Постанова від 12 серпня 2026 р. у справі №910/14607/25 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

"13" серпня 2026 р. Справа№ 910/14607/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Владимиренко С.В.

суддів: Ходаківської І.П.

Демидової А.М.

розглянувши у порядку письмового провадження (без виклику учасників справи) апеляційну скаргу Громадської організації «Правозахисна група «Земляки»

на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 24.04.2026

у справі №910/14607/25 (суддя Нечай О.В.)

за результатом розгляду заяви Громадської організації «Правозахисна група «Земляки»

про ухвалення додаткового рішення

та заяви Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Лазурний блюз»

про ухвалення додаткового рішення

у справі №910/14607/25

за позовом Громадської організації «Правозахисна група «Земляки»

до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Лазурний блюз»

про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Господарський суд міста Києва рішенням від 08.04.2026 у справі №910/14607/25 позов задовольнив частково.

Зобов`язав відповідача надати позивачу для ознайомлення та виготовлення виписок, копій (фотокопій) (з вилученням з них персональних даних співвласників багатоквартирного будинку та інших фізичних осіб як конфіденційної інформації) документи:

- додаток №2 (кошторис об`єднання на 2016 рік), додаток №3 (правила користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями в АЖК «Лазурний блюз») до протоколу загальних зборів ОСББ «Лазурний блюз» від 23.12.2015;

- додаток № 1 (методика нарахування платежів за опалення будинку), додаток №2 (статут ОСББ «Лазурний блюз») до протоколу загальних зборів ОСББ «Лазурний блюз» від 27.11.2020;

- відомості про результати поіменного голосування на 2 аркушах, прошиті та пронумеровані, до протоколу загальних зборів ОСББ «Лазурний блюз» від 30.07.2024;

- відомості про результати поіменного голосування до протоколу загальних зборів ОСББ «Лазурний блюз» від 05.09.2025;

та інформацію:

- зведену інформацію про результати голосування кожного із співвласників на загальних зборах ОСББ «Лазурний блюз», проведених 28.04.2015;

- зведену інформацію про результати голосування кожного із співвласників на загальних зборах ОСББ «Лазурний блюз», проведених 23.12.2015;

- зведену інформацію про результати голосування кожного із співвласників на загальних зборах ОСББ «Лазурний блюз», проведених 31.08.2019;

- зведену інформацію про результати голосування кожного із співвласників на загальних зборах ОСББ «Лазурний блюз», проведених 26.11.2019;

- зведену інформацію про результати голосування кожного із співвласників на загальних зборах ОСББ «Лазурний блюз», проведених 27.11.2020;

- зведену інформацію про результати голосування кожного із співвласників на загальних зборах ОСББ «Лазурний блюз», проведених 30.07.2024;

- зведену інформацію про результати голосування кожного із співвласників на загальних зборах ОСББ «Лазурний блюз», проведених 05.09.2025.

Стягнув з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 211,20 грн. В іншій частині позову суд першої інстанції відмовив. Витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 633,60 грн поклав на позивача.

Господарський суд міста Києва додатковим рішенням від 24.04.2026 у справі №910/14607/25 заяви позивача та відповідача про ухвалення додаткового рішення у справі №910/14607/25 задовольнив частково. Стягнув з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 13 875,00 грн.

Ухвалюючи додаткове рішення суд першої інстанції, надавши оцінку, наданим позивачем доказам, дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 19 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, та, враховувавши пропорційність та співмірність витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, предметом позову та обсягом виконаних адвокатом робіт, а також часом, витраченим на їх виконання, дійшов висновку про стягнення з позивача на користь відповідача 25 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. Водночас, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції відповідно до частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 4 875,00 грн та з позивача на користь відповідача 18 750,00 грн, здійснивши зустрічне зарахування суд першої інстанції присудив до стягнення з позивача на користь відповідача 13 875,00 грн.

Не погодившись із ухваленим судом першої інстанції додатковим рішенням, Громадська організація «Правозахисна група «Земляки» звернулася до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 24.04.2026 у справі №910/14607/25 та ухвалити нове рішення, яким заяву Громадської організації «Правозахисна група «Земляки» задовольнити повністю; стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000,00 грн, понесені позивачем у зв`язку з розглядом Господарським судом міста Києва справи №910/14607/25; стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн, які понесені позивачем у зв`язку з апеляційним оскарженням додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 24.04.2026 у справі №910/14607/25.

В обґрунтування доводів та вимог апеляційної скарги позивач посилається на те, що суд першої інстанції в порушення положень процесуального закону неправильно здійснив розподіл судових витрат, оскільки позивачем було заявлено дві позовні вимоги немайнового характеру. При цьому, за твердженням позивача, суд першої інстанції безпідставно та не обґрунтовано зменшив розмір витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи №910/14607/25 у суді першої інстанції з 30 000,00 грн до 19 500,00 грн.

В апеляційній скарзі позивач зазначив, що попередній (орієнтовний) розмір витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи у суді апеляційної інстанції становить 12 000,00 грн.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.04.2026 апеляційну скаргу Громадської організації «Правозахисна група «Земляки» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 24.04.2026 у справі №910/14607/25 передано на розгляд колегії суддів у складі: Владимиренко С.В. головуючий суддя, судді: Демидова А.М., Ходаківська І.П.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 04.05.2026 у справі №910/14607/25 відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Громадської організації «Правозахисна група «Земляки» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 24.04.2026 у справі №910/14607/25; витребував матеріали справи №910/14607/25 з Господарського суду міста Києва; призначив до розгляду апеляційну скаргу Громадської організації «Правозахисна група «Земляки» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 24.04.2026 у справі №910/14607/25 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Матеріали справи №910/14607/25 надійшли на адресу Північного апеляційного господарського суду 11.05.2026.

Відповідач подав до Північного апеляційного господарського суду через підсистему «Електронний суд» відзив на апеляційну скаргу позивача. Відповідач заперечує проти задоволення апеляційної скарги позивача, посилаючись на те, що суд першої інстанції, ухвалюючи додаткове рішення від 24.04.2026 у справі №910/14607/25, у повному обсязі з`ясував всі обставини, що є предметом дослідження при розподілі судових витрат, правильно визначив пропорційність задоволених позовних вимог немайнового характеру при частковому задоволенні позову, з урахуванням принципів диспозитивності та змагальності господарського судочинства, критеріїв реальності, співмірності та розумності судових витрат.

За приписами частини 3 статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.

Виходячи із зазначених правових норм, перегляд оскаржуваного додаткового рішення підлягає здійсненню без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до частини 1 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, відзиву на неї, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила наступне.

Конституцією України визначено, що кожен має право на професійну правничу допомогу (стаття 59).

Відповідно до статті 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура. Незалежність адвокатури гарантується. Засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом. Виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення.

Згідно із статтею 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

За приписами статті 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно положень ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову/апеляційної скарги, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 вказано, що метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

Відповідно до частин 1, 3 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

У позовній заяві позивач просив суд першої інстанції стягнути на його користь з відповідача 30 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно із статтею 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правничої допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правничої допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги.

Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правничої допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера (частини 1, 2 статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 №5076-VI (далі за текстом - Закон №5076-VI).

Судом встановлено, що 16.10.2025 між Адвокатським об`єднанням «АПЛЕКС» (Виконавець та/або Адвокатське об`єднання) та позивачем (Клієнт та/або Замовник) укладено Договір №Ю-25/8 про надання правничої допомоги (далі - Договір №Ю-25/8 про надання правничої допомоги) (а.с. 161-162), за умовами пункту 3.1 якого адвокати Адвокатського об`єднання, на підставі завдання Клієнта, приймають на себе зобов`язання представляти права та законні інтереси Клієнта на підприємствах, установах, організаціях усіх форм власності, в органах місцевого самоврядування, державної влади та державної безпеки, в т.ч., але не виключно, в органах Служби безпеки України, внутрішніх справи, поліції, прокуратури, в органах виконавчої та податкової служби, в усіх судах України, в т.ч. будь-якої спеціалізації, будь-яких інстанцій та у Вищому Антикорупційному суді України, перед будь-якими особами; надавати Клієнту на його прохання усні або письмові консультації з будь-яких питань правового характеру (правнича допомога).

Пунктом 5.1 Договору №Ю-25/8 про надання правничої допомоги сторони погодили, що правничу допомогу (послугу), що надається Адвокатським об`єднанням, Клієнт оплачує в гривнях згідно виставленого рахунку не пізніше 10-го числа місяця наступного за звітним місяцем (в якому надавалась відповідна правнича допомога, за яку виставлено рахунок) із розрахунку тарифу Адвокатського об`єднання - 3 000,00 грн /за годину.

При розрахунку вартості правничої допомоги, вказаної в пункті 2.2 даного Договору, враховується час, витрачений адвокатами Адвокатського об`єднання та їх помічниками на визначену у пункті 2.2 правничу допомогу. Загальна сума Договору встановлюється Актами приймання-передачі наданих послуг, підписаними Сторонами Договору, після надання правничої допомоги і визначення її фактичної (остаточної) вартості (пункти 5.2, 5.3 Договору №Ю-25/8 про надання правничої допомоги).

Даний Договір укладений на строк до 31 грудня 2026 року включно та набирає чинності з моменту його підписання (пункт 6.1 Договору №Ю-25/8 про надання правничої допомоги).

13.04.2026 Адвокатське об`єднання виставило позивачу рахунок-фактури №1 на суму 30 000,00 грн (а.с. 164).

Також 13.04.2026 Сторонами складено та підписано Акт про надані послуги №1 (а.с. 163), зі змісту якого вбачається, що позивачу надано таку правничу допомогу:

- консультування Клієнта щодо перспектив захисту його прав (1 год, 3 000,00 грн);

- підготовка проекту, погодження з Клієнтом та направлення відповідачу адвокатського запиту (0,5 год, 1 500,00 грн);

- підготовка проекту, погодження з клієнтом та подання позову (4 год, 12 000,00 грн);

- підготовка проекту, погодження з клієнтом та подання відповіді на відзив (2,5 год, 7 500,00 грн);

- підготовка проекту, погодження з клієнтом та подання відповіді на відзив (1,5 год, 4 500,00 грн);

- консультування клієнта щодо перспектив захисту його прав та інтересів після прийняття судом рішення (0,5 год, 1 500,00 грн).

Представництво інтересів позивача у Господарському суді міста Києва здійснював адвокат Мурга Олександр Геннадійовича на підставі Ордера на надання правничої допомоги серії АА №1646156 від 14.11.2025 (а.с. 9).

Відповідно до статті 30 Закону №5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 виснувала: …. гонорар може встановлюватися у формі: - фіксованого розміру, - погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що сторони за Договором №Ю-25/8 про надання правничої допомоги визначили погодинну оплату.

Разом з цим, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19).

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат, понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Такі висновки викладені у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.10.2021 у справі №922/3436/20, від 25.05.2021 у справі №910/7586/19, у справі №910/16803/19.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, відсутні підстави для покладення на відповідача понесених позивачем витрат в частині консультування клієнта щодо перспектив захисту його прав; підготовки проекту, погодження з клієнтом та направлення відповідачу адвокатського запиту; консультування клієнта щодо перспектив захисту його прав та інтересів після прийняття судом рішення, з огляду на їх необґрунтованість.

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 19.05.2022 у справі №824/152/21 зазначив про те, що такий вид робіт, як: аналіз документів, наданих замовником; розробка та узгодження стратегії захисту прав та інтересів замовника, аналіз мотивів судових рішень, є складовою роботи з підготовки позовної заяви/відзиву на апеляційну/касаційну скаргу.

Згідно Акта про надані послуги №1 від 13.04.2026 Адвокатом 11.02.2026 надано позивачу послугу з підготовки проекту, погодження з клієнтом та подання відповіді на відзив (1,5 год, 4 500,00 грн), тоді як з матеріалів даної справи вбачається, що відповідь на відзив підготовлена та подана до Господарського суду міста Києва 26.01.2026, а тому наведена послуга з підготовки проекту, погодження з клієнтом та подання відповіді на відзив 11.02.2026 (1,5 год, 4 500,00 грн) задоволенню не підлягає.

Водночас витрати позивача на професійну правничу допомогу в частині підготовки проекту, погодження з клієнтом та подання позову (4 год, 12 000,00 грн); підготовки проекту, погодження з клієнтом та подання відповіді на відзив (2,5 год, 7 500,00 грн) є реальними та належним чином обґрунтованими.

Наведене спростовує доводи позивача про те, що суд першої інстанції безпідставно зменшив розмір витрат на професійну правничу допомогу з 30 000,00 грн до 19 500,00 грн.

Таким чином, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 19 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи у суді першої інстанції.

За приписами пункту 1 частини 2 статті 126 ГПК України для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Аналогічні правові висновки викладено Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 та об`єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити із встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

10.12.2025 між відповідачем (далі - Клієнт) та Адвокатським об`єднанням «Захист 24» (далі - Адвокатське об`єднання) укладено Договір №10-12/25 про надання правничої допомоги (далі - Договір №10-12/25 про надання правничої допомоги), за умовами якого за цим договором Адвокатське об`єднання приймає на себе доручення (завдання) іншої сторони - Клієнта про надання Клієнту правничої (правової) допомоги, передбаченої п. 1.2 Договору, в інтересах Клієнта на умовах, передбачених Договором, а інша сторона - Клієнт - зобов`язується сплатити гонорар (винагороду) Адвокатському об`єднанню за надану правничу (правову) допомогу, а також у випадку необхідності - фактичні витрати, пов`язані з виконанням Договору.

Пунктом 1.2 Договору №10-12/25 про надання правничої допомоги сторони погодили, що за даним Договором, Адвокатське об`єднання надає Клієнту наступні види правничої допомоги:

Усне консультування щодо можливостей, механізмів і процедури судового захисту прав Клієнта у зв`язку і захистом прав та інтересів Клієнта при розгляді судової справи №910/14607/25 у Господарському суді м. Києва про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії.

Правовий аналіз наданих Клієнтом документів правовий аналіз позовної заяви та доданих до неї документів.

Представництво інтересів Клієнта у суді першої інстанції, участь у судових засіданнях; ознайомлення з матеріалами справи; підготовка і подача процесуальних документів (відзиву на позовну заяву, заперечень на відповідь на відзив, подання клопотань, заяв та інших процесуальних документів тощо); в разі необхідності збір додаткових матеріалів і доказів; отримання копій судових рішень та інших документів.

Проводити в інтересах та від імені Клієнта всі необхідні дії, пов`язані з представництвом інтересів Клієнта у всіх органах та установах, перед всіма юридичними та фізичними особами, для належного надання Адвокатським об`єднанням правничої допомоги у судовій справі №910/14607/25 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії.

Згідно пункту 3.3 Договору №10-12/25 про надання правничої допомоги вартість гонорару (винагороди за правничу допомогу), що надається згідно з цим Договором є фіксованою та складає 45 000,00 грн. Конкретні види правничої допомоги і об`єм (час виконання) фіксуються Сторонами в Акті приймання-передавання послуг.

Цей Договір набуває чинності з 10.12.2025 і діє до повного виконання Сторонами зобов`язань за Договором (пункт 5.1 Договору №10-12/25 про надання правничої допомоги).

Отже, умовами Договору №10-12/25 про надання правничої допомоги сторони погодили гонорар у формі фіксованого розміру.

08.04.2026 сторони за Договором №10-12/25 про надання правничої допомоги склали та підписали Акт приймання-передавання наданих послуг №1 до Договору №10-12/25 про надання правничої допомоги від 10.12.2025 (а.с. 177).

Відповідач на виконання умов Договору №10-12/25 про надання правничої допомоги сплатив на корить Адвокатського об`єднання 45 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №582 від 16.12.2025.

Представництво інтересів відповідача здійснювала адвокат Подоляко Неля Петрівна на підставі Ордера на надання правничої допомоги серії АА №1673758 від 31.01.2026 (а.с. 179). Адвокат Подоляко Неля Петрівна здійснює свою адвокатську діяльність на підставі Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №4314 від 21.12.2010 (а.с. 178).

Водночас за змістом частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5 та 6 статті 126 ГПК України).

У розумінні положень частин 5 та 6 статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ані позивач, ані відповідач у суді першої інстанції клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката не заявляли.

Водночас, враховуючи положення частини 1 статті 269 ГПК України, за якою суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 24.04.2026 у справі №910/14607/25 в частині стягнення з позивача на користь відповідача 25 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу учасниками справи не оскаржується.

За висновком суду першої інстанції до стягнення з позивача на користь відповідача підлягає 25 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, з огляду на пропорційність та співмірність витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, предметом позову та обсягом виконаних адвокатом робіт, а також часом, витраченим на їх виконання, взявши до уваги незначний рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору, з огляду на визначені практикою Європейського суду з прав людини принципи та виходячи із засад розумності та справедливості.

Північний апеляційний господарський суд постановою від 04.08.2026 у справі №910/14607/25 апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Лазурний блюз» на рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2026 у справі №910/14607/25 задовольнив.

Скасував рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2026 у справі №910/14607/25 в частині задоволення позовних вимог про зобов`язання Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Лазурний блюз» надати Громадській організації «Правозахисна група «Земляки» для ознайомлення та виготовлення виписок, копій (фотокопій) (з вилученням з них персональних даних співвласників багатоквартирного будинку та інших фізичних осіб як конфіденційної інформації) документи, а саме:

- зведену інформацію про результати голосування кожного із співвласників на загальних зборах ОСББ «Лазурний блюз», проведених 28.04.2015;

- зведену інформацію про результати голосування кожного із співвласників на загальних зборах ОСББ «Лазурний блюз», проведених 23.12.2015;

- зведену інформацію про результати голосування кожного із співвласників на загальних зборах ОСББ «Лазурний блюз», проведених 31.08.2019;

- зведену інформацію про результати голосування кожного із співвласників на загальних зборах ОСББ «Лазурний блюз», проведених 26.11.2019;

- зведену інформацію про результати голосування кожного із співвласників на загальних зборах ОСББ «Лазурний блюз», проведених 27.11.2020.

Ухвалив в цій частині нове рішення, яким відмовив у задоволенні позову.

Додаткове рішення є невід`ємною частиною прийнятого по суті рішення суду і може бути оскаржено відповідно до статті 287 ГПК України (відповідний правовий висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 15.05.2020 у справі № 910/5410/19).

Проте додаткове рішення не може існувати окремо від первісного (основного) рішення та у разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.02.2022 у справі № 910/17345/20, від 06.04.2023 у справі № 910/18417/21, від 11.05.2023 у справі № 910/17047/20, від 17.08.2023 у справі № 910/16718/20.

Отже, додаткове рішення є невід`ємною частиною рішення у справі і у випадку, якщо судом апеляційної інстанції скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нове рішення, то розподіл судових витрат здійснюється судом апеляційної інстанції, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Враховуючи те, що суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для часткового скасування рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2026 у справі №910/14607/25, то, зважаючи на положення статей 129, 244 ГПК України, наявні підстави для частково скасування додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 24.04.2026 у справі №910/14607/25, з новим розподілом судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу).

Відповідно до частини 4 статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Майновий позов (позовна вимога майнового характеру) Ї це вимога про захист права або інтересу, об`єктом якої є благо, що підлягає грошовій оцінці. Будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов`язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми його використання. До позовних заяв немайнового характеру належать вимоги, які не підлягають вартісній оцінці.

Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об`єктом якої є благо, що не піддається грошовій оцінці.

У даній справі позивачем заявлено дві позовні вимоги немайнового характеру, у задоволенні однієї яких було відмовлено, за висновком суду апеляційної інстанції, при розподілі судових витрат слід врахувати, що суд задовольнив одну позовну вимогу немайнового характеру, незважаючи на перелік та кількість документів, які суд зобов`язав відповідача передати позивачу.

Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 22.05.2024 у справі №206/4841/20 виснувала: «ураховуючи принцип пропорційності задоволених вимог при покладенні на сторін судових витрат та зважаючи на те, що з п`яти пред`явлених позивачами позовних вимог, задоволена лише одна, Велика Палата Верховного Суду вважає, що понесені позивачами витрати на професійну правничу допомогу підлягають також частковому задоволенню у розмірі 1/5 від заявлених вимог, тобто на суму 2 800 грн. (по 933,33 грн кожному з позивачів).».

Тоді як суд першої інстанції здійснив розподіл судових витрат немайнової вимоги з огляду на кількісний склад документів, які позивач просив суд зобов`язати відповідача передати, що не відповідає правилу розподілу судових витрат, у тому числі витрат на професійну правничу допомогу, та наведеній вище правовій позиції Верховного Суду.

Таким чином, враховуючи документальне підтвердження позивачем витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції на суму 19 500,00 грн, часткове задоволення позову, до стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу) підлягає 9 750,00 грн пропорційно задоволених вимог, з позивача на користь відповідача 12 500,00 грн (25 000,00 грн/2).

Суд апеляційної інстанції, керуючись положеннями статті 238 ГПК України проводить зустрічне зарахування таких сум та стягує різницю між ними на користь сторони, якій присуджено більшу грошову суму. Таким чином, до стягнення підлягає 2 750,00 грн з позивача на користь відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 73, статей 76, 77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частинами 4, 5 статті 236 ГПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За таких обставин, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 24.04.2026 у справі №910/14607/25 підлягає частковому скасуванню.

Відповідно до частини 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

У справі «Салов проти України» від 06.09.2005 ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно статті 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення від 27.09.2001 у справі «Hirvisaari v. Finland»). У рішенні звертається увага, що статтю 6 параграф 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи (рішення від 09.12.1994 у справі «Ruiz Torija v. Spain»).

У рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

ЄСПЛ неодноразово зазначав, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (рішення ЄСПЛ від 05.02.2009 у справі «Олюджіч проти Хорватії»). Принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рішення ЄСПЛ від 03.07.2014 у справі «Мала проти України», від 07 жовтня 2010 року у справі «Богатова проти України»).

Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином вивчені судом (рішення ЄСПЛ від 21.03.2000 у справі «Дюлоранс проти Франції», від 07 березня 2006 року у справі «Донадзе проти Грузії»).

Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (рішення ЄСПЛ від 19.04.1994 у справі «Ван де Гурк проти Нідерландів»).

Якщо подані стороною доводи є вирішальними для результату провадження, такі доводи вимагають прямої конкретної відповіді за результатом розгляду (рішення ЄСПЛ від 09.12.1994 у справі «Руїс Торіха проти Іспанії», від 23.06.1993 у справі «Руїз-Матеос проти Іспанії»).

Водночас ЄСПЛ у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» ЄСПЛ також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

У пункті 53 рішення ЄСПЛ у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Судом апеляційної інстанції при винесені даної постанови було надано обґрунтовані та вичерпні відповіді доводам апелянта із посиланням на норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню при вирішенні про розподіл судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу).

Частиною 1 статті 277 ГПК України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Зважаючи на результат апеляційного перегляду рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2026, викладений у постанові Північного апеляційного господарського суду від 04.08.2025 у справі №910/14607/25, клопотання позивача про стягнення 15 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку із розглядом даної справи у суді апеляційної інстанції, яке викладене у відзиві на апеляційну скаргу відповідача, не підлягає задоволенню відповідно до положень частини 4 статті 129 ГПК України щодо розподілу судових витрат.

Частиною 1 статті 277 ГПК України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Громадської організації «Правозахисна група «Земляки» підлягає частковому задоволенню, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 24.04.2026 у справі №910/14607/25 скасуванню, з ухваленням нового рішення, яким заяви позивача та відповідача про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково, з проведенням зустрічного зарахування та стягнення з позивача на користь відповідача 2 750,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

З урахуванням того, що за подання апеляційної скарги на додаткове рішення судовий збір не сплачується, то розподіл судового збору у такому випадку не здійснюється.

Керуючись статтями 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Громадської організації «Правозахисна група «Земляки» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 24.04.2026 у справі №910/14607/25 задовольнити частково.

2. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 24.04.2026 у справі №910/14607/25 скасувати та ухвалити нове рішення, яким заяви Громадської організації «Правозахисна група «Земляки» та Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Лазурний блюз» про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

3. Стягнути з Громадської організації «Правозахисна група «Земляки» (вул. Червоноткацька, буд. 87, оф. 102, м. Київ, 02094; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 44234095) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Лазурний блюз» (вул. Туманяна, буд. 15-А, м. Київ, 02002; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 38576494) 2 750,00 грн (дві тисячі сімсот п`ятдесят гривень) витрат на професійну правничу допомогу.

4. Видачу наказу на виконання пункту 3 даної постанови доручити Господарському суду міста Києва.

5. У задоволенні клопотання Громадської організації «Правозахисна група «Земляки» про стягнення з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Лазурний блюз» 15 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку із розглядом даної справи у суді апеляційної інстанції - відмовити.

6. Матеріали справи №910/14607/25 повернути до Господарського суду міста Києва.

7. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені у статтях 287, 288, 289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя С.В. Владимиренко

Судді І.П. Ходаківська

А.М. Демидова