Постанова від 11 серпня 2026 р. у справі №135/1177/26 — Ладижинський міський суд Вінницької області

Справа № 135/1177/26

Провадження № 3/135/382/26

ПОСТАНОВА

Іменем України

12.08.2026 м.Ладижин

Суддя Ладижинського міського суду Вінницької області Корнієнко О.М., розглянувши матеріали, які надійшли від відділення поліції №3 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого в АДРЕСА_1 ,

за ч.1 ст.130 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

04.07.2026 близько 23 год. 35 хв. в м.Ладижин по вул.Процишина водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Шкода», д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаки алкогольного сп`яніння, а саме різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації руху. Відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння під відеозапис. Чим порушив п.2.5. ПДР – відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

У судове засідання ОСОБА_1 та його захисник Кравчун Д.В. не з`явилися, хоча належним чином повідомлялися про день, час та місце розгляду справи. Захисник подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи з метою ознайомлення з повним та оригінальним відеозаписом по справі.

Крім того, захисник подав до суду клопотання про закриття адміністративного провадження. У ньому вказав, що до матеріалів справи не долучено жодного доказу на підтвердження підстав для зупинки транспортного засобу. З матеріалів справи та відеозаписів вбачається. Що поліцейські не зупиняли транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 . У даному випадку факт керування ОСОБА_1 відсутній, докази на підтвердження даного факту матеріали справи не містять. В матеріалах справи містяться відеозаписи, в яких відсутня безперервність відеозапису та пряма невідповідність з даними протоколу про адміністративне правопорушення. Відеозапис не містить зупинки транспортного засобу, не містить факту керування ним. Тому просить закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Окрім цього, захисником подано клопотання про визнання доданого до справи відеозапису недопустимим доказом. Вказано, що наявний в матеріалах справи відеозапис не відображає фактичних обставин справи, є недопустимим та недостовірним. Відеозапис не забезпечує безперервного відтворення події, має пряму невідповідність з даними протоколу про адміністративне правопорушення. Відеозапис отриманий в порушення відповідної інструкції.

Крім того, захисником було подано клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відео конференції. Дане клопотання було отримане головуючим суддею після 8 год. 30 хв. 12.08.2026 - часу й дати на які було призначено судове засідання. При цьому із відомостей системи Електронного суду видно, що доставка до електронного суду документу з файлу текстом документа здійснено захисником о 22 год. 16 хв. 11.08.2026.

Cправа про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст.130 КУпАП не відноситься до переліку справ, визначених ст.268 КУпАП, при розгляді яких присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, є обов`язковою.

Враховуючи те, що ОСОБА_1 та його захисник в судове засідання не з?явилися, а участь особи яка притягується до відповідальності при розгляді справи не є обов?язковою, тому суд вважає можливим розглянути справу без його участі та участі його захисника, на підставі доказів, які містяться в матеріалах справи.

Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору.

При цьому суд враховує, що клопотання захисника про відкладення розгляду справи не підлягає задоволенню, оскільки розгляд справи, що був призначений на 29.07.2026 вже відкладався за клопотанням захисника, якому на його заяву було направлено копію відеозапису, доданого до справи, а також надано можливість ознайомитись із справою. Захисником диск із відеозаписом було отримано, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Щодо клопотання захисника про участь в розгляді справи в режимі відео конференції, то дане питання не врегульовано положеннями КУпАП. Разом з тим, суд вважає за можливе застосувати аналогію з процесуальними нормами КПК України, а саме: ст. 336 КПК України.

Так, ч. 4 ст. 336 КПК України передбачено, що учасник кримінального провадження подає клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання. Копія клопотання в той самий строк надсилається іншим учасникам кримінального провадження.

Клопотання захисника про участь в режимі відео конференції сформоване в системі електронний суд 11.08.2026, отримане головуючим суддею 12.08.2026, відтак дане клопотання не подане заздалегідь, подане із пропуском п`ятиденного строку до засідання.

Враховуючи викладене, суд не вбачає можливим та доцільним задовольнити клопотання, відтак, справу розглянуто без участі захисника, із врахуванням поданих ним письмових клопотань про закриття провадження у справі та визнання доказу недопустимим.

Дослідивши матеріали справи, подані стороною захисту клопотання, суд виходить з такого.

Винність ОСОБА_1 доведена матеріалами справи, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №710953 від 05.07.2026; Направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння в КП «Ладижинська міська лікарня» від 04.07.2026, згідно якого зазначено, що ОСОБА_1 відмовився від огляду під відеозапис; Актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно якого зазначено, що ОСОБА_1 відмовився від огляду під відеозапис.

Протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує факт учинення неправомірних дій, і є одним із джерел доказів, в силу положень ст.251 КУпАП. При цьому підлягає врахуванню, що дані протоколу в повній мірі відповідають іншим доказам у даній справі, дослідженим судом.

Так, відповідно до даних відеозаписів з нагрудної камери поліцейського, які долучені до протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 на DVD-диску, вбачається, що він 04.07.2026 близько 23 год. 35 хв. в м.Ладижин по вул.Процишина був зупинений працівниками поліції при керуванні транспортним засобом марки «Шкода», д.н.з. НОМЕР_1 .

В подальшому відеозаписом в хронологічному порядку зафіксовано такі обставини на місці зупинки транспортного засобу із відображенням за часом, зазначеним згідно відеозапису.

Біля 23 год. 34 хв. працівники поліції після зупинки автомобіля підходять до нього та вказують, що водій пересідає з місця водія на заднє сидіння, після чого видно, як із задніх дверей автомобіля виходить ОСОБА_1 . При цьому інших осіб ні в автомобілі, ні поряд з ним не було.

Працівниками поліції було повідомлено, що причиною зупинки був наїзд на бордюр при повороті. Прим цьому о 23 год. 39 хв було повторно повідомлено про причину зупинки автомобіля.

Біля 23 год. 39 хв після спілкування із водієм працівниками поліції було встановлено наявність ознак алкогольного сп`яніння, на запитання працівника поліції щодо проходження огляду на стан сп`яніння на місці, водій не заперечував. Працівником поліції зазначено про необхідність очікування другого екіпажу поліції. Біля 23 год. 44 хв працівником поліції було чітко запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння або на місці зупинки транспортного засобу або в лікарні. Після чого ОСОБА_1 чітко вказав, що пройде огляд в лікарні. ОСОБА_1 разом з працівниками поліції поїхали службовим автомобілем до Ладижинської міської лікарні, на територію якої приїхали біля 23 год. 54 хв.

Після чергової пропозиції працівника поліції на проходження огляду, перебуваючи перед входом до приймального відділення, ОСОБА_1 відмовився зайти в приміщення лікарні, після слів о 23 год. 26 хв. «Хочеш складай», також вказав, що «Нічого не буде проходити». На запитання працівника поліції чи він відмовляється від огляду, відповів «Так».

Після чого поліцейським було повідомлено про складання протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП за відмову від проходження огляду на стан сп`яніння та розпочато роз`яснення прав особи, яка притягується до відповідальності.

Разом з тим, біля 23 год. 56 хв ОСОБА_1 , будучи в присутності працівників поліції та достовірно знаючи, що причиною поїздки до лікарні була саме вимога працівників поліції пройти огляд на стан сп`яніння, отримавши відмову працівника поліції поговорити без присутності фіксування на бодікамеру, без будь-яких пояснень та поважних причин залишив працівників поліції перед входом в приміщення лікарні, пішов у невідомому напрямку.

Працівники поліції перебували певний час на території лікарні, відеозапис завершується в лікарні о 0 год. 3 хв. ОСОБА_1 за цей час не повернувся для проходження огляду.

Із відеозапису видно, що при спілкуванні з працівниками поліції ОСОБА_1 жодного разу не заперечив того, що він керував транспортним засобом.

Вказані докази суд бере до уваги, оскільки вони не суперечать один одному, є належними та взаємодоповнюваними, тому не викликають сумнівів у своїй достовірності та об?єктивності.

Жодних сумнівів у об`єктивності матеріалів справи про адміністративне правопорушення у суду немає.

Такі дії ОСОБА_1 , зафіксовані на відеозаписі, свідчать про його відмову від проходження огляду на стан сп`яніння.

Незважаючи на те, що він достеменно був обізнаний із метою приїзду в лікарню, оскільки перед цим вказував що погоджується пройти огляд саме в лікарні, ОСОБА_1 залишив працівників поліції біля лікарні, відмовився проходити огляд в лікарні, відтак його діяння однозначно та безсумнівно вказує на те, що він відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння.

Положеннями частин 1, 2 статті 7 КпАП України передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно з частиною другою статті 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Статтею 251 КпАП України передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до вимог ст.252 КУпАП, суддя оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

З огляду на викладене, аналізуючи зазначені вище положення процесуального закону та оцінюючи кожен наведений вище доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність цих зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження в справі про адміністративне правопорушення, не вбачає будь-яких законних підстав ставити вказані докази під сумнів.

Диспозиція частини першої статті 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Під відмовою від проходження огляду на стан сп`яніння необхідно розуміти свідоме і категоричне не бажання особи пройти відповідний огляд, яке базується на його внутрішньому переконанні про відсутність необхідності проходити цей огляд в силу існування певних мотивів відомих цій особі і може проявлятися як у активній, так і у пасивній формі.

Відповідно до пункту 1.3, 1.9, 2.5 ПДР України учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно зі статтею 16 Закону України «Про дорожній рух» водій зобов`язаний виконувати передбачені законом вимоги поліцейського, не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.

Закон не передбачає можливості висунення особою, яку зупинили працівники поліції, умов проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, а тому у ситуації, яка розглядається, немає підстав вважати, що ОСОБА_1 , навівши умови, за яких він може пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння та залишивши працівників поліції біля входу в лікарню, фактично погодився пройти такий огляд.

Аналогічний висновок міститься у постанові ВП ВС від 20.05.2020 року у справі № 9901/413/19.

У рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р., яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначено, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави.

ОСОБА_1 як особа, що керувала транспортним засобом (водій), а значить погодився виконувати додатково покладені на нього обов`язки, встановлені законодавством України, зокрема мав бути обізнаним із п. 2.5 Правил дорожнього руху України щодо обов`язку на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

Щодо клопотання захисника про визнання недопустимими додані по справі дані відеозапису та відсутність доказів керування автомобілем, суд вважає їх безпідставними, виходячи з такого.

Під час перегляду в у суді відеоматеріалів з`ясовано, що фіксація подій починається після моменту зупинки працівниками поліції автомобіля «Шкода», д.н.з. НОМЕР_1 , підійшовши до якого працівник поліції вказує на те, що водій пересідає з водійського місця на заднє пасажирське сидіння.

На відео не зафіксовано інших осіб, які б теоретично могли керувати транспортним засобом, а під час спілкування з працівниками поліції водій не вказав, що не перебував за кермом автомобіля і не назвав особу, яка керувала транспортним засобом.

Крім того, зафіксована цим відеозаписом поведінка ОСОБА_1 не викликає жодних сумнівів у тому, що саме він перебував за кермом автомобіля. Йому пропонують пройти огляд на стан сп`яніння саме як особі, що керувала транспортним засобом. Він цієї обставини не заперечує і спочатку висловлює згоду на проходження огляду, потім вказує на те, що пройде такий огляд лише в лікарні, куди в подальшому він і був доставлений.

Таким чином, хоча безпосередній момент руху транспортного засобу на відеозаписі не зафіксовано, сукупність відображених на ньому обставин: перебування ОСОБА_1 в автомобілі за яким приїхали працівники поліції, відсутність інших осіб, які б перебували в автомобілі і виходили з нього, виконання вимог поліцейського, визнання факту необхідності надання посвідчення водія, прохання не складати протокол, відсутність з боку ОСОБА_1 будь-яких зауважень та заперечень про те, що автомобілем керував не він, а якась інша особа, у своїй сукупності безсумнівно підтверджують факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом та спростовують версію сторони захисту щодо відсутності руху автомобіля.

При цьому, слід відмітити, що досліджений відеозапис фіксує реальні дані, які не можуть бути спотворені та мають істотне значення для розгляду справи, має достатньо високу інформативність, позбавлений упередження і суб`єктивного ставлення, є об`єктивним доказом, тобто таким, який в процесі доказування не залежать від суб`єктивного сприйняття окремими особами певних обставин.

Доводи захисника про те, що відеозапис не є безперервним, що є порушенням Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото та кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС від 18.12.2018 № 1026, суд не вважає такими, що дають підстави для визнання відеозапису недопустимим доказом, оскільки наявний у справі відеозапис з місця події містить фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (стаття 251 КУпАП). Крім того, відеозапис є практично безперервним, оскільки захисником не зазначено, а судом не встановлено в якій частині він переривається.

У постанові Верховного Суду від 15 березня 2019 року у справі № 686/11314/17 зроблено висновок, що: «відеозапис, навіть якщо він не відображає повну картину подій, визнається належним доказом, якщо з його змісту можливо встановити обставини, що мають значення для справи».

Невизнання вини особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, що відображено у клопотаннях сторони захисту, суд розцінює, як специфічний, обраний особою, спосіб захисту, з метою уникнення відповідальності за скоєне ним адміністративне правопорушення, за яке передбачене суворе стягнення у виді значного штрафу та позбавлення права керування транспортними засобами.

Отже, суд вважає доведеним те, що ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП – відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

При накладенні на ОСОБА_1 cтягнення, суд згідно з вимогами ст.33 КУпАП враховує характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, відсутність обставин, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Враховуючи викладене, особу порушника, з метою запобігання вчиненню нових порушень та виховання особи, порушник заслуговує на адміністративне стягнення у розмірі, встановленому санкцією ч.1 ст.130 КУпАП.

В порядку, визначеному ст. 40-1 КУпАП та п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» вважаю за необхідне стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 665 грн 60 коп.

На підставі наведеного та керуючись ст. 40-1, ч. 1 ст. 130 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 665 грн 60 коп. на користь держави.

Штраф має бути сплачений порушником не пізніше як протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому копії постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження даної постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Відповідно до ст. 308 КУпАП, у разі несплати штрафу у строк, встановлений ч. 1 ст. 307 КУпАП, у порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу в сумі 34 000 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя