Постанова від 11 серпня 2026 р. у справі №910/1504/26 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" серпня 2026 р. Справа № 910/1504/26

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Євсікова О.О.

Корсака В.А.

без представників учасників справи,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Ужгородської окружної прокуратури

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.06.2026 про зупинення провадження

у справі № 910/1504/26 (суддя Ващенко Т.М.)

за позовом Ужгородської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Середнянської селищної ради Ужгородського району Закарпатської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергум"

про визнання недійсними додаткових угод до договору та стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

Ужгородська окружна прокуратура (далі - Прокуратура; апелянт; скаржник) в інтересах держави в особі Середнянської селищної ради Ужгородського району Закарпатської області (надалі - позивач; Середнянська СР) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергум" (в подальшому - ТОВ "Енергум"; Товариство) про визнання недійсними додаткових угод № 7 від 13.03.2023 та № 8 від 12.12.2023 до договору № 1/23_01 від 28.12.2021 та стягнення 249 637,60 грн безпідставно сплачених коштів за означеними угодами.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.06.2026 зупинено провадження у справі № 910/1504/26 за позовом Ужгородської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Середнянської селищної ради Ужгородського району Закарпатської області до ТОВ "Енергум" про визнання недійсними додаткових угод до договору та стягнення суми, до закінчення розгляду Конституційним Судом України справи за конституційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" щодо конституційності пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Приймаючи оскаржувану ухвалу місцевий господарський суд зазначив, що оскільки висновок щодо конституційності пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" буде зроблений Конституційним Судом України за результатом розгляду справи № 3-78/2026, і такий висновок безпосередньо впливатиме на обставини, що підлягають встановленню в межах розгляду даної господарської справи, предметом якої є питання дійсності додаткових угод до договору про закупівлю з підстав їх невідповідності означеній нормі закону, Господарський суд міста Києва дійшов висновку про задоволення клопотання відповідача та зупинення провадження у справі № 910/1504/26 на підставі п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України.

Не погоджуючись із прийнятою ухвалою, Ужгородська окружна прокуратура звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.06.2026 та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням норм процесуального права (ст. 236, п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України), без врахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22, від 21.11.2025 у справі № 920/19/24 та постановах Верховного Суду від 12.05.2026 у справі № 924/560/24, від 12.03.2019 у справі № 916/2424/15, від 26.06.2019 у справі № 905/1956/15.

Апелянт зазначає, що повний текст конституційної скарги ТОВ «Укр Газ Ресурс», як і ухвали про відкриття конституційного провадження на офіційному вебсайті Конституційного Суду України не оприлюднено, а тому лише твердження суду І-ої інстанції про те, що справа № 918/1233/25 є подібною в частині вирішення питання щодо законності та правомірності збільшення ціни за одиницю товару у випадку коливання ціни на ринку в межах 10% (п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону), не обґрунтовує наявність об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення Конституційним Судом України справи за скаргою ТОВ «Укр Газ Ресурс» та не ґрунтується на мотивах чи висновках Конституційного Суду України. Відтак, висновок суду про наявність підстав для зупинення провадження у справі № 910/1504/26 є передчасним.

Також скаржник вказує, що поза увагою суду першої інстанції залишено той факт, що правовідносини у справі № 910/1504/26 виникли в момент чинності п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», оскільки договір укладено 28.12.2022, а оскаржувані додаткові угоди № 7 та № 8 підписано 13.09.2023 та 12.12.2023, тобто задовго до подання ТОВ «Укр Газ Ресурс» скарги щодо конституційності зазначеної норми права.

Окрім цього Прокурор підкреслює, що позовну заяву в інтересах держави в особі Середнянської селищної ради до ТОВ «Енергум» про визнання недійсною вищевказаної додаткової угоди та стягнення коштів скеровано Ужгородською окружною прокуратурою до Господарського суду міста Києва 13.02.2026, тобто в момент чинності п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».

Підсумовуючи наведене апелянт наголошує, що сам факт розгляду питання конституційності норми не свідчить про неможливість розгляду справи та не є самостійною підставою для зупинення провадження.

Більше того, як зазначається скаржником, при прийнятті оскаржуваної ухвали судом першої інстанції не враховано, що судова практика щодо застосування п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» у відповідних правовідносинах є сталою та вже сформована Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 та від 21.11.2025 у справі № 920/19/24. Тому, зважаючи на сталість судової практики щодо застосування п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», відсутня виправдана необхідність для зупинення провадження у справі № 904/1504/26.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.06.2026, апеляційна скарга в справі № 910/1504/26 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Євсіков О.О., Корсак В.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Ужгородської окружної прокуратури на ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.06.2026 про зупинення провадження у справі № 910/1504/26. Призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Запропоновано учасникам судового процесу подати відзив, заперечення на апеляційну скаргу та інші заяви/клопотання протягом 10 днів з дня отримання даної ухвали.

Про перегляд справи в апеляційному порядку учасники справи повідомлялись шляхом надіслання копії ухвали про відкриття апеляційного провадження у передбачений законом спосіб, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронного документа від 06.07.2026 до електронних кабінетів останніх.

До апеляційного господарського суду від Товариства надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін. Відповідач, з огляду на предмет та підстави заявленого Прокурором позову, стверджує, що подальший розгляд даної справи № 910/1504/26 до вирішення конституційного провадження створює ризик ухвалення судового рішення, яке потенційно не відповідатиме конституційно-правовому змісту норми, визначеній Конституційним Судом України, що суперечитиме принципам правової визначеності, ефективності судового захисту, та процесуальної економії.

Додатково Товариством зазначено, що практика Верховного Суду є обов`язковою для врахування судами при застосуванні норм права, але вона не є перешкодою для конституційного контролю і не може нівелювати повноваження Конституційного Суду України. Якщо Конституційний Суд України сформулює інший конституційно-правовий зміст спірної норми або визнає її неконституційною, це матиме пряме значення для оцінки доводів прокуратури. Саме для уникнення ухвалення рішення на нестабільній конституційно-правовій основі суд першої інстанції обґрунтовано зупинив провадження.

До суду апеляційної інстанції від позивача надійшла заява про поновлення строку на подання письмових пояснень, в якій останнім вказується, що селищна рада отримала ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 29.06.2026 через підсистему «Електронний суд». Втім строк для подання письмових пояснень було пропущено. Пропуск процесуального строку зумовлений об`єктивними обставинами, зокрема представник селищної ради, селищний голова - Чорнак Р. В. перебував у щорічній відпустці з 29.06.2026 по 17.07.2026, що підтверджується відповідним розпорядженням. Після повернення з відпустки було невідкладно опрацьовано матеріали справи, підготовлено правову позицію та письмові пояснення, які були подано до суду без невиправданого зволікання. Відтак, з метою забезпечення повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, а також реалізації права позивача, в інтересах якого Прокурором подано позов, на висловлення своєї правової позиції щодо доводів апеляційної скарги, Середнянська селищна рада просить суд поновити процесуальний строк та прийняти подані письмові пояснення до розгляду.

Разом із вказаною заявою від позивача надійшли письмові пояснення, в яких Середнянська селищна рада зазначає, що повністю підтримує доводи апеляційної скарги Прокурора та вважає, що ухвала Господарського суду міста Києва від 11.06.2026 про зупинення провадження у справі № 910/1504/26 постановлена з неправильним застосуванням пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України, у зв`язку з чим підлягає скасуванню.

Згідно частин 1, 2 статті 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 8, 9, 12, 18, 31-34 частини 1 статті 255 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Щодо заяви позивача про поновлення строку на подання письмових пояснень, судова колегія зазначає таке.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 42 ГПК України учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

В силу ст. 114 ГПК України строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

За ч.ч. 1, 2 та 3 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи.

В ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 10 жовтня 2023 року по справі № 910/14489/20 зазначено, що частинами першою та другою статті 118 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників господарського судочинства та своєчасного виконання ними передбачених ГПК України певних процесуальних дій. Інститут строків в господарському процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у господарських відносинах, а також стимулює учасників господарського процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Як встановлено судом апеляційної інстанції та підтверджується наявними матеріалами справи, 06.07.2026 через підсистему «Електронний суд» позивачем отримано в електронному кабінеті ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 29.06.2026.

Відповідно, у строк до 17.07.2026 позивачу встановлювався строк для подання пояснень щодо апеляційної скарги Прокурора.

23.07.2026 позивачем, разом із відповідною заявою, подано письмові пояснення.

Тобто, пояснення подано позивачем в семиденний строк після закінчення встановлених ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.06.2026 строків.

Тим самим, колегія суддів враховує подання позивачем письмових пояснень в розумний строк.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 03.03.2025 у справі № 920/464/24 колегія суддів дійшла висновку, що відповідно до частини першої статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом підстав. У кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин оцінити доводи, що наведені на обґрунтування заяви про поновлення строку, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин його пропуску, встановити, чи є такий строк значним та чи не буде його поновлення втручанням у принцип юридичної визначеності. При цьому поважними визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними і пов`язані з дійсними істотними труднощами для вчинення відповідних процесуальних дій. Поновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яке він використовує, виходячи з поважності причин пропуску строку на оскарження (подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 13.02.2025 у справі № 921/379/23, від 17.01.2025 у справі № 9/41, від 19.11.2024 у справі № 758/1436/21 та від 16.06.2021 у справі № 910/15988/16). Норма про можливість поновлення процесуальних строків по суті є пільгою, яка може застосовуватися як виняток із загального правила, оскільки інакше нівелюється значення чіткого визначення законодавцем кожного з процесуальних строків (постанови Верховного Суду від 13.05.2024 у справі № 922/2825/23, від 18.08.2023 у справі № 32/257-10, від 03.04.2023 у справі № 906/1357/20, від 01.09.2022 у справі № 904/8456/21).

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що оскільки позивачем доведено поважність причин пропуску строків на подання пояснень щодо апеляційної скарги Прокурора, а також наведено наявність об`єктивних причин, які перешкоджали йому подати такі пояснення у строк до 17.07.2026, в силу приписів ст. 119 ГПК України наявні підстави для поновлення позивачу пропущеного процесуального строку на подання пояснень.

Таким чином, письмові пояснення позивача приймаються до уваги судовою колегією при здійсненні цього апеляційного розгляду.

Відповідно до статті 269, частини 1 статті 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення апеляційної скарги в межах викладених апелянтом доводів та вимог, виходячи з наступного.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.

Порядок та умови зупинення провадження у справі врегульовано положеннями статей 227, 228 ГПК України, в яких наведено вичерпний перелік підстав, за яких суд, відповідно, зобов`язаний або ж має право зупинити провадження у справі.

За змістом пункту 4 частини першої статті 229 ГПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 5 частини першої статті 227 цього Кодексу, - до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.

Зокрема відповідно до пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Отже, застосовуючи наведену правову норму за вимогами статті 234 ГПК України, у мотивувальній частині ухвали має бути зазначено обґрунтування висновків, яких дійшов суд при постановленні ухвали про зупинення провадження у справі, зокрема щодо об`єктивної неможливості розгляду справи.

Під неможливістю розгляду справи необхідно розуміти відсутність у господарського суду можливості самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв`язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи господарському суду, одночасністю розгляду двох пов`язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з`ясовані та встановлені у цьому процесі, проте які мають значення для справи, провадження в якій зупинено. Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з`ясовувати, чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Пов`язаною з цією справою є така інша справа, в якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання та оцінку доказів у цій справі; в тому числі, йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини четверта, шоста статті 75 ГПК України).

При цьому, як уже зазначалось, суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Подібні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 17.04.2019 у справах № 924/645/18 та № 910/23396/16, від 15.05.2019 у справі № 904/3935/18, від 20.12.2019 у справах № 910/13234/18 та № 910/759/19, від 29.04.2020 у справі № 903/611/19, від 18.05.2020 у справі № 905/1728/14, від 04.12.2020 у справі № 917/514/19 та від 25.03.2021 у справі № 873/148/20, від 12.05.2021 у справі № 922/2838/20 тощо.

Отже, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному конкретному випадку зобов`язаний з`ясовувати: 1) як пов`язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом; 2) чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Аналогічний висновок викладено в постановах Верховного Суду від 10.09.2019 у справі № 922/1962/17, від 17.12.2019 у справі № 917/131/19 тощо.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 01.03.2024 у справі № 910/17615/20 зазначила, що провадження у справі слід зупиняти лише за наявності беззаперечних підстав для цього; під неможливістю розгляду справи до вирішення іншої справи необхідно розуміти те, що обставини, які розглядаються в такій справі, не можуть бути встановлені судом самостійно через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок непідвідомчості, обмеженості предметом позову, неможливості розгляду тотожної справи, черговості розгляду вимог тощо; має бути обов`язкова пов`язаність справи, що зупиняється, з іншою, в якій суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на докази у цій справі, зокрема факти, що мають преюдиційне значення.

Так, постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив із того, що в даному випадку висновок щодо конституційності пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" буде зроблений Конституційним Судом України за результатом розгляду справи № 3-78/2026, і такий висновок безпосередньо впливатиме на обставини, що підлягають встановленню в межах розгляду даної господарської справи, предметом якої є питання дійсності додаткових угод до договору про закупівлю з підстав їх невідповідності означеній нормі закону

Разом із тим, на переконання судової колегії, місцевий господарський суд в розріз наведеним вище вимогам законодавства та правовим позиціям Верховного Суду щодо застосування приписів ст. 227 ГПК України, зупиняючи провадження у цій справі, не навів достатніх обґрунтувань, на підставі яких він дійшов висновку про об`єктивну неможливість розгляду цієї справи, неможливість встановити та оцінити певні конкретні обставини (факти), що мають суттєве значення для вирішення цього спору на підставі наявних у матеріалах справи доказів.

При цьому, у клопотанні відповідачем, а також в його доповненні про зупинення провадження у даній справі та в оскаржуваній ухвалі суду 1-ої інстанції йдеться не про необхідність додаткового збирання доказів і не про неможливість встановити фактичні обставини справи, а про невизначеність у питанні конституційності норми права, яка підлягає застосуванню судом при вирішенні спору по суті, що з огляду на зазначене не можна вважати об`єктивною неможливістю розгляду цієї справи, адже остання обставина не передбачає встановлення фактичних обставин, які суд не може самостійно встановити у межах цієї справи.

Відтак вирішення Конституційним Судом України питання щодо конституційності пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" не є підставою для зупинення провадження у цій справі за правилами пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов помилкових висновків про наявність підстав для задоволення відповідного клопотання відповідача та зупинення провадження у даній справі, не дотримавшись при цьому приписів пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України.

Варто звернути увагу на те, що виходячи з аналізу положень статті 2 ГПК України, на господарське судочинство покладено обов`язок забезпечення розумності строків розгляду справ, а на сторони - неприпустимість зловживання процесуальними правами.

Крім того, судовою колегією зазначається, що виходячи з аналізу статті 5 ГПК України, звернення до господарського суду повинно мати ефективний спосіб захисту порушених прав.

Необґрунтоване зупинення провадження у справі призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що свідчить про порушення положень частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), що покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 27.04.2000 у справі «Фрідлендер проти Франції», рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ від 30.11.2006 у справі «Красношапка проти України»).

Аналогічний за змістом правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 25.05.2018 у справі № 910/31771/18, від 02.06.2020 у справі № 910/6674/19, від 20.01.2021 у справі № 906/129/20, від 01.04.2021 у справі № 902/1177/15, від 13.05.2021 у справі № 917/349/20 тощо.

Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку неодноразово було предметом розгляду ЄСПЛ у справах проти України.

У контексті наведеного колегія суддів звертає увагу, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується із обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення ЄСПЛ від 07.07.1989 у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії».

Зазначене в даній постанові відповідає правовій позиції Верховного Суду, наведеній у постанові від 15.07.2026 у справі № 918/1236/25.

Отже, судова колегія висновується, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням приписів пункту 5 частин першої статті 227 ГПК України. Клопотання відповідача про зупинення провадження у справі не містить аргументованих та переконливих мотивів щодо необхідності зупинення провадження у справі у зв`язку з об`єктивною неможливістю розгляду цієї справи до набрання законної сили рішенням Конституційного Суду України за вказаною конституційною скаргою.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься й у частині 1 статті 74 ГПК України.

Отже, за загальним правилом, обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Розподіл між сторонами обов`язку доказування визначається предметом спору.

Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, зобов`язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.

Частиною 3 статті 271 ГПК України встановлено, що у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі або заяви про відкриття справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про відкриття справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду, справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, порушення норм процесуального права (ст. 280 ГПК України).

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд висновується, що апеляційна скарга Прокуратури підлягає задоволенню.

Відповідно, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з подальшою передачею цієї справи до Господарського суду міста Києва.

Судові витрати за подання апеляційної скарги підлягають розподілу місцевим господарським судом відповідно до ст. 129 ГПК України за результатами подальшого розгляду справи.

Керуючись ст.ст. 119, 269, 271, п. 6 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 280, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Ужгородської окружної прокуратури на ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.06.2026 про зупинення провадження в справі № 910/1504/26 - задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.06.2026 у справі № 910/1504/26 про зупинення провадження - скасувати.

3. Справу № 910/1504/26 направити для продовження розгляду до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, що передбачені ст.ст. 287-289 ГПК України.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді О.О. Євсіков

В.А. Корсак