОБА_1 порушила правила утримання домашньої тварини, а саме допустила вигул собаки без повідка та намордника, внаслідок чого собака заподіяла тілесні ушкодження гр. ОСОБА_2 ». Вказаний протокол складений уповноваженою особою, та містить всі необхідні реквізити встановлені ст. 256 КУпАП, підписаний особою, що притягається до адміністративної відповідальності ( ОСОБА_1 ). Будь-яких сумнівів у його достовірності судом не встановлено (а.с.1);

- електронним рапортом працівника поліції, згідно з яким на службу 102 надійшло повідомлення від громадянки ОСОБА_3 про те, що в с. Космач, по вул. Шевченка, її покусала собака. Собака належить ОСОБА_1 (а.с.2).

- письмовим поясненням потерпілої ОСОБА_3 про те, що 07.07.2026 року в с. Космач, по вул. Шевченка, вона йшла центральною дорогою. В цей час з господарства ОСОБА_1 вибігла собака, бежевого кольору, яка напала на потерпілу, та почала кусати за руки та спину.. В подальшому місцеві жителя зупинилися автомобілем, та відвезли її в лікувальний заклад (а.с.3)

- письмовим поясненням ОСОБА_1 в якому вона зазначила, що має у власності собаку породи «карпатська вівчарка», білого кольору. 07.07.2026 року зранку вона перебувала у церкві, звідки пішла до сестри. В господарстві нікого не було. Близько 18 год їй зателефонувала дочка, та повідомила, що собака вийшла з вольєру. Коли ОСОБА_1 повернулася додому то дізналася, що собака покусала ОСОБА_3 . На даний час собака знаходиться у вольєрі (а.с.4).

- фототаблицями тілесних ушкоджень потерпілої ОСОБА_3 (а.с.5).

- рапортом працівника поліції Фальбійчука М. про опрацювання повідомлення потерпілої ОСОБА_3 , яку покусала собака (а.с.8).

До матеріалів справи також долучено копію паспорта громадянина України у виді айді картки на ім`я ОСОБА_1 , та копію міжнародного ветеринарного паспорта собаки на кличку Рокі, породи карпатська вівчарка (а.с.6-7).

Проаналізувавши вищевказані документи, суд доходить переконання, що вони є доказами в розумінні статті 251 КУпАП, які відповідають критеріям належності і допустимості. В своїй сукупності дані докази є достатніми. Доказів, які б спростовували наведені в протоколі обставини або породжували обґрунтовані сумніви у достовірності інформації, яка міститься у досліджених доказах, суду не надано.

Об`єктивних підстав ставити під сумнів достовірність викладених доказів не убачається, тому вказані докази є належними та допустимими.

За таких обставин, перевіривши всі наявні в матеріалах справи докази, суд доходить висновку, що вина ОСОБА_1 в інкримінованому їй адміністративному правопорушенні доведена поза всяким розумним сумнівом.

Частина 2 ст. 154 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені особою повторно протягом року.

Тобто обов`язковою кваліфікуючою ознакою є вчинення правопорушення повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення.

При дослідженні письмових матеріалів справи про адміністративне правопорушення, судом не встановлено, що ОСОБА_1 протягом року піддавалася адміністративному стягненню за порушення передбачені ч. 1 ст. 184 КУпАП.

Таким чином, ОСОБА_1 протягом року не було піддано адміністративному стягненню, а тому кваліфікація зазначена в протоколі про адміністративне правопорушення є невірною.

Крім того, суд звертає увагу, що внаслідок вказаного випадку потерпіла ОСОБА_3 зазнала тілесних ушкоджень, що підтверджується матеріалами справи, та про що зазначено в протоколі, а відтак, дії ОСОБА_1 органом поліції повинні були б бути кваліфіковані за ч.3 ст. 154 КУпАП.

Разом з тим, у КУпАП, відсутня норма, яка б передбачала перекваліфікацію дій особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, тому вважаю, що у даному випадку необхідно застосувати аналогію закону, як засіб заповнення прогалини у законодавстві, який полягає у застосуванні врегульованих конкретною нормою правовідносин, норми закону, що регламентує подібні відносини у кримінальному процесуальному законодавстві.

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституційний Суд України у пункті 3.4 Рішення від 11жовтня 2011року №10-рп/2011 зазначає, що з аналізу положень міжнародних актів, наведених у Рішенні, не вбачається різниці між кримінальними та адміністративними протиправними діяннями, оскільки вони охоплюються загальним поняттям «правопорушення». У пункті 3.6 цього рішення Конституційний Суд України вказує, що відмінність адміністративного правопорушення від злочину полягає, насамперед, у тому, що воно є менш суспільно небезпечним. У цьому ж Рішенні Конституційний Суд України поширює певні гарантії кримінального процесу і на процес притягнення особи до адміністративної відповідальності.

З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Суд вважає, що кваліфікація дій ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 154 КУпАП не знайшла свого підтвердження під час судового розгляду даної справи, та вважає необхідним перекваліфікувати дії ОСОБА_1 на ч. 1 ст. 154 КУпАП, перекваліфікація дій не порушує права ОСОБА_1 та не змінює обставин правопорушення зафіксованих в протоколі.

Проаналізувавши вищевказані документи, суд доходить переконання, що вони є доказами в розумінні статті 251 КУпАП, які відповідають критеріям належності і допустимості. В своїй сукупності дані докази є достатніми.

Таким чином, суд всебічно, повно та об`єктивно дослідивши всі обставини справи вважає доведеним факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, а її дії слід кваліфікувати як адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 154 КУпАП.

Враховуючи вищевикладене, вважаю, що на ОСОБА_1 слід накласти адміністративне стягнення у межах санкції ч. 1 ст. 154 КУпАП, у виді штрафу в розмірі 340 гривень і попередження.

На підставі ст. 40-1 КУпАП, п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» з правопорушника слід також стягнути судовий збір. Відомостей про наявність у правопорушника пільг про сплаті судового збору, які передбачені п. п. 8, 9, 10 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», матеріали справи не містять.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 23, 33, 40-1, 283, 284 КУпАП, ст. 4 Закону України «Про судовий збір», суддя -

п о с т а н о в и л а :

Визнати ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП – НОМЕР_1 винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 154 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накласти на неї штраф в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 гривень і попередження .

Роз`яснити, що штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення апеляційної скарги без задоволення.

На підставі ч. 2 ст. 308 КУпАП, у разі несплати правопорушником штрафу у вищенаведений строк, у порядку примусового виконання постанови стягується подвійний розмір штрафу, що складає 680 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП – НОМЕР_1 , в дохід держави судовий збір в розмірі 665 грн. (шістсот шістдесят п`ять гривень) 60 коп. (шістдесят копійок)

Постанова судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова судді може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови шляхом подання апеляційної скарги до Івано-Франківського апеляційного суду через Косівський районний суд Івано-Франківської області.

Суддя Ю. С. Кіцула