Постанова від 04 серпня 2026 р. у справі №922/399/26 — Східний апеляційний господарський суд

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2026 року м. Харків Справа № 922/399/26

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Плахов О.В., суддя Жельне С.Ч., суддя Тихий П.В.,

за участю секретаря судового засідання Голозубової О.І.,

за участю представників:

від позивача - Золотопупов О.В. в порядку самопредставництва;

від відповідача - Ващенко Т.Д. - на підставі довіреності від 15.10.2025 №01-40/10785/129,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, м. Харків, (вх.№1522 Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 15.06.2026 у справі №922/399/26 (суддя Чистякова І.О., ухвалене в м.Харків, дата складення повного тексту - 23.06.2026)

за позовом: Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, м. Харків,

до відповідача: Комунального підприємства "Харківводоканал", м. Харків,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі", м. Харків,

про зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

06.02.2026 Північне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Комунального підприємства "Харківводоканал" про зобов`язання ліквідаційної комісії КП "Харківводоканал" визнати поточні кредиторські вимоги Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з ВПП до КП "Харківводоканал" на загальну суму 21373722,85грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 15.06.2026 у справі №922/399/26 відмовлено в задоволенні позову повністю.

Північне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків з рішенням місцевого господарського суду не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення господарського суду Харківської області від 15.06.2026 у справі №922/399/26 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що при ухваленні оскаржуваного рішення місцевим господарським судом не було надано належної правової оцінки всім обставинам справи, а також наданим позивачем доводам та доказам, що призвело до передчасного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 15.07.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення господарського суду Харківської області від 15.06.2026 у справі №922/399/26; встановлено сторонам у справі строк для подання відзиву на апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі; встановлено сторонам у справі строк для подання заяв і клопотань - протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали; призначено справу до розгляду на 05.08.2026 об 11:30год.

20.07.2026 відповідачем подано до апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№7900), в якому просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, рішення господарського суду Харківської області від 15.06.2026 у справі №922/399/26 залишити без змін.

20.07.2026 третьою особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - КП "Харківські теплові мережі" подано до апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№7911), в якому просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, рішення господарського суду Харківської області від 15.06.2026 у справі №922/399/26 залишити без змін.

24.07.2026 апелянтом подано до апеляційного господарського суду відповідь на відзив на апеляційну скаргу (вх.№8220).

У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 05.08.2026 представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, скасувати рішення господарського суду Харківської області від 15.06.2026 у справі №922/399/26 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Представник відповідача заперечив проти вимог апеляційної скарги, просив відмовити в її задоволенні, рішення господарського суду Харківської області від 15.06.2026 у справі №922/399/26 залишити без змін.

Враховуючи, що представники позивача та відповідача з`явились в судове засідання та надали пояснення в обґрунтування своїх вимог та заперечень, а третя особа була належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами, в даному судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Як встановлено господарським судом першої інстанції, на обліку в Північному міжрегіональному управлінні ДПС по роботі з великими платниками податків перебуває Комунальне підприємство "Харківводоканал", код ЄДПОУ 03361715.

Згідно з Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, КП "Харківводоканал" знаходиться за адресою 61052, м.Харків, вул. Конторська, буд. 90.

КП "Харківводоканал" має свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи від 18.05.1995, номер запису про включення відомостей про юридичну особу до ЄДР 14801200000010649.

Рішенням Харківської міської ради 38 сесія 8 скликання "Про реорганізацію комунальних підприємств та зміну назви" від 30.04.2025 №813/25 , відповідно до ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст.ст. 81, 82, 104-108 Цивільного кодексу України, ст.ст. 24, 55, 78 Господарського кодексу України, Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", з метою раціонального використання майна комунальної власності Харківської міської територіальної громади, керуючись 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" вирішено:

Реорганізувати Комунальне підприємство "Харківводоканал" шляхом приєднання до Комунального підприємства "Харківські теплові мережі"

Вважати Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" правонаступником усього майна, прав та обов`язків Комунального підприємства "Харківводоканал".

Змінити назву Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" на Комунальне підприємство "Харківські технологічні мережі" після завершення процедури реорганізації (пункти 1-3 вказаного Рішення).

Згідно з пунктами 4- 5 Рішення ухвалено виконавчим органам Харківської міської ради, Комунальному підприємству "Харківські теплові мережі та Комунальному підприємству "Харківводоканал" здійснити відповідні заходи, передбачені чинним законодавством України, необхідні для здійснення реорганізації Комунального підприємства "Харківводоканал".

Контроль за виконанням рішення покладено на постійну комісію Харківської міської ради з питань житлово - комунального господарства, благоустрою та інженерної інфраструктури міста.

Звертаючись до суду з відповідним позовом, позивач зазначав, що до Північного міжрегіонального управління надійшла інформація з ЄДР стосовно внесення рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи КП "Харківводоканал" в результаті її реорганізації шляхом приєднання, а саме:

Номер запису в ЄДР: 1004801270056010649.

Голова комісії з припинення: Ленчик Максим Михайлович, ІНН НОМЕР_1 з 09.07.2025.

Місцезнаходження ліквідаційної комісії: Україна, 61001, Харківська обл., місто Харків, вул. Руставелі, будинок 46/48, квартира 33.

Встановлено термін, до якого повинні подати свої вимоги кредитори - 03.09.2025.

02.09.2025 Північним міжрегіональним управлінням були особисто вручені голові ліквідаційної комісії КП "Харківводоканал" Ленчику Максиму Михайловичу кредиторські вимоги в сумі 967159615,77грн.

За результатами розгляду заяви з кредиторськими вимогами Північного міжрегіонального управління до КП "Харківводоканал" головою комісії з реорганізації КП "Харківводоканал" Ленчиком Максимом Михайловичем листом від 01.10.2025 №05-05/10252 (вх. № 2508/6 від 06.10.2025) відмовлено у задоволенні кредиторських вимог.

У зв`язку із відмовою голови комісії в задоволенні кредиторських вимог, 27.11.2025 Північне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Комунального підприємства "Харківводоканал", в якому просило визнати неправомірними дії щодо відмови голови комісії з припинення прийняти вимоги до боржника на загальну суму 944535540,88грн., зобов`язати ліквідаційну комісію КП "Харківводоканал" визнати кредиторські вимоги Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з ВПП до КП "Харківводоканал" на загальну суму 944535540,89грн.

Судова колегія зазначає, що згідно з частинами 1 та 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Згідно відомостей розміщених на офіційному сайті Єдиного державного реєстру судових рішень, рішенням господарського суду Харківської області від 24.02.2026, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду у справі №922/4237/25 відмовлено в позові Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків до Комунального підприємства "Харківводоканал" про зобов`язання вчинити певні дії.

В той же час, як зазначав в позовній заяві позивач, 20.11.2025 (о 20:05:26 годині) до Північного міжрегіонального управління надійшла інформація з ЄДР про зміну складу комісії з припинення КП “Харківводоканал”. Головою комісії з припинення або ліквідатором призначено Тараканова Олександра Юрійовича.

Позивачем зазначено, що у зв`язку із збільшенням податкового боргу КП “Харківводоканал”, Північним міжрегіональним управлінням Голові ліквідаційної комісії КП “Харківводоканал” Тараканову Олександру Юрійовичу засобами поштового зв`язку АТ "Укрпошта" цінним листом з описом вкладення (трек-номер 6101200156237) 16.12.2025 було направлені заяву про визнання поточних кредиторських вимог на загальну суму 26787865,75грн., які складаються з:

- податкового боргу з ПДВ (ККДБ 14010100) на загальну суму 5661627,48грн, в т.ч. пеня нарахована відповідно ст. 129 ПКУ на несвоєчасно сплачену суму податкових зобов`язань по ПДВ в сумі 3468594,48грн. за період з 05.04.2019 по 16.12.2025.

- податкового боргу з екологічного податку від скидів забруднюючих речовин безпосередньо у водні об`єкти (ККДБ 19010200) в загальній сумі 15712095,37грн., в т.ч. пеня 75497,90грн.

- заборгованості перед державним бюджетом за кредитами, залученими державою в сумі 5414142,90грн.

За твердженням позивача, за період з 16.12.2025 по 06.02.2026 відбулось зменшення сум кредиторських вимог у зв`язку із погашенням платником заборгованості перед державним бюджетом за кредитами, залученими державою в сумі 5414142,90грн.

З огляду на те, що станом на 06.01.2026 відповіді за результатами розгляду заяви надано не було, 06.02.2026 Північне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Комунального підприємства "Харківводоканал" про зобов`язання ліквідаційної комісії КП "Харківводоканал" визнати поточні кредиторські вимоги Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з ВПП до КП "Харківводоканал" на загальну суму 21373722,85грн. (т.1 а.с.1-55).

Рішенням господарського суду Харківської області від 15.06.2026 у даній справі відмовлено в задоволенні позову повністю (т.2 а.с.14-23).

Відповідні висновки місцевого господарського суду з посиланням на положення статей 104 -107 Цивільного кодексу України мотивовані тим, що законодавець пов`язує реорганізацію юридичної особи шляхом приєднання з переходом до правонаступника всіх прав та обов`язків юридичної особи, що припиняється, на підставі передавального акта, який фіксує факт такого переходу.

Такий підхід послідовно відображений у постановах Верховного Суду, в тому числі від 11.02.2026 у справі № 761/40822/21, в якій суд зазначив, що правонаступництво юридичної особи за своєю природою є універсальним та передбачає одночасний перехід до правонаступника всіх прав і обов`язків юридичної особи, що припиняється, незалежно від їх виявлення на момент правонаступництва. Ухвалюючи рішення про реорганізацію, уповноважений орган спрямовує волю на передачу не окремих прав чи обов`язків, а всієї їх сукупності. Тобто, у разі універсального правонаступництва до правонаступника чи правонаступників переходить усе майно особи як сукупність прав та обов`язків, які їй належать (незалежно від їх виявлення на момент правонаступництва), на підставі передавального акта.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Харківської міської ради "Про реорганізацію комунальних підприємств та зміну назви" від 30.04.2025 №813/25 вирішено реорганізувати КП "Харківводоканал" шляхом приєднання до КП "Харківські теплові мережі"; визначено, що КП "Харківські теплові мережі" є правонаступником усього майна, прав та обов`язків КП "Харківводоканал".

Вказане рішення прийнято уповноваженим органом місцевого самоврядування в межах його компетенції та є юридичною підставою для здійснення реорганізації у формі приєднання, отже відповідно до статей 104, 107 ЦК України така форма реорганізації зумовлює перехід всього майна, прав та обов`язків юридичної особи, що приєднується, до правонаступника.

Оскільки рішенням не передбачено розподілу прав та обов`язків між кількома суб`єктами, суд зазначив, що приєднання має наслідком універсальний перехід усього комплексу прав та обов`язків до юридичної особи, до якої здійснено приєднання.

З огляду на те, що на даний час триває саме процедура реорганізації відповідача - КП "Харківводоканал" шляхом його приєднання до іншої юридичної особи, а не його ліквідація, що не потребує звернення до суду з вимогами про визнання кредиторських вимог, господарський суд першої інстанції дійшов висновку про обрання позивачем не передбаченого законом та неефективного способу захисту, що відповідно до усталеної судової практики є самостійною підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, судова колегія зазначає, що за змістом статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно з частиною 1 статті 13 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Положеннями статті 14 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї. Виконання цивільних обов`язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства. Особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

З огляду на викладені норми вбачається, що підставою виникнення зобов`язання та права вимоги його виконання є закон, що встановлює обов`язкові дії для того чи іншого суб`єкта в межах відповідних правовідносин.

Підставою позову у даній справі позивачем визначено невиконання відповідачем покладеного на нього приписами частини 6 статті 105 Цивільного кодексу України обов`язку з розгляду поданої Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків заяви з поточними кредиторськими вимогами у визначені строки.

Згідно з частинами 1 та 5 статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру (надалі - ЄДР) запису про її припинення.

Ліквідація є такою формою припинення юридичної особи за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами у передбачених ними випадках, у результаті якої вона припиняє свою діяльність (справи і майно) без правонаступництва, тобто без переходу прав та обов`язків до інших осіб.

Іншою формою припинення юридичної особи є передача всього свого майна, прав та обов`язків іншим юридичним особам-правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу чи перетворення (статті 104-109 Цивільного кодексу України).

У розумінні зазначених норм закону приєднання - це така форма реорганізації, при якій одна юридична особа включається до складу іншої юридичної особи, що продовжує існувати й далі, але в більшому масштабі. Приєднувана ж організація припиняє свою діяльність як самостійна юридична особа. У разі приєднання на підставі передавального (а не ліквідаційного) акта орган, який здійснює державну реєстрацію юридичної особи, виключає юридичну особу, яка припинила діяльність, з державного реєстру. Юридична особа-правонаступник, до якої внаслідок приєднання перейшли майно, права та обов`язки припиненої юридичної особи, несе відповідальність за її зобов`язаннями в повному обсязі (стаття 107 Цивільного кодексу України).

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 31.10.2023 у справі №910/823/22, від 31.10.2023 у справі 910/21002/21.

Статтею 105 Цивільного кодексу України передбачено порядок виконання рішення про припинення юридичної особи, а саме: учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов`язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію; учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється.

Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) може бути покладено на орган управління юридичної особи. До комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється; строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня оприлюднення повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи.

Згідно з частиною 1 статті 106 Цивільного кодексу України злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади.

Відповідно до частин 1-3 статті 107 Цивільного кодексу України кредитор може вимагати від юридичної особи, що припиняється, виконання зобов`язань якої не забезпечено, припинення або дострокового виконання зобов`язання, або забезпечення виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом. Після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов`язків юридичної особи, що припиняється шляхом поділу, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов`язання, які оспорюються сторонами. Передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення, крім випадків, встановлених законом.Конец формы

Як було зазначено вище, рішенням Харківської міської ради 38 сесія 8 скликання "Про реорганізацію комунальних підприємств та зміну назви" від 30.04.2025 №813/25 , відповідно до ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст.ст. 81, 82, 104-108 Цивільного кодексу України, ст.ст. 24, 55, 78 Господарського кодексу України, Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", з метою раціонального використання майна комунальної власності Харківської міської територіальної громади, керуючись 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" вирішено:

реорганізувати Комунальне підприємство "Харківводоканал" шляхом приєднання до Комунального підприємства "Харківські теплові мережі";

вважати Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" правонаступником усього майна, прав та обов`язків Комунального підприємства "Харківводоканал";

змінити назву Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" на Комунальне підприємство "Харківські технологічні мережі" після завершення процедури реорганізації (пункти 1-3 вказаного Рішення).

Згідно з пунктами 4 - 5 Рішення ухвалено виконавчим органам Харківської міської ради, Комунальному підприємству "Харківські теплові мережі" та Комунальному підприємству "Харківводоканал" здійснити відповідні заходи, передбачені чинним законодавством України, необхідні для здійснення реорганізації Комунального підприємства "Харківводоканал".

Контроль за виконанням рішення покладено на постійну комісію Харківської міської ради з питань житлово - комунального господарства, благоустрою та інженерної інфраструктури міста.

З наведено вбачається, що засновником відповідача прийнято рішення про припинення юридичної особи шляхом реорганізації, а саме приєднання.

За приписами частини 8 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" у разі приєднання юридичних осіб здійснюється державна реєстрація припинення юридичних осіб, що припиняються у результаті приєднання, та державна реєстрація змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі, щодо правонаступництва юридичної особи, до якої приєднуються. Приєднання вважається завершеним з дати державної реєстрації змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі, щодо правонаступництва юридичної особи, до якої приєднуються.

Статтями 104 та 107 Цивільного кодексу України не визначений момент переходу прав та обов`язків від юридичної особи, яка припиняється у зв`язку з реорганізацією, до правонаступника.

Разом з тим, у постанові від 16.06.2020 у справі №910/5953/17 Велика Палата Верховного Суду вказала, що такий момент не може пов`язуватися з внесенням запису до ЄДР про припинення реорганізованої юридичної особи. Велика Палата Верховного Суду зазначила, що якщо припустити, що правонаступництво настає лише з моменту державної реєстрації припинення юридичної особи, то це призведе до можливості порушення прав кредиторів, які протягом значного періоду часу не зможуть звернутися з вимогами до юридичної особи, яка отримає все майно правопопередника, але не буде нести відповідальність за його зобов`язаннями. При цьому Велика Палати Верховного Суду в зазначеній постанові визнала помилковим висновок попередніх судових інстанцій про те, що правонаступництво не відбулося за відсутності в ЄДР запису про припинення юридичної особи, яка реорганізовувалася.

Судова колегія зазначає, що така форма реорганізації юридичної особи як приєднання передбачає припинення діяльності одного підприємства як юридичної особи та передачу належних йому активів та пасивів (майнових прав та зобов`язань) до іншого підприємства (правонаступника). При цьому, у разі приєднання нової юридичної особи не створюється.

Вказана форма реорганізації характеризується переходом усіх прав та обов`язків суб`єктів, що реорганізуються, в порядку універсального правонаступництва до іншої особи. Тобто, обов`язковою умовою реорганізації юридичної особи шляхом приєднання є універсальне правонаступництво за її зобов`язаннями.

Колегія суддів також звертає увагу на те, що при універсальному правонаступництві майно особи, як сукупність прав та обов`язків, які їй належать, переходить до правонаступника як єдине ціле, причому в цій сукупності єдиним актом переходять всі окремі права та обов`язки, які належали на момент правонаступництва особі, яка припиняється, незалежно від того, виявлені вони на цей момент чи ні, відображені чи ні вони в передавальному акті. При універсальному правонаступництві, зважаючи на відсутність повної визначеності у складі майна, правонаступник спрямовує свою волю не на набуття окремих прав або обов`язків, а на набуття усієї їх сукупності. В результаті він вступає навіть в такі правовідносини, про існування яких міг не знати.

Таким чином, внаслідок приєднання правонаступником завжди буде одна особа, будь-який розподіл прав та обов`язків при таких видах реорганізації неможливий (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29.09.2020 у справі №908/2337/19).

Системний аналіз норм статей 106, 107 Цивільного кодексу України, Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" дає підстави стверджувати, що передавальний акт призначений для забезпечення обліку прав та обов`язків, які передаються при реорганізації, і його затвердження як юридичний факт не має самостійного значення для виникнення універсального правонаступництва.

Крім того, за приписами частин 1 та 2 статті 107 Цивільного кодексу України кредитор може вимагати від юридичної особи, що припиняється, виконання зобов`язань якої не забезпечено, припинення або дострокового виконання зобов`язання, або забезпечення виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом. Після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов`язків юридичної особи, що припиняється шляхом поділу, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов`язання, які оспорюються сторонами.

Тобто, чинним законодавством визначено, що положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов`язків юридичної особи, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов`язання, які оспорюються сторонами повинен містити саме розподільчий баланс при застосуванні такої форми реорганізації як поділ.

Таким чином, в даному випадку, за наслідками реорганізації відповідача шляхом його приєднання до іншої особи - Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", до останньої переходять всі права та обов`язки Комунального підприємства "Харківводоканал", тобто, має місце універсальне правонаступництво.

Відповідно до статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно із статтею 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Реалізуючи передбачене статтею 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Колегія суддів зазначає, що матеріально-правовий аспект захисту прав та інтересів насамперед полягає у з`ясуванні, чи має особа таке право або інтерес та чи були вони порушені.

Оскільки, правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, право на пред`явлення позову в особи виникає після порушення її права.

Тобто, захисту в судовому порядку підлягає вже порушене право, а не те, яке може бути порушено в майбутньому, і щодо якого невідомо, буде воно порушено, чи ні.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Отже, з огляду на положення вказаних статей підставою для захисту цивільного права чи охоронюваного законом інтересу є його порушення, невизнання чи оспорення. Відтак, задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) цього права відповідачем з урахуванням належно обраного способу судового захисту.

Так, позивач - Північне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків єдиною підставою для звернення до господарського суду Харківської області зазначав про його порушене право на отримання рішення щодо розгляду поточних кредиторських вимоги в процесі ліквідації Комунального підприємства "Харківводоканал" у строки (30 календарних днів) встановлені частиною 6 статті 105 Цивільного кодексу України.

На підтвердження вказаних обставин, позивач посилався на направлення 16.12.2025 відповідної заяви голові ліквідаційної комісії КП “Харківводоканал” Тараканову Олександру Юрійовичу засобом поштового зв`язку АТ "Укрпошта" цінним листом з описом вкладення (трек-номер 6101200156237).

Судова колегія зазначає, що в матеріалах справи відсутня зазначена заява позивача від 16.12.2025. Матеріали справи містять лише копію рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення з штрихкодовим ідентифікатором №6101200156237, згідно якого Тараканову О.Ю. направлено рекомендований лист (т.1 а.с.29).

Отже, позивачем визначено неотримання відповіді від комісії з реорганізації КП “Харківводоканал” щодо результатів розгляду поточних кредиторських вимог, єдиним фактом, якій став передумовою виникнення відповідних наслідків, що призвели до необхідності звернення до суду за судовим захистом.

При цьому спосіб захисту, такого порушеного права, на думку позивача, полягає у зобов`язанні ліквідаційної комісії визнати поточні кредиторські вимоги, тобто у безумовному визнанні комісією з реорганізації КП “Харківводоканал” поточних кредиторських вимог в повному обсязі.

Частиною 6 статті 105 Цивільного кодексу України визначено, що кожна окрема вимога кредитора, в тому числі щодо сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, розглядається, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора.

Вимоги щодо форми і змісту рішення, щодо заявленої вимоги кредитора, законом не встановлені, також закон не встановлює безумовного обов`язку комісії визнати кредиторські вимог позивача.

Тільки після проведення відповідно до законодавства інвентаризації і оцінки нерухомого майна КП “Харківводоканал”, можливе підписання та затвердження передавального акта.

Проте, в матеріалах справи відсутні докази, які б підтвердили здійснення заходів із завершення процедури припинення, складення та затвердження передавального акту комісії з реорганізації. Північне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків не позбавлене права вимоги погашення боргу ні до, ні після затвердження передавального акта, незалежно від змісту передавального акту.

Крім того, при відповідній реорганізації юридичної особи у формі приєднання немає значення, чи вказано в передавальному акті про правонаступництво щодо певного майна, прав чи обов`язків, адже правонаступник лише один, що унеможливлює виникнення будь-яких спорів щодо переходу майна, прав чи обов`язків

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 20.01.2022 у справі №922/347/21, від 16.03.2023 у справі №922/3979/21, від 22.03.2023 у справі №740/1941/21.

Отже, на думку колегії суддів, заявлені позивачем підстави позову, жодним чином не обґрунтовують обраного способу захисту його цивільного права, а предмет позову (зобов`язання ліквідаційної комісії КП "Харківводоканал" визнати поточні кредиторські вимоги Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з ВПП до КП "Харківводоканал" на загальну суму 21373722,85грн.) не обґрунтовується жодними обставинами матеріально-правового характеру в даній справі.

Припинення КП "Харківводоканал" здійснюється шляхом приєднання до КП "Харківські теплові мережі", отже цивільні права позивача, як кредитора КП "Харківводоканал" захищені в силу приписів статті 52 Господарського процесуального кодексу України та пункту другого статті 107 Цивільного кодексу України, що зумовлює відсутність порушеного права.

Верховним Судом у постанові від 19.01.2022 по справі №924/316/21 вказано, що стаття 15 Цивільного кодексу України визначає об`єктом захисту саме порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі №925/1265/16). Крім того, Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16 та від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц.

Таким чином, під ефективним засобом (способом) захисту слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Застосування судом того чи іншого способу захисту має призводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність потреби звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №910/3009/18, від 19.01.2021 у справі №916/1415/19, від 16.02.2021 у справі №910/2861/18).

У постанові Верховного Суду від 13.01.2022 у справі №921/591/20 зазначається, що в контексті обраного способу захисту, розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача у цих правовідносинах, позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (пункт 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19).

Враховуючи вищевикладене, судова колегія зазначає, що задоволення позовної вимоги про зобов`язання ліквідаційної комісії КП "Харківводоканал" визнати поточні кредиторські вимоги Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з ВПП до КП "Харківводоканал" на загальну суму 21373722,85грн. жодним чином не призводить до відновлення порушеного права позивача, як кредитора КП "Харківводоканал", та з огляду на передчасність заявлення даної вимоги (до дати підписання передавального акту), створює для відповідача обов`язок виконання судового рішення в порушення приписів статті 107 Цивільного кодексу України.

Окрім викладеного, щодо визначення позивачем в якості правової підстави заявлених позовних вимог частини 3 статті 112 Цивільного кодексу України, колегія суддів зазначає, що положеннями вказаної статті передбачено, що у разі відмови ліквідаційної комісії в задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи.

Тобто, в частині 3 статті 112 Цивільного кодексу України, як і в цілому в статті 112 Цивільного кодексу України, законодавець оперує виключно поняттям "ліквідаційна комісія" та вказана норма встановлює наслідки у вигляді задоволення кредиторських вимог "за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи".

Отже, як вірно зазначено господарським судом першої інстанції, вищевказана норма не містить жодного посилання на реорганізацію, не передбачає застосування правонаступництва та пов`язана виключно з ліквідацією.

Частина 1 статті 104 Цивільного кодексу України чітко розмежовує два способи припинення юридичної особи: ліквідація - припинення без правонаступництва, та реорганізація (в тому числі приєднання) - припинення з універсальним правонаступництвом.

Таким чиним, стаття 112 Цивільного кодексу України, на яку посилається позивач, як на правову підставу заявлених позовних вимог, розміщена у блоці норм, що регулюють ліквідацію, а не реорганізацію, і функціонально спрямована на захист кредиторів у ситуації припинення боржника як суб`єкта права без будь-якого правонаступництва.

Натомість, при приєднанні всі права та обов`язки боржника автоматично переходять до правонаступника, а тому потреба в механізмі, передбаченому статтею 112 Цивільного кодексу України, об`єктивно відсутня.

Законодавчою ціллю норми частини 3 статті 112 Цивільного кодексу України є забезпечення судового захисту кредитора у разі відмови ліквідаційної комісії, коли юридична особа припиняється без правонаступника. Тобто, це є винятковою за своєю правовою природою нормою, спрямованою на забезпечення балансу інтересів кредитора і ліквідованої юридичної особи у специфічній ситуації, коли така юридична особа припиняється без правонаступництва, а отже, кредитор втрачає боржника як суб`єкта цивільних прав та обов`язків.

Саме в цій ситуації законодавець покладає на ліквідаційну комісію функцію формування ліквідаційної маси, надає кредитору право звернутися до суду у разі відмови ліквідаційної комісії та пов`язує можливість задоволення вимог винятково з майном, що залишилося після ліквідації юридичної особи.

Таким чином, метою частини 3 статті 112 Цивільного кодексу України є не саме по собі задоволення вимог кредитора, а забезпечення судового контролю за належним розподілом ліквідаційної маси у випадку остаточного припинення юридичної особи без правонаступника.

При припиненні юридичної особи шляхом приєднання відсутні ключові юридичні передумови, для яких і була створена частина 3 статті 112 Цивільного кодексу України, а саме:

- відсутність правонаступництва - при приєднанні має місце універсальне правонаступництво, внаслідок чого всі майнові та немайнові права і обов`язки переходять до правонаступника;

- формування ліквідаційної маси - при приєднанні майно не включається до ліквідаційної маси та не підлягає розподілу між кредиторами; воно безумовно передається правонаступнику;

- втрата кредитором боржника - при приєднанні кредитор не втрачає боржника, а лише відбувається заміна боржника у зобов`язанні, внаслідок чого правонаступник відповідає за зобов`язаннями у повному обсязі.

Водночас, у даному випадку позивач помилково ототожнює два різних правових інститути - ліквідацію та реорганізацію, що суперечить, як буквальному змісту закону, так і його системному тлумаченню.

З огляду на те, що на даний час триває саме процедура реорганізації відповідача - КП "Харківводоканал" шляхом його приєднання до іншої юридичної особи, а не його ліквідація, що не потребує звернення до суду з вимогами про визнання кредиторських вимог, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про обрання позивачем непередбаченого законом та неефективного способу захисту, що відповідно до усталеної судової практики є самостійною підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

Судова колегія зазначає, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

За наведених обставин, апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Харківської області від 15.06.2026 у справі №922/399/26 слід залишити без змін.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд апеляційної інстанції керуючись положеннями статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладає витрати за подання апеляційної скарги на апелянта.

Керуючись ст.ст. 254, 269, 270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 15.06.2026 у справі №922/399/26 залишити без змін.

Повна постанова складена 13.08.2026.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок і строки оскарження постанови передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.В. Плахов

Суддя С.Ч. Жельне

Суддя П.В. Тихий