Постанова від 29 липня 2026 р. у справі №908/4000/25 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.07.2026 м.Дніпро Справа № 908/4000/25

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Джепи Ю.А. (доповідач),

суддів: Соп`яненко О.Ю., Фещенко Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання: Антоненко Д.О.,

представники сторін в судове засідання не з`явилися

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Дека-Сервіс"

на рішення Господарського суду Запорізької області від 06.04.2026 у справі №908/4000/25 (суддя Горохов І.С.) повний текст рішення складено 07.04.2026

та на додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 24.04.2026 у справі №908/4000/25 (суддя Горохов І.С.)

за позовом Акціонерного товариства "Мотор Січ", 69068, м. Запоріжжя, проспект Моторобудівників, буд. 15,

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Дека-Сервіс", 69068, м. Запоріжжя, вул. Базова, буд. 4-А,

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог, рішення та додаткового рішення суду першої інстанції.

31.12.2025 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Акціонерного товариства «Мотор Січ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дека-Сервіс» про стягнення заборгованості за договором №3750/23-Д(ТехВ) від 01.08.2023 в розмірі 12 551 086, 08 грн з яких: сума основного боргу в розмірі 12 441 600,00 грн, сума штрафних санкцій в розмірі 109 486,08 грн.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 06.04.2026 у справі №908/4000/25 позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дека-Сервіс» (вулиця Базова буд. 4-А, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69013, Україна, ідентифікаційний код 20504027) на користь Акціонерного товариства «Мотор Січ» (проспект Моторобудівників, 15, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69068, Україна, ідентифікаційний код 14307794) суму коштів у розмірі 12 441 600,00 грн (дванадцять мільйонів чотириста сорок одна тисяча шістсот гривень 00 коп.). Відмовлено в задоволенні позову в частині стягнення пені в розмірі 109486,08 грн. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дека-Сервіс» (вулиця Базова буд. 4-А, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69013, Україна, ідентифікаційний код 20504027) на користь Акціонерного товариства «Мотор Січ» (проспект Моторобудівників, 15, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69068, Україна, ідентифікаційний код 14307794) судовий збір в розмірі 186 624,00 грн (сто вісімдесят шість тисяч шістсот двадцять чотири гривні 00 коп.).

Додатковим рішенням Господарського суду Запорізької області від 24.04.2026 у справі № 908/4000/25 заяву Акціонерного товариства «Мотор Січ» про ухвалення додаткового рішення у справі № 908/4000/25, задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дека-Сервіс» (69013, м. Запоріжжя, вул. Базова буд. 4-А; ідентифікаційний код 20504027) на користь Акціонерного товариства «Мотор Січ» (проспект Моторобудівників, 15, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69068, Україна, ідентифікаційний код 14307794) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 79 303,14 грн (сімдесят дев`ять тисяч триста три гривні 14 коп.). У задоволенні іншої частини заяви відмовлено.

2. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційних скарг.

Не погодившись із прийнятим рішенням, до Центрального апеляційного господарського суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Дека-Сервіс» з апеляційною скаргою, в якій просить змінити абзац другий резолютивної частини рішення Господарського суду Запорізької області від 06.04.2026 у справі № 908/4000/25 за позовом Акціонерного товариства «Мотор Січ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дека-Сервіс» про стягнення коштів, виклавши його у наступній редакції:

«Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дека-Сервіс» (вул. Базова, буд. 4-А, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69013, Україна, ідентифікаційний код 20504027) на користь Акціонерного товариства «Мотор Січ» (просп. Моторобудівників, 15, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69068, Україна, ідентифікаційний код 14307794) суму коштів у розмірі 12 441 600,00 грн (дванадцять мільйонів чотириста сорок одна тисяча шістсот гривень 00 коп.) на умовах розстрочення виконання на 6 (шість) місяців рівними частками по 2 073 600,00 грн (два мільйони сімдесят три тисячі шістсот гривень 00 коп.) щомісяця, починаючи з місяця, в якому буде скасовано арешт банківського рахунку ТОВ «ДЕКА-СЕРВІС» UA393204780000026001924865151. Видати наказ.»

Апеляційна скарга ТОВ «Дека-Сервіс» на рішення Господарського суду Запорізької області від 06.04.2026 у справі № 908/4000/25 обґрунтована тим, що суд першої інстанції не з`ясував усіх обставин, що мають значення для справи, та не надав належної оцінки доказам і аргументам відповідача.

Відповідач зазначає, що суд, встановивши факт триваючого арешту банківських рахунків ТОВ «Дека-Сервіс» у межах кримінального провадження, який об`єктивно унеможливлює повернення АТ «Мотор Січ» передоплати за договором № 3750/23-Д(ТехВ) від 01.08.2023, не врахував, що той самий арешт фактично унеможливлює добровільне та примусове виконання рішення про стягнення 12 441 600,00 грн. Водночас у матеріалах справи містяться проєкт мирової угоди та лист ТОВ «Дека-Сервіс» вих. № 0203/26 від 02.03.2026, в яких відповідач, визнаючи суму основного боргу, запропонував відстрочити її повернення до моменту скасування арешту банківського рахунку НОМЕР_1 , а після цього погасити заборгованість протягом шести місяців рівними частками по 2 073 600,00 грн щомісяця.

На думку відповідача, суд першої інстанції цим доказам та відповідним пропозиціям належної правової оцінки не надав.

ТОВ «Дека-Сервіс» наголошує, що понад один рік через арешт рахунку не має можливості здійснювати господарську діяльність, а одночасне списання всієї суми 12 441 600,00 грн після скасування арешту призведе до критичної втрати обігових коштів і може спричинити припинення господарської діяльності, тоді як розстрочення забезпечило б реальну можливість добровільного виконання рішення без додаткових витрат, зокрема виконавчого збору.

Також відповідач стверджує, що АТ «Мотор Січ», будучи обізнаним про арешт рахунку, мало можливість звернутися у межах кримінального провадження із заявою про скасування арешту в частині суми неповерненої передоплати, однак цього не зробило, а тому обраний ним спосіб захисту майнового інтересу шляхом стягнення коштів у господарському суді у конкретних обставинах не забезпечує ефективного захисту. При цьому суд, на думку апелянта, фактично врахував арешт рахунку лише як обставину, що виключає вину відповідача та є підставою для відмови у стягненні пені за прострочення поставки, але не врахував його як обставину, що перешкоджає виконанню рішення про стягнення основного боргу.

Апелянт окремо наголошує на обов`язку суду надати оцінку всім істотним аргументам і доказам, а також на тому, що обов`язковість виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, тому за наявності сумнівів щодо можливості виконання суд має оцінити спосіб та порядок виконання рішення.

Також, не погодившись із прийнятим додатковим рішенням, до Центрального апеляційного господарського суду звернулосяь Товариство з обмеженою відповідальністю «Дека-Сервіс» з апеляційною скаргою, в якій просить змінити абзац другий резолютивної частини додаткового рішення Господарський суд Запорізької області від 24.04.2026 у справі № 908/4000/25 за позовом Акціонерного товариства «Мотор Січ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дека-Сервіс», виклавши його у такій редакції:

«Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дека-Сервіс» (69013, м. Запоріжжя, вул. Базова, буд. 4-А; ідентифікаційний код 20504027) на користь Акціонерного товариства «Мотор Січ» (проспект Моторобудівників, 15, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69068, Україна; ідентифікаційний код 14307794) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн (десять тисяч гривень 00 коп.). Видати наказ.»

Відповідач зазначає, що додаткове рішення не відповідає вимогам законності та обґрунтованості, передбаченим ст. 236 ГПК України, оскільки суд першої інстанції не врахував правові висновки Верховного Суду, зокрема викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, щодо критеріїв реальності, необхідності та розумності витрат на правничу допомогу, з урахуванням конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, а також не застосував положення ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику ЄСПЛ у справах «East/West Alliance Limited проти України» (заява № 19336/04, рішення від 23.01.2014) і «Лавентс проти Латвії» (заява № 58442/00, рішення від 28.11.2002), згідно з якими відшкодовуються лише фактичні, неминучі та обґрунтовані за розміром витрати.

На думку апелянта, суд залишив поза увагою фінансовий стан ТОВ «Дека-Сервіс», яке понад один рік не мало можливості здійснювати господарську діяльність через арешт рахунків, а тому стягнення 79 303,14 грн створює для відповідача надмірний та несправедливий тягар.

Суд, визнавши спір типовим і нескладним з процесуальної та правової точки зору, таким, що не потребував складних правових конструкцій, розрахунків, тривалого часу та опрацювання значної кількості нормативно-правових актів і нової судової практики, водночас без належного обґрунтування визначив до стягнення значну суму 79 303,14 грн, хоча заявлені позивачем витрати становили 200 000,00 грн і були зменшені судом майже утричі. На думку відповідача, навіть 79 303,14 грн є явно завищеною сумою, неспівмірною зі складністю справи, обсягом виконаних робіт та необхідним для їх виконання часом.

Апелянт посилається також на постанову Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.11.2023 у справі № 914/2355/21, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати всі заявлені витрати на адвоката, якщо з огляду на справедливість, пропорційність, верховенство права, складність справи, витрачений адвокатом час та ринкові ціни встановить завищеність гонорару; на постанови Верховного Суду від 30.01.2023 у справі № 910/7032/17 щодо недопустимості перетворення компенсації витрат на правничу допомогу на спосіб надмірного збагачення або додаткового отримання доходу; на ст. 15 ГПК України щодо принципу пропорційності; а також на постанови Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 911/3386/17 та від 11.12.2018 у справі №910/2170/18, відповідно до яких при визначенні обсягу юридичної та технічної роботи суд має враховувати, зокрема, чи змінювалася правова позиція сторін, чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, документи та доводи іншої сторони.

Відповідач наголошує, що його правова позиція у справі не змінювалася, він визнавав у повному обсязі суму основного боргу, вживав усіх необхідних заходів для досудового та мирного врегулювання спору, намагався зняти арешт із рахунку для повернення АТ «Мотор Січ» передоплати та ще на стадії підготовчого провадження пропонував укласти мирову угоду. Вказані обставини, на думку апелянта, суд першої інстанції не дослідив і не врахував, як і те, що позивач, будучи обізнаним про арешт рахунків відповідача та фактичну неможливість виконання рішення до їх розблокування в межах кримінального провадження, замість вжиття відповідних правових заходів звернувся до господарського суду з позовом, чим сам усвідомлено поніс додаткові витрати на судовий процес та адвоката.

Окремо апелянт стверджує, що АТ «Мотор Січ» не надало належних доказів фактичного розміру витрат на правничу допомогу, які б підтверджували обґрунтованість і розумність заявленої суми, фактичний час, витрачений адвокатом, та співмірність гонорару, а отже не довело, що витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір - обґрунтованим.

3. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу.

Позивач заперечує проти апеляційних скарг ТОВ «Дека-Сервіс» та вважає рішення Господарського суду Запорізької області від 06.04.2026 у справі №908/4000/25 і додаткове рішення від 24.04.2026 законними та обґрунтованими.

Щодо доводів про неврахування судом першої інстанції арешту банківських рахунків відповідача та необхідності розстрочення виконання рішення, позивач зазначає, що судом було встановлено: 07.08.2023 між АТ «Мотор Січ» та ТОВ «Дека-Сервіс» укладено договір №3750/23-Д(ТехВ) від 01.08.2023, за яким за Специфікацією №9 від 27.09.2024 відповідач мав поставити аварійні парашути на загальну суму 12 552 000,00 грн, при цьому 80% передоплати мала бути сплачена протягом 14 днів з моменту підписання Специфікації, а строк поставки становив 8 місяців з моменту виконання передоплати. ТОВ «Дека-Сервіс» отримало передоплату у сумі 12 441 600,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями №771750 від 20.11.2024 на суму 4 147 200,00 грн та №788230 від 26.03.2025 на суму 6 294 400,00 грн; останнім днем поставки було 26.11.2025, однак товар не поставлено, а кошти не повернуто.

Посилання Апелянта на проект мирової угоди та лист вих. №0203/26 від 02.03.2026, як на підстави для встановлення відстрочення/розстрочення повернення передоплати до моменту скасування арешту рахунків, позивач вважає безпідставними, оскільки відповідно до ст.ст. 238, 239 ГПК України визначення порядку виконання рішення, його відстрочення або розстрочення є правом, а не обов`язком суду та допускається за наявності конкретних, об`єктивних, виняткових і підтверджених доказами обставин, які ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення у встановлений строк чи спосіб.

При цьому має бути забезпечений баланс інтересів обох сторін, а розстрочення не повинно створювати боржнику комфортні умови за рахунок кредитора, сприяти ухиленню від виконання рішення чи погіршувати фінансовий стан Позивача. Відповідні правові позиції наведені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 02.10.2024 у справі №914/1663/23, від 21.01.2021 у справі №910/918/20 та у справі №905/2218/19.

Позивач наголошує, що 12 441 600,00 грн передоплати є державними коштами, а АТ «Мотор Січ» є стратегічним оборонним підприємством, яке виконує державні замовлення для забезпечення потреб Збройних Сил України та інших військових формувань в умовах воєнного стану, тому розстрочення боргу на 6 місяців рівними частками по 2 073 600,00 грн, починаючи з місяця скасування арешту банківського рахунку ТОВ «Дека-Сервіс», негативно вплине на ліквідність Позивача, його можливість своєчасно закуповувати сировину, матеріали та комплектуючі для виробництва і ремонту військової техніки та озброєння, може створити загрозу виконанню державних контрактів оборонного призначення та державній безпеці, а тому є неприпустимим.

Крім того, за випискою з банківського рахунку ТОВ «Дека-Сервіс» IBAN: НОМЕР_1 , наданою директором ТОВ «Дека-Сервіс» Слабецьким О.М. працівникам УЕББ АТ «Мотор Січ» 12.05.2026, на рахунку обліковувалися кошти у сумі 18 428 811,96 грн, що, на думку позивача, спростовує необхідність розстрочення та свідчить про достатність коштів для виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 06.04.2026, тому вимога Апелянта фактично спрямована на несвоєчасне повернення Позивачу 12 441 600,00 грн.

Щодо апеляційних вимог про зміну абзацу другого резолютивної частини додаткового рішення Господарського суду Запорізької області від 24.04.2026 у справі №908/4000/25, позивач зазначає, що 13.11.2024 між АТ «Мотор Січ» та Адвокатським бюро «Василенко» укладено договір про надання правничої (правової) допомоги №235/24-Д(СПЗ), а 23.12.2025 - додаткову угоду №6 до нього щодо стягнення дебіторської заборгованості з ТОВ «ДЕКА-СЕРВІС», яка виникла за договором №3750/23-Д(ТехВ) від 01.08.2023 у сумі 12 551 086,08 грн. Згідно з п.2 додаткової угоди винагорода адвокатського бюро дорівнює сумі, яка буде стягнута з Відповідача як судові витрати на правничу допомогу, орієнтовний гонорар становить 200 000,00 грн, а відповідно до п.3 додаткової угоди він сплачується після надходження відповідних коштів на рахунок Клієнта протягом 5 календарних днів.

За актом виконаних робіт від 08.04.2026 Адвокатське бюро «Василенко» надало допомогу, яка включала вивчення матеріалів справи, підготовку документів для досудового врегулювання спору, участь у нарадах щодо повернення боргу, підготовку та подання позовної заяви, підготовку пояснень, клопотань і процесуальних заяв, участь у судових засіданнях та гонорар за правничу допомогу, загальною вартістю 200 000,00 грн.

Позивач посилається на ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», ч.ч.2-4 ст.126 ГПК України, відповідно до яких витрати на професійну правничу допомогу визначаються умовами договору та підтверджуються доказами обсягу, вартості та необхідності виконаних робіт, а їх розмір має бути співмірним зі складністю справи, часом, обсягом послуг, ціною позову та значенням справи; при цьому погоджений сторонами гонорар не може бути довільно змінений судом за відсутності очевидної невідповідності критеріям розумності та співмірності.

Позивач вважає присуджені 79 303,14 грн співмірними, оскільки вони становлять 0,6390% від ціни позову 12 551 086,08 грн, при цьому апелянтом не подано належних і допустимих доказів їх очевидної неспівмірності чи невідповідності ринковій вартості аналогічних послуг.

На думку позивача, суд першої інстанції належно перевірив реальність, необхідність і розумність заявлених витрат з урахуванням характеру спору, обсягу процесуальних документів, тривалості розгляду, кількості судових засідань та обсягу роботи адвоката, тому підстав для зміни додаткового рішення немає.

4. Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи та визначені відповідно до них правовідносини.

01.08.2023 між Акціонерним товариством «Мотор Січ» (АТ «Мотор Січ», покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дека-Сервіс» (ТОВ «Дека-Сервіс», постачальник) укладено договір № 3750/23-Д(ТехВ) від 01.08.2023, за умовами п. 1.1 якого постачальник зобов`язався передати, а покупець - прийняти та оплатити продукцію; відповідно до п. 2.1 договору кількість і номенклатура продукції визначаються специфікаціями, п. 3.3 передбачає визначення строків поставки у специфікаціях, а п. 3.5 зобов`язує постачальника письмово повідомити покупця про заплановану дату поставки не пізніше ніж за 5 календарних днів.

27.09.2024 сторони підписали Специфікацію № 9 до договору № 3750/23-Д(ТехВ), за якою ТОВ «Дека-Сервіс» мало поставити аварійні парашути ATL-88/90-1 з системою автоматичного розкривання куполу MPAAD Pilot/NSN 1670160063632 у кількості 12 штук на суму 4 320 000,00 грн та ATL-88/98-S-1 з системою автоматичного розкривання куполу MPAAD Pilot/NSN 1670160065585 у кількості 24 штуки на суму 8 640 000,00 грн; загальна вартість поставки становила 12 552 000,00 грн, у тому числі ПДВ 20% - 2 592 000,00 грн.

За п. 3 Специфікації № 9 передбачено 80% передплати протягом 14 днів з моменту підписання Специфікації та 20% залишку після приймання продукції на складі Постачальника представником Покупця, а згідно з п. 4 строк поставки становив 8 місяців з моменту виконання попередньої оплати.

Позивач здійснив попередню оплату, яку ТОВ «Дека-Сервіс» отримало у загальному розмірі 12 441 600,00 грн з ПДВ, що підтверджується платіжними інструкціями № 771750 від 20.11.2024 на суму 4 147 200,00 грн та № 788230 від 26.03.2025 на суму 8 294 400,00 грн. Останнім днем поставки продукції за Специфікацією № 9 було 26.11.2025, однак товар відповідачем поставлений не був, а отримана передоплата не повернута, у зв`язку з чим АТ «Мотор Січ» звернулося до суду.

Оскільки позивач виконав обов`язок щодо попередньої оплати, а відповідач товар не поставив та кошти не повернув, суд першої інстанції визнав обґрунтованою вимогу про стягнення 12 441 600,00 грн передоплати.

Судом також встановлено, що АТ «Мотор Січ» неодноразово вимагало повернення коштів: листом №ТехВ/SV1-4010 від 20.05.2025, листом №ТехВ/SV1-7924 від 09.10.2025, направленим на електронну адресу відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 листом №ТехВ/SV1-9549 від 01.12.2025, направленим на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_2 а також претензією №1890/СПЗ від 08.12.2025, направленою згідно з описом вкладення до експрес-листа 0505518153360 від 09.12.2025, списком групованих відправлень форми 103А та фіскальним чеком від 09.12.2025. На час вирішення спору кошти позивачу повернуті не були.

Щодо заявленої пені у розмірі 109 486,08 грн за прострочення поставки суд установив, що п. 8.3 договору передбачає: у разі порушення строку поставки продукції більш як на 30 днів постачальник сплачує покупцю пеню 0,04% від вартості непоставленої вчасно продукції за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, а за прострочення понад 60 днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вартості непоставленої продукції.

Позивач нарахував пеню виходячи із суми 12 441 600,00 грн, останнього дня поставки 26.11.2025, періоду прострочення 26.11.2025- 17.12.2025, 22 днів та ставки 0,04% за кожен день, унаслідок чого заявив до стягнення 109 486,08 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що 19.05.2025 слідчий суддя Личаківського районного суду м. Львова у справі № 463/5090/24, провадження № 1-кс/463/4608/25, постановив ухвалу про накладення арешту на банківські рахунки ТОВ «Дека-Сервіс», у тому числі рахунок НОМЕР_1 , відкритий в АБ «Укргазбанк», шляхом заборони володіння, розпорядження, користування, зміни характеристики та вчинення будь-яких банківських операцій. Рахунок належить ТОВ «Дека-Сервіс», ідентифікаційний код 20504027, юридична адреса: м. Запоріжжя, вул. Базова, 4-А; власником і засновником товариства є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Запоріжжя, РНОКПП НОМЕР_2 .

20.05.2025 АТ «Мотор Січ» звернулося до відповідача з вимогою повернути передоплату, посилаючись, зокрема, на інформацію компанії MarS a.s. (Чехія) та стислий строк виконання замовлення Міністерства оборони України.

26.05.2025 ТОВ «Дека-Сервіс» листом вих. №2605-01 повідомило, що 22.05.2025 АТ «Укргазбанк» припинило операції за рахунком, на який було зараховано передоплату, через накладення арешту в рамках досудового розслідування кримінальної справи щодо власника товариства. У зв`язку з цим відповідач зазначив про відсутність об`єктивної можливості як поставити продукцію, так і повернути отримані кошти, та гарантував їх невідкладне повернення після скасування арешту рахунку. Одночасно відповідач повідомив, що 22.05.2025 отримав від виробника парашутів - компанії MarS a.s. (Чехія) - повідомлення про призупинення співпраці з постачання парашутних систем.

Місцевим господарським судом також встановлено, що відповідач вживав заходів для скасування арешту рахунків. Так, 29.05.2025 представник ТОВ «Дека-Сервіс» звернувся до слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова з клопотанням про скасування арешту, посилаючись, зокрема, на неможливість повернення коштів АТ «Мотор Січ», яке є виконавцем державного контракту з Міністерством оборони України, та на загрозу виконанню оборонних зобов`язань у разі збереження арешту.

У задоволенні цього клопотання ухвалою від 10.07.2025 відмовлено. 03.06.2025 представник ОСОБА_1 листом № 46-С від 03.06.2025 звертався до Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону, Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону та Офісу Генерального прокурора щодо вжиття заходів для можливості повернення коштів, які перебували на рахунку ТОВ «Дека-Сервіс» та належали АТ «Мотор Січ», з метою виконання останнім замовлення Міністерства оборони України. Офіс Генерального прокурора 05.06.2025 направив звернення для організації розгляду до Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону, а остання 06.06.2025 повідомила про направлення звернення за належністю до Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону.

Крім того, 06.06.2025 Львівський апеляційний суд у справі №463/5090/24, провадження № 11-сс/811/1480/25, постановив ухвалу, якою залишив без задоволення апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_1 адвоката Войніканіса-Мирського Я.С., а ухвалу слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 19.05.2025 у частині накладення арешту на рахунок НОМЕР_1 , що належить ТОВ «Дека-Сервіс», ідентифікаційний код 20504027, юридична адреса: м. Запоріжжя, вул. Базова, 4-А, залишив без змін. 10.07.2025 слідчий суддя Личаківського районного суду м. Львова у справі № 463/5090/24, провадження № 1-кс/463/5167/25, постановив ухвалу про відмову у задоволенні клопотання адвоката Войніканіс-Мирського Я.С. в інтересах ОСОБА_1 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 62024140120000391 від 26.03.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 425 КК України.

Надалі 01.08.2025 відповідач листом вих. № 0108-01, відповідаючи на звернення позивача від 07.07.2025 та 30.07.2025, повторно повідомив про призупинення АТ «Укргазбанк» операцій за рахунком № НОМЕР_1 через арешт у рамках досудового слідства та надав копію ухвали Личаківського районного суду м. Львова від 19.05.2025 у справі № 463/5090/24, провадження № 1-кс/463/4608/25.

24.12.2025 представник ОСОБА_1 клопотанням № 29-С-сз знову звернувся до Личаківського районного суду м. Львова та Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону щодо скасування арешту майна, у тому числі рахунку ТОВ «Дека-Сервіс». Однак арешт рахунку на час розгляду спору скасований не був.

Суд першої інстанції встановив, що на момент звернення АТ «Мотор Січ» 20.05.2025 із вимогою про повернення передоплати строк поставки ще не сплив, оскільки граничним днем поставки було 26.11.2025. Враховуючи інформацію компанії MarS a.s. (Чехія) про призупинення співпраці, стислий строк виконання замовлення Міністерства оборони України та вимогу позивача про повернення коштів до закінчення договірного строку поставки, суд дійшов висновку, що позивач фактично відмовився від отримання передбачених Специфікацією № 9 аварійних парашутів ATL-88/98-S-1 та ATL-88/90-1. За таких обставин, а також з урахуванням арешту банківського рахунку ТОВ «Дека-Сервіс», суд відмовив у стягнення пені за прострочення поставки.

5. Оцінка апеляційним господарським судом аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів зазначає, що рішення Господарського суду Запорізької області від 06.04.2026 переглядається в частині питання щодо наявності правових та фактичних підстав для зміни порядку його виконання шляхом надання ТОВ «Дека-Сервіс» відстрочення/розстрочення виконання рішення в частині стягнення з нього на користь АТ «Мотор Січ» 12 441 600,00 грн. Правильність встановлення судом першої інстанції факту існування та розміру заборгованості у межах даного апеляційного перегляду не перевіряться.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні у матеріалах справи докази та надавши їм оцінку у сукупності, судова колегія не вбачає підстав для зміни оскаржуваного рішення в частині порядку його виконання, з огляду на таке.

Відповідно до п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України обов`язковість рішень суду відноситься до основних засад судочинства.

Частиною 1 ст. 239 ГПК України передбачено, що суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами.

Положеннями ч. 4 ст. 11 ГПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини допускає, що затримки у виконанні рішення можуть бути обґрунтовані за окремих обставин, проте державні органи не можуть довільно посилатись на відсутність коштів як на вибачення за невиплату боргу за рішенням, а затримки не можуть бути такими, що зводять нанівець право, що захищається п. 1 ст. 6 Конвенції (§24 рішення Європейського суду з прав людини у справі Бакай та інші проти України від 09.11.2004).

Одночасно держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (рішення у справі Фуклев проти України). Саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього апарату (рішення у справі ComiNgersoll S.A. проти Португалії).

Приписами ч. 1 ст. 331 ГПК України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 ГПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Згідно з ч. 4 ст. 331 ГПК України вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (ч.5 ст. 331 ГПК України).

Питання про відстрочення (розстрочення) виконання рішення суду господарські суди мають вирішувати з дотриманням балансу інтересів сторін, а тому, суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку відстрочення (подібний висновок наведено в п.4.12 постанови Верховного Суду від 21.01.2020 року у справі №910/1180/19).

Як убачається з матеріалів справи, апелянт просить визначити такий порядок виконання рішення, за якого погашення заборгованості у розмірі 12 441 600,00 грн розпочнеться з місяця, у якому буде скасовано арешт банківського рахунку ТОВ «Дека-Сервіс», після чого заборгованість підлягатиме сплаті рівними частинами протягом шести місяців у розмірі 2 073 600,00 грн щомісячно.

Посилання апелянта на наявність арешту банківського рахунку ТОВ «Дека-Сервіс» не є безумовною та достатньою підставою для надання відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення. Така обставина підлягає оцінці судом у сукупності з іншими доказами, з урахуванням фактичного майнового стану сторін, можливості реального виконання рішення та необхідності забезпечення справедливого балансу інтересів як боржника, так і стягувача.

Колегія суддів вважає, що запропонований апелянтом порядок виконання рішення не відповідає вимогам визначеності строку його виконання, оскільки ставить початок виконання судового рішення у залежність від майбутньої події - скасування арешту банківського рахунку, дата настання якої на час розгляду справи не визначена.

Отже, за запропонованого апелянтом механізму фактичний строк виконання рішення може бути відкладений на невизначений період, що не узгоджується із самим призначенням інституту відстрочення та розстрочення виконання судового рішення. Такий інститут не може використовуватися як засіб невизначеного перенесення виконання встановленого судом обов`язку боржника або як спосіб забезпечення для нього більш сприятливих умов виконання рішення за рахунок стягувача.

Посилання ТОВ «Дека-Сервіс» на проект мирової угоди та лист вих. №0203/26 від 02.03.2026 колегія суддів також відхиляє, оскільки зазначені документи відображають позицію та пропозиції самого відповідача щодо бажаного для нього порядку погашення заборгованості, однак самі по собі не підтверджують об`єктивної необхідності застосування саме такого порядку виконання рішення.

Наявність у боржника наміру виконати судове рішення у майбутньому не є достатньою підставою для обмеження права стягувача на своєчасне отримання належних йому коштів. Апелянтом не доведено, що саме шестимісячна розстрочка, початок якої залежить від скасування арешту рахунку, є необхідною, об`єктивно зумовленою та такою, що забезпечить реальне виконання судового рішення.

При вирішенні питання щодо можливості зміни порядку виконання рішення колегія суддів враховує також необхідність дотримання балансу інтересів сторін. У цій справі стягувачем є АТ «Мотор Січ», яке, як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, є стратегічним підприємством оборонно-промислового комплексу, а спірні кошти у розмірі 12 441 600,00 грн були сплачені як попередня оплата за продукцію, необхідну для виконання відповідного державного оборонного замовлення.

За таких обставин відстрочення або розстрочення повернення зазначених коштів без належного доведення винятковості обставин, які унеможливлюють або істотно утруднюють виконання рішення без застосування такого заходу, може призвести до необґрунтованого обмеження майнових інтересів стягувача.

Колегія суддів наголошує, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим до виконання. Відстрочення або розстрочення його виконання є процесуальним механізмом, спрямованим на забезпечення реального виконання судового рішення з урахуванням об`єктивних обставин, а не на створення для боржника преференцій чи фактичне перенесення виконання зобов`язання на невизначений строк.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що ТОВ «Дека-Сервіс» не доведено належними та допустимими доказами наявності таких виняткових обставин, які б зумовлювали необхідність зміни рішення Господарського суду Запорізької області від 06.04.2026 у частині стягнення 12 441 600,00 грн шляхом встановлення запропонованої відстрочки/розстрочки.

Запропонований апелянтом порядок - початок погашення заборгованості лише з місяця скасування арешту рахунку з подальшою сплатою 12 441 600,00 грн рівними частинами по 2 073 600,00 грн протягом шести місяців - не забезпечує визначеності строку виконання судового рішення, оскільки залежить від обставини, дата настання якої не визначена, та не підтверджений належними доказами як єдино можливий чи необхідний спосіб виконання рішення.

Доводи апеляційної скарги зазначених висновків не спростовують.

За таких обставин апеляційна скарга ТОВ «Дека-Сервіс» на рішення Господарського суду Запорізької області від 06.04.2026 у справі № 908/4000/25 задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Запорізької області від 06.04.2026 в оскаржуваній частині слід залишити без змін.

Щодо додаткового рішення Господарського суду Запорізької області від 24.04.2026 колегія дійшла висновку про відсутність підстав для його зміни з огляду на таке.

Як зазначено вище, рішенням Господарського суду Запорізької області від 06.04.2026 у справі № 908/4000/25 позов АТ «Мотор Січ» до ТОВ «Дека-Сервіс» задоволено частково: з відповідача на користь позивача стягнуто 12 441 600,00 грн попередньої оплати, у задоволенні вимоги про стягнення 109 486,08 грн пені відмовлено.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Щодо посилання скаржника на незначну складність справи як на безумовну підставу для подальшого зменшення визначеної судом суми колегія суддів зазначає наступне. Складність справи є лише одним із критеріїв, передбачених статтями 126, 129 ГПК України, та підлягає оцінці у сукупності з іншими обставинами справи. Саме по собі визначення судом спору як типового та нескладного не свідчить про неспівмірність встановленого до відшкодування розміру витрат.

Посилання апелянта на правові висновки Верховного Суду, зокрема викладені у постанові Об`єднаної палати КГС ВС від 03.11.2023 у справі № 914/2355/21, також не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, оскільки останній уже застосував передбачений процесуальним законом механізм контролю за розміром витрат та зменшив їх із 200 000,00 грн до 80000,00 грн, що з урахуванням задоволених вимог склало 79303,14 грн.

Колегія суддів відхиляє також посилання апелянта на обставини, пов`язані з арештом банківського рахунку ТОВ «Дека-Сервіс», як такі, що самі по собі можуть бути підставою для іншого розподілу судових витрат.

Арешт рахунку відповідача та вчинення ним процесуальних дій щодо його скасування були оцінені судом першої інстанції при вирішенні спору по суті, зокрема під час надання правової оцінки питанню вини відповідача у простроченні поставки та наявності підстав для стягнення пені. Однак зазначені обставини не спростовують встановленого судом факту невиконання відповідачем основного договірного обов`язку та необхідності задоволення вимоги про повернення попередньої оплати.

Так само не можуть бути підставою для зміни додаткового рішення посилання відповідача на складний фінансовий стан, наявність арешту рахунків, вжиття заходів щодо їх розблокування чи намір добровільно виконати судове рішення. Зазначені обставини не змінюють процесуального результату розгляду позову та не впливають на визначений статтею 129 ГПК України принцип розподілу судових витрат.

За таких обставин колегія суддів виснує, що суд першої інстанції при ухваленні додаткового рішення правильно застосував положення статей 123, 126, 129, 244 ГПК України, належним чином врахував результат розгляду справи.

Доводи апеляційної скарги в цій частині не містять посилань на обставини, які б свідчили про порушення судом першої інстанції норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права при ухваленні додаткового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що додаткове рішення Господарського суду Запорізької області ухвалено з дотриманням норм процесуального права, відповідає встановленим у справі обставинам та результату вирішення спору, а доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими та такими, що не спростовують законності й обґрунтованості оскаржуваного додаткового рішення.

Відтак апеляційна скарга ТОВ «Дека-Сервіс» щодо оскарження додаткового рішення задоволенню не підлягає, а додаткове рішення Господарського суду Запорізької області у справі № 908/4000/25 підлягає залишенню без змін.

6. Висновки за результатами апеляційного перегляду справи.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об`єктивно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також правильно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв`язку із чим правові підстави для зміни рішення Господарського суду Запорізької області від 06.04.2026 у справі №908/4000/25 та додаткового рішення Господарського суду Запорізької області від 24.04.2026 у справі №908/4000/25 відсутні.

7. Розподіл судових витрат.

Судові витрати за подання апеляційної скарги відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282-284 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Дека-Сервіс" на рішення Господарського суду Запорізької області від 06.04.2026 у справі №908/4000/25 та на додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 24.04.2026 у справі №908/4000/25 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Запорізької області від 06.04.2026 у справі №908/4000/25 - залишити без змін.

3. Додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 24.04.2026 у справі №908/4000/25 - залишити без змін.

4. Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

5. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.

Повну постанову складено та підписано 12.08.2026.

Головуючий суддя Ю.А. Джепа

Судді: Ю.В. Фещенко

О.Ю. Соп`яненко