Рішення від 12 серпня 2026 р. у справі №493/1399/26 — Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 493/1399/26

провадження 2/216/4477/26

РІШЕННЯ

іменем України

ЗАОЧНЕ

13 серпня 2026 року місто Кривий Ріг

Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого-судді - Маланюка О.Я.,

за участю секретаря судового засідання – Агурейчевої А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кривому Розі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "СВЕА ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

03 липня 2026 року представник ТОВ «Свеа фінанс» через підсистему «Електронний суд» звернулася до Балтського районного суду Одеської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. На підставі ухвали Балтського районного суду Одеської області від 06 липня 2026 року матеріали цивільної справи за вказаною вище позовною заявою передані за підсудністю до Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Ухвалою судді Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу від 04 серпня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 12.05.2025 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» (Первісний кредитор) та Відповідачем було укладено Договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №5531380 в електронній формі. Відповідно до умов Договору Позичальнику було надано кредит у сумі 40000,00 грн. строком на 360 днів. Первісний кредитор свої зобов`язання виконав повністю, перерахувавши кошти на платіжну картку Відповідача № НОМЕР_1 . Проте Відповідач належним чином зобов`язання за договором не виконувала, не здійснювала передбачені договором платежі вчасно, внаслідок чого виникла прострочена заборгованість.

23.02.2026 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «СВЕА ФІНАНС» було укладено Договір факторингу № 01.02-5/26, відповідно до умов якого право вимоги за вказаним кредитним договором перейшло до Позивача. Станом на дату складання позовної заяви загальна заборгованість Відповідача становить 148127,66 грн., з яких: заборгованість за сумою кредиту - 39999,98 грн., заборгованість по відсотках - 88127,68 грн., штраф, пеня - 20000,00 грн. Оскільки Відповідач борг не повернула, Позивач просить стягнути вказану суму та судові витрати.

Представник Позивача в судове засідання не з`явилася, у позовній заяві просила розгляд справи проводити за її відсутності, проти ухвалення заочного рішення не заперечувала.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про день та час слухання справи був повідомлений відповідно до вимог закону. Судові повістки відповідачу надсилалися шляхом смс інформування на номер мобільного телефону зазначеного в кредитному договорі, повідомлення на застосунок «Viber», та шляхом надсилання такому судової повістки за адресою його реєстрації. Причину неявки суду не повідомив, відзив на позов не подавав. З врахуванням неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки, суд вирішив здійснювати розгляд справи за відсутності учасника справи в заочному порядку за згодою позивача, в порядку спрощеного позовного провадження.

З урахуванням положень ст. 280 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи.

Відповідно до ч.2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 12.05.2025 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» (що діяло під торговельною маркою Credit7) та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №5531380.

Зазначений правочин було вчинено в електронній формі через інформаційно-комунікаційну систему кредитора (вебсайт https://credit7.ua). Перед укладенням Договору Товариством було здійснено електронну ідентифікацію та верифікацію клієнта із використанням системи BankID Національного банку України, де банком-ідентифікатором виступив АТ КБ «ПРИВАТБАНК».

Особу клієнта як ОСОБА_1 було однозначно встановлено на підставі наданих через BankID актуальних паспортних даних та РНОКПП. Після ознайомлення з умовами кредитування (офертою), яка містила всі істотні умови, Відповідач виразила однозначну згоду із ними. 12.05.2025 року о 19:36:05 Первісний кредитор направив через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор (смс-код) 79865 на фінансовий номер телефону Відповідача НОМЕР_2 . Вказану алфавітно-цифрову послідовність Відповідач о 19:37:26 ввела у відповідному розділі сайту, чим акцептувала пропозицію та підписала Договір №5531380.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається вчиненим у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, а воля сторін виражена за допомогою електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Згідно зі статтями 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний одноразовим ідентифікатором, за своїми правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Судом підтверджено, що ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» свої зобов`язання виконало, перерахувавши кошти в сумі 40000,00 грн. на банківську картку Відповідача № НОМЕР_1 , що засвідчено платіжними документами надавача платіжних послуг ТОВ «ПЕЙТЕК».

Відповідно до ст. 526, 530, 629 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, в установлений строк, а договір є обов`язковим для виконання сторонами. За змістом ч. 1 ст. 1054 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти.

З матеріалів справи вбачається, що Відповідач належним чином не виконувала умови договору, регулярні платежі згідно з Графіком не здійснювала, у зв`язку з чим утворилася прострочена заборгованість. Останній частковий платіж Відповідач здійснила 20.09.2025 року о 12:18:31 у сумі 15,00 грн.

Сплачуючи вказані кошти, Відповідач вчинила конклюдентні дії, що свідчать про визнання нею боргу. Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 23.12.2020 по справі № 127/23910/14-ц, де вказано, що часткова сплата боржником боргу є дією, яка свідчить про визнання ним боргу. Таким чином, залишок заборгованості за тілом кредиту становить 39999,98 грн.

23.02.2026 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «СВЕА ФІНАНС» укладено Договір факторингу № 01.02-5/26. Відповідно до Додатку №1 (Реєстру боржників) право вимоги за кредитним договором №5531380 перейшло до Позивача. Відповідно до ст. 512, 514, 1077 ЦК України, Позивач є правомірним новим кредитором та набув права вимоги до Відповідача в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Щодо вимог про стягнення відсотків (процентів) у розмірі 88127,68 грн., суд зазначає таке. Відповідно до умов Договору №5531380, кредит надавався строком на 360 днів, тобто строк кредитування спливав 07.05.2026 року. Стандартна процентна ставка за договором становить 0,95% на день користування коштами. За загальним розрахунком Графіка платежів за стандартною ставкою сума відсотків за весь строк договору мала становити 136287,00 грн. Позивач заявив до стягнення відсотки у розмірі 88127,68 грн., нараховані в межах строку дії договору (до дати відступлення права вимоги).

Суд враховує правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, де зазначено, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування. Нарахування відсотків поза межами строку кредитування Позивачем не здійснювалось, а заявлена сума повністю охоплюється договірним строком.

Крім того, суд перевірив денну ставку на відповідність пункту 17 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції Закону № 3498-IX), яким встановлено граничний розмір денної процентної ставки за споживчим кредитом на рівні не більше 1 відсотка на день від загального розміру виданого кредиту. Ставка за цим договором (0,95% на день) не перевищує граничний ліміт, встановлений імперативною нормою закону, є чинною, а тому вимога про стягнення відсотків у сумі 88127,68 грн. підлягає задоволенню в повному обсязі.

Стосовно позовних вимог про стягнення штрафних санкцій (штрафу) у розмірі 20000,00 грн., суд дійшов висновку про відмову у їх задоволенні з огляду на таке.

Відповідно до Закону України № 2120-IX від 15.03.2022 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», Розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» було доповнено пунктом 17 (аналогічна норма міститься в пункті 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України). Зазначеними нормами чітко передбачено, що у період дії воєнного стану в Україні та в тридцятиденний строк після його припинення або скасування, у разі прострочення споживачем виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит, споживач повністю звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. В силу закону споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцю неустойку (штраф, пеню) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання зобов`язань.

Оскільки кредитний договір укладено 12.05.2025 року, а факт невиконання зобов`язань та нарахування санкцій припали на період дії воєнного стану на території України, нарахування Позивачем штрафу є незаконним. Дана норма є імперативною, не може бути змінена сторонами у договорі, а тому вимоги в частині стягнення 20000,00 грн. штрафу є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судові витрати по сплаті судового збору у разі часткового задоволення позову покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Позов задоволено на 86,5% (128127,66 : 148127,66 ? 100%). Позивачем при поданні позову сплачено судовий збір у сумі 2662,40 грн. Стягненню з Відповідача на користь Позивача підлягає судовий збір у розмірі 2302,94 грн.

Керуючись ст. 12, 13, 76-81, 141, 247, 258, 259, 263-265, 274-279, 280-283 ЦПК України, ст. 207, 525, 526, 530, 610, 629, 1048, 1049, 1054, п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, ст. 3, 11, 12 ЗУ «Про електронну комерцію», п. 17 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про споживче кредитування», суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "СВЕА ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СВЕА ФІНАНС" заборгованість за Договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту №5531380 від 12.05.2025 року у загальному розмірі 128127,66 грн. (сто двадцять вісім тисяч сто двадцять сім гривень 66 копійок), яка складається з: заборгованості за сумою кредиту (тіло кредиту) - 39999,98 грн.; заборгованості по відсотках за час дії договору - 88127,68 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СВЕА ФІНАНС" судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2302,94 грн. (дві тисячі триста дві гривні 94 копійки).

В задоволенні решти позовних - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте Центрально-Міським районним судом міста Кривого Рогу Дніпропетровської області за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Дніпровського апеляційного суду.

Повне найменування учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "СВЕА ФІНАНС", ЄДРПОУ: 37616221, юридична адреса: Україна, 04070, місто Київ, вул. Іллінська, будинок 8.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Текст рішення складено та підписано 13 серпня 2026 року.

Суддя О.Я.МАЛАНЮК