Постанова від 10 серпня 2026 р. у справі №906/455/25 — Північно-західний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2026 року Справа № 906/455/25

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуюча суддя Кульчій І.М., суддя Хабарова М.В. , суддя Мамченко Ю.А.

секретар судового засідання Муляр О.М.

за участю представників сторін:

прокурора - Декалюк Д. Е. (в режимі відеоконференції);

позивача - не з`явився;

відповідача - Романюк І. М. (в режимі відеоконференції);

третьої особи 1 - не з`явився;

третьої особи 2 - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника Генерального прокурора Офісу Генерального прокурора на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 24 червня 2026 року (повний текст складено 26.06.2026) у справі №906/455/25 (суддя Вельмакіна Т.М.)

за позовом Заступника Генерального прокурора Офісу Генерального прокурора в інтересах держави в особі Міністерства оборони України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія Сітіград"

за участю третіх осіб, які не заявлять самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача:

1) Військової частини НОМЕР_1

2) Військової частини НОМЕР_2

про стягнення 107675229,36 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Прокурор в інтересах держави в особі Міністерства оборони України звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія Сітіград" (далі - ТОВ "БК Сітіград", відповідач) про стягнення 107 675 229,36 грн штрафу за поставку товарів неналежної якості за шістьма договорами закупівлі речового майна для потреб Збройних Сил України №№ 118-123 від 23.02.2023.

Позов мотивовано тим, що відповідач поставив костюми літні польові, штани, фуфайки, сорочки та кальсони демісезонні, сорочки-поло і труси чоловічі, які не відповідали вимогам технічних умов та технічних специфікацій, визначених договорами, у зв`язку з чим не могли використовуватися за цільовим призначенням.

На обґрунтування позову прокурор посилався на висновки комплексних судових експертиз від 22.12.2023, 27.05.2024, товарознавчої експертизи від 14.06.2024, висновок судової економічної експертизи від 30.08.2024, акт перевірки Державної аудиторської служби України від 03.06.2024, а також рекламаційний акт військової частини НОМЕР_1 від 06.11.2024. На думку прокурора, встановлені експертизами недоліки виникли на стадії виробництва продукції до її передачі замовнику, відповідач не усунув виявлених дефектів і не замінив неякісний товар, а тому відповідно до статей 526, 610, 679 ЦК України, статті 231 ГК України та пункту 7.3.1 договорів з нього підлягає стягненню штраф у розмірі 20 % вартості неякісного товару, що становить 107 675 229,36 грн.

Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 24 червня 2026 року у справі №906/455/25 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія Сітіград" про призначення комплексної судової товарознавчої експертизи та експертизи матеріалів речовин та виробів задоволено. Призначено комплексну судову товарознавчу експертизу та експертизу матеріалів речовин та виробів у справі №906/455/25, проведення якої доручено Національному науковому центру "Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса" Міністерства юстиції України із залученням Київського національного університету технологій та дизайну (аналітично-дослідна випробувальна лабораторія (АДВЛ) "Текстиль -Тест"). Провадження у справі №906/455/25 зупинено.

Суд першої інстанції, вирішуючи питання про призначення комплексної судової товарознавчої експертизи та експертизи матеріалів, речовин і виробів, виходив із того, що предметом спору є відповідність поставленого відповідачем товару вимогам договорів, технічної документації, технічних умов і робочих зразків, а також наявність, характер, істотність виявлених невідповідностей та можливість використання товару за цільовим призначенням. Суд зазначив, що встановлення цих обставин потребує спеціальних знань, без яких з`ясувати фактичні дані, що входять до предмета доказування, неможливо. При цьому суд врахував доводи відповідача щодо наявності суперечностей у висновках експертиз, поданих позивачем, зокрема стосовно застосованої нормативної бази, репрезентативності досліджених зразків та необхідності дослідження всієї партії товару, а також заперечення прокурора, який вказував на недоцільність призначення нової експертизи з огляду на вже наявні висновки експертів.

Оцінивши наведені сторонами доводи, суд дійшов висновку про наявність передбачених статтею 99 Господарського процесуального кодексу України підстав для призначення експертизи, оскільки подані до позову висновки експертів, виконані в межах кримінального провадження, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх достатності для вирішення спору та підлягають оцінці з урахуванням положень статей 86, 101, 104 ГПК України. Водночас суд визначив остаточний перелік питань, які підлягають вирішенню експертом, з урахуванням предмета спору, доводів обох сторін та необхідності забезпечення принципів змагальності й рівності учасників процесу, а також доручив проведення експертизи спеціалізованій експертній установі.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та аргументи учасників справи

Не погоджуючись з прийнятою судом першої інстанції ухвалою, Заступник Генерального прокурора звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу місцевого господарського суду скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Апелянт зазначає, що суд першої інстанції безпідставно призначив комплексну судову товарознавчу експертизу та експертизу матеріалів, речовин і виробів, оскільки у справі вже наявні чотири висновки судових експертиз, виконані в межах кримінального провадження, якими встановлено невідповідність поставленого товару вимогам договорів, технічних умов і специфікацій та його непридатність для використання за цільовим призначенням. На думку скаржника, висновки цих експертиз є чіткими, послідовними, не містять істотних суперечностей, а відповідач не подав належних доказів, які б спростовували їх або викликали обґрунтовані сумніви щодо їх правильності. При цьому суд, не дослідивши зазначені висновки по суті, передчасно поставив їх під сумнів, фактично надавши перевагу запереченням відповідача, чим, на переконання прокурора, порушив принципи змагальності, диспозитивності, рівності сторін та неправильно застосував положення статті 99 ГПК України.

Крім того, прокурор вказує, що висновками вже проведених експертиз досліджено як якість поставленого товару, так і відповідність робочих зразків технічним вимогам, при цьому встановлено, що недоліки товару мають виробничий характер і є тотожними недолікам робочих зразків. На думку скаржника, відсутні підстави для проведення нового дослідження всієї партії товару чи перевірки умов його зберігання, оскільки такі обставини вже встановлені наявними доказами, а проведення призначеної судом експертизи є фактично неможливим через відсутність робочих зразків, вилучення документів у межах кримінального провадження, неможливість ідентифікації залишків товару за окремими договорами та значний обсяг поставленої продукції. У зв`язку з цим скаржник вважає, що оскаржувана ухвала призведе лише до необґрунтованого затягування розгляду справи без наявності передбачених процесуальним законом підстав для призначення експертизи.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу вважає оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду законною та обгрунтованоб, а тому просить залишити її без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.07.2026 для розгляду справи №906/455/25 визначено колегію суддів у складі: головуюча суддя - Кульчій І.М., судді: Хабарова М.В., Мамченко Ю.А.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.07.2026 апеляційну скаргу Заступника Генерального прокурора Офісу Генерального прокурора на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 24 червня 2026 року у справі №906/455/25 залишено без руху. Запропоновано скаржнику протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки шляхом надання суду доказів сплати судового збору в установленому законом порядку і розмірі.

16.07.2026 року на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду надійшла заява прокурора відділу Офісу Генерального прокурора Філіпенка О.І. про усунення недоліків, встановлених при поданні апеляційної скарги.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.07.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Заступника Генерального прокурора Офісу Генерального прокурора на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 24 червня 2026 року у справі №906/455/25. Розгляд апеляційної скарги призначено на 11 серпня 2026 року о 15:00 год.

В судове засідання 11 серпня 2026 року, яке згідно ухвали апеляційного суду від 10.08.2026 мало відбутися в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду із використанням власних технічних засобів з представником позивача, останній на зв`язок не вийшов. При цьому, в телефонному режимі представник Міністерства оборони України Балтак Д.О. повідомив, що бере участь в іншому судовому засіданні. Представники третіх осіб в судове засідання не з`явились, були повідомлені належним чином.

Колегія суддів, зважаючи на те, що явка представників учасників справи до суду не визнавалась обов`язковою, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги в даному судовому засіданні.

Безпосередньо в судовому засіданні прокурор та представник відповідача повністю підтримали вимоги та доводи, викладені відповідно в апеляційній скарзі та у відзиві на неї.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як уже зазначалось прокурор в інтересах держави в особі Міністерства оборони України звернувся до суду з позовом до ТОВ "Будівельна компанія Сітіград" про стягнення 107 675 229,36 грн штрафу за поставку товарів неналежної якості за договорами про закупівлю речового майна для потреб Збройних Сил України №286/3/23/118, №286/3/23/119, №286/3/23/120, №286/3/23/121, №286/3/23/122 та №286/3/23/123 від 23.02.2023. Позовні вимоги мотивовані тим, що поставлені відповідачем костюми літні польові, штани костюму літнього польового, фуфайки з коротким рукавом, сорочки та кальсони демісезонні, сорочки-поло та труси чоловічі не відповідали вимогам визначених договорами технічних умов і технічних специфікацій, у зв`язку з чим не могли використовуватися за цільовим призначенням. На підтвердження зазначених обставин прокурор посилається, зокрема, на висновки комплексних судових експертиз від 22.12.2023 та 27.05.2024, висновок товарознавчої експертизи від 14.06.2024, висновок судової економічної експертизи від 30.08.2024, акт перевірки Державної аудиторської служби України від 03.06.2024 та рекламаційний акт військової частини НОМЕР_1 від 06.11.2024. За твердженням прокурора, встановлені дефекти виникли на стадії виробництва продукції до її передачі замовнику, відповідач їх не усунув та не здійснив заміну неякісного товару, що є підставою для застосування передбаченої пунктом 7.3.1 договорів відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 20 відсотків вартості неякісного товару.

У підготовчому засіданні 30.04.2026 суд дійшов висновку про необхідність призначення судової експертизи у справі №906/455/25, з урахуванням поданого ТОВ "Будівельна компанія Сітіград" клопотання від 26.06.2025 про призначення комплексної судової товарознавчої експертизи та експертизи матеріалів речовин та виробів та надав учасникам справи можливість реалізувати їх права, визначені статтею 99 ГПК України, зокрема запропонувати питання, роз`яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта.

18.05.2026 до суду надійшли пояснення представника Військової частини НОМЕР_2 , у яких зазначено про недоцільність призначення додаткової судової експертизи з огляду на наявність у матеріалах справи висновків раніше проведених судових експертиз, які, на думку третьої особи, підтверджують заявлені позовні вимоги.

20.05.2026 прокурор подав пояснення, у яких заперечив проти призначення експертизи, посилаючись на наявність у матеріалах справи відповідних висновків судових експертиз та недоцільність проведення нового експертного дослідження. Водночас на виконання вимог ухвали суду від 30.04.2026 прокурор запропонував питання щодо відповідності поставлених за договорами №№ 118-123 від 23.02.2023 товарів речової служби вимогам відповідних технічних умов і технічних специфікацій, відповідності поставленого товару затвердженим робочим зразкам, наявності та характеру виявлених у товарах дефектів, їх істотності та можливості використання товару за цільовим призначенням.

21.05.2026 відповідач подав клопотання, до якого долучив уточнену редакцію питань. Запропоновані відповідачем питання стосувалися відповідності поставленого за договорами №№ 118-123 товару встановленим технічним вимогам за визначеними показниками якості, наявності та істотності можливих дефектів і можливості експлуатації товару, а також дотримання Міністерством оборони України умов приймання та зберігання товару і причинного зв`язку між можливим порушенням таких умов та виникненням або погіршенням відповідних характеристик товару.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції, та оцінка доводів учасників справи

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У відповідності до частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваної ухвали норм матеріального та процесуального права, дійшла наступних висновків.

Відповідно до частин першої, другої статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення спорів з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів осіб. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Дискрецією щодо встановлення фактичних обставин справи, дослідження та оцінки доказів наділені суди першої та апеляційної інстанцій як суди факту (постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №373/2054/16-ц та від 02.11.2022 у справі №910/11273/20).

Одним із процесуальних засобів встановлення обставин справи є висновок експерта (пункт 2 частини другої статті 73 ГПК України). Відповідно до статті 98 ГПК України предметом висновку експерта є дослідження обставин, що входять до предмета доказування та встановлення яких потребує спеціальних знань, тоді як питання права не можуть бути предметом експертного дослідження.

Судова експертиза призначається лише тоді, коли встановлення обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, неможливе без застосування спеціальних знань, а відповідні обставини не можуть бути достовірно підтверджені іншими засобами доказування. Такий правовий висновок є усталеним у практиці Верховного Суду.

Європейський суд з прав людини у пункті 71 рішення у справі "Дульський проти України" зазначив, що експертиза, призначена судом, є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи та становить невід`ємну частину судової процедури. У рішеннях "Серявін та інші проти України" та "Бендерський проти України" ЄСПЛ також звернув увагу на обов`язок національного суду забезпечити повне з`ясування фактичних обставин справи та оцінювати докази з урахуванням стандарту переваги більш вірогідних доказів.

Аналогічний підхід відображений і в практиці Верховного Суду, який неодноразово зазначав, що судова експертиза призначається лише за наявності дійсної потреби у спеціальних знаннях, коли відповідні обставини неможливо встановити без проведення експертного дослідження, а наявні у справі докази є недостатніми або містять суперечності (зокрема постанови Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №902/834/20, від 13.08.2021 у справі №917/1196/19, від 30.09.2021 у справі №927/110/18, від 07.07.2022 у справі №910/886/21, від 28.09.2023 у справі №927/32/23).

Верховний Суд неодноразово наголошував, що принцип змагальності не звільняє суд від обов`язку забезпечити повне та всебічне дослідження всіх обставин справи, а стандарт доказування реалізується шляхом оцінки усіх поданих сторонами доказів у їх сукупності (зокрема, постанова Касаційного господарського суду від 29.01.2021 у справі №922/51/20).

Предметом даного спору є вимоги прокурора в інтересах держави про стягнення штрафних санкцій та зобов`язання відповідача здійснити заміну поставленого товару у зв`язку з його невідповідністю вимогам договору щодо якості. Відтак до предмета доказування у цій справі належать, зокрема, обставини відповідності або невідповідності поставленої продукції умовам договору, технічній документації та встановленим вимогам щодо якості, характеру виявлених невідповідностей, причин їх виникнення, а також їх впливу на можливість використання товару за цільовим призначенням.

Як правильно встановив місцевий господарський суд, на підтвердження своїх доводів сторони подали докази, які містять взаємовиключні висновки щодо якості спірного товару.

Так, прокурор на підтвердження позовних вимог посилається на висновки судових експертиз, виконаних у межах кримінального провадження. Водночас відповідач, обґрунтовуючи клопотання про призначення комплексної судової товарознавчої експертизи та експертизи матеріалів, речовин і виробів, зазначав, що зазначені експертні висновки містять істотні суперечності, ґрунтуються на застосуванні стандартів, які втратили чинність або не поширюються на спірну продукцію, а дослідження проведено щодо нерепрезентативної кількості виробів, що не дає можливості поширити отримані висновки на всю партію поставленого товару. Крім того, відповідач звертав увагу на необхідність оцінки зазначених висновків з урахуванням вимог частини четвертої статті 101 ГПК України.

Врахувавши наведені обставини, а також заперечення прокурора щодо призначення експертизи, місцевий господарський суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи докази не усувають існуючих суперечностей щодо якості поставленої продукції, а тому для встановлення фактичних обставин, які входять до предмета доказування, необхідні спеціальні знання у сфері товарознавства та дослідження матеріалів, речовин і виробів.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки встановлення відповідності товару умовам договору, технічній документації та робочим зразкам, визначення причин виявлених невідповідностей, можливого впливу умов транспортування та зберігання на стан продукції, а також вирішення питання щодо репрезентативності дослідження зразків належать до сфери спеціальних знань і не можуть бути здійснені судом без залучення експерта.

За таких обставин призначення комплексної судової товарознавчої експертизи та експертизи матеріалів, речовин і виробів спрямоване на отримання належного засобу доказування, необхідного для повного, всебічного й об`єктивного з`ясування обставин справи, оцінки поданих сторонами доказів відповідно до статті 86 ГПК України та ухвалення судового рішення.

Щодо переліку питань, поставлених на вирішення судової експертизи, колегія суддів зазначає таке.

За змістом частин четвертої, п`ятої статті 99 ГПК України питання, з яких має бути проведена експертиза, визначаються судом. При цьому учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз`яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта, однак остаточне визначення їх переліку належить до дискреційних повноважень суду, який зобов`язаний забезпечити, щоб поставлені питання відповідали предмету доказування у справі та не виходили за межі спеціальних знань експерта.

Як убачається зі змісту оскаржуваної ухвали, місцевий господарський суд не обмежився формальним відтворенням запропонованих сторонами питань, а здійснив їх оцінку крізь призму предмета спору та обставин, що підлягають встановленню у даній справі.

Так, суд першої інстанції врахував, що уточнені питання, запропоновані відповідачем, загалом узгоджуються із питаннями, порушеними прокурором, проте є більш конкретизованими з огляду на ті невідповідності товару вимогам договору щодо якості, які покладені в основу позовних вимог. Водночас суд обґрунтовано виходив із того, що предметом експертного дослідження повинні бути лише ті показники якості продукції, які безпосередньо стали предметом спору та наведені прокурором як підстава позову, а тому відсутні підстави для дослідження інших характеристик товару, щодо яких між сторонами спір не виник.

Крім того, місцевий господарський суд обґрунтовано врахував, що питання дотримання вимог щодо маркування, пакування та умов зберігання товару мають істотне значення для встановлення причин можливих невідповідностей продукції вимогам договору. При цьому суд виходив із умов укладених сторонами договорів, відповідно до яких під час приймального контролю здійснюється перевірка пакування, маркування, комплектності, зовнішнього вигляду та відповідності товару робочому зразку.

Зважаючи, що саме результати попередніх досліджень цих обставин заперечуються відповідачем, а дотримання вимог щодо пакування, маркування та умов зберігання може безпосередньо впливати на якісний стан продукції та причини виникнення можливих дефектів, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність включення зазначених питань до предмета експертного дослідження.

Так само обґрунтованим є висновок місцевого господарського суду щодо необхідності встановлення відповідності поставленого товару робочим зразкам, а також відповідності самих робочих зразків вимогам, визначеним договорами, оскільки саме ці обставини безпосередньо стосуються предмета доказування у даній справі та мають істотне значення для вирішення спору щодо належного чи неналежного виконання відповідачем договірних зобов`язань стосовно якості поставленої продукції.

За таких обставин колегія суддів вважає, що перелік питань, визначений судом першої інстанції, сформований з урахуванням предмета спору, доводів обох сторін та обставин, які підлягають доказуванню, а тому є необхідним і достатнім для проведення комплексного експертного дослідження та отримання висновку, який дозволить суду надати належну правову оцінку всім доказам у справі.

Щодо зупинення провадження у справі колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 228 ГПК України господарський суд має право за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку призначення судом експертизи.

Зупинення провадження у справі є тимчасовим припиненням вчинення процесуальних дій, зумовленим наявністю обставин, які унеможливлюють подальший рух справи до усунення причин такого зупинення.

Оскільки, як уже зазначено вище, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про необхідність призначення у справі комплексної судової товарознавчої експертизи та експертизи матеріалів, речовин і виробів, а для її проведення матеріали справи підлягають направленню до експертної установи, що унеможливлює подальше здійснення процесуальних дій у справі до отримання висновку експерта, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно скористався наданими йому процесуальними повноваженнями та зупинив провадження у справі до закінчення проведення експертизи.

За таких обставин зупинення провадження є процесуальним наслідком правомірного призначення судової експертизи, відповідає вимогам статті 228 ГПК України та забезпечує можливість повного, всебічного й об`єктивного встановлення обставин, що мають значення для правильного вирішення спору.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що наявні у матеріалах справи висновки експертів повністю встановлюють усі обставини, необхідні для вирішення спору, а тому призначення судової експертизи є безпідставним.

Як вже зазначалося вище, призначення експертизи є обґрунтованим у разі, якщо для встановлення обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання, а наявні у справі докази не дають можливості самостійно встановити такі обставини (частина 1 статті 99 ГПК України).

При цьому підставою для призначення експертизи є не лише відсутність експертного висновку, а й наявність обґрунтованих сумнівів щодо правильності вже поданих висновків або необхідність встановлення інших обставин, які такими висновками не досліджувалися.

Як убачається з матеріалів справи, висновки експертів, на які посилається прокурор, складені у межах кримінального провадження на підставі постанов слідчого та стосуються дослідження конкретних виробів, наданих органом досудового розслідування. Водночас предметом доказування у цій господарській справі є не лише встановлення факту невідповідності окремих виробів вимогам технічної документації, а й визначення обсягу продукції, яка може бути визнана неякісною, оскільки відповідно до пункту 7.3.1 договорів штраф визначається у розмірі 20 відсотків вартості саме неякісного товару.

Разом із тим наявні у справі експертні висновки не містять відповідей на питання щодо належності досліджених виробів до конкретних партій товару, способу формування та репрезентативності вибірки, відповідності її вимогам договорів, Інструкції щодо порядку здійснення приймального контролю товару за якістю та статистичних методів вибіркового контролю, визначення кількості товару, яка може бути визнана такою, що не відповідає умовам договорів, а також можливості поширення результатів дослідження окремих виробів на відповідні партії або на весь обсяг поставленої продукції.

Зазначені обставини входять до предмета доказування у даній справі, потребують спеціальних знань та не можуть бути встановлені судом самостійно шляхом оцінки наявних письмових доказів.

Як правильно зазначив місцевий господарський суд, для вирішення спору необхідно встановити не лише наявність чи відсутність невідповідностей у досліджених виробах, а й з`ясувати, чи дозволяють походження досліджених об`єктів, спосіб їх відбору, належність до конкретних партій товару та застосована методика зробити науково обґрунтований висновок щодо якості всієї продукції, поставленої за договорами №№ 118-123.

Сам факт дослідження 846 виробів не дає підстав для автоматичного поширення встановлених щодо них результатів на весь обсяг поставки у 902 660 одиниць товару. При цьому визначальним є не співвідношення кількості досліджених і поставлених виробів саме по собі, а відсутність у попередніх експертних висновках висновку щодо репрезентативності такої вибірки, її належності до конкретних партій та можливості поширення отриманих результатів на відповідний обсяг продукції.

Більше того, матеріали справи містять обставини, які викликають у суду сумніви щодо достатності та повноти проведених досліджень. Так, за окремими показниками якості одного й того самого виду продукції результати різних експертних досліджень відрізняються. Зокрема, щодо сорочки-поло за договором № 286/3/23/122 показник "розривне навантаження (по довжині)" у висновку від 22.12.2023 визначено на рівні 277 Н при нормативному значенні не менше 300 Н, тоді як у висновку від 27.05.2024 цей показник визначено у межах 346–360 Н. Відмінності встановлено також щодо показників поверхневої щільності, числа петельних стовпчиків та зміни лінійних розмірів після мокрої обробки.

Посилання апелянта на те, що такі розбіжності можуть бути зумовлені дослідженням різних виробів або різних партій товару, не спростовує необхідності експертного дослідження, а навпаки, підтверджує її, оскільки за відсутності належних відомостей про походження досліджених об`єктів неможливо достовірно встановити, до яких саме партій вони належали та чи можуть отримані щодо них результати бути поширені на інший обсяг продукції.

Крім того, за висновком експерта від 27.05.2024 окремі поставлені вироби визнані такими, що відповідають робочим зразкам Міністерства оборони України, водночас самі робочі зразки за окремими показниками не відповідали вимогам технічної документації. Також із матеріалів справи не вбачається надання експертам документів, які б підтверджували погодження, затвердження та облік відповідних робочих зразків у порядку, визначеному договорами та нормативними актами Міністерства оборони України. Відтак питання щодо походження, ідентифікації та співвідношення робочих зразків із поставленою продукцією також потребує належного спеціального дослідження.

Водночас самі експерти не робили висновку про невідповідність усієї продукції, поставленої за договорами №№ 118-123, а досліджували лише ті об`єкти, які були передані їм органом досудового розслідування. Отже, твердження прокурора про поширення результатів дослідження окремих виробів на всю поставлену продукцію є його оцінкою доказів, а не висновком експертів.

Не усуває необхідності проведення експертизи і посилання апелянта на акт рекламації від 06.11.2024. Зазначений акт складено щодо 678 161 одиниці товару, тоді як штраф розраховано виходячи з вартості 902 660 одиниць продукції. При цьому сам акт не містить результатів лабораторного дослідження всієї зазначеної у ньому кількості товару, а тому не підтверджує можливості поширення результатів дослідження окремих зразків на весь обсяг продукції, щодо якого прокурором заявлено вимогу про стягнення штрафу.

Таким чином, наявні у справі експертні висновки та інші докази не дають можливості без застосування спеціальних знань встановити, який саме обсяг поставленої продукції може бути визнаний неякісним та, відповідно, яка вартість такого товару є базою для нарахування штрафу за пунктом 7.3.1 договорів.

При цьому колегія суддів не дійшла висновку про недопустимість чи недостовірність наданих прокурором експертних висновків. Водночас сама наявність таких висновків не виключає можливості призначення судової експертизи, якщо вони не дають вичерпної відповіді на всі питання, що мають значення для встановлення обставин, які входять до предмета доказування у цій справі.

Зазначений підхід узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 10.01.2024 у справі №911/1249/22, відповідно до якого у спорах щодо стягнення штрафу за поставку товару неналежної якості встановлення невідповідності окремих зразків продукції саме по собі не є достатнім для висновку про неналежну якість усієї поставки без з`ясування можливості поширення таких результатів на весь обсяг товару. Верховний Суд визнав передчасним висновок щодо якості всієї поставленої продукції, зроблений за результатами дослідження лише частини товару, без належного встановлення репрезентативності вибірки та вирішення питання про необхідність проведення експертизи.

За таких обставин призначена місцевим господарським судом експертиза спрямована не на повторне підтвердження вже встановлених фактів, а на встановлення обставин, які безпосередньо входять до предмета доказування, мають істотне значення для визначення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій та залишилися поза межами попередніх експертних досліджень.

Отже, доводи апеляційної скарги про те, що наявні висновки експертів та інші докази повністю підтверджують неналежну якість усієї поставленої продукції і виключають необхідність проведення судової експертизи, є необґрунтованими та не спростовують правильності висновку місцевого господарського суду про необхідність її призначення.

Щодо доводів прокурора про те, що питання, поставлені судом на вирішення експертизи, вже були предметом попередніх експертиз, то колегія суддів зазначає, що вирішальним для оцінки такого доводу є не сам факт наявності попередніх експертних висновків, а те, чи встановлюють вони саме ті обставини, які мають значення для вирішення спору.

Як зазначалося вище, попередні експертні дослідження стосувалися відповідності конкретних виробів окремим вимогам технічної документації. Натомість призначена судом експертиза спрямована, зокрема, на встановлення можливості ідентифікації товару, належності досліджуваних об`єктів до відповідних партій, оцінки репрезентативності вибірки та можливості поширення результатів дослідження на весь обсяг поставленої продукції.

Отже, предмети попередніх та призначеної судом експертиз не є тотожними.

Крім того, як вже зазначалося вище, матеріали справи містять відмінності у результатах проведених досліджень.

Наведені обставини свідчать не про відсутність необхідності експертного дослідження, а навпаки - про необхідність встановлення причин таких розбіжностей та перевірки обставин, які не були досліджені раніше.

Також безпідставними є доводи прокурора про неможливість проведення експертизи через відсутність товару та документів, оскільки відповідно до статей 99, 100 ГПК України питання про достатність матеріалів для проведення експертного дослідження належить до компетенції експерта.

Якщо експерт встановить, що наданих матеріалів недостатньо для вирішення поставлених питань, він відповідно до статті 70 ГПК України зобов`язаний повідомити про це суд із зазначенням причин.

Отже, саме по собі припущення сторони про неможливість проведення експертизи не може бути підставою для скасування ухвали про її призначення.

Крім того, твердження прокурора про неможливість встановлення залишків товару не узгоджується з доказами, які ним же були подані до суду. Зокрема, інформаційна довідка Головного управління військової юстиції містить відомості щодо залишків продукції у розрізі окремих договорів №№ 118-123, що свідчить про ведення відповідного обліку.

Визначення ж способу дослідження, формування вибірки та достатності матеріалів для надання висновку є питаннями, які мають вирішуватися експертною установою під час виконання ухвали суду.

Не беруться до уваги і доводи прокурора про те, що місцевий господарський суд при призначенні експертизи врахував лише позицію відповідача та порушив принципи змагальності та рівності сторін.

Відповідно до статті 13 ГПК України принцип змагальності передбачає забезпечення кожному учаснику справи рівної можливості реалізувати свої процесуальні права, однак не означає обов`язку суду погоджуватися з позицією будь-якої сторони.

Як убачається з матеріалів справи, ухвалою від 30.04.2026 суд запропонував учасникам справи надати питання експерту. Прокурор скористався цим правом та подав власні пропозиції, частину яких суд включив до оскаржуваної ухвали про призначення експертизи.

Зокрема, питання № 7 та № 8 були викладені саме у редакції прокурора, що свідчить про врахування його позиції.

Отже, призначення експертизи стало наслідком оцінки судом усіх матеріалів справи, а не надання переваги позиції одного з учасників.

Щодо доводів прокурора про те, що призначення експертизи та зупинення провадження призведуть до порушення розумних строків розгляду справи, то колегія суддів зазначає, що право на розгляд справи упродовж розумного строку не означає необхідності ухвалення рішення без повного встановлення всіх обставин спору.

У цій справі предметом розгляду є вимога про стягнення штрафу у розмірі 107675229,36 грн, заявлена щодо шести договорів поставки, а встановлення обсягу неякісного товару безпосередньо впливає на правильність визначення розміру відповідальності.

Верховний Суд у постанові від 26.10.2018 у справі №910/9971/17 зазначив, що зупинення провадження у зв`язку з призначенням експертизи є процесуальним механізмом, спрямованим на забезпечення повного та об`єктивного розгляду справи, а не порушенням розумних строків саме по собі.

З огляду на складність спору, значний обсяг доказів та необхідність застосування спеціальних знань проведення експертизи є виправданим процесуальним заходом.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про безпідставність призначення експертизи та порушення розумних строків розгляду справи не знайшли підтвердження та не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

При цьому, доводи апеляційної скарги про відсутність підстав для призначення судової експертизи зводяться фактично до незгоди прокурора з оцінкою судом першої інстанції необхідності проведення такого дослідження та ґрунтуються на припущенні, що наявні у матеріалах справи докази вже є достатніми для вирішення спору по суті.

Водночас, як встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, надані прокурором висновки експертів, складені у межах кримінального провадження, підтверджують лише певні характеристики окремих досліджених виробів, але не містять відповідей на питання щодо можливості поширення отриманих результатів на весь обсяг поставленої продукції, належності досліджених об`єктів до конкретних партій товару, репрезентативності вибірки та визначення кількості продукції, яка може бути визнана неякісною.

Саме ці обставини мають істотне значення для правильного вирішення спору, оскільки розмір заявленого до стягнення штрафу відповідно до умов договорів залежить не від вартості всієї поставленої продукції, а від вартості товару, який буде встановлено як неякісний.

При цьому призначення судової експертизи не свідчить про надання судом переваги позиції будь-якої зі сторін, не ставить під сумнів надані учасниками справи докази та не визначає наперед результат розгляду спору. Експертний висновок є лише одним із засобів доказування та підлягає оцінці судом у сукупності з іншими доказами відповідно до статті 86 ГПК України.

Таким чином, місцевий господарський суд, призначаючи судову експертизу, діяв у межах наданих йому процесуальних повноважень, належним чином врахував позиції всіх учасників справи та обґрунтовано виходив із необхідності отримання спеціальних знань для встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо встановить, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Оцінивши доводи апеляційної скарги в межах вимог та заперечень учасників справи, перевіривши правильність встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та застосування норм права, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала Господарського суду Житомирської області від 24.06.2026 є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування не вбачається.

Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують правильності висновків суду першої інстанції про наявність передбачених статтею 99 ГПК України підстав для призначення експертизи, а тому не є підставою для скасування оскаржуваної ухвали.

За таких обставин апеляційна скарга Заступника Генерального прокурора задоволенню не підлягає, а ухвалу Господарського суду Житомирської області від 24.06.2026 у справі №906/455/25 слід залишити без змін.

Розподіл судових витрат

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на скаржника в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 269, 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Заступника Генерального прокурора залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Житомирської області від 24 червня 2026 року у справі №906/455/25 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Повний текст постанови складено 13.08.2026.

Головуюча суддя Кульчій І.М.

Суддя Хабарова М.В.

Суддя Мамченко Ю.А.