Рішення від 12 серпня 2026 р. у справі №206/1378/26 — Самарський районний суд міста Дніпра

Справа 206/1378/26

Провадження 2/206/1512/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2026 року м. Дніпро

Самарський районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді — Гаркуші В.В.,

за участю секретаря судового засідання — Дуб В.С.,

позивача — ОСОБА_1 ,

відповідача — ОСОБА_2 ,

свідків — ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: орган опіки та піклування Лівобережної адміністрації Дніпровської міської ради, орган опіки та піклування Любимівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , військова частина НОМЕР_1 , про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, —

ВСТАНОВИВ:

I. Стислий виклад позицій учасників справи

18 березня 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьківських прав щодо її малолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та стягнути з відповідачки на користь позивачки аліменти на утримання дитини в розмірі 1/4 частини всіх видів її заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття.

Позов обґрунтовано тим, що відповідачка є матір`ю малолітнього ОСОБА_7 , однак упродовж тривалого часу спільно з дитиною не проживає, фактично не здійснює її виховання, не цікавиться станом здоров`я та розвитком, не забезпечує матеріально та не підтримує належного зв`язку. Дитина фактично проживає у сім`ї баби — позивачки, яка забезпечує її повсякденні потреби. Батько дитини ОСОБА_5 проходив військову службу та з 01 жовтня 2025 року вважається зниклим безвісти під час виконання бойового завдання (а.с. 1-3).

У судовому засіданні позивачка позов підтримала. Пояснила, що ОСОБА_7 приблизно три роки проживає разом із нею, відповідачка допомоги у вихованні та утриманні дитини не надає. Позивачка також навела обставини неналежного способу життя відповідачки та її оточення, які, на думку позивачки, додатково свідчать про неможливість забезпечення нею безпечного середовища для дитини.

Відповідачка проти позбавлення її батьківських прав заперечила. Водночас у судовому засіданні погодилася з тим, що описані позивачкою окремі події мали місце, зазначила, що не може забрати ОСОБА_7 до себе, та прямо повідомила, що участі у житті дитини не бере, востаннє бачила його у середині червня 2026 року; зі слів старшої доньки їй відомо, що ОСОБА_7 її боїться. У судових дебатах просила у задоволенні позову відмовити.

Свідок ОСОБА_3 пояснила, що з 2023 року відповідачка перестала проживати разом із сім`єю, регулярної участі у житті ОСОБА_7 не брала, приїздила до нього лише епізодично; на її думку, саме проживання дитини з бабою відповідає інтересам ОСОБА_7 . Свідок ОСОБА_4 показала, що за час окремого проживання допомоги від відповідачки не було, на зустрічі з сином вона тривалий час не приїздила; востаннє свідок бачила її біля дитини, коли ОСОБА_7 було чотири роки.

Представники третіх осіб — ІНФОРМАЦІЯ_4 , військової частини НОМЕР_1 , органу опіки та піклування Лівобережної адміністрації Дніпровської міської ради, органу опіки та піклування Любимівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області — у судове засідання не з`явилися, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи.

ОСОБА_5 у судове засідання також не з`явився. Судом вживалися заходи щодо його повідомлення про розгляд справи за місцем проходження військової служби — через військову частину НОМЕР_1 .

ІІ. Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі

Ухвалою Самарського районного суду міста Дніпра від 27 березня 2026 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, залучено органи опіки та піклування як третіх осіб та витребувано письмовий висновок щодо доцільності позбавлення відповідачки батьківських прав (а.с. 23).

Ухвалою від 23 квітня 2026 року до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, залучено ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 і військову частину НОМЕР_1 , оскільки вирішення спору може вплинути на права та обов`язки батька дитини та пов`язані з його військовою службою правовідносини (а.с. 36-37).

Ухвалою від 09 червня 2026 року підготовче провадження закрито та справу призначено до судового розгляду по суті на 04 серпня 2026 року (а.с. 66-67). Під час розгляду по суті суд заслухав пояснення позивачки і відповідачки, допитав свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , дослідив письмові докази, після чого сторони виступили у судових дебатах.

III. Фактичні обставини, встановлені судом, та оцінка доказів

Зі свідоцтва про народження вбачається, що ОСОБА_6 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 . Його батьком зазначено ОСОБА_5 , матір`ю — ОСОБА_8 (а.с. 9).

Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 05 вересня 2024 року розірвано шлюб між батьками дитини, укладений 14 травня 2020 року; із цього ж рішення та інших матеріалів справи вбачається, що відповідачка після укладення шлюбу використовує прізвище ОСОБА_9 , що дає змогу однозначно ідентифікувати її як матір ОСОБА_7 (а.с. 10).

Довідкою виконавчого комітету Любимівської сільської ради підтверджено реєстрацію за адресою: АДРЕСА_1 , зокрема ОСОБА_1 , ОСОБА_5 та малолітнього ОСОБА_6 (а.с. 4).

Відповідно до акта виїзду та обстеження умов проживання дитини від 02 жовтня 2025 року ОСОБА_7 фактично проживає з бабою ОСОБА_1 , яка забезпечує його харчування, догляд, одяг, іграшки та повсякденні потреби. Житлові умови визнані задовільними, атмосфера у сім`ї — дружньою та благополучною. У цьому ж акті зафіксовано, що мати під час обстеження була відсутня, понад рік участі у житті та вихованні дитини не бере, не телефонує і не цікавиться її життям (а.с. 5).

Психолого-педагогічна характеристика Любимівської гімназії з дошкільним підрозділом свідчить, що ОСОБА_7 відвідує дошкільний заклад із листопада 2024 року, адаптацію пройшов легко, є соціально активним і доброзичливим. У розділі щодо сімейного середовища прямо зазначено, що дитина проживає з бабою, яка приділяє належну увагу вихованню онука та створює сприятливі умови для його розвитку; батько є військовослужбовцем, а мати з дитиною не проживає та її вихованням не займається (а.с. 8).

Сповіщенням ІНФОРМАЦІЯ_4 підтверджено, що батько дитини — ОСОБА_5 , військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 , зник безвісти 01 жовтня 2025 року поблизу населеного пункту Андріївка Краматорського району Донецької області під час участі у бойових діях (а.с. 6).

Актом проведення профілактичної бесіди від 14 жовтня 2025 року, складеним службою у справах дітей Любимівської сільської ради, підтверджено проведення з відповідачкою бесіди щодо необхідності виконання батьківських обов`язків. Відповідачка відмовилася надати письмові пояснення, усно повідомила про відсутність постійного місця роботи та належних житлових умов для проживання з дитиною. Вона стверджувала, що передає бабі 500 грн на місяць, однак баба це заперечила. Відповідачці роз`яснено положення сімейного законодавства, відповідальність за ухилення від виконання батьківських обов`язків, необхідність налагодження регулярного спілкування з дитиною та участі у її матеріальному забезпеченні. Від підписання акта відповідачка відмовилася (а.с. 48).

Служба у справах дітей у відповіді від 07 квітня 2026 року за результатами вивчення умов проживання та виконання батьківських обов`язків зазначила про наявність ознак систематичного ухилення відповідачки від виховання дитини. До уваги взято відсутність матеріальної участі, відсутність належного спілкування, пояснення баби, письмові заяви мешканців громади та характеристику дошкільного закладу.

Рішенням виконавчого комітету Любимівської сільської ради від 15 квітня 2026 року № 43 затверджено висновок про доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав щодо малолітнього ОСОБА_6 . У письмовому висновку органу опіки та піклування зазначено, що мати тривалий час не проживає з дитиною, ухиляється від батьківських обов`язків, не забезпечує належних умов для життя та розвитку, не бере участі у вихованні, матеріальної допомоги не надає та зв`язку з дитиною не підтримує. Орган опіки дійшов висновку, що позбавлення батьківських прав відповідає найкращим інтересам дитини (а.с. 30-31).

Суд оцінює наведені письмові докази у сукупності з поясненнями сторін та показаннями свідків. Вони є взаємоузгодженими у ключовій для спору частині: фактичний щоденний догляд за ОСОБА_7 тривалий час здійснює баба; відповідачка окремо проживає, не здійснює регулярного виховання, не забезпечує дитину систематично та не підтримує з нею сталого особистого контакту.

Особливе доказове значення суд надає власним поясненням відповідачки у судовому засіданні. Заперечуючи проти позбавлення батьківських прав, вона водночас визнала, що участі у житті дитини не бере, забрати дитину до себе не може, а останній контакт із сином був лише у середині червня 2026 року. Ці пояснення узгоджуються з актами соціальних служб та показаннями свідків і підтверджують не одноразову чи короткочасну відсутність участі, а стійку модель поведінки.

Доводи позивачки і свідків щодо вживання наркотичних речовин окремими особами з оточення відповідачки, а також щодо можливого вживання алкоголю чи інших речовин самою відповідачкою суд не покладає в основу рішення як самостійну підставу, передбачену пунктом 4 частини першої статті 164 СК України, оскільки належних медичних доказів хронічного алкоголізму або наркоманії відповідачки матеріали справи не містять. Водночас наведені епізоди можуть враховуватися лише як частина загального фактичного контексту сімейних відносин.

IV. Норми права і мотиви суду

Відповідно до частин першої, другої статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держава має забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, з урахуванням прав та обов`язків її батьків або інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Статтями 150, 155 Сімейного кодексу України на батьків покладено обов`язок піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечувати здобуття освіти, готувати дитину до самостійного життя; здійснення батьківських прав та виконання батьківських обов`язків має ґрунтуватися на повазі до прав дитини та не може здійснюватися всупереч її інтересам.

Пунктом 2 частини першої статті 164 СК України передбачено, що мати або батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти. За змістом статті 165 СК України право на звернення з таким позовом має, зокрема, особа, у сім`ї якої проживає дитина.

Верховний Суд у постанові від 06 травня 2020 року у справі № 753/2025/19 наголосив, що ухилення від виконання батьківських обов`язків може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки та свідомого нехтування такими обов`язками; позбавлення батьківських прав є виключним заходом, який допускається після повного і всебічного з`ясування обставин. Висновок органу опіки та піклування не має наперед установленої сили та оцінюється судом разом з іншими доказами.

З огляду на винятковий характер цього заходу суд окремо оцінює заперечення відповідачки проти позову. Сам по собі намір зберегти юридичний статус матері є обставиною, яка має бути врахована, однак він не може підміняти фактичне виконання батьківських обов`язків. У цій справі заперечення відповідачки не супроводжуються доказами тривалого та послідовного піклування про дитину, участі у її вихованні, матеріальному забезпеченні, лікуванні, освіті чи регулярному спілкуванні.

Суд також враховує, що ще 14 жовтня 2025 року відповідачці офіційно було роз`яснено необхідність змінити ставлення до виконання батьківських обов`язків та наслідки подальшого ухилення. Від тієї дати до розгляду справи по суті минуло близько десяти місяців. За цей час відповідачка не надала суду доказів реального налагодження постійного зв`язку із сином, систематичного його утримання, участі у лікуванні чи навчанні або вжиття конкретних заходів для створення належних умов проживання дитини.

Посилання відповідачки на відсутність можливості забрати Микиту до свого житла через сімейні обставини та стан старшого сина саме по собі може пояснювати неможливість спільного проживання у певний період, проте не пояснює повної відсутності інших доступних форм батьківської участі — регулярного спілкування, турботи, матеріального забезпечення, контакту з педагогами та медичними працівниками, підтримання емоційного зв`язку з дитиною. Тому встановлена судом бездіяльність має ознаки свідомого та тривалого нехтування батьківськими обов`язками.

Пояснення позивачки про бажання отримувати передбачені державою виплати у зв`язку з фактичним доглядом за дитиною суд не розглядає як самостійну підставу для позбавлення батьківських прав. Вирішальним є не можливий майновий наслідок рішення, а доведена поведінка відповідачки та необхідність забезпечити стабільність, безпеку і належний правовий захист малолітнього ОСОБА_7 .

На час вирішення спору дитина тривалий час проживає у стабільному середовищі з бабою, яка фактично забезпечує її повсякденні потреби, тоді як батько дитини зник безвісти під час проходження військової служби. За таких обставин правова невизначеність щодо особи, яка фактично здійснює догляд, у поєднанні з тривалим невиконанням матір`ю її обов`язків не відповідає найкращим інтересам дитини.

Оцінивши висновок органу опіки та піклування не ізольовано, а разом із актом обстеження, характеристикою дошкільного закладу, матеріалами служби у справах дітей, поясненнями сторін, визнаними відповідачкою фактами та показаннями свідків, суд погоджується з висновком про доцільність позбавлення відповідачки батьківських прав. Сукупність доказів є достатньою для висновку, що менш суворі заходи не забезпечили належного виконання нею батьківських обов`язків, а її поведінка після офіційного попередження істотно не змінилася.

При цьому позбавлення батьківських прав не є безумовно незворотним: за наявності передбачених законом підстав і фактичної зміни поведінки особа може звернутися до суду з позовом про поновлення батьківських прав у порядку статті 169 СК України. Така законодавча можливість додатково забезпечує баланс між захистом поточних інтересів дитини та правом матері довести у майбутньому стійку зміну ставлення до виконання своїх обов`язків.

Частиною другою статті 166 СК України встановлено, що особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини, а частина третя цієї статті зобов`язує суд при задоволенні позову про позбавлення батьківських прав одночасно вирішити питання про стягнення аліментів.

Відповідно до статей 180, 181, 182, 183 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття; за рішенням суду аліменти можуть бути присуджені у частці від заробітку (доходу), а їх розмір має бути необхідним і достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини та не може бути меншим від 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Верховний Суд у постанові від 04 лютого 2026 року у справі № 212/1496/24 дійшов висновку, що баба (дід), з якою фактично проживає дитина, має право звертатися до суду за захистом інтересів онука та вимагати стягнення аліментів з батька або матері незалежно від наявності формально встановленого статусу опікуна. У цій справі факт постійного проживання ОСОБА_7 з ОСОБА_1 та здійснення нею його утримання підтверджений сукупністю доказів, тому саме на її користь як фактичного утримувача дитини підлягають стягненню аліменти для їх використання виключно в інтересах ОСОБА_7 .

Відомостей про постійний дохід відповідачки, наявність у неї інших осіб на утриманні або обставини, які б унеможливлювали сплату аліментів у заявленій частці, суду не надано. Враховуючи вік дитини, відсутність участі батька у її утриманні у зв`язку зі зникненням безвісти, фактичне покладення всього поточного забезпечення на бабу та законодавчо встановлений мінімальний гарантований розмір аліментів, суд вважає справедливим і співмірним стягнення з відповідачки 1/4 частини всіх видів її заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

За частиною першою статті 191 СК України аліменти на дитину присуджуються від дня пред`явлення позову. Оскільки позов надійшов до суду 18 березня 2026 року, аліменти підлягають стягненню саме з цієї дати і до досягнення ОСОБА_7 повноліття.

V. Судові витрати та висновок суду

Згідно зі статтею 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. За вимогу немайнового характеру про позбавлення батьківських прав позивачкою сплачено судовий збір у сумі 1 331,20 грн, що підтверджується платіжним документом від 13 березня 2026 року. Оскільки позов у цій частині задовольняється, зазначена сума підлягає стягненню з відповідачки на користь позивачки.

За вимогу про стягнення аліментів позивачі відповідно до пункту 3 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнені від сплати судового збору. За наслідками задоволення цієї вимоги з відповідачки підлягає стягненню в дохід держави судовий збір у мінімальному розмірі, установленому для майнової позовної вимоги фізичної особи станом на день звернення до суду, — 1 331,20 грн.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 430 ЦПК України рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 9 Конвенції про права дитини, статтями 19, 150, 155, 164–166, 169, 180–183, 191, 258 Сімейного кодексу України, статтями 12, 13, 76–81, 89, 141, 258, 259, 263–265, 273, 430 Цивільного процесуального кодексу України, суд —

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: орган опіки та піклування Лівобережної адміністрації Дніпровської міської ради, орган опіки та піклування Любимівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , військова частина НОМЕР_1 , про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів — задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьківських прав щодо малолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 18 березня 2026 року і до досягнення дитиною повноліття.

Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1 331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн 20 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір за вимогу про стягнення аліментів у сумі 1 331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн 20 коп.

Після набрання рішенням законної сили копію рішення надіслати органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем державної реєстрації народження ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , для виконання вимог частини шостої статті 164 Сімейного кодексу України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ; РНОКПП, серія та номер паспорта у матеріалах справи не зазначені.

Третя особа: орган опіки та піклування Лівобережної адміністрації Дніпровської міської ради, 49127, м. Дніпро, просп. 20-річчя Перемоги, 51.

Третя особа: орган опіки та піклування Любимівської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, 52042, Дніпропетровська область, Дніпровський район, с. Любимівка, вул. Садова, 1.

Треті особи: ОСОБА_5 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ; військова частина НОМЕР_1 .

Суддя В.В. Гаркуша