Постанова від 12 серпня 2026 р. у справі №907/500/26 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" серпня 2026 р. Справа№ 907/500/26

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Євсікова О.О.

суддів: Алданової С.О.

Корсака В.А.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи

апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Оксі Банк»

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.06.2026 (повний текст складено 24.06.2026)

у справі № 907/500/26 (суддя Нечай О.В.)

за позовом Акціонерного товариства «Оксі Банк»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інноватор Груп»

про звернення стягнення на предмет застави,

в с т а н о в и в :

Короткий зміст і підстави вимог, що розглядаються.

У квітні 2026 року Акціонерне товариство «Оксі Банк» (далі - Банк) звернулось до Господарського суду Закарпатської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інноватор Груп» (далі - Товариство) про звернення стягнення на предмет застави.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 11.05.2026 матеріали позовної заяви Банку передано за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.06.2026 постановлено позовну заяву Банку до Товариства про звернення стягнення на предмет застави вважати неподаною і повернуто позивачу.

Суд зазначив, що в ухвалі від 08.06.2026 про залишення позовної заяви без руху з посиланням на положення ст. 162, 164, 172 ГПК України звертав увагу позивача на необхідність зазначення вірної адреси місцезнаходження відповідача та надання доказів направлення на адресу місцезнаходження відповідача копії позовної заяви з доданими до неї документами в порядку, визначеному ст. 172 ГПК України. Суд встановив, що заява позивача про усунення недоліків з додатками не містить інформації щодо зазначення вірної адреси місцезнаходження відповідача.

З огляду на це суд дійшов висновку, що позивач не усунув всі недоліки позовної заяви, на які звертав його увагу суд, залишаючи позовну заяву без руху, а тому позовну заяву і додані до неї документи (в т.ч. заяву про усунення недоліків), на підставі ч. 4 ст. 174 ГПК України слід вважати неподаною та повернути позивачу.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погодившись з ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.06.2026, Банк звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить оскаржувану ухвалу скасувати та передати справу до Господарського суду міста Києва для продовження розгляду.

Скаржник вважає, що суд порушив приписи процесуального права та неповно з`ясував обставини, які мають значення для справи. Висновок місцевого господарського суду про наявність підстав для повернення позовної заяви на підставі ч. 4 ст. 174 ГПК України, на думку апелянта, зроблено з порушенням норм процесуального права, що призвело до помилкового повернення позовної заяви.

Банк зазначає, що надіслав суду та відповідачу оновлену позовну заяву із вказаною у ній вірною адресою місцезнаходження відповідача. Банк наголошує на тому, що заява про усунення недоліків сформована в електронному кабінеті його представника, де вся інформація щодо відповідача формується в автоматичному режимі за результатом пошуку підсистемою «Електронний суд» за кодом ЄДРПОУ юридичної особи. За доводами позивача, зазначення у заяві про усунення недоліків старої поштової адреси відповідача не може розглядатися як відсутність доказів направлення копії позовної заяви з доданими до неї документами на адресу місцезнаходження відповідача, оскільки відповідач отримав усі вказані документи у своєму електронному кабінеті, що підтверджується іншим належним та допустимим доказом виконання позивачем приписів ст. 162 ГПК України - квитанцією №7609463 про доставку документів до зареєстрованого електронного кабінету користувача ЄСІТС - Товариства. Ця обставина (відправка оновленої позовної заяви із зазначенням вірної адреси місцезнаходження позивача до його електронного кабінету) взагалі не досліджувалась Господарським судом міста Києва та не знайшла відображення в тексті оскаржуваної ухвали.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.06.2026 сформовано колегію у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Корсак В.А., Алданова С.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2026 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №907/500/26 відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою Банку на ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.06.2026 до надходження матеріалів справи №907/500/26.

13.07.2026 матеріали справи №907/500/26 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.07.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Банку на ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.06.2026 у справі №907/500/26. Розгляд апеляційної скарги постановлено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання). Запропоновано учасникам справи надати відзив на апеляційну скаргу протягом п`яти днів з дня вручення копії даної ухвали. Роз`яснено апелянту право подати до суду відповідь на відзив протягом п`яти днів з дня вручення йому відзиву на апеляційну скаргу.

Позиції учасників справи.

Від Товариства відзив на апеляційну скаргу не надійшов.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Статтею 269 ГПК України встановлено межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1).

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2).

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3).

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (ч. 5).

Згідно з ч. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом.

Банк звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовною заявою до Товариства про звернення стягнення на предмет застави.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 11.05.2026 матеріали позовної заяви Банку передано за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою від 08.06.2026 Господарський суд міста Києва залишив позовну заяву Банку без руху та встановив позивачу строк для усунення її недоліків - протягом 10 днів з дня вручення цієї ухвали, а також спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом зазначення вірної адреси місцезнаходження відповідача та надання доказів направлення на таку адресу копії позовної заяви з доданими до неї документами в порядку, визначеному ст. 172 ГПК України.

Цією ж ухвалою суд роз`яснив Банку, що якщо недоліки позовної заяви не будуть усунуті у встановлений судом строк, заява вважатиметься неподаною та буде повернута особі, що звернулася із такою заявою.

За текстом ухвали Господарський суд міста Києва зазначив, що позовну заяву подано без додержання вимог ст. 162, 164, 172 ГПК України.

Суд констатував, що відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань місцезнаходженням Товариства (ідентифікаційний код 39440850) є: 01023, м. Київ, пл. Спортивна, буд. 1а, оф. 44, натомість Банк у позовній заяві вказав: 90100, Закарпатська обл., Хустський р-н, м. Хуст, вул. Петенька Воєводи, буд. 5, що є порушенням п. 2 ч. 3 ст. 162 ГПК України.

Суд зауважив, що належними доказами відправлення іншим учасникам справи копії позовної заяви та усіх доданих до неї документів є оригінали опису вкладення в поштовий конверт, засвідчений календарним штемпелем відділення поштового зв`язку, та розрахункового документа (фіскального чеку, накладної тощо). Натомість матеріали позовної заяви не містять доказів направлення копії позовної заяви з доданими до неї документами на адресу місцезнаходження відповідача, що є порушенням ст. 164, 172 ГПК України.

Встановивши недотримання позивачем вимог, встановлених ст. 162, 164, 172 ГПК України, суд визнав за необхідне залишити позовну заяву без руху та надав позивачу строк для усунення допущених недоліків.

Так, суд встановив позивачу спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом: зазначення вірної адреси місцезнаходження відповідача; надання доказів направлення на адресу місцезнаходження відповідача копії позовної заяви з доданими до неї документами в порядку, визначеному ст. 172 ГПК України.

18.06.2026 Банк сформував у системі «Електронний суд» заяву про усунення недоліків позовної заяви з додатками, у якій зазначено адресу місцезнаходження Товариства: 90100, Закарпатська обл., Хустський р-н, м. Хуст, вул. Петенька Воєводи, буд. 5.

До заяви про усунення недоліків Банк долучив оновлену позовну заяву, у якій було зазначено адресу місцезнаходження Товариства: 01023, м. Київ, пл. Спортивна, буд. 1а, оф. 44, а також додатки до позовної заяви.

Повертаючи Банку позовну заяву та заяву про усунення недоліків, суд зазначив, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху від 08.06.2026 з посиланням на положення ст. 162, 164, 172 ГПК України звертав увагу позивача на необхідність зазначення вірної адреси місцезнаходження відповідача та надання доказів направлення на адресу місцезнаходження відповідача копії позовної заяви з доданими до неї документами в порядку, визначеному ст. 172 ГПК України.

За висновком суду, заява позивача про усунення недоліків з додатками не містить інформації щодо зазначення вірної адреси місцезнаходження відповідача. Тому суд дійшов висновку, що позивач не усунув всі недоліки позовної заяви, на які звертав увагу позивача суд, залишаючи позовну заяву без руху, а тому позовну заяву і додані до неї документи (в т.ч. заяву про усунення недоліків) на підставі ч. 4 ст. 174 ГПК України слід вважати неподаними та повернути позивачу.

Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Відповідно до ст. 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Згідно з ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» доступність правосуддя для кожної особи забезпечується відповідно до Конституції України та в порядку, встановленому законами України.

Кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений ГПК України.

Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (ст. 2 ГПК України).

Відповідно до ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Реалізація особою права на подання позову до суду здійснюється шляхом дотримання визначеної процесуальним законом процедури (порядку) захисту порушених прав, яка передбачає виконання чітких та передбачуваних вимог ГПК України щодо форми, змісту позовної заяви, документів, які додаються до неї, недотримання яких має негативні наслідки для позивача, зокрема, передбачені частинами першою, четвертою, п`ятою ст. 174, як то залишення позовної заяви без руху або її повернення.

Згідно зі ст. 171 ГПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Вимоги до форми та змісту позовної заяви встановлені ст. 162 ГПК України, згідно з якою позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

Позовна заява повинна містити в т.ч. повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта (для фізичних осіб - громадян України), якщо такі відомості відомі позивачу, вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для фізичних осіб - підприємців), відомі номери засобів зв`язку та адресу електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви.

До позовної заяви додаються документи, які підтверджують в т.ч. направлення іншим учасникам справи копій позовної заяви і доданих до неї документів з урахуванням положень ст. 42 цього Кодексу (ст. 164 ГПК України).

Відповідно до ст. 174 ГПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст. 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Отже, приписами ст. 174 ГПК України передбачено механізм залишення позовної заяви без руху задля забезпечення позивачу можливості у встановлений судом строк усунути недоліки позовної заяви, що забезпечить можливість вважати її такою, що подана у день її первинного подання, та прийняття її до розгляду судом першої інстанції.

Частиною 4 ст. 174 ГПК України передбачено, що якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

Тлумачення положень ст. 174 ГПК України дозволяє зробити висновок про те, що позовна заява приймається до розгляду у випадку виконання скаржником вимог ст. 162, 164, 172 ГПК України, зокрема, подання позовної заяви в письмовій формі та надіслання учасникам справи копії позовної заяви та доданих до неї документів листом з описом вкладення.

Згідно зі ст. 6 ГПК України у господарських судах функціонує Єдина судова інформаційно-комунікаційна система.

Позовні та інші заяви, скарги та інші передбачені законом процесуальні документи, що подаються до господарського суду і можуть бути предметом судового розгляду, в порядку їх надходження підлягають обов`язковій реєстрації в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі в день надходження документів.

Суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Електронний кабінет - це персональний кабінет (веб-сервіс чи інший користувацький інтерфейс) у підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, за допомогою якого особі, яка пройшла електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації та сервісів Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремих підсистем (модулів), у тому числі можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, а також між учасниками судового процесу. Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу.

Відповідно до ч. 6 та 7 ст. 42 ГПК України процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Якщо цим Кодексом передбачено обов`язок учасника справи щодо надсилання копій документів іншим учасникам справи, такі документи в електронній формі можуть направлятися з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а в разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 №1845/0/15-21 затверджено Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) ЄСІТС (далі - Положення), пунктом 2 якого визначено порядок функціонування в судах та органах системи правосуддя окремих підсистем (модулів) ЄСІТС, зокрема, підсистем "Електронний кабінет", "Електронний суд" та підсистеми відеоконференцзв`язку; порядок вчинення процесуальних дій в електронній формі з використанням таких підсистем; особливості використання в судах та органах системи правосуддя іншого програмного забезпечення в перехідний період до початку функціонування ЄСІТС у складі всіх підсистем (модулів).

Згідно з пунктом 24 розділу III "Електронний суд" Положення підсистема «Електронний суд» (Електронний суд) - підсистема ЄСІТС, що забезпечує можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, між користувачем цієї підсистеми та Вищою радою правосуддя, а також отримувати інформацію про стан і результати розгляду таких документів чи інші документи.

Пунктом 29 розділу III "Електронний суд" Положення від 17.08.2021 передбачено, що у разі подання до суду документів в електронній формі учасник зобов`язаний у випадках, визначених процесуальним законодавством, надати доказ надсилання іншим учасникам справи копій поданих до суду документів. У випадку, коли інший учасник справи відповідно до внесених ідентифікаційних даних про нього має зареєстрований Електронний кабінет, функціонал Електронного суду в автоматичному режимі надає суду та учаснику справи доказ надсилання до Електронних кабінетів інших учасників справи поданих до суду документів. В іншому випадку засобами Електронного суду користувача інформують про відсутність в іншого учасника справи зареєстрованого Електронного кабінету.

За приписами пункту 37 розділу III "Електронний суд" Положення підсистема "Електронний суд" забезпечує можливість автоматичного надсилання матеріалів справ в електронному вигляді до Електронних кабінетів учасників справи та їхніх повірених. До Електронних кабінетів користувачів надсилаються у передбачених законодавством випадках документи у справах, які внесені до автоматизованої системи діловодства судів (далі - АСДС) та до автоматизованих систем діловодства, що функціонують в інших органах та установах у системі правосуддя. Документи у справах надсилаються до Електронних кабінетів користувачів у випадку, коли вони внесені до відповідних автоматизованих систем у вигляді електронного документа, підписаного кваліфікованим підписом підписувача (підписувачів), чи у вигляді електронної копії паперового документа, засвідченої кваліфікованим електронним підписом відповідального працівника суду, іншого органу чи установи правосуддя (далі - автоматизована система діловодства). Документи, які один з учасників справи надіслав до суду, іншого органу чи установи у системі правосуддя з використанням Електронного суду, в передбачених законодавством випадках автоматично надсилаються до Електронних кабінетів інших учасників справи чи їхніх повірених після реєстрації цих документів в АСДС або автоматизованих системах діловодства. До Електронного кабінету користувачів надсилаються відомості, у тому числі про отримання та реєстрацію документів у справі, а також інші відомості, що призвели до зміни стану розгляду справи. Особам, які не мають зареєстрованих Електронних кабінетів, документи у передбачених цим пунктом випадках можуть надсилатися засобами підсистем ЄСІТС на адресу електронної пошти, вказану такими особами під час подання документів до суду.

За висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 16.06.2023 у справі №910/9377/22, тлумачення частин першої, четвертої, п`ятої, сьомої, абзаців першого та другого частини восьмої статті 6, частин п`ятої-сьомої статті 42 ГПК України, пунктів 24, 29, 37 розділу III "Електронний суд" Положення приводить до висновку, що альтернативою звернення учасників справи до суду із позовними заявами, скаргами та іншими визначеними законом процесуальними документами, оформленими в паперовій формі та підписаними безпосередньо учасником справи або його представником, є використання підсистеми "Електронний суд", яка забезпечує можливість користувачам створювати та надсилати в електронному вигляді процесуальні чи інші документи до суду, інших органів та установ у системі правосуддя.

За умови реєстрації іншим учасником справи Електронного кабінету функціонал Електронного суду в автоматичному режимі надає суду та учаснику справи доказ надсилання до Електронних кабінетів інших учасників справи копій поданих до суду документів. В іншому випадку засобами Електронного суду користувача інформують про відсутність в іншого учасника справи зареєстрованого Електронного кабінету, що не виключає можливість надіслання таких документів засобами підсистем ЄСІТС на адресу електронної пошти, вказану такими особами під час подання документів до суду (близький за змістом висновок відображено в постановах Верховного Суду від 06.08.2019 у справі №2340/4648/18, від 22.08.2019 у справі №520/20958/18, від 10.09.2019 у справі №640/1374/19, від 21.12.2019 у справі №910/12245/19, від 17.06.2020 у справі №910/8423/19, від 20.07.2020 у справі №910/1386/20, від 12.08.2022 №910/19043/21).

Апеляційний суд встановив, що місцевий суд залишив позовну заяву Банку без руху з тієї підстави, що матеріали позовної заяви (поданої у паперовому вигляді засобами поштового зв`язку) не містять доказів направлення її копії та доданих до неї документів на адресу місцезнаходження відповідача (так, відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань місцезнаходженням Товариства (ідентифікаційний код 39440850) є: 01023, м. Київ, пл. Спортивна, буд. 1а, оф. 44, натомість Банк у позовній заяві вказав: 90100, Закарпатська обл., Хустський р-н, м. Хуст, вул. Петенька Воєводи, буд. 5).

18.06.2026 Банк сформував у системі «Електронний суд» заяву про усунення недоліків позовної заяви з додатками: позовною заявою з оновленими відомостями щодо адреси місцезнаходження Товариства та додатками до позовної заяви згідно з відповідним переліком. Заява про усунення недоліків містить адресу Товариства: 90100, Закарпатська обл., Хустський р-н, м. Хуст, вул. Петенька Воєводи, буд. 5.

Суд зазначає, що оскільки функціонал системи «Електронний суд» в автоматичному режимі надає одночасно суду та учаснику справи доказ надсилання до Електронних кабінетів інших учасників справи копій поданих до суду документів, інформація щодо надсилання до Електронного кабінету Товариства копії поданої позивачем до суду заяви про усунення недоліків з доданою до неї оновленою позовною заявою і доданими до неї документами мала надійти до місцевого суду автоматично.

Так, наявна у матеріалах справи квитанція №7609463 про доставку документів до зареєстрованого електронного кабінету користувача ЄСІТС свідчить про отримання Товариством 18.08.2026 о 12:56 направлених Банком документів (заява про усунення недоліків, позовна заява, інші документи згідно з переліком).

У постанові від 16.06.2023 у справі №910/9377/22 Верховний Суд сформував висновок про те, що звернення до господарського суду з позовною заявою в електронній формі через підсистему "Електронний суд", функціонал якої в автоматичному режимі надає суду та учаснику справи доказ надсилання до Електронних кабінетів інших учасників справи копій поданих до суду документів, відповідає вимогам ч. 2 ст. 162, п. 1 ч. ст. 164, ч. 1 ст. 172 ГПК України щодо подання позовної заяви в письмовій формі та надання доказів відправлення іншим учасникам справи копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Отже, направлення Банком Товариству оновленої позовної заяви, у якій зазначено вірну адресу місцезнаходження Товариства, шляхом направлення до електронного кабінету у системі «Електронний суд» та надання квитанції №7609463 про доставку документів до зареєстрованого електронного кабінету користувача ЄСІТС (Товариства) є належним доказом направлення позовної заяви Товариству.

Колегія суддів відзначає, що суд першої інстанції встановив позивачу спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом: зазначення вірної адреси місцезнаходження відповідача; надання доказів направлення на адресу місцезнаходження відповідача копії позовної заяви з доданими до неї документами в порядку, визначеному ст. 172 ГПК України.

Встановлені у справі обставини свідчать, що в оновленій позовній заяві Банк вказав правильну адресу місцезнаходження Товариства, а квитанція №7609463 про доставку документів до зареєстрованого електронного кабінету користувача ЄСІТС свідчить про отримання Товариством направлених Банком документів (заява про усунення недоліків, позовна заява, інші документи згідно з переліком).

Щодо зазначення Банком у заяві про усунення недоліків адреси попереднього місцезнаходження Товариства колегія суддів зазначає, що саме по собі зазначення Банком неправильної адреси місцезнаходження не унеможливило отримання Товариством копії позовної заяви. При цьому заяву про усунення недоліків аж ніяк не слід ототожнювати з позовною заявою.

Також суд звертається до ч. 4 ст. 11 ГПК України згідно з якою суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 04.11.1950 (далі - Конвенція) кожній фізичній або юридичній особі гарантовано право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

У такий спосіб здійснюється "право на суд", яке відповідно до практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом (рішення у справі "Кутіч проти Хорватії" від 01.03.2002).

Україна як учасниця Конвенції повинна створювати умови для забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.

ЄСПЛ визначив, що право на доступ до суду має "застосовуватися на практиці і бути ефективним" (рішення у справі "Беллет проти Франції" від 04.12.1995).

Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення ЄСПЛ у справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" від 28.10.1998).

Верховний Суд зазначає, що у рішенні від 09.03.2011 у справі "Буланов та Купчик проти України" ЄСПЛ зробив висновок про те, що п. 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право звернутися до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов`язків. У такий спосіб здійснюється "право на суд", яке відповідно до практики Суду включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом.

Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, реалізуючи положення Конвенції, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.

При цьому надмірний формалізм під час відмови у розгляді заяви скаржника суттєво обмежує його право на звернення до суду, що є порушення п. 1 ст. 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.12.2016 у справі "ТОВ "ФРІДА" проти України").

За таких обставин колегія суддів вважає, що ухвалу суду першої інстанції про повернення позовної заяви не можна визнати законною та обґрунтованою, оскільки такий висновок суд зробив без належної оцінки відповідних обставин справи та норм права, які підлягають застосуванню, що зумовлює необхідність скасування цієї ухвали.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 280 ГПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що апеляційна скарга Банку підлягає задоволенню, оскаржувана ухвала має бути скасована, а позовна заява Банку - направлена для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. 74, 129, 269, 271, 275-277, 280-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

У Х В А Л И В :

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Оксі Банк» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.06.2026 у справі №907/500/26 задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.06.2026 у справі №907/500/26 скасувати.

3. Позовну заяву Акціонерного товариства «Оксі Банк» направити до Господарського суду міста Києва на стадію вирішення питання про відкриття провадження у справі (Глава 2 Розділу ІІІ ГПК України).

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст. 287- 289 ГПК України.

Головуючий суддя О.О. Євсіков

Судді С.О. Алданова

В.А. Корсак