Рішення від 12 серпня 2026 р. у справі №910/7328/26 — Господарський суд міста Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.08.2026Справа № 910/7328/26

Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу

за позовом Головного сервісного центру МВС (04052, місто Київ, вулиця Лук`янівська, будинок 62)

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Айк`ю Проджект" (04123, місто Київ, вулиця Світлицького, будинок 35 офіс 108/4)

простягнення 37 057 грн 00 коп.

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

16.06.2026 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна Головного сервісного центру МВС з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Айк`ю Проджект" про стягнення 37 057 грн 00 коп.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідачем в порушення норм чинного законодавства України та укладених між сторонами договору на виконання робіт від 02.05.2023 № 45 було не виконано частину робіт та завищено їх вартість, у зв`язку з чим позивачем заявлено вимоги про стягнення 37 057 грн 00 коп. безпідставно отриманих коштів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.06.2026 відкрито провадження у справі № 910/7328/26, розгляд справи постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

24.06.2026 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява на виконання вимог ухвали суду.

26.06.2026 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява.

Станом на 13.08.2026 відповідачем вимог ухвали суду 17.06.2026, зокрема, щодо подання відзиву на позов, не виконано, хоча ухвалу про відкриття провадження у справі було отримано 18.06.2026, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи.

З огляду на вищевикладене, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "Айк`ю Проджект" не скористалася наданими їй процесуальними правами, зокрема, відповідачем не надано відзиву на позовну заяву, будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, суд, на підставі частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку про можливість розгляду даної справи виключно за наявними матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

02.05.2023 між Головним сервісним центром МВС (замовник за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Айк`ю Проджект" (виконавець за договором, відповідач у справі) укладено договір на виконання робіт № 45 (далі - договір) відповідно до умов якого виконавець зобов`язується у строк, встановлений цим договором, за завданням замовника виготовити та затвердити відповідно до законодавства проектно-кошторисну документацію за об`єктом: "Капітальний ремонт адміністративної будівлі літера "Ф" регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в м. Києві (філія ГСЦ МВС) за адресою: вул.Туполєва,19 у м. Києві" (далі - об`єкт), стадія проектування - "Робочий проект (РП)" (далі - роботи), та передати її замовнику, а замовник зобов`язується прийняти вказані роботи та оплатити їх на умовах, визначених договором (Код ДК 021:2015 - 71320000-7; послуги з інженерного проектування).

Відповідно до пункту 1.2. договору виконавець виконує обумовлені договором роботи згідно відкритих торгів, ДБН А.2.2-3-2014 "Склад та зміст проектної документації на будівництво" та інших вимог, визначених нормативними актами України, в межах ціни цього договору.

Згідно пункту 1.3 договору склад, вартість, об`єми робіт та інші додаткові умови визначаються у додатках, що є невід`ємними частинами цього договору (далі - додатки).

Пунктом 3.1. договору передбачено, що договірна ціна за цим договором визначається та погоджується згідно з протоколом погодження договірної ціни (додаток 3 до цього договору) та становить 430 622 грн 00 коп., без ПДВ згідно договірної ціни (додаток 4 до цього договору) та включає всі витрати виконавця, необхідні для якісного виконання робіт.

Після завершення виконання робіт, визначених в пункті 1.1 цього договору, виконавець передає замовникові виконані роботи за актом приймання-передачі виконаних робіт, в якому визначається обсяг, вартість виконаних робіт і перелік документації, що передається (пункт 9.3 договору).

Відповідно по пункту 11.1. договору, цей договір набирає чинності після його підписання сторонами і діє до припинення (скасування) воєнного стану, оголошеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64 "Про введення воєнного стану в Україні" (із змінами), але не пізніше ніж до 31.12.2023 включно, а в частині проведення взаєморозрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Також між сторонами було погоджено та підписано додатки до договору, а саме: додаток № 1 - перелік вихідних даних, додаток № 2 - завдання на проектування, додаток № 3 - протокол погодження договірної ціни, додаток № 4 - договірна ціна, додаток № 5 - кошторис, додаток № 6 - календарний графік виконання робіт, додаток № 7 - акт приймання-передачі,

На виконання умов укладеного договору відповідачем виконані, а позивачем прийняті виконані роботи з виготовлення та затвердження відповідно до законодавства проектно-кошторисної документації за об`єктом: "Капітальний ремонт адміністративної будівлі літера "Ф" регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в м. Києві (філія ГСЦ МВС) за адресою: вул.Туполєва,19 у м. Києві" за актом приймання - передачі проектно-кошторисної документації від 19.07.2023 № 1.

Департаментом внутрішнього аудиту МВС України проведено плановий аудит діяльності Головного сервісного центру МВС за період з 01.09.2022 по 31.12.2024. За результатами проведеного планового аудиту було виявлено, що кошти у розмірі 37 057 грн 00 коп., які були сплачені регіональний сервісний центр Головного сервісного центру МВС в м. Києві за договором на виконання робіт від 02.05.2023 № 45, визнано безпідставно сплаченими Товариству з обмеженою відповідальністю "Айк`ю Проджект".

24.04.2025 та 13.03.2026 позивач звернувся до відповідача з листами № 31/26/11-4114-2025 та № 31/26/09-2316-2026 щодо відшкодування коштів 37 057 грн 00 коп.

В обґрунтування заявлених позовних вимог, позивач зазначає, що за висновками Департаменту внутрішнього аудиту МВС України відповідачем не виконано роботи, відповідно пункту 10 кошторису, з фотозйомки окремих фрагментів будівель або конструкцій, розрахунковий показник 60 знімків на суму 16 768 грн 00 коп., а також оплата робіт за пунктом 35 кошторису на суму 20 289 грн 00 коп. здійснена без належних правових підстав та не відповідає фактичним характеристикам об`єкта проектування, що є підставою для повернення позивачу коштів в розмірі 37 057 грн 00 коп., сплачених без достатньої правової підстави.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частинами 1, 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У частині 3 статті 203 Цивільного кодексу України закріплено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України (тут і надалі чинного станом на день виникнення спірних правовідносин) господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

За змістом частин 1-3 статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За своєю правовою природою укладений між сторонами правочин є договором підряду.

Відповідно до норм статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до норм статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно частини 1, 2, 3 статті 632 Цивільного кодексу України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

В силу частини 1 статті 843 Цивільного кодексу України, у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Згідно з частиною 1, 2, 3 статті 844 Цивільного кодексу України, ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником. Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором. Зміни до твердого кошторису можуть вноситися лише за погодженням сторін. У разі перевищення твердого кошторису усі пов`язані з цим витрати несе підрядник, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини 2 статті 845 Цивільного кодексу України якщо фактичні витрати підрядника виявилися меншими від тих, які передбачалися при визначенні ціни (кошторису), підрядник має право на оплату роботи за ціною, встановленою договором підряду, якщо замовник не доведе, що отримане підрядником заощадження зумовило погіршення якості роботи.

Статтею 849 Цивільного кодексу України передбачені права замовника під час виконання роботи, а саме: замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника; якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків; якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника; замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Стаття 853 Цивільного кодексу України встановлює обов`язок замовника прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові, в іншому випадку він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Частиною 1 статті 854 Цивільного кодексу України визначено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до частини 4 статті 879 Цивільного кодексу України оплата робіт проводиться після прийняття замовником збудованого об`єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Відповідно до частини 4 статті 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (далі - орган державного фінансового контролю).

Статтею 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" передбачено, що органу державного фінансового контролю надається право, зокрема: проводити на підприємствах, в установах та організаціях зустрічні звірки з метою документального та фактичного підтвердження виду, обсягу і якості операцій та розрахунків для з`ясування їх реальності та повноти відображення в обліку підприємства, установи та організації, що контролюється (пункт 12 частини 1); при виявленні збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір у встановленому законодавством порядку(пункт 13 частини 1).

Таким чином Департамент внутрішнього аудиту МВС України проводить внутрішній аудит підприємств щодо ефективного управління фінансовими ресурсами, є органом оперативного контролю та не підміняє контрольних функцій будь-яких державних органів.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що аудиторський звіт Департаменту внутрішнього аудиту МВС України не є належним доказом наявності завищення вартості та обсягів виконаних за договорами підряду робіт, оскільки вказаний аудит є внутрішньою перевіркою позивача, який не створює будь-яких правових наслідків для третіх осіб.

Як зазначив Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 18.10.2018 у справі № 917/1064/17, акт перевірки про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб`єктами господарювання, є документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу. Виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладеного сторонами договору і не можуть їх змінювати, оскільки за своїми правовими наслідками акт ревізії у даному випадку фіксує порушення фінансової дисципліни учасника правовідносин, фінансово-господарська діяльність якого перевірялась. Акт ревізії не може змінювати, припиняти договірні правовідносини сторін, зобов`язання, визначені договором та підтверджені відповідними актами виконаних робіт.

Разом з цим, акт перевірки (аудиту) - це документ про результати проведеної перевірки (аудиту), який є носієм дій з фінансового контролю та інформації про виявлені недоліки, виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб`єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу (Вимога щодо усунення встановлених правопорушень). Акти ревізії та документальних перевірок не мають обов`язкового характеру та не можуть оспорюватися в суді. Встановлені під час проведення контрольних заходів підрозділами аудиту факти підлягають доказуванню стороною та оцінці судом на загальних підставах за правилами, встановленими чинним Господарським процесуальним кодексом України (подібні висновки, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.12.2022 у справі № 922/2810/21, від 07.12.2021 у справі № 922/3816/19, від 21.05.2018 у справі № 922/2310/17, від 13.02.2018 у справі № 910/12793/17).

Також у постанові Верховного Суду від 20.06.2019 у справі №916/1906/18 зазначено, що виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладеного між сторонами договору і не можуть їх змінювати, оскільки за своїми правовими наслідками акт ревізії у даному випадку фіксує порушення фінансової дисципліни учасника правовідносин, фінансово-господарська діяльність якого перевірялась.

За висновком, викладеним у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.02.2020 у справі № 910/17984/16, акт ревізії Державної фінансової інспекції України не є беззаперечною підставою для задоволення позовних вимог про стягнення збитків, оскільки виявлені таким органом порушення не можуть впливати на умови укладених між сторонами договорів і не можуть їх змінювати. Акт ревізії не може змінювати, припиняти договірні правовідносини сторін, зобов`язання, визначені укладеними договорами та які підтверджені відповідним актами здачі-приймання наданих послуг. Акт ревізії Державної фінансової інспекції України є документом, складеним з приводу наявності або відсутності відповідних порушень, та містить лише думку органу, який його склав. Викладені в ній висновки не мають заздалегідь обумовленої сили, тобто акт ревізії не є підставою для стягнення з відповідача коштів, одержаних відповідно до умов договору. Акт ревізії не є рішенням суб`єкта владних повноважень, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялася.

Отже, стала правова позиція у судовій практиці підтверджує, що акт ревізії не породжує обов`язкових юридичних наслідків для відповідача у цій справі, а обставини, викладені в акті підлягають доведенню на рівні з іншими обставинами, якими обґрунтовані вимоги та заперечення учасників справи.

Таким чином, за умови існування між сторонами договірних правовідносин, виявлені контролюючим органом порушення, в даному випадку - аудиторською перевіркою, не впливають на умови укладених сторонами договорів і не можуть їх змінювати. Подібна правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду України від 10.09.2013 у справі № 21-237а13, постановах Верховного Суду від 16.10.2018 у справі № 910/23357/17, від 06.07.2018 у справі № 904/7287/17, від 21.05.2018 у справі № 922/2310/17 та від 13.02.2018 у справі № 910/12793/17.

До того ж аудиторський звіт не може встановлювати обов`язкових правил для сторін за господарсько-правовим договором в силу статті 19 Господарського кодексу України, яка прямо забороняє втручання та перешкоджання господарській діяльності з боку контролюючих органів державної влади. Звіт внутрішнього аудиту може бути підставою для вжиття відповідних заходів реагування, у тому числі притягнення до відповідальності посадових осіб у встановленому чинним законодавством порядку, а не для встановлення певного зобов`язання у межах господарсько-договірних відносин.

Звертаючись з даним позовом про стягнення 37 057 грн 00 коп., позивач вказує, що отримані відповідачем кошти є безпідставно набутими з огляду на норми статті 1212 Цивільного кодексу України.

Згідно ч. 1,2 статті 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

За змістом статті 1212 Цивільного кодексу України, зобов`язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави належить до позадоговірних (кондикційних) зобов`язань та виникає за таких умов:

- по-перше, є факт набуття або збереження майна;

- по-друге, мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи;

- по-третє, обов`язково має бути наявною відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами, правочином.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 23.01.2020 у справі №910/3395/19, від 23.04.2019 у справі №918/47/18, від 01.04.2019 у справі №904/2444/18, від 06.02.2020 у справі №910/13271/18.

Статтею 204 Цивільного кодексу України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Станом на час розгляду справи договір на виконання робіт від 02.05.2023 № 45 є чинним, в установленому законом порядку недійсним не визнаний.

Кошти, які Головний сервісний центр МВС просить стягнути з відповідача, отримано останнім як оплату за виконання робіт за договором, а тому такі кошти набуто за наявності правової підстави - договору на виконання робіт від 02.05.2023 № 45 і вони не можуть вважатися безпідставно набутими.

З огляду на викладене, суд, виходячи із встановлених обставин справи в їх сукупності, дійшов висновку про не доведення позивачем правових підстав для стягнення з відповідача 37 057 грн 00 коп. як безпідставно набутих, на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України, у зв`язку з чим заявлені позивачем вимоги не підлягають задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, статтею 123, статтею 129, статтями 232-233, статтями 237- 238, статтею 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя Н.Плотницька