Постанова від 11 серпня 2026 р. у справі №903/214/25 — Північно-західний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2026 року Справа № 903/214/25

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуюча суддя Кульчій І.М., суддя Мамченко Ю.А. , суддя Хабарова М.В.

секретар судового засідання Муляр О.М.

за участю представників сторін:

позивача - Марач В.В.;

відповідача - Москаль Я.О.;

органу ДВС - не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Волиньтурист" на ухвалу Господарського суду Волинської області від 09 червня 2026 року у справі №903/214/25 (суддя Шум М.С.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Укрпрофтур"

до Приватного акціонерного товариства "Волиньтурист"

про стягнення 14 934 113, 28 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст скарги на дії державного виконавця

В провадженні Господарського суду Волинської області знаходилась справа №903/214/25 за позовом Приватного акціонерного товариства "Укрпрофтур" до Приватного акціонерного товариства "Волиньтурист" про стягнення 14 934 113, 28 грн.

20.01.2026 на адресу суду надійшла скарга Приватного акціонерного товариства "Волиньтурист" (далі - ПрАТ "Волиньтурист") на дії головного державного виконавця Любомльського відділу державної виконавчої служби у Ковельському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Хоміча Сергія Володимировича у зведеному виконавчому провадженні №78077295 у якій просить:

- визнати неправомірними дії головного державного виконавця Любомльського відділу державної виконавчої служби у Ковельському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Хоміч Сергія Володимировича щодо продовження вчинення виконавчих дій з примусової реалізації нерухомого майна, а саме будівлі клубу-їдальні пансіонату "Шацькі озера" /В-2/, загальною площею 2352,6 кв.м., що розташована за адресою: Волинська обл., Ковельський р-н, с. Світязь, Гушово урочище, вул. Гайова, буд. 2 у зведеному виконавчому провадженні №78077295;

- визнати неправомірною бездіяльність головного державного виконавця Любомльського відділу державної виконавчої служби у Ковельському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Хоміч Сергія Володимировича у частині невчинення дій щодо зупинення виконавчий дій шляхом зупинення примусової реалізації нерухомого майна, а саме будівлі клубу-їдальні пансіонату "Шацькі озера" / В-2/, загальною площею 2352,6 кв.м., що розташована за адресою: Волинська обл., Ковельський р-н, с. Світязь, Гушово урочище, вул. Гайова, буд. 2 у зведеному виконавчому провадженні №78077295;

- зобов`язати головного державного виконавця Любомльського відділу державної виконавчої служби у Ковельському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Хоміч Сергія Володимировича зупинити виконавчі дії з примусової реалізацію нерухомого майна, а саме Будівлі клубу-їдальні пансіонату "Шацькі озера" /В-2/, загальною площею 2352,6 кв.м., що розташована за адресою: Волинська обл., Ковельський р-н, с. Світязь, Гушово урочище, вул. Гайова, буд. 2 у зведеному виконавчому провадженні №78077295.

Вказана скарга обгрунтована тим, що державний виконавець, попри повідомлення боржника про накладення арешту на нерухоме майно ухвалами слідчих суддів у межах кримінального провадження та існування відповідних записів у Державному реєстрі речових прав, не зупинив виконавчі дії та допустив проведення електронних торгів з реалізації цього майна. На думку скаржника, така бездіяльність суперечить вимогам Закону України "Про виконавче провадження" та КПК України, порушує засади виконавчого провадження і призвела до незаконної реалізації арештованого майна.

Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її прийняття

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 09 червня 2026 року у справі №903/214/25 у задоволенні скарги Приватного акціонерного товариства "Волиньтурист" на дії головного державного виконавця Любомльського відділу державної виконавчої служби у Ковельському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Хоміча Сергія Володимировича у зведеному виконавчому провадженні №78077295 по справі №903/214/25 за позовом Приватного акціонерного товариства "Укрпрофтур" до відповідача Приватного акціонерного товариства "Волиньтурист" про стягнення 14 934 113, 28 грн відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив із того, що хоча в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно містився запис про арешт спірного майна, накладений ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 30.08.2022 у справі №463/6275/22, однак ухвалою Львівського апеляційного суду від 08.11.2022 зазначену ухвалу було скасовано, а інших чинних обтяжень чи заборон щодо спірного майна у державних реєстрах не існувало. За таких обставин місцевий господарський суд дійшов висновку, що у державного виконавця були відсутні передбачені законом підстави для зупинення виконавчих дій або припинення примусової реалізації майна, а тому його дії щодо звернення стягнення на майно боржника та проведення електронного аукціону в межах зведеного виконавчого провадження відповідали вимогам Закону України "Про виконавче провадження".

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та аргументи учасників справи

Не погоджуючись із прийнятою судом першої інстанції ухвалою, представник Приватного акціонерного товариства "Волиньтурист" звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове судове рішення, яким скаргу задовольнити.

Апелянт вказує, що державний виконавець, відкривши виконавче провадження та приєднавши його до зведеного виконавчого провадження, безпідставно продовжив примусову реалізацію належного ПрАТ "Волиньтурист" нерухомого майна, незважаючи на наявність судових рішень про накладення арешту на це майно в межах кримінального провадження та пряму заборону його відчуження. Апелянт зазначає, що ще до проведення електронного аукціону повідомив державного виконавця про існування таких обмежень, однак останній не вжив заходів щодо зупинення виконавчих дій та допустив проведення торгів, чим, на думку скаржника, порушив вимоги Закону України "Про виконавче провадження" та КПК України. У зв`язку з цим апелянт вважає неправомірними як дії державного виконавця щодо продовження реалізації арештованого майна, так і його бездіяльність щодо незупинення виконавчих дій, у зв`язку з чим просить визнати такі дії (бездіяльність) незаконними та зобов`язати державного виконавця зупинити примусову реалізацію спірного майна.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.07.2026 для розгляду справи №903/214/25 визначено колегію суддів у складі: головуюча суддя - Кульчій І.М., судді: Мамченко Ю.А., Хабарова М.В.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.07.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Волиньтурист" на ухвалу Господарського суду Волинської області від 09 червня 2026 року у справі №903/214/25. Розгляд апеляційної скарги призначено на 12 серпня 2026 року о 10:30 год.

В судове засідання представник органу ДВС не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи положення статті 273 ГПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги на ухвлау місцевого господарського суду, а також те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників провадження у справі про час і місце розгляду справи, при цьому явка учасників судового процесу обов`язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за відсутності представника органу ДВС.

Безпосередньо в судовому засіданні представники позивача та відповідача повністю підтримали вимоги та доводи, викладені в апеляційній скарзі та просили її задовольнити.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Рішенням Господарського суду Волинської області від 15.04.2025 у справі №903/214/25 позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Волиньтурист" на користь Приватного акціонерного товариства "Укрпрофтур" 14 626 661,60 грн, з яких: 3 869 950,18 грн основного боргу, 4 270 728,39 грн - 40 % річних, 3 654 809,71 грн - пені, 1 963 602,10 грн - штрафу, 867 571,23 грн - інфляційних втрат та 219 399,92 грн витрат зі сплати судового збору. В позові на суму 307 451,67 грн 3% річних - відмовлено.

Рішення Господарського суду Волинської області від 15.04.2025 у справі №903/214/25 набрало законної сили.

На виконання рішення Господарського суду Волинської області від 15.04.2025 у справі №903/214/25 видано відповідний наказ від 23.05.2025 №903/214/25-1.

05.01.2026 головним державним виконавцем Любомльського відділу державної виконавчої служби у Ковельському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Хомічем Сергієм Володимировичем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №79909062 з виконання вищезазначеного виконавчого документу.

Крім того, 05.01.2026 головним державним виконавцем Любомльського відділу державної виконавчої служби у Ковельському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Хомічем Сергієм Володимировичем винесено постанову про приєднання виконавчого провадження №79909062 до зведеного виконавчого провадження №78077295.

Надалі боржнику стало відомо про призначення на 09.01.2026 електронного аукціону з примусової реалізації належної йому будівлі клубу-їдальні пансіонату "Шацькі озера".

У зв`язку з викладеним 07.01.2026 боржник звернувся до державного виконавця із заявою, у якій повідомив про наявність кримінального провадження щодо зазначеного майна, накладення на нього арешту ухвалою слідчого судді та встановлення заборони на його відчуження, а також просив зупинити виконавчі дії та припинити реалізацію цього майна. Незважаючи на отриману заяву, державний виконавець не вжив заходів для зупинення виконавчих дій, унаслідок чого 09.01.2026 відбувся електронний аукціон.

Вважаючи такі дії та бездіяльність державного виконавця незаконними, ПрАТ "Волиньтурист" звернулося до суду з означеною скаргою.

Місцевий господарський суд, розглянувши скаргу представника боржника на дії/бездіяльність державного виконавця, прийшов до висновку про відсутність правових підстав для її задоволення.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції, та оцінка доводів учасників справи

За приписами статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Статтею 18 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до частини 1 статті 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини 1 статті 13 Закону України "Про виконавче провадження" під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Положеннями статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

З наведених норм права вбачається, що судове рішення є обов`язковим до виконання. У разі невиконання боржником рішення суду добровільно державним або приватним виконавцем здійснюється його примусове виконання.

Відповідно до частини першої статті 10 Закону України "Про виконавче провадження" заходами примусового виконання рішень, зокрема є звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами.

Відповідно до частин 1, 2 статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (пред`явленні електронних грошей до погашення в обмін на кошти, що перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця). Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Частиною 5 статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.

Відповідно до частини першої статті 50 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна здійснюється лише у разі відсутності у боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому законом встановлено черговість звернення стягнення на об`єкти нерухомості.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 50 Закону України "Про виконавче провадження" у разі звернення стягнення на об`єкт нерухомого майна, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості виконавець здійснює в установленому законом порядку заходи щодо з`ясування належності майна боржнику на праві власності/спеціальному майновому праві, а також перевірки, чи перебуває це майно під арештом. Після документального підтвердження належності боржнику на праві власності/спеціальному майновому праві об`єкта нерухомого майна, об`єкта незавершеного будівництва, майбутнього об`єкта нерухомості виконавець накладає на нього арешт та вносить відомості про такий арешт до відповідного реєстру у встановленому законодавством порядку.

Отже, перевірка наявності арештів та інших обмежень щодо нерухомого майна є обов`язковою складовою процедури звернення стягнення на таке майно та передує його реалізації.

Крім того, відповідно до пункту 3 частини першої статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у випадках, визначених законом, зокрема за наявності передбачених законом обставин, що унеможливлюють подальше здійснення виконавчих дій щодо арештованого майна.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, рішенням Господарського суду Волинської області від 15.04.2025 у справі №903/214/25, яке набрало законної сили, частково задоволено позов та стягнуто з ПрАТ "Волиньтурист" на користь ПрАТ "Укрпрофтур" 14 626 661,60 грн. На виконання зазначеного рішення 23.05.2025 видано наказ №903/214/25-1.

05.01.2026 державним виконавцем відкрито виконавче провадження №79909062, яке цього ж дня приєднано до зведеного виконавчого провадження №78077295.

Відповідно до протоколу №653038 від 09.01.2026 відбувся електронний аукціон з примусової реалізації нерухомого майна ПрАТ "Волиньтурист", а саме будівлі клубу-їдальні пансіонату "Шацькі озера" /В-2/, загальною площею 2352,6 кв.м, що розташована за адресою: Волинська область, Ковельський район, с. Світязь, урочище Гушово, вул. Гайова, буд. 2.

Переможцем електронного аукціону визначено ТОВ "Саліта Трейд", про що складено протокол проведення електронного аукціону №653038.

Разом із тим матеріалами справи підтверджується, що щодо зазначеного майна ще до відкриття виконавчого провадження існували чинні обмеження, встановлені в межах кримінального провадження №62019100000001170.

Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань за процесуального керівництва прокурорів Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62019100000001170 від 20.08.2019 за ознаками злочинів, передбачених ч. 1 ст. 15, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366, ч. 2 ст. 367, ч. 5 ст. 191 КК України.

У межах зазначеного кримінального провадження досліджуються обставини вибуття з державної власності об`єктів нерухомого майна, які перебували у віданні Федерації професійних спілок України, ПрАТ "Укрпрофоздоровниця", ПрАТ "Укрпрофтур", а також інших пов`язаних юридичних осіб, у тому числі ПрАТ "Волиньтурист".

Ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду міста Львова від 30.08.2022 у справі №463/6275/22 накладено арешт із забороною відчуження нерухомого майна ПрАТ "Волиньтурист", зокрема будівлі клубу-їдальні пансіонату "Шацькі озера" /В-2/, загальною площею 2352,6 кв.м, що розташована за адресою: Волинська область, Ковельський район, с. Світязь, урочище Гушово, вул. Гайова, буд.2 (реєстраційний номер 870192007257).

На виконання зазначеної ухвали 19.09.2022 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про державну реєстрацію обтяження №47911537.

У подальшому ухвалу Личаківського районного суду міста Львова від 30.08.2022 у справі №463/6275/22 за апеляційною скаргою ПрАТ "Волиньтурист" скасовано ухвалою Львівського апеляційного суду від 08.11.2022, якою також призначено новий розгляд клопотання прокурора про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні №62019100000001170.

Колегія суддів звертає увагу, що, дійшовши висновку про відсутність перешкод для примусової реалізації спірного майна, місцевий господарський суд виходив виключно з факту скасування ухвали Личаківського районного суду міста Львова від 30.08.2022.

Разом із тим суд першої інстанції не врахував, що після скасування зазначеної ухвали ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 30.11.2022 у справі №757/34191/22-к повторно накладено арешт із забороною відчуження, розпорядження та користування, зокрема на будівлю клубу-їдальні пансіонату "Шацькі озера" /В-2/, загальною площею 2352,6 кв. м, що розташована за адресою: Волинська область, Ковельський район, с. Світязь, урочище Гушово, вул. Гайова, буд. 2 (реєстраційний номер 870192007257).

Крім того, ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 06.02.2023 у справі №757/2673/22-к зазначене майно, арештоване ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 30.11.2022, передано Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами (АРМА) для здійснення заходів з управління ним з метою забезпечення його збереження та збереження економічної вартості.

Таким чином, сам по собі факт скасування ухвали Личаківського районного суду міста Львова від 30.08.2022 не свідчив про відсутність чинних обмежень щодо спірного майна, оскільки на момент відкриття виконавчого провадження та проведення електронних торгів діяли інші судові рішення, якими було повторно накладено арешт на це майно та передано його в управління АРМА.

Відповідно до статей 170, 174, 533 Кримінального процесуального кодексу України арешт майна є заходом забезпечення кримінального провадження, є обов`язковим до виконання та може бути скасований виключно у порядку, визначеному кримінальним процесуальним законом. До моменту його скасування встановлені судом обмеження є обов`язковими для всіх фізичних і юридичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврявання та їх посадових осіб, у тому числі органів державної виконавчої служби.

Аналогічний підхід викладений у постанові Верховного Суду від 12.01.2026 у справі №902/133/24, у якій зазначено, що чинний арешт майна, накладений у межах кримінального провадження, є самостійною та достатньою підставою для застосування державним виконавцем положень пункту 3 частини першої статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" щодо зупинення виконавчих дій.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що як на момент відкриття виконавчого провадження, так і на момент проведення електронних торгів та розгляду цієї скарги у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно містився чинний запис про арешт будівлі клубу-їдальні пансіонату "Шацькі озера" /В-2/, загальною площею 2352,6 кв. м, що розташована за адресою: Волинська область, Ковельський район, с. Світязь, урочище Гушово, вул. Гайова, буд. 2 (реєстраційний номер 870192007257), що підтверджується витягом із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, отриманим судом апеляційної інстанції 06.08.2026.

Відомостей про скасування такого арешту або виключення відповідного запису з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно матеріали справи не містять.

Оскільки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно містився чинний запис про арешт спірного нерухомого майна, а саме майно перебувало в управлінні Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами (АРМА), державний виконавець не був позбавлений можливості встановити зазначені обставини під час здійснення виконавчого провадження. Перевірка відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно є складовою виконання державним виконавцем покладених на нього законом обов`язків щодо встановлення правового режиму нерухомого майна боржника та наявності обмежень щодо його відчуження.

Крім того, матеріали справи не містять доказів звернення державного виконавця чи стягувача до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту, зміну встановлених судом обмежень або вирішення питання щодо можливості подальшого здійснення виконавчих дій стосовно спірного майна. За таких обставин накладений у межах кримінального провадження арешт на майно боржника був перешкодою для його реалізації, у тому числі шляхом проведення електронного аукціону. Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 12.01.2026 у справі №902/133/24, в якій зазначено, що за відсутності доказів звернення виконавця або стягувача до слідчого судді щодо скасування арешту чи виключення майна з-під арешту накладений у межах кримінального провадження арешт є самостійною та достатньою перешкодою для реалізації такого майна.

Отже, за наявності чинного запису про обтяження у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а також судових рішень про накладення арешту та передачу майна в управління АРМА, державний виконавець не був позбавлений можливості встановити зазначені обставини під час здійснення виконавчого провадження та зобов`язаний був надати цим обставинам належну правову оцінку та вирішити питання щодо застосування положень пункту 3 частини першої статті 34 Закону України "Про виконавче провадження".

Водночас матеріали виконавчого провадження не містять доказів того, що державним виконавцем здійснювалася належна перевірка правового режиму спірного майна, приймалося процесуальне рішення щодо застосування зазначеної норми Закону, вирішувалося питання про наявність підстав для зупинення виконавчих дій або вчинялися будь-які дії, спрямовані на усунення перешкод для подальшої реалізації арештованого майна.

Натомість державний виконавець продовжив процедуру примусової реалізації спірного нерухомого майна та допустив проведення 09.01.2026 електронного аукціону, не вирішивши питання щодо можливості подальшого здійснення виконавчих дій за наявності чинного арешту майна, накладеного в межах кримінального провадження.

Колегія суддів також виходить із того, що покладений на державного виконавця обов`язок щодо вирішення питання про зупинення виконавчих дій за наявності передбачених законом обставин не є дискреційним, а випливає безпосередньо з вимог Закону України "Про виконавче провадження". Тому невчинення державним виконавцем відповідних процесуальних дій за встановлених обставин свідчить про неправомірну бездіяльність.

За таких обставин колегія суддів доходить висновку, що бездіяльність головного державного виконавця Любомльського відділу державної виконавчої служби у Ковельському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, яка полягала у невирішенні питання щодо зупинення виконавчих дій відповідно до пункту 3 частини першої статті 34 Закону України "Про виконавче провадження", є неправомірною, а тому скарга в цій частині підлягає задоволенню.

При цьому посилання державного виконавця на встановлення ним факту скасування ухвали Личаківського районного суду міста Львова від 30.08.2022 у справі №463/6275/22 не спростовує наведених висновків суду, оскільки після її скасування ухвалами Печерського районного суду міста Києва від 30.11.2022 у справі №757/34191/22-к та від 06.02.2023 у справі №757/2673/22-к на спірне майно було повторно накладено арешт та передано його в управління АРМА. Відомості про зазначені обтяження були внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та залишалися чинними на момент проведення електронного аукціону.

Скарга в частині вимоги про визнання неправомірними дій головного державного виконавця Любомльського відділу державної виконавчої служби у Ковельському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Хоміча С.В. щодо продовження виконавчих дій з примусової реалізації нерухомого майна, а саме будівлі клубу-їдальні пансіонату "Шацькі озера" /В-2/, загальною площею 2352,6 кв. м, що розташована за адресою: Волинська область, Ковельський район, с. Світязь, урочище Гушово, вул. Гайова, буд. 2, у межах зведеного виконавчого провадження №78077295, задоволенню не підлягає, оскільки така вимога сформульована узагальнено та не містить посилання на конкретні рішення, процесуальні документи чи окремі виконавчі дії, які підлягають перевірці судом у порядку статті 343 ГПК України.

Судове рішення має бути спрямоване на захист конкретного порушеного права, а тому предмет судового контролю не може визначатися абстрактними формулюваннями або загальним посиланням на неправомірність усієї сукупності виконавчих дій.

Також не підлягає задоволенню вимога про зобов`язання головного державного виконавця зупинити виконавчі дії щодо примусової реалізації зазначеного нерухомого майна, оскільки на момент звернення скаржника до суду відповідні виконавчі дії вже були завершені. Як установлено судом, 09.01.2026 відбувся електронний аукціон з реалізації спірного майна, тоді як зі скаргою ПрАТ "Волиньтурист" звернулося лише 19.01.2026. За таких обставин виконання заявленої вимоги є об`єктивно неможливим, а тому відсутні підстави для її задоволення.

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення скарги, а саме: про визнання неправомірною бездіяльності головного державного виконавця Любомльського відділу державної виконавчої служби у Ковельському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Хоміча Сергія Володимировича, яка полягала у невирішенні питання щодо зупинення виконавчих дій відповідно до пункту 3 частини першої статті 34 Закону України "Про виконавче провадження". У решті вимог скарги слід відмовити.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема: скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Згідно частини 1 статті 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За наведених вище обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, які мають значення для правильного вирішення скарги, не надав належної оцінки всім наявним у матеріалах справи доказам у їх сукупності та дійшов помилкового висновку про відсутність порушень у діяльності головного державного виконавця Любомльського відділу державної виконавчої служби у Ковельському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Хоміча Сергія Володимировича в частині невирішення питання щодо зупинення виконавчих дій відповідно до пункту 3 частини першої статті 34 Закону України "Про виконавче провадження".

За таких обставин апеляційну скаргу ПрАТ "Волиньтурист" слід задовольнити частково, ухвалу Господарського суду Волинської області - скасувати частково, а саме в частині відмови у задоволенні скарги щодо визнання неправомірною бездіяльності головного державного виконавця, яка полягала у невирішенні питання щодо зупинення виконавчих дій відповідно до пункту 3 частини першої статті 34 Закону України "Про виконавче провадження", з ухваленням у цій частині нового судового рішення про задоволення скарги. В решті ухвалу Господарського суду Волинської області слід залишити без змін.

Керуючись статтями 269, 271, 277, 281-286 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Волиньтурист" задовольнити частково.

2. Ухвалу Господарського суду Волинської області від 09 червня 2026 року у справі №903/214/25 скасувати частково, а саме в частині відмови у задоволенні скарги щодо визнання неправомірною бездіяльності головного державного виконавця, яка полягала у невирішенні питання щодо зупинення виконавчих дій відповідно до пункту 3 частини першої статті 34 Закону України "Про виконавче провадження".

Резолютивну частину ухвали викласти в такій редакції:

"1. Скаргу Приватного акціонерного товариства "Волиньтурист" від 19.01.2026 - задовольнити частково.

2. Визнати неправомірною бездіяльність головного державного виконавця Любомльського відділу державної виконавчої служби у Ковельському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Хоміча Сергія Володимировича у частині невчинення дій щодо зупинення виконавчий дій з примусової реалізації нерухомого майна, а саме будівлі клубу-їдальні пансіонату "Шацькі озера" / В-2/, загальною площею 2352,6 кв.м., що розташована за адресою: Волинська обл., Ковельський р-н, с. Світязь, Гушово урочище, вул. Гайова, буд. 2 у зведеному виконавчому провадженні №78077295.

3. В іншій частині скарги - відмовити."

В решті ухвалу залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 13.08.2026.

Головуюча суддя Кульчій І.М.

Суддя Мамченко Ю.А.

Суддя Хабарова М.В.